«Різдвяна пісня в прозі»: 180 років від часу видання повісті видатного англійського письменника Чарльза Дікенса

 

«Я намагався в цій маленькій книзі про духів показати примару Ідеї, яка не повинна розсварити моїх читачів ні з гумором, ні з собою, ні один з одним, ні зі святковими днями або зі мною. Нехай ця книжка живе у ваших домівках як привітний Дух, і кожен, хто читатиме, не відкладе її вбік, а дочитає до кінці. Грудень 1843 року. Ваш вірний друг і слуга Ч.Д.».

 

19 грудні 1843 року вийшла у світ перша святкова повість Чарльза Дікенса «Різдвяна пісня в прозі» — один із кращих творів світової літератури про найвищі людські цінності. Різдвяний цикл включає ще повісті: «Дзвони» (1844), «Цвіркун за вогнищем» (1845), «Битва життя» (1846) та «Одержимий» (1848). Дікенс любив різдвяні свята. «Це радісні дні — дні милосердя, доброти, всепрощення». Це єдині дні року, коли люди розкривають одне одному свої серця…  Чарльз Дікенс сприймав Різдво, як свято домашнього вогнища з традиційними веселими іграми, танцями після вечері з обов’язковою індичкою і пудингом. У кожній різдвяній історії Дікенса є незвичайне, фантастичне, чарівне…  

У Різдвяну ніч в оселі головного героя з’являються невблаганні й незворушні духи, які допомагають йому переосмислити життя, зрозуміти його велич і красу. Скрудж — це людина без серця, зовсім байдужа до своїх близьких і рідних. «Через холод у душі вся постать його немов заморозилася: ніс загострився, щоки зморщились, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос, хитрий та прикрий, скрипів. Холодним інеєм блищало його волосся, брови і сухе підборіддя. Скрудж всюди носив із собою той холод; у найспектоніші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоча б на один градус навіть на Різдво.

Вуличний холод і тепло не впливали на Скруджа. Жодна спека не могла його зігріти і жоден холод не морозив його. Не було вітру, жорстокішого за Скруджа, снігу дошкульнішого, дощу невблаганнішого, ніж Скрудж. Найгірша негода не могла дойняти його. Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього перевагу — вони бувають іноді щедрі, а Скрудж ніколи. Ніхто на вулиці, зустрівшися з ним, не зупинявся, щоб привітно запитати в нього: «Як ся маєте, пане Скрудж? Коли ви зайдете до мене?» Старці ніколи не сподівалися від нього милостині; діти ніколи не питали в нього, котра година; ніхто ніколи за все його життя — ні чоловік, ні жінка — не попросив його показати дорогу… Скрудж не звертав на те ніякої уваги. Йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям…».

Напередодні Святого вечора Скрудж неохоче відпускає свого службовця на святковий день, грубо відмовляє племіннику прийти до нього на обід, радить двом джентльменам, які завітали до нього за пожертвуванням для бідних, побудувати побільше в’язниць і робітних будинків, а потім вирушає додому та вкладається спати в холодну постіль… Ця ніч буде сповнена моральними потрясіннями для містера Скруджа. Його відвідають три Духи. Перший з них поверне його в минуле. Він знову побачить себе жалюгідним, нещасним хлопчиськом, а потім другий дух понесе його дуже розбагатілого, але також відчуженого від товариства людей, як і його покійний компаньйон, крізь темінь сьогоднішньої ночі. Невидимий для інших, він несподівано опиняється в кімнаті свого клерка Боба й чує, як Боб і вся його рідня, піднімаючи келихи, п’ють за здоров’я Скруджа. І таку любов несподівано він відчуває до всіх тих, хто зібрався за столом. І таку жалість до маленького Тіма, котрий, судячи з його нездоров’я, не доживе до наступного Святого вечора, що на очі набігають сльози. Та дух несе його далі, і ось він уже в кімнаті свого племінника й знову чує, як п’ють за його здоров’я. О, як би він хотів лишитися за цим святковим столом, але невмолимий привид несе його далі, і він знову опиняється в своєму ліжку, а коли розплющує очі, сам уже поспішає назустріч третьому духу.

Цей дух мовчки несе його в майбутнє. Він пролітає над Лондоном, вітер доносить до нього окремі фрази, уривки речень: хтось помер, але ця людина не варта жалю... Цікаво, хто ж успадкує його незліченні багатства... Чи знайдеться хоч одна людина, яка у цю негоду піде за його труною? І довго Скрудж допитуватиметься у духа, чи зможе він змінити своє майбутнє, якщо стане іншою людиною, зовсім не схожою на таку, якою він, собі на сором, був. А потім раптом зіщулившись, обертається на різьблену колонку ліжка. Так, це був лише сон! Скрудж прокидається і стає зовсім іншою людиною… «Різдвяна пісня в прозі» Чарльза Дікенса вчить нас добру і застерігає від лихих вчинків, вселяє віру, що в житті не буває безвихідних ситуацій. Людина завжди має шанс стати кращою. Робити добро ніколи не пізно...

 

 

Діккенс, Чарльз. Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привидами / Чарльз Діккенс ; пер. з англ. Ольги Косач-Кривинюк. — Київ : Знання, 2018. — 175 с. — (English Library).

