Міцний, гіркий, ароматний: старовинні рецепти кави в книгах рідкісного і цінного фонду бібліотеки

 

 

Кава – не просто популярний напій. Про неї ходять маса легенд, історія кави сягає далеких часів і країн та триває донині…

30 вересня – найчитальніший день року, адже указом Леоніда Кучми – президента України – № 471/9 від 14.05.1998 року було затверджено Всеукраїнський день бібліотек.

Кожного року цей день відзначається особливо, щоб ще і ще раз показати і доказати, що бібліотеки живі і сучасні.

Цього року свято в нашій бібліотеці було присвячено Міжнародному дню кави, яке з 2015 року відзначається 1 жовтня поціновувачами кави в усьому світі.

Детально можна дізнатись за посиланням ТУТ

Жвавий інтерес викликала книжкова виставка «Міцний, гіркий, ароматний: старовинні рецепти кави в книгах рідкісного і цінного фонду бібліотеки».

Запрошуємо насолодитись напоєм за старовинними рецептами.

Книга Олени Молоховець «Подарок молодым хозяйкам или средство к уменьшению расходов в домашнем хозяйстве» (1887) є кулінарним бестселером XIX століття, не втратили своєї актуальності донині.

Можна скористатись порадою, як варити каву.

Альберт Анкер «Натюрморт з кавою», 1882

В книзі за редакцією засновника наукової гігієни Олексія Доброславіна «Как и из чего приготовлять пищу для здоровых и больных» (1883) особливостям приготування та вживання кави присвячений розділ.

Лондонська кофейня, 1668

В книзі Зої Клиновецької «Страви й напитки на Україні» (1913) можна дізнатися про особливі кави – бурякові, житні, жолудові…

Леді Камелія китайська з кавовим та чайним деревами

Книга за редакцією доктора медицини Павла Булатова «Книа здоровья : общедоступное руководство здравоохранения» (1896) познайомить не тільки з окремими сортами кави, а й доведе користь напою.

Костюм торгівця кавою, Франція

Торговець кавою, Турція 18 ст.

Книга Петра Симоненка «Самый полный вегетарианский стол. Новейшая поваренная книга. Руководство к приготовлению из растительных и молочных веществ кушаний, кондитерских продуктов, печений, хлебов, напитков и пр.» (1895) познайомить з сімома видами кави: кубським, цейлонським, порториканським, явським, мокко, мартиника, бразильським; з їх відмінностями та особливостями вживання кави цих сортів. 

Підготували фахівці відділу основного книгосховища та сектору рідкісної і цінної книги

«Про старину, про те диво, що було, минуло…»: 10 історичних романів до Дня українського козацтва

 

«Історія творила легенди, а легенди - історію». Народний вислів часів Гетьманщини.

Козацька доба - яскрава сторінка в українській та світовій історії. Їй присвятили свої праці видатні історики минулого і сучасності: Дмитро Яворницький, Михайло Грушевський, Олена Апанович, Юрій Мицик, Валерій Смолій, Олександр Гуржій, Тарас Чухліб ...

Цей феноменальний період нашої історії вплинув на творчість багатьох письменників і поетів, композиторів і художників. Ілля Рєпін намалював картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», а Костянтин Данькевич створив оперу «Богдан Хмельницький». Стали відомими романи Миколи Лазорського і Павла Загребельного, Богдана Лепкого і Юрія Мушкетика…

Микола Голубець «Жовті Води»

Роман Миколи Голубця, історика і прозаїка, був вперше виданий в 1937 році, а в 1997 році вийшло друге видання. З 19 квітня по 6 травня 1648 року відбулася битва під  Жовтими Водами в ході національно-визвольної війни 1648 -1657 років під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького. Вона мала велике політичне і воєнне значення, адже стала першою великою перемогою Війська Запорозького під час Хмельниччини.

«Та був один чоловік в цілій Україні, що на нього не вагався поставити ні король, ні канцлер. Чигиринський сотник, пан на Суботові й Новосільцях, від недавна писар Війська Його Королівської Милости запорозького - Зиновій Богдан, двох імен, Хмельницький…

Правда, оцінюючи Хмельницького як добру биту карту, не закривав канцлер очей на її закритий оборот. Він знав, що з чигиринським сотником нелегка справа. Люди його покрою не падаються на бездушне знаряддя. Знають чого хочуть і скермувати їх куди-небудь проти їхньої волі - неможливо…».

