* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

вівторок, 27 лютого 2018 р.

Літературний калейдоскоп: книги відзначають ювілей




«Любов - безумство мудре: воно і гіркоти та солодощі повно ...»
Вільям Шекспір


Любов. Це чарівне відчуття було оспіване поетами і музикантами, художниками і письменниками в різні епохи. У XII столітті чільне місце в європейській літературі зайняла лицарська любовна лірика. Цей розквіт світської поезії, що почався на півдні Франції, в Провансі, а потім охопив ряд європейських країн, знаменував настання нового етапу в історії середньовічної Європи.
Володаркою поезії трубадурів стає Прекрасна дама, яка була кращою прикрасою землі і панувала в серці закоханого поета. Їх лірика, котра відкрила трепетний світ людських почуттів, справила величезний вплив на розвиток поезії в сусідніх романських країнах, а через них - на всю європейську ліричну поезію пізніших часів. З середньовічної Італії до нас дійшли сонети Данте Аліг'єрі і Франческо Петрарки. Поетичне визнання Петрарці принесли вірші до прекрасної Лаури, яка стала найромантичнішим символом епохи.
Благословенні місяць, день і рік,
Пора, година, край, містина мила,
Коли краса її очей сп’янила
Мене, і став я обранцем їх повік…

Епоха Відродження подарувала світу великі твори Вільяма Шекспіра. На титульному аркуші першого видання «Ромео і Джульєтти» (1597) зазначено, що ця трагедія виконувалася на сцені «під гучні оплески». Перша збірка п'єс Шекспіра (1623) зберігається в бібліотеці Оксфордського університету і найбільш потертими ліктями студентів виявляються сторінки «Ромео і Джульєтти». Кохання завжди захоплює людину несподівано, навіть тоді, коли вона чекає його.
Є краса природи, краса слова, краса почуттів, краса вчинків. Саме на шляху до Краси й народжуються поетичні шедеври. Ось уже п'ять століть, як ллється на нас золотаве світло італійського літнього вечора і загадково посміхається Мона Ліза неперевершеного Леонардо да Вінчі. Великий Рафаель Санті увічнив неземну красу Маргарити Луті в своїй найвідомішій картині «Сікстинська мадонна».
ХІХ століття – «золота ера» світової літератури. У першій половині XIX століття романтичний рух захоплює і літературу, і живопис, але особлива роль випадає на долю музики. У ліричній поезії, яка займала провідне місце в романтичній літературі, композитори знаходили невичерпний матеріал для музичного втілення. Ось чому так багато пісень і романсів на тексти Генріха Гейне, Олександра Пушкіна ... А «Очі чорні» Євгена Гребінки здобули світову популярність. Вірш було написано Гребінкою, коли він гостював у селі Рудка у сусіда-поміщика, відставного штабс-капітана Растенберга і присвятив його доньці, Марії Василівні, з якої влітку наступного року обвінчався.
Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас, как боюсь я вас!
Знать, увидел вас я в недобрый час!

Неможна не згадати збірку ліричної поезії «Зів'яле листя» (1896) Івана Франка. Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання.  А вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», який теж увійшов до збірки поезій написано на зразок української народної ліричної пісні і покладений на музику композитором А. Кос-Анатольським.

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром…

Одним з найщиріших ліриків XX століття був Володимир Сосюра, який увійшов у світову поезію як співець щирості і любові. Інтимна лірика Володимира Сосюри - це найбільша частина його поетичної спадщини. Майже у кожному вірші поета звучить щось особливе, задушевне.

«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..»

Мрію про щастя дарували читачеві багато письменників минулих часів – Джейн Остін, Шарлотта Бронте, Генрі Райдер Хаггард, Жорж Санд, Оноре де Бальзак, Тарас Шевченко, Віктор Гюго, Лев Толстой, Михайло Старицький, Леся Українка, Марґарет Мітчелл …
Герої їх книг так не схожі один на одного, але разом з тим їх об'єднує велике почуття - любов. В ім'я кохання вони кидали виклик суспільству, жертвували своїм багатством, здійснювали відчайдушні і благородні вчинки. А їх творці жили в своєму світі, мріяли, кохали і творили ...





Джейн Остін (1775 - 1817) - класик англійської та світової літератури, основоположник «дамського роману». Її книги «Почуття і чутливість» (1811), «Гордість і упередження» (1813), «Менсфільд-парк» (1814), «Емма» (1815) вважаються шедеврами, а їх автора до сих пір вважають «Першою леді» англійської літератури.
У 1811 році під псевдонімом Леді Джейн був виданий роман «Відчуття і чутливість», який відкрив Джейн Остін дорогу в літературний світ. 28 січня 1813 в «Морнінг кроникл» з'явилося повідомлення про вихід у світ «Гордості і упередження» у видавництві Т. Еджертона. 27 січня Джейн Остін отримала перший авторський екземпляр, а 29 січня роман з'явився в книжкових магазинах. На титульному аркуші значилося: «Гордість і упередження». Роман в 3-х книгах автора «Почуття і чутливості». Вартість 18 шилінгів ». Про роман говорили в суспільстві. На одному з обідів видатний англійський письменник Річард Брінслі Шерідан зауважив, що «не читав нічого дотепніше цієї книги».
Джейн Остін подарувала світові витончені історії кохання, проте сама так і не знайшла щастя. З біографії письменниці відомо дуже мало. Її сестра, Касандра Остен, прагнучі вберегти особисте життя Джейн, знищила більшу частину листування і тим самим створила благодатний грунт для всіляких неймовірних припущень. Мисливців розгадати цю загадку і відповісти на нескінченні «чому?» чимало. Англійські письменники давно зробили Джейн Остін героїнею романів, оповідань, поем і п'єс. Про неї писав Редьярд Кіплінг, англійська письменниця Фей Уелдон, а австралійська романістки Барбара Кер Вілсон написала роман з несподіваною назвою «Джейн Остін в Австралії» ...

