5 книг з історії виноробства та кулінарних секретів

 

Чи робили трипільці вино? А ви знаєте, що 1948 року в інституті Таїрова, схрестивши Алікант Буше та Каберне Совіньйон, вивели новий сорт винограду Одеський чорний (Аліберне)? Його успішно культивують у Словаччині та Чехії, а 2022 року вперше висадили в Португалії. Як швидко й смачно готувати, сервірувати й ефективно провести звану вечерю або обід у вузькому колі? Чому гастрономічна дипломатія  — найефективніша…

Представляємо цікаві книжкові видання з нових надходжень до відділу літератури з питань економіки та сільського господарства: Сергій Клімов «Нерозказана історія українського виноробства», Марко Черветті «Школи. Історії кулінарних майстрів і застілля», Леся Кравецька «Сирні мандри», Колін Гармон «Що я знаю про роботу кав’ярень», Вероніка Чекалюк «Їжа як комунікація».

 

Сергій Клімов «Нерозказана історія українського виноробства»

Відколи в Україні роблять віно? Які регіони є на нашій виноробній карті?  Хто зараз активно розвиває наше виноробство, яким є їхній шлях і як на них впливає війна? Про все це розповідає дослідник та амбасадор українських вин Сергій Клімов у своєму дослідженні феномену українського виноробства. Ця книжка зарощує в подорож тисячолітньою традицією, розказує історії про сучасні виноробні та суміжні виробництва, зібрані командою Ukraїner в численних експедиціях країною, та містить експертні рекомендації, які допоможуть зорієнтуватися у світі українських вин.

 

Клімов С. Нерозказана історія українського виноробства / Сергій Клімов ; іл. Лари Яковенко. — Київ : Укрїнер, 2023. — 280 с. : іл.

У передмові до книжки Сергій Клімов пояснив : «Мій шлях дослідження й популяризації українського вина почався у 2014-му. Тоді я постійно стикався з скепсисом експертів, сомельє та пересічних українців: мовляв, звідки в Україні взятися хорошому вину. Аргументи у всіх були приблизно однакові: клімат та ґрунти більшості регіонів країни не підходять для виноградарства, в країні немає хороших виноробів, власних цікавих сортів винограду, немає своєї звички споживати сухе вино….

Я міг їх зрозуміти. Але не міг погодитися. Я хотів довести протилежне, і мені подобався цей виклик… Українське виноробство розвивається. Висаджують нові виноградники (навіть у тих регіонах, які раніше не вважалися виноробними), щороку з’являються сімейні виноробні, що експериментують з різними сортами та методами виробництва вина, реформується законодавство. Українські вина здобувають найвищі нагороди на міжнародних конкурсах та перемагають іменитих світових конкурентів у сліпих дегустаціях. Наші вина представлені у винних картах десятків світових ресторанів. Додайте до цього вплив глобального потепління та зростання інтересу до України після 24 лютого 2022 року і ви зрозумієте, що ми маємо всі шанси посісти одне із чільних місць на винний карті світу».

 

Марко Черветті «Школи. Історії кулінарних майстрів і застілля»

Марко Черветті — oste (господар, душа закладу), кухар, філософ, поліглот, каліграф. За свою кар’єру працював на безлічі кухонь, викладав каліграфію, був залучений до роботи Венеційського бієнале. Наразі є бренд-шефом у Fozzy Group, живе у Києві, досліджує кухню України.

Марко Черветті пройшов шлях від кухні матері до професійних кухонь у безлічі країн — з Венеції до Піднебесної імперії та назад, а сьогодні його можна зустріти у підвальному барі в центрі Києва чи на виноробні посеред Бессарабії. «Усе дуже просто, достатньо лише мати правильні інгредієнти, любити людство й поважати традиції, як кожен кухар»...  Бразильські авокадо та мексиканська кукурудза, таємниці італійських м’ясників і специфіка приготування чорної каракатиці.

 

Черветті М. Школи. Історії кулінарних майстрів і застілля / Марко Черветті ; іл. Олена Якимова. — Київ : Віхола, 2024. — 232 с. — (Серія «Хліб та вино»).

