«For stony limits cannot hold love out = Кам'яні огорожі зупинити кохання не можуть»: до ювілею трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Трагедія «Ромео і Джульєтта», один із найвідоміших творів Вільяма Шекспіра (1564-1616), написана 430 років тому і зазвичай датується 1594-1595 роками XVI століття.

Ромео та Джульєтта – молоді люди, закохані один в одного. Свара двох ворогуючих вельможних родин, рівних за своїм походженням та славою, призводить до загибелі героїв, у яких, здавалося б, усе життя попереду.

Світ побачив у Ромео та Джульєтті любов, покликану вічно нагадувати нам, що людина живе не для ворожнечі та ненависті.

Пропонуємо книги з фонду відділу літератури іноземними мовами, які тою чи іншою мірою пов’язані з безсмертним творінням геніального англійського драматурга: сама трагедія в оригіналі, а також цікаві і непересічні літературознавчі видання.

Крім того, дві незвичайні книги, присвячені творчості Шекспіра і відображенню в ній рослинного світу та днів року. Ці видання дуже мальовничі та змістовні.

Shakespeare, W. Romeo and Juliet / William Shakespeare. – Copyright. – [London]: Penguin Books [Ltd], [1994]. – 155, [5] p.; 11, 2 x 18.2. – (Penguin Popular Classics).

«Ромео і Джульєтта» (1595) Вільяма Шекспіра – це історія про силу любові та руйнівну силу ненависті. Видатний драматург досліджує вічні теми, такі як небезпека ворожнечі, важливість сім'ї та наслідки імпульсивних дій. Незважаючи на те, що ця історія була написана понад чотири століття тому, вона досі знаходить відгук у публіки та продовжує адаптуватися у різних творчих формах мистецтва: у нових театральних постановах, у нових кінофільмах, радіовиставах, телевізійних виставах тощо.

Shakespeare for Every Day of the Year / Ed. by Allie Esiri. – Coll. cop. – [London]: MACMILLAN, [2019]. – XXXVI, 572 p.: ill.; 16, 0 x 24,0.

Вільям Шекспір написав 37 п’єс, 154 сонети та декілька більш довгих віршів, які зібрані у цій книзі. Кожна сторінка цієї книги містить монолог, вірш, уривок сцени з п’єси , що співпадають с певним днем року. Вступ є вікном до проникнення у час, роботу та життя величнішого письменника англійською мовою. Ця книга безумовно наповнить життя подивом, розумом, сміхом та гумором.

Quely, G. Botanical Shakespeare: An Illustrated Compendium of All Flowers, Fruits, Herbs, Trees, Seeds, and Grasses Cited by the World’s Greatest Playwright [Text] / Written and еd. by Gerit Quely; Conceived and ill. by Sumié Hasegawa-Collins; With a forew. by Helen Mirren. – Cop. – [New York]: Harper Design, [2017]. – 207 p.: ill.; 17, 2 x 24, 5. – (Nature / Plants / Literature).

В цій книзі «Шекспірова Ботаніка» поєдналась робота знаного шекспірознавця Херіта Квіла та видатної японської художниці Сумі Хасегава-Коллінз, щоб створити найповнішу колекцію квітів, фруктів, прянощів, дерев, зерен та трав, що згадуються у творах Шекспіра. Кожна вишукана ілюстрація поєднується з відповідною цитатою з віршів чи п’єс великого англійського драматурга. Не обминули в автори своєю увагою і вічну сумну історію про Ромео і Джульєтту.

Finkelstein, S. Who Needs Shakespeare? [Text] / Sidney Finkelstein. – Cop. – New York: International Publishers, [1973]. -261 p.; 14, 0 x 20,2. – (Literature and History).

У цьому популярному літературознавчому виданнi твори Шекспіра блискуче проаналізовано, щоб показати його як великого соціального мислителя, письменника, який мав справу з політикою в її найглибшому розумінні – займаючись теорією та практикою урядування та станом громадської моралі. Ця складна сучасна тема розгортається з детальним посиланням на силу та неперевершену красу поезії Шекспіра. Окрема глава книги «Політика кохання» присвячена легендарній п’єсі «Ромео і Джульєтта».

Halliday, F. E. Shakespeare and His Critics [Text] / [Frank Ernest] Halliday. – Second Print. – New York: Schoken Books, [1965]. – XIV, 336 p.: ill. ; 13, 5 x 20,0.

Ця книга – путівник, що допоможе вивчати і отримувати задоволення від читання п’єс та віршів великого Вільяма Шекспіра у компанії зі знаними критиками, що все своє життя присвятили вивченню його творчої спадщини. Тут можна знайти дуже глибокі і цікаві роздуми про романтичну трагедію «Ромео і Джульєтта».

Parrott, Th. M. Shakespearean Comedy [Text] / Thomas Marc Parrott. – Cop. – New York: Russell & Russell Inc., 1962. – XIV, 417, [1] p. ; 15,0 x 22,5.

