* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

четвер, 27 грудня 2018 р.

Кулінарні історії зі сторінок світової літератури

Мистецтво кулінарії – це мистецтво приготування смачної страви. Слово «кулінарія» походить від латинського слова «culina» - кухня й означає кухарська справа. Кулінарія має багатовікову історію, що зібрала воєдино досвід і навички прийомів приготування їжі різних народів, які дійшли до наших днів.  Про мистецтво кулінарії писали мислителі Древнього Риму, Греції і Сходу. У Межиріччі були знайдені перші кулінарні книги - древні глиняні таблички, які містили рецепти приготування страв. Найдавнішою кулінарною книгою в Європі вважається «Апіціевскій корпус», яка була написана в кінці IV - на початку V століття на латині. Перше друковане видання книги датоване 1483 роком. Автор описує суміш стародавньої грецької та римської кухні.
З розвитком суспільства кулінарна майстерність удосконалювалася. Кулінарні рецепти багатьох страв створювались спочатку в домашніх умовах, а потім – кухарями багатих будинків і ресторанів. Французи є відомими законодавцями моди в кулінарії. Мистецтво майстерно готувати прийшло в країну з Італії, разом з Марією Медичі. Багато кулінарних книг видавалось у Франції в XVIII-XIX століттях придворними кухарями аристократичних домів. Гійом Тірель - кухар королівського двору Франції під час першого правління династії Валуа і Столітньої війни - написав знамениту книгу «Le Viandier», яка вважається одним з перших професійних трактатів, написаних у Франції, і на якій засновані французькі гастрономічні традиції. Французький філософ, кулінар, юрист, економіст, політичний діяч, музикант Жан Антельм Брійя-Саварен є автором однієї з найвідоміших книг XIX століття «Фізіологія смаку». А відомий французький кухар Марі-Антуан Карем є одним з творців високої кухні.
Мистецтво кулінарії кожної країни - це невід'ємна частина національної культури. Кожен народ має свій неповторний уклад життя, свої обряди, звичаї та легенди, які проявляються і в кулінарії. Кожна страва національної кухні - це витвір мистецтва. Їжа обов'язково має бути смачною і доставляти найбільш приємні смакові відчуття.




Паштет «сюзерен» від Вільгельма Гауфа

«Карлик Ніс» - одна з найвідоміших казок німецького письменника Вільгельма Гауфа. Входить в альманах «Олександрійський шейх і його невільники».
В одному безіменному місті Німеччини жив швець. Його дружина Ганна та син Якоб успішно торгували на ринку овочами. Одного разу, коли до їх лотку підійшла потворна стара і стала лаяти товар, Якоб розсердився і висміяв її зовнішність. Вона пообіцяла, що він стане таким же. Старенька попросила Якоба допомогти їй віднести товар додому, а на знак подяки нагодувала його смачним супом … Якобу наснилося, що він багато років служив в образі білки в її будинку і став навіть майстерним кухарем. Коли Якоб прокинувся і повернувся додому, він дізнався що пройшло довгих сім років. А він перетворився на карлика з довгим носом, в якому його батьки не впізнали свого Якоба… Він замислився, як йому дали жити. Якоб пригадав, що навчився добре куховарити і в цьому ділі може позмагатися з будь-яким майстром. Герцог тієї країни любив добре поїсти і вишукував собі кухарів з усіх країн світу. До його палацу й пішов Якоб…
 «Герцог покликав до себе Карлика Носа і сказав йому:
- Ну, тепер ти повинен показати всю свою майстерність. Цей князь, що гостює в мене, звик добре поїсти і має славу найпершого ласуна, після мене звичайно. То ти вже доглянь і подбай, щоб мій стіл щодня дивував його чудовими несподіванками…
Сусідній князь уже два тижні гостював у герцога і був усім задоволений. П’ять разів на день вони сідали за стіл, і герцог не мав підстав ремствувати на свого карлика. І от на п’ятнадцятий день герцог звелів покликати Якоба і представив його своєму гостеві, запитавши, чи вдоволений він унтер-кухмейстером.
– Ти чудовий кухар, - звернувся до Якоба князь, - і тямиш , що то значить добре їсти. За весь час, як я тут, ти жодного разу не подав двічі однакової страви, і все було чудово приготовлено. Тільки скажи мені, чому ти досі не почастуєш нас королем усіх страв – паштетом «сюзерен»?...»