Переклад «Різдвяної пісні в прозі» з англійської зробила письменниця Ольга Петрівна Косач-Кривинюк, молодша сестра Лесі Українки. У її перекладах побачили світ твори Елізи Ожешко, Віктора Гюґо, Редьярда Кіплінга, Жорж Санд, Гі де Мопассана, Александра Дюма… У книзі використано ілюстрації Гарольда Коппінга, Чарльза Едмунда Брока, Джона Ліча, в оформленні обкладинки — картину англійської художниці Софі Андерсон «Різдвяний індик» (1868). 

«Якось перед одним із найкращих днів року, перед Різдвом, старий Скрудж сидів і працював у своїй конторі. Година була холодна, похмура. Туман аж проймав. Скрудж чув, як люди ходили надворі, крекчучи від холоду, потираючи руки та тупаючи ногами, щоб зігрітися. Годинник на вежі пробив тільки третю годину, а вже було зовсім темно… А Скрудж продовжував далі свою роботу… Тим часом туман зробився такий густий, а темрява стала така непроглядна, що на вулиці з’явилися люди із запаленими смолоскипами… Старий чорний дзвін, що висів на старій вежі й заглядав звідти у готичне вікно, лукаво зиркаючи на Скруджа, зник у темряві. Він бив години і чверті годин немов із-за хмар… Час було вже замикати контору… Скрудж пообідав у похмурому трактирі, там, де він мав звичай завжди обідати, перечитав усі часописи, у кінці вечора втішався в товаристві своїх банкових книжок, а потім пішов спати. Він жив у тому помешканні, що колись належало його покійному товаришу. Це була низка темних кімнат у здоровенному будинку, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно. Здавалося, що цей будинок, коли був маленький і грався з другими будинками в піжмурки, забіг у цей двір, а потім не знав, як йому звідти вийти. Тепер він був такий старий та понурий, що, крім Скруджа, ніхто в ньому не жив… У Скруджевій домівці все було на своєму місці: і в кімнаті, і в спочивальні, і в комірчині… Скрудж замкнув двері на два оберти ключа, чого зроду не робив раніше. Убезпечивши себе від несподіваного нападу. Скрудж переодягся у халат, узувся в пантофлі, надів нічну шапочку і сів біля вогню пити своє тепле питво…».

 

Скрудж. ілюстрація до «Різдвяної пісні в прозі»

 

Діккенс, Чарлз. Різдвяна пісня в прозі: святвечірнє оповідання з привидами / Чарлз Діккенс ; пер. з англ. М. Філоненко ; за загл. ред. Т. Клюкіної ; автор ілюстрацій Юлія Ясінська. — Київ : Фарс Україна, 2018. — 144 с., іл.

У святкові дні часто трапляються дива. У Різдвяну ніч Скрудж зустрічає привид свого померлого компаньйона Джейкоба Марлі, який пообіцяв йому зустріч із Духами Минулого, Теперішнього та Майбутнього Різдва…

Скрудж «раптом звернув увагу на дзвоник, який давно вже висів у кімнаті без діла. Раніше його шнур з’єднував цю кімнату з іншою, розташованою на горішньому поверсі, щоправда, не зрозуміло, для чого. Тож уявіть, як моторошно стало Скруджу, коли він побачив, що шнурок зненацька ледь поворухнувся. Спочатку це було майже непомітно й безгучно, та згодом дзвоник ніби прокинувся, теленькнув спершу тихо, далі щораз гучніше, й за хвилину дзвоники у будинку голосно зателенькали всі разом.

Це тривало десь півхвилини чи й цілу хвилину, але Скруджеві здалося, що дзеленчання не припинялося вічність. Якоїсь миті дзвоники вмовкли так само раптово, як і зазвучали. Майже відразу по тому Скрудж почув брязкіт і грюкіт, мовби хтось у погребі винаря тягнув по діжках важкі ланцюги. І тут Скрудж згадав; подейкують, що коли в будинку з’являються привиди, першою ознакою цього є брязкіт кайданів.. Але за мить він сполотнів, бо привид пройшов крізь грубі двері й став просто перед ним. Вогонь у каміні на мить спалахнув, ніби намагаючись вистрибнути й сказати: «Я знаю його, знаю! Це Дух Марлі!» — та знову згас.

Те саме обличчя Марлі, та сама ріденька кіска на потилиці. Він був у своєму вічному каптані, потертому жилеті, старих панталонах і черевиках із китичками, розкошланими, як його кіска. Довгий ланцюг огортав його замість пояса й волочився ззаду мов хвіст. Коли він наблизився, Скрудж розгледів причеплені до ланцюга скарбнички, ключі, комірні замки, бухгалтерські книги, боргові розписки й туго натоптані гаманці, оздоблені кутими візерунками. Примара світилася наскрізь, і Скрудж, міг бачити ґудзики на своєму пальті, що висіло в неї за спиною. Старий колись багато чув про черствість і бездушність Марлі, але досі не надто вірив таким балачкам. Та й зараз не вірив своїм очам попри те, що дивився просто на привид, який стояв перед ним, і кров знову захолола від його смертельного крижаного погляду…

Я полонений у путах, невільник, двічі закутий у ланцюг, — закричав привид. Хотів би й не знати, що століття страждань таких як я безсмертних мучеників відходитимуть у вічність, аж поки цей світ не знайде справжнього добра, поки воно не розквітне. Хотів би не знати, що кожна християнська душа, займаючись власною справою, не здатна збагнути: її смертне життя надто коротке для достатнього накопичення добра в світі. Хотів би не знати, що навіть ціле життя в каятті не поверне втраченого душею за короткий час… Людяність мала бути моєю справою. Праця для загального добробуту мала бути нею, а ще — милосердя, терпимість, доброзичливість… Усе ЦЕ мало бути моєю справою… 

Сьогодні я прийшов, аби попередити, подарувати тобі надію, що ти зможеш уникнути моєї долі, Ебенезере. Але знай: до тебе прийдуть, — привид грізно підніс руку, — ще троє духів…  Якщо не зустрінешся з ними, — гудів Дух, — не уникнеш моєї гіркої долі. Тож чекай на першого духа завтра, коли годинник проб’є північ…».

