Німецька класика мовою оригіналу у відділі літератури іноземними мовами: нові надходження

Щастя письменника – думка, здатна вся перейти в почуття, яке цілком переходить у думку (Томас Манн «Смерть у Венеції»)

 

Едуард Меріке (1775-1804) – німецький романтичний поет, прозаїк, перекладач. Був високо оцінений за життя і майже забутий після смерті. Він писав лірику, створював ідилії, випустив роман «виховання», перекладав з грецької та римської поезії…Його поезії вирізнялись особливою мелодійністю, що спонукало таких видатних композиторів як Роберт Шуман, Йоган Брамс та ін. писати музику до його віршів. Останньою великою роботою стала новела «Моцарт на шляху до Праги», що вийшла окремим виданням в 1856 році і визнана й у наш час «найвідомішою новелою ХІХ століття із життя митців».

Mörike, E, Novellen und Märchen [Text] / Eduard Mörike; [Nachw. , Zeittafel, Anm. und bibliogr. Hinwise: Dr. Hannelore Schlaffer, Stuttgart]. – 1. Aufl. – [München]: Wilhelm Goldmann Verl., [1982]. – 304 s. – (Goldmann Klassiker; 980). –ger.

Оригінальне німецьке видання містить новели та казки Едуарда Меріке. Казка «Рука Єзерте» (1853) розповідає історію ревнощів та інтриг при княжому дворі, а «Фермер і його син»(1839)-про чарівні сили природи, що вчать людей бути кращими. Новела «Люсі Гельмерот» (1839) є своєрідним детективом, в якому оповідач описує своє кохання до подруги дитинства Люсі, яке фатально виникло через кримінальну справу. А в невеликій повісті «Моцарт дорогою до Праги» (1856) Меріке висловив своє захоплення музичним генієм та його творчістю. З усіх композиторів Моцарт був особливо близький художній натурі письменника. Найбільше він захоплювався «Дон-Жуаном», вважаючи цю оперу вершиною музично-драматичного мистецтва, і не випадково для своєї новели він вибрав епізод з біографії Моцарта, пов'язаний з історією створення та постановки «Дон Жуана» у празькому оперному театрі. Твір став іронічним дослідженням проблем митців у жорстокому і прагматичному світі, до якого вразлива і складна натура генія не може пристосуватися, і тому страждає …Ця новела вважається найкращим творчим досягненням письменника.

 

Генріх фон Кляйст (1777-1811) – німецький драматург, поет, прозаїк та публіцист, один із найобдарованіших і найсуперечливіших художників у німецькій літературі початку XIX ст. Значення його творчості для німецької літератури важко переоцінити, як і його творчий геній неможливо вписати у будь-які рамки: Кляйста не можна однозначно віднести ні до романтиків, ні до класиків, хоча він часто використовував міфологічні сюжети у своїх п’єсах. Деякі літературознавці вважають його предтечею літературного модерну. Письменник є початківцем жанру новели в німецькій літературі. Він, як і багато талантів, пішов із життя рано, залишивши по собі вісім драматичних творів, серед яких самою відомою є його комедія «Розбитий глечик» (1806), та стільки ж оповідань, що не втратили свою актуальність і в наші часи, про що свідчать численні художні фільми, зняті за їх сюжетами («Міхаель Кольхаас» (1969, 1999, 2012), «Маркіза д’О» (1976, 2008), «Землетрус в Чілі» (1975). За мотивами його новел створені опери вірменським та японським композиторами («Землетрус» (2003,2018), його драматичні твори досі займають почесне місце в репертуарі багатьох театрів світу.

Kleist, H., von. Sämtliche Erzählungen und Anekdoten [Text] / Heinrich von Kleist; Herausg. und mit Anm., einem Nachw., einer Zeittafel und Literaturhinweisen vers. von Helmut Sembdner. – II. Aufl. – [München]: Deutscher Taschenbuch Verl. [GmbH & Co. KG], [1991]. – 320 s. – ([Literatur – Philosophie – Wissenschaft: 2033;] dtv klassik: 980). – ger.