Ця блискуча літературознавча робота видатного американського вченого Т. М. Перротта (1866-1960) з дослідження феномену Вільяма Шекспіра розрахована радше на широкого читача, ніж на професійну аудиторію. Оглядаючи джерела тексту, автор намагався не тільки якомога точніше викласти відомі факти, але й дозволяв собі свободу висловлювати гіпотезу, яка могла б прояснити та пояснити ці факти. Жвава та захоплююча розповідь веде читача стежками долі героїв творів великого драматурга: принц Гамлет та король Лір, Ромео і Джульєтта та інших, і є багатим джерелом для роздумів про сенс буття.

Shakespeare in Perspective [Text] / Ed. by Roger Sales. – Cop. - [London]: Ariel Books: British Broadcasting Corp., [1985 - 1985]. Vol. Two: Ser. Four – Ser. Six. – [1985]. - 333 p. ; 12, 0 x 19,7. – (Literature).

Ця книга містить тридцять шість нарисів з радіо- та телевізійних коментарів до дев'ятнадцяти п'єс англійського драматурга, трансльованих на BBC TV, що представляють собою інше одкровення, ніж телевізійні вистави: можливість знову пережити подорожі відкриттів і самопізнання з літературознавцями, які бачать Шекспіра не лише в перспективі його власного часу, а й у нашому.

Sprague, A. C. Shakespeare’s Histories: Plays for the Stage [Text] / Arthur Colby Sprague. – Cop. – London: The Society for Theatre Research, 1964. – XII, 165, [3] p.; 14,0 x 21,7.

Літературознавче дослідження знаного американського шекспірознавця А. К. Спрейга (1895-1991) про історичні п’єси великого англійського драматурга. Автор припустив, що читач зацікавлений у тому, що думали і як сприймали певні п’єси Шекспіра, особливо, як вони були поставлені різними режисерами і як були зіграні головні ролі різними акторами. В результаті шанувальники англійського генія всіх часів отримали дуже цікаву і пізнавальну книгу.

Підготувала В. Л. Гіпська, провідний бібліотекар відділу літератури іноземними мовами

«Думи, мої думи…»: твори-ювіляри Тараса Григоровича Шевченка

 

Як народжувалася під пером митця поетична збірка «Кобзар»?  А який твір Тараса Шевченка став відомим першим його сучасникам? Яку має назву рукописна книга поезій Тараса Григоровича Шевченка, написаних протягом 1843—1845 років? Скільки було прижиттєвих видань «Кобзаря»?  Які дві невеличкі поезії є справжніми ліричними перлинами у творчості поета…

 

Збірка поезій «Кобзар» (1840)

Про історію видання «Кобзаря» 1840 року згадок самого Тараса Григоровича  Шевченка не лишилося. Протягом тривалого часу чи не єдиним джерелом відомостей про це були спогади полтавського поміщика Петра Івановича Мартоса, коштом якого й було видано першу поетичну збірку Тараса Шевченка, що вийшла у світ майже в день других роковин його викупу з кріпацтва — 18 квітня 1840 року.

 

Титульний аркуш репринтного видання «Кобзаря» 1840 року. Офорт «Кобзар з поводирем» (художник Василь Штернберг, 1840)

 

 Із Тарасом Шевченко, учнем Петербурзької академії мистецтв, Петро Мартос познайомився 1839 року через письменника і видавця Євгена Гребінку й замовив йому свій портрет. За спогадами Петра Івановича під час сеансів у квартирі художника він випадково побачив шматок списаного олівцем паперу, але не зміг розібрати рядки. Таких паперів з віршами у Тараса Григоровича виявилось багато. Мартос звернувся до Гребінки, але роль Євгена Павловича у підготовці до видання першої книжки Тараса Шевченка навряд чи обмежувалася допомогою видавцеві в прочитанні нерозбірливих рукописів молодого поета. Великий вплив на творчість Тараса Шевченка мали  і літературні вечори на квартирі Гребінки у Петербурзі.

Писати вірші Шевченко почав ще до визволення з кріпацтва. На допиті в ІІІ відділі у справі Кирило-Мефодіїївського братства він назвав рік 1837-й. Першим твором, що став відомий його знайомим, була балада «Причина», надрукована, однак, уже після виходу «Кобзаря» у заснованому Євгеном Гребінкою альманахі «Ластівка».

Крім творів («Причина», «Тече вода в синє море», «Вітре буйний!», «На вічну пам'ять Котляревському» та розділ з поеми «Гайдамаки»), відданих Гребінці до альманаху, Тарас Шевченко на кінець 1839 року мав уже написаними поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балади «Перебендя», «Тополя», послання «До Основ'яненка», думку «Нащо мені чорні брови…». Ці твори поета склали першу його поетичну збірку «Кобзар». Безпосередньо перед виданням збірки і спеціально для неї Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої…», який вмістив на початку «Кобзаря».  

 

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядками?...

Як відомо із документів Петербурзького комітету, 7 березня 1840 року Євген Гребінка сам подав рукопис цензору Петру Олександровичу Корсакову, який у колах петербурзьких літераторів набув репутації людини, здатної відстоювати інтереси авторів. Набирався й друкувався «Кобзар» приблизно місяць у приватній друкарні Є. Фішера в Петербурзі.