Дух Марлі. Ілюстратор Юлія Ясінська

 

«Коли Скрудж прокинувся, було темно хоч в око стрель. Він довго вдивлявся в морок, але так і не зміг розгледіти навіть вікна. Перед очима стояла суцільна стіна непроникної  пітьми. Здаля озвався важкий дзвін — пробив чотири чверті. Старий прислухався, щоб зрозуміти, котра година. Він страшенно здивувався, коли налічив шість, сім, вісім годин — і так аж до дванадцяти. Тож настала північ…

Скрудж лежав нерухомо, аж поки не пробило ще три чверті. Тепер він раптом згадав попередження Духа: наступний ночі прийде ще один посланець. Скрудж вирішив уже не зсипати…  Остання чверть до першої тягнулася дуже довго, й Скруджу навіть здалося, що він задрімав і пропустив бій курантів, але нарешті пролунав довгоочікуваний дзвін… Тої ж миті спалахнуло яскраве світло й запинало над його ліжком здійнялося мовби від сильного вітру.

Наче невидима рука відкинула завісу просто в Скруджа перед обличчям. Вона злетіла від нового пориву вітру, старий підскочив з переляку і опинився віч-на-віч із таємничим неземним гостем, який відкинув запинало…  Незнайомець мав доволі дивну зовнішність. Спочатку здавався дитиною, трохи згодом — уже дідуганом. Привид ніби стояв за опукло вигнутим склом… Я дух Різдва минулих часів…».

 

Дух Різдва минулих часів. Ілюстратор Юлія Ясінська

 

«Скрудж, розбуджений власним хропінням, сів на ліжку, щоб усе добре обміркувати. Він уже здогадався, що куранти ось-ось мають гучним дзвоном сповістити про настання півночі. Відчував: прокинувся саме вчасно, аби зустрітися з другим посланцем, про якого попереджав Джейкоб Марлі. Не знав, звідки чекати нового відвідувача… Тож приготувавшись нині до найстрашнішого, він, однак, не був готовий просто лежати й чекати. Тим часом нічого дивовижного не відбувалося…  Та рівно о перший з-під його ліжка раптом ударив промінь яскраво-червоного світла, і це криваве світло залило переляканого старого. Воно лякало більше за десятки привидів, адже годі було збагнути, що це означає і чим скінчиться. Ще дужче перелякався Скрудж, коли подумав, що десь під ліжком спалахнув вогонь… Думка про пожеже не давала йому спокою, тому він тихенько підвівся й почовгав домашніми капцями до найближчих дверей.

Тільки-но Скрудж доторкнувся до їх ручки як дивний голос покликав його на ім’я і наказав увійти. Він скорився. Це була кімната Скруджа, але якось дивно змінена… На підлозі височіло щось подібне до трону. Скрудж придивився: насправді то були індички, гусаки, дичина, солонина, великі шматки яловичини, молочне  порося, гірлянди сосисок, солодкі пиріжки з різною начинкою, пудинги з родзинками…

На цьому дивному троні в невимушеній, розслабленій позі сидів велетень з веселим обличчям, доволі приязний. У руці він тримав запалений смолоскип, за формою подібний до рогу достатку, та піднімав його дедалі вище, ніби пильно придивляючись до Скруджа, який ховався у півмороку, крадькома визираючи з-за дверей. Прошу, — мовив Дух. Заходь і будьмо знайомі. Я — Дух цьогорічного Різдва…».

 

Дух цьогорічного Різдва. Ілюстратор Юлія Ясінська

«Дух наближався повільно, безгучно й лиховісно. Що ближче він підступав, то більша туга опановувала душу, бо все навколо вже дихало похмурою важкою таємничістю Скрудж не витримав цієї напруги й упав на коліна. Привид здавався загорнутим у темний саван, під яким ніби й не було обличчя. Скрудж бачив лише простягнуту руку; якби не вона, блякла постать майже не вирізнялася б із пітьми.

Дух наблизився впритул. Скрудж швидше відчував, аніж вгадував у темряві, що він підноситься в повітрі дуже високо. Ця невиразна й водночас велична постать викликала в Скруджа невимовний жах. Більше старий нічого не тямив, бо Дух скував його тіло й розум своєю незбагненною владою. Ти Дух майбутнього Різдва? — запитав Скрудж. Дух не відповів, лише вказав на щось рукою… Я боюся тебе більше за всіх духів, які приходили до мене. Але знаю, що ти бажаєш мені добра. Хочу й дуже стараюся змінитись, хочу стати кращим і добрішим. Тому з щирим і відкритим серцем іду за тобою, щоб отримати свій урок…».