Жанр - біографія, драма
Режисер - Джуліан Джарролд
Рік - 2007
Біографічний фільм про молоді роки англійської письменниці Джейн Остін та про її роман з ірландцем Томасом Лефроєм.

Остен, Джейн. Гордість і упередженість : роман / пер. з англ. В. К. Горбатько ; худож. оформ. Б. П. Бублік. – Харьків : Фоліо, 2005. – 350 с. – (Світова література).
Перше знайомство героїв роману багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню…




Жанр - драма
Режисер - Джо Райт
Рік – 2005
Дія відбувається на початку XIX століття в провінційній Англії. У центрі оповідання — небагата родина Беннетів, що складається з пана й пані Беннет та їхніх п'ятьох дочок — Джейн, Елізабет, Мері, Кетрин і Лідії. Головною метою життя пані Беннет є скоріше й вдаліше видати заміж дочок…






Оноре де Бальзак (1799 - 1850) - відомий французький романіст і драматург, автор серії романів «Людська комедія» - народився в місті Тур. У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Тут панував суворий нагляд за вихованцями. Чи не єдиною його відрадою в колежі були книги. Оноре читав все, що міг знайти в бібліотеці - сентиментальні романи, романтичну поезію, історичні хроніки. Феноменальна пам'ять Бальзака вбирала безліч фактів, історичних подій, що згодом допомогло йому створити сотні образів і портретів в своїх творах. Саме в колежі він починає писати вірші і, очевидно, вже тоді зароджується у нього думка стати письменником.
З великими труднощами здобувши середню освіту, Бальзак записується вільним студентом в Школу права, водночас відвідує лекції в Сорбонні, серйозно цікавиться філософією і художньою літературою. Та разом з тим йому доводиться працювати помічником у конторі нотаріуса. У 1819 році Оноре закінчує курс юридичного факультету й отримує ступінь бакалавра права. Перед ним відкривається можливість благополучної кар’єри.
Але одного дня Оноре йде з нотаріальної контори, де він служив, і вирішує присвятити себе літературі. Він пробував писати в різних жанрах. Після десяти років пошуків, невдач і розчарувань Бальзак звернувся до сучасності і відкрив для себе в житті оточуючих людей невичерпне багатство конфліктів, різноманітність типів і характерів. Так з'явилася «Людська комедія» - епопея, що складається більш ніж з 90 романів, повістей і оповідань, пов'язаних загальним задумом і безліччю персонажів. Найбільш відомі твори «Невідомий шедевр», «Шагренева шкіра», «Батько Горіо», «Блиск і злиденність куртизанок», «Втрачені ілюзії» і «Євгенія Гранде».
У своїх книгах Бальзак орудував великими грішми , заглядав в гаманець кожному зі своїх персонажів, а в особистому житті вигадував запаморочливі фінансові витівки. Він випробував безліч різних способів розбагатіти і майже у всіх починаннях зазнавав невдачі. Він побудував будинок - його списали за борги. Він засновував газети - і терпів крах. Були у нього і просто фантастичні прожекти - вирощування ананасів під Парижем.
І все ж щастя посміхнулося йому. Перша велика любов увійшла в життя письменника в 1821 році під ім'ям мадам де Берні. Вона була заміжньою жінкою і старшою за Бальзака, але це був союз споріднених душ. Саме їй він присвятив свій роман «Луї Ламбер».

Евеліна Ганська
28 лютого 1832 року Оноре де Бальзак одержав лист, що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна жінка». Авторка листа вихваляла талант Бальзака. За першим листом надійшов другій і третій, «Іноземка» не відкривала свого імені, але обіцяла регулярно писати. В одному з листів вона просила адресата відгукнутися кількома словами через паризьку газету «Котід’єн». Це мало означати, що Бальзак отримав усі листи і вона без застережень може продовжувати йому писати. Захопившись цією кореспондентською інтригою, письменник так і зробив. Анонімне листування тривало майже рік, аж поки йому не запропонували зустрітися у Швейцарії. Вперше Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська побачились в жовтні 1833 року у Невшателі. Тоді ж Бальзак познайомився з чоловіком Евеліни – Венцеславом Ганським. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання.
У 1842 році Евеліна овдовіла, але довго не могла вийти заміж за Бальзака. У 1847 році Оноре де Бальзак вперше відвідав маєток Ганської у селище Верхівня Ружинського району Житомирської області. На початку 1848 року Бальзак повернувся до Франції. Вдруге у Верхівню Бальзак приїхав у вересні 1848-го й прожив там до кінця 1849 року. Під час свого третього візиту він одружився з Евеліною Ганською. Церемонія вінчання відбулася 14 березня 1850 року у костьолі Святої Варвари у Бердичеві. У травні подружжя поїхало до Парижу.

