Лікувальна книжкова терапія від кращих письменників світу. 30 вересня — Всеукраїнський день бібліотек

 

«Читаючи художню розповідь, ми маємо діяти так, щоб вона діяла на нас. Ми маємо дати їй зачепити нас, дати їй зробити з нами те, що вона прагне зробити. Ми маємо якимось чином відкрити себе для неї...» (Мортімер Дж. Адлер, Чарльз Ван Дорен «Як прочитати книгу. Класичний посібник із розумного читання»)

Лікувальна книжкова терапія або бібліотерапія є найпопулярнішим методом психологічної допомоги та самопідтримки. А коли ми звертаємось до книги? Усвідомлення того, що саме ця книга допоможе і є вирішальним моментом! Читання художнього твору гарантує покращення емоційного стану. Асоціація себе з героями книги, аналіз їх переживаний дарує розуміння та вирішення власних проблем в реальному житті. Науково-популярна література з психології  розкриває практичні поради від досвідчених фахівців. Кожна обрана книжка повертає впевненість у свої сили і дає надію на краще.

 

Книжки, які допомагають подолати перевтому, стрес та тривогу

Як подолати перевтому, стрес та тривогу? На допомогу прийдуть щоденні корисні звички! Якісний сон, якого нажаль бракує в наш стрімкий час; Смачна їжа та чиста питна вода; Прогулянка на свіжому повітрі або мандрівка екзотичними країнами; І не забувайте про дихальні вправи, які допоможуть заспокоїти нервову систему…

Джером Клапка Джером. Троє в човні, якщо не рахувати собаки / Джером Клапка Джером ; пер. з англ. Марка Лівіна. — Київ : КНИГОЛАВ, 2018. — 176 с. — (Серія «Золота полиця»).

Цей твір з'явився завдяки щасливому випадку. Джером Клапка Джером збирався написати для одного журналу захоплюючий путівник, що розповідає про мальовничі околиці Лондона під назвою «Історія Темзи». Для пожвавлення розповіді вирішено було включити в нього кілька смішних епізодів, але перо автора відмовилося підкорятися. Замість путівника з гумористичними вставками вийшла гумористична повість з вкрапленням пейзажних, історичних, а часом і забавних фрагментів.

«Нас було четверо: Джордж, Вільям Семюель Гарріс, я та Монморансі. Ми сиділи в моїй кімнаті, курили та розмовляли про те, як там погано. З медичної точки зору, звісно. Ми почувалися розбитими та сильно нервували з цього приводу… Повечерявши, ми знову наповнили склянки, підкурили люльки та продовжили розмову про здоров’я. Жоден з нас не міг точно сказати, що саме не так, але всі погоджувалися з думкою, що наша хвороба, як її не називай, пов’язана з перевтомою.

Усе, що нам треба, — це відпочинок, — сказав Гарріс.

Відпочинок і щось геть новеньке, — докинув Джордж, — перенапруження мозку спричинило ослаблення нервової системи. Зміна обстановки і брак потреби думати відновлять внутрішню рівновагу!..».

Гарріс, Джей і Джордж вирішують відпочити від міської метушні, але як незабаром з’ясовується, не все так просто. Будь-яка дрібниця — починаючі від зборів і закінчуючи спробую відкрити консервну банку, — може стати причиною кумедних пригод. А коли в човні, крім трьох завзятих джентльменів, присутній ще й вкрай енергійний фокстер’єр веселощів не минути…

Троє нерозлучних друзів, які подорожують човном по Темзі, смішать читачів вже більше ста років. Повість «Троє у човні, якщо не рахувати собаки» побачила світ у серпні 1889 року, а Джером Клапка Джером став одним з найпопулярніших письменників Англії. «Правдивість, що є найбільшою з принад цієї книжки — і це відчувається — стане найціннішим здобутком вдумливого читача і додасть ваги цій повчальній історії».

 

Коцюбинський М. Intermezzo // Коцюбинський М. Збірка творів / Михайло Коцюбинський ; уклад. та передм. канд. філол. наук Наталії Левченко ; рец. Наргіс Гафурова. — Харків : Прапор, 2008. — С. 55—64.

1908 року український письменник Михайло Коцюбинський під враженням сільської природи написав новелу «Intermezzo» — в перекладі з італійської означає «перерва». Епізод, описаний у новелі, справді мав місце у житті Михайла Михайловича в червні 1908 року. Вкрай виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, він мріяв про відпустку, як про рятувальну соломинку. Давній знайомий Євген Чикаленко запросив Коцюбинського до себе в маєток в селі Кононівці, що на початку ХХ століття входило до складу Полтавської губернії.

«Ніколи перше не почував я так ясно зв’язку з землею, як тут. В городах земля одягнена в камінь й залізо — і недоступна. Тут я став близький до неї. Свіжими ранками я перший будив сонну ще воду криниці. Коли порожнє відро плескалося денцем об її груди, вона ухала гучно спросоння у глибині й ліниво вливалася в нього. Потому тремтіла, сиза на сонці. Я пив її, свіжу, холодну, ще повну сіл, і хлюпав нею собі у лице… Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю… Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне…».