 

Дух майбутнього Різдва. Ілюстратор Юлія Ясінська

«А найбільшим щастям було те, що він мав Час, Майбутнє, яке міг сам змінювати й творити! Відтепер він був вірним другом, гарним господарем, добрим чоловіком, якого знали й шанували всі в місті. Та й до інших містечок і селищ в околиці докотилася його слава. Дехто сміявся з нього, дивуючись, як старий скнара міг настільки змінитися. Та нехай сміються, кому весело. Скрудж на те нітрохи не зважав, бо розумів, що завжди знайдуться в світі люди, які не знають, що таке добро. Але ці люди просто сліпі. Нехай краще вони сміються, аніж кривляться та морщаться від злості. Серце Скруджа співало, на душі в нього було легко й весело. Він мав усе, чого потрібно людині. Він був щасливий. 

Із Духами Скрудж більше не мав жодних стосунків, бо вирішив навіки зректися спілкування з ними. Та про нього завжди казали, що ніхто краще за Скруджа не вміє святкувати Різдво. Сподіваюся, що так зможуть сказати і про нас з вами. Дуже влучні слова малюка Тіма: «Хай благословить нас усіх Господь».

 

Скрудж і Тім. Ілюстратор Юлія Ясінська

 

***

Діккенс, Чарльз. Новорічні дзвони. Цвіркун домашнього вогнища  / Чарльз Діккенс ; пер. з англ. Олександра Мокровольського. — Київ : Знання, 2017. — 255 с. — (English Library).

«Новорічні дзвони» і «Цвіркун домашнього вогнища» Чарльза Дікенса належать до відомого циклу «Різдвяних повістей». Події першої розгортаються в новорічну ніч, коли носильник Тобі після розмови із суддею починає вірити, що всі бідняки лихі вже від народження і тому його донька не заслуговує на щастя. Однак духи церковних дзвонів з ним не згодні — казкові чари змінюють хід подій і самого Тобі. У повісті «Цвіркун домашнього вогнища» змальовано ідеальну сім’ю візника: у них із дружиною багато друзів, маленьке Немовлятко, співучий Цвіркун і собака Боксер. Драматичні події, спричинені появою чужинця, загрожують щастю родини. Проте чарівні істоти знову приходять на допомогу, тому ця історія матиме зовсім несподіваний фінал.

 

Діккенс, Чарльз. Битва життя. Одержимий та угода з привидом / Чарльз Діккенс ; пер. з англ. Наталії Токарської, Ольги Фири. — Київ : Знання, 2019. — 270 с. — (English Library). 

Повісті «Битва життя» і «Одержимий та угода з привидом» завершують цикл «Різдвяних повістей» Чарльза Дікенса. Ошатні будиночки, неповторна атмосфера домашнього затишку, дружні щирі стосунки між людьми створюють враження доброї казки, де герої завжди знаходять у собі сили бути щасливими самим та дарувати щастя іншим і де добро перемагає зло: безсердечний привид безсилий перед добрими намірами вченого Редлоу, а самопожертва, на яку здатні сестри Джедлер одна заради одної, дає змогу їм обом знайти свою долю й вийти переможницями з битви життя.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом

Адам Міцкевич (1798-1855) – польський поет-романтик, фундатор нової польської літератури та мови: до 225-річчя від дня народження

Адам Міцкевич (1798-1855) - польський поет-романтик, містик, публіцист, політичний діяч, що здобув славу поетичними збірками «Балади та романси», «Кримські сонети», поемами «Конрад Валленрод», «Дзяди» та національною епопеєю «Пан Тадеуш», в яких відобразилося прагнення автора побачити свою рідну країну вільною та незалежною. Короткий , але дуже плідний проміжок часу славетний автор був пов’язаний з Одесою. Він приїхав сюди у 1825 році, де прожив 9 місяців у будинку на вулиці Єлісаветинській, 21. Викладав у Рішельєвському ліцеї, що знаходився на розі вулиць Дерибасівської та Катерининської. Поет більшість своїх сонетів написав саме тут , з Одеси він здійснив подорож до Криму, і після повернення їм були написані «Кримські сонети». Також тут, в нашому місті, у нього виник задум написати поему «Конрад Валленрод», присвячену борцям за незалежність Польщі.

Пропонуємо вашій увазі виставку творів Адама Міцкевича , що є у фондах нашої бібліотеки. Поряд з сучасними виданнями на виставці представлені рідкісні книги з творами всесвітньо відомого автора.

Mickiewich, Adam. Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz;– Wyd. nowe, znacznie powiękzone z portretem autora i ośmią rycinami na stali. – Warszawa; Poznań: Nakładem S. H. Merzbacha Księgarza: Ludwik Merzbach, 1858-1858. Tom I.: [Wspomnienie o źyciu Adama Mickiewicza skreślił K. Wł. Wójcicki; Przemowa, autor pisał w Petersburgu 1828 r.; Ballady i Romanse. – 1858. - LXXXIV, LXXIV, 246, [6] s. – На шмуцтитулі, С. 242 і 246 кн. знаки: Centralny Polski Klub Robotniczy w Odesie. - pol.

Рідкісне видання 1858 року представляє поетичні твори Адама Міцкевича різних часів, починаючи з раннього періоду і закінчуючи «Кримськими сонетами» (1822-1826). Основна ідея творів – возвеличення людського патріотизму та любові до рідного краю. Основою сюжетів є слов’янська історія та народні легенди, що оспівуються поетом у романтичному ключі. Автор створює своєрідний світ фантазій та народної мудрості, що робить можливим наблизити минуле до дійсності, і показати глибокі історичні коріння слов’ян. Ілюстрацією до вище сказаного можуть бути балади «Світязь», «Лілії» , «Пані Твардовська» та інші. Видання містить спогади про Адама Міцкевича, та його передмову до збірки віршів, яку він написав у 1828 році.