Цікавий факт

Відмітна риса національної кухні – різноманіття сосисок, які є в найширшому асортименті. Гарячі сосиски подіються з м’якою або гострою гірчицею, а також картопляним салатом разом зі шматочком хліба або рогаликом. Аналогічним чином готуються смажені ковбаски, які подаються до столу з картопляним салатом або квашеною капустою.


Мірошниченко С. А. Колекція кулінарних задоволень  - до уваги читачів пропонується чудова кулінарна книга. Тут ви знайдете покрокові рекомендації з приготування страв. Кольорові фотографії та поради кулінарів допоможуть вам зробити приготування їжі максимально зручним.




Різдвяна гуска і пудинг від Чарльза Діккенса

«Різдвяна пісня в прозі»  видатного англійського письменника Чарльза Діккенса – один із кращих творів світової літератури. Це повість про найвищі людські цінності. Вона має казковий сюжет: про серйозні речі легше говорити, надавши їм казкової форми. У Різдвяну ніч в оселі головного героя з’являються невблаганні й незворушні духи, які допомагають йому переосмислити все життя, зрозуміти його велич і красу. «Різдвяна пісня» вчить нас добру і застерігає від лихих вчинків, вселяє віру, що в житті не буває безвихідних ситуацій. Людина завжди має шанс стати кращою. Робити добро ніколи не пізно – каже нам мудрий письменник.

Наближалося Різдво. «…Світло від ламп в крамницях, прикрашених ялинками, кидало червоний колір на перехожих. О, цього вечора багато чого продавали в крамницях.. Міський голова в своєму, схожому на фортецю, палаці давав наказ п’ятдесятьом кухарям та економкам наготувати все на свята так, щоб воно було гідним дому міського голови. Навіть бідний кравець, що жив на піддашші… і той замішував пудинг на завтра…
Ніколи не було такої гуски!... Усі дивувалися, що вона була така ніжна, пахуча, велика.. Разом із підливою з яблуками та м’ятою картоплею гуска була дуже добрим обідом для всієї сім’ї…».

Цікавий факт

Велике місце в харчуванні англійців займають різні пудинги - м'ясні, круп'яні, овочеві та фруктові. Серед святкових страв найбільш популярний різдвяний плум-пудинг. Готується він з сала, хлібних крихт, борошна, родзинок, цукру і різних спецій. Перед подачею пудинг поливають зверху ромом, підпалюють і палаючим ставлять на стіл.




«Святковий стіл» - автори книги підготували безліч оригінальних рецептів на всі випадки життя. Чому б замість традиційних салатів не спробувати приготувати закуски з Італії, Англії, Франції, Греції ...




Галушки та вареники з сиром від Миколи Гоголя

«Ніч перед Різдвом» - повість Миколи Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Письменник запрошує нас до українського села Диканьки, де творяться дива, де зірки та місяць яскраво світять на різдвяному небі. «Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти…»


Вакула «не без побоювання відчинив двері і побачив Пацюка, що сидів на долівці по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками. Ця миска стояла, як навмисно, врівень з його ротом. Не поворухнувши й пальцем, він нахилив трохи голову до миски і сьорбав юшку, хапаючи часом зубами галушки…
Пацюк, мабуть, дуже зайнятий був галушками, бо здавалося, зовсім і не помітив, як прийшов коваль, який, ледве ступивши на поріг, піддав йому пренизенький уклін… Але Пацюк мовчав.
Тут помітив Вакула, що ні галушок, ні діжки перед ним не було; а замість них стояли на долівці дві дерев’яні миски; одна була повна вареників, друга сметани. Думки його і очі мимохіть звернулися на ці страви. «Подивимось», казав він сам до себе, «як це буде Пацюк їсти вареники. Нахилятись він, певно не схоче, щоб сьорбати, як галушки, та й не можна: бо треба вареника спершу вмочити в сметану».
Тільки він устиг подумати це, як Пацюк роззявив рота; подивився на вареники і ще більше роззявив рота. Тоді вареник вискочив з миски, шубовснув у сметану, перекинувся на другий бік, підскочив угору і якраз потрапив йому в рот…».

