Твори-ювіляри українського письменника Романа Іваничука: літературний калейдоскоп

 

Патріарх української історичної романістики Роман Іванович Іваничук (1929—2016) відомий як автор збірок новел «Прут несе кригу», «Не рубайте ясенів», «Під склепінням храму», «Тополина заметіль», «Дім на горі», «Сиві ночі», «На перевалі», трилогії «Край битого шляху», повістей «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній», «Ренегат», «Євангеліє від Томи»…

Літературний талант Романа Іваничука виховувався на традиціях новелістики Василя Стефаника, яким захоплювався батько письменника, сільський вчитель і перший його літературний наставник. 1954 року в студентському альманасі Львівського університету, де навчався на філологічному факультеті Роман Іваничук, був опублікований його перший твір — новела «Скиба землі». Великий успіх випав і на долю першої збірки малої прози «Прут несе кригу» (1958).

Але найбільшу популярність Роман Іваничук здобув як романіст. У творчому доробку письменника двадцять історичних романів: «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Шрами на скалі», «Орда», «Саксаул у пісках»…, які склали великий цикл, що охоплює 500-літню минувшину України. В 1985 році романи «Вода з каменю» і «Четвертий вимір» були відзначені Шевченківською премією.

Роман «Мальви»

Іваничук Р. І. Мальви : роман, есей / Роман Іваничук ; упоряд. : Н. Л. Бічуя, В. В. Габор, Н. Р. Іваничук ; прим. В. В. Габора ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. — Київ : ДОВЖЕНКО БУКС, 2018. — 235 с.

«Мальви» — перший історичний роман Романа Іваничука був написаний в 1965—1967 роках, а опублікований у 1968 році. Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу. Дія в романі відбувається у середині XVII століття — напередодні та під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.  Це історія життя полонянки з України Марії, її поневіряння на чужині з дочкою Соломією, яку вона  вже у неволі назвала Мальвою.

Пекельно-пекучого літа господар відпустив Марію на волю. Два роки тому він купив її з хворою семилітньою дитиною на ясир-базарі. «Я вільна. І Мальва моя теж. О Господи… І тут запримітила, що її більше не дивує чудне ім’я доньки. Так назвала свою дівчинку давно, ще на початку неволі. Дитя було хворе і зжовкле, здавалося, не витримає тяжкої дороги з Карасубазару до Кафи. Несла дитину на руках і підставляла спину під нагайки, затуляючи свою крихітку. А під ногами то тут то там подибувалися вигнані, певне вітрами, на чужину мальви — ті самі, що пишалися разом з соняшниками, рівні з ними, біля українських білостінних хат. Там пишалися. А тут ховалися в колючий курай, низькі, збідовані, та все-таки живі. Тож повірила Марія, що дочка теж виживе, як ці квіти на чужій землі, якщо тільки назве її Мальвою…»

Роман «Орда»

Іваничук Р. І. Мальви (Яничари). Орда : романи / Роман Іваничук. —  Харків : Євроекспрес, 2000. — 416 с.

Роман «Орда» ( 1992) відтворює трагічну подію доби Івана Мазепи — зруйнування гетьманської столиці Батурина 2 листопада 1708 року військами Олександра Меншикова. Місто, якому випала доля бути кілька десятиліть центром політичного життя Лівобережної України, не скорилося волі Петра І і було по-варварськи спалене разом з жителями.

Ще до занепаду Чигирина на Лівобережній Україні з’явилася нова гетьманська столиця — Батурин. Це сталося під час гетьманування Петра Дорошенка. Особливого статусу Батуринська резиденція набуває за часів правління Івана Мазепи (1687—1708 рр.), коли Батурин перетворюється на центр політичного життя Гетьманщини. В Батурині в цей час живе і працює політична, військова та культурна еліта України. Тут перебувала вища державна адміністрація — Генеральна військова канцелярія, Генеральний суд Лівобережної України.

На рубежі XVІІ— XVІІІ століть між Швецією і Росією спалахнула війна за володіння Балтійським узбережжям, відома як Північна війна. Експедиційний корпус, що вступив на територію Росії, очолив молодий король Карл ХІІ — блискучий стратег і полководець. Іван Мазепа вирішив скористатися слушним моментом і звільнити Україну від московського гноблення. Наприкінці жовтня 1708 року гетьман відправив стародубському полковнику Івану Скоропадському грамоту з викладом причин, що спонукали його до переходу на сторону Карла ХІІ. Дізнавшись про це, 30 жовтня 1708 року російський цар віддав наказ знищити гетьманську столицю — Батурин…

«Двір Мазепи, відгороджений неприступним од Сейму муром і глиняним валом од міста, став ураз із надійного захисту пасткою. Ніби болотний чорторий, вибурхувала з–під землі брудною лавою орда і заливала майдан гетьманського двору на Гончарівці, що за півверстви від Батурина. У вранішньому листопадовому сутінку ординці Меншикова скидалися на слижів, що опинилися на безводному дні спущеного ставу, вони телесувалися, штовхалися, сопіли, кректали, видобуваючись із провалля, яке враз, немовби розступилася земля, утворилося в стіні валу. Оборонці гетьманської столиці, яку будь–яке вороже військо могло б узяти хіба що багатоденно облогою, розбігалися, не відаючи, що трапилося, бо ж про потаємний хід знали тільки генеральні старшини, під команду яких здав Мазепа Батурин, вирушаючи із столиці, щоб у містечку Горках над Десною з’єднатися із шведським королем Карлом XII….».

