Гармонія традицій та експериментів у творчості композитора: до 105-річчя від дня народження Костянтина Мяскова

 

 

 

Костянтин Олександрович Мясков – видатний український композитор і баяніст-віртуоз, який заклав фундамент для української народно-інструментальної школи і вивів баян та бандуру на велику академічну сцену.

«У композитора Мяскова було дивовижне відчуття народнопісенної природи, яскравий і самобутній мелодизм, а також віртуозне володіння специфікою народних інструментів» (К. Данькевич, композитор, піаніст, педагог)

«Музика Костянтина Мяскова – симбіоз віртуозного блиску глибокої національної характерності» (О. Стельмашенко, музикознавець)

К. О. Мясков народився 15 серпня 1921 року в Полтаві. У домі Мяскових постійно звучала музика. Першим вчителем для хлопчика став його батько, Олександр Іванович, музикант-любитель, котрий володів багатьма музичними інструментами (грав на скрипці, баяні, фортепіано, балалайці та домрі). Мати майбутнього композитора, Ніна Іванівна, була артисткою-вокалісткою. Вона виступала в концертах разом з Іваном Козловським та іншими відомими артистами того часу. 

З раннього дитинства у хлопчика проявився абсолютний слух, чудова пам’ять і любов до музики. У 1937 році, після закінчення семирічки, талановитий юнак вступив на другий курс Харківського музичного училища, де навчався до 1940 року. 

У 1940-1941 роках Костянтин Мясков – соліст-бояніст ансамблю Харківського військового округу, з 1941 по 1945 роки – виступає в концертах на фронтах Другої світової війни. 

У 1946 році Костянтин Мясков одержав першу премію Республіканської олімпіади художньої самодіяльності в Києві. У цьому ж році став студентом Харківської консерваторії, але через сімейні обставуини був змушений залишити навчання в консерваторії. 

З 1947 по 1952 роки Костянтин Мясков працював концертмейстером в Донецькій обласній філармонії.

Між закінченням Харківського музичного училища та вступом на композиторський факультет Київської консерваторії пролягла відстань у дванадцять плідних років. Костянтин Мясков не лише акомпанував артистам, не лише був солістом-баяністом у концертах. Він писав власну музику та імпровізував на теми відомих мелодій. У композиторській творчості прагнув до експерименту та розширення традиційних форм в музиці. Активно працював у «малих формах»: писав етюди, прелюдії, варіації на теми українських народних пісень, фантазії та п’єси для дітей. Збірники й композиції «Дитячий альбом», «Півники», «Маленький барабанник» , «Горобчики», «Полька» і донині популярні в дитячих музичних школах та студіях. Досконало вивчивши усі можливості бандури – від динаміки до тембрової палітри – Костянтин Мясков створив понад 70 творів для цього музичного інструмента.

Усі композиції Мяскова пов’язані з українським фольклором. Твори для бандури соло та з народним оркестром на теми таких пісень, як «Ніч яка місячна», «Козак виїжджає», три концертино для бандури з оркестром тощо – часто виконуються в концертах, фестивальних конкурсних програмах.

Творча спадщина композитора Костянтина Мяскова – понад 600 музичних творів. Це – концертна сюїта для дітей, концерти з симфонічним оркестром – для баяна, для домри, для балалайки, концерти з оркстром народних інструментів – для бандури, для сопілки, для кобзи, для 3-х бандур з оркестром – поема «Україна», увертюри для симфонічного оркестру, обробки народних пісень, концертна сюїта та пісні для дітей, музика до вокально-хореографічних композицій тощо.

Народний артист України Костянтин Олександрович Мясков відійшов у Вічність 4 січня 2000 року.

Пам’ять про митця зберігається в його Музиці, яку продовжують виконувати все нові й нові покоління музикантів.

 

Література про життя та творчість композитора

 

Стельмашенко, Александр Александрович. Константин Мясков.[Текст] / А. А. Стельмашенко ; [ред.: Н. Ф. Мищенко, Е. А. Лобковенко ; худож.: Г. М. Финько, В. Н. Рожнятовская]. – Киев : Муз. Україна, 1986. – 63 с. – (Творческие портреты украинских композиторов).

У монографічному нарисі розповідається про життєвий та творчий шлях українського композитора К. О. Мяскова, твори якого відомі численній аудиторії слухачів. Головна тема його багатообразної творчості – любов до України.