Роман Іваничук «Орда»

Роман «Орда» Романа Іваничука  був виданий в 1992 році. Письменник відтворив сторінки історії України за часів Івана Мазепи - зруйнування гетьманської столиці Батурина. У 1669-1708 та 1750-1764 роках місто було резиденцією гетьманів Лівобережної України.

«Двір Мазепи, відгороджений неприступним од Сейму муром і глиняним валом од міста, став ураз із надійного захисту пасткою. Ніби болотний чорторий, вибурхувала з–під землі брудною лавою орда і заливала майдан гетьманського двору на Гончарівці, що за півверстви від Батурина. У вранішньому листопадовому сутінку ординці Меншикова скидалися на слижів, що опинилися на безводному дні спущеного ставу, вони телесувалися, штовхалися, сопіли, кректали, видобуваючись із провалля, яке враз, немовби розступилася земля, утворилося в стіні валу. Оборонці гетьманської столиці, яку будь–яке вороже військо могло б узяти хіба що багатоденно облогою, розбігалися, не відаючи, що трапилося, бо ж про потаємний хід знали тільки генеральні старшини, під команду яких здав Мазепа Батурин, вирушаючи із столиці, щоб у містечку Горках над Десною з’єднатися із шведським королем Карлом XII…».

Іван Корбач «Сотники»

Роман-хроніка «Сотники» Івана Корбача побачив світ у 1995 році. В центрі роману доля сім’ї Менського сотника Івана Сахновського та Генерального писаря Малоросійської Колегії Андрія Безбородька. Події відбуваються в Глухові, Петербурзі, Менській та інших козацьких сотнях Чернігівського полку.

«Україна багата своєю історією. Є в ній чимало такого, про шо треба частіше нагадувати сучасникам. Нехай читач сам визначить, чому Україна була позбавлена своєї волі, віками корилася чужій. І яку роль в цьому грала козацька старшина? Чи доброю (і для кого?) людиною був Андрій Безбородько? Чи нагадує шукач правди Пилип Купчинський багатьох наших сучасників, які повстали проти зла і насильства, були зраджені і продані. Але не корились. Оце вічне протиборство добра і зла було раніше, є і зараз. Історія іде своїм шляхом, залишаючи за собою великі і малі діла роду людського, одних покриває славою, других ганьбою…».

Віталій Кулаковський «Максим Кривоніс»

Твір Віталія Кулаковського присвячений Максиму Кривоносу, військовому діячу періоду Хмельниччини, лисянському полковнику, одному з керівників козацько-селянських повстань в Україні, був виданий в 1983 році.

«Вони добралися до невеличкого озерця поблизу принишклого гайка перед заходом сонця. Позаду лишилися одинадцять місяців неволі у білгородського купця – турка Селіма, викрадення фелюки й довгі мандри - то Дністровським лиманом, то розбурханим морем, то непривітним степом, де на кожному кроці чигали їх обох ногайська стріла або аркан, - і ось перед ними рідна земля… Задивилися на зеленаво-сизе різнотрав’я, поцятковане червоними, жовтими й синіми квітками…

Рай та й годі, - промовив Кривоніс.

Що й казати! Збудувати б десь під гайком хатинку, розорати лан чи й два землі та й господарювати тихо, спокійно, - замріяно сказав Янек.

Тільки перед цим не завадило б усіх панів та їх прихвоснів приборкати…».

