Шедеври української драматургії: до Всесвітнього дня театру

 

 

 

ІХ століття це епоха розквіту української драматургії та національного театру. Іван Котляревський став автором перших українських п’єс - «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», що ставилися у Полтавському театрі. Визначна роль в історії української драматургії належить Григорію Квітці-Основ'яненку, який українською мовою пише комедії «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик». Ці блискучі твори надовго завоювали сцену національного театру.

Батьком українського театру називають Марка Кропивницького - видатного драматурга і режисера, керівника й організатора театральних труп, композитора, музиканта, поета, актора. Створений ним професійний театр протягом тривалого часу був осередком і головним джерелом української культури. Більше ста років не сходять зі сцени його драми і комедії, серед яких найвідоміші: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Скрутна доба», «Помирились»…

Український театр другої половини ХІХ століття в своєму розвитку багато чим завдячує Михайлу Старицькому - і як керівнику й режисеру однієї з труп, і як драматургу. У класичну скарбницю української драматургії і театру ввійшла драма Старицького «Не судилось», а його комедія «За двома зайцями» досі підкорює сцени багатьох театрів.

Одне з найпочесніших місць в українській драматургії другої половини ХІХ  – початку ХХ століття посідає Іван Карпенко-Карій – активний діяч аматорського театру в 60-70-х роках, театральний рецензент, прозаїк, драматург, актор і організатор театральної справи. У драматичній спадщині Карпенко-Карого 18 оригінальних п’єс і кілька переробок. Талант сатирика Карпенко-Карий виявляє у комедіях «Мартин Боруля», «Сто тисяч» і «Хазяїн».

До золотого фонду української літератури увійшли п'єси Івана Франка «Украдене щастя» та «Свіччине весілля» Івана Кочерги, «Гріх» та «Чорна Пантера і Білий Медвідь» Володимира Винниченка, «Народний Малахий» та «Мина Мазайло» Миколи Кулиша,  драматична поема «Бояриня» та драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки…

 

Лягущенко, А. Український театр. Видатні діячі та менеджмент / Андрій Лягущенко. – Київ : Мистецтво, 2021. – 495 с. : іл. 

Книгу присвячено видатним діячам українського театру, які вдало поєднували плідну мистецьку роботу з ефективною організацією процесу колективної художньої творчості. Вперше в українському театрознавстві в широкому контексті суспільно-культурної ситуації розглядається менеджерська діяльність Івана Штейна, Людвіга Млотковського, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Мар’яненка, Леся Курбаса, Гната Юри, Василя Василька. Значну увагу приділено аналізу організаційно-правових форм функціонування вітчизняного сценічного мистецтва. Розглянуто історичний процес формування та розвитку моделі сценічного колективу, яка залишається актуальною й до сьогодні. Проаналізовано багаторівневі стосунки українського театру із владою і процес становлення державного менеджменту в галузі виконавського мистецтва.

Іван Котляревський «Наталка Полтавка»

Іван Петрович Котляревський, поет, драматург, зачинатель нової української літератури, громадський діяч , народився 9 вересня 1769 року в Полтаві. Протягом 1796-1808 років Котляревський перебував на військовій службі. На початку 1808 року Іван Котляревський у чині капітана виходить у відставку та з 1810 року оселяється у Полтаві, де отримує посаду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян. З 1827 року – попечитель «богоугодних закладів» Полтави. У 1818 році його було призначено директором Полтавського театру. Він доклав чимало зусиль для формування репертуару, постійно бував на репетиціях, нерідко сам переробляв тексти п’єс, здійснював велику організаторську роботу. Широкому колу читачів Іван Петрович відомий як автор поеми «Енеїда» (1798). Іван Котляревський створив драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з успіхом було поставлено у 1819 році.

Наталка Полтавка  –  п'єса написана під впливом української вертепної драми, інтермедій XVIII століття. Вперше була поставлена 1819 року в Полтаві. Вже з перших вистав п’єса стала надзвичайно популярною. Хоча твір було надруковано тільки в 1838 році. «Наталка Полтавка» започаткувала становлення нової української драматургії. Як перша п’єса з народного життя, вона знаменувала новий етап у історії української драматургії і театру, стала імпульсом у подальшому розвитку сценічного мистецтва.