Автор нарису характеризує жанрові, композиційні та стильові особливості творів композитора.

 

Стельмашенко, Олександр Олександрович. Костянтин Мясков.[ Текст] / О. О. Стельмашенко ; рец. : Т. П. Булат, М. П. Загайкевич ; [ред. Я. Є. Драбина, худож. Б. Й. Бродський]. – Київ : Муз. України, 1981. – 48 с. – (Творчі портрети українських композиторів).

Книга з серії «Творчі портрети українських композиторів» знайомить найширші кола читачів і шанувальників музики з українським композитором Костянтином Мясковим. Невелика за обсягом книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики Костянтина Мяскова, про його пошук і прагнення, містить аналіз його творчості.

 

Вокальні твори композитора

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Вокальні твори. [Ноти] = Вокальные произведения / К. О. Мясков ; [муз. ред. В. Ф. Таловиря, худож. Л. Л. Воложина]. – Київ : Муз. Україна, 1980. – 56 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 58 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Два вокальних дуети. [Ноти] : для тенора і баса в супроводі фортепіано / К. О. Мясков ; Пісня моряка / слова В. Шкоди / Пісня про Пилипа-прилипу / слова В. Самойловича ; [муз. ред. Л. Кауфман, худож. В. Верезубов]. – Київ : Музфонд СРСР, 1961. – 12 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 14 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Зоряна дорога. [Ноти] / К. О. Мясков ; слова Р. Селянина ; пер. з рос. В. Борейка ; [муз. ред. Л. Лазаренко, худож. А. Пономаренко]. – Київ : Мистецтво, [1970]. – 6 с. – (Дзвінкоголосі №6). – (Відскановано 6 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Крокуй з нами поруч, пісне! [Ноти] = Шагай с нами рядом, песня! / К. О. Мясков ; слова С. Гребенникова, М. Добронравова ; пер. з рос Д. Луценка ; [ ред. І. А. Скора ; літ. ред. Є. А. Лур’є ; худож. В. В. Терещенко]. – Київ : Муз. Україна, 1977. – 6 с. – (Співай з друзями). – Текст укр., рос. – (Відскановано 6 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Ой недаром пісня лине. [Ноти] = Ой не зря поют девчата : для жіноч. тріо з фортепіано / К. О. Мясков ; слова Н. Букіна ; пер. з рос. Л. Ковальчука ; [муз. ред. О. Андрєєва, худож.: В. Пархоменко, Є. Кутовий]. – Київ : Сов. композитор, 1961. – 7 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 7 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Пісні. [Ноти] = Песни : для одного або двох голосів та фортепіано / К. О. Мясков ; [муз. ред. О. Андрєєва ; літ. ред. Л. Ковальчук ; худож. І. Семенюк]. – Київ : Сов. композитор, 1962. – 33 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 30 с. ; відсутні – 5 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Пісні. [Ноти] / К. О. Мясков ; [ред. Л. В. Левітова ; літ. ред. Б. М. Чип ; худож. В. А. Єгоров]. – Київ : Муз. Україна, 1975. – 65 с. – (Відскановано 59 с. ; відсутні с. 4-10).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Я прийду. [Ноти] : для серед. голосу та жіноч. вок. ансамблю або квартету в супроводі фортепіано / К. О. Мясков ; слова В. Безкаравайного ; пер. з рос. Л. Реви ; [муз. ред. Г. Марцишевська ; худож. М. Войнаровський]. – Київ : Мистецтво, [1967] – 11 с. – (В ефірі-пісня ; Бібліотечка художньої самодіяльності №33). – (Відскановано 11 с.).

 

