Найдивовижніше явище історії України. 1 жовтня — День українського козацтва

 

«Козацтво назавжди увійшло у свідомість українського народу як унікальний соціальний феномен і символ його прагнення до свободи, демократії й національний незалежності…» (Історія українського козацтва: Нариси; у 2 т.)

День українського козацтва невипадково відзначається у найшанобливіше християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке було найголовнішим у запорозьких козаків. Символізує небесне заступництво Божої Матері у найважчі часи та дарує духовні сили і надію. Цього ж дня в країні, з метою вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності і територіальної цілісності України,  встановлено державне свято — День захисників і захисниць України.

 

Поштова марка «Під покровом Богородиці»

Дата введення в обіг — 1 жовтня 2024 року

Дизайн — художник Олександр Охапкін

Поштова марка «Під покровом Богородиці» — це справжнє втілення духовної сили й глибокого символізму, створена на честь Дня захисників і захисниць України. Пресвята Богородиця, велично постаючи на марці, простягає свій омофор, ніби захищаючи українських воїнів, які стоять на варті незалежності рідної землі. Її образ випромінює спокій і впевненість, нагадуючи, що навіть у найтемніші часи є небесний покров, що огортає тих, хто боронить мир і свободу.

Героїчна козацька доба оспівана у народних піснях і думах, згадана у середньовічних хроніках і літописах. Феномену козацтва присвячено багато художних творів і наукових праць зарубіжних та вітчизняних істориків минулого і сучасності.

 

Жан-Бенуа Шерер «Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії»

1788 року у Парижі побачила світ основна праця французького дипломата і історика Жана-Бенуа Шерера (1741—1824) — «Аннали Малої Росії, або історії запорозьких та українських козаків». Вперше українською (перекладів на жодну з інших слов’янських мов немає) цей твір переклав з французької відомий український мовознавець Віктор Вікторович Коптілов (1930—2009) під назвою «Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії».

Перекладач у передмові зазначив: «Літопис Малоросії» є першим західноєвропейським твором, цілком присвяченим історії України. У ньому відбилися як особисте зацікавлення автора долею нашого народу, так і прагнення Заходу осмислити Україну, шляхи її історичного розвитку та її взаємини з трьома суміжними державами — Річчю Посполитою, Московським царством і Оттоманською Портою.

З багатьох сторінок книжки до нас промовляє щира симпатія автора до України, часом навіть захоплення героїчною епопеєю боротьби козаків за волю. Змальовуючи величні постаті Богдана Хмельницького, Павла Полуботка та інших українських патріотів, Шерер беззастережно схвалює їхні дії. При цьому узагальнення французького історика звучать цілком по-сучасному: «Цей народ, пам’ять якого повна спогадів про предків, скинув із себе ярмо, — і саме цього не хочуть йому пробачити».

Разом із тим в інших місцях твору помітне схиляння автора перед потужністю імперії, проти якої боролися козаки. Імовірно, що така непослідовність зумовлена як перебуванням і працею Шерера в Петербурзі, так і намагання його бути цілком об’єктивним, віддаючи належне кожному учасникові тривалого історичного конфлікту…  Об’єктивній оцінці подій історії України свого часу дуже зашкодив своєрідний культ руїнниці Запорозької Січі Катерини II, поширення якого у Європі вміло скеровувалося з Петербурга цілеспрямованими вигадками та підкупами впливових осіб. Навіть такі визначні мислителі, як Дідро та Вольтер, стали знаряддями уславлення «освіченої імператриці», і захоплені хори її обожнювачів заглушили стогони уярмленої та закріпаченої України. Саме з тих часів бере початок безсоромна фальсифікація історії українського народу…

Пишучи свою книжку, Шерер використовував численні джерела інформації, насамперед українські, додаючи до викладу подій власні міркування про них. Ці міркування становлять особливу цінність для історика французько-українських взаємин у другій половині XVIII ст.

Часом серед відомостей про Україну, що їх наводить автор, натрапляємо на зовсім фантастичні. Це стосується історії про походження козаків нібито від хозар, розповіді про якусь таємничу смертельну хворобу, начебто поширену саме в Україні, та деяких інших місць твору. Перекладач, певна річ, не міг втручатися в текст Шерера й виправляти його. Проте, коли автор явно помилявся в написанні тих чи інших прізвищ або географічних назв, перекладач наводить відповідні слова в їх сучасному написанні.

Окремо слід сказати про мову перекладу. Перекладач переборов спокусу стилізувати її в дусі козацьких літописів, щоб не зробити з француза Шерера українця, і виклав зміст книжки, виданої наприкінці XVIII ст., сучасною українською мовою. При цьому він дотримувався стилю оригіналу, часом сухуватого та обтяженого повтореннями тих самих зворотів, маючи на увазі славнозвісний вислів сучасника й співвітчизника Шерера відомого натураліста Бюффона «Стиль — це людина».

 

Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії / Жан-Бенуа Шерер ; пер. з фр. В. Коптілова — Київ : Укр. письменник, 1994. — 311 с.

Твір Жана Бенуа Шерера складається з двох частин. Перша з них включає географічний опис українських теренів з характеристикою природних умов, господарства, тваринного і рослинного світу краю, адміністративного устрою козацької автономії. Значна увага приділяється історії козацького стану, структурі війська та владних установ, судовій системи, звичаям та господарству запорозьких козаків, описові їхніх війн із турками, річчю Посполитою, обставинам участі в Північній війні 1700—1721 років на боці шведського короля Карла ХІІ та Івана Мазепи. Друга частина праці «Короткий виклад історії козацьких гетьманів і найвизначніших подій, що сталися в Україні» є перекладом «Короткого опису Малоросії».