Роман «Черлене вино»

Іваничук Р. Черлене вино ; Манускрипт з вулиці Руської / Роман Іваничук ; худож.-ілюстратор І. І. Яхін ; худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків : Фоліо, 2006. — 381 с. — (Історія України в романах).

У романі «Черлене вино» (1977) відтворено події XV століття, героїчна оборона Олеського замку, маленького острівка народної волі, що кинув виклик можновладній шляхті. Битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення як ключ до Волині та Галичини. Саме це розташування між Галичиною та Волинню ще у князівський період визначило подальшу долю Олеська в часи іноземних загарбань. Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною за вигідний розподіл української спадщини в XІV столітті винесла Олесько, на політичний горизонт, який розмежовував експансію найближчих сусідів. 

Олеський замок— один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича. На той час замок був невеликим укріпленням овальної форми, оточений валом із дерев’яним частоколом. Перша згадка про селище Олесько із замком зустрічається в історичних джерелах у 1327 році, як володіння князя Юрія ІІ — сина мазовецького князя Тройдена. На той час Олеський замок був міцною фортецею. Упродовж  майже ста років замок змінював власників. З 1340 року замком володів литовський князь Любарт. У 1366 році місто потрапило до володінь Олександра Корятовича, залежного від Польської корони. 1375 року угорський намісник Галичини князь Владислав Опольський передав замок галицькому католицькому єпископу. У 1377 році угорський та польський король Людовик І знову приєднав Олесько до своїх володінь, але вже у 1382 році воно опинилося під Владою Любарта.

Багато років Олеський замок залишався неприступною фортецею для польських магнатів. У 1431-1432 роках старостою Олеського замку від імені великого князя литовського Свидригайла Ольгердовича був Богдан Рогатинський. У 1431 році, під час Луцької війни відбив напад на замок польського війська. Не досягнувши воєнної перемоги, король Владислав II Ягайло пішов на підписання з великим князем литовським Свидригайлом 2-річного перемир'я, укладеного 26 серпня 1431 року. Згідно з угодою Олеський замок залишався у складі Великого князівства Литовського.

Роман «Вода з каменю»

Іваничук Р. Вода з каменю ; Саксаул у пісках : романи / Роман Іваничук ; худож.-ілюстратор С. В. Кривенченко ; худож.-оформлювач А. С. Ленчик. —  Харків : Фоліо, 2007. — 414 с. — (Серія «Українська література»).

Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) — українському поетові та культурно-громадському діячеві, засновникові нової української літератури в Галичині. Підняти рідний народ до високостей європейської культури, оновити художнє слово, поставити його поряд із літературними досягненнями представників інших народів — цим високим завданням Маркіян Шашкевич віддавав усі свої сили. 

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підліссі Золочівського повіту на Львівщині в багатодітний родині священика. Після закінчення початкової школи навчався у львівській, а потім у бережанської гімназії. З 1829 року він слухав філософський курс у Львівському університеті і водночас як майбутній слухач теології був прийнятий до Львівської духовної семінарії, але у лютому 1830 року Шашкевича за виявлення власних поглядів було виключено з семінарії. Батько, розгнівавшись, відвернувся від сина, але Маркіянові допоміг його дядько по матері Захар Авдиковський — управитель міського Будинку вбогих. Шашкевич живе в його помешканні, навчає грамоті дітей, переписує службові папери.

Вже на початку навчання в семінарії Маркіян Шашкевич заприятелював з Іваном Вагилевичем, а трохи пізніше - з Яковом Головацьким. Юнаків єднало захоплення усною творчістю своїх краян. З осені 1833 року Маркіяну Шашкевичу дозволили відновити навчання в семінарії, і тепер приятелі були завжди разом, за що семінаристи й прозвали їх «Руською трійцею». Спочатку так називали трьох друзів, а потім —  весь гурток. «Трійка домовилася, що кожен, хто вступить в український гурток, має подаванням руки та словом честі пообіцяти, що все своє життя працюватиме на користь народу та відродження української літератури в Галичині».