18 квітня 1840 року цензор Петро Корсаков підписав квиток на випуск книжки з друкарні в світ, цей день і став днем народження «Кобзаря — найвизначнішої книжки українського народу. Через кілька днів книжка з'явилася у петербурзьких друкарнях. Але видавець «Кобзаря» Петро Мартос мав примірники збірки ще до її випуску з друкарні, — так уже 13 квітня він надіслав примірник «Кобзаря» у подарунок українському історику, композитору  і  літератору Миколі Андрійовичу Маркевичу, який поклав на музику вірш Тараса Шевченка «Нащо мені чорні брови». Отримав «Кобзар» і Євген Гребінка.

Зі всіх прижиттєвих видань творів Тараса Шевченка перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» 1840 року.

 

Шевченко Т. Г. Кобзар [Текст] / Тарас Шевченко ; післямова В. Мормель. —  5-те вид., повне. — препринт. вид. 1840 р. —  СПб. : Тип. Е. Фишера ; Переяслав-Хмельницький : Кобь, 2005. —  166 с. —  Бібліогр.: с. 157— 158.

Перше книжкове видання повного тексту вірша-збірки «Кобзар Т. Шевченка» з відтворенням основних елементів оформлення першого випуску видання 1840 року. До збірки увійшли твори: «Думи мої, думи мої…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —

Де ж мені вас діти?...

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну…

 

Шевченко Т. Г. Зібрання творів [Текст] : у 6 т. : [вид. автент. 1-6 тт. «Пов. зібрання творів у 12 т.»] / Тарас Шевченко ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка ; [редкол.: М. Г. Жулинський (голова), В. С. Бородін, С. А. Гальченко [та ін.]]. — Київ : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : Поезія 1837— 1847 / [упоряд. та комент. І. Д. Бажинов [та ін.] ; передм. слово І. М. Дзюби, М. Г. Жулинського ; ред. тому В. С. Бородін]. —  2003. —  784 с. : портр.

Друкуються поетичні твори 1837—1847 років: «Причинна», «Думка», «Тарасова ніч», «Катерина», «Перебендя», «Тополя», «Іван Підкова» та ін.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів….

«Причинна»

 

Рукописна збірка «Три літа» (1843—1845)

«Три літа» — рукописна книга поезій Тараса Шевченка, написаних протягом 1843—1845 років. До видання ввійшли поетичні та драматичні твори, епістолярна спадщина та фольклорні записи, зроблені під час подорожей Україною, а також прозові твори, написані на засланні під впливом незабутніх вражень від перебування на рідний землі. Проілюстровано видання художніми роботами Кобзаря.

Влітку 1843 року, після тривалої перерви і вже будучи стороннім учнем Петербурзької Академії мистецтв, Тарас Григорович Шевченко вперше приїжджає в Україну. Він побував на Чернігівщині, Київщині і Полтавщині. Виконані під час першої подорожі (1843—1844) ескізи та начерки олівцем київських видів та архітектурних пам’яток, були згодом гравійовані для альбому «Живописна Україна».

Тарас Шевченко вперше побував у маєтку Миколи Рєпніна-Волконського у Яготині в липні 1843 року, де познайомився з донькою князя Варварою. У жовтні 1843 року він вдруге відвідав Рєпніних. У маєтку Рєпніних Шевченко прожив усю зиму й написав поему «Тризна», яку присвятив Варвари Миколаївні. 10 січня 1844 року Шевченко вже покидав Яготин, але дружні стосунки між Тарасом Григоровичем і Варварою Миколаївною зберігалися ще протягом довгих років. 

22 березня 1845 року завершилося навчання Тараса Шевченка в Петербурзької Академії мистецтв. Рада Академії надала йому звання некласного художника Імператорської Академії мистецтв. 25 березня 1845 Шевченко виїхав з Петербурга у свою другу подорож Україною (1845—1847). Проїжджав Тарас Григорович через Глухів, Кролевець, Батурин, Конотоп, Ромни, Лохвицю, Миргород, зупинявся у селі Мар’їнському.

1845 рік  став яскравим періодом у творчості Тараса Шевченка. Протягом жовтня—грудня написано п’ять поем: «Єретик» (основний текст закінчено 10 жовтня), «Сліпий» (16 жовтня), «Великий льох» (без точної дати), «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), «посланіє» «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), великий цикл «Давидових псалмів» (19 грудня), «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні…» (21 грудня),  «Три літа» (22 грудня). 25 грудня 1845 року у Переяславі Тарас Шевченко написав свій славетний «Заповіт», який завершив рукописну збірку поезій «Три Літа».

 

Шевченко Т. Г. Три літа [Текст] = Тры лита: зб. поезый : 148 р. другої зб. поезій Шевченка / Тарас Шевченко. — препринт. вид. 1845 р. — Переяслав-Хмельницький : Пєрєяслав : Кобь, 2004. — 228 с.

Збірку «Три літа» Тарас Шевченко закінчив 25 грудня 1845 року у Переяславі. Це друга в практиці поета та Європейських літературних збірках з персоніфікованим (відмінним від історичного автора) ліричним героєм, другий літературний твір великої безсюжетної форми.