 

Адріан Кащенко «Оповідання про славне Військо запорозьке низове»

Адріан Феофанович Кащенко (1858—1921) — талановитий український письменник кінця ХІХ — початку ХХ століття, співець запорозького козацтва, на книгах якого зросло кілька поколінь українців. Все своє життя Адріан Кащенко захоплювався історичним минулим України.

Відчуття історії, а також глибоке розуміння трагедії рідного народу розкрито у творах письменника. У повістях «З Дніпра на Дунай», «Зруйноване гніздо» він показав трагічну долю козацтва після знищення Запорозької Січі. Створив галерею портретів національних героїв України у творах: «Над Кодацьким порогом» (про Івана Сулиму); «Гетьман Сагайдачний», «Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запорожжя».

Літературний доробок письменника, не такий уже й малий, ще не зібраний і зовсім не вивчений. У Радянській Україні знайомство з А. Кащенком тривало до 1933 року, на Західній — років на дванадцять довше. В роки культу і застою на його книги було накладено категоричне табу. Після майже шести десятиліть мовчання А. Кащенко знов заговорив до нових своїх читачів, починаючи від наймолодших і кінчаючи тими, які щось пам'ятають про нього ще з літ своєї юності.

 

Кащенко А. Оповідання про славне Військо запорозьке низове : роман / Адріан Кащенко. — Київ : Кондор, 2019. — 564 с.

«Оповідання про славне Військо запорозьке низове» — основна праця Адріана Кащенка, яка стала бестселером У творі відслідковується народження та падіння низової вольниці. Цей твір можна вважати літописом історії українського козацтва. Адріан Кащенко обґрунтовано розповідає про зародження козацтва, про відчайдушну боротьбу, про далекі чорноморські походи, які були сповнені героїчного духу і патріотизму. Кожним своїм рядком письменник зміцнює любов до рідної землі.

«У же в середині XVI століття українські козаки поділилися на дві частини: тільки покірливі та ті, що мали жінок і домівки, жили «на волості», здебільшого в Черкасах і Каневі, а пізніше ще й у Трахтемирові й Корсуні; ті ж, які не мали дружин або не хотіли коритися владі на місцях, мешкали на Низу. Через те перших козаків називали городовими, а других — низовими.

Побачивши, що через оселення на Низу здобич починає вислизати з рук польських старостів, вони стали ходити походами на низових козаків, вишукуючи коші й одбираючи їхні здобутки. Тоді низовики, щоб уникнути тих грабунків і пильніше стежити за рухами татар, згуртувалися в чималу громаду, вибрали собі отамана й, посідавши на човни, поплили Дніпром за пороги.

Нелегко, мабуть, було козакам уперше перетнути бурхливі пороги, де і в наші часи нерідко розбиваються човни на тріски, та козаки подолали той небезпечний шлях, і звідтоді Дніпрові пороги та козаки стали рідними братами на кілька віків, і все тодішнє козацьке життя снувалося біля порогів.

За порогами, на одному з островів Великого Лугу, козаки поставили собі курені, обкопали свій табір окопами, обгородили засіками й прозвали цей новий кіш «Січчю». З того переходу низовиків за пороги вони й почали зватися «запорозькими козаками», або «запорожцями». Про них-то й підуть мої оповідання, хоча неможливо буде обминати життя й городовиків, бо й ті козаки щовесни приходили до  своїх товаришів за пороги, жили з ними одним життям, разом вирушали в походи, разом і клали свої голови в боротьбі з бусурманами, бодай і зимували на Україні, а все-таки звалися козаками Війська Запорозького Низового…».

 

Юрій Мицик, Сергій Плохій «Як козаки Україну боронили»

Юрій Андрійович Мицик (1949) — український історик, церковний діяч УПЦ КП, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії. Доктор історичних наук (1989), професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1990), заслужений діяч науки і техніки України (2007), почесний член товариства краєзнавців Волині (з 1995). почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999). Автор понад 2000 друкованих праць, в тому числі понад 60 монографій, підручників та археографічних публікацій.

Сергíй Миколáйович Плохíй (1957) — український та американський історик, професор кафедри української історії в Гарвардському університеті. Один з провідних спеціалістів з історії Східної Європи. Член Українського ПЕН. Є членом наукової ради «Українського історичного журналу». Автор більше десятка книг з історії України та Східної Європи. Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2018) за книгу «Брама Європи»). Іноземний член Національної Академії Наук України.

 

Мицик Ю. Як козаки Україну боронили / о. Юрій Мицик, Сергій Плохій. — Київ : КЛІО, 2018. — 368 с., іл.

Ця книга є своєрідним продовженням серії Давно се діялось колись», започаткованої у 1989 році, у якій вийшло понад десять книжок. Вона були присвячені і козацтву в цілому і окремим сюжетам історії саме українського козацтва, насамперед переможним битвам в ходу Національно-визвольної війни 1648—1658 років, козацькому минулому міст: Чигирина, Канева, Умані… Значним успіхом користувалася, зокрема, книга «Як козаки воювали» (автори Ю. Мицик, С. Плохій, І. Стороженко). Її видавали у 1990 і 1991 році.