Видання містить вісім новел автора, серед яких самими відомими і значними є «Міхаель Кольхаас» (1808), «Маркіза д’O» (1808), «Землетрус в Чілі» (1806).

Темами новел є морально-етичні конфлікти, боротьба добра зі злом, зіткнення ідеалу природних людських відносин із суспільними умовностями. Головний герой новели «Міхаель Кольхаас» – торговець кіньми, скромна, богобоязлива людина – стає «розбійником і вбивцею». І все тому, що головним у характері Міхаеля було почуття справедливості, «точне, як аптекарські ваги», здатне в екстремальних обставинах перерости в бурхливу, всепоглинаючу пристрасть. Ставши жертвою свавілля дворянина фон Трійка та вичерпавши всі можливості домогтися правди законними засобами, Міхаель Кольхаас вирішує відновити справедливість самочинно за допомогою вогню та меча.

Дія новели «Землетрус у Чілі» відбувається у 1647 р. в Сантьяго, столиці іспанської колонії Чилі. Головні герої, Херонімо та Хосефа, люблять один одного, але не можуть одружитися, оскільки належать до різних соціальних класів. А «Маркіза д’O» досліджує теми честі, сорому та складності людських стосунків в історичному контексті, позначеному війною.

Kleist, H., von.Werke in drei Bänden [Text] / Heinrich von Kleist; Herausg. von Rolf Toman. – [Köln] Könemann [Verlagsges], [1996-1996]. Bd. 1.Gedichte und Dramen. -1996. – 480 s. – ger.

Перший том із двотомного видання віршів та драматичних творів Генріха Кляйста містить його поезію та п’єси «Родина Шроффенштайн» (1803), «Амфітріон» (1807) і «Пентесілея» (1808). Якщо «Родина Шроффенштайн», що відноситься до так званих трагедій рока (долі), перекликається з мотивами трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта», тільки події відбуваються в епоху німецького середньовіччя, то в комедії «Розбитий глек» проступають соціальні контрасти німецького села. А в « Амфітріоні » і «Пентесілеї» використані класичні сюжети з античної міфології: про бога Юпітера та царицю амазонок відповідно.

Kleist, H., von.Werke in drei Bänden [Text] / Heinrich von Kleist; Herausg. von Rolf Toman. – [Köln] Könemann [Verlagsges], [1996-1996]. Bd. 2. Dramen. – 1996. – 330 s. – ger.

У другому томі читач може знайти драми «Кетхен з Гайльбронна, або Випробування вогнем» (1807), «Битва Германа» (1810) та «Принц Фридрих Гомбургский» (1810). В п’єсі «Кетхен з Гайльбронна» дія розгортається в Швабії. Головна героїня, городянка з Хайльбронна Кетхен, відчуває непереборну пристрасть до свого коханого, головного героя графа Веттера фон Штраля. Але те, що вона не є йому рівною, спонукає його відштовхнути люблячу дівчину. У справу втручається суперниця Кетхен, що хоче заманити лицаря у свої сіті… Але невдовзі виявляється, що Кетхен є незакононародженою дочкою імператора, і граф приводить її до свого замку як гідну дружину. А драми «Битва Германа» та «Принц Фридрих Гомбурський» присвячені роздумам автора про долю своєї батьківщини.

 

Ернст Теодор Амадей Гофман (1776–1822) – німецький письменник, композитор, художник романтичного спрямування. Він займає дуже особливе місце в історії німецької літератури і культури. Він писав музику під псевдонімом Йоган Крейслер, робив успіхи в малярстві і залишив безцінний і прекрасний літературний спадок. Свою мистецьку думку він висловив у довгій низці незрівнянних у своєму роді фантастичних творів: збірниках «Фантазії в манері Калло», «Нічні етюди», «Серапіонові брати», романах «Еліксири сатани», «Життєві погляди кота Мурра», «Володар бліх», «Зловісний гість», казках «Золотий горщик», «Лускунчик і мишачий король», новелі «Незвичайні страждання директора театру», повісті «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» та інших творах, в яких письменник майстерно переплітає чудові фантастичні явища всіх століть і народів з особистою вигадкою, то похмуро-болючою, то граціозно-веселою і глузливою. І хоча за життя Е. Т. А. Гофман був невизнаним письменником,майбутнім поколінням ось вже понад два століття його твори приходяться до душі і здаються сучасними і захопливими.