Цікавий факт

Урочисте увічнення у камені традиційної української народної страви - галушки, відбулося в Полтаві 1 квітня 2006 року й присвячувалося дню народження Миколи Васильовича Гоголя, який у своїх творах прославив галушку на весь світ.


«Смачна країна» - це не лише кулінарна насолода, а й чудова нагода поглянути на Україну під новим кутом. Відомий телеведучий та знавець продукції зі знаком якості Костянтин Грубич побував у всіх регіонах України, де готував і смакував страви, притаманні саме цій місцевості, ознайомлювався з культурою і традиціями міст, містечок та сіл. Тому кожна зі страв у цій книзі має свою історію, унікальну рецептуру та нагадує про добрих людей, які доклалися до її творення і поширення. Крім того, всі страви супроводжують додаткові поради та спеціальні секрети від автора – як найкраще готувати, чим присмачувати і з чим подавати той чи інший смаколик.



Бульйон з грінками від Александра Дюма

Найвідоміший роман Александра Дюма-батька «Три мушкетери» набув неймовірної популярності у багатьох поколінь читачів, а його герої і сьогодні хвилюють нас своїми хоробрими серцями і благородними вчинками. Легендарна четвірка сміливців – палкий гасконець д’Артаньян, гордий і витончений Атос, хитромудрий красень Араміс і простодушний добряк Портос потрапляють у вир незчисленних інтриг при дворі французького короля Людовіка ХІІІ, де на кожному кроці на них чекає небезпека. Та хоч які перешкоди і несподіванки з’являлися на їхньому шляху, вони неодмінно ставали переможцями, бо всюди і завжди залишалися вірними девізу – «Один за всіх і всі за одного».

Одного разу Портоса, гурмана з вишуканим гастрономічним смаком, запросили на обід до прокурора Кокнара. «Невдовзі настав час обідати. Всі перейшли до їдальні – великої похмурої кімнати, розташованої напроти кухні…. У прокурора, щойно він опинився в їдальні, шелепи почали рухатися точнісінько так, як у писарів. «Біс його знає! Що незвичайного в цьому супі?», - подумав Портос, глянувши на блідний бульйон; хоч його в мисці було й багато, та без жодної краплі жиру, і лише кілька грінок самотньо плавало, немов острівці архіпелагу серед безмежного моря. Пані Кокнар усміхнулася, і всі мов за командою, поквапилися сісти за свої місця. Першому подали суп метрові Кокнару, далі Портосові, потім пані Кокнар налила собі тарілку й розділила грінки без бульйону між писарями, що терпляче чекали своєї черги…
Після супу служниця подала варену курку – нечувану розкіш… Пані Кокнар присунула таріль до себе і, спритно відділивши дві великі чорні лапки, поклала їх у тарілку свого чоловіка, потім відрізала шийку й разом з головою поклала собі, крильце вона поклала Портосові й віддала служниці курку майже цілою – отож, таріль зникла раніше, ніж мушкетер устиг спостерегти різноманітні зміни, що відбилися на розчарованих обличчях присутніх, залежно від їхньої вдачі і темпераменту. Замість курки на столі з’явилася величезна таріль з бобами…».

Цікавий факт



Довгий час Франція залишалася законодавицею кулінарної моди. Французька кухня дуже тонка і поетична. Тому не дивно, що видатний Александр Дюма, письменник, історик, громадський діяч, був ще й блискучим знавцем кулінарного мистецтва і кухарем. Його "Великий кулінарній словник" і до цього дня займає почесне місце на кухонній полиці у будь-якого освіченого француза.




Коток В. А. Французька кухня - до збірки французьких кулінарних рецептів увійшли історія та особливості французької кухні, рецепти приготування національних страв різних провінцій Франції.







Ірландське раґу від Джерома К. Джерома


«Троє в одному човні» - гумористична повість англійського письменника Джерома Клапки Джерома, написана за спогадами про весільну подорож по Темзі, що відбулася в серпні 1889 року. Твір приніс письменнику світову славу, вплинув на багатьох гумористів і сатириків у всьому світі й донині залишається неперевершеним зразком англійського гумору. Повість починається зі знайомства з головними героями — Джорджем, Гаррісом, Джеєм і псом Монморенсі. Одного вечора друзі зібралися у і вирішили, що їм потрібен терміново невеликий відпочинок. Після тривалого обговорення були відкинуті канікули в сільській місцевості та морська прогулянка. І трійця зібралася вирушити вгору по Темзі на човнах, від Кінгстона до Оксфорда…