 

Беспалов М. Африканський роман / Максим Беспалов ; худ. Катерина Гордієнко. — Харків : Віват, 2025. — 256 с. : кольор. іл. — (Серія «Художня література»).

Максим Геннадійович Беспалов (1983) — український письменник, журналіст, військовий, мандрівник, блогер. Член Українського ПЕН. Працює туристичним лідером створюючи авторські тури, описує власні подорожі у блозі та книгах («Шлях на край світу», «Український Шпіцберген», «Усе, що ви знаєте про Ірландію», «Африканський роман»). Відвідав понад 40 країн на чотирьох континентах.

Чи можна поєднати пригодницький роман і художній репортаж? Так, бо саме такою є ця книжка про любов до мандрів і пошук кохання.

Коли бізнес-партнер напівжартома радить одружитися із танзанійкою, бо це дозволить суттєво економити у наступних подорожах, головний герой — українець, який возить тури до Африки, — починає діяти. Це дає поштовх до великої пригоди, яскравого калейдоскопа з кумедних і зворушливих історій про невдалі побачення й оглядини, а також про глибоке пізнання країни. Африка навчила не поспішати та не бачити проблем там, де можна їх не бачити.

 

Хессон Д. Кишенькова книжка  емоційного інтелекту : Невеличкі вправи для інтуїтивного життя /Джил Хессон ; пер. з англ. Є. Бондаренко. — Харків : Ранок : Фабула, 2020. — 176 с.

Джил Хессон — викладачка й письменниця, авторка книг «Самоусвідомлення», «Кишенькова книжка емоційного інтелекту» та інших. Вона є експертом в питаннях розвитку довіри й підвищення самооцінки, комунікативних навичок, розвитку впевненості в собі і здатності швидко відновлювати душевні сили.

Скільки ми маємо емоцій? П’ятдесят? Вісімдесят? Понад сто? Вважають, що існує шість базових емоцій: радість, подив, страх, відраза, гнів, смуток. Звісно ж, окрім цих шістьох існує багато різних емоцій, але не так просто відрізнити одну емоцію від іншої, зрозуміти, де закінчується одна і починається інша.

А коли, наприклад, доходить до таких емоцій, як щастя та розчарування, ми із власного досвіду знаємо, що емоції мають різний ступень інтенсивності; можна почуватися дуже щасливими, трішечки щасливішими, до краю розчарованими, відчувати лише легке розчарування.

Мало того, ми також можемо відчувати більш ніж одну емоцію за раз: ми можемо нервувати та відчувати радісне збудження, засмучуватися й мати полегшення  — і це додає новий вимір складному спектру наших емоцій.

Що таке емоційний інтелект?, Як керувати емоціями? Як стати господарем власного життя? На ці та інші питання ви знайдете відповіді в цій книжці. Авторка пропонує теоретичні відомості та практичні поради щодо розвитку емоційного інтелекту та керування своїми почуттями — маленькі кроки, які допоможуть досягти великої мети. Ознайомившись із ними, ви навчитеся співіснувати з усіма своїми емоціями та обертати їх собі на користь у будь-якій ситуації, а також розвинете емоційну чутливість та емпатію. 

 

Трентон Н. Оверсинкінг. Як побороти тривогу та почати жити тут і зараз / Нік Трентон ; пер. з англ. О. Лоза. — Одеса : ФОП Полонік Т. В., 2025.  — 152 с.

Нік Трентон — автор понад 30 бестселерів, психолог і дослідник поведінкової терапії. У книзі «Оверсинкінг. Як побороти тривогу та почати жити тут і зараз» автор пропонує не просто набір порад, а ефективні техніки когнітивно-поведінкової терапії третьої хвилі. Ми живемо в час глобальних змін і постійного стресу, контроль над власними думками та емоціями — це не розкіш, а необхідність. Уміння помічати свої когнітивні пастки, фокусуватися на реальності й не дозволяти тривозі керувати життям — усе це критично важливо для психічного здоров’я та внутрішньої рівноваги. Адже ключ до щасливого життя — у діалозі з самим собою.

 

Книжки, які допомагають знайти внутрішню опору та не втратити сенс життя

Як знайти внутрішню опору та не втратити сенс життя? Щодня помічайте навіть найменші речі, які приносять стабільність чи радість;  Навчитися прислухатися до власних бажань, а не до очікувань інших людей; Довіряйте собі, своїм поглядам та цінностям; Підтримуйте себе у складні хвилини так, як підтримали б найкращого друга!

Ґеорґе Н. Маленька паризька книгарня : роман / Ніна Георге ; пер. з англ. О. Захарченко. — Київ : Наш формат, 2024. — 328 с.