Книжка Марко Черветті — це ода смакам і текстурам, філософії майстрів, які роками вивіряли свої рецепти, та традиціям, що передавалися з покоління в покоління. Марко розповідає історії застіль та ділиться рецептами, дбайливо відібраними ним під час численних мандрів світом, — від українського борщу та цибулевих пиріжків Доброго Да до карбонари римського майстра і кесадильї з Мехіко-сіті.

 

Леся Кравецька «Сирні мандри»

Леся Кравецька — вправна господиня, кулінарна блогерка та знавчиня української кухні, з радістю навчить вас варити вдома адигейський сир, панір, маскарпоне, сир косичку, м’який і твердий плавлений сир, бринзу, моцареллу, сулугуні, фету, рікотту та інші різновиди сиру.

Авторка дає підказки, як досягти найкращого результату, та пояснення з наукової точки зору, які процеси відбуваються на вашій кухні та як ви можете на них вплинути. А ще вона розповідає, що можна приготувати з сироватки, яка залишилася після виготовлення сиру. Ви зможете створювати власні рецепти!

 

Кравецька Л. Сирні мандри. Про закваски, ферменти, температуру та інші тонкощі домашнього сироваріння / Леся Кравецька. — Харків : КСД, 2023. — 176 : іл.

Сир — продукт, який виробляють з молока, відділивши білковий згусток від сироватки. Більшість сирів на своєму шляху від молока до готового продукту проходить подібні етапи:

Підготовка молока;

Внесення ферменту, закваски, кислоти;

Утворення згустку;

Нарізання згустку та формування сирного зерна; Пресування сиру;

Соління (не для кожного виду сиру);

Домашнє сироваріння — нелегка справа. Простого слідування рецепту часто недостатньо для того, щоб отримати той сир чи інший молочний продукт. Але якщо знати всі тонкощі та розуміти кулінарну хімію, смачний результат гарантований. Саме про це ми й поговоримо в книжці.

 

Колін Гармон «Що я знаю про роботу кав’ярень»

Колін Гармон — власник мережі 3fe Coffee, чотириразовий переможець Чемпіонату барист Ірландії, фіналіст Всесвітнього чемпіонату барист. Із 2009 року відкрив чотири кав’ярні в Дубліні, що стали популярними серед місцевих і туристів.

Перша порада, яку Колін Гармон дає майбутнім власникам кав’ярень —  попрацюйте на когось. Чому? Бо тоді ви побачите залаштунки й позбудетесь зайвих ілюзій. Зняти рожеві окуляри також допоможе досвід тих, хто знає реалії справи.

Яким насправді є кав’ярневий бізнес? Чому вам варто бути готовими не тільки до вибору зерен, а й до ремонту сантехніки й до роботи з прилиплими серветками? Чим поганий підхід «купа прибамбасів» і жодного поняття»? Чому хороший сервіс стане найдешевшою і найпотужнішою інвестицією? Про все це ви довідаєтеся із книжки, що є не тільки сповіддю. власника кафе, а й своєрідним посібником з ведення кавового бізнесу.

 

Гармон К. Що я знаю про роботу кав’ярень. Реалії бізнесу від власника мережі 3fe Coffee / Колін Гармон ; пер. з англ. Олени Любенко. — 4-те вид. — Київ : Наш Формат, 2024. — 264 с. : іл.

У передмові Колін Гармон пояснив: «Цю книжку я написав не тільки для тих читачів, які планують відкрити власну кав’ярню, а й для тих, хто її вже відкрив. Керувати бізнесом —  справа самотня. Із досвіду знаю, що найважче запитати поради якраз тоді, коли ви її найбільше потребуєте. Сподіваюсь, незалежно від того, на якому етапі ви зараз перебуваєте, в усіх тріумфах, катастрофах і уроках, що чекають на вас у подальших розділах, ви виявите щось корисне для себе.