Микола Лазорський «Гетьман Кирило Розумовський»

Книга побачила світ в 1961 році. У центрі роману Миколи Лазорського - постать останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Письменник показав трагедію цього непересічного українця XVIII століття, який став іграшкою в руках імператриць Єлизавети Петрівни і Катерини II. Всі його добрі наміри розбиваються об глухий мур імперської захланності і жорстокості. Письменник веде читача у прості селянські і козацькі хати, у монастирські келії і гетьманські палаци, мандрує з ним по курних шляхах Гетьманщини і Запорожжя, відкриває двері закордонних університетів і бібліотек, переноситься до Ніцці і на Капрі…

«Перед старшинами стояв елегантний кавалер ордена Андрія Первозванного та обер-єгермейстер двора її величності Розумовський, чемно запросив гостей до пишної залі, обставленої меблем стилю рокайль з писаною стелею фресками Ватто й Фрагонара. Пани полковники придивлялись до випещеного господаря, говорили поки що обережно, все більш слухали. Всі бачили, що від лемешківського співака не лишилося й натяку, так після казали ті, хто його знав, і ті, хто не знав. Але все ж цей пан у блакитному камзолі й білих буклях з приємними манірами маркіза щиро радив гостям, не знав, де й посадити земляків з рідних степів…».

Юрій Мушкетик «Гетьманський скарб»

У романі «Гетьманський скарб» Юрій Мушкетик досліджує проблему пошуку легендарного скарбу наказного гетьмана Павла Полуботка. За легендою Полуботок відправив гетьманські скарби до Лондона, заповівши повернути їх незалежній Україні чи своїм нащадкам.

Події роману показані очима молодого козака Івана Сулими, закоханого в Улясю - дочку гетьмана Івана Скоропадського. Палке кохання, таємні випадкові зустрічі, страждання, сльози - все це на тлі тяжкої політичної боротьби українського народу у XVIII столітті.

«Кажуть, мудрість виростає з печалі. Печалей я мав багато, але мудрості вони мені не принесли. Тоді, либонь, вона розпочинається з радості? Але радість скороминуща, вона затуманює розум, робить людину сліпою. Ми живемо в очікуванні її, страждаючи. Здебільшого одне народжує інше. З найбільшої радості постає найбільша печаль, яка іноді позначає все наше життя.

Саме так сталося зі мною.

Розпочалося ж усе буднього ранку початку червня 1717 року в Глухові на вулиці Дергачівській, де, притінений двома високими осокорами, стояв невеликий чепурний будинок з різьбленими віконницями та різьбленими дерев'яними підпорами кружганку. Будинок належав чернігівському полковнику Павлу Леонтійовичу Полуботку…».

Іван Нечуй-Левицький «Гетьман Іван Виговський»

У творчій спадщині класика української літератури Івана Нечуя-Левицького значне місце посідають історичні твори. Історико-біографічний роман «Гетьман Іван Виговський» був виданий в 1895 році, але довгий час залишався в тіні. В романі відтворено один з найдраматичніших періодів в історії України за часів після смерті Богдана Хмельницького. Герой роману Іван Виговський, безсумнівно, особистість складна і неоднозначна.

«Усе його тривожне життя, усі події його віку майнули перед ним, неначе ряд взорців на довгій паперовій смузі, майнули події все криваві, неспокійні: і полон в татар, і битви гетьмана Богдана, і його служба в Богданових походах, і страшна битва під Конотопом, де він одбивався од Москви, де полягли десятки тисяч московського війська, і Гадяцька умова, і ласка короля. Листочки книги його життя перегортались швидко, неначе од вітру шелестіли... От він сам вступає на місце великого Богдана, він сам гетьман і великий князь України, надарований великими маєтностями, багатий і славний на всю Україну; от він воєвода і сенатор, а може, й знов гетьман і великий князь...

Неспокійне було життя й сумна й нечисна була смерть гетьмана Івана Виговського, доброго, щирого патріота, тонкого політика, оборонця прав України, чоловіка великого розуму та європейської просвіти.

Виговський щиро любив Україну, встоював за її політичні й національні права, дбав про науку й просвіту на Україні, був, може, вищий за усіх своїх сучасників, окрім гетьмана Богдана та Немирича. Його можна поставити врівні з найліпшими діячами тих часів, з Богданом Хмельницьким, Дорошенком, Мазепою…».

Олександр Соколовський «Богун»

Твір письменника-романіста доби Розстріляного Відродження Олександра Соколовського «Богун» вперше був надрукований в 1931 році. Основний фон роману - історичні події визвольної війни українського народу 1648-1654 років. Книга оповідає про життя та діяльність такої непересічної постаті, якою був Іван Богун. В ній вперше зроблено узагальнення відомостей про цього визначного полководця та державного діяча, показано його місце у подіях, що відбувалися в Україні й поза нею перед Хмельниччиною, під час неї й по ній.

