Туристичними стежками: 15 захоплюючих книг про дивовижні міста світу

Подорожі до інших країн і міст світу дарують незабутні враження від пам’яток історії, культури і розмаїття природи. Але жодна людина не в змозі відвідати всі цікаві куточки нашої планети, і тоді на допомогу приходять книги… Одночасно можна прогулятися вулицями Відня і відвідати знамениті єгипетські піраміди, потрапити в Стамбул епохи Сулеймана Пишного, захоплюватися шедеврами архітектури Стародавнього Риму і Києва ...

Відень

Місто, де завжди панує романтичний настрій, який створюють багата історія, чари музики Моцарта і Штрауса, Віденського лісу і Дунаю. Відень - місто розкішних палаців і соборів епохи Габсбургів, величних площ і мальовничих вуличок … Завдяки картинним галереям, концертним залам і всесвітньо відомій Віденській опері, Відень став культурним центром Європи.

Саси Ю. Відень: історія міста. Опера, вальси, кавові будинки і кондитерські, пишні імперські будівлі, мистецтво модерну і психоаналіз ... У цій книзі вас чекають династія Габсбургів, прогулянки вулицями Відня, історія палаців, замків, галерей, розповіді про відомих художників і меценатів, вчених і музикантів…

Чухліб, Тарас. Відень 1683: Україна в боротьбі за «золоте яблуко». Праця доктора історичних наук Тараса Чухліба знайомить із історією османських змагань за володіння Віднем, «золотим яблуком» Европи, у XVI–XVII століттях. У битві з турками за тогочасну політичну столицю Європи 12 вересня 1683 року українські козаки, шляхтичі, священики, міщани й селяни з України-Русі (Львівщини, Белзчини, Холмщини, Підляшшя, Тернопілля, Волині, Поділля та Київщини) складали 2/3 війська на чолі з королем Речі Посполитої Яном III Собеським та допомогли об'єднаним військам Австрії, Німеччини й Польщі здобути історичну перемогу.

Воцелка, Карл. Історія Австрії. Культура, суспільство, політика. Багато що в даній книзі з'явилося завдяки тривалій роботі автора зі студентами Віденського університету, а також викладацької діяльності в рамках американських освітніх програм і курсів з підготовки екскурсоводів. У книзі викладено історію австрійських земель з найдавніших часів до наших днів. Їх розвиток розглядається в контексті історичних доль середньовічної Німеччини, Священної Римської імперії, Габсбурзької монархії і Європи в цілому.

Цікаві факти

Юрій-Франц Кльчицький,  український шляхтич, герой Віденської відсічі 1683 року, власник однієї з перших віденських кав'ярень - «Під синьою пляшкою»,  започаткував традицію славетної віденської кави. Спочатку Юрій Кульчицький розносив каву вулицями міста в горнятках на таці і пропонував гіркий напій за один крейцер. Але така кава не дуже подобалася віденцям, і Кульчицький почав експериментувати. Він додав в напій цукор, потім молоко. Відтак кава Кульчицького сподобалося віденцям, і згодом її почали називати «віденська кава». 12 вересня 1883 року, на день річниці Віденської відсічі, у Відні на розі вулиці Вибраної та провулку Кульчицького, на фасаді будинку відкрито пам'ятник Юрію Кульчицькому.

Головна австрійська м'ясна страва - відомий віденський шніцель - засмажений у сухарях великий шматок м'якої телятини. Ще один символ віденської кухні - смажена курка «бакхун», а також кайзерівський омлет… А сучасні сосиски винайшов м'ясник Йоганн Ланер, який переїхав з Франкфурта до Відня, 13 листопада 1805 року. У віденських сосисках вперше використали суміш яловичини і свинини - рецептура, за якою готуються сучасні сосиски.

Каїр

Каїр - місто, пов'язано з історією Єгипту, колискою людської цивілізації. Тут все дихає історією тисячоліть. В ньому, немов візерунки, переплелися культури Африки, Близького Сходу і Європи.