4 жовтня 1845 року в Миргороді Тарас Шевченко написав дві невеличкі поезії, які є справжніми ліричними перлинами: «Не завидуй багатому» та «Не женися на багатий». Імпульсом до написання віршів стала , ймовірно, невдача, яка спіткала Шевченка, коли він зібрався посвататися до Феодосії Кошиць, дочки кирилівського священика Григорія Кошиця, під час перебування в Кирилівці наприкінці вересня 1845 року. Поет подобався Феодосії, проте її батьки, в яких Шевченко колись наймитував, вважали його нерівнею і перешкодили шлюбові.

Не завидуй багатому:

Багатий не знає

Ні приязні, ні любові —

Він все те наймає.

Не завидуй могучому,

Бо той заставляє.

Не завидуй і славному:

Славний добре знає,

Що не його люди люблять,

А ту тяжку славу,

Що він тяжкими сльозами

Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,

Та любо, та тихо,

Як у раї,— а дивишся:

Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,

Дивись кругом себе:

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі.

 

Шевченко Т. Г. Давидові псалми [Текст] = Давидовы псалмы: автографи Т. Шевченка: давньослов. тексти, укр. пер. / Тарас Шевченко; [голов. ред. М. І. Халимоненко ; відп. за вип. В. М. Ромащенко ; іл. В. Гарбуза]. — Київ : Вид-во «Дім, Сад, Город», 2000. —  84 с. : іл.

«Давидові псалми»  — поетичний цикл Тараса Шевченка, написаний у грудні 1845 року у В'юнищі (село Переяславського повіту, потім Переяславського району, затоплене у зв'язку зі спорудженням Канівського водосховища). Цикл переспівів із Псалтиря Шевченко створив у першій половині грудня 1845 року. Найраніший відомий рукопис — недатований чорновий автограф переспіву 81 псалма, написаний на листі Варвари Миколаївни Рєпніної від 9 грудня 1845 року. Найімовірніше, у квітні—червні 1846 року у Києві Шевченко переписав цикл начисто до рукописної збірки «Три літа» з датою 19 грудня 1845 року.

 У збірнику «Давидові псалми» подано тексти Псалмів давньослов’янською і українською мовами, автографи Кобзаря з їх переспівами і ілюстрації художника Володимира Гарбуза.

Блаженний муж на лукаву

Не вступає раду,

І не стане на путь злого,

І з лютим не сяде.

А в законі господньому

Серце його й воля

Навчається, і стане він —

Як на добрім полі

Над водою посажене

Древо зеленіє,

Плодом вкрите. Так і муж той

В добрі своїм спіє.

А лукавих, нечестивих

І слід пропадає, —

Як той попіл, над землею

Вітер розмахає,

І не встануть з праведними

Злії з домовини;

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

«Псалом І»

 

Шевченко Т. Г. Єретик [Текст] : поема слов’ян. мовами [Текст] / Тарас Шевченко ; [упоряд. та авт. передм. В. К. Житник ; пер. з укр.  П. Карабана [та ін.]] ; худож. А .Хмара. — Київ : Дніпро, 1991. — 123 с. : іл. — Текст: укр., рос., білорус., чес., словац., пол., болг. 

«Єретик» — поема Тараса Шевченка. Датується за автографом в окремому зошиті: присвята «Шафарикові» — 22 листопада 1845 року, Переяслав; поема — 10 жовтня 1845 року, с. Мар'їнське (Миргородський район). Книжку  складають оригінал і переклади слов’янськими мовами поеми «Єретик» великого українського поета Тараса Шевченка.

 

Збірка поезії «Кобзар» (1860)

1 серпня 1857 року закінчилося десятирічне заслання поета та художника Тараса Григоровича Шевченка. Він повертався через Астрахань, Саратов та Нижній Новгород, де Тарас Шевченко надовго зупинився. Тільки 5 березня 1858 року Шевченкові було офіційно повідомлено про дозвіл на виїзд  до Петербурга.

Ще перебуваючи в Нижньому Новгороді, Шевченко переписує і впорядковує твори, написані в засланні, сподіваючись принаймні частину з них надрукувати. Продовжує цю роботу і в Петербурзі. За допомоги Пантелеймона Куліша готує нову збірку: «Поезія Т. Шевченка. Том перший», до якої мали увійти твори, написані до арешту. Але треба було спершу зняти заборону на публікацію творів Шевченка, яка діяла з часу його арешту, а вже потім подавати до цензури нову збірку.

Тарас Шевченко сам займався справами про зняття заборони зі своїх творів. Друкування нової збірки почалося майже одразу після одержання дозволу й проводилося у друкарні Пантелеймона Куліша. На друкування було витрачено 1048 крб. 40 коп. Кошти для цього дав поету цукрозаводчик і меценат Платон Федорович Симиренко. Практично не було жодної ділянки як у царині економіки, так і на теренах духовності, в яких би Симиренки не лишили глибокого сліду.

У січні 1860 року збірка «Кобзар» вийшла з друку і складалася вже з 17 написаних до заслання Тараса Шевченка поезій. Це останнє прижиттєве видання «Кобзаря» накладом 6050 примірників. Характерною ознакою видання була блакитна оправа. Раритетний примирник «Кобзаря» 1860 року зберігається у зібранні Національного музею Тараса Шевченка у Києві. 