Також я хотів би, щоб ця книжка потрапила до рук читачів, які не мають наміру відкривати кав’ярню, але цікавляться її «кухнею». Мене давно ваблять книжки про різні професії: альпіністів, банкірів, шеф-кухарів і футболістів. Із детальних розповідей про їхню повсякденну роботу я черпаю натхнення й мотивацію, незалежно від того, як сильно моя діяльність відрізняється від їхньої. Коли я писав цю книжку, т о постійно пам’ятав про ширше коло читачів. І якщо вона зможе привернути увагу людей не лише з кавової спільноти, а й за її межами, то я вважатиму її успішною, хоч би скільки примірників було продано….

Я вважаю себе щасливчиком, що здолав такий довгий шлях і ніколи не сприймав усе як належне. Коли я озираюсь, то бачу, як часто, сам про це не підозрюючи, уникав катастрофи. Тож якщо бодай кіль ком людям допоможуть мої поради, я страшенно радітиму, що поділився… Кавовий бізнес, неймовірно захопливий, тому я радію, що ним займаюся. Він динамічний, прогресивний та інклюзивний - багатьом галузям тут є чого повчитися. А в його основі перебуває одна проста мета — гостинність».

Вероніка Чекалюк «Їжа як комунікація»

Вероніка Чекалюк — науковець-іміджмейкер із професійно набутими навичками готувати і сервірувати стіл, отримала диплом Стенфордського університету по закінченню курсу «Introduction to Food and Health» та сертифікат «Wine Tasting: Sensory Techniques for Wine Analysis» Каліфорнійського університету Девіса, де на платформі Coursera навчалася у 2022 році.

«Їжа як комунікація» — це не традиційна гастрономічна книжка. Це приватний зошит з авторськими ілюстраціями. Протягом 2000—2023 років Вероніка Чекалюк збирала рецепти і враження, досвід частування, записувала цікаві історії та легенди, почуті від блогерів, друзів, знайомих, прочитані у відкритих джерелах. Експериментувала і подорожувала, організовувала лекції та майстер класи.

Авторка пропонує розглядати їжу як один із видів комунікації. «Мій секрет: коли готую, пригощаю, думаю про щось приємне, дарую радість спілкування у приємному товаристві за смачним столом… Насолоджуйтеся. Колекціонуйте приємні емоції! Смакуйте життя, вивчайте їжу і культуру світу».

 

Чекалюк В. Їжа як комунікація. Пригощайте смачно : голод — це агресія / Вероніка Чекалюк. — Вид-во книг Паливода А. В, 2023. — 80 с.

Правда в тому, що ми повинні регулярно переривати будь-яку справу, навіть найулюбленішу, щоб перекусити. Регулярно зосереджуємося на харчових продуктах. Це відволікання гідне найбільшої уваги. У цій книзі-нотатнику «Їжа як комунікація» авторка розглядає кухню і застілля як платформу для спілкування. Вивчає смакові вподобання людей, аналізує історію та тренди харчування, подорожує і дегустує, готує та експериментує, частує і комунікує.

Їжу можна порівняти із безкрайнім Всесвітом. Йдеться не лише про різноманіття інгредієнтів, страв та палітри смакових вражень. А й про те, наскільки потужний вплив кулінарна культура має на всі сфери людського буття. Фізичний та емоційний стан людини, ментальне здоров’я безпосередньо пов’язані із харчуванням. Голодний — злий, ситий — щасливий, так з давніх-давен визначали настрій. Приготування їжі, частування – це нагода проявити себе, продемонструвати свої таланти господаря. Гостинність —  це творчість.

Їжа має вплив на лібідо, стосунки, безпеку, продуктивність, комунікацію, енергетику, формує світогляд та імідж індивіда. Психологія харчування —  тема, котру вивчають у всьому світі медики та маркетологи, отож ми підтримуємо тренд і розглянемо їжу в комунікативному аспекті, залучаючи талант, здібності й фантазію під час підготовки прийому й частування.

Як сказав Оскар Уайльд: «Після вдалого обіду можна пробачити кому завгодно»… Комунікація —  головний інструмент. Доречні слова часто сильніші за зброю. Важливо, за яких обставин буде сказано меседж. Говоріть і домовляйтеся. Вирішуйте справи й уникайте конфліктів шляхом переговорів.