Бітті Ендрю. Каїр. Історія міста. Це і Ніл, і великі піраміди Гізи, і руїни Гермополя, і християнські церкви, і величні мечеті, і особняки, і сучасні естакади. На каїрських вулицях розкішні «Мерседеси» мирно сусідять з візками, запряженими віслюками. Каїр, за висловом арабського мандрівника Ібн Баттутаха, належить одночасно Близькому Сходу, Африці і всьому світу.

Олдрідж, Джеймс. Каїр: біографія міста. На думку багатьох знавців Єгипту відомому англійському письменникові Джеймсу Олдріджу вдалося створити одну з кращих книг по історії стародавнього міста. Це повість про тисячолітню історію Каїра від епохи фараонів до шістдесятих років ХХ століття.

«…Щоб поглянути на Каїр, найкраще піднятися на вершину гори Мукаттам, звідки відкривається панорама столиці. Вдень і вночі невидима рука накидає на місто чарівну вуаль, яка безперервно змінює колір. Гірська тераса зручна і тим, що з неї ви можете охопити поглядом долину, пустелю і річку, і, побачивши Каїр в цьому обрамленні, ви зрозумієте, чому він виник саме тут…».

Єгипетський музей. Шедеври мистецтва зробили відомою всьому світу і прославили на всі часи одну з найзагадковіших і унікальних цивілізацій - Стародавній Єгипет, перлину Нільській долини ... Єгипетський музей є найбільшим у світі зібранням предметів давньоєгипетського мистецтва. У Каїрі, в будинку, побудованому в 1900 році на відомій площі Тахтір, представлені майже 120 тисяч експонатів всіх історичних періодів Стародавнього Єгипту.

Цікаві факти

Наразі відомо про існування майже 100 єгипетських пірамід, що дійшли до нас в незмінному вигляді. Першим з єгипетських царів, який спорудив над своєю гробницею піраміду, був фараон ІІІ династії Джосер. Це найстародавніша піраміда Єгипту складається із шести гігантських ступенів, обкладених полірованими плитами. Неподалік від піраміди Джосера вчені знайшли уламки статуї архітектора Імхотепа, яка знаходилася в храмі біля піраміди. Фараон, задоволений збудованою Імхотепом ще небувалої усипальниці, виявив архітектору велику у стародавньому Єгипті честь - дозволив поставити статую Імхотепа у царському заупокійному Храмі.

Чудова конструкція, неймовірні масштаби зробили три піраміди на плато Гіза в передмісті Каїру найбільш вражаючим пам'ятником Стародавнього світу і єдиним дивом з семи чудес світу, яке дійшло до наших днів. Стародавня піраміда з трьох була побудована для фараона Хеопса. Праворуч від неї розташована піраміда Хефрена, а зліва знаходиться найменша з трьох пірамід - гробниця царя Мікеріна.

Київ

Київ - одне з найдавніших і найкрасивіших міст України. Круті пагорби над Дніпром, величні церкви, зелені каштанові алеї… Тут знаходиться понад дві тисячі пам’яток історії, культури та архітектури. Найдавнішою спробою розповісти про походження міста був переказ печерським ченцем Нестором у «Повісті временних літ» на початку ХІІ століття давньої легенди про заснування Києва трьома братами-полянами: «…І були три брати: один на ймення Кий, а другий - Щек, а третій - Хорив, і сестра їх - Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив - на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею. І збудували вони городок на честь свого старшого брата, й нарекли його Києвом…».

Ілюстрована історія Києва. Вчені Національної академії наук України, які працювали над цією книгою, прагнули донести до сучасного читача основні закономірності розвитку багатовікової історії міста. Київ народжувався на місці поселень полянського племінного союзу і поступово поширював свій політичний та культурний вплив на величезний простір Східної Європи. Через Київ впродовж багатьох віків здійснювалися економічні й культурні зв’язки двох Європ з різною політичною долею - Східної і Західної.