 

Шевченко Т. Г. Кобзар [Текст] : до 20-річчя  незалежності України / Тарас Шевченко; [упоряд.: В. М. Валько; передм.: Д. Донцов] ; іл. С. Караффи. —  Корбут. —  Львів : Каменяр, 2011. —  915 с.

У виданні вміщено поетичний доробок Тараса Шевченка, що супроводжується ілюстраціями видатної художниці Софії Петрівни Караффи-Корбут (1924—1996), створеними в середині 60-х років ХХ століття. Тексти поезій подаються за академічними виданнями творів поета.

 

Шевченко Т. Г. Усі твори в одному томі [Текст] / Тарас Шевченко ; [упоряд., провід. ред.-коректор Г. В. Латник ; відп. за вип. Т. П. Боброва ; худож. оформ. складено з творів Шевченка-худож.]. —  Київ : Ірпінь : Перун, 2007. —  824 с. : іл. —  ((Літературні класики України: Повне зібрання творів в одному томі) (Поетична  Поличка «Перуна»)). —  Бібліогр.: с. 818. —  Тексти друкуються за сучас. правописом.

Вперше в історії української літератури в одному томі вміщено всю літературну спадщину великого українського поета Тараса Шевченка, автора творів, які принесли митцеві неперебутню любов українського народу та обезсмертили його ім’я.

 

Література про життя і творчість Тараса Шевченка

• Дзюба І. М. Тарас Шевченко [Текст] : життя і творчість / Іван Дзюба. — Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 720 с.

• Згадай мене, брате! Тарас Шевченко в контексті свого часу [Текст] / [авт.-упоряд. Ю. Іванченко]. — Київ : Парлам. вид-во, 2018. — 432 с.

• Історія української літератури [Текст] : у 12 т. / НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка ; [редкол. В. Дончик (голова) [та ін.]]. — Київ : Наук. думка, 2014. — Т. 4 : Тарас Шевченко / [авт. І. Дзюба ; наук. ред. М. Жулинський]. — 2014. —783 с.

• Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя [Текст] / Олександр Кониський ; [вступ. ст. В. Смілянської]. — Київ : Видав. дім «Кондор», 2019. — 620 с.

• Національний музей Тараса Шевченка [Текст] : [альбом] / упоряд. : Т. Андрущенко, С. Гальченко. — Київ : Мистецтво, 2002. — 224 с., іл.

• Ушкалов Л. В. Тарас Шевченко [Текст] / Леонід Ушкалов ; [худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко]. — Харків : Фоліо, 2015. — 122 с. — (Знамениті українці).

• Шевченківська енциклопедія : Тарас Шевченко та його сучасники [Текст] : енциклопедія / [редкол. М. Г. Жулинський (голова), М. П. Бондар, О. В. Боронь [та ін.]]. — Київ : Вид-во Ліра-К, 2021. — 608 с.: іл.

• Шиленко Ю. Прижиттєві видання творів Тараса Шевченка [Текст] : [про таємниці народження «Кобзаря» 1840 року — першої книжки Тараса Шевченка, що вийшла у світ майже в день других роковин його викупу із кріпацтва. 1 вересня 1844 року в журналі «Современник» було оголошено про вихід у світ «Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків»] / Юлія Шиленко // Друкарство. —  2004. —  № 6. – С. 83— 88.

• Шиленко Ю. Прижиттєві видання творів Тараса Шевченка [Текст] : [про видання 1847 року зб. «Кобзар» та інших творів Тараса Шевченка] / Юлія Шиленко  // Друкарство. — 2005. — № 1. — С. 62—64.

• Шляхами Великого Кобзаря [Текст] : атлас / [упоряд.  Л. М. Веклич, Н. О.   Крижова ; авт. текстів О. В. Білоконь (с. 78, 79), О. А. Бондаренко (с. 8— 16, 79),  В. В. Дзима (с. 78—79), О. В. Слободянюк (с. 18—86) ; худож.-оформл. О. Ю. Андрющенка]. — Київ : ДНВП «Картографія», 2013. — 88 с. : іл.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

«Всесвіт» — найстаріший український журнал іноземної літератури: 100-річчя з часу заснування

 

«Бути читачем «Всесвіту», одного з кращих наших журналів, завжди багато значило…» (Іван Драч)

У січні 2025 року виповнюється 100 років з часу заснування найстарішого українського журналу іноземної літератури — «Всесвіт», який завжди був частиною української літератури і в бурхливі 20—30-ті роки, і починаючи з 1958 року, коли вийшов перший випуск відродженого часопису,  і у ХХІ столітті. Це більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв'ю авторів зі 105 країн світу в перекладах Леоніда Первомайського, Бориса Антоненко-Давидовича, Миколи Лукаша, Яра Славутича, Андрія Євси, Михайла Москаленка, Віктора Шовкуна та ще багатьох майстрів словесного мистецтва. У 1989 році редакцією журналу «Всесвіт» засновано премію «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша , яка присуджується за найяскравіші зразки українського художнього перекладу, опубліковані за рік на сторінках журналу. 1991 року часописом «Всесвіт» засноване видавництво «Юніверс», цікавим проєктом якого у 2000 році стала книжкова серія «Лауреати Нобелівської премії».