 П'єса Івана Котляревського привертає увагу красою зображених народних характерів, пісенністю мови. В основу сюжету покладено звичайну життєву історію. Драматург поетизує щиру любов простої дівчини Полтавки й парубка-бідняка Петра. Закохані не змогли спочатку побратися через бідність, а потім їм на дорозі став багатий пан. Іван Котляревський постійно ставить героїню в такі умови, де вона має боротися за свої почуття.

Наталка Полтавка 

Жанр –  драма 

Режисер –  Родіон Юхименко

Рік – 1978

Екранізація однойменної опери 1889 року українського композитора Миколи Лисенка. Дія відбувається в Україні на Полтавщині. Основою твору є життя українського суспільства на початку XIX століття.

Григорій Квітка-Основ'яненко «Сватання на Гончарівці»

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко, фундатор нової української прози і талановитий драматург, народився 29 листопада 1778 року в слободі Основа поблизу Харкова у родині колезького радника Федора Івановича та Марії Василівни Квіток. Від назви слободи й походить його літературний псевдонім – Основ'яненко.

Майбутній письменник початкову освіту одержав вдома, а потім вчився в нижчій школі при Курязькому монастирі, настоятелем якого був його дядько ієромонах Наркиз. У 1793 році Григорій Квітка як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана. У 1804 році він став послушником Курязького монастиря, а наступного року повернувся на військову службу. У 1806 році Григорій Федорович подав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народному ополченні.

Проживаючи в селі Основа під Харковом або самому Харкові, Квітка-Основ'яненко брав участь у всіх важливих освітньо-культурних починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу «Український вісник», альманаху «Молодик», першої збірки українських прислів’їв і приказок. 25 березня 1812 року з ініціативи Квітки був відкритий перший у Східний Україні середній навчальний заклад для жінок – Інститут благородних дівиць. Перебував письменник у творчий співдружності з колективом Харківського професійного театру, директором якого він став у 1812 році. 

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину, яка нараховує близько 80 прозових і драматичних творів. Це комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», літературно-публіцистичні статті, жартівливі вірші, оповідання, роман «Пан Халявський», повісті «Харківська Ганнуся», «Конотопська відьма», «Маруся»…

 Любов до театру виявилася у Григорія Квітки, ще в дитячі роки, коли він дивився вистави кріпацьких труп. Юнаком він сам виконував ролі в домашньому аматорському театрі, учасниками якого були брат, сестри, їхні сусіди й друзі. Домашній театр Квіток виховав директора міського професійного театру; тут проявився непересічній акторський талант Андрія Васильовича Владимирова, приятеля Квітки, з котрим впродовж життя зберіг щиру дружбу.

Григорій Федорович володів незрівнянним почуттям комічного, умінням помічати смішне у звичайному житті, мав свій погляд на драматургію й театр. Головним творчим принципом Квітка-Основ'яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творив.

Сватання на Гончарівці –  п’єса вперше була поставлена у Харкові влітку 1836 року трупою Людвіга Млотковського. В основу п’єси покладено поширений у народній пісні мотив: дівчина любить парубка. Він бідний, а мати хоче багатого зятя. Краса дівчини приваблює багача (переважно старого, поганого або дурного). Мати умовляє дочку вийти заміж, на що вона, покірно волі родичів, погоджується. У п’єсі, крім народних та оригінальних пісень, прислів’їв, приказок, фразеологічних зворотів, широко вжити повір’я, замовляння, подається повний обряд сватання, що є невід’ємним компонентом структури твору. Вони створюють відповідний емоційний настрій, надаючи твору щирості й національної достовірності.

Сватання на Гончарівці

Жанр –  соціально-побутова комедія

Режисер –  Ігор Земгано

Рік –  1958

Красуню Уляну віддають за Стецька, але її серце належить кріпаку Олексію… Народні звичаї, велика кількість народних пісень допомагають глядачу зробити веселу подорож у минуле.