«Ми тинялись по милому Сонінґу з годину, а потім, оскільки проминути Редінґ того дня І вже не встигли б, вирішили вернутись на один з островів біля Шиплейка і там зупинитись на ніч. Коли ми влаштувались, було ще рано і Джордж сказав, що як у нас стільки  вільного часу, можна зготувати розкішну вечерю. Він пообіцяв показати нам, якої смакоти можна накуховарити на річці, й запропонував, щоб ми зварили з нашої городини, решток печені та всяких інших залишків ірландське раґу.
Ця ідея відразу нас захопила. Джордж назбирав хмизу й розпалив багаття, а ми з Гарісом заходились чистити картоплю. Я зроду не думав, що це таке морочливе діло. Можу запевнити, що мені ще ніколи не доводилось робити чогось складнішого. Ми почали бадьоро, майже пустотливо, але, поки обчистили першу картоплину, вся наша жвавість минулася. Що довше ми чистили, то більше лишалось на картоплині лушпайки. А коли ми зчистили її всю й повиколупували всі вічка, тоді не лишилось самої картоплини. Бо те, що лишилось, навряд чи заслуговувало такої назви: воно було завбільшки з квасолину. Джордж підійшов, подивився й сказав:
— Е, це нікуди не годиться. Ви тільки переводите картоплю. Треба її шкребти…
Мабуть, ніщо в світі не може так забруднити людину, як шкребіння картоплі. Важко було повірити, що всі ті ошкребки, які засипали мене й Гаріса трохи не вище голови, вийшли з чотирьох картоплин. Із цього видно, як багато можна досягти дбанням і ощадливістю.
Але Джордж сказав, що класти лише чотири картоплини в ірландське раґу — це безглуздя, тому ми намили ще трохи картоплі — з півдесятка — й укинули її в каструлю нечищеною. Ми поклали туди також головку капусти й всипали кілька фунтів гороху. Джордж усе те перемішав і сказав, що місця в каструлі ще багато. Тоді ми перетрусили обидва кошики, повибирали всі рештки, залишки й недоїдки і теж укинули в ра-ґу. Там знайшлось півпирога зі свининою й трохи холодної вареної шинки — все полетіло в каструлю. Джорджеві трапилась недоїдена бляшанка рибних консервів — він вишкрябав і її туди.
Джордж пояснив, що в цьому головна перевага ірландського раґу: можна спекатися відразу всіх залишків. Я виловив у кошику кілька розколотих яєць; вони теж пішли в раґу. Джордж сказав, що густіша буде юшечка…
Наше ірландське раґу вдалося на славу. В ньому було щось таке незвідане, свіже. Я, мабуть, ніколи ще не вечеряв з більшим апетитом. Звичні, банальні страви так страшенно набридають, а тут була зовсім нова, не схожа смаком ні на що в світі.
А до того ж і ситна. Адже в неї стільки добра пішло, як сказав Джордж. Правда, горох і картопля могли б бути трохи м’якші, але ми всі мали добрі зуби, отож не дуже зважали на те. Зате юшечка — то вже була справжня мрія! Може, густувата для слабкого шлунку, зате яка поживна!...».

Цікавий факт




Британська кухня об'єднує кухню чотирьох регіонів, які входять до складу Великобританії - Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. У кожної з них є свої особливості, але вони мають багато спільного.





Кіттлер, Мартина. Велика поварена книга – книга містить рецепти приготування різних страв і рекомендації з їх оформлення до столу, завдяки яким навіть новачок на кухні дуже швидко відчує себе професіоналом.






Мигдальне печиво від Едмона Ростана

«Сірано де Бержерак» - віршована героїчна комедія французького поета і драматурга Едмона Ростана. Прем'єра відбулася в паризькому театрі «Порт-Сент-Мартен» 27 грудня 1897 року. Герой її - французький поет і філософ XVII століття Сірано де Бержерак, автор фантастично-утопічної дилогії «Інший світ», відомий дотепник та дуелянт.