Друг, Ольга.  Вулицями старого Києва. Перед читачем - розповідь про центральні історичні райони Києва, особливості формування архітектурного середовища міста, про його вулиці, будинки, храми, зокрема, давні архітектурні ансамблі - Софію Київську та Києво-Печерську лавру - об’єкти світової спадщини. Особливість видання - широке використання матеріалів з колекції Музею історії міста Києва, а також архівів старовинних київських родин, нащадки яких і сьогодні живуть у місті. Книга багато ілюстрована. Давні й сучасні світлини, акварелі, літографії, гравюри, живописні твори допомагають сформувати цілісний образ столиці України, прадавнього міста з тисячолітньою історією.  

Київ. Анатомія міста. ХІХ. ХХ. ХХІ… Якщо ви подивитесь на зміст цієї книжки, то одразу зрозумієте, чому вона має саме таку назву. Це дійсно анатомія Києва як живої істоти, здійснена через враження від міста найталановитіших, найвідоміших письменників: ХІХ сторіччя - Шевченка, Гоголя, Куліша; ХХ - Булгакова, Загребельного, Тичини, Стуса; ХХІ - Забужко, Лузіної, Жадана... І багатьох інших. Кожен з них має своє ставлення до Києва, і тим цікавіше зараз читати їх рядки. Фрагменти з романів, оповідань, вірші та есе мов створюють різнобарвну мозаїку, яка, в решті решт, складається в цілісну картину - для кожного читача свою.

«Одного літнього гарячого дня, в місяці липні 183… року, з города Тули вийшла купка хлопців, убраних по-дорожньому…. Це були тульські семінаристи. Вони йшли до Києва. Деякі були послані на скарбові гроші в Київську духовну академію, деякі були прості семінаристи, що, скінчивши курс, йшли до Києва на прощу…

З чорного чернігівського бору вони вийшли на низький берег Дніпра. Перед ними за Дніпром з'явилась чарівнича, невимовне чудова панорама Києва. На високих горах скрізь стояли церкви, дзвіниці, неначе свічі палали проти ясного сонця золотими верхами. Саме проти їх стояла лавра, обведена білими високими мурованими стінами та будинками, й лисніла золотими верхами й хрестами, наче букет золотих квіток. Коло лаври ховались у долинах між горами пещери з своїми церквами, між хмарами садків та винограду. А там далі, на північ, на високому шпилі стояла церква св. Андрея, вирізуючись всіма лініями на синьому небі: коло неї Михайлівське, Софія, Десятинна... Поділ, вганяючись рогом в Дніпро, неначе плавав на синій, прозорій воді з своїми церквами й будинками. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленими садками й букетами золотоверхих церков, їх заквітчала давня невмираюча українська історія, неначе рукою якогось великого артиста...». ( Іван Нечуй-Левицький «Хмари».)

Цікаві факти

Імена засновників Києва - Кия та його братів і сестри - зберігаються у топонімічних назвах київських гір, вулиць, річок. Киянам відомі річка Либідь, гори Щекавиця та Хоревиця. Сьогодні на мапі міста можна побачити вулицю Хорива, провулок Хорива та Щекавицьку вулицю.

Найкоротша головна вулиця Києва, але в той же час одна з найширших і мальовничих - вулиця Хрещатик. ЇЇ довжина складає усього 1225 метрів.

Ансамбль унікальних фресок у Софійському соборі в Києві є найдавнішим зразком українського монументального живопису. Цим фрескам вже майже 1000 років.

Рим

Вічне місто унікальне і неповторне. Рим стоїть на семи пагорбах - Палатин, Капітолій і Квіринал, Целий, Авентін, Есквілін і Вімінал. Легендарної датою заснування Рима є 21 квітня 753 року до нашої ери. Легенда пов'язує заснування міста з нащадками Енея братами-близнюками Ромулом і Ремом, які були вигодувані молоком вовчиці. Від імені Ромула пішла назва міста - Roma. Історія Риму - історія багатьох цивілізацій: Стародавній Єгипет, Етрурія, Стародавня Греція, Візантія ...