 

Харківський період

Журнал «Всесвіт» почав виходити у Харкові з січні 1925 року як «універсальний ілюстрований двотижневик» за редакцією письменника Василя Еллана-Блакитного. Безпосередню участь у створенні журналу брали: літературний редактор Микола Хвильовий, художній редактор Олександр Довженко. З самого початку у роботі «Всесвіту» взяли участь відомі письменники, журналісти, вчені, громадські діячі не тільки України, але й інших країн світу.

У 1925 —1926 роках «Всесвіт» виходив на 24 сторінках формату сучасного журналу «Країна» двічі на місяць тиражем, що коливався від 15 000 до 7 500 примірників. У наступні роки періодичність виходу змінювалась: у 1927—1929 роках з метою актуалізації видання журнал виходив щотижнево, наступні два роки — тричі на місяць, а у 1933—1934 роках — знову як двотижневик. Всього за довоєнний період у світ вийшло 354 номери. В журналі одразу ж визначились основні розділи: «Художня література», «Образотворче мистецтво, театр і кіно», «Наука і техніка», «Всесвітня ілюстрація», а також менш вагомі з погляду мистецького, проте не менш потрібні в «універсальному» журналі «Сатира І гумор», «Шахи та шашки», «Фізкультура та спорт», «Задачі і ребуси».

За два перші роки у «Всесвіті» було надруковано 80 оповідань українських авторів: Василя Блакитного, Остапа Вишні, Майка Йогансена, Григорія Косинки, Петра Панча, ІОрія Яновського та багатьох інших, і 62 поетичні твори: Миколи Бажана, Наталі Забіли, Володимира Сосюри, Максима Рильського та інших майстрів поетичного слова. Поряд із цим з’явилися й надіслані із США та Канади вірші Мирослава Ірчана й Миколи Тарновського, переклади поезій Еміля Верхарна, а також оповідання сучасних німецьких, французьких, угорських письменників.

 

Обкладинка журналу «Всесвіт» за 1934 рік № 12 з фонду бібліотеки

Поважне місце на сторінках «Всесвіту» посіли ілюстровані нариси й статті про різні сфери культурно-мистецького, господарського, політичного життя України та зарубіжних країн. «Всесвітня ілюстрація» подавала інформацію у вигляді фотографій з текстовим супроводом — від однорядкової текстівки до цілої колонки. 60 — 80 таких матеріалів було розкидано в кожному номері журналу. За два роки було надруковано майже 3200 сюжетів. В наступні роки рубрика змінювала свою назву на «З усього світу», «За тиждень», «Наша хроніка»… В полі зору редакції постійно були питання міжнародної політики. Водночас багато уваги приділялось спортивним новинам та інформації про зарубіжне кіно. Закінчували номер розділи сатири й гумору, шахів, спорту — також у супроводі фотоматеріалів.

В наступні роки характер і напрям журналу принципових поворотів не зазнавали, хоча змінювалась його періодичність, зменшився обсяг номерів з 24 до 16 сторінок. Проте «Всесвіт» залишався «універсальним журналом», що містив художні й публіцистичні твори та значну кількість ілюстрацій. Після переїзду столиці республіки в Київ, де на той час працювали інші літературно-художні та громадсько- політичні газети й журнали, що значною мірою виконували функції «Всесвіту», журнал з кінця 1934 року перестав виходити.

 

Київський період

Друга половина 50-х та початок 60-х  років ХХ століття стали часом поступового національно-культурного відродження України. У цей час були створені Спілка журналістів України (1957) та Спілка працівників кінематографії України (1958). Почалося видання «Українського історичного журналу» та першої української енциклопедії. Більша увага стала приділятися розвитку літературознавства і мовознавства, що знайшло відображення у виданні багатотомних праць з історії української літератури та літературної мови., «Антології української поезії»… З’явилися нові періодичні видання, зокрема журнали «Ранок» (1953), «Мистецтво» (1954), «Прапор» (1956).

Саме у цей час Спілка письменників України і громадськість виступила з ініціативою створення журналу, спеціально присвяченого зарубіжній літературі, культурному й політичному життю за кордоном. Тодішнє керівництво СПУ, спираючись на думку письменників старшого покоління (Максима Рильського, ГІавла Тичини, Миколи Бажана, ГІетра Панча), вирішило дати новому журналові назву його найближчого попередника — «Всесвіт», тобто практично поновити довоєнне видання, але вже на вищому рівні — як літературно-мистецький і громадсько-політичний місячник, орган СПУ й Українського товариства дружби й культурного зв’язку з зарубіжними країнами.

Головним редактором видання був призначений прозаїк і публіцист Олексій Іванович Полторацький (1905—1977), що мав значний досвід журнальної роботи. До складу редколегії увійшли Ванда Василевська, Олександр Корнійчук, Андрій Малишко, Леонід Первомайський, Максим Рильський, ІОрій Смолич та інші відомі письменники, вчені й громадські діячі. У квітні 1958 року був підібраний склад редакції  та вже в липні вийшов перший номер повоєнного «Всесвіту» — своєрідного і цікавого журналу, в якому риси «товстого» літературного місячника поєднувалися з елементами «тонкого» ілюстрованого видання.