«Рецепт, як печиво робити мигдалеве.
Ти білки у піну збий,
В неї влий
Соку з доброї цитрини,
Мигдалевим молоком,
Як струмком,
Оживи застиглість піни.
Із мигдалю та з муки
Пиріжки
Ти зроби, але відкриті,
З абрикосів запашних
Треба їх
Конфітурами змастити.
Піну влий у них пухку
Та легку,
Став у піч їх без розмови,
Щоб зарум’янились вони,
Як панни…
От і печиво готове!..»


Цікаві факти


Французи вважаються винахідниками соусів. У готуванні і придумуванні нових рецептів соусів, рівних їм немає в усьому світі.

Французька кулінарія, у порівнянні з іншими країнами Західної Європи, молочних продуктів використовує не багато, виняток складають сири, що прославилися на увесь світ. Страви з сирами і зеленим салатом обов'язково подають перед десертом. В Франції виробляють не менше 500 сортів сиру, серед яких такі широко відомі, як рокфор, грюер, камамбер…




Домашні кондитерські вироби - наведено різноманітні рецепти кондитерських виробів – від найпростіших і дешевих, до складних, вигадливих. Подано рекомендації щодо приготування різних видів тіста, кремів, глазурей, помадок, просочень…







Літній салат від Еліонор Браун


Роман «Світло Парижа» американської письменниці Елінор Браун, опублікований в США 2016 року, заслужено став бестселером, підкоривши не тільки читачів, але і критиків. Це історія про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода — знехтувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії. Дві історії — нашої сучасниці Мадлен і її бабусі, яка ще в 20-х роках, в «епоху джазу», здійснила романтичну подорож до Парижа, тісно переплітаються, знову і знову нагадуючи, що жити варто тільки на власних умовах, підкоряючись лише поклику серця і душі.




Одного разу для Мадлен друзі влаштували невеличке свято. «Ми зустрілися біля «Кухні», отже, обідали надворі, кому це спало на думку, однак. Вані уже все приготувала. Були великі блюда із золотаво-коричневими рибними пирогами, піраміди літніх ролів, гілочки базиліку виступали на краї рисового паперу. Переді мною стояла тарілочка салату: огірки з бланшованими краями, товсті червоні шматки помідорів з городу Генрі, прозора цибуля, посипана арахісом, замаринована у чомусь такому, від чого віяло гострим і солодким. Дерев’яні філіжанки, повні курятиною з морквою, домашньою локшиною й карі. Генрі поставив карафи з лимонадом і холодною водою і чаєм на середину столу, я була приголомшена усією цією щедрістю і водночас вдячна за неї…».

Цікавий факт



Улюблені страви американців - овочеві та фруктові салати, м'ясо і птиця з овочевим гарніром, фруктові десерти. Великою популярністю користується зелений салат, що подається нарізаним великими шматками, у натуральному вигляді, і вже на столі приправляється різними спеціями. В Америці в багатьох ресторанах та кафе вартість салату з овочів включена в ціну основної страви, і він слугує обов'язковим додатком до сніданку чи обіду, точно так само як склянка води з льодом.




Ландовска А. В. Салати святкові і на кожен день - у будні і свята салати доповнюють наше меню. На сторінках цього чудового видання ви знайдете кращі рецепти салатів. Кольорові фотографії та поради кулінарів допоможуть вам зробити приготування їжі приємним і максимально зручним. Готуйте з задоволенням, щоб порадувати своїх рідних і гостей найсмачнішими і корисними стравами!

вівторок, 18 грудня 2018 р.

Видатні історії грудня в особах та фактах


«Істинно великі ті, чиє серце б'ється для всіх…»
Ромен Роллан

Скільки б століть ні відділяло нас від життя і діяльності видатних людей, інтерес до їх особистості залишається незмінним. Вони жили в різні епохи, у кожного була своя доля, але їх діяльність залишила яскравий слід в науці, техніці, спорті, літературі, мистецтві ...