Бальзак О. Евгения Гранде // Оноре де Бальзак. Гобсек. Евгения Гранде. Отец Горио. – Ташкент, 1982. – С. 61 – 230.
«Євгенія Гранде» — роман Оноре де Бальзака 1833 року. Вперше частково опублікований в журналі «L'Europe littеraire» у вересні 1833 року. Перша повна публікація була здійснена в 1834 році. Роман Оноре де Бальзака, входить до циклу «Сцени провінційного життя». Події розгортаються у французькій провінції дев’ятнадцятого століття. Голова заможної родини буржуа-мільйонер, скнара  Фелікс Гранде таємно заощаджує гроші, ні на кого не витрачає їх, економить на всьому. Його донька Євгенія Гранде знайомиться зі своїм кузеном Шарлем, який приїхав з Парижа. Між ними виникають почуття…
Жанр - драма
Режисер - Сергій Алексєєв
Рік – 1960
За однойменним романом Оноре де Бальзака. Події фільму розгортаються у французькій провінції 19-го століття.









Александр Дюма-син (1824 - 1895) – французький письменник, драматург, прозаїк, поет, член Французької академії з 1874. У 1847 році написав збірку віршів «Гріхи юності»,  в 1848 — роман «Дама з камеліями», що став літературною основою для опери Джузеппе Верді «Травіата».
У 50-ті роки XIX століття в Парижі проживала молода, красива і приваблива особа. Всі, хто бачив її в перший раз і не знав ні імені ні професії, звертали на неї особливу увагу. «Вона була високого зросту і дуже худорлява, але свій фізичний недолік вона надзвичайно приховувала під складками плаття. Її довга шаль, кінці якої спускалися до землі, по обидва боки лежали на широких оборках шовкової сукні, а пухнаста муфта, в яку вона ховала руки, притискаючи її до грудей, так майстерно була оточена воланами, що найвимогливіший критик не міг би нічого заперечити проти краси ліній. ЇЇ чудова голівка була предметом особливого кокетства. Вона була дуже маленька .. Уявіть собі на дивовижному овалі обличчя чорні очі і над ними такий чистий вигин брів, наче намальований ... ». Ця жінка була найзнаменитішою куртизанкою свого часу - Марі Дюплессі (справжнє ім'я Альфонсина Плессі).
Марі Дюплессі 
Зустріч Олександра Дюма-сина з Марі Дюплессі сталася на початку осені 1844 року. Їх роман тривав трохи менше року, до серпня 1845 року і закінчився з ініціативи Дюма. У прощальному листі він написав: «Дорога Марі, я не настільки багатий, щоб любити вас так, як мені хотілося б, і не настільки бідний, щоб бути улюбленим так, як хотілося б Вам. Ви занадто шляхетні, щоб не зрозуміти причин, що спонукали мене написати вам цього листа, і занадто розумні, щоб не пробачити мене…». Александр Дюма разом зі своїм знаменитим батьком, автором «Трьох Мушкетерів» вирішує здійснити подорож по Іспанії та Алжиру. По дорозі додому він дізнається про те, що Марі вже немає...
Ця історія любові стала основою роману «Дама з камеліями» Александра Дюма-сина, який побачив світ у 1848 році. Марі Дюплессі виступає в романі під ім'ям Маргарити Готьє. Книга мала колосальний успіх і молодого Дюма драматурги прохали переробити сюжет роману для сцени. Прем'єра п'єси в театрі відбулася в 1852 році і мала більший успіх, ніж роман. А коли на наступний рік Джузеппе Верді написав оперу «Травіата», де Марі була вже під ім'ям Віолетти, Марі Дюплессі знайшла безсмертя.

Дюма А. (сын). Дама с камелиями / пер. с фр. С. М. Антик ; предисл. Ж. Жанена. – Воронеж : Изд-во Воронеж ун-та, 1992. – 176 с.
«Одного разу молода людина проходить  вулицею, зустрічає жінку, дивиться на неї, обертається, йде далі. Він не знає цієї жінки, у неї є свої радості, смуток, кохання, в яких він не бере ніякої участі ... Він не існує для неї ... Минають тижні, місяці, роки і раптом несподівано, йдучи кожен по призначеному їм особливому шляху, за дивною логікою подій вони стикаються віч-на-віч ... »
Опера в 3-х діях (4 картинах)
Композитор - Джузеппе Верді
Автор лібрето - Франческо Марія П'яве
Прем'єра - 6 березня 1853, театр ла Феніче, Венеція
Жовтень, середина XIX століття, Париж. Куртизанка Віолетта Валері влаштовує один з вечорів у своєму салоні. Їй представляють парубка, що недавно приїхав у Париж з провінції, Альфреда Жермона, що справляє враження більш уважного і чуйного чоловіка, ніж її супутник барон Дуфоль. Він промовляє палкий тост про любов. Залишившись з Віолетою на самоті, Альфред освічується їй у коханні, і намагається переконати її змінити спосіб життя.
Жанр - драматичний фільм
Режисер - Мауро Болоньіні
Рік - 1981
Сюжет фільму заснований на реальних фактах біографії Альфонсини Дюплессі і історії її відносин з Александром Дюма-сином
Жанр - драматичний фільм
Режисер - Десмонд Девіс
Рік - 1984
Фільм знятий за однойменним романом Александра Дюма-сина