Це ж видання містить окремі перероблені розділи книги «Як козаки воювали», а також розділи із книжки Ю. Мицика «Козацький край»  (1997) і кілька нових. Розділ «Культура козаків» написав Сергій Плохій. Усі інші — о. Юрій Мицик.

Це захоплююча науково-популярна розповідь про виникнення українського козацтва, його розквіт і занепад. Характеризуються звичаї козацтва, його військове мистецтво, релігійне життя, побут, устрій і функції Запорозької Січі, боротьба з зовнішніми ворогами, внесок козацтва в культуру українського народу. Також висвітлюється вплив традицій козацтва на ментальність і суспільно-політичне життя сучасних українців.

 

Тарас Каляндрук «Загадки козацьких характерників»

Тарас Богданович Каляндрук (1973) — український кіносценарист, режисер, журналіст. Дослідник української лицарської культури. Автор монографій, книжок для дітей та молоді, статей на економічну, політичну та історичну тематику: «Таємниці бойових мистецтв України» (2004 р.  Диплом Ради книговидавців Львівщини),«Загадки козацьких характерників» (2006 р, Диплом Книжкові контракти 2007),«Дорогичинська битва 1238 року: таємниці однієї перемоги», «Пластуни», «Меч Арія»(Комікс), «Дітям про козаків», «Козаки. Слов'яни проти орди»…

 

Каляндрук Т. Загадки козацьких характерників / Тарас Каляндрук. — Львів : Піраміда, 2007. — 288 с., іл.

Це друга книга серії Тараса Каляндрука про славні бойові подвиги українських «лицарів духу», що були розпочаті у «Таємницях бойових мистецтв України». У цьому дослідженні вперше зібрано відомості про бойовий лицарський дух і представлено його як на фактичному, так і на унікальному ілюстративному матеріалі, зібраному з найрізноманітніших давніх та сучасних джерел: ілюстрації до давніх видань, фрагменти фресок, графіті та рельєфних зображень, малюнки, світлини...

Монографія знайомить з історією та розвитком духовності та культури козацьких характерників, розкриває досі невідомі факти та подає новий погляд на уже знайомі явища історії та культури. Зібраний науковий та фактологічний матеріал, який сконцентрований в науковий праці, є унікальною джерельною базою з вивчення історії розвитку бойового духу характерників, які розвинули в Україні самобутню культуру та традицію лицарського бойового духу, що прийшов у сучасну епоху і був каталізатором відновлення незалежності України. Власне український бойовий лицарський дух, наголошує автор, і був тим критерієм, якій відродив українську бойову духовність та мистецтво і передав нинішньому поколінню українців.

Автор розкриває харизматичні риси українських бойових мистецтв, якими володіли козацькі характерники, і які вони застосовували в надзвичайно важких умовах. Він проводить дослідження явища характерництва в контексті психологічних та філософських вчень, вбачаючи тісний взаємозв’язок між мистецтвом ведення бою і духовністю, звичаями, світоглядом, релігією народу та його психологічними характеристиками. Саме тому автор у книзі часто апелює до стародавньої української міфології, релігійних вірувань, народної творчості. Цікавими є також етимологічні розвідки науковця, вивчення походження того чи іншого поняття. Історія, філософія та психологія українського бойового лицарського духу, який застосовували українські характерники у бою є предметом цього дослідження.

При написанні книги Тарас Каляндрук провів детальне та ґрунтовне дослідження великої кількості літературних джерел та пам’яток культури різних періодів, у яких відзеркалено козацьку звитягу характерників: документи, спогади, легенди, наукові історичні праці, перекази, загадки, прислів’я…

Автор адресує свою книгу молодому поколінню українців, адже важливо зберегти таємниці козацьких характерників для майбутнього, передати їх молодим, розповісти правдиву історію свого народу.

 

Віктор Горобець «Коровай свиного сала в пуд». Розваги, частування, хвороби та шати в козацький Україні»

Віктор Миколайович Горобець (1964) — український історик, дослідник середньовічної та ранньомодерної історії України та Центрально-Східної Європи, міжнародних відносин.  Доктор історичних наук (2002), професор (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Завідувач сектора соціальної історії Інституту історії України НАН України. Автор понад 600 наукових праць, у т. ч. понад 30 індивідуальних і колективних монографій.

 

Горобець В. «Коровай свиного сала в пуд». Розваги, частування, хвороби та шати в козацький Україні / Віктор Горобець ; худож.-оформл. О. М. Марцинкевич. — Харків : бібколектор, 2025. —320 с. : іл.

Книжка «Коровай свиного сала в пуд» представляє українську історію не лише «без брому» та «без істерики», а й без таких, на жаль, уже традиційних «приправ» сучасного українського історіописання, як надмірний пафос, віктимізація /героїзація, пошуки в нашому минулому ареалів зародження людських цивілізацій і навіть з’яв найперших у світі конституцій.

Натомість на сторінках панує спокійна й довірлива розмова з вдумливим читачем про сутність звичних і, як виявляється, позачасових житейських радостей і турбот: Про те, в оточенні яких речей жили українці в козацькі часи, у що вдягались, що їли і що пили, як хворіли та проганяли недуги, як господарювали і торгували, як бенкетували та розважались — інтелектуально й не дуже; Про те, якими схожими й водночас різними можуть бути життєві пріоритети впродовж багатьох сотень літ, а також про те, як, здавалося б, звичні слова, мандруючи століттями, часом набувають зовсім незрозумілих значень.