Твори композитора для баяну

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Дві концертні п’єси. [Ноти] = Две концертные пьесы : для баяна / К. О. Мясков ; [муз. ред. О. Андрєєва ; худож. В. Сєргєєв]. – Київ : Сов. композитор, 1961. – 16 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 18 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Дві п’єси для баяна. [Ноти] : болеро : токката / К. М. Мясков ; [ред. Ф. Надененко ; худож. Д. Лукомський]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961. – 19 с. – (Відскановано 19 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Дитячий альбом. [Ноти] : для баяна / К. О. Мясков ; [ред. О. М. Димитров ; худож. Н. П. Берлізова]. – Київ : Муз. Україна, 1991. – 104 с. – (Відскановано 104 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Дитячий альбом [Ноти] = Детский альбом : для баяна / К. О. Мясков. – Київ : Муз. Україна,1990. – (Композитори України дітям). – вип. 2 : учеб. репертуар для учнів серед. і старш. кл. ДМШ ; [ред. І. М. Хуторянський ; худож. Ю. В. Северін]. – 47 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 47 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Концерт. [Ноти] : для баяна з фортепіано / К. О. Мясков.; [ред. Я. Зирянов ; худож. М. Чехович]. – 2-ге вид. – Київ : Мистецтво, 1964. – 76 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 77 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович.. Концерт №2. [Ноти] : для баяна з оркестром : клавір / К. О. Мясков ; [ред. І. М. Хуторянський ; худож. Г. М. Гладиренко]. – Київ : Муз. Україна, 1973. – 72 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 74 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович.. Педагогічні п’єси. [Ноти] = Педагогические пьесы : для баяна / К. О. Мясков ; [ред. І. М. Хуторянський ; худож. В. І. Писаренко]. – Київ : Муз. Україна, 1967. – 28 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 30 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Твори для баяна [Ноти] = Произведения для баяна / К. О. Мясков ; [ред. Я. Р. Верещагін ; худож. Б. Й. Бродський]. – Київ : Муз. Україна, 1974. – 56 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 58 с.).

 

Мясков, Костянтин Олександрович. Червоні вітрила. [Ноти] = Алые паруса : альбом-сюїта для баяна за оповіданням О. Гріна / К. О. Мясков ; худож. В. Савадов ; [ред. І. М. Хуторянський]. – Київ : Муз. Україна, 1970.– 80 с. – Текст укр., рос. – (Відскановано 81 с.).

 

Підготували: Т. М. Шилова, завідувачка відділу мистецтв; Литовченко Н. В., провідний бібліотекар відділу мистецтв (оцифровка видань).

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри липня 2026 року

 

Відділ мистецтв перегортає сторінку липня календаря «Світ мистецтва»

 

Архітектор української історичної пам'яті: 140 років від дня народження Івана Петровича Крип'якевича

 

 

«Крип’якевич належав до тих будівничих науки, які однаково міцно і рівно могли користуватися обома перами – і для написання глибоких наукових розвідок, і для створення живих, захоплюючих оповідей про минуле для широкого загалу» (Ярослав Дашкевич, український історик, дослідник і публіцист)

 

 

Іван Петрович Крип'якевич народився 25 червня 1886 року у Львові. Батько його – вчений-теолог родом із Холмщини, змушений був переїхати до Львова після ліквідації в рідному краї унії.

У 1904 році майбутній учений закінчив польську гімназію і до 1909 року навчався на філософському факультеті Львівського університету.

Потяг до історичної науки проявився в Івана Крип'якевича ще 1902 року, коли молодий гімназист потрапив до бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), де познайомився з ветераном соціалістичного руху в Галичині М. Грушевським, який надовго став для молодого вченого символом української історичної науки. І під його керівництвом починає досліджувати ранньомодерну історію України. З 1905 року Крип'якевич почав публікуватись на сторінках альманаху «Записках Наукового Шевченка», що його видавало НТШ, виступати на засіданнях історико-філософської секції НТШ з доповідями і повідомленнями. Протягом десяти років, аж до 1914 року, коли М. Грушевський назавжди покинув Львів, дослідження І. Крип'якевича проходили в річищі завдань, які стояли перед автором «Історії України-Руси», наставника молодого вченого, М. Грушевського. Його перша книжка «Матеріали до історії української козаччини» (1908 рік) ввійшла до восьмого тому «Жерел до історії України-Руси» М. Грушевського. 1911 року І. Крип'якевич захистив докторську дисертацію «Козаччина і Баторієві вольності», написану під керівництвом професора М. Грушевського.

Після закінчення університету молодий науковець працює вчителем спочатку приватної гімназії з українською мовою викладання Українського педагогічного товариства в Рогатині (1909-1910 р.), потім державної академічної гімназії у Львові (1912-1914 р.). Крім педагогічної діяльності Іван Крип'якевич багато друкується в популярних періодичних виданнях. З 1911 року він редагує «Дзвінок», ілюстрований часопис для дітей і молоді, а з 1913 року стає редактором розкішного, як на галицькі умови літературного журналу «Ілюстрована Україна».