Сер Генрі Райдер Хаггард (1856 - 1925) - англійський письменник, юрист і фахівець з агрономії і ґрунтознавства, класик світової пригодницької літератури, Лицар-Командор ордена Британської імперії (1912) - народився в Браденеме (графство Норфолк) в родині сквайра Вільяма Хаггарда, він був восьмим з його десяти дітей. У дев'ятнадцять років Генрі Райдер Хаггард глибоко і, як з'ясувалося, на все життя полюбив дочку сквайра - сусіда, Лілі Джексон. Але батько вважав передчасним намір сина одружитися і вважав за краще відправити його в Південну Африку секретарем Генрі Булвера, англійського губернатора провінції Наталь. Так була зруйнована його єдина справжня любов, як писав згодом Хаггард. Поїздка в Південну Африку визначила його подальшу творчу долю: саме Африка стала для Хаггарда невичерпним джерелом тем, сюжетів, людських типів його численних книг, та й сама туга за втраченою любов’ю стала однією з визначальних тем творів письменника, втілившись у незвичних образах.
«Дочка Монтесуми» - історичний роман Генрі Райдера Хаггарда, опублікований в 1893 році. Його дія відбувається на тлі завоювання Мексики Кортесом за часів імператора Монтесуми. Томас Вінгфілд, кинувши до підніжжя вівтаря помсти розмірене життя, спокійне майбутнє і навіть перше кохання, виявляється в складі іспанської експедиції до берегів Нової Іспанії.

Хаггард, Генри Райдер. Дочь Монтесумы : роман / Райдер Хаггард ; пер. с англ. Ф. Л. Мендельсона ; послесл. И. П. Магидовича ; ил. Л. М. Гольдберга. – Москва : Правда, 1990. – 413 с., ил. – (Мир приключений).
«Над першим коханням зазвичай сміються, але якщо це справжня любов, якщо це не просто спалах пробудженої пристрасті, така перша любов стає також останнім коханням, вічним коханням, найщасливішим або самою гіркою часткою, яка тільки може випасти на долю чоловіка або жінки ...».









Олександр Грін (Гриневський, 1880 - 1932) - російський письменник-прозаїк і поет, представник неоромантизму, автор філософсько-психологічних творів. Почав друкуватися в 1906 році, всього опублікував близько 400 творів. Творець вигаданої країни «Грінландія». У цій країні відбувається дія багатьох його творів, в тому числі найвідоміших його романтичних книг - роману «Та, що біжить по хвилях» і феєрії «Червоні вітрила».

Подружжя Грін
Навесні 1921 року Олександра Грін одружився з 26-річною Ніною Миколаївною Мироновою. Вони познайомилися ще на початку 1918 року, коли Ніна працювала в газеті «Петроградське відлуння». Нова зустріч відбулася в січні 1921 року. Через місяць він освідчився їй в коханні. Протягом відведених Гріну долею одинадцяти наступних років вони не розлучалися, і обидва вважали свою зустріч подарунком долі.
23 листопада 1922 року письменник завершив найвідоміший свій твір - «Червоні вітрила». Олександр Степанович присвятив повість своїй дружині Ніні Миколаївні. Її вважають прообразом головної героїні - Ассоль. Коли Ассоль було вісім років, старий казкар Егль передбачив їй, що одного разу за нею прибуде принц на кораблі з червоними вітрилами і відвезе її в далеку країну. Ним став Артур Грей, капітан трищоглового «Секрету», який побачивши дівчину полюбив її. Корабель під червоними вітрилами підійшов до Каперні, де жила Ассоль. Все сталося так, як передбачив Егль. На жаль доля прототипу головної героїні виявилася не такою щасливою ...

Грин А. С. Алые паруса / Александр Грин; послесл. Т. В. Надозирной ; худож.-оформитель Е.Д. Кононученко. – Харьков : Фолио, 2017. – 95 с.
«Коли для людини головне - отримувати найдорожчий п'ятак, легко дати цей п'ятак, але коли душа таїть зерно полум'яної рослини - дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі. Нова душа буде в нього й нова в тебе ... Але є менші чудеса: усмішка, веселощі, прощення і - вчасно сказане, потрібне слово ... »




Жанр - мелодрама
Режисер - Олександр Птушко
Рік – 1961
Екранізація однойменної повісті-феєрії Олександра Гріна








четвер, 22 лютого 2018 р.

«Один із тих українців, хто пам’ятав ще свою волю…: до 260-річчя від дня народження Василя Капніста


«відомий письменник..., з походження напівгрек-напівукраїнець, завжди і скрізь – і в чужому російському оточенні, і на закордонній чужині, і на батьківщині..., залишався українцем у найкращому розумінні цього слова – українським патріотом».
Олександр Оглоблин, український історик