Дослідниця системи ефективних комунікацій пропонує власну формулу вдалої вечері, сніданку та ланчу, звертає увагу на їжу як вид комунікації, акцентує на тому, що можна й не перейматися прийомом їжі під час вечері, але насититися атмосферою, поспілкуватися, домовитися про важливі справи. Кулінарна комунікація — це перевірена часом складова успіху або ж поразки. Недарма кажуть, що не варто мати справу із голодною людиною.

 

Книги, отримані за Обласною цільовою програмою «Культура Одещини. 2025-2027 роки»

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

Міцний, гіркий, ароматний: старовинні рецепти кави в книгах рідкісного і цінного фонду бібліотеки

 

 

Кава – не просто популярний напій. Про неї ходять маса легенд, історія кави сягає далеких часів і країн та триває донині…

30 вересня – найчитальніший день року, адже указом Леоніда Кучми – президента України – № 471/9 від 14.05.1998 року було затверджено Всеукраїнський день бібліотек.

Кожного року цей день відзначається особливо, щоб ще і ще раз показати і доказати, що бібліотеки живі і сучасні.

Цього року свято в нашій бібліотеці було присвячено Міжнародному дню кави, яке з 2015 року відзначається 1 жовтня поціновувачами кави в усьому світі.

Детально можна дізнатись за посиланням ТУТ

Жвавий інтерес викликала книжкова виставка «Міцний, гіркий, ароматний: старовинні рецепти кави в книгах рідкісного і цінного фонду бібліотеки».

Запрошуємо насолодитись напоєм за старовинними рецептами.

Книга Олени Молоховець «Подарок молодым хозяйкам или средство к уменьшению расходов в домашнем хозяйстве» (1887) є кулінарним бестселером XIX століття, не втратили своєї актуальності донині.

Можна скористатись порадою, як варити каву.

Альберт Анкер «Натюрморт з кавою», 1882

В книзі за редакцією засновника наукової гігієни Олексія Доброславіна «Как и из чего приготовлять пищу для здоровых и больных» (1883) особливостям приготування та вживання кави присвячений розділ.

Лондонська кофейня, 1668

В книзі Зої Клиновецької «Страви й напитки на Україні» (1913) можна дізнатися про особливі кави – бурякові, житні, жолудові…

Леді Камелія китайська з кавовим та чайним деревами

Книга за редакцією доктора медицини Павла Булатова «Книа здоровья : общедоступное руководство здравоохранения» (1896) познайомить не тільки з окремими сортами кави, а й доведе користь напою.

Костюм торгівця кавою, Франція

Торговець кавою, Турція 18 ст.

Книга Петра Симоненка «Самый полный вегетарианский стол. Новейшая поваренная книга. Руководство к приготовлению из растительных и молочных веществ кушаний, кондитерских продуктов, печений, хлебов, напитков и пр.» (1895) познайомить з сімома видами кави: кубським, цейлонським, порториканським, явським, мокко, мартиника, бразильським; з їх відмінностями та особливостями вживання кави цих сортів. 

Підготували фахівці відділу основного книгосховища та сектору рідкісної і цінної книги

І кави аромат чарівний: історії від письменників світової літератури

 

«У велике прозоре горня насипаєш подрібнених горішків - зовсім трішки. І кладеш один шоколадний квадратик - на щастя. Тоді наливаєш каву, м’яку, без усіляких кислинок і гірчинок, твою улюблену… Розсипаєш по ній піщинки подрібненого цинамону. І вранішньо-осіннє кавове щастя готово…». Надійка Гербіш

Міцна і ароматна кава відома з давніх часів. Батьківщиною її вважається Ефіопія, країна з давньою історією. Саме на честь провінції Каффа вона отримала свою назву і почала подорож по світу. Протягом століть кавовий напій підкорив країни Близького і Середнього Сходу, Європи і Америки.