Видання спробує відповісти й на більш конкретні запитання, наприклад: Якою була винна карта українця у XVIII столітті; Як слимаком і мозком хижого яструба лікували головний біль; А також зазіхне на наближення до відповідей на сакраментальні — «шароварно-сальні» — загадки української історії.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Іван Франко. Поза межами письменництва: Перекладач. Політик. Журналіст

 

 

«Література — се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило» (Іван Франко)

Іван Франко відіграв фундаментальну роль у розвитку української літератури та національної культури як геніальний перекладач і популяризатор світової класики. Свій шлях у перекладі він розпочав ще під час навчання у старших класах Дрогобицької гімназії.

Франко був видатним поліглотом та володів 19 мовами, серед яких: польська, німецька, давньогрецька, латинська, старослов’янська, чеська, французька, англійська, болгарська, словацька, італійська, іврит та іспанська.

Завдяки його титанічній праці українська культура збагатилася перекладами шедеврів Гомера, Данте Аліг’єрі, Вільяма Шекспіра, Йоганна Вольфганга Ґете, а також творами давньоіндійської, арабської та вавилонської літератур. Франко не просто перекладав тексти, а прагнув «навести мости» між українським читачем та світовою цивілізацією, доводячи, що українська мова здатна передати найтонші художні та філософські змісти.

Автограф перекладу І. Франка поезії Г. Гейне «Сміх і співи, – світло сонця блискотить…»

Перша сторінка автографу перекладу І. Франка гомерової «Одіссеї» (пісгя преша), 1873 р.

Авторизований рукопис перекладу І. Франка вірша «Авіценна», 1912 р. із збірки «Староарабські поезії»

 

Агеєва, Віра. Лабіринти людських шляхів [Текст] / В. Агеєва // Перехресні стежки : повісті / І. Я. Франко ; передм. В. Агеєва ; післям. І. Уривського. – Київ : Віхола, 2026. – С. 7–23 : іл.

У центрі сюжету – молодий адвокат Євгеній Рафалович, який приїжджає в невеличке галицьке містечко і стає народним захисником. Там він зустрічає кохання своєї юності. Та колишня кохана перебуває у пастці нещасливого шлюбу із чоловіком-садистом: знущання і приниження тривають роками, і жінка, не маючи сил на втечу, у відчаї наважується на вбивство. І це стане лише початком подій, які сколихнуть сонне містечко.

На тлі цих подій Франко промальовує психологічні образи та глибинну мотивацію героїв, і паралельно з розвитком сюжету майстерно зображує вибір головного героя – попри все знайти вихід із замкненого кола, де слабші завжди програють, а легковірні стають жертвами шахрайства й маніпуляцій. 

ГРИЦАК, Ярослав Йосипович. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886) / Я. Грицак. – Київ : Критика, 2006. – 630, [1] с. : іл., табл. – Бібліогр.: с. 557–601 та у підрядк. прим. – Покажч. імен: с. 605–796.

Історик Ярослав Грицак розглядає особистість Івана Франка в контексті тогочасного суспільства й на тлі малих спільнот, із якими той узаємодіяв, і пише «біографію за характером і мікроісторію за жанром». Аналізуючи все розмаїття Франкових модерних ідентичностей, дослідник відкидає «одну з найбільших спокус в історіописанні» – телеологію, намагання звести різні можливості розвитку історичних подій до того єдиного варіянту, що вже зреалізувався, і вважає, що в обмеженні ролі Франка винятково до функції національного провідника, що ставив собі мету перетворити руське селянське суспільство на українську модерну націю, стільки ж правди, скільки було її в радянському франкознавстві, яке силкувалося подати «Каменяра» винятково як «революціонера-демократа». 

ГУНДОРОВА, Тамара Іванівна. Невідомий Іван Франко : грані Ізмарагду / Т. І. Гундорова. – Київ : Либідь, 2006. – 359 с. : іл.

У книзі подаються вибрані твори Івана Франка, які супроводяться розлогими статтями-коментарями про основні аспекти культурної феноменології письменника. Вперше в українському літературознавстві розглядається цілісність культурного, філософського й художнього мислення Франка та описуються основні поняття етико-естетичного універсуму Франка, його культурні символи, маски та образи. В центрі уваги – символічна автобіографія письменника, гностичні колізії творчості, культурний синтез, натурфілософія і антропологія Франка. 

ДЗЮБА, Іван. Що ми знаємо про самих себе? [Текст] / І. Дзюба // Україна. Наука і культура / НАН України; Т-во «Знання» України; [ред. рада: А. Шпак, В. Кремень та ін. ; гол. ред. О. Сергієнко]. – Київ : Знання, 2008. – Вип. 34. – С. 4–8 : іл.

Ця книга – про український світ. Історію, терпкий досвід поступу, наукові і мистецькі прозріння. Навчання і працю. Спроби роздивитися перспективи і застороги нового часу.

МІЦКЕВИЧ, Адам. Лірика / А. Міцкевич. – Київ : Дніпро, 1968. – 214, [1] с. : іл.

Переклад І. Франка «Ордонова редута» с. 67–74.

 

Найдавніша література Шумеру, Вавилону, Палестини / НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка; пер. І. Франко, П. Куліш, Л. Українка та ін. ; передм. та примітки В. Храновський. – Харків : Фоліо, 2016. – 441, [1] с. – (Бібліотека світової літератури).