«Маленька паризька книгарня» — бестселер німецької письменниці Ніни Ґеорґе про те, як стати вільним. Вільним від душевних терзань, марних сподівань і туги за нездійсненим майбутнім. Разом з головним героєм Жаном Одинаком кожен зможе зануритися у найболючіші спогади, переживатиме печаль від утрати коханої людини, подорожуватиме і зустрічатиметься із надзвичайними людьми.

Це історія про дружбу і кохання. Про час страждань і пошук себе. Жан Одинак —  власник книжкової баржі «Літературна аптека» — точно знає, як вилікувати почуття, що не вважаються захворюваннями й не діагностуються лікарями. Адже він — читач душ, тож кожному покупцеві добирає книги, які якнайкраще впораються із завданням вилікувати людський смуток, тугу чи зневіру. Єдиний, кого Жан не може зцілити, — це він сам. Душевні терзання від спогадів про Манон, котра покинула месьє Одинака двадцять один рік тому, розбили йому серце і досі тривожать душевні рани. Усе, що вона залишила, —  лист, який Жан ніяк не наважується прочитати. Згадуючи її, він завше уявляв — або паузу серед шуму думок, або відсутню сторінку в книзі минулого, або якесь затьмарення почуттів. Щораз у його уяві поставали все нові й нові образи прогалин пам’яті. Спогади — як вовки. Не можна загнати їх у клітку і думати, що ти їх позбувся…

Усе змінюється одного літнього дня після зустрічі з Катрін, глибоку печаль якої месьє Одинак сподівається вилікувати. Саме цей момент став переломним у житті Жана. Він вирушає в подорож до місця найболючіших спогадів — серця Провансу, щоб пережити час страждань і віднайти себе.

 

Ахерн С. P.S. Я кохаю тебе : роман / Сесілія Ахерн ; пер. з англ. Ірина Гоял. — Київ : РІДНА МОВА, 2020. — 432 с. — (Серія «Авторська серія»).

Бестселер ірландської письменниці Сесілії Ахерн — сучасна історія про те, як любов виявляється сильніше смерті. Втративши коханого чоловіка, тридцятирічна Голлі Кеннеді впадає у відчай, перестає виходити з дому, спілкуватися з людьми. І раптом отримує поштою пакет…

«Тремтячими пальцями вона обережно розпечатала пакунок, перевернула його до догори дном і витрусила вміст. Звідти випало десять крихітних конвертів. Такі зазвичай кріплять на букети. На кожному зазначено назву місяця. На мить серце Голлі завмерло — на аркуші паперу під купою конвертів вона побачила знайомий почерк. Почерк Джеррі. Голлі перехопило подих, в очах забриніли сльози, а серце хотіло вискочити з грудей. Вона читала лист з кожним рядком все чіткіше усвідомлюючи: людина, яка писала його, більше ніколи цього не зробить. Голлі провела пальцями по написаних Джеррі рядках, знаючи, що саме він торкався аркуша останнім.

«Люба Голлі! Не знаю, де ти і коли саме читаєш цей лист. Але сподіваюсь, що ти здорова й усе в тебе гаразд. Недавно ти прошепотіла, що не зможеш жити без мене. Зможеш Голлі. Ти — сильна й смілива, тож зможеш це витримати. Разом ми прожили безліч прекрасних моментів, і завдяки тобі моє життя… було Життям. Мені нема про що шкодувати. А я — тільки сторінка твоєї книги життя. Їх буде ще багато. Не забувай наші чудові миті, але, будь ласка, не бійся творити нові.

Я пишаюсь тим, що ти була моєю дружиною. Це честь для мене. Дякую тобі за все. Знай, я завжди поруч, коли тобі потрібен. Кохаю навіки. Твій чоловік і найкращий друг Джеррі.

P.S. Я обіцяв тобі список. Тримай! Розпечатуй конверти, коли вказано, і виконуй написане. І пам’ятай, я за тобою спостерігаю, тож знатиму все.».

«Список дійсно став для неї своєрідною Біблією. Вона підкорялася йому, жила за правилами і ніколи не порушувала жодного з них. Вона виконала б будь-який наказ Джері. Але список їй допоміг. Він допоміг їй почати нове життя, коли хотілося одного - згорнутися клубочком і померти. Джеррі допоміг їй, і вона не шкодувала про нову роботу, нових приятелів чи про будь які думки і почуття, які виникли в неї самої, без прохання Джеррі… ».  

Але скоро їй доведеться приймати рішення самостійно, жити своїм життям, бажано — щасливим.

Роман «P.S. Я кохаю тебе» приніс своїй авторці світову славу, був переведений майже на півсотні мов і успішно екранізований компанією Warner Bros. У 2019 році улюблена історія невмирущого кохання знайшла нове дихання: Сесілія Ахерн написала довгоочікуване продовження — «Postscript».

 

Браун Е. Світло Парижа : роман / Елінор Браун ; пер. з англ. Т. Мухамедшиної. — Харків : Ранок : Фабула, 2017. — 384 с. — ( Серія «Світовий бестселер»).