Михайло Старицький «За двома зайцями»

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині. Творча спадщина Михайла Старицького багатогранна: поезії, драматичні твори, повісті та історичні романі. В історію української культури Михайло Старицький увійшов як театральний діяч, організатор українського професійного театру і голова першого в Україні театрального товариства, актор, режисер, видавець. Разом з композитором Миколою Лисенком в 1872 році організував у Києві аматорський гурток. З 1888 року був директором трупи Марка Кропивницького. У 1892-1897 роках – директор і режисер трупи Миколи Садовського. Перший український лібретист, Михайло Старицький, написав тексти лібрето до оперет й опер Миколи Лисенка «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба». Дбаючи про поліпшення репертуару українського театру, Михайло Старицький переробляє та інсценує п’єси інших письменників, серед яких найпопулярнішими стали комедія «За двома зайцями», драма «Циганка Аза». Найкращі драматичні твори Старицького – п’єси «Не судилось», «Талан», «Остання ніч».

За двома зайцями – геніальний комедійний твір Михайла Старицького, який зачаровує своєю дотепністю, неповторністю все нові й нові покоління читачів. Ця п’єса є ґрунтовною переробкою комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Комедія «За двома зайцями» вперше була надрукована під заголовком «Панська губа, та зубів нема».

Від листопада 1883 року, колі комедію вперше поставила в Києві трупа Старицького, вона не сходить зі сцени вітчизняного театру. В ролі Голохвостого прославився у свій час видатний український актор Панас Саксаганський. За цією п’єсою створено однойменну кінокомедію.

За двома зайцями

Жанр – комедія

Режисер – Віктор Іванов

Рік – 1961

Легковажний цирульник (перукар), Свирид Голохвостий, вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат…  Але як каже народне прислів'я: «за двома зайцями поженешся — жодного не спіймаєш».

Іван Франко «Украдене щастя»

Іван Якович Франко – письменник, поет, публіцист, перекладач, видавець, вчений, громадський і політичний діяч, доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906) – народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині (нині село Івана Франка Дрогобицького району на Львівщині) у родині заможного коваля Якова Франка та Марії Кульчицької-Франко.

Протягом сорока років своєї невтомної творчої праці Іван Франко поповнив культуру свого народу близько 45000 творами найрізноманітніших жанрів. Перу Івана Франка належать понад 100 оповідань, десять повістей та романів надзвичайно широкої тематики. Іван Франко упродовж усього життя цікавився театральним мистецтвом, ставши істориком українського театру й театральним критиком, а також одним із найвидатніших українських драматургів. Драматична спадщина Івана Франка – яскрава сторінка історії української драматургії. Це кращі п’єси: «Рябина», «Украдене щастя», «Учитель», «Сон князя Святослава»,  «Кам’яна душа», «Будка ч. 27», «Майстер Чирняк»…

Перлиною драматургічної творчості Івана Франка стала драма на п’ять дій «Украдене щастя» (1891). П’єса була представлена на конкурс оригінальної української драми під назвою «Жандарм» і згодом перероблена. Поштовхом до написання драми «Украдене щастя», як писав сам Франко була народна «Пісня про шандаря», яку в 1878 році записала приятелька Івана Франка Михайлина Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту.

Украдене щастя –  драма Івана Франка вперше була надрукована в 1894 році у львівському журналі «Зоря» і тоді ж вийшла окремим виданням. Наприкінці 1893 року п’єсу «Украдене щастя» почали ставити во Львові та інших містах Західної України. На початку ХХ сторіччя п’єса здобула широку популярність і на Східний Україні. На початку лютого 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено у Києві в приміщенні театру «Бергоньє» в першій редакції Івана Франка. Ролі виконували: Микола – Карпенко-Карий, Анна – Любов Ліницька, Михайло – Микола Садовський. 1924 року за однойменною драмою Івана Франка чеський композитор Владімір Амброс написав оперу «Украдене щастя». Опера була поставлена Народним театром у Брно (1925) і Оломоуці (1927).

Драма Івана Франка знайшла надзвичайно тонке та глибоке відтворення у музиці композитора Юлія Мейтуса, який в 1958 році на замовлення Львівського національного академічного театру опери і балету створив оперу «Украдене щастя» на лібрето Максима Рильського за мотивами однойменної драми Івана Франка. Прем'єра опери відбулася на сцені театру 10 вересня 1960 року, а 15 грудня 2018 року вистава отримала нове дихання на сцені Львівської національної опери.