Існує безліч різноманітних рецептів приготування кави: по-турецьки і по-віденські, по-ірландські  і по-львівські, з шоколадом і вершками, медом і цукром… Чашечка кави приємна вранці і ввечері, вдома і затишній кав'ярні, у колі друзів і на урочистих прийомах.

Перші кав'ярні в багатьох містах Європи стали місцем для зустрічей письменників та поетів, композиторів і художників. Тут влаштовувалися літературні та музичні вечори. Відомий німецький композитор Йоганн Себастьян Бах, проживаючи в Лейпцигу, багато років давав концерти в Zimmermannsche Kaffeehaus. У 1734 році на одному з вечорів він виконав свою жартівливу Кавову кантату.

Французький художник Едуард Мане в 1869 році представив на паризькому Салоні свою картину «Сніданок у майстерні», де можна побачити столик сервірований для кави. Відомі картини Поля Сезанна «Жінка з кавником» і «Кава» живописця і графіка ХХ століття П'єра Боннара. Кава була оспівана в бронзі і камені, в поезії і прозі…

Затишок віденських кафе від Стефана Цвейга

«Мендель-букініст» - новела Стефана Цвейгабула вперше надрукована у віденській газеті «Neue Freie Presse»  у випусках за 1-3 листопада 1929 року.

Відень, 1920-і роки. Зайшовши в кафе Глюк, оповідач згадує, що до війни за одним із столиків завжди сидів букініст Якоб Мендель, який мав разючу пам'ять. Він знав все про будь-яке книжкове виданні, і це було його пристрастю. До нього зверталися за довідкою багато бібліофілів. Господар кафе, вважав Якоба Менделя найкращою рекламою.

«Я знову жив у Відні, і одного вечора, повертаючись додому з околиці міста, несподівано потрапив під проливний дощ ... На щастя, у Відні на кожному розі вас чекає кафе, і я в мокрому капелюсі і наскрізь мокрій сукні забіг в одне з найближчих. Це виявилося саме звичайне, кафе патріархального типу, без оркестру та інших запозичених в Німеччині модних приманок, якими хизувалися кафе на головних вулицях;

Незважаючи на тютюновий дим, який сизими спіралями пронизував повітря, в кафе було затишно і чисто завдяки новій плюшевої оббивці на сидіннях і блискучої алюмінієвої касі; поспіхом я навіть не потрудився глянути на вивіску - та й до чого?

Я сидів в повній бездіяльності, і мало-помалу мною опанувала та розслаблююча лінь, яку, подібно наркозу, незримо виливає кожне справжнє віденське кафе .... Я раптово перейнявся упевненістю, що не в перший раз опинився в цьому кафе: я був тут багато років тому і пов'язаний якимись спогадами ... »

Цікаві факти

1 жовтня у Відні офіційно відзначають День кави. Цього дня відвідувачам віденських кав'ярень пропонують традиційну віденську каву.  Для класичної рецептури знадобиться натуральна кава, свіже молоко і цукор.

Віденські кав'ярні вже давно стали візитною карткою столиці Австрії. А в жовтні 2011 року ЮНЕСКО внесла кавові традиції Відня в список нематеріальної культурної спадщини людства. У віденських кав'ярнях бувало багато знаменитостей. Зигмунд Фрейд любив проводити час в кав'ярні «Landtmann», а Франц Кафка був постійним відвідувачем легендарної кав'ярні «Central».

Обстановкою перших віденських кафе служили круглі дерев’яні або мармурові столики і стільці з витончено вигнутою спинкою. Європа підхопила вишуканий стиль кав’ярень у Відні. Класична обстановка стала обов’язковою для кращих закладів, що пропонують ароматний напій.