Переклад І. Франка з «Книги Буття» с. 232

Шумер, Вавилон, Палестина... Тут почалась історія людства, історія цивілізації, саме тут люди створили перший міфопоетичний твір – епос про Гільгамеша, «героя-предка», в якому відобразився світогляд людини, її уявлення про світ і своє місце в ньому. Видання містить найяскравіші зразки найдавнішої літератури: епос про Гільгамеша, поеми про створення світу та біблійний потоп, а також перли біблійної поезії та прози, перекладом яких ми завдячуємо видатним українським митцям: І. Франкові, П. Кулішеві, І. Нечую-Левицькому, Лесі Українці. 

ПАВЛИЧКО, Дмитро. Франко з нами [Текст] / Д. Павличко // Наука і культура : Україна : щорічник / редкол. О. Сергієнко та ін. – Київ : Товариство «Знання», 1966.

Вип. 21. – 1987. – С. 346–357 : іл.

 

ПАНАСЕНКО, Т. М. Іван Франко / Т. М. Панасенко. – Харків : Фоліо, 2009. – 121, [1] с. – (Знамениті українці).

Видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, етнограф... Його творчий доробок становить понад 50 томів, серед його праць – твори на кількох європейських мовах. Тому не дивно, що в листопаді 1915 року віденський науковець Йосиф Застирець звернувся до Нобелівського комітету з пропозицією відзначити діяльність «найбільшого українського і одночасно слов'янського поета і вченого», «великого провідника свого народу, міжнародного генія» Івана Франка Нобелівською премією. На жаль, через півроку Івана Яковича не стало – смерть виявилася прудкішою за світове визнання. 

ПАНЧЕНКО, Володимир. Іван Франко. Рубіж століть: звільнення від ілюзій [Текст] / В. Панченко // Літературний ландшафт України. XX століття. 50 «слайдів» / В. Панченко. – Київ : Ярославів Вал, 2019. – С. 11–20 : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

«Від Франка до Андруховича» – так могла називатися ця книжка про літературний ландшафт України ХХ століття. Автор пропонує читачам подорож у країну книг, що протягом десятиліть живуть своїм життям, ставши літературною класикою. 50 «слайдів» – це оригінальні, вільні від квазінаукового стилю, інтерпретації знакових художніх творів, полеміка, цікаві – а часом і драматичні – історії, зіперті на нові архівні матеріали, мемуарні сюжети, інтерв’ю з Павлом Загребельним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, Анатолієм Макаровим, Сергієм Тримбачем… 

СЕМКІВ, Ростислав. Флагман Франко [Текст] / Р. Семків // Пригоди української літератури : (від романтизму до постмодернізму) / худож. О. Глумчер. – Київ : Темпора, 2023. – С. 196–212 : іл.

Класицизм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм – у школі нас вчили, що культура розвивалася саме так. Ростислав Семків переконує: усе не так просто і значно цікавіше. Рухаючись від майже романтика Сковороди до часом постмодерніста Жадана, він пропонує інколи поглянути на стилі та напрями української літератури під незвичним кутом. А найголовніше – побачити самобутню красу і силу в текстах чільних авторів і авторок нашої літератури. 

СТРІХА, Максим. Іван Франко – невтомний трудівник на ниві перекладу [Текст] / М. Стріха // Український переклад і перекладачі : між літературою і націєтворенням. – Київ : Дух і літера, 2020. – С. 142–148. – Бібліогр. у підрядк. прим.

У книзі дано розгорнуту панораму розвитку українського перекладу від Княжої доби й до нашого часу. Особливу увагу приділено перекладові й перекладачам ХІХ–ХХ ст., чия діяльність, окрім літературного, мала й виразне націєтворче спрямування, сприяючи проведенню чіткої межі між українцями і панівними націями імперій, до складу яких входили українські землі. Така роль українського перекладу не була унікальна: подібну функцію виконував німецький переклад другої половини XVIII ст., за часів домінування серед вищих верств розділеної Німеччини французької мови й культури, чи каталонський переклад ХХ ст., за часів здійснення урядом Франко примусової «кастилізації» Каталонії. Проте саме історія українського перекладу наповнена найбільшою кількістю драматичних сюжетів, і саме доля провідних українських перекладачів складалася значно трагічніше, аніж в їхніх колег з інших країн, які також зазнавали чужоземного політичного чи культурного панування. Врешті-решт, саме роль українського перекладу в процесах сучасного націєтворення виявилася в силу низки історичних обставин вищою, аніж націєтворча роль перекладу в Німеччині чи Каталонії. 

«Твоїми говоритиму устами...». Іван Франко в контексті свого часу / авт.-упоряд. М. Гнатюк; худож. оформл. І. В. Женченко. – Київ : Парламентське видавництво, 2021. – 597, [1] с. : фотоіл., портр. – Бібліогр. у підрядк. прим.

Упорядник книги філолог-україніст, історик та теоретик літератури, літературознавець, доктор філологічних наук, голова Міжнародної асоціації франкознавців Михайло Гнатюк намагається наблизити постать Івана Франка до пересічного читача через рецепцію постаті письменника в літературі, а також через знайомство з особами, які його оточували, з якими він контактував та які впливали на нього чи зазнали його впливу. Такий підхід допомагає пізнати митця в контексті світу, часу і людей.

У книзі подаються листи І. Франка до його близьких та колег, спогади сучасників про письменника, нариси про тогочасних інтелектуалів, з якими письменника та вченого пов’язували дружні та творчі стосунки, присвяти визначних митців слова І. Франкові. Книга також містить фотографії І. Франка, його оточення та архівні матеріали, які допоможуть заглибитись у тодішнє буття. 