Роман «Світло Парижа», опублікований в США 2016 року, заслужено став бестселером, підкоривши не тільки читачів, але і критиків. Це історія про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода — знех¬тувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії.

«Я не мала наміру втратити себе. Насправді ніхто не має такого наміру. Ніхто навмисно не відпливає від твердого всепрощаючого якоря свого серця. просто йдемо на компроміси, часто маленькі, приймаючи, здавалось б, незначні рішення, при цьому не розуміючи, як ці маленькі зміни додаються до чогось, більшого, змінюючи нас самих на кращих або гірших, і от ми бачимо себе такими, якими зрештою стали.

Я завжди мало добрі наміри: хотіла зробити матір щасливою, згладити мою неврівноваженість, ні з ким не ворогувати, полегшити мій власний шлях. Однак з рештою, створила життя, схоже на порцелянові фігурки, що мешкали в маминих китайських шафках: гладенькі, гарненькі, крихкі й порожні…

Не могла пояснити всього: завжди відчувала, що я не така, як інші в моїй родині, та коли читала бабусині щоденники, здавалось, читаю власні думки, хотіла зв’язатися з нею, відчувала, що бабуся залишила щось незакінченим, і в мене був шанс зробити це замість неї, зрозуміла, що поїздка за кордон буде відвагою, яку я ніколи раніше у собі не мала…».

Дві історії — нашої сучасниці Мадлен і її бабусі Маргарет, яка ще в 20-х роках, в «епоху джазу», здійснила романтичну подорож до Парижа, тісно переплітаються, знову і знову нагадуючи, що жити варто тільки на власних умовах, підкоряючись лише поклику серця і душі.

 

Вишко Т. Дихай і живи. Як опанувати себе в кризових ситуаціях / Тетяна Вишко. — Харків : Віват, 2023. — 192 с. — (Серія «Саморозвиток»).

Наше життя — це постійний рух, часом — у дуже важких умовах. Уціліє той, хто рухається та йде далі, хай там що. Щоб долати перепони, потрібно знати міць своїх внутрішніх та дію зовнішніх опор і власні ресурси, джерела сили. Ця книжка розкриває можливості для такого пізнання. Вона стане підручною для людей, які прагнуть бути психічно, морально, духовно та фізично здоровими. Безліч наведених психологічних технік і вправ допоможуть покращити психоемоційний стан, стабілізуватися в  кризових ситуаціях, зарадити собі й підтримати рідних. Книжку написано як діалог психологині з клієнткою, то замість нудьги від сухої теорії читач відчуває присутність у своєму житті психолога, з яким можна «на ти» і який запитує «Як ти?».

 

Са С. Опір. Як сказати «ні» у світі, де вимагають «так» / Д-р Суніта Са ; пер. з англ. Юлії Максимейко. — Київ : Наш формат, 2026. — 288 с.

Скільки разів ви хотіли заперечити, відмовитися або сказати «ні», але натомість мовчали й пливли за течією? Спираючись на новаторські наукові дослідження, реальні історії та прості щоденні практики, докторка Суніта Са показує, як обстоювати себе й інших — в особистому житті, на роботі, в суспільстві. Її висновок переконливий: усвідомлений опір — необхідна навичка, і її можна розвинути. У час, коли багато хто з нас відчуває тривогу, розгубленість або внутрішній конфлікт, ця практична книжка допоможе повернути себе голос і жити відповідно до власних цінностей, а не чужих очікувань.

Суніта Са — професорка Університету Корнелла, експертка з організаційної психології. Досліджує питання впливу, авторитету, покори й спротиву. Міжнародна спікерка і бізнес-консультантка, радниця урядових установ. Її міждисциплінарні дослідження опубліковані у провідних наукових, суспільно-політичних та бізнес-виданнях, зокрема у New York Times, Harvard Business Review, Nature, Scientific American, Journal of the American Medical Association та багатьох інших.

 

Книжки, які допомагають не втрачати надії та підтримувати вогонь кохання протягом всього життя

У кожного є мрія зустріти своє кохання! А як зберегти його протягом всього життя? Для цього потрібно щодня докладати спільних зусиль! Підтримуйте один одного; Відверто розповідайте про свої емоції та прагнення; Вчитися слухати; Робить несподівані та приємні сюрпризи; Говорить «дякую» коханий людини…

Остін Д. Гордість та упередження : роман / Джейн Остін ; пер. з англ. Г. Лелів. — Київ : Знання, 2018. — 335 с. — (Класна література).

«Гордість та упередження» (1813) — найвідоміший роман популярної британської письменниці Джейн Остін (1775—1817). Посідає 9 місце у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів щотижневого американського журналу «Newsweek». Роман вирізняється зворушливою романтичністю, легким гумором, психологічно точно виписаними портретами героїв.