Mickiewicz, Adam. Sonety krymskie = Кримські сонети [Текст] / A. Mickiewicz. – К.: Етнос, [2004]. - 128 c.: іл. – ( Перлини світової класики). – Пол., укр., кримськотатар., рос.

Видання представляє одну з творчих поетичних вершин Адама Міцкевича, його цикл віршів «Кримські сонети»(1826), що подається мовою оригіналу, а також в перекладах українською, кримськотатарською та російською мовами.

У цьому циклі поет послідовно описує Крим, називаючи свої сонети топонімами півострова: Акерманські степи, Бахчисарай, Байдари, Чатирдаг, Алушта, Аюдаг і т. д.. Художній текст виступає як єдина географічна і ландшафтна назва простору і часу. Місцевість багато в чому визначає характер поетичного творіння, і саме до цих поетичних перлин доречно вжити термін « геопоетика»,що розуміється як залежність літератури від простору. Отже, у шанувальників поетичного жанру є нагода перечитати сонети різними мовами і відчути красу і мелодику віршованого слова.

Mickiewicz, Adam. W przyjacielskim domu = У дружньому домі [Text] / A. Mickiewicz; Wybór i nota wydawców W. Motornyj I A. Tatarenko. – Львів: Каменяр, 1994. – 191 с.: іл. – pol/ukr.

Видання містить кращі твори польського поета, написані в Україні, а також поезії, що були навіяні українським фольклором чи створені під враженням його перебування в Україні, зокрема в Одесі. До збірки увійшли «Кримські сонети», які А. Міцкевич написав під впливом спогадів про подорож до Криму. Твори подаються як мовою оригіналу, так і в українських перекладах.

Mickiewicz, Adam. Konrad Wallenrod [Text]: powieść historyczna z dziejów litewskich I pruskich / A. Mickiewicz; ze wstępem i objaśnieniami Henryka Gallego. – Warszawa; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa: G. Gebethner i Spółka, 1907. - 96 s. – (Wybór pisarzów polskichdla domu I szkoły). – На передньому і на задньому форзаці, на титульному листі кн. знаки: Centralny Polski Klub Robotniczy w Odesie. - pol.

«Конрад Валленрод, історичний роман з литовської та прусської історії» — поетичний твір, написаний Адамом Міцкевичем під час перебування на засланні в Петербурзі між 1824 і 1828 роками, є однією з найвидатніших поем польського романтизму. Основою поеми стала легенда про Конрада фон Валленрода, який був литовцем і вступив до Тевтонського ордену, щоб помститися за свою зруйновану батьківщину. Термін «валленродизм» виник саме під впливом цього твору: зовні змиритися з ворогом, що виявився сильнішим, і піти на службу до нього, одночасно таємно діючи проти нього. Видання є рідкісним, 1907 року, містить вступ і коментарі до поетичного тексту.

Mickiewicz, Adam. Bajki [Text]/ A. Mickiewicz;Illustrowała P. Radomska-Skierkowska. – [Poznań]: Zysk I S-ka Wydawnictwo, [2010]. – 32 s.: ill. – pol.

Ще однією із сторін багатогранного поетичного розмаїття Адама Міцкевича є його сатиричний дар. Мальовниче видання вибраних байок містить такі відомі його твори як « Осел і пес», «Жаби і їх король», «Голено, стрижено» та ін. То ж познайомимося зі світом байок з мораллю славетного поета.

Mickiewich, Adam. Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. nowe, znacznie powiękzone z portretem autora . – Warszawa; Poznań: Nakładem S. H. Merzbacha Księgarza: Ludwik Merzbach, 1858-1858. Tom IV. [Pan Tadeusz czyli Ostatni zajazd na Litwie: Historia szlachecka z r. 1811 I 1812 we dwunastu księgach wierszem ]: Księga Siódma – Księga Dwunasta. – 1858. – 283, [7] s.: ill. – pol.

«Пан Тадеуш» (1832-1834) - найвідоміший твір Адама Міцкевича, польська національна епопея. Дія розгортається напередодні нападу Наполеона на Російську імперію, на берегах річки Неман. Тадеуш і Зося належать до двох суперницьких шляхетних родів - Сопліц та Горешків… Міцкевич збирався написати ідилічний твір, але створив епічну картину, яка об'єднала розповідь про побут, патріотичні настрої та любовні переживання. Поему назвали "енциклопедією польської історії та життя" та "шедевром словесного живопису". До вашої уваги представлені декілька видань славетного твору, серед яких є і рідкісне видання 1858 року.

Mickiewicz, Adam. Pan Tadeusz czyli Ostatni zajazd na Litwie: Historia szlachecka z r. 1811 i1812 we dwunastu księgach wierszem [Text] / A. Mickiewicz; Oprac. S. Pigoń. – Wyd. Piąte zmienione. - Wrocław; Warszawa; Kraków: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo, [1967]. – CLVIII, 650, s. : ill. + 1 mapa. – (Biblioteka narodowa; Ser.I; Nr. 83). - pol.

  Mickiewicz, Adam. Pan Tadeusz czyli Ostatni zajazd na Litwie: Historia szlachecka z r. 1811 i1812 we dwunastu księgach wierszem [Text] / A. Mickiewicz; Oprac. Z. Stefanowska. – Wyd. czwarte, poprawione. - [Wrocław: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo , [1973]. – 427 s.: ill. – (Nasza biblioteka). - pol.