Міцна кава від Оноре де Бальзака

«Євгенія Гранде» - роман Оноре де Бальзака входить до циклу «Сцени провінційного життя». Вперше «Євгенія Гранде» була опублікована у 1833 році. Сюжет побудований на подіях, які розгортаються у французькій провінції ХІХ століття. Голова заможної родини буржуа-мільйонер, скнара та деспот Фелікс Гранде таємно заощаджує гроші, ні на кого не витрачає їх, економить на всьому. Дружина Гранде слабка жінка і не має сміливості перечити чоловікові. Їхня донька Євгенія Гранде знайомиться зі своїм кузеном Шарлем, який приїхав з Парижа. Між ними виникають почуття…

«Подай йому каву міцніше. Я чула, як пан де Грассе говорив, що в Парижі варять дуже міцну каву.... Євгенія раз двадцять кидала роботу, щоб збігати подивитися, чи не кипить кава… вона домоглася, що був приготований сніданок, дуже простий, дешевий, але який був жахливим порушенням закоренілих звичаїв в будинку…

Шарль, наспівуючи, довго ходив по кімнаті, потім спустився вниз. Було, на щастя, тільки одинадцята годин. Ох вже цей парижанин!..

Що це таке? - запитав Шарль сміючись.

І він вказав на довгастий темний глиняний горщик, покритий всередині білою глазур'ю ... на дно його опускалася кава, піднімаючись потім на поверхню киплячою рідиною.

Це зварена кава - сказала Нанета.

Ах, тітонька, я залишу хоч який-небудь благотворний слід мого приїзду сюди. Ви жахливо відстали! Я вас навчу варити гарну каву в кавнику а ля Шапталь ... »

Цікаві факти

Історичні документи свідчать, що в 1644 році кілька французів вирушили з місією в Стамбул і повернулися у Францію не тільки з смаженими кавовими зернами, але також з мідним кавником і маленькими чашечками для пиття.

Франческо Прокопіо деі Кольтеллі, французький кулінар і підприємець сицилійського походження, у 1686 році відкрив «Café Procope» - найстарішу кав'ярню Парижа. Крім кави, чаю та гарячого шоколаду тут також подавали іншу новинку - морозиво. В епоху Просвітництва вона стала першою літературною кав'ярнею Парижа. Постійними відвідувачами були Жан- Жак Руссо, Вольтер і П'єр Бомарше.

Гірка кава від Михайла Коцюбинського

«На камені» - новела була створена в 1902 році. Михайло Коцюбинський описує гірське татарське село, душею якого була кав'ярня. в якій вирішувалися всі важливі питання. Героїня твору Фатьма зустріла і покохала молодого турка Алі. Вони вирішують втекти з села. Дізнавшись про це, чоловік Фатьми, кидається в погоню за ними…

«З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега. В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним небом… В глибоких долинах, зелених од винограду і повних сизої імли, тіснились кам'яні громади, рожеві од вечірнього сонця або синіючі густим бором. Круглі лисогори, мов велетенські шатра, кидали од себе чорну тінь, а далекі шпилі, сизо-блакитні, здавались зубцями застиглих хмар. Сонце часом спускало з-за хмар у імлу, на дно долини, скісні пасма золотих ниток - і вони перетинали рожеві скелі, сині ліси, чорні важкі шатра та засвічували вогні на гострих шпилях.

 В кав'ярні було затишно… Огонь у печі скалив зуби, пирскав іскрами і поблискував по мідяній посуді, а по хаті розходилась запашна пара свіжої кави… За столами, на широких, оббитих китайкою, ослонах сиділи татари; в одному місці грали в кості, в другому - в карти, і скрізь стояли малі філіжанки з чорною кавою. Кав'ярня була серцем села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені…»

Цікавий факт

Один із рецептів кави по-татарськи: у маленьку турку насипати 5-10 г дрібно розмеленої натуральної кави, залити 100 г свіжої холодної води, довести до кипіння і відразу подати до столу. Окремо у тонкій склянці подати холодну кип’ячену воду. П’ють каву невеликими ковтками, запиваючи холодною водою Можна без цукру.

Пам'ятка Одеси - кафе Фанконі від Шолом- Алейхема

«Лондон - одеська біржа» - з циклу оповідань «Менахем-Мендл», який створювався з 1892 по 1909 рік. Менахем-Мендл особистість не вигадана. Письменник особисто його знав. Зустрілися вони в 1892 році на одеській біржі, пройшли сім кіл пекла і змушені були емігрувати в Америку. Шолом-Алейхем зібрав всі листи, які Менахем-Мендл протягом вісімнадцяти років писав своїй дружині з різних міст, так само як і листи його дружини, і склав з них книгу.