«Пильно спостерігаючи за тим, як містер Бінглі виявляє увагу до її сестри, Елізабет і гадки не мала, що сама стала об’єктом зацікавлення в очах його приятеля. Спершу містер Дарсі заледве визнав її гарною, на балу він дивився на неї без краплі захоплення, а коли вони зустрілися наступного разу, то кинув на неї погляд лише для того, щоб знайти якийсь огріх. Але щойно Дарсі переконав себе і своїх друзів, що на обличчі Елізабет не знайти жодної вродливої риси, як помітив, що чарівний вираз її карих очей надає йому незвично розумного вигляду. На нього чекало ще кіл ка не менш разючих відкриттів. Обвівши критичним поглядом постать Елізабет, він помітив, що її фігурі бракує бездоганної симетрії, однак мусив визнати, що вона струнка та гарна; і хоч уголос, зауважив, що вона поводиться не так, як прийнято у світському товаристві, та легка грайливість її манер захопила його. Про все це Елізабет і не підозрювала, для неї Дарсі був всього лиш чоловіком, який нікому не намагався сподобатися і який  вважав її недостатньо вродливою, щоб запросити до танцю. Дарсі захотів дізнатися більше про Елізабет і перед тим, як звернутися до неї наодинці, почав прислухатися до її розмов іншими…».

Закохані серця часом легко долають соціальні бар’єри, але не завжди можуть обійти стіни власної гордості, звичайних непорозумінь, а інколи й упередженості. Джейн Остін змогла так майстерно викласти у романі сподівання й розчарування, турботи й почуття закоханих Елізабет і містера Дарсі, що її книгу і сьогодні із захопленням читають мільйони читачів різних поколінь.

 

Бронте Ш. Джейн Ейр : роман / Шарлотта Бронте ; пер. з англ. О. Ломакіної. — Київ : Знання, 2018. — 511 с. — (Класна література).

За своє недовге життя всесвітньо відома англійська письменниця Шарлотта Бронте (1816—1855) написала декілька десятків віршів і чотири романи — «Вчитель», «Джейн Ейр», «Шерлі», «Містечко».

Роман «Джейн Ейр» належить до найзначніших творів англійської літератури. Перше видання «Джейн Ейр», підписане «Каррер Белл», вийшло у видавництві Сміта Старшого (Smith, Elder & Company) 19 жовтня 1847 року. Сила впливу і чару роману «Джейн Ейр» — у правді почуттів, у їхній істинності, у поєднанні реального з романтичним, у захоплюючій історії простої маленької гувернантки, здатної на велике і самовіддане кохання, гувернантки, яка змогла знайти своє щастя…

 «Я заміжня вже десять років і знаю, як воно — жити цілковито для того і з тим, кого кохаєш понад усе на світі. Я вважаю себе неймовірно, невимовно щасливою, бо ми з чоловіком живемо одне для одного. Жодна жінка на Землі не відчуває такої близькості зі своїм обранцем, як я, — більше ніж кість від костей його, і тіло від тіла його. Мені ніколи не нудно в товаристві мого Едварда, а йому не нудно зі мною — так само, як не може втомити серцебиття у нього і в мене у грудях; відтак ми постійно разом. бути разом означає для нас почуватися так само вільними у самотності, як і звеселеними у товаристві. Ми цілими днями говоримо, і ці бесіди радше нагадують жваві роздуми вголос. Я цілковито довіряю йому, а він — мені, наші характери ідеально пасують один одному, і, як наслідок, між нами панує повне порозуміння…». 

 

Джонсон С. Пригорни мене міцніше! 7 бесід про кохання тривалістю в життя / Сью Джонсон ; пер. з англ. Віри Кучменко. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 288 с.

Видатна британська клінічна психологиня, сімейна психотерапевтка і письменниця Сью Джонсон (1947—2024) у книзі «Пригорни мене міцніше!» відкриває перед читачами абсолютно новий, сповнений любові світ щасливих і гармонійних стосунків. Її методи будуть корисними для всіх без винятку пар — молодих і літніх, одружених і ні, щасливих і нещасних,, — для всіх, хто прагне зберегти кохання упродовж усього життя

7 реальних історій кохання, 7 правил ідеальних стосунків. Сью Джонсон пояснює: Які вчинки зміцнюють чи, навпаки, руйнують довіру; Чому емпатія така важлива; Чи варто свідомо зачіпати партнера за живе; Чому міцні обійми гарантують тривалі стосунки; Як навчитися чути другу половинку та підтримувати вогонь кохання.

***

Адлер М. Як прочитати книгу. Класичний посібник із розумного читання / Мортімер Дж. Адлер, Чарльз Ван Дорен ; пер. з англ. І. Дубей, В. Зайця. — Київ : КМ-БУКС, 2018. — 456 с.

Мортімер Джером Адлер (1902— 2001) — американський філософ та педагог. Він є автором більш ніж п’ятдесяти книг та двохсот статей. Мортімер Адлер був редактором кількох книжкових серій і університетських освітніх проектів.