Украдене щастя

Жанр –  драма

Композитор –  Юлій Мейтус

Автор лібрето –  Максим Рильський

Рік –  2018

Зимового вечора в хаті селянина Миколи Задорожного сусіди зібралися на вечорниці. Сам господар ще не повернувся з роботи. Його дружина Анна занепокоєна – пора вже пізня, а чоловіка не видно…

Леся Українка «Лісова пісня»

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), видатна поетеса і драматург, народилася 25 лютого 1871 року у місті Звягелі (нині Новоград-Волинський).  Життя поетеси - це легендарний подвиг мужньої й нескореної жінки. Леся Українка прийшла в українську літературу через поезію. Побачили світ збірки «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», поеми «Давня казка» і «Одне слово», цикл «Невольничі пісні», драми «Бояриня» і «Касандра»…

Одним з найкращих творів світової літератури стала драма-феєрія «Лісова пісня», створена Лесею Українкою у 1911 році за дванадцять днів. У листі до Агатангела Кримського від 27 жовтня 1911 року вона писала, що драма була створена на честь «волинським лісам». У листі до матері 2 січня 1912 року Леся Українка зазначала, що «Лісова пісня» з’явилася в результаті спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки.

Лісова пісня –  цей твір вражає красою мрії, музикою мови.  Леся Українка відкриває чари Полісся: у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних силах природи. Драма складається з прологу і трьох частин. Дія прологу – провесна, коли починає оживати природа, і саме в цей час пробуджується почуття Мавки і Лукаша, розкривається висока поетичність їхніх душ. Пора пізнього літа в другій дії символізує наростання переживань Мавки, посилення її душевних страждань. Поетичний світ високої духовності стикається з меркантильним світом. Перед Лукашем постає складне питання вибору між духовним світом і земним…

Лісова пісня

Жанр – драма, феєрія

Режисер –Віктор Івченко

Рік – 1961

У заповідному казковому лісі живе лісова русалка Мавка. За чудову гру на сопілці вона покохала сільського парубка Лукаша…

 

Леся Українка на театральній сцені (1899-2020) / упорядник В. Шкарабан. – Київ : Мистецтво, 2021. – 143 с.

Видання подає бібліографічний літопис вистав, створених за драматургією Лесі Українки на українській та світовій драматичній, оперній і балетній сценах від першої постановки до останніх прем’єр сьогодення. Враховано також вистави про Лесю Українку.

 

***

Антологія української драматургії. –  Київ : Мистецтво, 2004. –  400 с.

До книжки увійшли драматичні твори класиків української літератури: Івана Котляревського («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»), Григорія Квітки-Основ'яненка («Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик»), Тараса Шевченка («Назар Стодоля»), Михайла Старицького («Не судилось!», «Талан», «За двома зайцями»).

 

Антологія української драматургії. –  Київ : Мистецтво, 2004. – Вип. 2. –  2005. –  432 с.

До книжки увійшли драматичні твори класиків української літератури: Марка Кропивницького («Глитай, або ж Павук», «По ревізії»), Івана Карпенко-Карого («Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий»), Івана Франка («Украдене щастя»), Лесі Українки («Одержима», «Бояриня», «Лісова пісня»).

 

Антологія української драматургії. –  Київ : Мистецтво, 2004. – Вип. 3 / вступ ст. та упорядкув. В. Кузьменка. –  2006. –  464 с.

До книжки увійшли драматичні твори класиків української літератури: Володимира Винниченка («Гріх», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»), Миколи Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло»), Івана Кочерги («Свіччине весілля»).

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувач читальним залом

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри квітня 2022 року

 

Відділ мистецтв перегортає квітневу сторінку календаря «Світ мистецтва»

Безмежжя творчості. Життєві та мистецьки орієнтири: до 180-річчя від дня народження Миколи Лисенка

 

«Хто починає розуміти музику, той зрозуміє й людську душу». М. Лисенко

Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) – видатний український композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Микола Віталійович Лисенко народився 22 березня 1842 р. у с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині поміщика, армійського офіцера, Віталія Романовича Лисенка. Його батько був людиною освіченою, походив зі старовинного козацького роду. Мати, вихованка Смольного інституту, стала першою вчителькою музики для Миколи. Першою мовою маленького Миколки була французька. Однак його бабуся дуже любила українські народні пісні й казки, якими малий заслуховувався. Тому не дивно що згодом композитора повністю заполонила стихія народного мелосу.