Свою відданість рідній культурі львівські студенти підкреслили й прибраними іменами, які нагадували про давньоруське минуле, коли Київська держава була однією з наймогутніших у Європі. Маркіян Шашкевич назвав себе Русланом, Іван Вагилевич — Далібором, Яків Головацький — Ярославом… З ініціативи Шашкевича гуртківці прагнуть видати літературний збірник. Першою спробою був рукопис «Син Русі» (1833), потім було підготовлено збірник «Зоря» (1834), але цензура його не пропустила. Зрештою, у 1837 році  їм вдалося видати альманах «Русалка Дністровая».

Роман «Шрами на скалі»

Іваничук Р. І. Четвертий вимір ; Шрами на скалі : романи / Роман Іваничук ; худож.-ілюстратор С. В. Кривенченко ; худож.-оформлювач І. В. Осіпов. — Харків : Фоліо, 2017. — 447 с., іл. — (Історія України в романах).

У романі «Шрами на скалі» (1987) розповідається про останні роки Каменяра — видатного українського письменника Івана Яковича Франка. 1913 рік був особливий не тільки для Івана Франка та української громади, а й для всієї Галичини…

 «Чогось я ще не знаю, не бачу, не відчуваю, розпочати першу сторінку, навіть перший рядок, який поклав би відбиток на весь твір, ніяк не можу; і тоді мені несподівано пригадується маловажна на перший погляд деталь, за яку я поквапливо хапаюсь: може, вона стане ключем для роману з часів Івана Франка?

Гортаючи якось старі газети, я прочитав інформацію про те, що у травні 1913 року, під час підготовки сорокарічного ювілею діяльності письменника, кілька його учнів вибрались до Урича й на Камені вибили пам’ятний напис на честь Каменяра.

Ця деталь з життєпису Франка набрала для мене значущості тоді, коли я дізнався, що письменник постійно цікавився історією Тустанської твердині, від якої залишилися сліди на урицькому Камені, не раз вибирався на прогулянки до Урича, а в статтях писав про загадкові пази на скалі. Відомо, що Франко ніколи не марнував часу. Чому ж Урич весь час привертав його увагу? Може, письменник виношував якийсь твір?

Здогадка стала з часом моєю ідеєю–фікс, бо й справді: тема Захара Беркута потребувала свого розвитку ; засвідчує це примітка про Данила Галицького, зроблена в повісті Франком на вимогу видавця Омеляна Партицького. Чи не задумував письменник у новому творі перейти від ідеї первісної демократичної громади до ідеї необхідності суворої централізації держави в час смертельної загрози? То чи не маю я права уявити собі, яким міг би бути цей роман? Може, така довільна реконструкція пролила б світло на останні роки життя Франка, коли дрижали Балкани й готовий був сколихнутися весь світ: мусив же Франко в той час задумуватися над долею рідного народу у світовій завірюсі…».

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом

Легкі книжки для важких часів: літературний калейдоскоп

 

До та після 24 лютого 2022 року…

Українці переживають важкі часи: йде кривава війна, гинуть люди, тисячі втратили свій дім, близьких, мільйони перебувають далеко за межами країни…

Бібліотеки щоденно виконують вкрай важливу місію – слугують майданчиками психологічної реабілітації, допомагаючи завдяки читанню кожному мешканцю громади полинути думками далі від війни, подолати страхи та розпач, зануритись у світ фантазій і мрій…

Якось великий філософ Монтень сказав, що немає такого смутку, який не могла розвіяти книга. Кожна книжкова історія жива, вона дихає, випромінює тепло і розповідає…про кохання, про пошук життєвих шляхів, про мандри з хвацко закрученим сюжетом і, звісно, детективи, які вміють відволікати від дійсності і занурювати у таємничий клубок. Безумовно, це автори, які є майстрами інтриги: Агата Крісті, Кейт Квінн, Ромен Гарі, Андрій Кокотюха.

Кокотюха А.А. Автомобіль із Пекарської: роман / Андрій Кокотюха; худож.-оформлювач Л.П. Вировець. – Харків: Фоліо, 2016. – 283 с.: іл. – (Ретророман).

Львів, 1911 рік. У центрі міста, на вулиці Пекарській, у власному розкішному автомобілі знайдено мертвою доньку нафтового магната. У вбивстві підозрюють її таємного коханця. Це – Густав Сілезький, один із королів львівського злочинного світу. Він може довести свою невинність. Та докази готовий довірити лише одній людині – Климові Кошовому, який повинен знайти справжнього вбивцю, аби витягнути давнього знайомого з тюрми. У пошуках йому допомагає вірний друг Йозеф Шацький, і разом вони розкривають брудні таємниці з життя міської аристократії. Люди в масках, кримінальні ватажки, мільйонери, провокатори – підозрюються всі. І все ж найбільший ризик для Клима Кошового – це те, що його приватне розслідування категорично не подобається впливовій красуні Магді Богданович... 

Кокотюха А. А. Офіцер із Стрийського парку: роман / Андрій Кокотюха; худож.-оформлювач В.М. Карасик. – Харків: Фоліо, 2017. – 283 с. – (Ретророман).