Hoffmann, E. T. A. Die Elixiere des Teufels: Nachgelassene Papiere des Bruders Medardus eines Kapuziners / Herausg. von dem Verfasser der Fantasiestücke in Callots Manier [Text]/ Ernst Theodor Amadeus Hoffmann;[ Herausg.von Rolf Tomas]. – [Köln]: Könemann [Verlagsges. mbH], [1994]. – 358 s. – ger.

В цьому виданні представлено шедевр готичного роману «Еліксири сатани» (1816), присвячений улюбленій для Гофмана темі – руйнівній дії «темної половини» людської особистості. Історія «сина великого грішника» – молодого ченця з віддаленої німецької обителі, відправленого до Риму, де він випадково покуштувавши таємничої рідини з кришталевого флакона, став мимовільним носієм зла, свідком та учасником низки таємничих та страшних подій… Роман одночасно лякає, захоплює і зачаровує читача вишуканою манерою оповіді, притаманною великому німецькому письменнику…

 

Hoffmann, E. T. A. Kleine Zaches genannt Zinnober [Text] / Ernst Theodor Amadeus Hoffmann; Ein Märchen Mit einem Nachw. von Franz Fühmann und zehn Holzstichen von Christa Jahr. - [Erste Aufl.] – Leipzig: Insel-Verl. [Anton Kippenberg], 1978. – 141 s.:ill. – (Insel- Bücherei; Nr. 618). – ger.

Видання містить одне з найзначніших казкових творінь великого німецького письменника Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» (1819). Крихітка Цахес, якого фея Розабельверде наділила унікальним даром – здатністю привласнювати собі всі добрі вчинки оточуючих його людей, використовує цей дар в особистих цілях – стає високопосадовцем. Єдиний герой, який не підвладний чаклунству феї – Бальтазар – поет, закоханий у Кандіду… Гофман вводить у свою повість фей та чарівників, щоб його герої могли знайти вихід із скрутної ситуації. Перемога над Цахесом та щастя для Бальтазара та Кандіди можливі лише у казковому світі, де є чудеса, а що з ними сталося б у реальному житті?..

Hoffmann, E. T. A. Nachtstücke: Herausg. von dem Verfasser der Fantasiestücke in Callots Manier [Text] / Ernst Theodor Amadeus Hoffmann; [ Herausg.von Rolf Tomas]. – [Köln]: Könemann [Verlagsges. mbH], [1994]. – 354 s. – ger.

Видання містить знамениту збірку «Нічні етюди» (1817), в яку Гофман включив вісім містичних оповідань, які занурять читача у зловісний і небезпечний світ. Головним героєм збірки стає сама ніч, з її таємничими вулицями, порожніми будинками, стародавніми замками та монастирськими стінами, за якими ховаються історії про злочини, дивні збіги та втручання потойбічних сил. Новели відкривають читачеві нічний, темний, ірраціонально-містичний бік творчої фантазії німецького письменника-романтика, вони об'єднані темою «нічного боку» життя: від кошмару студента Натанаеля в «Пісочній людині» до родових прокльонів у «Майораті» та дивного магнетизму особняка в «Порожньому домі» - кожен сюжет підводить читача до усвідомлення того, що межа між розумом і божевіллям, реальністю та баченням є дуже тонкою і примарною. А сам автор - готичний, небезпечно-двозначний, фантасмагорично-зловільний, він прозріває страшні таємні прірви в людській душі та в навколишньому світі, і долає їх в оточенні привидів і двійників, породжених його власною уявою…

 

Теодор Фонтане (1819-1898) – німецький романіст і поет, якого вважають одним з найважливіших німецькомовних авторів- реалістів.