Микола Лисенко здобув блискучу освіту – закінчив природознавчий факультет Київського університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар’єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Лисенко став піаністом-віртуозом. Він вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькій консерваторії, однак усе своє життя присвятив пропагуванню саме української музики.

Інтереси Миколи Віталійовича були різнобічними: він створив Товариство любителів музики і співу, працював у Південно-Західному відділені Російського географічного товариства. Він невтомно збирав народні пісні (його товаришем у фольклорних експедиціях був Павло Чубинський – автор тексту національного гімну), робив обробки народних пісень. Микола Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, написав 10 опер, сонат, рапсодій, сюїт, полонезів, ноктюрнів, але писав і фортепіанні, камерні та симфонічні твори.

Славу композиторові принесли його твори на Шевченкові поезії (музичний цикл, який містить 86 композицій: солоспіви, хори, кантати), романси на слова Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Старицького.

До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор К. Стеценка під час Свята Злуки, історична опера «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Утоплена» та інші.

Започаткував новий жанр дитячої опери за мотивами народних казок на лібрето Дніпрової Чайки: «Коза-Дереза», «Пан-Коцький»,»Зима і Весна, або Снігова Королева». Опера «Коза-Дереза» стала своєрідним подарунком композитора своїм дітям.

Заснував вищий музичний заклад – українську музично-драматичну школу (згодом інститут) у Києві.

А ще він володів неабияким літературним талантом – одним із перших інтерпретував «Кобзаря» Шевченка, написав кілька фольклорних праць і взагалі був людиною високою ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю.

Серед учнів М. Лисенка – такі майстри, як Кирило Стеценко, Микола Леонтович, автор славетного «Щедрика», Олександра Мандельштам, піаністка, викладачка Музично-драматичної школи М. Лисенка та інші.

Своєю творчістю він вперше спробував підсумувати величезний період розвитку вітчизняної музики на основі глибокого і всебічного вивчення народного життя і народної творчості. У Миколи Віталійовича в серці жила музика сповнена дівочої зажури, козацьких веселощів, степового вітру й голосу бандури. Миколу Лисенка цілком справедливо називають гетьманом, сонцем і батьком української музики, та засновником національної композиторської школи в Україні.

 

Література про життя та творчість

Архімович Л. Микола Віталійович Лисенко: життя і творчість [Текст] / Л. Архімович, М. Гордійчук. – 2-ге випр. і допов. вид. ; [ред. Л. С. Кауфман, худож. Б. Й. Бродський]. – Київ: Мистецтво, 1963. – 354с.

Ця книга про життя та творчість талановитого українського композитора, засновника композиторський школи в Україні М.В. Лисенка (1842-1912). Відомі автори-музикознавці розповіли про цікаву біографію М.В. Лисенка, дали глибокий аналіз про найвидатніших творах композитора.

 

Архімович Л. М. Лисенко: життя і творчість [Текст] / Л. Архімович, М. Гордійчук. – 3-тє вид. допов. й перероб. ; [ ред. Л. М. Мокрицька, худож. О. В. Кузь]. – Київ : Муз. Україна, 1992. – 256 с.

Пропонована книжка є третім – доповненім і переробленим – виданням праці відомих українських музикознавців про життя і творчість видатного українського композитора і музично-громадського діяча, засновника української професійної музики Миколи Віталійовича Лисенка (1842-1912).

У книжці представлено нові документи, поглиблено аналіз найвидатніших творів композитора, а також уперше досліджено твори, які з тих чи інших причин не потрапили до попередніх видань (ілюструються нотними прикладами). 

Булат Т. Николай Лысенко [Текст] / Тамара Булат, пер. с укр. Д. А. Пильчевського. – Киев : Муз. Україна, 1981. – 118 с.: ил. – (Творческие портреты украинских композиторов).

Данная книга из серии «Творческие портреты украинских композиторов», знакомит любителей музыки с выдающимся украинским композитором Николаем Лысенко, в книге рассказывается о жизненном и творческом пути создателя украинской музыки, об его поисках, анализируются известные музыкальные произведения композитора.

Гозенпуд А. Н. В. Лысенко и русская музыкальная культура [Текст] / А. Гозенпуд; [ред. А. Скоблионок, худож. А. Радищев]. – Москва : Гос. Муз. изд-во, 1954. – 153 с.: ил.