Із початком першої світової війни (від мобілізації вчений був звільнений через поганий зір) українські школи було закрито й доводилося перебиватись випадковими журналістськими заробітками. У жовтні 1918 року І. Крип'якевич був призначений професором Кам'янець-Подільського університету – одного з двох перших українських університетів, відкритих урядом УНР, але захворів на тиф і так і не зміг зайняти цю посаду.

Освітня політика українських урядів 1917-1920 рр., розбудова школи на національних засадах підштовхнула І. Крип'якевича до написання україномовних шкільних підручників. Використовуючи майже десятирічний педагогічний досвід, історик оперативно відгукнувся на потреби тогочасного суспільства і школи. Менш ніж за чотири роки Іван Петрович видав чотири навчальні книги: «Коротку історію України для початкових шкіл та перших класів гімназії», «Огляд історії України для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів», «Шляхами слави українських князів», «Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл».

Три перші навчальні посібники Івана Крип'якевича вийшли у видавництві «Вернигора», яке формально було розташоване в Києві, але фактично, через складну політичну обстановку, переїхало до Відня.

Для щойно відкритих урядом УНР українських шкіл призначалась «Коротка історія України для початкових шкіл та першої кляси гімназії», що вийшла 1918 року 50-тисячним накладом. У своєму першому підручнику І. Крип'якевич застосував хронологічну схему поділу історії України на п'ять періодів, якої дотримувався до кінця 20-х років, коли його погляди на періодизацію минулого України дещо змінилися:

Україна за слов'янських часів (до 880 р.);

Українська держава за княжих часів (880-1340 рр.);

Україна під Литвою та Польщею (1340-1648 рр.);

Україна за козацьких часів (1648-1784 рр.);

Відродження України (1784-1917 р.).

Книга невелика за обсягом (84 сторінки), містить 58 ілюстрацій (малюнків, портретів історичних осіб, репродукцій картин відомих художників) та дві карти. Увесь текст книги поділяється на 34 невеликих параграфи, поділені на частини винесеними на береги заголовками, які можуть являти собою план уроку.

Книга написана гарною українською мовою, просто й доступно, відчуваєься неабиякий популяризаторський талант автора. Полегшує сприйняття широке використання діалогів та прямої мови. У підручнику використані майже всі відомі літописні легенди – про смерть Олега, хрещення Ольги, походи Святослава та ін. Текст не переобтяжений великою кількістю дат та імен. Усі необхідні для запам'ятовування дати винесені в кінець книги.

Іван Крип'якевич був прихильником норманської теорії. На його думку, варяги племені «Русь» визволили Київ від хозар і утворили в ІХ столітті державу Київська Русь. Спочатку Руссю звалась Київщина, але потім ця назва перейшла на завойовану «нашими князями Московщину, наш же народ назвався українським».

Історія Крип'якевича – історія державності в Україні. Доля країни залежить від того, скільки державної мудрості в того чи іншого правителя: «Під владою українських князів жилося на Україні людям гарно й добре. Не тільки бояре й великі купці, але й дрібні міщане та селяни були в добробуті та щастю». Щасливі часи зберігалися й за Литви, яка «старини не рухала і нового не вводила».

Багато місця відводиться у книзі питанням освіти, культури, релігії. Закінчується книга 29 квітня 1918 року, коли до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. І ось тепер «як усі українці з'єднались до спільної праці, наша земля стане така ж могутня, як за давніх часів». Та не слід забувати, до чого доводить незгода – «чужі запанували в українській землі!».

1919 року накладом у 25 тисяч примірників вийшов дуже оригінально, з дидактичної точки зору, опрацьований підручник І. Крип'якевича «Огляд історії України. Repetitorium для вищих кляс та вчительських курсів». Репетиторій являв собою підручник для повторення раніше вивченого матеріалу з історії України. На практиці, однак, книга часто потрапляла до рук людей, які взагалі вперше отримали можливість знайомитись із систематичним викладом української історії. Книга поділялася на п'ять аналогічних розділів та 237 коротеньких параграфів, легких для засвоєння, побудованих у стилі коротеньких енциклопедичних довідок про історичних діячів, культурні досягнення народу. І. Крип'якевич не переобтяжував текст зайвими подробицями, другорядними відомостями. Він залишив лише короткі характеристики епох, імена історичних діячів, дати найважливіших подій тощо.

У книзі відсутні карти, схеми, малюнки. У додатку до підручника вміщена хронологія головних подій з історії України, генеалогічні дослідження князівських родів, правління гетьманів. На думку автора, це мало б допомогти читачеві систематизувати свої знання, побачити історичну перспективу, зрозуміти місце історичних діячів у загальноісторичному процесі.