Хорошевський А. Ю. Усе про Рим .  Міста бувають маленькі і великі, цікаві та не дуже, такі що мають своє обличчя та безликі -  одне слово, міста бувають різні. Але є серед них одна категорія - Великі міста. Вони мають особливий дух, ауру, яка приваблює мільйони людей. Напевно, ні в кого не виникне сумніву в тому, що Рим по праву належить до таких Великих міст.

Робер Жан-Ноель. Народження розкоші. Стародавній Рим у погоні за модою. Давньоримська цивілізація постає в книзі в несподіваному ракурсі. Автор переконливо показує, як мода вплинула на давньоримську архітектуру, ігри, літературу, економіку і навіть релігію.

«Тога була відображенням моди і її жертвою. Колись коротенька невигадлива накидка… подовжилася, стала більше розміром і менш незграбною …  Відтепер аристократи прагнули носити одяг відповідно соціальному стану ... Тога придбала більш представницький і «театралізований» вид, виграла в елегантності, стала виглядати по-царськи розкішно ... ».

Сонькин, Віктор. Тут був Рим. Сучасні прогулянки стародавнім містом.  Ця книга виникла з двох головних захоплень автора - античності і подорожей. Її можна читати як путівник, а можна - як розповідь про давні часи, місто Ромула, Цезаря і Нерона, перлину Ренесансу та бароко, місто Мікеланджело і Берніні…

Цікаві факти

Колізей - найвідоміша пам'ятка не тільки Риму, але й Італії. В ньому могло розміститися близько 50000 глядачів. Будівництво цієї споруди розпочато імператором Веспасіаном після його перемоги в Юдеї і закінчено у 80 році нашої ери імператором Титом, який ознаменував його відкриття влаштуванням ігор, що тривали сто днів.

Ватикан - найменша у світі незалежна держава, яка розташована в західній частині Рима. В ньому знаходяться резиденція Папи Римського, територія Престолу Святого Петра, центрального органу Католицької Церкви.

Стамбул

Одне з найстаріших міст світу змінило на протязі своєї історії кілька назв: Візантій - Константинополь - Стамбул. Протягом багатьох століть за володіння містом змагалися світові імперії. Він приваблював авантюристів, торговців і філософів… Стамбул був одним з центрів християнства та ісламу, розвитку науки і мистецтва. Унікальна природна краса і величезна історична спадщина сформували дивовижну атмосферу Стамбула, зробивши його одним з найпривабливіших міст світу.

Белочкина Ю. В. Усе про Стамбул.  Це прекрасне місто, що розкинулося на берегах Мармурового моря, Золотого Рогу і Босфору, центр розвитку мистецтва і науки протягом декількох століть. У ньому перетинаються Схід із Заходом, Азія з Європою, іслам з християнством. Протягом століть Стамбул був столицею трьох імперій - Стародавнього Риму, середньовічної Візантії та Османської імперії, він дав притулок тисячолітньої культури народів Анатолії і пам'ятникам трьох світових релігій.

Воістину дивно, як Стамбул поєднує в собі минуле і сьогодення, старе і нове, стародавність - з сучасністю. Музеї, палаци, церкви, мечеті, галасливі східні базари органічно доповнюються хмарочосами і діловими центрами. Місто вражає своєю багатоликість. Сьогодні Стамбул - це найбільший економічний центр Туреччини. Його як і раніше називають Дивом Світу, Перлиною Босфору і Дочкою Сходу.

Мантран, Робер. Повсякденне життя Стамбула в епоху Сулеймана Пишного. Праця видатного французького сходознавця Робера Мантрана про життя столиці Османської імперії за часів правління турецького султана Сулеймана І (1520-1566), якого в Європі прийнято називати Сулейманом Пишним. Стамбул, як і вся Османська імперія, переживав свій час слави. Саме цей «час» і увійшов в історію під ім'ям «століття Сулеймана», саме до нього сходить більшість описів європейськими мандрівниками красот і чудес турецької столиці.