Тисячоліття : поетичний переклад України-Русі : антологія / упоряд. та авт. передм. М. Н. Москаленко. – Київ : Дніпро, 1995. – 692, [1] с.

Переклади І. Франка с. 301–321.

До антології «Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі» увійшли найдосконаліші та найпоказовіші зразки українського художнього перекладу, характерні для всіх етапів його розвою, починаючи від епохи Київської Русі і закінчуючи поетичною класикою нашого століття.

 

ФРАНКО, Іван. Створення світу / І. Франко ; упоряд., передм. комент. В. Погребенника. – Київ : Обереги, 2004. – 159 с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

 

ФРАНКО, Іван. Твори / І. Франко ; ред. І. Лизанівського ; заг. ред. С. Пилипенка. – Харків : Рух, [192-].

Т. 29, кн. 2 : З чужих літератур. – 1929. – 824 с.

 

ФРАНКО, Іван. «Тільки те, що здобудемо своєю працею, те буде справді наше надбання...» : вибрані статті / І. Франко. – Львів, 2016. – 22 с.

 

ФРАНКО, Іван. Твори : в 20 томах / І. Франко ; редкол. О. Є Корнійчук та ін. – Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1955.

Т. 14 : Поетичні переклади / ред. тома О. І. Білецький ; відп. за вип. А. Симонова, 1955. –  460, [1] с. : іл. 

ФРАНКО, Іван. Твори : в 20 томах / І. Франко ; редкол. О. Є Корнійчук та ін. – Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1955.

Т. 15 : Поетичні переклади / ред. тома О. І. Білецький ; відп. за вип. А. Симонова., 1955. –  609, [1] с. : іл.

 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 8 : Поетичні переклади та переспіви / ред. тому А. О. Білецький ; упоряд. В. І. Шевчука ;  комент. А. О. Білецького та В. І. Шевчука., 1977. – 637, [1] с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

До восьмого тому п’ятдесятитомного зібрання творів видатного поета, публіциста, перекладача, вченого та громадсько-політичного діяча І. Я. Франка (1856-1916) увійшли поетичні переклади та переспіви, а саме: «Вавілонські гімни й молитви», «Індійські легенди», «Старо-арабські поезії», «Давньогрецька поезія тощо. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія  наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 9 : Поетичні переклади та переспіви / ред. тому І. Ю. Журавська ; упоряд. та комент. Г. М. Сиваченко та ін., 1977. – 526, [1] с. : іл.

Дев’ятий том п’ятдесятитомного зібрання творів Івана Франка вміщує поетичні переклади та переспіви творів давньогрецької та давньоримської поезії.

 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 10 : Поетичні переклади та переспіви / ред. тому О. Є. Засенко ; упоряд. та комент. Ф. П. Погребенника., 1977. – 478, [1] с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

До десятого тому п’ятдесятитомного зібрання творів видатного поета, публіциста, перекладача, вченого та громадсько-політичного діяча І. Я. Франка (1856-1916) увійшли поетичні переклади та переспіви творів із слов’янської епічної поезії, із епічної поезії народів світу та українські народні пісні в перекладі польською та німецькою мовами. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 11 : Поетичні переклади та переспіви / ред. тому Б. А. Деркач ; упоряд. та комент. Т. П. Маєвської та В. І. Шевчука., 1978. – 526, [1] с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

В одинадцятому томі зібрання творів Івана Франка вміщені переклади та переспіви з російської, польської, словацької, чеської літератур, здійснені протягом 1876-1916 років. Разом з перекладами сюди увійшли передмови, післямови, коментарі до них І. Франка. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 12 : Поетичні переклади та переспіви / ред. тому Д. В. Затонський ; упоряд. та комент. В. І. Шевчука., 1978. – 726, [1] с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

Дванадцятий том п’ятдесятитомного зібрання творів вміщує поетичні переклади І. Франка 1875-1915 рр. з творів італійських, французьких, англійських та норвезьких письменників. До цього тому ввійшли також передмови та примітки І. Франка до його перекладів творів Джордано Бруно, Гаральда Гардраді, Вільяма Шекспіра, Джона Мільтона, Джорджа-Гордона Байрона. Оскільки переклади з Данте Алігієрі є складовою частиною наукової розвідки, в томі подається повний текст самої розвідки. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 13 : Поетичні переклади та переспіви / ред. тому Н. М. Матузова ; упоряд. та комент. В. П. Лук’янової., 1978. – 662, [1] с. : іл. – Бібліогр. у підрядк. прим.

Тринадцятий том п’ятдесятитомного зібрання творів І. Я. Франка 1875-1915 рр. : поетичні твори німецьких, швейцарських, австрійських письменників. У том включено передмови та примітки І. Франка до його перекладів з У. Бонера, Й. Гете, Г. Гейне. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. І. І. Басс та ін.; Академія наук УРСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 25 : Прозові переклади, 1877–1913 / ред. тому І. Ю. Журавська ті ін. ; упоряд. та комент. Т. П. Маєвської ті ін., 1980. – 607 с. : іл. – Алф. покажч. худ. пер., переспівів та передмов до них (т. 1–25): с. 577–601.