Мішель Нострадамус - великий ясновидець

Мішель де Нострдам (Нострадамус), французький астролог, лікар, фармацевт, алхімік, провісник, особистий медик короля Карла IX Валуа, народився 14 грудня 1503 року у французькому місті Сен-Ремі-де-Прованс.
Початкову освіту Мішель отримав під керівництвом свого дідуся Жана де Сент Ремі, який пробудив у ньому інтерес до зірок, медицини, математики, алхімії, ботаніки, літератури. Разом з ним Мішель вивчив грецьку та латинську мови. За незвичайну допитливість і значні успіхи Мішеля прозвали «маленьким звіздарем». Одного разу, перервавши урок дідуся Мішель сказав, що потрібно набрати плодів фігових дерев і віднести додому: «Завтра їх тут не буде». Дідусь погодився, а наступного ранку він побачив дерева, вирвані з коренем. Це було перше свідчення надзвичайного дару пророцтва Нострадамуса.
В 1519 році шістнадцятирічним юнаком Мішель поїхав вчитися в Авіньйон, де в старовинному університеті викладалися гуманітарні науки і філософія. Своєю кмітливістю він приводив у захват вчителів. Його пам'ять була настільки точна і швидка, що він цитував напам'ять цілі розділи після першого ж прочитання. У 1522-1525 роках Мішель вивчав медицину в знаменитому тоді університеті Монпельє разом з Франсуа Рабле, передбачивши успіх роману «Гаргантюа і Пантагрюель» і безсмертну славу його творцеві. В 1534 році Мішель отримав докторську ступінь. З цього моменту його прізвище пишеться на латинський кшталт: «Nostradamus».
Ще за життя творчість Нострадамуса була визнана. Особливу популярність мали альманахи, календарі з передбаченнями для сільського господарства. Кожен з альманахів містив один загальний катрен на рік, 12 катренів по місяцях року, і велику прозову частину з прогнозами. Саме альманахи принесли Нострадамусові славу.
Центурії Нострадамуса - твір всього його життя, який увійшов в історію світової літератури і перевидавався протягом багатьох століть. Перше видання «Пророцтв магістра Мішеля Нострадамуса», названих нині «центуріями» вийшло в Ліоні в 1555 році. Воно містило «Лист до сина Сезара» і 353 пророчих катрен. Перше зі збережених повних видань «Пророцтв» датоване 1568 роком.
Життя і робота Нострадамуса залишалася загадкою для багатьох його сучасників. Змінювалися століття, але не зникав інтерес до пророцтв, і до цього дня Нострадамус залишається однією з найяскравіших постатей минулого.

Хоуг, Джон. Нострадамус : полное собрание пророчеств / пер. с англ. И. Гаврилова. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 1999.- 864 с.
Визнане в світі повне зібрання пророцтв Мішеля Нострадамуса з коментарями Джона Хоуга - неперевершеного знавця творчої спадщини великого ясновидця. Ця книга, як по глибині, так і за обсягом досліджень стала еталоном робіт про пророка. Пророцтва Мішеля Нострадамуса, що відрізняються нехитрої точністю, ось уже чотири століття продовжують невблаганно збуватися, приголомшуючи і зачаровуючи весь світ.


Хоуг, Джон. Нострадамус. Новые откровения / пер. с англ. А. Бейз. – Москва : КРОН-ПРЕСС, 1998. – 352 с.
Автор книги, аналізуючи тексти пророка, намагається осмислити апокаліптичні події ХХ століття, і навіть зазирнути в майбутнє ...





Жанр – драма
Режисер - Роджер Крістіан
Рік – 1994
Фільм оповідає про життя і долю легендарного лікаря, астролога і провісника середньовіччя Мішеля Нострадамуса. Його життя повне таємниць і несподіванок.




Борис Грінченко – творець тлумачного «Словаря української мови»

Визначний український письменник, перекладач, філолог, етнограф, культурно-громадський діяч Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в сім'ї дворянина, відставного штабс-капітана Дмитра Яковича Грінченка.
Життя і діяльність Бориса Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на теренах української культури і національної ідеї. Він відомий як науковець і педагог, автор, видавець, редактор педагогічної, художньої, науково-популярної літератури для дітей і дорослих, дослідник і пропагандист педагогічних знань, фольклорист, лексикограф, історик, перекладач літератури з багатьох мов світу.
Педагогічна та літературна діяльність Бориса Грінченка припадає на 80-ті роки ХІХ століття. Його перші літературно-поетичні спроби знайшли відображення у збірках «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою» та «Нові пісні й думи Василя Чайченка». У другій половині 80-х років Борис Грінченко розпочинає роботу над своїм першим підручником «Граматика української мови» («Буквар» для першокласників). Буквар вперше надруковано в Києві 1907 року, а вдруге, без жодних змін, у 1917 році. Цього ж 1917 року виходить друком у видавництві «Криниця» ще один підручник Бориса Грінченка «Рідне слово».