Памук, Орхан. Стамбул: Спогади та місто.  Відверта розповідь про велике місто, що втратило колишню велич, смуток й бажання показати справжнє обличчя міста. У цій книзі власні спогади Орхана Памука вплітаються в культурну історію міста, у спогади людей різних епох, що побували в цьому місті. Цю книгу варто прочитати, а прочитавши, відвідати Стамбул…

«У Стамбулі немає жодної споруди, яка б домінувала над ландшафтом. Дивовижність його краєвиду криється не лише в мечеті Сулейманіє, але й у Ая-Софії, мечетях Беязида та Явуз Султана Селіма, й у ведичних мечетях у самісінькому серці міста, і в маленьких мечетях, збудованих дружинами та дітьми султанів, та інших  величних старих будівлях, які й донині відбивають саме ті естетичні ідеали, які вкладали в них їхні творці. І лише якщо ми швидко кинемо оком на ці споруди крізь просвіт на вулиці чи з алеї, порослої фіговими деревами, що біжить їм назустріч, або коли ми раптом зауважимо, як виграють відблиски моря на їхніх стінах, - отоді ми можемо сказати, що насолоджувалися красою їхньої мальовничості…».

Цікаві факти

У Стамбулі понад шість тисяч вулиць, провулків і тупиків загальною протяжністю дві тисячі кілометрів. Європейську і азіатську частину міста з'єднують два мости: Босфорський і Султана Мехмеда Фатіха.

Одне з найбільш цікавих місць Стамбула - Єгипетський базар прянощів. Споруда базару була розпочата Сафіє-султан в 1597 році і завершена Хадидже Турхан султан в 1664 році. На його території знаходиться близько 80 магазинів, основний асортимент яких становлять солодощі, прянощі і лікувальні трави, спеції, делікатеси з сухофруктів ...

Перший класик нової української літератури : до 250-річчя з дня народження Івана Петровича Котляревського

Іван Петрович Котляревський , автор всесвітньо відомої «Енеїди» і чарівною «Наталки Полтавки», основоположник нової української літератури, народився 9 вересня 1769 року у Полтаві в родині канцеляриста міського магістрату Петра Івановича Котляревського.  Мати письменника походила родом з сім’ї козака Решетилівської сотні. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.

В 1780 році Іван Котляревський вступає до семінарії, яка була на той час єдиним середнім навчальним закладом у Полтаві.  Особливо старанно він вивчав гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. З інтересом читав античну літературу, перекладав Горація, Овідія, Вергілія.

У 1789 році він залишає семінарію і починає служити в Новоросійській  канцелярії, що містилася в Полтаві. Пізніше він став вчителювати у поміщицьких родинах, зокрема в Золотоніському повіті на Полтавщині. У цей час,1794 року,  Іван Петрович Котляревський починає писати свою славнозвісну «Енеїду».

Протягом 1796-1808 років Іван Петрович Котляревський перебуває на військовій службі у складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацького полку. Брав участь у російсько-турецький війні, особливо відзначившись у баталіях під Бендерами та Ізмаїлом. За відвагу й хоробрість Котляревського було відзначено кількома нагородами.

У 1808 році в чині капітана Іван Петрович виходить у відставку і їде до Петербурга з надією влаштуватись на цивільну службу, але, не знайшовши там посади, повертається до рідної Полтави. Під час перебування в Петербурзі Котляревський підготував до друку й видав у 1809 році поему «Енеїда» в чотирьох частинах.

З 1810 року Іван Петрович Котляревський обіймає посаду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві, заснованого за проектом письменника Василя Капніста, автора відомої сатиричної комедії «Ябеда». Іван Петрович проявив себе як талановитій педагог і організатор. Працюючи наглядачем Будинку, Іван Петрович Котляревський увесь свій вільний час віддає літературній праці, пристрасно захоплюється театральним мистецтвом.