Львів, осінь 1918 року. Австро-Угорська імперія за крок до руйнації. Поляки та українці ведуть боротьбу за владу, кожна сторона претендує на Східну Галичину. Йдуть важкі політичні переговори. Українцям вигідно затягувати процес – є надія знайти сильного союзника. Аж раптом у Стрийському парку знаходять труп офіцера-поляка. який був членом таємного військового товариства. Переговорам кінець, і Климентій Кошовий, не так давно – відомий адвокат, а нині – особа без певних занять, має два дні, аби довести: вбивство не має стосунку до політики. Вбитий мав безліч ворогів, звести з ним рахунки міг хто завгодно. Але правда вже нікого не цікавить, збройне протистояння у Львові неминуче... І все одно Кошовий, під кулями листопадових вуличних боїв, вперто шукає істину. Відкриття приголомшить. А події тих буремних днів змінять його долю, вплинуть на погляди його друга Йозефа Шацького та можуть розвести по різні боки вуличних барикад Клима і його ко хану Магду Богданович. 

Кокотюха А.А. Різник із Городоцької: роман / Андрій Кокотюха; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. – Харків: Фоліо, 2016. – 250 с.: іл. – (Ретророман).

Львів, 1913 рік. Напередодні Різдва жорстоко вбито кількох дівчат легкої поведінки. Газети дали невловимому вбивці прізвисько – Різник із Городоцької. Але кримінальна хроніка та інші сенсації більше не цікавлять уже відомого читачеві львівського адвоката Клима Кошового. У нього життя налагоджується: він має адвокатську практику, заможну клієнтуру, повагу в суспільстві й наречену – відому акторку театру і кіно. Та захищати хворого юнака, якого підозрюють у жорстоких вбивствах, Кошовий усе ж таки погоджується. Програти він не може, а перемога – це додаткова й гучна реклама. Але щойно невинний виходить на волю, на Клима починається справжнє полювання. Щоб урятувати своє життя, йому треба якнайшвидше знайти Різника. Так починаються пошуки, котрі приводять Кошового та його друга Йозефа Шацького в стіни психіатричної лікарні, відкривають світ львівських повій і таємниці хворих душ. Клим не знає, як Різник змінить його життя. І тим більше не уявляє, що ця справа підніме завісу над однією з таємниць впливової красуні Магди Богданович...

Кристі А. Гра дзеркал: роман / пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків: КСД, 2009. – 240 с.

Місіс Кері Луїзу всі люблять, і ніхто не зичить їй зла, а тим більше ніхто не збирається вбивати цю літню жінку. Однак у її величезному будинку, перетвореному на притулок для неповнолітніх злочинців, починають відбуватися дивні, а згодом трагічні події. Щоб захистити давню подругу від можливого вбивці, до Стоунгейтсу приїжджає міс Марпл. Дізнайтеся, кому вигідно було затіяти гру, що нагадує фокус із дзеркалом... 

Кристі А. Карибська таємниця: роман / пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків: КСД, 2011. – 240 с.

Невже начебто природна смерть докучливого старого на екзотичному курорті – лише репетиція наступних убивств? Міс Марпл упевнена, що так! «Скелет у шафі» є в кожного, тож леді-детективу знадобиться неабияка сміливість, щоб вистежити злочинця, яким може виявитися будь-хто. 

Кристі А. Немезида: роман / пер. з англ. В. Шовкуна. – Харків: КСД, 2009. – 240 с.

Одного разу міс Марпл отримує звістку з того світу – старий багатій просить її розкрити жорстокий злочин. Хоча його було скоєно багато років тому, видатній аматорці детективних розслідувань вдається взяти до рук усі нитки, що ведуть до хитромудрих інтриг, і розплутати справу.

Історії про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода – знехтувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії…

Альєнде Ісабель. Жінки душі моєї. Есе / пер.з ісп. Галини Грабовської. – Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2021. – 176 с.

Ісабель Альенде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою. «Кожен прожитий рік і кожна зморшка розповідають мою історію», – велика чилійська письменниця запрошує нас супроводити її у хвилюючій мандрівці, в якій переглядає свою життєтворчість. Розповідає про дуже важливих у її житті жінок: рідних Панчіту, Паулу, літагента Кармен Бальсельс, за якими тужить; видатних письменниць, бунтарок у мистецтві, зокрема Вірджинію Вулф, Маргарет Етвуд та Ів Енслер; а ще безіменних жінок, які пережили насильство, однак, сповнені гідності та відваги, підводяться і йдуть уперед. Усіх тих, хто незмінно супроводжував її по життю та надихають: жінки її душі. Вона міркує про рух #МеТоо, про нещодавні соціальні заворушення в її рідній країні і про тривожну ситуацію, в якій усі ми живемо з приходом пандемії. І все це – не втрачаючи тієї характерної для неї пристрасті до життя і наполягаючи, що попри вік завжди є час для любові. Хай там що, доросле життя треба проживати, відчувати і насолоджуватися ним на повну силу.