Відродження часопису привітало багато відомих зарубіжних літераторів. Французький письменник Луї Арагон зазначив: «Відродження «Всесвіту» для мене велика подія, тому що з появою цього журналу між Україною і моїм краєм встановлюється прямий зв'язок, який поки що існував лише в наших серцях: між Францією Віктора Гюго і Україною Тараса Шевченка між небом Верлена та Аполлінера і небом Тичини, Панча, Рильського…».

 

Обкладинка журналу «Всесвіт» за 1958 рік № 1 з фонду бібліотеки

Характерною рисою повоєнного «Всесвіту» було те, що романи, п’єси, оповідання, поезії, літературно-критичні статті, нариси, репортажі, фотоматеріали, інформація й бібліографія подавалися в класично «вільному» порядку, жодна рубрика не мала спершу свого постійного місця, але згодом саме життя, міркування зручності, користування виданням змусили редакцію дисциплінувати подачу матеріалів. літературно-художні твори все твердіше почали займати центральну частину кожного номера, що як правило, відкривався або закінчувався великою добіркою ілюстрованих публіцистичних матеріалів, які друкувалися окремо — і виглядали в журналі досить ефектно.

З першого ж номера журналу в 1958 році було прийнято твердий принцип, якого редакція дотримується до сьогодення. Вирішено було друкувати на сторінках «Всесвіту» лише ті оповідання, повісті, романи, які ще не були опубліковані російською мовою. У 1973—1974 роках на сторінках журналу публікувався кримінальний роман американського письменника, кіносценариста і журналіста Маріо П'юзо «Хрещений батько» у перекладі Олександра Овсюка і Віктора Батюка. Досвід наступних десятиріч показав, що цей принцип повністю виправдав себе, допоміг зробити журнал особливо цікавим, значно розширив коло зарубіжних авторів, чиї твори пропонувалися читачам.

 

Обкладинка журналу «Всесвіт» за 2000 рік № 1—2 з фонду бібліотеки

Головними редакторами відновленого журналу «Всесвіт» свого часу були: Олексій Полторацький (1958—1970), Дмитро Павличко (1971—1978),Віталій Коротич (1978—1986),Олег Микитенко (1986—2007), Юрій Микитенко (2007—2012). У 2012 році «Всесвіт» очолив  Дмитро Ігорович Дроздовський. 1958 року журнал виходив безперервно як щомісячник аж до 2000 року. З 2000 року виходить раз на два місяці.

Основні рубрики журналу за 2000 рік: «Сучасна література», «Скарбниця», «Письменник. Література. Життя», «Перекладацькі студії», «Україніка», «Країни. міста. Люди», «”Всесвіт” — школі». 2015 рік: «Поезія», «Проза», «Письменник. Література. Життя»,  «На закінчення номера». 2024 рік: «Nota bene», «Поезія», «Новини культури», «Проза. Драма», «Письменник. Література. Життя», «Тур культурної дипломатії». У журналі надруковано переклади творів понад 5 тисячі авторів більш ніж із 100 країн світу, зокрема Вільяма Шекспіра, Бернарда Шоу, Франца Кафки, Редьярда Кіплінга,  Хорхі Луїса Борхеса, Вірджинії Вулф, Рея Бредбері, Андре Стіля, Едуара Гліссана, Жоржі Амаду…

 Видавнича серія «Лауреати Нобелівської премії»

1991 року часописом «Всесвіт» засноване видавництво «Юніверс». Були започатковані цікаві видавничі серії: «Філософська думка», «Світова поезія», «Австрійська бібліотека». Цікавим проєктом видавництва у 2000 році стала книжкова серія «Лауреати Нобелівської премії». З 2008 року серію «Лауреати Нобелівської премії» видає «Видавництво Жупанського». У серії вийшли твори Андре Жіда, Тоні Моррісон, Альбера Камю, Жана-Поля Сартра, Томаса Манна та інших. З видавництвом працюють найкращі перекладачі України:  Віктор Шовкун, Роман Осадчук, Олександр Мокровольський...

Нобелівська премія з літератури — найпрестижніша міжнародна літературна премія, одна з п'яти премій започаткованих у 1895 році Альфредом Нобелем, присуджується щорічно за видатний внесок у розвиток світової літератури. Вперше Нобелівську премію з літератури було присуджено у 1901 році французькому поетові Сюллі-Прюдом. Нобелівську премію з літератури 2024 року присудили південнокорейській письменниці Хан Ган «за напружену поетичну прозу, яка протистоїть історичним травмам».

 

Лагерлеф, Сельма. Сага про Єсту Берлінга / Сельма Лагерлеф ; пер. із швед. Ольги Сенюк.  — Київ : Вид-во Жупанського, 2015. — (Лауреати Нобелівської премії).