Перший із своїх романів, якими він найбільш відомий сьогодні, він опублікував лише у віці 58 років, після закінчення кар'єри журналіста. Твори Фонтáне, ліричні та поетичні, приваблюють читачів яскравими описами та насиченим розвитком персонажів. Його романи і повісті містять у собі реалістичну історію німецького суспільства після об'єднання Німеччини. Скептично та насторожено спостерігає письменник за швидкою зміною образу імперії. Майже всі твори присвячені темі конфлікту особи та суспільства. Автор показує, як перетинаються долі представників різних соціальних та політичних верств від нижчого середнього класу до прусської знаті, і як в силу певних буржуазних упереджень ці взаємини не мають майбутнього. В його творах яскраво промальовані жіночі образи, а ніжна іронія та яскраві розмови між героями допомагають читачу проникнутися розумінням і відчуттям тієї далекої епохи, в якій живуть герої славетного автора.

Fontane, Th. Irrungen Wirrungen. Stine [Text] / Theodor Fontane. – [Köln]: Könemann [Verlagsges. mbH], [1997]. – 276 s. – ger.

Видання містить два романи Т. Фонтáне. В романі «Шляхи роздоріжжя» (1888) дія відбувається наприкінці 19 століття в Берліні, де юна Лене Німпч, прийомна дочка пралі, зустрічає барона Бото фон Рінекера. Невдовзі вони закохуються. Але їхнє щастя недовге через різницю в їхньому соціальному становищі. А роман «Стайн» (1890) розповідає історію двох закоханих, які не мають спільного майбутнього. Обидва твори – це позачасова класика, яка знаходить відгук у читачів навіть у сучасну епоху.

Fontane, Th. Effi Briest: Roman [Text] / Theodor Fontane. – [Köln]: Könemann [Verlagsges. mbH], [1994]. – 318 s. – ger.

Оригінальне німецьке видання представляє відомий реалістичний роман Т. Фонтáне «Еффі Брист» (1895). Сюжет обертається навколо юної Еффі, яку видають заміж за літнього дворянина, барона фон Інштеттена. В провінційному містечку Кессін Еффі відчуває себе дуже самотньою, у неї зав’язуються короткі любовні стосунки, наслідки яких виявляються трагічними і призводять до її соціального остракізму та ізоляції. Роман досліджує теми шлюбу, соціальних очікувань та честі у Німеччині ХІХ століття.

Широкі простори творчості: до 90-річчя від дня народження Олександра Красотова

 

 

«Музика – це не набір звуків, а спосіб мислення. У мистецтві не можна говорити чужими словами» (О.О. Красотов)

 

Олександр Олександрович Красотов (1936 – 2007) – видатний український композитор, педагог і музикознавець. Митець, чия творчість є вагомим внеском в українську музику другої половини XX століття. Він – одесит, відомий своєю музичною та педагічною творчістю широкому світові.

Олександр Красотов народився в Одесі 5 травня 1936 року. З дитинства був тісно пов’язаний з музикою. Перші кроки зробив під впливом матері, котра працювала музичним педагогом. Після закінчення навчання в загальноосвітній школі перед юнаком постала пряма дорога до консерваторії. В Одеській консерваторії Олександр Красотов навчався одразу за трьома напрямами: композиція, фортепіано, музикознавство. Закінчивши навчання, талановитий музикант залишився працювати в консерваторії викладачем, згодом (з 1991року ) дістав посаду професора Одеської державної консерваторії імені А. В. Нежданової. Засновник південноукрїнської композиторської школи, він виховав понад 60 учнів – композиторів, відомих в Україні та за кордоном. З 1999 року Олександр Красотов – почесний професор композиторького факультету Тянцзінського музичного університету в Китаї. У 1966-1970 роках та з 1976 року – відповідальний секретар Одеського відділення Спілки композиторів України.

Для педагога Красотова головним принципом було не просто навчити студентів композиторській творчості, а, насамперед, розвинути індивідуальність студента, виховати мистецьку особистість. «Він учив мислити» – не писати музику «як треба», а знаходити своє», – говорила про свого Вчителя одеська композиторка Кармелла Цепколенко. З почуттям величезної вдячності згадують також про Олександра Красотова одеські композитори: Юлія Гомельська, Сергій Шустов, Тетяна Ярова, Іван Голубов, Людмила Самодаєва та інші.