Книжка Мортімера Адлера «Як прочитати книгу» вперше побачила світ 1940 року і відтоді вийшла понад півмільйонним накладом різними мовами світу, а у 1972 році вона була видана у співавторстві з Чарльзом Ван Дореном. Це видання, перероблене та доповнене новим матеріалом, пояснює різні рівні читання та розказує, як на них перейти — від початкового читання до систематичного поверхового читання та ознайомчого читання, і так аж до швидко читання. Автори також наводять рекомендований список літератури та вправи на читання, якими ви зможете перевірити, як покращилися ваші читацькі навички, розуміння та швидкість.

«Хороші книги принесуть гарні плоди, якщо ви докладете зусиль до їхнього читання, — і найбільше це стосується саме найкращих книг. Такі плоди, звісно, можуть бути двох типів. По-перше, коли ви успішно прочитуєте хорошу й складну книжку, то вдосконалюєте свої читацькі навички. По-друге, — що зрештою значно важливіше — хороша книга може вас дечого навчити про світ і про вас самих. Ви не лише навчаєтеся читати краще, але дізнаєтеся щось про саме життя…» (Мортімер Дж. Адлер, Чарльз Ван Дорен «Як прочитати книгу. Класичний посібник із розумного читання»).

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Бабин Яр — скорбна пам'ять на тлі світової історії : 85-річчя з дня трагедії

 

«Людство, на хвилину зупинися. У минуле спомин простели. Над святою пам’яттю схилися Тих, що безневинно полягли. То не небо зоряне над нами, Не вогнів далеких білий жар, — То у вічність світиться серцями Бабин Яр…» (Костянтин Дяченко «Бабин Яр»)

 

Київ вранці 29 вересня 1941 року… З усіх районів Києва до Лук’янівської площі рушили величезні колони. Йшли люди різних професій, різного віку і фізичного стану. Вони були вдягнені в зимові пальта і шуби, несли особисті речі… А 28 вересня у місті з’явилося оголошення, в якому наказувалося всім євреям міста зібратися зранку наступного дня на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ. Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну…  А хто не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний…

За перехрестям вулиць Мельникова та Пугачова знаходилася перша дротяна загорожа, за яку людей пропускали по 500—600 осіб, звідки вже не було вороття… Біля входу до Братського кладовища у них відбирали гроші, коштовності, документи, а також наказували залишати речі й верхній одяг. Наступний пункт знаходився між крайнім південно-східним приярком Бабиного Яру та огорожею Братського кладовища, де стояли два ряди військових з кийками та собаками й били людей, позбавляючи їх будь-якої волі до спротиву. Далі вони потрапляли на широкий майданчик на краю урвища, на якому їх змушували роздягатися та спускатися до яру… 

Нацистська операція в Бабиному Яру стала однією з наймасштабніших та найтрагічніших каральних акцій Другої світової війни. 29—30 вересня 1941 року було розстріляно майже 34 тисячі київських євреїв. За кілька днів після злочину Бабин Яр відвідав німецький фотограф Йоганнес Геле. Він зробив світлини того, як солдати СС розбирають речі розстріляних, а військовополонені під їх командою закопують яр. За різними підрахунками, в період з 1941 по 1943 рік в Бабиному Яру загинуло  близько 100 тисяч людей різних національностей.

 

Київ. Бабин Яр, початок жовтня 1941 р.

Бабин Яр став містом пам’яті і символом Голокосту в Україні. У березні 2007 року на території Бабиного Яру було створено Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» з метою вшанування та увічнення пам'яті жертв Другої світової війни. 2010 року Заповіднику було надано статус Національного. У Бабиному Яру та поблизу нього встановлено понад 25 пам'ятників і пам'ятних знаків. Минають роки і століття, змінюються покоління, але спогад про трагедію у Бабиному Яру повертає нас у минуле…

«Ні, це не тиша! Незгасимий крик,

Ста тисяч серць предсмертний крик одчайний…»

(Микола Бажан «Яр»)

 

Альбом-каталог мультимедійної виставки «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії»

Мультимедійний музейно-виставковий проєкт «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії» реалізовано Музеєм історії міста Києва та Громадським комітетом «Бабин Яр» за підтримки Українського інституту національної пам’яті та канадської благодійної ініціативи «Українсько-єврейська зустріч».

Для створення виставки використано також матеріали з колекцій Всеукраїнської єврейської ради і Музею «Героїзм та Голокост», Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного, Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», Національного музею історії України, Українського центру вивчення історії Голокосту, Центру дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Фундації імені Олега Ольжича, приватних збірок.

Автор і куратор проєкту — Віталій Рафаїлович Нахманович (1966), провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва, активний громадський діяч у питаннях Голокосту в Україні та гідного вшанування пам'яті усіх жертв Бабиного Яру

 

Бабин Яр: пам'ять на тлі історії = Babyn Yar : memory against history’s background : альбом-каталог мультимедійної виставки до 75-річчя трагедії / Музей історії міста Києва, Укр. ін-т національної пам'яті, Українсько-єврейська зустріч, Громадський комітет «Бабин Яр» ; [упоряд. Віталій Нахманович]. — Київ : Laurus, 2017. — 236,[15] с. : фотоіл.