П'єсу «Дзяди», названу за язичницьким звичаєм поминання предків, Адам Міцкевич писав протягом усього свого життя. Він почав її у 1821-1822 роках і продовжував писати, додавати нові епізоди, редагувати, перемінювати послідовність частин до кінця своїх днів. «Дзяди» складаються з передмови та чотирьох частин, які сам автор розташував у незвичному порядку.

П'єса починається з другої частини, за нею йде четверта, потім третя. Поет робить спробу відтворити історичну пам'ять свого народу, який був роздроблений, позбавлений власної країни, через звертання до минулого і до мертвих, і цю пам’ять зробити фундаментом національного об’єднання. Він змальовує країну-примару як простір між життям і смертю, яка може відродитися або зникнути. Кожне видання містить передмову та історичний та літературознавчий коментар.

Mickiewicz, Adam. Dziady [Text] / A. Mickiewicz; [Uwagi o tekstach S. Pigoń; Poslowie Z. Stefanowska]. –Warszawa: Czytelnik, 1970. – 424 s. - pol.

Mickiewicz, Adam. Dziady [Text]: Część III / A. Mickiewicz; Poslowie I przypisy J. Wieczerska-Zabłoka. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo , 1984. – 240 s. – (Nasza biblioteka). - pol.

Mickiewicz, Adam. Dziady [Text] / A. Mickiewicz; Opracował W. Rzehak. – Wydanie III zaktualizowane. - Kraków: Wydawnictwo edukaqcyjne GREG, [2018]. – 290, [2] s. – (Lektura:opracowanie polkekane przez nauczycieli i egzaminatorów). - pol.

Представлене видання п’єси «Дзяди» є учбовим, воно супроводжується літературознавчими коментарями та завданнями для студентів.

Пропонуємо вашій увазі рідкісні видання 1860 року літературознавчої творчості Адама Міцкевича.З 1840 по 1844 він читав лекції на кафедрі слов'янської літератури в Колеж де Франс. Перша лекція Міцкевича відбулася 22 грудня 1840 року. Усього за чотири неповні «семестри» навчання він прочитав понад сто лекцій. Історія слов'янського світу представлена в лекціях Міцкевича досить багатогранно: тут і давня поезія чеського, сербського, польського, болгарського народів, і літописи, і фольклор. Не оминув художник і духовні скарби Київської Русі. Концепція слов'янського світу Міцкевича розглядала співдружність слов'янських народів на цілком рівноправних, демократичних принципах. Також поет надавав особливого значення саме боротьбі «слов'янських племен» за національну незалежність та державну самостійність кожного народу. Цим лекції Міцкевича є цінними і сьогодні.

Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. zupełne. – Paryż: W drukarni L. Martinet, 1860- 1860. Tom VII.: Cours de littérature slave: I. Histoire politique et littéraire (1840-1841) / Professé au college de France. – 1860. – IV, 419, [5] p. – fre.

Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. zupełne. – Paryż: W drukarni L. Martinet, 1860- 1860. Tom IX.: Cours de littérature slave: III. Histoire politique et littéraire (1842) / Professé au college de France. – 1860. – 376, [4] p. – fre.

Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. zupełne. – Paryż: W drukarni L. Martinet, 1860- 1860. Tom X.: Cours de littérature slave: IV. L’Eglise officielle et5 le Messianisme (1842 - 1843) / Professé au college de France. – 1860. – 510, [4] p. – fre.

5 книг про мудрість та мистецтво жити

 

135 книжок провідних видавництв України закуплені в рамках реалізації обласної комплексної програми «Культура Одещини 2020-2023 роки».

Як встояти під ударами долі та знайти в собі сили жити далі? Як навчитися стійкості та мистецтву жити? Мудрість стоїків допоможе кожному. Слова стоїків завжди звучали сучасно, незалежно від того, популярними вони були чи ні, незалежно від хвиль історії, що їх омивали. Три найважливіші взаємопов’язані поняття стоїцизму — сприйняття, дія, воля. Контролюйте власне сприйняття, правильно скеровуйте свої вчинки, будьте готові сприйняти все, що не можете контролювати…

Давньогрецький філософ-стоїк Епіктет писав: «Головне в житті таке: визначити й розмежувати речі так, щоб я міг сам собі чітко сказати, що є зовнішнє й мені непідконтрольне, а що — мій вибір, який я контролюю. Де в такому випадку шукати мені добро і зло? Не в зовнішньому, неконтрольованому, а в собі, у моєму власному виборі…». Давньоримський філософ і поет Луцій Анней Сенека у праці «Про короткочасність життя» зазначив, що «Згадай, скільки життя забирали в тебе марні страждання, глупі веселощі, постійно спрагла жадоба, улесливі розмови, а як мало залишалось твого — для тебе…».

 

Тетяна Вишко «Дихай і живи»

Посібник «Дихай і живи» повертає до життя через любов. До нормального життя. Попри війну. Ці ефективні психологічні техніки та вправи можна застосовувати, коли йдеться про тривогу, стрес, ПТСР, психологічну травму, втрату, провину вцілілого, депресивні стани. У книжці немає медичних рекомендацій. Тут зібрані практики й техніки самодопомоги під час важких емоційних станів, це стало в пригоді іншим і може знадобитися вам. Книжку написано як діалог психологині з клієнткою, то замість нудьги від сухої теорії читач відчуває присутність у своєму житті психолога, з яким можна «на ти» і який запитує «Як ти?».