«У мене вже великі знайомства в конторах, і я вже можу собі дозволити сидіти у Фанконі в кафе нарівні з іншими великими спекулянтами за білими мармуровими столиками і замовляти порцію морозива ...

Головне забув! Ти питаєш про Фанконі (не «Фанконя», як ти пишеш), то це не «він» і не «вона». Це - кафе, де п'ють, їдять морозиво і укладають угоди на «Лондон». Дай бог мені хоча б половину вартості угод, які там укладають за день!»

Цікавий факт

Кондитер Яків Фанконі, що народився в Швейцарії, в 1872 році на першому поверсі прибуткового будинку Григор'євої в Одесі відкрив кафе «Фанконі». В кінці ХІХ - початку ХХ століття кафе було улюбленим місцем творчої інтелігенції. Тут можна було зустріти Олександра Купріна і Валентина Катаєва, Леоніда Утьосова та Івана Буніна, Федора Шаляпіна та Юрія Олешу ...

Аромат львівської кави від Богдана Коломійчука

«Небо над Віднем» - роман Богдана Коломійчука розповідає про загадкові події, що мали місце у Львові, Будапешті та Відні на початку Першої світової війни. На виставці у місті Лева зникла одна з найцінніших коштовностей Габсбурзької династії, яка до того ж має здатність змінювати плин часу. До справи береться львівська поліція на чолі з комісаром Вістовичем.

«Емма прокинулась пізно. В своєму великому помешканні неподалік Оссолінеуму вона жила сама, якщо не враховувати глухувату служницю, котра з’являлася у чітко встановлений час в тих самих місцях, виконуючи ту саму роботу. Тож господиня віднайшла у передпокої своєї спальні давно схолону каву і неапетитну випічку, до яких не було бажання торкатися. Кілька годин тому це був би відмінний львівський сніданок, проте зараз пані Штайнер мала за краще вийти і прогулятися до улюбленої цукерні…»

Цікаві факти

У Львові мода на каву зародилася в XVIII столітті, хоча напій відомий був і раніше. Пробував каву і Богдан Хмельницький і гетьман Пилип Орлик. Перші затишні павільйони і цукерні, де можна було спробувати каву, з'явилися на одній з найкрасивіших вулиць Львова - Гетьманські Вали.

Кав'ярня «Віденська» - найстаріша у Львові була відкрита в 1829 році. Найвідоміші львів’яни Михайло Грушевський, Станіслав Людкевич, Іван Франко… були постійними відвідувачами кав'ярні.

Фестиваль кави у Львові - це унікальна подія, яка дозволяє дізнатися більше про історію кави, побачити як її готують, які бувають різновиди, спробувати найсмачніші напої в місті, визначити найкращу кав'ярню.

Таємниця кави по-неаполітанські від Едуардо Де Філіппо

«Примари» - п'єса Едуардо Де Філіппо побачила світ в 1946 році. Головний герой Паскуале поселяється в старовинному будинку, в якому відбуваються дивні речі.

Паскуале, сидить на балконі. Перед ним стілець, на якому стоїть металевий піднос з маленьким неаполітанським кавником, чашкою і блюдцем. В очікуванні, поки звариться кава, він розмовляє зі своїм сусідом - професором Сантана.