Книга о Н.В. Лысенко – украинском общественном деятеле, гения украинской музыки, основателя композиторской школы в Украине, а также о его дружбе с русскими композиторами: Мусоргским, Римским-Корсаковым и Чайковским.

Коляда І. А. Микола Лисенко [Текст] / І. А. Коляда, Ю. І. Коляда, С. І. Вергун ; [худож.-оформ. Д.О. Чмуж]. – Харків : Фоліо, 2019. – 125с. – (Серія «Знамениті українці»).

Книга з серії «Знамениті українці» присвячена видатному піаністу, хоровому диригенту, композитору Миколі Лисенко, також розповідається про життя та творчість генія та засновника композиторській школі в Україні як гетьмана української музики.

Видання призначається для музикантів, музикознавців та широкого кола користувачів.

Лисенко О. М. В. Лисенко. Спогади сина [Текст] / Остап Лисенко. – 4-те вид. перероб. і допов. ; [ літ. виклад. Б. Хандроса ; передм. М. Рильського; ред. Л. М. Мокрицька, худож. Д. Грибов]. – Київ : Мистецтво, 1966. – 364 с.: іл.

Ця книга є четвертим, доповненим і поширеним виданням спогадів сина видатного українського композитора М. Лисенка. В ній подано нові цікаві відомості з життя класика української музики, нові факти творчих взаємозв’язків композитора з тогочасними культурними та громадськими діячами. Багатий фактичний матеріал, ілюстрований численними рідкісними фотографіями , дає яскраве уявлення про багатогранну діяльність М.В. Лисенка – великого митця, славного сина українського народу.

Лисенко О. Про Миколу Лисенко: спогади сина [Текст] / Остап Лисенко ; [літ. виклад. Б. Хандроса ; передм. М. Рильського ; ред. А. Ф. Хижняк, худож. Г. К. Тидинян]. – Київ : Рад. письменник, 1957. – 156 с.: іл.

Книга спомини сина Остапа Миколайовича Лисенка про батька Миколу Віталійовича Лисенко – класика української музики (1842-1912). Про творчість та про цікаві біографічні факти: якою дорогою пішли діти Лисенка, яка доля його сім’ї. Остап Лисенко пише: «Батько ніколи не нав’язував нам своєї волі, та ми знали , як гаряче бажав він бачити нас серед своїх помічників і учнів. І кожен з нас намагався йти його дорогою».

Лисенко О. Спогади про батька [Текст] / Остап Лисенко. – 5-те вид. ; [ літ. виклад. Б. Хандроса ; передм. М. Рильського ред. В. П. Корнійчук, худож. І. О. Алейникова]. – Київ : Муз. Україна, 1991. – 368 с.: іл.

В спогадах сина видатного українського композитора М.В. Лисенка вмещено цікаві відомості з життя класика української музики, а також багато фактів про творчість композитора. «Спомини мої навіяні пам'яттю серця, а дописані самим життям» – так писав, Остап Лисенко.

Видання присвячене 150-річчю від дня народження М.В. Лисенка, розраховане на широке коло читачів.

Микола Лисенко – борець за народність і реалізм у мистецтві [Текст] / АН УРСР; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського ; [відп. ред. М. П. Загайкевич]. – Київ : Наукова думка, 1965. – 224 с.

У збірнику вміщені статті, присвячені аналізу жанрів і окремих творів основоположника української класичної музики М.В. Лисенка. Висвітлюються проблеми становлення і розвитку передових суспільних поглядів композитора, його художньої майстерності. Особливу увагу приділено впливу творчості Лисенка, його музично-естетичних принципів на розвиток української музики, популяризації його творів окремими виконавцями й творчими колективами.

Книга розрахована на музикантів, лекторів, популяризаторів і любителів музики. Вона буде допоміжним посібником з історії української музики для учнів та студентів музичних учбових закладів.

Микола Віталійович Лисенко [Ноти] : робочий зошит : комплекс навч. - метод. забезпеч. навч. предмета «Укр. та зарубіж. муз. літ.» : для муз. шк.. , муз. від-ня початок. спеціаліз. мистец. навч. закл. (шк. естет. виховання) / М-во культури України, Держ. Метод. Центр навч. закл. культури і мистецтва України ; [авт.-уклад. Д. О. Романець; відп. за вип. П. О. Івченко]. – Вінниця : Нова кн., 2018. – 47 с.