Тетяна Вишко —психологиня, психотерапевтка-консультантка,  членкиня УСПП (Української спілки позитивної психотерапії) та WAPP (Всесвітньої організації позитивної та транскультурної психотерапії). Працює на платформі психологічної підтримки. У роботі застосовує методи позитивної психотерапії, КПТ, арттерапії.

 

Вишко Т. Дихай і живи. Як опанувати себе в кризових ситуаціях / Тетяна Вишко. — Харків : Віват, 2023. — 192 с. — (Серія «Саморозвиток»).

Наше життя — це постійний рух, часом — у дуже важких умовах. Уціліє той, хто рухається та йде далі, хай там що. Щоб долати перепони, потрібно знати міць своїх внутрішніх та дію зовнішніх опор і власні ресурси, джерела сили. Ця книжка розкриває можливості для такого пізнання. Вона стане підручною для людей, які прагнуть бути психічно, морально, духовно та фізично здоровими. Безліч наведених психологічних технік і  вправ допоможуть покращити психоемоційний стан, стабілізуватися в  кризових ситуаціях, зарадити собі й підтримати рідних. Симбіоз художнього, епістолярного, наукового стилів заохочуватиме до читання, а неформальнальність консультації гарантує свіже сприйняття інформації. Консультаційні блоки вдало розміщені на тлі художньо-емоційних, розповідних і наукових, що підносить рівень усвідомлення інформації. Книжка поповнить скарбничку життєво необхідних за наших часів видань із психологічної допомоги через друковане слово!

«Коли народжується дитина ,її крик дзвінко розрізає тишу, аби сповістити про нове життя. Цей звук рідні сподіваються почути найбільше. Радість маляти ,бо воно тепер дотичне до великого світу, але водночас — і стрес, біль та страх від незвіданого й непоясненного, що його тільки-но пройшла маленька людина. Це — емоційна травма, перша з травм, які отримує кожен і «щеплення» проти яких дає нам сама природа. Згодом ми вчимося приймати емоційні травми усвідомлено, із вдячністю за досвід, як сходинки до зростання. Розуміємо, що вони наші супутники по життю —поряд із любов’ю

та втіхою, зі щастям та успіхами.

В обіймах з радістю журба,

Одна летить, друга спиня…

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я…

Так писав про вічну боротьбу емоцій український поет Олександр Олесь. Напевне, це і є найважливішим у випробуваннях, бо людина, на відміну від інших істот, стверджується та отримує свободу через зростання. Адже ми ростемо й фізично ,і духовно все життя: через злети й падіння, через злами й підйоми, через успіхи й невдачі, через дарунки й утрати…».

 

Раян Голідей, Стівен Генсільман «Стоїцизм на кожен день»

Принципам стоїцизму понад дві тисячі років, але зараз вони звучать як ніколи актуально. Недарма ними захоплювалися Адам Сміт, Джордж Вашингтон, Білл Клінтон, Арнольд Шварценеггер… Із цією книжкою ідеї стоїцизму зазвучать ще сучасніше, адже думки Сенеки, Епіктета й Марка Аврелія автори доповнили міркуваннями про виклики теперішності. Тут є про те, як робити правильний вибір і ставити мету, як казати «ні» та відновлятися від шкідливого, як прагнути стати кращим і готуватися до майбутнього. Текст провокуватиме на роздуми, поступово впливатиме на дії і задаватиме настрій усьому дню. Тепер ваш ранок починатиметься не з гумору соцмереж, а з тиші, читання, нових міркувань і дій, що поступово змінюватимуть вас і ваше життя.

Раян Голідей — один із провідних світових мислителів. Медіастратег, спікер, автор бестселерів, присвячених стародавній філософії та її місцю в повсякденному житті. Працював директором з маркетингу в American Apparel. Засновник креативної компанії Brass Check, яка консультувала Google, TASER, Complex та інші успішні корпорації. Стівен Генсільман — видавець, літературний агент. Вивчав філософію в Гарвардському університеті.

 

Голідей, Раян. Стоїцизм на кожен день. 366 роздумів про мудрість, стійкість і мистецтво жити / Раян Голідей, Стівен Генсільман ; пер. з англ. Антоніна Ящук. — 5-те вид. — Київ : Наш формат, 2023. — 464 с.

Колишній головнокомандувач НАТО Джеймс Метгіс возив із собою «Роздуми» Марка Аврелія на спецоперації в Перській затоці, в Афганістані й Іраку, Фрідріх ІІ не йшов на поле бою без праць стоїків. І нині дедалі більше людей використовують ідеї стоїцизму, щоб упоратися із сучасними викликами. Адже ця перевірена часом мудрість підкаже, як жити й реагувати на все, що з нами відбувається: коли спізнюється літак, людина вигоріла у професії, дитина завалила тест із математики, а бізнес просів через світову кризу. Автори цієї книжки взяли найцінніші думки Сенеки, Епіктета й Марка Аврелія та доповнили їх роздумами про сучасне життя. Особисті щоденники одного з найвеличніших римських імператорів, приватні листи найвидатнішого римського драматурга і наймудрішого «сірого кардинала» свого часу, повчання колишнього раба й вигнанця, який став надзвичайно впливовим учителем… Минуло вже два тисячоліття з часу написання їхніх творів, змінилося чимало думок і поглядів, а ці документи досі не втратили актуальності. Про що вони? Чи можна знайти на старих і побляклих сторінках такі слова, що промовлять до людини сучасності?  Виявляється, можна… 366 уривків та історій — аби щодня протягом року ви отримували порцію мудрості та впливали на власні думки, вчинки і спосіб життя.