«Важкий камінь лежав Богунові на серці, коли козацькі полки вирушали з-під Берестечка…

Богун знав, що жодною силою не можна було запобігти того, що сталося, він намагався думати про майбутнє - про відступ і дальшу боротьбу з ворогом, але страшна різанина весь час стояла перед очима, й пекучий жаль стикував йому серце.

Він певний був, що дід Панас, і Максим, і Кремезний загинули, а все ж чомусь поглядав на козацькі шереги, чи не побачить де діда, хлопця або хазяїна мавп.

І те, що їх не було, як не було доброї половини його полку, як не було всієї піхоти й армати козацької, - хвилинами розпалювало Богунові в грудях таку лють, що він був би щасливий, якби можна було повернутися й загинути в нерівному бою…».

Михайло Старицький «Руїна»

Роман класика української літератури Михайла Старицького «Руїна» присвячено драматичному періоду в історії України, коли в результаті зрадницького Андрусівського договору 1667 року вона була розчленована на Правобережну - в складі Речі Посполитої - і Лівобережну з Києвом - під протекторатом Москви. У романі діють гетьмани України Петро Дорошенко, Іван Самойлович, кошовий Іван Сірко, простежується шлях Івана Мазепи до гетьманства.

«Чи багато часу спливало після смерті славного гетьмана Богдана Хмельницького і що трапилося з багатою, прекрасною й многолюдною країною? Хижацька злоба, підступна помста та широка відвага загуляли по хвилястих степах, по темних лісах та байраках, по кучерявих гайках, що ховали в зелені своїй веселі хатки, по селах, які розкинулися вздовж синіх річок, по містах, обнесених мурами та вежами…

Довго боролося Україна, довго боролося, як голубка, що заплуталася в сільці, й упала, змучена, стомлена, похлинувшися своєю кров’ю.

І пощезло вируюче життя. Оголилися вбрані квітами садки, підвелися з чорних румовищ сміття та попелу якісь почварені скелети-руїни, з жахом простягаючи до неба свої обгорілі уламки. Почорніли витоптані копитами килими нив та лугів, пожовтіла розкішна шовкова трава й поникла від туги та покрилася могильним саваном багатостраждальна рідна земля…».

Андрій Химко «Між орлами і півмісяцем»

Роман Андрія Химка «Між орлами і півмісяцем» побачив світ у 1992 році. Це друга книга трилогії про героїчну боротьбу українського народу, передусім - козацтва, проти магнато-королівської Польщі, царсько-боярської Росії, султансько-яничарської Туреччини і ординно-ханського Криму, які в часи Гетьманщини, привели багату Україну до руїни. В центрі уваги автора постійно перебуває кошовий Запорозької Січі Іван Сірко, який виграв п’ятдесят дві битви і якого польський король Ян Собеський називав гетьманом із гетьманів.

«Вибравшись на крутосхил яру, Сірко зауважив у небі на рідкість великого і яскравого місяця, а над самою головою - кілька перших щербатих зірок семизірного Воза. Дивився довго в небо, ніби вперше бачив, ніби надіявся, що виведе воно із задуми… Позаду гуло, мов далекі водоспади порогів, покурінне січовище і тупцяли тисячоного  на конов’язях коні над жолобами і яслами, а в протилежному боці лежала тиша, вмощуючись на сон. Час від часу її мов прострелювали десь по заплавах і очеретах деркачі-дирчаки, викрикуючи про своє вартування, та стогнали здалеку пороги… «Так і вчинимо, коли поталанить!...»

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри жовтня 2020 року

 Відділ мистецтв перегортає жовтневу сторінку календаря «Світ мистецтва»

І кави аромат чарівний: історії від письменників світової літератури

 

«У велике прозоре горня насипаєш подрібнених горішків - зовсім трішки. І кладеш один шоколадний квадратик - на щастя. Тоді наливаєш каву, м’яку, без усіляких кислинок і гірчинок, твою улюблену… Розсипаєш по ній піщинки подрібненого цинамону. І вранішньо-осіннє кавове щастя готово…». Надійка Гербіш

Міцна і ароматна кава відома з давніх часів. Батьківщиною її вважається Ефіопія, країна з давньою історією. Саме на честь провінції Каффа вона отримала свою назву і почала подорож по світу. Протягом століть кавовий напій підкорив країни Близького і Середнього Сходу, Європи і Америки.