Аньєс Мартен-Люган. Вибачте, на мене чекають: роман / Аньєс Мартен-Люган, пер. з фр. Ірини Славінської. – Львів : ВСЛ, 2021. – 392 с.

Молода й амбітна перекладачка Яель живе лише роботою, кожен її крок виважений, кожна хвилина порахована. Вимогливий шеф її дуже цінує, клієнти обожнюють, а колеги побоюються - адже часу на відпочинок вона не дає ні собі, ні іншим. Рідні та друзі давно вже забули, коли її бачили без смартфона у руках, а з домашніх посиденьок Яель за першої ж нагоди втікає зі словами «на мене чекають». Де й поділася та зухвала й вільна дівчина, яка вміла цінувати смак життя? Чому вона не шукає щось більше, ніж інтрижку на одну ніч? Мабуть, вона просто забула, як це - коли на тебе чекає не лише робота...

Браун Елінор. Світло Парижа. Роман. – Xарків: Вид-во «Ранок» : «Фабула», 2017. – 384 с. – (Серія «Світовий бестселер»).

Роман «Світло Парижа», опублікований в США 2016 року, заслужено став бестселером, підкоривши не тільки читачів, але і критиків. Це історія про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода – знехтувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії. Дві історії – нашої сучасниці Мадлен і її бабусі, яка ще в 20-х роках, в «епоху джазу», здійснила романтичну подорож до Парижа, тісно переплітаються, знову і знову нагадуючи, що жити варто тільки на власних умовах, підкоряючись лише поклику серця і душі.

Винничук Ю.П. Діви ночі / Юрій Винничук; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків: Фоліо, 2016. – 314 с.

Повість «Діви ночі» – один з найвідоміших бестселерів української літератури. Він був надрукований ще 1992 року, декілька разів перевидавався, але знову швидко зникав із полиць.

Події книги розгортаються у 1978 році. Герой повертається з армії і з головою поринає у шалений вир життя – такого, якого він ще не знав «Фарцовка», друзі- сутенери, проститутки, стара пані, що у своїй «школі» готує дівчат для певних послуг, – за всім цим світом герой спочатку лише споглядає. Але швидко стає у ньому «СВОЇМ».

Гуменюк Н. Енна. Дорога до себе: роман / Надія Гуменюк ; передм. В. Шовкошитного. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 256 с.

Після автокатастрофи Енна нічого не пам’ятає про своє минуле. Пам’ять начебто стерли... І лише у снах до неї приходять незрозумілі видіння – там у неї є наречений, вона закохана та живе зовсім іншим життям. Іноді дівчина не розуміє, яке життя справжнє – наяву чи уві сні... Зустріч із незнайомцем змушує Енну шукати правду про себе. Але ця правда приголомшує...

Доббс М. Картковий будинок: Роман / Майкл Доббс; пер. з англ. Бориса Превіра. – К.: Видавнича група КМ-БУКС, 2018. – 384 с.

Як колишній керівник виборчого штабу Маргарет Тетчер, Майкл Доббс знав усі входи й виходи у Вестмінстерському палаці, знав усі його підводні течії і таємниці. От і не дивно, що його політичний трилер «Картковий будинок» миттєво став бестселером, за яким двічі знімали серіал – спершу в Британії, а потім у США. Головний И герой роману, Френсис Уркгарт, заради кар’єри готовий піти по головах, та чи насмілиться він переступити останню межу – зважиться він на вбивство?

Дочинець М. Зряче перо / Мирослав Дочинець. – Львів : Література та мистецтво, 2018. – 288 с.

«Поспішай до мене, а до себе - насамперед», - казали давні мудреці.

Отся книжка письменника духовного наративу, лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця – особливого роду. Це плід пересівання насінин для дерева. Життя, збирання леліток світла, пильнування над чарами письма. Це - щоденник духовної виправи, сповідь перед самим собою, занурення в таїни письма. Одним словом це – роман Зрячого пера з Аркушем. Освячений любов’ю до людини, до світу, до слова, до Бога. А ще це – книжка, що читається з будь-якої сторінки і в будь-якому керунку...

Дочинець М. Мафтей. Книга написана сухим пером: роман / верстка Олександри Стрежнєвої; ред. Олександра Козоріз. – Мукачево: Карпатська вежа, 2016. – 352 с.

В основу нового роману лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця лягли неймовірні події в Мукачеві, про які писали європейські газети середини XIX століття. Для чого переповідаються історії? Може, з волі блукаючого відлуння, а може, тому, що діла проминулі срібними нитками вплітаються в мережу сьогочасної доби...

Всі дивляться в дзеркало і майже ніхто не заглядає за скло, за срібний покрив. А головна ж тайна там. Мафтей зазирнув і...

Кадзуо Ішіґуро. Похований велетень: роман / Кадзуо Ішігуро; переклад з англ. Тетяни Савчинської. – Львів : ВСЛ, 2018. – 376 с.