Заслужений діяч мистецтв України Олександр Олександрович Красотов (з 1987 року) є став засновником південноукраїнської композиторської школи.

Як композитор, він працював у різних жанрах і стилях. Писав симфонічну музику та інструментальні концерти, камерні твори і вокальні цикли, пісні, кантати, ораторії, музику для театру, кіно, телебачення.

Творчість Олександра Красотова – то поєднання традицій класичної музики і сучасних (на той час) авангардних тенденцій. Композитор прагнув до масштабногсті й «симфонізації» навіть у камерних жанрах. Його музика надзвичайно лірична та емоційна.

Найвідоміші твори композитора – опери «Кінець казки», «Михайло Воронцов», оперета-ревю «Пропала дівчинка», мюзикли «П’ятий зайвий», «Вірити та чекати», «Зірка кохання та надії», вокально-симфонічні твори, твори для фортепіано з оркестром, твори для духового оркестру та для оркестру народних інструментів, камерно-інструментальні твори, твори для фортепіано, сонати тощо. Музика Олександра Красотова звучала зі сцени одеських театрів, з кіноекрану, в програмах телебачення.

Пісні та романси на музику О. О. Красотова були популярними: славень Україні «Краю мій заповітний», марш «Ми – народ вільної держави», пісні про Одесу – «Знов іду я славетними сходами», «Пісня про чайку», «Є такий порт» тощо. Композитор створив цикли романсів на слова Т. Шевченка, Р. Бернса, Ж. Превера, Л. Ашкіназі та інших поетів. Твори композитора Олександра Красотова виконувалися музикантами з усього світу, деякі твори стали обов’язковими на міжнародних музичних конкурсах.

Помер Олександр Олександрович Красотов 5 жовтня 2007 року в Тяньцзіні (Китай), де він певний час викладав. Похований в Одесі на Другому християнському кладовищі.

Література про життя та творчість композитора

 

Розенберг, Римма Марківна. Олександр Красотов. [Текст] / Р. М. Розенберг; [ред. Т.С. Невінчана, худож. Бродський Б.Й.]. – Киев : Муз. Україна, 1984. – 48 с. – (Творчі портрети українських композиторів).

Книга з серії «Творчі по ртрети українських композиторів» знайомить найширші кола читачів і шанувальників музики з українським композитором Олександром Красотовим. Невелика за обсягом книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики Олександра Красотова, про його пошук і прагнення, містить аналіз його творчості.

 

Вокальні твори композитора

 

Красотов, Олександр Олександрович. Пісні [Ноти] = Песни : для голосу в супроводі фортепіано / О. О. Красотов ; [муз. ред. Г. О. Кнюх; худож. В. Д. Квітка]. – Київ : Муз. Україна, 1967. – 67 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 68 с.).

 

Красотов, Олександр Олександрович. Пісні [Ноти] / О. О. Красотов ; [муз. ред. Л. В. Левітова; худож. В .А. Єгорова]. – Київ : Муз. Україна, 1974. – 52 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 54 с.).

 

Красотов ,Олександр Олександрович. Пісні [Ноти] / О. О Красотов ; [муз. ред. В. Ф. Таловиря; худ. С. М. Гайова]. – Київ : Муз. Україна, 1981. – 44 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 46 с.).

 

Фортепіанні твори композитора

 

Красотов, Олександр Олександрович. Джазові композиції [Ноти] = Джазовые композиции : для фортепіано, гітари та контрабаса / О. О. Красотов ; [муз. ред. Є. В. Кравченко; худож. Б. І. Барський]. – Київ : Муз. Україна, 1968. – 32 с. – Текст укр., рус. – (Відскановано 34 с.).

 

Красотов, Олександр Олександрович. Концерт №2 [Ноти] : для фортепіано з оркестром : клавір / О. Красотов ; [муз. ред. О. В. Яворик; худож. О. П. Лебедєва]. – Київ : Муз. Україна, 1980. – 60 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 62 с.).

 

Красотов, Олександр Олександрович. Три прелюди [Ноти] : для фортепіано / О. О. Красотов ; [муз. ред. Л. Кауфман; худож. А. Кичай]. – Київ : Сов. композитор, 1961. – 19 с. – (Відскановано 20 с.).