 «Полтавський вільний театр» розпочав свою історію в 1808 році і проіснував до 1812 року. У 1818 році театр розпочинає свій новий етап роботи під керівництвом Івана Петровича Котляревського, який створює для Полтавського театру п’єсу «Наталка Полтавка» і  водевіль «Москаль-чарівник».  Котляревський був не лише директором театру, а виступав і як режисер, і як актор. У складі трупи були талановиті артисти. В перших виставах виступав Михайло Щепкін, який саме під час роботи в Полтаві був викуплений з кріпацтва. Репертуар театру складався з комедій, опер, балету.

У 1827 році Іван Петрович Котляревський призначається попечителем Полтавського благодійно-лікувального закладу. У 1835 році Котляревський за станом здоров’я виходить у відставку, але не пориває з культурним життям того часу. 10 листопада 1838 року зупинилося серце творця  славетної «Енеїди», першої ластівки нової української літератури.

28 вересня 1952 року був відкритий Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського в Полтаві. У чотирьох залах зібрано матеріали про життєвий і творчий шлях Івана Петровича Котляревського, два наступні розповідають про вшанування пам'яті поета. Серед унікальних експонатів музею - перше прижиттєве видання поеми «Енеїда» 1798 року, а також раритетне друге видання 1808 року. 

В 1969 році, проголошеному рішенням ЮНЕСКО роком Івана Котляревського, було відкрито Музей-садибу Івана Котляревського. Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля. Біля садиби - обеліск з чорного лабрадориту з написом: «З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського».

Цікаві штрихи до портрета письменника

Перший біограф Котляревського Степан Стеблін-Камінський так описував Івана Петровича: «моложавість довго зберігалася в ньому, майже до похилих років; ріст мав високий, стан стрункий, погляд живий, посмішка не сходила з його уст». Одягався Іван Петрович небагато, але зі смаком. На службу - в чорний сюртук, у парадні дні з’являвся в армійському мундирі.

Мешкав Іван Петрович Котляревський до останніх своїх днів у батьківському будиночку. Одна з кімнат була господареві за кабінет і за спальню: тут стояло ліжко, письмовий стіл та книжкова шафа. У вітальні - канапа, кілька ломберних столиків та стільців. Улюбленим місцем відпочинку письменника був ганочок із балюстрадою, на який можна було вийти просто з вітальні. Звідти  відкривалися мальовничі краєвиди. 

Письменник сидів тут годинами з підзорною трубою, милуючись луками та гаями за Ворсклою.

Усі мемуаристи одностайно відзначають гумор, гострий розум і доброту письменника. Біографи Івана Петровича Котляревського свідчать, що він був незрівнянним оповідачем, міг, як ніхто інший, розказати влучний анекдот. Письменник неодмінно зацікавлював усіх якоюсь новиною, часто ним самим вигаданою й дотепно розказаною. Розмовляв Іван Петрович завжди українською мовою, проте  легко міг перейти на російську чи французьку.

Вдома у Котляревського була невелика бібліотека, в якій можна було побачити твори авторів античності і книги французькою мовою, збірники з фольклору і рукописні твори Григорія Сковороди… Особливо любив Іван Петрович славнозвісного «Дон Кіхота» Мігеля де Сервантеса.

Письменник дуже любив бувати в товаристві. Під час свят він часто гостював у родинах своїх приятелів. Іван Петрович любив і сам приймати гостей, по-дружньому посидіти за столом. Як правило, стравами частував національними - борщ, пампушки, млинці, саморобні наливки…

Ще в молоді роки Іван Котляревський був вражений багатством і красою народної творчості, мови, звичаїв. Захоплення й враження переросли у вивчення побуту українського народу. Одягнений в парубоцький одяг, він пильно придивлявся до старожитнього способу життя українців, прислухався до розмов, вивчав звичаї, повір’я, обряди. Записував пісні, прислів’я., жартівливі вислови, анекдоти, перекази…

Іван Петрович Котляревський добре грав на скрипці й мав чудовий голос. Покінчивши з обов’язками, покладеними господарем на вчителя, ввечері він ішов у свою кімнату, знімав зі стіні скрипку, й усі тривоги, образи, душевні турботи й побутові негаразди зникали кудись далеко.