Існує безліч різноманітних рецептів приготування кави: по-турецьки і по-віденські, по-ірландські  і по-львівські, з шоколадом і вершками, медом і цукром… Чашечка кави приємна вранці і ввечері, вдома і затишній кав'ярні, у колі друзів і на урочистих прийомах.

Перші кав'ярні в багатьох містах Європи стали місцем для зустрічей письменників та поетів, композиторів і художників. Тут влаштовувалися літературні та музичні вечори. Відомий німецький композитор Йоганн Себастьян Бах, проживаючи в Лейпцигу, багато років давав концерти в Zimmermannsche Kaffeehaus. У 1734 році на одному з вечорів він виконав свою жартівливу Кавову кантату.

Французький художник Едуард Мане в 1869 році представив на паризькому Салоні свою картину «Сніданок у майстерні», де можна побачити столик сервірований для кави. Відомі картини Поля Сезанна «Жінка з кавником» і «Кава» живописця і графіка ХХ століття П'єра Боннара. Кава була оспівана в бронзі і камені, в поезії і прозі…

Затишок віденських кафе від Стефана Цвейга

«Мендель-букініст» - новела Стефана Цвейгабула вперше надрукована у віденській газеті «Neue Freie Presse»  у випусках за 1-3 листопада 1929 року.

Відень, 1920-і роки. Зайшовши в кафе Глюк, оповідач згадує, що до війни за одним із столиків завжди сидів букініст Якоб Мендель, який мав разючу пам'ять. Він знав все про будь-яке книжкове виданні, і це було його пристрастю. До нього зверталися за довідкою багато бібліофілів. Господар кафе, вважав Якоба Менделя найкращою рекламою.

«Я знову жив у Відні, і одного вечора, повертаючись додому з околиці міста, несподівано потрапив під проливний дощ ... На щастя, у Відні на кожному розі вас чекає кафе, і я в мокрому капелюсі і наскрізь мокрій сукні забіг в одне з найближчих. Це виявилося саме звичайне, кафе патріархального типу, без оркестру та інших запозичених в Німеччині модних приманок, якими хизувалися кафе на головних вулицях;

Незважаючи на тютюновий дим, який сизими спіралями пронизував повітря, в кафе було затишно і чисто завдяки новій плюшевої оббивці на сидіннях і блискучої алюмінієвої касі; поспіхом я навіть не потрудився глянути на вивіску - та й до чого?

Я сидів в повній бездіяльності, і мало-помалу мною опанувала та розслаблююча лінь, яку, подібно наркозу, незримо виливає кожне справжнє віденське кафе .... Я раптово перейнявся упевненістю, що не в перший раз опинився в цьому кафе: я був тут багато років тому і пов'язаний якимись спогадами ... »

Цікаві факти

1 жовтня у Відні офіційно відзначають День кави. Цього дня відвідувачам віденських кав'ярень пропонують традиційну віденську каву.  Для класичної рецептури знадобиться натуральна кава, свіже молоко і цукор.

Віденські кав'ярні вже давно стали візитною карткою столиці Австрії. А в жовтні 2011 року ЮНЕСКО внесла кавові традиції Відня в список нематеріальної культурної спадщини людства. У віденських кав'ярнях бувало багато знаменитостей. Зигмунд Фрейд любив проводити час в кав'ярні «Landtmann», а Франц Кафка був постійним відвідувачем легендарної кав'ярні «Central».

Обстановкою перших віденських кафе служили круглі дерев’яні або мармурові столики і стільці з витончено вигнутою спинкою. Європа підхопила вишуканий стиль кав’ярень у Відні. Класична обстановка стала обов’язковою для кращих закладів, що пропонують ароматний напій.