 

 

Твори композитора для інших інструментів

 

Красотов, О. Симфонія-концерт №2 [Ноти] : для труби з симфон. оркестром : / Олександр Красотов ; [муз. ред. Я.Ф. Зирянов; худож. В. С. Мітченко]. – Партитура. – Київ : Муз. Україна, 1986. – 72 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 74 с.).

 

Красотов, Олександр Олександрович. Соната №3 [Ноти] : для скрипки з фортепіано / О. О. Красотов ; [муз. ред. Я. Ф. Зирянов; худож. М. П. Вуєк]. – Київ : Муз. Україна, 1970. – 19 с. + скрипка 6 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 26 с.).

 

Красотов, Олександр Олександрович. Чакона і танець [Ноти] : для ансамблю скрипалів і фортепіано / О. Красотов ; [муз. ред. Є. Ф. Станкович, худож. В. Б. Лопарев]. – Партитура. – Київ : Муз. Україна, 1972. – 32 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 34 с.).

 

Підготувала Шилова Т. М., завідувачка відділу мистецтв.

Замок Любарта в історії дипломатії Європейських держав XV століття

У 2029 році виповнюється 600 років із часу з’їзду монархів держав Європи, який відбувався у місті Луцьку за ініціативою великого князя литовського Вітовта. Враховуючи важливе значення цієї знакової події в історії європейської дипломатії, Верховна Рада України 13 травня 2025 року прийняла Постанову «Про відзначення 600-річчя з’їзду монархів держав Європи у Луцьку».

Перша згадка про стародавній Луцьк на Волині датується ХІ століттям. Спочатку місто оточували міцні дерев’яні укріплення, завдяки яким вдавалося стримувати ворожі напади. Змінювалися століття і 1340 року, за часів великого князя Любарта- Дмитра з династії Гедиміновичів, Луцьк стає столицею Галицько-Волинського князівства. Цього ж року розпочалося будівництво мурованого замку на місці дерев’яного укріплення, зруйнованого в 1261 році за наказом монгольського хана Бурундая.

 

Луцьк. Замок Любарта

 

Луцьк. Замок Любарта

Мальовничий невисокий пагорб прикрашає твердиня з високими вежами та мурами, увінчаними зубцями-мерлонами. Луцький замок має ще назву Верхній, або Любарта. Він спроектований у формі неправильного трикутника з випуклими сторонами, що відповідає рельєфу місцевості. З боку поля замок був колись захищений глибоким ровом, який наповнювався річковою водою. Вражають величними розмірами три замкові вежі: В’їзна, Стирова та Владича. У XV столітті великим князем литовським Вітовтом проведена модернізація замку у зв’язку з поширенням вогнепальної зброї. 

Кілька століть у стінах замку вирувало життя та вирішувалася доля всього краю. У січні 1429 року замок Любарта став містом безпрецедентної на той час зустрічі монархів найбільших європейських держав. До Луцька прибули: майбутній імператор король римський, чеський, угорський Сигізмунд I Люксембург з дружиною Барбарою, король данський і шведський Ерік VII, король польський  Владислав II Ягайло, командор Тевтонського ордену Гердхард фон Балґі, магістр Лівонського ордену Ціссе фон дем Рутенберг зі своїми лицарями, московський князь Василь II Темний, татарські хани Перекопської, Донської, Волзької орд, повноважні представники інших держав. Луцьк прийняв 15 тисяч чоловік, що перевищувало населення міста в кілька разів.

 

Вітовт Великий на конгресі в Луцьку ( художник Йонас Мацкявічус,  1934 р.)

 

Під час дипломатичної зустрічі вирішувалися найважливіші проблеми політичного, економічного, військового та релігійного життя Європи. Планувалося також проголосити Велике князівство Литовське королівством, а князя Вітовта увінчати короною. Коронація так і не відбулася. Перший з'їзд європейських монархів став значною подією в історії середньовічної дипломатії, але через суперечки між головними його учасниками не мав помітних наслідків у політичному житті тогочасної Центрально-Східної Європи.