В «Огляді...», як і в «Короткій історії...», знайшли втілення нові підходи до вітчизняної історії, які символізували початок відходу автора від народництва, формування державницької концепції. Це відобразилось у принципах періодизації історії України, в основу якої І. Крип'якевич поклав етапи становлення української державності.

Іван Крип'якевич як досвічений педагог розумів, що для того, щоб навчити дітей історії, недостатньо стислого викладу матеріалу в підручниках та репетиторіях. І. Крип'якевич мав письменницький хист і в напівбелетризованому плані склав дві збірки нарисів для школярів. Так виникли книжки «Шляхами слави українських князів» та «Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл. Перша частина: княжа доба». Історик планував написати і другу частина «Оповідань...», але цьому перешкодила Польсько-українська війна 1918-1919 рр.

«Шляхами слави українських князів» – це шість нарисів про Х-ХІІІ ст. (два про військо княжих часів, два про княжі столиці Галич та Львів та окрема розвідка про герб). Книга призначена для додаткового читання і являє собою збірку цікавих, яскравих оповідань, доповнених великою кількістю малюнків.

У додатках міститься план стародавнього Галича, бібліографія до розповіді про герб.

«Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл. Перша частина: княжа доба «(1918 р.) невелика за обсягом (97 сторінок) і складається з п'яти розділів, кожен із яких поділений на невеликі параграфи, що мають свою назву. Найважливіші поняття виділені іншим шрифтом і пояснені.

Наприкінці кожного розділу міститься короткий його огляд, який являє собою короткий конспект із зазначенням основних подій, дат, характеристики періоду. Найважливіші, на думку автора, дати винесені ще й окремо, що полегшує їх запам'ятовування.

Погляди вченого на український історичний процес не раз змінювалися протягом життя. Із палкого послідовника ідей М. Грушевського І. Крип'якевич у середині 10-х рр. став прихильником державницької школи в українській історіографії. Підтримуючи ідею автохтонності українського народу, історик на час написання навчальних книг з історії України вважав Київську Русь державою лише українського народу, а ворожнечу між українським та російськими народами – споконвічною.

Наступні роки відзначились його активною діяльністю:

1918-1919 роки – викладав в Кам’янець-Подільському державному українському університеті на посаді приват-доцента.

1921–1924 роки – викладав у Львівському українському таємному університеті на посаді професора.

1934–1939 роки – викладав у львівській Богословській академії історію України.

1921–1922 роки – працює в Комітеті охорони військових могил, шукаючи стрілецькі могили в Галичині.

1923–1925 роки – бере участь у товаристві «Плай».

1920–1934 роки – є секретарем Історично-філософічної секції товариства ім. Шевченка.

В 1941 році І. Крип’якевич отримує ступінь доктора історичних наук без захисту дисертації на підставі наукових звань. Під час окупації нацистами працював редактором «Українського видавництва». Коли в 1944 році місто Львів було звільнено, він працює в поновленому Львівському університеті як декан.

Відразу по закінченні війни в науковій періодиці та на зборах наукових установ історика почали звинувачувати у фальсифікації етногенезу російського народу, що він є противником марксизму і примусово перевели до Києва під нагляд органів держбезпеки. В 1946 році Іван Петрович обіймає посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР та на півставки завідувачем відділу стародруків Бібліотеки АН УРСР.

В травні 1948 року вчений повертається до Львова, де два роки займав посаду старшого наукового співробітника Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР.

В період 1953-1962 років працює директором новоствореного Інституту суспільних наук АН УРСР.

Як свідчать документи та спогади співробітників Інституту, вчений не терпів повсякденної суєти, чвар, інтриг, нашіптувань. Керівник установи був зорієнтований на формування в Інституті відчуття дружної творчої сім’ї, атмосфери доброзичливості, шанобливого ставлення до співробітника незалежно від звань і посад, реалізовуючи працю колективу не примусовими, диктаторськими методами, а логікою вчинків. За будь-яких умов у принципових питаннях І. Крип'якевич завжди мав свою позицію і послідовно її відстоював, був вірним професійному покликанню й намагався використати найменшу можливість зробити щось корисне для науки, народу, своєї родини.

18 листопада 1958 року вченого обраний членом АН УРСР і він вже не повертається до викладання.