Вишуканий роман сучасного британського письменника японського походження Кадзуо Ішігуро «Похований велетень» занурює читача в напівміфічну атмосферу й історію раннього Середньовіччя.

Чого шукати людині: правди чи омани, забутого минулого чи самотнього майбутнього, облудного примирення чи кривавої помсти-війни, різкої об’єктивності чи ворожбитської ілюзії? Ці питання поступово та повільно виклубочуються зі сторінок роману, а відповіді на них, перегорнувши останню сторінку, мусить мужньо дати сам собі кожен окремий читач. Відповіді болючі, як пориви вітру серед високих скель, і солодкі, як теплий погляд найближчої людини після завершення всіх слів...

Квінн К. Мережа Аліси / Кейт Квінн ; пер. з англ. В. Ярмольчук. – Xарків: Віват, 2019. – 496 с. – (Серія «Художня література»).

У цьому романі йдеться про сміливість і незламність жінок, їхню жертовність заради країни та вірних друзів, а ще про подвійні стандарти, з якими вони стикались у Першій та Другій світових війнах. Двох зламаних, але водночас відважних жінок пов’язує жорстока боротьба за життя та один спільний ворог. Жахіття війни не знищили їх, а натомість зробили сильнішими. Тепер героїні ладні на все, щоб помститися ворогу й повернути собі надію на майбутнє. Ця книжка – мандрівка у складні й небезпечні часи, коли сильні жінки намагалися налагодити життя в повоєнні роки й, перебираючи своє минуле, дошукатися в ньому істини.

Коцарев, О. Люди в гніздах : [роман]. - Київ : Комора, 2017. - 226 с.

У кожній родині є історії, що незмінно переповідаються з покоління в покоління, мов складова таємничого ритуалу. Інші залишаються поза кадром і згодом майже зникають, осідаючи пилом на старих фотокартках або розпадаючись на абсурдні й незбагненні фрагменти. «Люди в гніздах» – це своєрідна суміш перших і других, позначена легким гумором, пародією та деконсгрукцією. Як, зрештою, деконсгруиовано ледь не цілу історичну пам'ять (зокрема локальну, родинну) в нашій частині світу. До сюжету цієї книжки потрапили романтичні втечі, стрілянина на фронті та в тилу, неймовірні повороти долі – и самотнє покинуте піаніно, що журиться на вокзалі, в той час як коні з вершниками звично збігають сходами на другий поверх, а привиди давно померлих родичів стиха під’їдають яблучне варення.

Євгенія Кузнецова. Спитайте Мієчку: роман / Євгенія Кузнецова. – Львів : ВСЛ, 2021. – 272 с.

Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.

Але літо час не спиняє: на порозі будинку з'являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі – і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені – на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.

Леві М. Закоханий привид: роман / Марк Леві; перекл. зфранц. К. Пітик. – Харків: КСД, 2021. – 288 с.

Можливо, ви вважатимете мене божевільним, однак покійний батько розмовляє зі мною. Я бачу його привид, і це не галюцинації. Усе ще не вірите? Я теж гадав, що з’їхав з глузду. Батьків привид з’явився з дивним проханням: допомогти йому віднайти спокій по той бік життя. Для цього я маю викрасти прах його коханої Камілли, яку навіть не знаю, щоб поєднати їх назавжди. Виявляється, навіть там, де вже немає нічого, залишається місце для любові. І це дуже романтично, але на все про все я маю лише три дні. І місію, що здається цілком нездійсненною.

Медіано П. У кафе втраченої молодості: роман / Патрік Модіано; пер. з фр. Я. Г. Коваля; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків: Фоліо, 2015. – 122 с. – (Карта світу).

…Париж, початок 60-х років. В одному з кафе Латинського кварталу збирається студентська й літературна богема. Там буває і загадкова Лукі. У романі про неї по черзі розповідають завсідники кафе – студент, приватний детектив, письменник-початківець, а також сама Лукі.

Крізь цей калейдоскопічний портрет молодої парижанки, що порвала з непевним минулим і прагне «нових горизонтів», Патрік Модіано оповідає зворушливу історію кохання з детективними мотивами, а барвисто змальований богемний квартал тодішнього Парижа сприймається читачем як повноцінний персонаж роману.

Свято гарбузової княгині: Любовні історії і не тільки. Антологія трьох приятелів: Володимир Даниленко, Олександр Жовна, Василь Ґабор. – ЛА «Піраміда», 2017. – 244 с.

«Свято гарбузової княгині» – антологія любовної прози трьох естетично і філософськи близьких сучасних українських письменників Василя Ґабора, Володимира Даниленка і Олександра Жовни, у творчості яких любов нагадує живу істоту, що переживає своє народження, розвиток, кризу і смерть. Це почуття показано в усій його багатогранності, коли свобода і щастя переплітаються з болем, стражданням і випробуваннями, які щохвилини можуть знищити глибокі почуття між чоловіком і жінкою.