Міцна кава від Оноре де Бальзака

«Євгенія Гранде» - роман Оноре де Бальзака входить до циклу «Сцени провінційного життя». Вперше «Євгенія Гранде» була опублікована у 1833 році. Сюжет побудований на подіях, які розгортаються у французькій провінції ХІХ століття. Голова заможної родини буржуа-мільйонер, скнара та деспот Фелікс Гранде таємно заощаджує гроші, ні на кого не витрачає їх, економить на всьому. Дружина Гранде слабка жінка і не має сміливості перечити чоловікові. Їхня донька Євгенія Гранде знайомиться зі своїм кузеном Шарлем, який приїхав з Парижа. Між ними виникають почуття…

«Подай йому каву міцніше. Я чула, як пан де Грассе говорив, що в Парижі варять дуже міцну каву.... Євгенія раз двадцять кидала роботу, щоб збігати подивитися, чи не кипить кава… вона домоглася, що був приготований сніданок, дуже простий, дешевий, але який був жахливим порушенням закоренілих звичаїв в будинку…

Шарль, наспівуючи, довго ходив по кімнаті, потім спустився вниз. Було, на щастя, тільки одинадцята годин. Ох вже цей парижанин!..

Що це таке? - запитав Шарль сміючись.

І він вказав на довгастий темний глиняний горщик, покритий всередині білою глазур'ю ... на дно його опускалася кава, піднімаючись потім на поверхню киплячою рідиною.

Це зварена кава - сказала Нанета.

Ах, тітонька, я залишу хоч який-небудь благотворний слід мого приїзду сюди. Ви жахливо відстали! Я вас навчу варити гарну каву в кавнику а ля Шапталь ... »

Цікаві факти

Історичні документи свідчать, що в 1644 році кілька французів вирушили з місією в Стамбул і повернулися у Францію не тільки з смаженими кавовими зернами, але також з мідним кавником і маленькими чашечками для пиття.

Франческо Прокопіо деі Кольтеллі, французький кулінар і підприємець сицилійського походження, у 1686 році відкрив «Café Procope» - найстарішу кав'ярню Парижа. Крім кави, чаю та гарячого шоколаду тут також подавали іншу новинку - морозиво. В епоху Просвітництва вона стала першою літературною кав'ярнею Парижа. Постійними відвідувачами були Жан- Жак Руссо, Вольтер і П'єр Бомарше.

Гірка кава від Михайла Коцюбинського

«На камені» - новела була створена в 1902 році. Михайло Коцюбинський описує гірське татарське село, душею якого була кав'ярня. в якій вирішувалися всі важливі питання. Героїня твору Фатьма зустріла і покохала молодого турка Алі. Вони вирішують втекти з села. Дізнавшись про це, чоловік Фатьми, кидається в погоню за ними…

«З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега. В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним небом… В глибоких долинах, зелених од винограду і повних сизої імли, тіснились кам'яні громади, рожеві од вечірнього сонця або синіючі густим бором. Круглі лисогори, мов велетенські шатра, кидали од себе чорну тінь, а далекі шпилі, сизо-блакитні, здавались зубцями застиглих хмар. Сонце часом спускало з-за хмар у імлу, на дно долини, скісні пасма золотих ниток - і вони перетинали рожеві скелі, сині ліси, чорні важкі шатра та засвічували вогні на гострих шпилях.

 В кав'ярні було затишно… Огонь у печі скалив зуби, пирскав іскрами і поблискував по мідяній посуді, а по хаті розходилась запашна пара свіжої кави… За столами, на широких, оббитих китайкою, ослонах сиділи татари; в одному місці грали в кості, в другому - в карти, і скрізь стояли малі філіжанки з чорною кавою. Кав'ярня була серцем села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені…»

Цікавий факт

Один із рецептів кави по-татарськи: у маленьку турку насипати 5-10 г дрібно розмеленої натуральної кави, залити 100 г свіжої холодної води, довести до кипіння і відразу подати до столу. Окремо у тонкій склянці подати холодну кип’ячену воду. П’ють каву невеликими ковтками, запиваючи холодною водою Можна без цукру.