Народився 12 (23) лютого 1758 р. в с. Велика Обухівка на Полтавщині. Дід поета, Петро Христофорович Капнісос, відомий борець проти турецького ярма, у 1711 р. був змушений втекти до Росії, де його син, Василь Петрович, поступив на військову службу і почав писати своє прізвище як Капніст. Він рано осиротів і молоді роки провів у сім'ї ізюмського сотника Павлюка, де помітно українізувався. Невдовзі молодий офіцер успадкував посаду свого вихователя. У 1737, р. Василь-старший вже миргородський полковник. Він мав великий вплив на козацьку старшину. Відомо, що гетьман Кирило Розумовський у 1750 р. намагався приписати йому намір «державної зради» з метою відірвати Гетьманщину від Росії.
Одружився з дочкою бунчукового товариша, козака з діда-прадіда, Софією Андріївною Дунін-Борковською. Василь був шостою дитиною в родині. Народився вже після смерті батька (командира п’яти слобідських козацьких полків), який загинув у битві з прусською армією при Грос-Єгерсдорфі 19 серпня 1757 року. Мати виховувала дітей у патріотичному дусі. Вони росли в оточенні козаків та козацької старшини, що болюче сприйняла скасування гетьманства у 1764 р. Сучасники розповідали, що навіть на аудієнцію в імператриці Єлизавети Петрівни, якої Софія Борковська була «милостиво удостоєна», вона з’явилась в українському народному вбранні. Також мати дала Василю ґрунтовну класичну освіту. Майбутній поет блискуче вивчив латину, німецьку, французьку мови, ознайомився зі світовою літературною класикою.
Дитячі роки Василя Капніста пройшли в Обухівці – маєтку, подарованому його батькові імператрицею Єлизаветою.
1770-1775 рр. з тринадцяти років В. Капніст служив капралом лейб-гвардії Ізмайловського полку в Петербурзі й дослужився до гвардії підпоручика.
У Петербурзі він познайомився з Г. Державіним, відомим російським поетом, а невдовзі ввійшов у гурток, який гуртувався навколо маститого поета.
Величезний вплив на поета справила і творчість українського поета й філософа Григорія Сковороди.
У 1775 році В. Капніст написав свою першу оду в честь над перемогою над Туреччиною, правда, французькою мовою. Друкуватися почав у журналі "Санкт-Петербургский вестник" з 1780 р. Його перший віршований твір "Сатира 1" ("Сатира первая и последняя") приніс йому популярність, у якому чітко відбивалися помірковано-просвітницькі ідеали молодого поета.
У тому ж 1775 році він залишає військову службу з наміром повністю присвятити себе літературній діяльності. І справді, згодом В. Капніст стає відомим і модним у петербурзьких салонах поетом.
У 1782 p., невдовзі після одруження, Василь за протекцією свого видатного земляка, канцлера графа Безбородька поступає на службу контролером у Головне поштове управління. Це був перший і останній крок В. Капніста до кар'єри на державній службі. Несподівано він залишає службу назавжди вже у наступному, 1783 році. Цей вчинок офіційно нічим не вмотивований, але, за натяками сучасників, був реакцією В. Капніста на указ Катерини II, яким 1783 р. остаточно закріпачено українських селян.
Одночасно з виходом у відставку В. Капніст виїжджає на Україну, де постійно мешкає до кінця життя, його маєток Обухівка став осередком української шляхетської опозиції, важливим культурним центром. В. Капніст користувався великим авторитетом серед українських дворян. Ще 1782 р. його обрано маршалом дворянства Миргородського повіту, а 1785 – всього Київського намісництва (за територією більше, ніж пізніша Київська губернія; до його складу входили, зокрема, і території кількох колишніх лівобережних полків Гетьманщини – Київського, Переяславського, Лубенського та Миргородського). З 1802 р. В. Капніст – генеральний суддя Полтавської губернії, згодом – директор народних училищ, а у 1817–1822 pp. – полтавський губернський маршал дворянства. Усі ці посади були виборними (від державної служби він ухилявся), а обов'язки директора народних училищ Полтавської губернії з тих же міркувань виконував безкоштовно. Брав участь і в Вітчизняній війні 1812 року.
В Обухівці  його відвідують Г. Державін, М. Гнєдич, В. Гоголь-Яновський (батько уславленого письменника). Там неодноразово збиралися декабристи (П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, С. Лорер та ін.).
Василь Васильович усе своє життя мріяв будь-яким чином вибороти право українського народу на свободу.
У 1787 року Василь Васильович разом із групою аристократів-автономістів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано й содержано войско охочих козаков»), який, незважаючи на підтримку російських військових, дипломатів Петра Рум’янцева-Задунайського й Григорія Потьомкіна, відхилив царський уряд.
У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Сюди він приїхав фактично таємно. Брати добилися аудієнції королівського канцлера, графа Герцберга. Основне запитання, яке Капністи поставили графу, – можливість прусського уряду надати допомогу (моральну, політичну, а, можливо, і військову) тим в Україні, хто готовий почати боротьбу проти «московської тиранії» та «деспотизму Потьомкіна». До речі, досі не зрозуміло, які конкретно дворянські або козацькі суспільні прошарки представляли Капністи. Василь Васильович дуже ризикував, бо реальною була можливість, що прусський уряд повідомить про його зондаж Петербургу. На щастя, Герцберг дав дуже ухильну відповідь, але не розкрив таємниці петербурзькому уряду.
В.Капніст писав оди, елегії, анакреонтичні (легкі, грайливі, ліричні) вірші. Багато віршів поета відображають побут тодішньої України. Він оспівав багатство природи рідного краю ("Обухівка", "В пам'ять береста" та ін.). Написав і вірш на честь Полтавської битви. Поезія Капніста була пов'язана з передромантичними літературними течіями й зіграла помітну роль в розвитку літератури допушкінської доби. Були в нього й гострокритичні твори. Так, у своїй "Оді на рабство" (1783) він різко виступив проти закріпачення українського селянства. Як відомо, російська цариця Катерина ІІ скасувала в 1764 р. гетьманське правління Україною. Тож поет головним чином виступав за відновлення гетьманства. Твір довгий час ходив серед громадськості в списках і набув широкого розголосу. Ода була надрукована з великими труднощами лише в 1809 р., а через сорок років піддана жорсткій цензурі.