У вибраній прозі трьох авторів любов постає багатоликим і незбагненним почуттям, що не піддається логіці, почуттям, яке підносить людину над буднями, робить її вільною і залежною водночас, почуттям, яке дає і забирає, але нікого не лишає байдужим, почуттям, не переживши яке, людина не може вважати себе людиною.

Скрябін Кузьма. Я, ІІІопік і Шпіцберген / Кузьма Скрябін; худож,-оформлювач Л.II. Вировець. – Харків: Фоліо, 2017. – 122 с. – (Графіті).

Кузьма Скрябін став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох десятків пісень, а також ще і як талановитий письменник.

У повісті «Я, ІІІопік і Шпіцберген», а також у піснях 2006-2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.

Широка палітра переживань, життєвих ситуацій, настроїв і характерів манить в дивовижний світ, окрилює, зцілює, дарує натхнення, змушує замислитися, співпереживати, радіти...

Анна Гавальда. Мені б хотілось, щоби хтось мене десь чекав: збірка новел / Анна Гавальда ; пер. з фр. Євгенії Кононенко. – Львів : ВСЛ, 2016. – 144 с.

До цієї збірки ввійшло 12 новел відомої французької письменниці Анни Гавальди, яку ще називають «ніжним Уельбеком». Книга швидко здобула популярність і прихильність читачів не лише на батьківщині авторки, а й у світі – її перекладено вже більш ніж 30 мовами. Тексти Гавальди прості, але не примітивні, душевні, але не сентиментальні, щирі, але без надміру інтимних подробиць. Це історії з життя і про життя, зовнішня простота якого приховує безліч потаємних бажань, страхів, мрій та образ, а головне – любові у найрізноманітніших її виявах. Вони надихають на роздуми, допомагають змінити звичний кут зору і побачити довкола себе те, чого раніше не помічав. Побачити і зрозуміти.

Ґранже Ж.-К. Земля мертвих: роман / Жан-Крістоф Ґранже ; перекл. з фр. І. Шагової. – Харків: КСД, 2020. – 512 с.

Знайдено труп молодої стриптизерки. Тіло зв’язане мотузкою за давнім японським мистецтвом – шибарі. А моторошна гримаса болю на її обличчі нагадує найжахливіші полотна Франсіско Ґойї. До речі, ці картини позичив музею Альфонсо Перес, мадридський мільярдер... До справи береться один з найкращих місцевих детективів – Стефан Корсо. Він гадав, що вистежує звичайного серійного вбивцю, аж поки не здогадався, що в такий витончений спосіб хтось викликає його на дуель. Той, хто дуже схожий на самого детектива, чоловік, що так само страждає від спогадів та знаходить утіху в реалізації своїх потаємних бажань. Нитка розслідування затягне детектива у світ, де людські страждання продають для задоволення. Чи не про це мріяв і сам Корсо?..

 

Гоукінз П. Дівчина у потягу : роман / Пола Гоукінз ; перекл. з англ. І. Паненко. – 3-тє вид. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. – 320 с.

Рейчел щодня сідає на той самий потяг. Проїжджаючи повз затишні приміські будиночки, вона щодня бачить подружню пару, яка снідає на веранді. Рейчел подобається спостерігати за ними, адже їхнє життя видається їй більш радісним, ніж її власне. Але одного разу в цьому безтурботному раю, яким вона уявляє оселю подружжя, жінку спіткає дещо приголомшливе. У поліції Рейчел не повірять...

Гурницька Н. Мелодія кави у тональності кардамону: роман / Наталія Гурницька ; передм. О. Печорної. – Харків: КСД, 2014. – 400 с.: іл.

Драматична історія забороненого кохання юної дівчини до набагато старшого за неї одруженого польського шляхтича, яка розгортається в атмосфері Львова XIX сторіччя! Що це – мінлива пристрасть чи справжні почуття? Для неї – це перше кохання, для нього – мабуть, уже й останнє... Чи отримають закохані шанс змінити власну долю, залишитись разом і чи взагалі можливо побудувати щастя, балансуючи на краю прірви та порушуючи всі можливі заборони?..

Етвуд, М. Оповідь служниці : роман. – Харків: КСД, 2020. - 272 с.

Книжки Маргарет Етвуд вийшли друком у більш ніж тридцяти п’яти країнах. Вона – автор понад сорока художніх творів, поезій, критичних есе та дитячих книжок. Серед її романів – «Тілесні ушкодження», «Котяче око», «Наречена-розбійниця», «На прізвисько Грейс» (лауреат премії Гіллер у Канаді та премії Монделло в Італії», «Сліпий убивця» (лауреат Букерівської премії 2000 року) та «Орикс і Деркач». Маргарет Етвуд живе в Торонто з письменником Гремом Гібсоном. Разом вони – почесні президенти Клубу рідкісних птахів організації «Бьордлайф Інтернешнл».