Пам'ятка Одеси - кафе Фанконі від Шолом- Алейхема

«Лондон - одеська біржа» - з циклу оповідань «Менахем-Мендл», який створювався з 1892 по 1909 рік. Менахем-Мендл особистість не вигадана. Письменник особисто його знав. Зустрілися вони в 1892 році на одеській біржі, пройшли сім кіл пекла і змушені були емігрувати в Америку. Шолом-Алейхем зібрав всі листи, які Менахем-Мендл протягом вісімнадцяти років писав своїй дружині з різних міст, так само як і листи його дружини, і склав з них книгу.

«У мене вже великі знайомства в конторах, і я вже можу собі дозволити сидіти у Фанконі в кафе нарівні з іншими великими спекулянтами за білими мармуровими столиками і замовляти порцію морозива ...

Головне забув! Ти питаєш про Фанконі (не «Фанконя», як ти пишеш), то це не «він» і не «вона». Це - кафе, де п'ють, їдять морозиво і укладають угоди на «Лондон». Дай бог мені хоча б половину вартості угод, які там укладають за день!»

Цікавий факт

Кондитер Яків Фанконі, що народився в Швейцарії, в 1872 році на першому поверсі прибуткового будинку Григор'євої в Одесі відкрив кафе «Фанконі». В кінці ХІХ - початку ХХ століття кафе було улюбленим місцем творчої інтелігенції. Тут можна було зустріти Олександра Купріна і Валентина Катаєва, Леоніда Утьосова та Івана Буніна, Федора Шаляпіна та Юрія Олешу ...

Аромат львівської кави від Богдана Коломійчука

«Небо над Віднем» - роман Богдана Коломійчука розповідає про загадкові події, що мали місце у Львові, Будапешті та Відні на початку Першої світової війни. На виставці у місті Лева зникла одна з найцінніших коштовностей Габсбурзької династії, яка до того ж має здатність змінювати плин часу. До справи береться львівська поліція на чолі з комісаром Вістовичем.

«Емма прокинулась пізно. В своєму великому помешканні неподалік Оссолінеуму вона жила сама, якщо не враховувати глухувату служницю, котра з’являлася у чітко встановлений час в тих самих місцях, виконуючи ту саму роботу. Тож господиня віднайшла у передпокої своєї спальні давно схолону каву і неапетитну випічку, до яких не було бажання торкатися. Кілька годин тому це був би відмінний львівський сніданок, проте зараз пані Штайнер мала за краще вийти і прогулятися до улюбленої цукерні…»

Цікаві факти

У Львові мода на каву зародилася в XVIII столітті, хоча напій відомий був і раніше. Пробував каву і Богдан Хмельницький і гетьман Пилип Орлик. Перші затишні павільйони і цукерні, де можна було спробувати каву, з'явилися на одній з найкрасивіших вулиць Львова - Гетьманські Вали.

Кав'ярня «Віденська» - найстаріша у Львові була відкрита в 1829 році. Найвідоміші львів’яни Михайло Грушевський, Станіслав Людкевич, Іван Франко… були постійними відвідувачами кав'ярні.

Фестиваль кави у Львові - це унікальна подія, яка дозволяє дізнатися більше про історію кави, побачити як її готують, які бувають різновиди, спробувати найсмачніші напої в місті, визначити найкращу кав'ярню.

Таємниця кави по-неаполітанські від Едуардо Де Філіппо

«Примари» - п'єса Едуардо Де Філіппо побачила світ в 1946 році. Головний герой Паскуале поселяється в старовинному будинку, в якому відбуваються дивні речі.

Паскуале, сидить на балконі. Перед ним стілець, на якому стоїть металевий піднос з маленьким неаполітанським кавником, чашкою і блюдцем. В очікуванні, поки звариться кава, він розмовляє зі своїм сусідом - професором Сантана.