 

Ґреґ Маккеон «Есенціалізм»

Ґреґ Маккеон пропонує власну концепцію есенціалізму, завдяки якій ви навчитеся помічати найсуттєвіше, відкидати непотрібне та встигати робити найважливіше. Він переконує, що неможливо впоратися з геть усім і мати все: тільки нам вирішувати, на що витрачати свій безцінний час та енергію. Якщо ви прагнете дізнатися, як визначати пріоритети, робите лише, те, що справді потрібно, а найголовніше — як докладати мінімум зусиль і досягати успіху, ця книжка саме для вас.

Автор книги — бізнес-консультант, фахівець із питань лідерства та стратегічного планування. Засновник і головний виконавчий директор компанії THIS Inc., серед клієнтів якої Apple, Google, Pixar, Facebook, Twitter і Yahoo. Автор блогу для Harvard Business Review., а також бестселера «Без зусиль».

 

Маккеон, Ґреґ. Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети / Ґреґ Маккеон ; пер. з англ. Анастасія Дубченко. — Київ : Наш формат, 2023. — 240 с.

Під час роботи я потрапляю на перевтомлених людей з усього світу. Вони буквально зруйновані тиском, який на собі відчувають. Я був коучем «успішних» людей, замучених відчайдушними спробами зробити все, ідеально, зараз. Я бачив тих, що потрапили в пастку контролю керівників; ці люди не знали: вони не повинні так метушитися на чиєсь прохання. І я невтомно працював, щоб зрозуміти, чому стільки яскравих, розумних, здібних осіб лишаються в путах, смертельних тенет неважливих справ. Мої знахідки здивували мене…

 

Рон Аднер «Перемогти у правильній грі»

Змінюється світ, а з ним і засади конкуренції. Межі між галузями розмиваються, конкуренти стають винахідливішими, принципи лідерства і зростання уже далеко не ті, що 10 років тому. І якщо ви все ще граєте за старими правилами, можете програти нову гру. Книжка Рона Аднера «Перемогти у правильній грі» пропонує нові стратегічні принципи, які працюватимуть навіть тоді, коли кордони посуваються, а правила змінюються. Ці бізнес уроки — як позитивні, так і негативні — показують, чому важливо тримати удар у мінливому світі.

Рон Аднер — професор стратегії в школі бізнесу Дартмутського коледжу, виступає спікером і консультантом для компаній по всьому світу. Останні десять років вивчає першопричини успіху та невдачі інновацій. Публікувався в Wall Street Journal, Financial Times, Forbes і Harvard Business Review.

 

Аднер, Рон. Перемогти в правильній грі. Як наступати, захищатися й досягати результатів у мінливому світі / Рон Аднер ; пер. з англ. Назар Старовойт. — Київ : Лабораторія, 2022. — 256 с.

Описані тут інструменти та методи утворюють понятійний апарат для розуміння і формування стратегії в межах екосистеми. Це результат десяти років досліджень і практики, перевірений і підтверджений оцінками залученості клієнтів різноманітних фірм: від стартапів і компаній зі списку Fortune 100 до неприбуткових організацій і державних установ. Це надійні концепції, і якщо ви активно впроваджуватимете їх у власний контекст, вони можуть дати потужний ефект.

 

Трей Ґауді «Сила запитань»

Мистецтво переконувати починається із правильних запитань — стверджує Трей Ґауді, колишній політик і федеральний прокурор. Цього разу від поведе вас не в залу суду, а в реальне життя, де команда ігнорує ідеї, дитина забиває на домашні завдання, люди вірять політичний маніпуляції. Знайомо, правда, ж Та як змінити не зіпсувавши стосунків? У цій книжці ви знайдете не один спосіб. Автор розповідає, як змусити математичного генія повірити, що 3 × 0 = 3, як працює «правило семи» й чому підлітка переконати важче, ніж присяжних (але реально). Не оминає і курйозів своєї роботи. Ви дізнаєтеся все важливе про силу питань, що якісно вплине на ваше життя. А ще зрозумієте: мистецтво переконування — це не тільки про перемогу над іншими, а й про зближення з ними. Адже той, хто запитує, стає приязнішим і цікавішим співрозмовником.

Трей Ґауді — прокурор із майже 20-річним стажем. У 2017–2018 роках очолював комітет Палати представників з питань нагляду та реформ. Після чотирьох термінів у Конгресі повернувся до приватної юридичної практики. Є співавтором бестселера «Об’єднані».

Ґауді, Трей. Сила запитань. Як ефективно комунікувати й переконувати інших / Трей Ґауді ; пер. з англ. Олександра Асташова. — 2-ге вид. — Київ : Наш формат, 2023. —248 с.

« Після майже сотні процесів за участю присяжних у федеральних судах і судах штату… зала суду стала для мене затишним місцем. Мені подобається логіка. Мені подобаються правила. Мені подобається стратегія. Мені подобається швидко міркувати. Мені подобається шукати правду. Мені подобається весь людський спектр емоцій, якій я бачу на процесах. Але, певно, найбільше мені подобається мистецтво переконування, яке я все життя намагався досконало опанувати… У вашому житті будуть інші ситуації й розмови — не такі, як у суді. Але ніколи не зарано подумати, як можна вплинути на оточення, у якому ви живете, працюєте і любите…».

#культураодещини

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.