Найвище творче досягнення В. Капніста – викривальна комедія у віршах «Ябеда» (у 1-й редакції «Ябедник». 1793), опублікована і поставлена на сцені 1798 р. Але після четвертої вистави заборонена. Твір, що був гострою сатирою на царські бюрократію і суд, дістав високу оцінку В. Бєлінського та І. Франка. Та не дивлячись на заборону, комедія "Ябеда" продовжувала незмінно входити в репертуар деяких впливових російських театрів до 1840-х рр.
В. Капніст один з перших переклав російською мовою «Слово о полку Ігоревім» та зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.
В. Капніст мав велику і дружню сім'ю. Протягом життя в нього народилося п'ятнадцятеро дітей, з яких досягло зрілого віку лише шестеро – Семен, Володимир, Іван, Олексій, Катерина і Софія. Діти зробили свій внесок в українське національне відродження. Олексій – знайомий Т. Шевченка – був близький до кирило-мефодіївців. Семен укладав словник української мови. В салоні доньки поета Софії в Полтаві бували М. Гулак, В. Білозерський, О. Навроцький
Помер Василь Капніст 28 листопада (9 жовтня) 1823 р. після тривалого запалення легенів.
В 1958 році з нагоди 200-річчя від дня народження письменника на місці будинку Капністів встановили гранітну стелу, відкрито меморіальну дошку на фасаді Будинку культури. На території парку збереглися могили Василя Капніста та його батька Василя Петровича.
У листопаді 2008 року в рідному селі В. В. Капніста відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника поетові і громадському діячеві, спорудженого за проектом харківського студента Сергія Лінника.


четвер, 8 лютого 2018 р.

Історії незвичайних подорожей і великих географічних відкриттів від Жуля Верна: до 190 - річчя від дня народження відомого класика світової літератури



«Коли наше оповідання видається неправдоподібне сьогодні, то воно може бути правдиве завтра завдяки науковим здобуткам майбутнього…»
Жуль Верн


Франція - країна, яка збагатила світову літературу справжніми шедеврами, здатними вразити самого вимогливого читача. Твори французьких авторів перекладені багатьма мовами світу, і ними зачитується не одне покоління цінителів літератури. У ХІХ столітті у всіх європейських країнах література вийшла на вищий виток свого розвитку. Ця епоха дала Франції блискучу плеяду письменників і поетів світового рівня – Віктор Гюго, Олександр Дюма, Оноре де Бальзак, Жуль Верн, Гюстав Флобер…
Неоціненний внесок у скарбницю світової літератури зробив видатний французький письменник Жуль Габрієль Верн,  створив цілу серію найцікавіших пригодницьких романів, наповнених пізнавальними фактами з різних областей науки, а також став одним з основоположників літературного жанру наукової фантастики.

Майбутній письменник народився 8 лютого 1828 року в портовому місті Нанті. Батько його був адвокат і хотів для сина такої самої кар’єри. Але вразливий і допитливий хлопець мріяв про інше – про далекі мандри. Його вабило море. Коли йому минуло дванадцять років, він одягшись юнгою, пробрався на шхуну «Коралі», що мала відпливати до Індії. Подумки хлопець уже прощався з Францією. Попереду – неосяжні простори Атлантики, невідомі острови, Тихий та Індійський океани і нарешті – країна казок, таємнича Індія… Проте цій мрії не судилося збутись. На шхуні з’явився батько й забрав мандрівника додому.
Однак свою мрію про море Жуль Верн не залишив, тільки тепер він подорожував в своїй уяві. Він міг по пам'яті прокласти курс по карті, знав усі пам'ятки на обраному шляху, складав списки необхідних у подорожі предметів.
Закінчивши Нантський ліцей, Жуль Верн 1847 року приїхав у Париж. За наполяганням батьків Верн закінчує юридичний факультет в Сорбонні (1847 - 1851), але не продовжує справу батька, який володіє нотаріальною конторою, а захоплюється театром. З 1852 по 1854 рік він - секретар Ліричного театру, пробує сили в віршованих комедіях-водевілях.
Але перші його твори-вірші, оповідання, водевілі, лібрето комічних опер – успіху майже не мали. Справжнє своє покликання він знайшов пізніше, коли в 1863 році написав роман «П’ять тижнів на повітряній кулі». Цей роман надрукував відомий на той час видавець П’єр-Жуль Етцель, який повірив у талант Жуля Верна.
Твором «П’ять тижнів на повітряній кулі» Жуль Верн поклав початок величезної серії науково-фантастичних і пригодницьких романів «Незвичайні подорожі». Він уклав з Етцелем угоду, за якою мав писати щороку по два романи.
Починається тріумфальний шлях Жуля Верна – романіста. Один за одним виходять твори «Подорож до центру Землі» (1864), «Подорож з Землі на Місяць» (1865), «Подорож капітана Гаттераса» (1866), «Діти капітана Гранта» (1868)…
1872 року Жуль Верн назавжди виїхав з Парижу. Він поселився в тихому провінційному місті Ам’єні. Письменник продовжував літературну діяльність. Пильно стежив за всіма подіями політичного, культурного та наукового життя країни.
В юнацькі роки Жуль Верн цікавився природничими науками і технікою, історією географічних відкриттів, навігацією і повітроплаванням, завів картотеку, куди заносив всілякі відомості про наукові відкриття і винаходи, знайомився з вченими і мандрівниками, відвідував диспути і доповіді. Все це допомогло йому знайти справжнє творче визнання. Каталог поповнювався і в наступні роки і до кінця життя Жуля Верна займав цілу шафу. В каталозі налічувалося понад двадцяти тисяч зошитів з виписками, розсортованими за галузями знань.
Крім романів, Жуль Верн написав десять наукових досліджень з географії. Найзначніше з них – тритомна «Історія великих подорожей». Письменник і сам пристрасно любив подорожувати. У 1867 році Верн здійснив трансатлантичний круїз на пароплаві «Грейт-Істерн» до Сполучених Штатів, побував в Нью-Йорку, на Ніагарському водоспаді. На яхтах «Сен-Мішель І», «Сен-Мішель ІІ», «Сен-Мішель ІІІ» він об’їхав узбережжя Франції, Іспанії, побував у Середземному й Північному морях, відвідав Шотландію.
Відомий романіст був членом французького Географічного Товариства, також він удостоєний найпочеснішої у Франції нагороди - Великої премії французької Академії. У 1892 році Жуль Верн став кавалером ордена Почесного легіону. Творча спадщина письменника величезна. Його книги складають бібліотеку приблизно з 115 великих томів.