Для позбавлених сім’ї вихованців Будинку Іван Петрович був батьком - суворим, вимогливим і водночас добрим, уважним, справедливим. Він скасував фізичні покарання. Організовував для дітей різні розваги: виїзди на природу, різдвяні ялинки, колядування й щедрування, а також вистави невеликих п’єс, у яких сам і грав разом з вихованцями. Клопотався й про те, щоб учні одержали достатні знання з різних предметів, були добре вихованими…

Івану Петровичу належить велика заслуга у пожвавленні культурного життя в Полтаві. Будучи директором Полтавського театру він багато сил і уваги віддавав справі піднесення культури сценічної майстерності в рідному місті. Завдяки заходам Котляревського полтавці змогли переглянути кращі п'єси того часу.

Образ Івана Петровича Котляревського в літературі

Близнюки - повість Тараса Шевченка, яка ймовірно, була написана в 1855 році. Розповідаючи про різні життєві долі двох братів, Тарас Шевченко використав особисті враження від подорожі до Полтави навесні 1845 року.

До глибокої старості працював Іван Котляревський на посаді наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян. Саме цей період педагогічної діяльності Івана Котляревського описує Тарас Шевченко у повісті.

Під час перебування в Полтаві Тарас Шевченко написав кілька акварельних малюнків, зокрема «Будинок І. Котляревського в Полтаві». У 1969 році за цим ескізом було відновлено меморіальний комплекс - садибу Івана Петровича Котляревського.

«- Да, - начал Никифор Федорович, - благословение  господне не оставило-таки наших деточек. Я, вправду сказать, никогда в Полтаве не бывал и не имею там никого знакомых. Только по слуху знал, что попечителем гимназии наш знаменитый поэт Котляревский. Я, узнавши его квартиру, отправился прямо к нему. Представьте себе, что он живет в домике в сто раз хуже нашего. Просто хата. А прислуги только и есть, что одна наймичка Гапка да наймит Кирик….»  

Грозовий ранок - біографічна повість Івана Пільгука побачила світ у 1968 році. На сторінках твору постає образ зовсім юного Івана Котляревського.

«…Пісня билася в захмарене крайнебо, стогоном котилася, шепотом прокляття розносилася очеретами і завмирала.

Глибокі сірі очі юнака ставали ще глибшими. Коли тужне гудіння струн обірвалося і запанувала така тиша, що чути було биття стривожених сердець, - юнак обізвався:

- Чолом вам, добрі люди! Прийміть сердечну щирість від мандрівної людини.

- Хто ж ти, сину, звідки й куди мандруєш? - запитав із гурту найстаріший.

- Я з Полтави. А мандрую до Золотоноші. Звуть мене Іваном, а прозивають Котляревським.

- Видно, щира душа. Приставай до нашого гурту. Юнак витяг з-під кобеняка скрипку.

- То ти і на скрипці тямкуєш? Може, нашу скорботу розважиш?

- Заграйте веселої, - попрохали дівчата.

Під награвання нежданого скрипаля полилася пісня:

Ой бачиться - не журюся, в тугу не вдаюся,

А як вийду за ворота, од вітру валюся...».

Веселий мудрець - біографічний роман Бориса Левіна. Письменник від 1953 року жив і працював у Полтаві. Тут написав він десятки книжок, але серед них на першому місці стоїть цикл повістей про Івана Котляревського, об’єднаних спільною назвою «Веселий мудрець» - перша в літературі й єдина спроба романного відображення образу, всього життєвого шляху неперевершеного сміхотворця - Івана Петровича Котляревського.