Найдавнішій в Україні величний архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку став символом міста та перлиною історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», заснованого у 1985 році з метою збереження історичних пам'яток, які зберігають ще багато цікавих історій з тих далеких часів Середньовіччя.

 

Цікаві факти

2014 року у луцькому видавництві «Ініціал» побачила світ надрукована шрифтом Брайля поема волинського письменника Віктора Гребенюка «Європа. Луцьк.1429-й» — перший художній твір про з’їзд європейських монархів у Луцьку 1429 року. Ілюстрації Елеонори Сабової-Дишко, післямова Петра Коробчука, науковий редактор Петро Троневич.

В 1878 році батька Лесі Українки, Петра Антоновича Косача, було переведено до Луцька на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. Навесні 1879 року сюди переїхала і вся родина Косачів, де оселилась у будинку по вулиці Кафедральній поруч з костьолом Петра і Павла недалеко від замку Любарта. Леся й Михайло подружилися з старшою дочкою батькового приятеля по університету нотаріуса Михайла Андрійовича Биковського Марією та з її молодшою сестрою Оленою. Літньої пори місцем розваг дітей найчастіше ставав старий Луцький замок, оповитий легендами і таємницями. Пізніше цей епізод Леся Українка згадає в поезії «Віче».

Банкнота України номіналом 200-гривень традиційно містить на аверсі графічний портрет Лесі Українки — видатної української письменниці, перекладачки та культурної діячки; а на реверсі — В'їзну вежу Луцького замку. Ескіз всіх гривневих купюр — це творча праця українських майстрів пензля. Художник-дизайнер Борис Максимов займався орнаментами, геральдикою, розробкою шрифтів і вибором колірної гами гривень. Художник-графік Василь Лопата створив зображення видатних осіб та малюнки споруд і пейзажів.

2012-й рік запам'ятався книголюбам появою унікальної антології поезій «Луцький замок у мистецькому просторі України». За упорядкування такої збірки взялися Майя Хмелюк та Віра Кумановська. Вони довели, що Луцький замок Любарта не лише пам'ятка архітектури XIV століття, а й цікавий поетичний образ, створений письменниками ХІХ—ХХ століть. До збірки увійшли вірші відомих та малознаних митців, у яких замок оживає завдяки використанню оригінальних метафор, епітетів, порівнянь. Видання ілюстроване зображеннями Луцького замку.

 

Малий Аркуш «7 чудес України: замки, фортеці, палаци»

29 листопада 2012 року в Україні було введено в обіг сім нових поштових марок, які увійшли в малий аркуш під назвою «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» — «Аккерманська фортеця», «Воронцовський палац», «Митрополичий палац», «Хотинська фортеця», «Луцький Верхній замок», «Кам’янець-Подільська фортеця», «Палац у Качанівці». Розробку концепції та ескізу малого аркуша здійснила відома українська художниця Марія Гейко, дизайн штемпеля — Світлана Бондар. Надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат „Україна“ по виготовленню цінних паперів».

 

 

Ювілейна монета «925 років м. Луцьку»

Дата введення в обіг — 28 липня 2010 року.

Автори — художники: Володимир Атаманчук (аверс); Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук (реверс); скульптор — Володимир Атаманчук.

Серія — «Стародавні міста України»

Ювілейна монета «925 років м. Луцьку» номіналом 5 гривень випущена Національним банком України. Присвячена одному з найдавніших міст України, згадку про яке знаходимо під 1085 роком в Іпатіївському літописі. Місто прикрашає визначна архітектурна пам'ятка Волині — мурований Верхній замок, закладений останнім галицько-волинським князем Любартом у XIV столітті. На аверсі монети зображено візитну картку міста — В'їзну вежу замку. На реверсі монети зображено панораму міста з висоти В'їзної вежі замку.

***

Троневич П. Луцький замок в історії України / Петро Троневич. — Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. — 200 с.