Перший роман шведської письменниці Сельми Лагерлеф «Сага про Єсту Берлінга», який був виданий у 1891 році, став великою подією в тогочасній літературі всієї Скандинавії. За короткий час роман приніс світову славу автору і був перекладений багатьма мовами. Сельма Лагерлеф — перша жінка-письменниця,  яка була відзначена у 1909 році Нобелівською премією з літератури «…на знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці…». Письменниця здобула найбільшу популярність серед читачів завдяки своєму дитячому роману «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми».

 

Шоу, Бернард. Вибрані твори  / Бернард Шоу ; пер. з англ. — Київ : ФОП Жупанський, 2008. — Т. 1. — 332 с. — (Лауреати Нобелівської премії).

У 1925 році Бернарду Шоу було присуджено Нобелівську премію «за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою». У привітальному слові було сказано, що «Шоу — автор п’єс, став одним із найяскравіших драматургів наших днів, а Шоу — автор передмов до п’єс — Вольтер нашого часу».  Але Бернард Шоу цього не чув — він був рішучим противником усяких премій і на церемонію вручення не прибув. Її одержав посол Англії, а грошову винагороду Шоу перерахував у фонд перекладачів творів основоположника сучасної шведської літератури та сучасного театру Августа Стріндберга. 

За роки творчої діяльності Бернард Шоу написав більше 50 п’єс, які підкорили сцену багатьох театрів світу. У 20-30-ті роки ХХ століття п’єси Джорджа Бернарда Шоу стараннями перекладачів Елеонори Ржевуцької та Михайла Пінчевського стали доступними й українською мовою. У ХХІ столітті твори Бернарда Шоу у перекладах Олександра Мокровольського, Владислава Носенка, Елеонори Ржевуцької та Марії Овруцької вийшли у серії «Лауреати Нобелівської премії».

 

Моррісон, Тоні. Пісня Соломона : роман / Тоні Моррісон ; пер. з англ. Олега Короля ; післямова Т. Денисова. — Київ : Юніверс, 2006. — 376 с. — (Лауреати Нобелівської премії).

Тоні Моррісон (Хлоя Арделія Вофорд) — американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року як авторка, «що у своїх наповнених мріями і поезією романах пожвавила важливий аспект американської реальності». Її твори творах про соціальні проблеми негрів у США та роль жінки у сучасному світі. В романі «Пісня Соломона», поєднуючи історію та сучасність, відтворила риси чорної Америки як особливої етнічно-расової спільноти зі своєрідним менталітетом, який складався протягом трьох століть за умов рабства та боротьби за національну самосвідомість, проти духовної уніфікації. Для прози письменниці характерна соціально-побутова й історико-хронікальна зображальність, алегоричні, міфопоетичні мотиви (переважно з негритянського фольклору). Працювала в галузі книговидання, зокрема редактором у нью-йоркському видавництві «Рендом гаус».

 

Гіні, Шеймас. Відкритий ґрунт : вибрані твори (1966— 1996)  / Шеймас Гіні ; пер. з англ. Олександра Мокровольського. — Київ : Юніверс, 2008. — 344 с. — (Лауреати Нобелівської премії).

Шеймас Гіні народився 1939 року в графстві Деррі, у Північній Ірландії. Перша збірка його поезій, «Смерть натураліста», вийшла друком у 1966 році. Відтоді опубліковано чимало його книжок: поезія, критика, переклади, — які принесли йому заслужену славу одного з провідних поетів його покоління. Лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1995).

 

Ле Клезіо, Жан Марі Гюстав. Золотошукач : роман / Жан Марі Гюстав Ле Клезіо ; пер. з фр. Галини Чернієнко. — Київ : Вид-во Жупанського, 2011. — 270 с. : портр. — (Лауреати Нобелівської премії).

Роман лауреата Нобелівської премії 2008 року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо «Золотошукач» — це розповідь про пошук своєї ідентичности у заплутаному жорстокому світі, це спроба відповіді на кричущі питання розгубленого людства, яке знемагає від невмотивованого духовного і фізичного насилля, що панує у так званому проявленому світі, насилля, що спричинює безкінечні конфлікти, втягує в них цілі народи і нищить життя на планеті і саму планету. Це також щира розповідь про справжню дружбу, велику любов і чисте кохання…

 

Джерела з історії журналу «Всесвіт»

• Дзира Я. I. «Всесвіт» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А—В. — С. 648.

• Микитенко О.  «Всесвіт» : сторінки історії / Олег Микитенко  // Всесвіт. — 1985. — № 1. — С. 12—21.

• Микитенко О. Шлях «Всесвіту» / Олег Микитенко  // Всесвіт. — 1995. — № 1. — С. 3, 173—179.

• Микитенко О. На зламі сторіч / Олег Микитенко  // Всесвіт. — 2000. — № 1—2. — С. 3—6.

• Москаленко М. Н.  «Всесвіт»  // Енциклопедія сучасної України / редкол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Т. 5 : Вод—Гн. — Київ : Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — С. 207.

• Редакція журналу «Всесвіт» // Всесвіт. — 1995. — № 1. — С. 180—182.

• Снєгірьов Л. «Літературний Всесвіт» у десяти примірниках  / Лев Снєгірьов // Всесвіт. — 2000. — № 1—2. — С. 10—11.

 

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.