Видання презентує матеріали заходів до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру: мультимедійної виставки «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії», що демонструвалася восени 2016 року у Музеї історії міста Києва, та Міжнародного архітектурного конкурсу ідей створення меморіального парку «Бабин Яр — Дорогожицький некрополь», що відбувся в 2015—2016 pоках.

Розраховано на науковців, журналістів, державних чиновників, студентів, усіх, кому небайдужа пам'ять про трагічну історію XX століття.

 

Бабин Яр: пам’ять на тлі історії[ Електронний ресурс]  : віртуальна виставка // Офіційний  сайт Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру. — Режим доступу : http://memory.kby.kiev.ua/main.html#ua:P,pan,1,0,0:node1,-52

Виставку створено за матеріалами мультимедійної експозиції, що діяла протягом 15 вересня — 27 листопада 2016 року в Музеї історії міста Києва до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру. Відтворено 13 експозицій, кожна з яких розкриває окрему тему історії злочину Бабиного Яру: «Вступ німців до Києва», «Пожежі на Хрещатику», «Жертви Бабиного Яру», «Доля євреїв», «Доля українських націоналістів»... Крім того, доступний пошук по базах даних жертв нацизму, розстріляних у Бабиному Яру.

 

Анатолій Кузнецов «Бабин Яр»

Анатолій Васильович Кузнецов (1929—1979) — український письменник та прозаїк. Народився в Києві, провів дитячі роки в передмісті Києва Куренівці, де мешкав разом з матір'ю-вчителькою, етнічною українкою, та її батьками-пенсіонерами неподалік від великого яру. Із початком нацистської окупації Києва у вересні 1941 став свідком подій, що відбувалися довкола Бабиного Яру. Свої враження, спостереження й роздуми таємно занотовував. Пізніше ці автобіографічні записи стали основою його роману-документу «БабинЯр».

У передмові до читачів автор згадував: «Первинний рукопис цієї книги я приніс до журналу «Юність» у 1965 році. Мені його негайно — можна сказати із жахом  — повернули й порадили нікому не показувати, поки не приберу «антирадянщину», яку відзначили в тексті.

Я прибрав важливі шматки з розділів про Хрещатик, про висаджену у повітря Лавру, про катастрофу 1961 року та інші й офіційно подав пом’якшений варіант, в якому смисл книги був завуальований, але все ж таки відгадувався… Рукопис пішов по інстанціях…Так чи інакше, публікацію було дозволено… Згодом з’ясувалося, що в «Юності» залишився другий примірник… З редакції подзвонили мені додому й повідомили, що нову правку вже зроблено, новий текст наново передрукований, а мені краще не дивитись, аби не псувати нерви…

Перероблений без мене рукопис пішов у набір, мені прислали гранки. І коли я почав їх читати, для мене затьмарився білий світ, точно пам’ятаю, у повному розумінні слова. Я ще не знав, що і це не все. Потім іще з гранок продовжували вирізати та переверстувати, що я виявив, лише коли вже купив у кіоску журнал. І знизу, замість обіцяної «Друкується зі скороченням», була ледь помітна виноска, яка ні про що не говорила, — «Журнальний варіант».

На той час у мене була угода на видання роману окремою книжкою… Одразу ж з’ясувалося, що видавництво й чути не хоче про додатки, навпаки, вимагає нових скорочень. Отут почалася історія, можлива лише у Радянському Союзі…

У мене, втім, залишався головний рукопис. Я продовжував над ним працювати вже, так би мовити, «для себе і для істини». Повернув назад перероблені та покращені шматки до Хрещатика, Лаври, катастрофи, додав нові факти, причому про цензуру тепер не думав…». В 1970 році в Лондоні, де на той час мешкав Анатолій Кузнецов, була опублікована повна версія «Бабиного Яру». Перший в Україні переклад українською мовою повного тексту роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» здійснив письменник Сергій Батурин, автор романів, повістей і поезій, лавреат низки літературних премій. Так до читача повернулися трагічні сторінки історії Другої світової війни.

 

Кузнецов А. Бабин Яр : роман-документ / Анатолій Кузнецов ; пер. з рос. Сергія Батурина. — Київ : Саміт-книга, 2009. — 352 с.: іл.

«Усе в цій книзі — правда. Коли я розповідав епізоди цієї історії різним людям, усі одностайно стверджували, що я повинен написати книгу. Але я її давно пишу. Перший варіант, можна сказати, був написаний, коли мені було 14 років. До товстого саморобного зошита я, у ті часи голодний, судомний хлопчак, по гарячих слідах записав усе, що бачив, чув і знав про Бабин Яр. Гадки не мав, навіщо це роблю, але мені здавалося, що так треба. Аби нічого не забути.

Зошит цей називався «Бабин Яр», і я ховав його від стороннього ока… Одного разу мого зошита знайшла під час прибирання мати, прочитала, плакала над ним і порадила берегти. Вона перша сказала, що колись я мушу написати книгу. Що довше я жив на світі, то більше переконувався, що зобов’язаний це зробити…».