У монографії на основі аналізу результатів досліджень останніх років та використання широкої бази документальних джерел по новому висвітлюється історія Замку Любарта в місті Луцьку. Досліджуються періоди будівництва, реконструкцій, добудов та реставрації, в результаті яких він набув сучасного вигляду. Поряд з цим основна увага приділяється розкриттю функціональної структури Замку, який, поза оборонною функцією, будучи резиденцією органів державної та регіональної влади Волині, мав риси політичної і духовної столиці, адміністративно- господарського і судового центру краю.

 

Михайловський В. Наші Королі  — Reges Nostri. Володарі та династії в історії України (1340—1795). — Київ : Темпора, 2023. — 436 с., іл.

Король в українській історії — це не чужий володар. Сприйняття короля як свого в нашій історичній традиції пов’язане передусім із Данилом Романовичем та його коронацією в середині XIII століття. Однак наші предки від середини XIV століття і аж до кінця XVIII також жили під владою королів. Здебільшого польських, меншою мірою угорських, але ці королі були володарями наших пращурів у ті часи, коли держави, до складу яких належали українські землі, не були національними.

У цій книжці йдеться про королів та династії від 1340-х і до 1790-х років, підданими яких були наші предки. У першій частині розказано про королів із династії П’ястів, Анжу та Яґеллонів. Друга частина висвітлює історії виборних королів, яких шляхта обирала на елекційних сеймах у Речі Посполитій. У вісімнадцяти нарисах представлено біографії монархів та історії династій у контексті нашої історії.

 

Україна : литовська доба 1320—1569 / автори : Борис Черкас, Сергій Климовський, Леонтій Войтович, Дмитро Ващук, Андрій Блануца. — 2-гє вид.  доп. і перероб. — Київ : Балтія-Друк, 2016. — 176 с.

Нові факти і документи з історії України періоду литовської доби на сторінках науково-популярного видання «Україна: литовська доба 1320-1569». Екскурс в історію балто-слов’янських відносин, пов’язаних спільним минулим трьох народів - білоруського, литовського і українського. Перше видання, що побачило світ 12 років тому, стало культурним проривом і отримало високі рейтинги книжкових конкурсів.

 

Липа К. Під захистом мурів : з історії української фортифікації Х — XVІІ ст. —   Київ : Наш час, 2008. — 184 с. — (Серія «Невідома Україна»).

Оборонна архітектура — це не просто потужні мури, високі вежі та мальовничі замки. Це — дзеркало життя мільйонів людей протягом століть. У цьому дзеркалі відбились політичні інтриги, технологічні новинки, побутові звички, та, звичайно ж, героїчні діяння тогочасних мешканців фортець та замків. Фортифікаційні споруди — це кам’яний літопис, який розповість чимало захоплюючих історій тому, хто забажає його прочитати.

 

Шедеври архітектури України / авт.-упоряд. Л. В. Прибега (Лучанський). —   Київ : Мистецтво, 2016. — 224 с., іл.

У виданні репрезентовано понад 130 визначних творів архітектури, пам’яткових ансамблів і комплексів, зведених на землях України в різні часи її багатовікової історії. Стислі нариси й візуальна інформація про архітектурні релікти висвітлюють історію архітектурно-будівельної діяльності на українських теренах, засвідчують талант і творчу вдачу будівничих, слугують автентичним підґрунтям для пізнання глибинного коріння культурних традицій українського народу.

***

• Бондаренко Р. І. Луцький історико-культурний заповідник  // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 314—316.

• Лесик О. В. Замки та монастирі України. — Львів : Світ, 1993. — С. 18—19.

• Луцький (Любартів) замок // Шаров І. 100 визначних місць України / Ігор Шаров. — Київ : Преса України, 2003. — С. 208—211.

• Русина О. В. Луцький з’їзд монархів 1429 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 314.

• Третяк А. Квітуча Україна / Анна Третяк. — Київ : АВІАЗ, 2021. — С. 28—31.

• Удовік С. Україна. Історія великої держави / Сергій Удовік. — Київ : ОСНОВА-ПРИНТ-ПЛЮС, 2021. —146 с. : іл.

• Шиманська А.  501 факт, який треба знати з… історії УкраїнАпостаи / Анна Шиманська, Андрій Шиманський. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — С. 51.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.