В 1959-1965 роках Іван Петрович входив до редколегії Радянської Енциклопедії, де опублікував статті про Україну, переважно середніх віків.

Іван Петрович Крип'якевич є автором понад 600 наукових праць. Найвідоміші: «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925–1931), «Богдан Хмельницький» (1954) та ін. Крім того, в доробку вченого є праці з історіографії («Українська історіографія»), археології, історії культури, краєзнавства («Історія української культури», «Історичні проходи по Львові», «З історії Гуцульщини»), численні науково-популярні нариси з історії України («Велика історія України», «Історія українського війська»

Помер видатний науковець 21 квітня 1967 року та похований на львівському Личаківському кладовищі.

 

Видання І. П. Крип'якевича з фондів бібліотеки:

 

Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький / І. П. Крип’якевич ; [упорядкування, покажчики Р. І. Крип’якевича ; передмова Я. Д. Ісаєвича]. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Львів : Світ, 1990. – 408 с. – («Пам’ятки історичної думки України»).

 

Крип’якевич І. Було колись в Україні : твори : для серед. та ст. шк. Віку / Іван Крип’якевич ; худож. Олексій Штанко ; [упорядкування, післяслово та примітики Богдана Якимовича ; передмова Романа Крип’якевича]. - Київ : Веселка, 1994. – 351 с. : іл. – (Істор. біб-ка для дітей «Золоті ворота»).

 

Крип’якевич І. Всесвітня історія. У 3 кн. : кн. 1 : стародавні часи / Іван Крип’якевич ; [упорядкування Романа Крип’якевича ; голов. ред. Світлана Головко]. – Київ : Либідь, 1995. – 464 с. : іл.

 

Крип’якевич І. Всесвітня історія. У 3 кн. : кн. 2 : середньовіччя і нові часи / Іван Крип’якевич ;[ упорядкування Романа Крип’якевича ; голов. ред. Світлана Головко]. – Київ : Либідь, 1995. – 424 с. : іл.

 

Крип’якевич І. Всесвітня історія. У 3 кн. : кн. 3 : найновіші часи / Іван Крип’якевич ; [упорядкування Романа Крип’якевича ; голов. ред. Світлана Головко]. – Київ : Либідь, 1995. – 286 с. : іл.

 

Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство : [монографія] / І. П. Крип’якевич ; відп. ред. Б. О. Рибаков. – Київ : Наук. думка, 1984. – 176 с.

 

Крипякевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич ; [упорядник тексту, примітки, коментарі Б. З. Якимович ; передмова Я. Р. Дашкевича ; відп. ред. Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович]. – Львів : Світ, 1990. – 520 с. : іл. – («Пам’ятки історичної думки України»).

 

Крип’якевич І. П. Коротка історія України : [підручник для серед. та восьмирічних загальноосвітніх шкіл] / І. П. Крип’якевич ; ред. В. І. Заремба ; післямова Г. Швидько. – Дніпропетровськ : Ред.-видав. від. управління по пресі, 1992. – 104 с. :іл.

 

Крип’якевич І. Коротка історія України / Іван Крип’якевич. – Київ : Україна, 1993. – 93 с. : іл.

 

Крип’якевич І. Огляд історії України : [посібник] / Іван Крип’якевич ; вспуп. слово Ю. М. Алексєєва. – Київ : Вища шк., 1995. – 143 с.

 

 

Про І. П. Крип'якевича на сторінках періодичних видань:

 

• Гошко Т. Д. Іван Крип'якевич – ініціатор співпраці галицьких дослідників із ВУАН / Т. Д. Гошко // Укр. істор. журн. – 2010. – № 4. – С. 128-142.

• Заболотна І. І. Крип'якевич – учень, співробітник, послідовник М. Грушевського / І. Заболотна // Вісник Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка.Сер.: Історія. – 2007. – Вип. 91-93. – С. 12-16.

• Задля науки, нації, держави : до 120-річчя від дня народження І. П. Крип'якевича (1886-1967) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2006. – 2 кв. – С. 85-92.

• Клименко Н. П. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новимим джерелами) / Н. П. Клименко // Укр. істор. журн. – 2012. – № 6. – С. 96-110.

• Клименко Н. П. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича / Н. П. Клименко // Укр. істор. журн. – 2008. – № 2. – С. 64-75.

 

Підготувала О. О. Бурлак, завідувачка відділу періодичних видань