Корній Д. Поруч з тобою : збірка / Дара Корній, Наталка Доляк, Міла Іванцова. – 2-ге вид. – Харків: КСД, 2019. – 224 с.

До збірки увійшли оповідання трьох українських авторок. Три – магічне число. І, звичайно ж, щасливе. У таку собі жіночу тріаду потрапите ви, коли візьмете до рук цю книжку, будете співчувати, сміятися, радіти, тужити й вірити, що навіть у найпохмуріші миті життя обов’язково знайдеться той, хто засвітить для вас промінчик надії. Це історії про нас, про тих, хто поруч та кого немає; про коханих, заради яких ми ладні на все, але які не завжди готові віддячити тим самим; про близьких і друзів; про тих, кого втрачаємо, і тих, кого знаходимо в круговерті життя.

Маршалл Л. Запит на дружбу / Лора Маршалл ; пер. з англ. Д. Бере зіної. – Xарків: Віват, 2019. – 384 с. — (Серія «Художня література»).

Це почалося ще в школі. До класу Луїзи прийшла загадкова й потайна Марія. Між дівчатами виникла приязнь, і вони стали подругами. А потім сталося дещо, про що хотілося б ніколи не згадувати. Те, що зникло назавжди, померло разом з Марією... Та одного дня вже доросла Луїза отримує сповіщення: Марія Вестон хоче стати вашим другом на Facebook. Але цього не може бути. У пам’яті Луїзи зринають давні жахіття та старанно приховані секрети. І та ніч у далекому минулому, що назавжди пов’язала двох дівчат моторошною таємницею. Якщо Марія жива, Луїза втратить усе: роботу, сина і навіть життя.

Саган  Франсуаза. Bonjour, печале!: повісті / Франсуаза Саган; пер. з фр. Ярема Кравець, Віктор Омельченко. – Київ: РІДНА МОВА, 2018. – 240 с. – (Серія «Двоє ±1»).

У психологічних повістях відомої французької письменниці Франсуази Саган звучать туга за щирими глибокими почуттями, співчуття і ніжність до героїв її творів.

«Bonjour, печале!» – перша повість письменниці, яка стала бестселером і перекладена багатьма мовами. Героїня, юна Сесіль, по-своєму розуміє, що таке Добро і Зло, і легковажить не тільки почуттями, а й долями близьких їй людей.

У повісті «Чи любите ви Брамса?» – здавалося б, класичний трикутник – жінка і двоє чоловіків. Однак вибір, який роблять вони, фатальний для кожного...

 

Саган, Франсуаза. Сонячний промінь у холодній воді : повість / Франсуаза Саган; пер. з фр. Віктор Омельченко. – Київ: РІДНА МОВА, 2018. – 184 с. – (Серія «Двоє ±1»).

У психологічних повістях відомої французької письменниці Франсуази Саган звучать туга за щирими глибокими почуттями, співчуття і ніжність до героїв її творів. У повісті «Сонячний промінь у холодній воді» читач дізнається про пристрасне і щире кохання. Однак чому ж тоді в ньому відчувається присмак безнадії?

Талан С. Букет улюблених квітів: роман / Світлана Талан. – Харків : КСД, 2020. – 288 с.

Тамара любила лілії. Особливі, неповторні... Ці ніжні квіти нагадували їй про маму – гарну, тендітну та водночас сильну жінку... Мами не стало, коли Тамара була зовсім дитиною. Вона досі пам’ятає той жахливий день. Відтоді щороку на могилі матері з’являється кошик із чудовими ліліями. Тамара марно намагалася дізнатися, від кого він. Так само марно вона прагла дізнатися правду про батька... У річницю маминої загибелі Тамара зустрічає на кладовищі чоловіка, який називає себе знайомим матері. Жінка розуміє, що він знає більше, ніж говорить...

Книжки молодого шведського письменника Фредерика Бакмана читає весь світ, майже всі книги автора екранізовані і переведені 25 мовами, в тому числі і українською. В бібліотеці є декілька його книжок: «Ми проти всіх», «Медвеже місто», «Тривожні люди», «Моя бабуся просить її вибачити».

Фредрік Бакман. Моя бабуся просить їй вибачити / пер. з англ. Ольги Захарченко. - Київ : КНИГОЛАВ, 2020. – 416 с. – (Серія «Полиця бестселер»).

Ельзі - сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні - сімдесят сім, і вона неймовірно шалена - якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-об- стрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ель- зи найкращий - і єдиний - друг. Щоночі Ельза ховається від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах, написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, - ось тоді й починається найбільша Ельзина пригода...

«Моя бабуся просить їй вибачити» - книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини - право бути інакшим.

Приємного читання! Слід пам'ятати, що література не може змінити світ, але може покращити настрій і додати в життя світлих думок!

Підготувала Морозова С.А., завідувач відділу персонального абонементу