 

Пам'ятник Анатолію Кузнєцову (Київ)

29 вересня 2009 року в Києві було відкрито пам'ятник Анатолію Кузнєцову у вигляді бронзового хлопчика, який читає на стіні німецький указ періоду окупації. Текст окупаційної листівки на пам'ятнику виконаний тільки двома мовами, великим українським шрифтом і дрібним німецьким. Монумент авторові роману-документу «Бабин Яр» встановлено на перетині вулиць Петропавлівської і Кирилівської (колишня Фрунзе), де раніше стояла будівля середньої школи, в якій викладала мати письменника — Марія Федорівна. Автор — скульптор Володимир Журавель.

 

Ілля Левітас «Праведники Бабиного Яру»

Книга «Праведники Бабиного Яру» є результатом багаторічних пошуків і досліджень історика і літератора ІлліМихайловича Левітаса (1931—2014), автора і упорядника 23 книг з історії єврейського народу, у тому числі — десяти книг про трагедію Бабиного Яру. 29 вересня 2021 року присвоєно (посмертно) звання Герой України з удостоєнням ордена Держави — за визначний особистий внесок у відродження та розвиток національних культур України, збереження та вшанування пам'яті про трагедію Бабиного Яру, консолідацію українського суспільства, багаторічну плідну громадську і просвітницьку діяльність

 

Левітас І. Праведники Бабиного Яру / Ілля Левітас ; [пер. з рос. Світлани Герус ; фотогр. Леонида Бейрака]. — Київ : Етнос, 2008. — 367, [1] с. : іл.

Ця книга — вже третє видання збірника «Праведники Бабиного Яру». Перша книга з такою назвою вийшла у 2001 році, а через чотири роки, у 2005 році, вийшов двотомник, один з томив якого присвячений тим, хто проявив героїзм, велич духу і благородство, рятуючи євреїв від загибелі в Бабиному Яру під час німецької окупації Києва 1941—1943 років.

Якщо у першому виданні названі прізвища 431 Праведника, то в другому їх кількість зросла до 553 осіб. У цій книзі їх число збільшилося до 695, але, на жаль, більшість з них ніколи не дізнаються, що їх вшановано і подвиг їхній не забутий. Вони одержали звання посмертно. Дипломи, якими вони нагороджені, залишаться в родинах як пам'ять для наступних поколінь.

***

• Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього : матеріали Міжнар. наук. конф., 24—25 жовтня 2011 р., м. Київ / Укр. центр вивчення історії Голокосту, Громад. комітет для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру; [наук. ред. Віталій Нахманович; передм. Анатолій Подольський; відп. ред. Михайло Тяглий]. — Вид. 2-ге, допов. — Київ : Москаленко О. М., 2017. — 284 с. : іл.

• Бабин Яр — у серці : поезія / ред. і упоряд. І. М. Левітас. — Київ : Голов. спеціаліз. ред. літ мовами нац. меншин України, 2001. — 256 с. — рос., укр.

• Беркгоф К. Жнива розпачу : життя і смерть в Україні під нацистською владою / Карел Беркгоф ; [пер. з англ. Т. Цимбал ; наук. ред. пер. В. Гриневич]. — Київ : Критика, 2011. — 454, [1] с. : іл., табл.

• Ілюстрована історія Києва / [авт. кол.: Н. Абашина, Н. Білоус, С. Кульчицький (кер. кол.) та ін.]. — Київ : Фенікс, 2012. — С.262—265.

• Київ. Бабин Яр // Чорна книга про злочинне повсюдне знищення євреїв німецько-фашистськими загарбниками в тимчасово окупованих районах радянського Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941—1945 років / [уклад. за ред. Василя Гроссмана та Іллі Еренбурга ; пер. з рос. Мирослава Лаюка]. — Київ : Дух і Літера, 2020. — С. 47—54.

• Київ у національний пам’яті : колективна монографія / [Л. І. Буряк, Л. А. Ведмідь, І. Б. Гирич та ін.]. —Київ : Пріоритети, 2013. — 400 с.

• Кіяновська М. Бабин Яр. Голосами / Маріанна Кіяновська. — Київ : Дух і Літера, 2017. — 108,[3] с. : іл.

• Коваль М. Бабин Яр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А —В. — С. 157—158.

• Праведники народів світу : довідник / [упоряд.: Є. А. Врадій, Д. В. Шаталов, І. Я. Щупак ; за ред. І. Я. Щупака ; вступ. ст. М. Ф. Маринович, І. Я. Щупак]. — Дніпро : Укр. ін-т вивчення Голокосту «Ткума», 2016. — 220, [1] с. : табл. — (Академічна серія «Українська бібліотека Голокосту»).

• Сергієнко С. Бабин Яр : гендерні та вікові аспекти виживання // Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : науковий часопис. — 2019. — № 1 (17). — С. 75—101.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.