До двадцять п’ятого тому п’ятдесятитомного зібрання творів видатного поета, публіциста, перекладача, вченого та громадсько-політичного діяча І. Я. Франка (1856-1916) увійшли прозові переклади 1877-1913 рр. (із давньоримської, староісландської, російської, німецької, швейцарської, французької, американської, сербської, угорської, скандинавської та австралійської літератур). 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко ; редкол. : М. Г. Жулинський та ін. – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 51 : Прозові переклади, 1876–1912 / ред. тому Є. К. Нахлік ; упоряд. та комент. М. З.  Лепкого та ін., 2008. – 985 с. : іл. – Покажч. імен та назв: с. 964–979. – Бібліогр. у підрядк. прим.

До п’ятдесят першого (додаткового) тому літературної спадщини І. Франка ввійшли ті переклади прозових творів з іншомовного фольклору, античних, західноєвропейських, американських і слов’янських літератур, які не побачили світ у двадцять п’ятому томі Зібрання творів І. Франка у п’ятдесяти томах. Ці переклади здійснено протягом 1876–1912 рр. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : додаткові томи до зібр. тв. у 50-ти т. / І. Я. Франко ; редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка, Львів. від-ня Ін-ту літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Наукова думка, 1976.

Т. 52 : Оригінальні та перекладні поетичні твори / ред. тому М. П. Бондар ; упоряд. та комент. Є. М. Барана та ін., 2008. – 1037, [1] с. : іл. – Покаж. імен та назв: с. 1013–1025.

Том п’ятдесят другий із Додаткових томів до виданого в 1976-1986 рр. Зібрання творів Івана Франка у п’ятдесяти томах містить оригінальні поезії та поетичні переклади, що істотно розширюють зміст 1-13 томів Зібрання. Їх публікація не тільки виповнює першопочатковий проєкт корпусу поезії, що мав бути реалізований у 50-томнику, але й значною мірою виходить за його межі, пропонуючи читачеві маловідомі й зовсім невідомі зразки Франкової поезії та його перекладацької діяльності. Вміщена в томі поетична спадщина додає нові та яскраві штрихи до масштабного образу творчості Франка – поета, перекладача, глибокого знавця літератур світу. 

ФРАНКО, Іван Якович. Зібрання творів : у 50 т. / І. Франко ; редкол.: М. Г Жулинський (голова) та ін. ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Наук. думка, 1976.

[Дод. том] : Покажчик купюр / упоряд. та комент. М. З. Легкого та ін. ; упоряд. та комент. М. З. Легкого та ін., 2009. – 331, [2] с. – Бібліогр. у підрядк. прим. – Покажч. імен та назв с. 325–332.

У книзі друкуються вилучені (переважно з ідеологічних міркувань) шматки текстів у Зібранні творів у п’ятдесяти томах І. Франка і подаються коментарі до купюр. У передмові з’ясовано характер та ймовірні причини вилучень

 

«Podanie o przybyciu Eneasza do Italii»Сторінка журналу «Друг» за 1876 р., у якому друкувалась перша редакція повісті І.Франка «Петрії і Довбущуки» (фрагмент 4-го розділу 2-ї частини)

Уривок з «Фауста» Й.-В. Гете, друкований у «Правді» 1880 р. у перекладі І. Франка

Остання сторінка автографа поезії І. Франка «Podanie o przybyciu Eneasza do Italii»

Періодичні та продовжувані видання

 