У 90-ті роки з’являються декілька великих прозаїчних творів Бориса Грінченка. Першим з них був «Сонячний промінь», потім повість «На розпутті». У цей період письменником було створено близько п’ятдесяти оповідань. Визначну роль Борис Грінченко відіграв у розвитку української фольклористики та етнографії. Його праця «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» - одне з кращих видань українського фольклору та етнографії.
Важливою заслугою Бориса Грінченка стали переклади і видання українською мовою творів світової літератури. Це Фрідріх Шиллер і Генріх Гейне, Олександр Пушкін і Олексій Кольцов, Йоганн-Вольфґанґ фон Гете і Джордж Гордон Байрон, Віктор Гюго і Олександр Чавчавадзе, Октав Мірбо і Гергарт Гауптман.
 В історію вітчизняної культури Борис Грінченко увійшов насамперед як творець першого ґрунтовного Словника української мови в чотирьох томах (1907 – 1909). Борис Грінченко був співукладачем, упорядником та редактором цієї колективної лексикографічної праці, матеріали до якої готували представники кількох поколінь української інтелігенції. Його роль у створенні Словника настільки значна і загальновизнана, що цей труд по праву називають Словником Грінченка.

Словарь української мови : в 4 тт. Т. 1(А – Ж) / упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. – Київ : Наукова думка, 1996. – 496 с.
У словнику, що містить до 70 000 слів, подано лексику як літературної, так і народнорозмовної української мови ХІХ століття та фольклору з перекладом на російську мову. Це перше в української лексикографії і широко відоме в світі велике зібрання лексико-фразеологічних фондів української мови.

Грінченко Б. Д. Твори : в 2 тт. – Київ : Наукова Думка, 1990. – (Бібліотека української літератури).
Т. 1 : Поетичні твори. Оповідання. Повісті / упоряд. В. В. Яремка ; приміт. А. Г. Погрібного, В. В. Яремка ; вступ. ст. і ред. тому А. Г. Погрібний. – Київ : Наукова Думка, 1990. – 640 с.
Друкуються ліричні вірші із збірок «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Під хмарним небом», поеми, оповідання, повісті та драматичні твори.

Погрібний А. Г. Борис Грінченко в літературному русі кінця ХІХ-початку ХХ ст. Питання ідейно-естетичної еволюції.- Київ : Либідь, 1990. – 232 с.
У монографії досліджуються ідейно-естетичні позиції видатного письменника і вченого Б. Д. Грінченка, чия велика творча спадщина лише в наші дні, після десятиліть забуття у повному обсязі повертається до нас.





Емануїл Ласкер - другий чемпіон світу з шахів

Видатний німецький шахіст, другий в історії шахів чемпіон світу, математик і філософ  Емануїл Ласкер народився 24 грудня 1868 року в прусському місті Берлінхен, сучасне Західнопоморське воєводство, Польща. Закінчивши гімназію в 1888 році, він вступив на математичний факультет Берлінського університету. Азам давньої і мудрою гри Емануїла навчив старший брат Бертольд. Вдосконалюватися самостійно він став за допомогою популярного підручника німецького шахіста Жана Дюфреня «Мале керівництво до вивчення шахової гри». Навчаючись в Берлінському університеті Емануїл Ласкер починає брати участь в шахових турнірах. 1889 року Ласкер виграв турнір у Берліні і побічний турнір шостого конгресу Німецького шахового союзу в Бреслау , а також посів друге місце в Амстердамі. У 1892 році він виграв два турніри в Лондоні за участю найсильніших британських шахістів.
Упродовж своєї шахової кар'єри Емануї́л Ласкер неодноразово припиняв виступи на кілька років для занять математикою і філософією. 1901 року Емануї́л Ласкер захистив докторську дисертацію з математики, а його головним досягненням у математиці стала теорема, названа його ім'ям та ім'ям Еммі Нетер, яка узагальнює початковий результат Емануї́ла Ласкера.
Успішні виступи дозволили Ласкеру викликати на матч на першість світу Вільгельма Стейніца, першого офіційного чемпіона світу з шахів. Матч проходив з 15 березня по 26 травня 1894 року в Нью-Йорку, Філадельфії і Монреалі. переможцем ставав той, хто першим виграє десять партій.
Перша партія матчу пройшла в Нью-Йорку 15 березня 1894 року, і в ній виграв Ласкер. Після нью-йоркської частини Ласкер лідирував 4:2 за результативними партіями. У Філадельфії суперники повинні були грати до третьої перемоги одного з них, і для цього Ласкеру знадобилося лише три партії. Після переїзду до Монреаля Стейніц здобув дві перемоги, але надалі Ласкер продовжив нарощувати перевагу. Останньою партією матчу стала дев'ятнадцята.
Емануї́л Ласкер став другим чемпіоном світу з шахів і утримував звання чемпіона протягом 26 років 337 днів, що є абсолютним рекордом в історії шахів. Ласкер першим зі всесвітньо відомих шахістів став надавати значення психологічної підготовки до змагань. Він любив повторювати: «На шахівниці борються люди, а не дерев'яні фігурки».
Сокольский Ю. М. История в историях. Герои и судьбы. – Санкт-Петербург : «Норинт», 2003. – 336 с.
У книзі розповідається про людей, які залишили свій слід в історії, починаючи від середньовіччя до кінця ХХ століття. Читач дізнається про історію деяких наукових відкриттів, про боротьбу за шахову корону, про чемпіонів світу з шахів.