Незвичайні подорожі
Жуль Верн майже все своє творче життя присвятив створенню багатотомної серії романів, об'єднаних під загальною назвою «Незвичайні подорожі». Назва серії було обрана не випадково. У кожному романі, незалежно від теми і сюжету, розгортається строката географічна панорама. Барвисті описи природи, численні відступи на історичні та географічні теми органічно вплітаються в тканину пригодницького сюжету. Звідси - першорядна роль географії в романах Жуля Верна, які є не просто пригодницькими, а пригодницьке-географічними. «Я поставив собі за мету описати в ”Незвичайних подорожах” всю земну кулю», - говорив Жуль Верн. Цьому завданню він присвятив все своє життя, написавши 63 романи і дві збірки повістей та оповідань, виданих в 97 книгах.

Верн Ж. Двадцать тысяч лье под водой. Робур-Завоеватель / пер. с фр. Н. Г. Яковлевой, Е. Ф. Корша, Я. З. Лесюка ; пред. З. Потаповой ; ил. А. П. Мелик-Саркисяна. – Москва : Правда, 1987. – 672 с., ил.
1866 рік. Професор Ароннакс разом з гарпунером Недом Ландо і своїм вірним слугою Консейлемом після корабельної аварії потрапляє на борт таємничого підводного судна «Наутілус». Всі троє стають бранцями судна і його дивного капітана, що носить ім'я Немо. За десять місяців, що тривала їх підводна подорож, вони побували в Антарктиді, в глибоководних океанських западинах і навіть на руїнах Атлантиди.



Верн Ж. Дунайский лоцман. Необыкновенные приключения экспедиции Барсака / пер. с фр. А. Волкова ; предисл. З. Потаповой, художник И. Пчелко. – Москва : Изд-во «Правда», 1988. – 448 с., ил.
«Дунайський лоцман» - пригодницький роман, написаний Мішелем Верном на основі задуму його батька, Жуля Верна. «Незвичайні пригоди експедиції Барсака» - роман, який вперше був опублікований в 1919 році. 5 глав цього роману були написані французьким письменником Жулем Верном в 1905 році, а продовження - його сином Мішелем Верном через 14 років, в 1919 році. У книзі розповідається про події, що відбуваються в центральній Африці.


Верн Ж. Жангада, или 800 лье по Амазонке ; Плавающий город : романы / Жюль Верн ; пер. с фр. Е. Шишмаревой, М. Вовчок ; сост. серии О. Дыдыкина. – Харьков : Книжный клуб «Клуб семейного досуга» ; Белгород : ООО Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2017. 320 с. – (Мир приключений).
На жангаді - плоту під трикутним вітрилом, солом'яною хатиною - багатий лісовласник  Жоам Гарраля зі своїм численним сімейством пливе по Амазонці з Перу до Бразилії на весілля дочки. У Бразилії його вже багато років розшукують за злочин, якого він не скоював ... У романі «Плавуче місто» величезний корабель «Грейт-Істерн» пливе з Ліверпуля в Нью-Йорк ...

Верн Ж. Замок у Карпатах. – Львів : Світ, 1992. – 112 с.
Книга Жуля Верна побачила світ українською мовою у Львові 1934 року и розповідає про таємничі події, що відбувалися у закарпатській околиці Залісся.








Верн Ж. Золотой вулкан : роман / пер. с фр. – Краснодар : Сов. Кубань, 1993. – 384 с.
Разом з героями цього роману читач пройде шлях повний захоплюючих пригод.