1. БАРАН, Євген. Іван Франко: непоборні міфи pro i contra… : виступ на святкування 159-ої річниці від народження Івана Франка [Текст] / Є. Баран // Дзвін. – 2015. – № 8 (850). – С. 143–144. – (Франкова криниця).
2. ВАН Сяоюй. Іван Франко і нова китайська література (现代文学) : психоаналітичний аспект [Текст] / С. Ван // Слово і час. – 2016. – № 8. – С. 54–60. – Бібліогр.: с. 59–60. – (Франкознавство).
3. ГВОЗДОВСЬКИЙ, Василь. Утвердження національної ідеї в суспільно-політичних поглядах Івана Франка [Текст] / В. Гвоздовський // Визвольний шлях. – 2002. – Кн. 7 (652). Липень. – С. 78-85. – Бібліогр. у підрядк. прим. – (Літературознавство. Крітика).
4. ГИРИЧ, Ігор Борисович. М. Грушевський і І. Франко: до історії взаємин [Текст] / І. Б. Гирич // Український історичний журнал. – 2006. – № 5. – С. 35–67. – Бібліогр.: с. 62–66. – (До 140-річчя від дня народження М. С. Грушевського).
5. ГНАТЮК, Михайло. Українська ідентичність у тлумаченні Івана Франка [Текст] / М. Іванишин // Слово і час. – 2009. – № 2. – С. 46–52. – Бібліогр.: с. 52. – (Ad Fontes!).
6. ГНАТЮК, Михайло. Франкова концепція національної літератури та її регіональних особливостей [Текст] / М. Гнатюк // Слово і час. – 2016. – № 8. – С. 24–29. – Бібліогр.: с. 29. – (Франкознавство).
7. ГОРДАСЕВИЧ, Галина. Три арешти Івана Франка [Текст] / Г. Гордасевич // Дивослово. – 1998. – № 4. – С. 52–54. – (Бібліотечка вчителя-словесника).
8. ДОРОФТЕЙ, Орест. Маловідома стаття Івана Франка про слов’янофільські рухи : до 150-річчя Івана Франка [Текст] / О. Дорофтей // Визвольний шлях. – 2006. – Кн. 2 (695). Лютий. – С. 48-53. – (Література. Культура).
9. ДОРОФТЕЙ, Орест. Цивілізаційні виміри української культури в німецькомовних наукових публікаціях Івана Франка [Текст] / О. Дорофтей // Слово і час. – 2006. – № 9. – С. 3–8. – Бібліогр. у підрядк. прим. – (Питання франкознавства).
10. ДУПЛЯК, Микола. Гідна публікація до Франкового ювілею [Текст] / М. Дупляк // Дзвін. – 2018. – № 8 (886). – С. 206–110 : іл. – (Критична робітня).
11. ЗОРІВЧАК, Роксолана. Поцінувач і популяризатор англомовної літератури [Текст] / Р. Зорівчак // Дзвін. – 2016. – № 8 (862). – С. 154–163. – Бібліогр. у підрядк. прим.: іл. – (Життя і слово).
12. ІВАНИШИН, Мирослава. Українська ідентичність у тлумаченні Івана Франка [Текст] / М. Іванишин // Слово і час. – 2009. – № 2. – С. 46–52. – Бібліогр.: с. 52. – (Ad Fontes!).
13. КРАВЕЦЬ, Ярема. Іван Франко та іспанська література [Текст] / Я. Кравець // Слово і час. – 2012. – № 6. – С. 19–28. – Бібліогр.: с. 27–28. – (Матеріали до «Історії української літератури»).
14. КІРАЛЬ, Сидір. Письменники – провідники нації : типологічні зближення І. Франка з П. Кулішем [Текст] / С. Кіраль // Слово і час. – 2016. – № 10. – С. 61–76. – Бібліогр.: с. 75–76 : іл. – (Ad Fontes!).
15. ЛИЗАНЧУК, Василь. Мусимо навчитися чути себе українцями : засади української національної ідентичності в концепції Івана Франка [Текст] / В. Лизанчук // Дзвін. – 2017. – № 8 (874). – С. 167–177 : іл. – (Історична публіцистика).
16. НАХЛІК, Євген. Націєтворчі імперативи Трохима Зіньківського й Івана Франка : дискусійний аспект [Текст] / Є. Нахлік // Слово і час. – 2019. – № 8. – С. 14–29. – Бібліогр.: с. 28–29. – (До 200-річчя Пантелеймона Куліша).
17. ОДРЕХІВСЬКА, Ірина. Важкий шлях націоутворення. Українські різночитання драми П. Б. Шеллі «Прометей розкутий» [Текст] / І. Одрехівська // Дзвін. – 2017. – № 3 (869). – С. 204–208. – Бібліогр. у підрядк. прим.: іл. – (Життя і слово).
18. ПИЛИПЧУК, Святослав. Франкові оскарження «темного царства» : lux in tenebris? [Текст] / С. Пилипчук // Слово і час. – 2016. – № 8. – С. 60–65. – Бібліогр.: с. 65. – (Франкознавство).
19. САЄНКО, Валентина. Іван Франко і скандинавські літератури [Текст] / В. Саєнко // Слово і час. – 2016. – № 8. – С. 43–53. – Бібліогр.: с. 53. – (Франкознавство).
20. СІНЧЕНКО, Олексій. Методологічний ізоморфізм як стиль наукового мислення Івана Франка [Текст] / О. Сінченко // Слово і час. – 2019. – № 2. – С. 3–10. – Бібліогр.: с. 10–11. – (Франкознавство).
21. СОДОМОРА, Андрій. На шляху поступу. Іван Франко – перекладач античної літератури [Текст] / А. Содомора // Дзвін. – 2009. – № 5-6 (775-776). – С. 137–142. – Бібліогр.: с. 75–76. – Бібліогр. у підрядк. прим. – (Життя і слово).
22. ТЕТЕРИНА, Ольга. Переклад у концепції національної літератури Івана Франка / О. Тетерина // Слово і час. – 2007. – № 12 (564). – С. 15–23. – Бібліогр. у підрядк. прим.
23. ТЕТЕРИНА-БЛОХИНА, Дарина. Ю. Бойко-Блохин – дослідник творчості Івана Франка [Текст] / Д. Тетерина-Блохина // Слово і час. – 2006. – № 8 (548). – С. 48–57. – Бібліогр. у підрядк. прим.: іл. – (XX століття).
24. ФРАНКО, Андрій. Діяльність Івана Франка в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка [Текст] / А. Франко // Визвольний шлях. – 2006. – Кн. 7–8. Липень-Серпень. – С. 74–91. – Бібліогр.: с. 90–91. – (До 150-річчя Івана Франка).
25. ФРАНКО, Іван. Успіхи панславізму [Текст] / І. Франко, пер. з пол. О. Дорофтея // Визвольний шлях. – 2006. – Кн. 2 (695). Лютий. – С. 53-73 : іл. – (Література. Культура).
26. ХРОПКО, Петро. Українське літературне життя 70-90-х років XIX ст. (матеріали до оглядової лекції в 10-му класі) [Текст] / П. Хропко // Дивослово. – 1994. – № 3. – С. 28–32. – (Методика. Досвід. Проблеми).
27. ШИМОНІК, Данута. Іван Франко на сторінках «Kuriera lwowskiego» : щодо слов’янських питань [Текст] / Д. Шимонік // Слово і час. – 2020. – № 1 (710). – С. 76–85. – Бібліогр.: с. 83–85. – (Україніка).

 

Підготувала Г. С. Довженко, бібліотекар відділу соціокультурної діяльності.