Перша повість з’явилась  в 1972 році, поклавши початок довголітній праці. Повна редакція книги побачила світ у 1990 році. Роман складається з семи повістей: «По колючих тернах», «Пробудження грози», «Особлива місія», «Пансіон», «Театр», «Вчена республіка», «… І навіки його привітала».

«… Там, де він з’являвся, чулись сміх і жарти, так було завжди чи серед дам, чи в колі чоловіків біля ломберних столиків, чи в диванній за чашкою кави…

Він приходив. Сідав десь скраєчку, кидав одну-дві репліки, і - дивись! - вогнище бесіди, що ладне було завмерти, оживало, а за якусь хвилину палало так яскраво і бурхливо, що зманювало й інших гостей до цієї групи…»

Перлини творчості Івана  Петровича Котляревського

ЕНЕЇДА

Енеїда - справа усього творчого життя Івана Петровича. Над поемою, звернувшись до живої української мови, письменник почав працювати з 1794 року. Через чотири роки, без відома автора, на основі одного із списків, що мандрували по руках, вийшло перше видання поеми, повторене 1808 року. Третє, доповнене видання здійснено у 1809 році. Повністю перекладену поему було опубліковано лише у 1842 році.

В «Енеїді», яку називають першою енциклопедією української етнографії, відтворено сцени народних звичаїв. Зображено картини свят і розваг, описано одяг і страви… Поема написана Іваном Котляревським на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія.

«Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак…»

Енеїда

Жанр - опера

Композитор - Микола Лисенко

Автор лібрето - Людмила Старицька-Черняхівська

Рік - 1910

Вперше опера поставлена 23 листопада 1910 року у Театрі Миколи Садовського в Києві під керівництвом Ганса Єлінека. Перший виконавець партії Енея - Володимир Золденко, український оперний та драматичний співак. Дія опери розгортається на Землі і Олімпі, в обителі богів.

Енеїда

Жанр - комедія

Режисер - Володимир Дахно

Рік - 1991

Повнометражний анімаційний фільм за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського. Троянська Січ. Мужні запорожці обороняють місто від набігу греків. Головнокомандувач Еней, кошовий отаман війська троянського отримує телеграму з попередженням забратися з міста…

НАТАЛКА ПОЛТАВКА

Наталка Полтавка - перший драматичний твір нової української літератури, сила и краса якого за словами Івана Карпенка-Карого, «в простоті, в правді і найголовніше, в любові автора до свого народу, любові, котра з серці Івана Петровича Котляревського перейшла на його твір». Сценічне життя п’єси почалося в 1819 році, коли вона була поставлена на сцені Полтавського театру.

«Афіші розклеїли в людних місцях: у гостинному ряду, поблизу присутствених місць, на Сінному ринку, при вході до готелю, Успенського собору, Спаської церкви й гімназії, а також біля самого театру. Звичайно, їх того ж дня помітили, і незабаром все місто знало: у наступний вівторок йтиме нове лицедійство, назване оперою «Полтавка», причому українською мовою.

 Місто захвилювалось. Досі воно жило спокійним, розміреним ритмом… і раптом така подія!.. Мало хто сподівався, що день цей ніколи не забудеться, він стане знаменним в історії цілого народу, новою сторінкою в цій історії, від цього дня почнеться тріумфальний похід простої дівчини з Полтави - Наталки - по сценах всього світу, вона покорятиме сотні, тисячі сердець своєю скромністю, волею до щастя, вірністю в коханні…». (Борис Левін «Театр»)

Наталка Полтавка

Жанр - опера

Композитор - Микола Лисенко

Автор лібрето - Михайло Старицький

Рік - 1889

Прем'єра опери відбулася в Одеському театрі 12 (24) листопада 1889 року. Дія розгортається в Україні початку XIX століття.

Наталка Полтавка

Жанр - художній

Режисер - Іван Кавалерідзе

Рік - 1936

Перша екранізація опери Миколи Лисенка, створеної за однойменною п'єсою Івана Котляревського.