Суэтин А. С. Памятные страницы истории шахмат / Суэтин А. С., Святослав Ю. Р. – Киев : «Здоровья», 1990. – 232 с., ил.
У книзі розповідається про значні турніри, які залишили яскравий слід в історії шахів.







Микола Амосов – легендарний хірург-кардіолог

Для багатьох поколінь минулого століття Микола Амосов був прикладом самовідданого служіння науці, чесності і порядності, високої громадянської позиції, легендарним хірургом-кардіологом.
Микола Михайлович Амосов - учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України та Академії медичних наук України, лауреат Державної премії УРСР і Державної премії України в галузі науки і техніки. Директор Інституту серцево-судинної хірургії, доктор медичних наук, Герой України - народився 6 грудня 1913 року в селі Ольхово Вологодської губернії.
Під керівництвом Миколи Амосова виконано 7000 резекцій легенів, понад 95 000 операцій з приводу захворювань серця. Лікарський стаж Миколи Амосова починається з ординатора-хірурга Череповецької міжрайонної лікарні. Потім були роки нелегкої, але благородної праці, десятки складних операцій…
У листопаді 1952 року  Микола Амосов переїхав до Києва, де прожив 49 років. У березні 1953 року захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». У 1955 році Микола  Амосов створив та очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів.
Клініку серцевої хірургії, яку очолював Микола  Амосов, в 1983 році реорганізували в Київський науково-дослідний інститут серцевої хірургії . Нині -  Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова АМН України. Історія інституту починається з 1955 року, коли на базі 24-ї міської лікарні міста Києва Микола Амосов відкрив першу в УРСР спеціалізовану клініку серцевої хірургії. Щороку в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, в тому числі близько 2000 зі штучним кровообігом.
Микола  Амосов – автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії Німеччині, Болгарії. Основні наукові праці: «Очерки торакальной хирургии», «Физическая активность  и сердце», «Терапевтические аспекты кардиохирургии», Хирургическое лечение тетрады Фалло»…
Микола Амосов - світило української і світової медицини, письменник, новатор, винахідник і талановитий вчений, що випередив час. У 2003 році встановлена премія імені Амосова Миколи Михайловича - премія НАН України «За видатні наукові роботи в галузі кардіо- та судинної хірургії і трансплантології». У 2008 році за результатами опитування громадської думки Микола Амосов був визнаний другим після Ярослава Мудрого «Великим українцем».

Амосов М. М. Роздуми про здоров’я / пер. з рос. – Київ : «Здоров’я», 1990. – 168 с., іл.
У книжці розповідається про те, як зміцнити своє здоров’я, продовжити активне творче довголіття. Читач дізнається, як краще організувати свою працю, відпочинок, знайде поради щодо раціонального харчування. «Для здоров’я потрібні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час й уміння відпочивати. І ще п’ята – щасливе життя!».



Жанр - документальний фільм
Режисер -  Сергій Лисенко
Рік – 2013
Це перший повнометражний біографічний фільм про життя та діяльність легендарного вченого Миколу Михайловича Амосова.