Верн Ж. Матиас Шандор. Повести и рассказы / пер. с фр. – Харьков : СП «Фолио» LTD,  фирма «НЕОФИТ» LTD, 1993. – 462 с. – (Золотой век).
До книги увійшли роман «Матіас Шандор» та повісті й оповідання Жуля Верна «Драма в повітрі», «Зимівля в льодах» і «Досвід доктора Окса».
Верн Ж. Проклятая тайна. Маяк на краю света. Морской змей. – Краснодар : Сов. Кубань, 1993. – 416 с.
Роман «Проклята таємниця» був написаний Ж. Верном близько 1898 року, під впливом «Людини-Невидимки» Герберта Уеллса, але був відкладений. Вже після смерті письменника його син Мішель за вказівками видавця грунтовно відредагував і допрацював рукопис, знайдену в архіві. В основі роману «Маяк на краю прірви» лежить оригінальний рукопис Жуля Верна. Текст роману, проте, був змінений сином Мішелем Верном і видавцем Жулем Етцелем-молодшим. Героям роману «Морський змій» - членам екіпажу шхуни «Сент-Інах» письменник привласнив імена своїх шкільних товаришів (Ромен Аллот, Еваріст Буркар, Блен Дюкре, Жан-Франсуа Ерто, Ів Кокебер, Матюрен Олливье і інші) , а Кабідуленом звали відставного моряка - власника харчевні в Нанті в ті роки, коли Жуль Верн був ще дитиною.

Верн Ж. П’ятнадцятирічний капітан : роман / пер. з фр. П. І. Соколовського ; вступ. слово В. І. Пащенка ; гравюри Ш. Барбанта. – Київ : Веселка, 1990. – 303 с., іл.
Роман розповідає про Діка Сенда – мужнього юнака, що вийшов переможцем із численних випробувань.






Верн Ж. Школа робинзонов. Деревня в воздухе : романы / пер. с фр. – Москва : Файн, 1993. – 320 с.
«Школа робинзонов» - це не скільки роман-подорож, скільки роман-жарт. Елемент гумору займає не останнє місце в творах Жуля Верна. «Село в повітрі» - в 1896 році доктор Іохаузен, лікар і біолог, великий гуманіст відправляється в наукову експедицію в глиб Африки, з метою вивчення мавп-гомінідів, і безслідно зникає в джунглях ...







Історії великих подорожей
Інтерес Жуля Верна до науки визначив напрямок всієї його літературної діяльності. Поряд з романами, які сприймаються як явище не тільки художньої, але і науково-художньої літератури, він написав також науково-популярні книги з географії.
Одночасно із задумом «Незвичайних подорожей» склався задум другої серії книг - «Загальної історії географічних відкриттів». В середину 1870 року вийшла друком перша з шести книг «Загальної історії ...». Завершена ж була робота тільки через десятиліття, в 1880 році, коли вийшла в світ шоста - і остання - книга. Одночасно була видана історико-географічна праця Жуля Верна в трьох великих томах.

Верн Ж. Всеобщая история географических открытий / Жюль Верн ; пер. с фр. Е. Брандиса, Т. и В. Ровинских, Е. Лопыревой. – Москва : Эксмо, 2007. – 896 с., ил.
Книга Жуля Верна отримала істинно світове визнання. Вона перекладена багатьма мовами світу і користується заслуженою славою одного з кращих видань з історії освоєння людством планети Земля. Тільки такому працівнику, яким був Жуль Верн, виявилося під силу ретельне вивчення історичних і географічних джерел, праць фахівців-географів, записок мандрівників, щоденників учасників експедицій, матеріалів державних архівів. Багатство і різноманітність фактичних відомостей, суворий виклад фактів і тисячі географічних назв, сотні першовідкривачів від глибокої давнини до новітнього часу - це зробило вихід книги найважливішою подією культурного життя Франції кінця XIX століття. Численні ілюстрації були виконані спеціально для цього видання кращими французькими художниками. У виданні можна побачити географічні карти і малюнки із старовинних книг і записок мандрівників.


Ф. Беллерман. «Венесуельський пейзаж» 1844 р.

Карта Західної і Центральної Африки із зазначенням маршруту експедиції Г. Барта. 1854 р.
Американські давнини. Хромолітографія з книги Ф. Ратцель «Народознавство» 1900 р.




Екранізація творів Жуля Верна

Жанр - пригодницький фільм
Режисер - Володимир Вайнштейн
Прем'єра - 15 вересня 1936 року
Екіпаж яхти «Дункан» лорда Гленарвана в водах Шотландії зловив акулу. При обробленні туші всередині риби виявилася пляшка, в якій на трьох мовах написано прохання про допомогу від потерпілих корабельної аварії.





Жанр - пригодницька фантастика
Режисер - Василь Левін
Рік – 1975
Професор П'єр Аронакс, його слуга Консель і китобої Нед Ленд потрапляють на підводний корабель, який називається «Наутілус». Творець, власник і капітан корабля називається іменем Немо.





Жанр - фантастична комедія
Режисер - Олдржих Липський
Рік - 1981
Дія фільму відбувається в XIX столітті. Оперний співак, граф Телекі, шукає свою кохану, теж оперну діву Сальсу Верде, яку викрав таємничий Барон Горц - надзвичайний шанувальник оперного мистецтва ...





Жанр - пригодницький фільм
Режисер - Базз Кулик
Прем'єра - 16 квітня 1989 року
Англійський джентльмен Филеас Фогг укладає парі про те, що він здійснить кругосвітню подорож за вісімдесят днів, і разом зі своїм слугою Паспарту вирушає в дорогу.





Жанр - пригодницький фільм
Режисер - Ерік Бревіг
Рік – 2008
Дивакуватий професор Тревор Андерсон, піднятий на сміх колегами за свої ексцентричні теорії, подорожує з племінником Шоном по Ісландії ...