«Що сталося б з нами, неаполітанцями, якби у нас було відібрано крихітну радість - посидіти на балконі ... Я б, наприклад, від усього відмовився, тільки не від цієї маленької чашечки кави, яку можу не поспішаючи випити тут, на балконі, після того як здрімну годинку після обіду. І я повинен неодмінно приготувати її сам, власними руками. Цей кавник на чотири чашечки, але в ньому можна зварити каву і на шість, а якщо чашечки зовсім маленькі, то і на вісім ... для друзів ... Адже кава коштує так дорого! Бачите носик? ... На носик я надягаю цей паперовий ковпачок. Здається, дрібниця цей ковпачок, а він ох як важливий! .. А чому? Та тому, що густий перший пар закипаючої кави, який йде з носика, і є самий ароматний ... Ще дуже важливо, професор, перш ніж налити воду, дати їй покипіти хвилини три - чотири ... Перш ніж її наливати в металевий стакан з гратчастої кришкою, який вставляється в кавник, потрібно підсипати туди пів ложечки щойно змеленої кави. Це маленький секрет! Це потрібно для того, щоб в момент, коли ви нахиляє кавник і наливаєте каву в чашку, кипляча вода ще до того, як вона з'єднається з кавою, вже придбала б аромат ... Ось це кава ... Це не кава, а шоколад. Ви бачите, як небагато треба, щоб зробити людину щасливою: маленька чашечка кави, випита спокійно, на свіжому повітрі ... »

Цікаві факти

Вперше кава була привезена в Європу в 1615 році венеціанськими купцями. Це сталося під час появи в Європі двох інших гарячих напоїв - гарячого шоколаду, привезеного з Америки іспанцями в 1528 році, і чаю, що вперше з'явився в Європі в 1610 році.

У 1640 році на площі Сан-Марко у Венеції відкрилася перша в Європі кав’ярня «Араб», в якій продавали напій з обсмажених кавових зерен, мода на який прийшла з Туреччини.

Стамбульські замальовки із кавою від Надійки Гербіш

«Теплі історії до кави» - книжку НадійкиГербіш високо оцінили на Львівському форумі книговидавців, і цій книзі було присуджено перше місце в рейтингу «Топ-20» мережі книгарень «Є». На європейському християнському форумі видавців Marketsquare Europe, що відбувся у Будапешті в жовтні 2012 року, вона здобула нагороду «2012 European Christian Book of the Year».

Історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії.

«Над нашими головами раз у раз пролітають чайки. Ми з Джошем сидимо на розцяцькованих подушках, розкиданих по всій долівці відкритої тераси на даху, і нам видно море. За нашими головами - купол Айї-Софії та гострі списи її мінаретів. Джош відклав убік, гітару й дивиться мої світлини.  Я дивлюсь на море й нікуди не хочу йти.

Я не з тих, хто закохується з першого погляду. Але Стамбул мене зачарував - я люблю це місто від самого ранку, навіть сильніше ніж учора… Я давно помітила, що коли любиш місто, воно неодмінно відповідатиме тобі взаємністю… Ми говоримо про все на світі й з’ясовуємо, що не бачили, як танцюють дервіші. Тож вирішуємо піти сьогодні. Один турок, який тче килими й пригостив мене вранці смачною турецькою кавою, розповів, що вони щовечора танцюють за Блакитною мечеттю…»

Цікавий факт

Кава по-турецьки знаходиться в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини Туреччини. Найкраща турецька кава готується зі свіжо обсмажених зерен, перемелених безпосередньо перед приготуванням.

Історія кави на сторінках видань

• Бородин, Андрей. Введение в кофеманию // Пир. - 2002. -  № 5 . - С. 30-35.
• Кава по-львівськи // Ігор Лильо. Львівська кухня / передмова В. Поліщука ; худож.-оформлювач Л. А. Бейгер. - Харків : Факт, 2016. - С. 195-196.
• Кава по-татарськи // Костянтин Грубич. Смачна країна : народні рецепти та поради звідсіль від народного журналіста. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - С. 16.
• Кафе Фанкони // Ростислав Александров. Прогулки по литературной Одессе. - Одесса : Весть, 1993. - С. 207-213.
• Львівських каварень чар // Винничук, Юрій. Кнайпи Львова / Юрій Винничук. – 2-ге видання. - Львів : ЛА «ПІРАМІДА», 2001. - С. 7-44.
• Мир кофеен // Юлия Саси. Вена : история города [пер. с нем. Е. Кривцовой]. - Москва : Эксмо ; СПб : Мидград, 2009. - С. 40-56. - (Биографии великих городов).
• Пучеров Н. Н. Все о кофе. - Киев : Наукова думка, 1987. - 104 с.