«Що сталося б з нами, неаполітанцями, якби у нас було відібрано крихітну радість - посидіти на балконі ... Я б, наприклад, від усього відмовився, тільки не від цієї маленької чашечки кави, яку можу не поспішаючи випити тут, на балконі, після того як здрімну годинку після обіду. І я повинен неодмінно приготувати її сам, власними руками. Цей кавник на чотири чашечки, але в ньому можна зварити каву і на шість, а якщо чашечки зовсім маленькі, то і на вісім ... для друзів ... Адже кава коштує так дорого! Бачите носик? ... На носик я надягаю цей паперовий ковпачок. Здається, дрібниця цей ковпачок, а він ох як важливий! .. А чому? Та тому, що густий перший пар закипаючої кави, який йде з носика, і є самий ароматний ... Ще дуже важливо, професор, перш ніж налити воду, дати їй покипіти хвилини три - чотири ... Перш ніж її наливати в металевий стакан з гратчастої кришкою, який вставляється в кавник, потрібно підсипати туди пів ложечки щойно змеленої кави. Це маленький секрет! Це потрібно для того, щоб в момент, коли ви нахиляє кавник і наливаєте каву в чашку, кипляча вода ще до того, як вона з'єднається з кавою, вже придбала б аромат ... Ось це кава ... Це не кава, а шоколад. Ви бачите, як небагато треба, щоб зробити людину щасливою: маленька чашечка кави, випита спокійно, на свіжому повітрі ... »

Цікаві факти

Вперше кава була привезена в Європу в 1615 році венеціанськими купцями. Це сталося під час появи в Європі двох інших гарячих напоїв - гарячого шоколаду, привезеного з Америки іспанцями в 1528 році, і чаю, що вперше з'явився в Європі в 1610 році.

У 1640 році на площі Сан-Марко у Венеції відкрилася перша в Європі кав’ярня «Араб», в якій продавали напій з обсмажених кавових зерен, мода на який прийшла з Туреччини.

Стамбульські замальовки із кавою від Надійки Гербіш

«Теплі історії до кави» - книжку НадійкиГербіш високо оцінили на Львівському форумі книговидавців, і цій книзі було присуджено перше місце в рейтингу «Топ-20» мережі книгарень «Є». На європейському християнському форумі видавців Marketsquare Europe, що відбувся у Будапешті в жовтні 2012 року, вона здобула нагороду «2012 European Christian Book of the Year».

Історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії.

«Над нашими головами раз у раз пролітають чайки. Ми з Джошем сидимо на розцяцькованих подушках, розкиданих по всій долівці відкритої тераси на даху, і нам видно море. За нашими головами - купол Айї-Софії та гострі списи її мінаретів. Джош відклав убік, гітару й дивиться мої світлини.  Я дивлюсь на море й нікуди не хочу йти.

Я не з тих, хто закохується з першого погляду. Але Стамбул мене зачарував - я люблю це місто від самого ранку, навіть сильніше ніж учора… Я давно помітила, що коли любиш місто, воно неодмінно відповідатиме тобі взаємністю… Ми говоримо про все на світі й з’ясовуємо, що не бачили, як танцюють дервіші. Тож вирішуємо піти сьогодні. Один турок, який тче килими й пригостив мене вранці смачною турецькою кавою, розповів, що вони щовечора танцюють за Блакитною мечеттю…»

Цікавий факт

Кава по-турецьки знаходиться в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини Туреччини. Найкраща турецька кава готується зі свіжо обсмажених зерен, перемелених безпосередньо перед приготуванням.

Історія кави на сторінках видань

• Бородин, Андрей. Введение в кофеманию // Пир. - 2002. -  № 5 . - С. 30-35.
• Кава по-львівськи // Ігор Лильо. Львівська кухня / передмова В. Поліщука ; худож.-оформлювач Л. А. Бейгер. - Харків : Факт, 2016. - С. 195-196.
• Кава по-татарськи // Костянтин Грубич. Смачна країна : народні рецепти та поради звідсіль від народного журналіста. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - С. 16.
• Кафе Фанкони // Ростислав Александров. Прогулки по литературной Одессе. - Одесса : Весть, 1993. - С. 207-213.
• Львівських каварень чар // Винничук, Юрій. Кнайпи Львова / Юрій Винничук. – 2-ге видання. - Львів : ЛА «ПІРАМІДА», 2001. - С. 7-44.
• Мир кофеен // Юлия Саси. Вена : история города [пер. с нем. Е. Кривцовой]. - Москва : Эксмо ; СПб : Мидград, 2009. - С. 40-56. - (Биографии великих городов).
• Пучеров Н. Н. Все о кофе. - Киев : Наукова думка, 1987. - 104 с.