Микола Лисенко [Текст] : бібліографія: наук. – допом. бібліогр. покажч. / [упоряд. І. О. Негрейчук, Р. М. Скорульська, М. В. Чуєва]; М-во культури і туризму України, Нац. парлам. б-ка України, Мемор. Музей М. В. Лисенка (МВДУК). – Харків : Фоліо, 2009. – 223 с.

Микола Лисенко і Рівненщина [Текст] ; [ред. - упоряд. Б. Столярчук]. – Рівне : О.Зень, 2012. – 80 с.

Видання присвячене 170-річному ювілею основоположника української класичної музики Миколи Віталійовича Лисенка, життя і творчість якого пов'язані з Рівненщиною. У книзі вміщено архівні документи, що свідчать про перебування його в нашому краї, розповідається про численні концерти та імпрези на пошанування композитора впродовж XX століття та в незалежній Україні.

Видання призначено для краєвидів, музикознавців та студентів учбових закладів.

М. В. Лисенко: листи [Текст] / [упоряд., прим. та комент. О. Лисенка; вступ. ст. М. Рильського; заг. ред. Л. Кауфмана]. – Київ : Мистецтво, 1964. – 534 с.: іл.

В дану збірку ідеться про епістолярну спадщину М.В. Лисенка, про листи, які зберігаються у великих сховищах нашої країни, листи з музеїв, архівів і небагатьох приватних збірок – загалом 350 листів.

Збірка листів рекомендована усім любителям творчості М.В. Лисенка.

Микола Лисенко: листи [Текст] / [авт.- упоряд., прим. та комент. Р. М. Скорульська]. – Київ : Муз Україна, 2004. – 680 с.: іл.

Книга вміщує 550 листів видатного українського композитора, піаніста, хорового диригента, фольклориста, педагога і громадського діяча Миколи Лисенка, написаних упродовж 1867-1912 рр., а також ілюстрований додаток(95 фотодокументів). Частина листів друкувалася у різних виданнях в Україні й за кордоном. Понад 200 авторів з різних архівів і наукових установ, публікується вперше.

Видання розраховане на музикознавців та широке коло шанувальників української музики.

Микола Лисенко у спогадах [Текст] : у 2 т. / Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського; Київ. держ. ун-т театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко - Карого ; [упоряд. текстів, іл. матеріалу, передм. та комент. Р. Я. Пилипчука; редкол.: О. В. Козаренко, Л. П. Корній, А. П. Лащенко та ін.]. – Київ : Муз. Україна, 2003. –

Т. 1. – 2003. – 344 с.

Пропоноване двотомне видання вміщує спогади про великого українського композитора, музичного фольклориста, педагога і громадського діяча. Ці тексти друкувалися окремими виданнями, в збірниках і наукових установ. Спогади допоможуть дослідникам збагатити наукову біографію М. Лисенка багатьма невідомими досі фактами, а широкому читачеві – набагато більше дізнатися про його життя і діяльність.

Ревуцький Д. Микола Лисенко : повернення першоджерел [Текст] / Дмитро Ревуцький ; [передм. упоряд. текстів, іл. матеріалу, ім. покажч. В. В. Кузик]. – Київ : Муз. Україна, 2003. – 320 с.: іл.

Ця книга представляє перше повне зібрання лисенкознавчих праць видатного українського вченого – мистецтвознавця, фольклориста , філолога й педагога Д.М. Ревуцького (1881 - 1941), написаних упродовж 1927 – 41 рр.

Видання розраховане на викладачів та студентів музичних навчальних закладів, дослідників української музики та історії мистецтва, керівників творчих колективів, а також шанувальників вітчизняної культури.

Товстуха Є. Микола Лисенко [Текст] : роман в новелах: кн. 1. / Євген Товстуха ; [ред. О. П. Довгий, худож. В. П. Кузь]. – Київ : Муз. Україна, 1970. – 275 с.

У книзі українського прозаїка простежується творчий шлях видатного українського композитора М.В. Лисенка, вихованця Петербурзької та Лейпцігської консерваторії, випускника Київського університету. М.В. Лисенко був високоосвіченою людиною свого часу.

Події, про які йдеться в книзі, відбуваються у Києві, Харкові, Полтаві, Львові, Петербурзі, а також Лейпцигу та Дрездені. Біографія головного героя нерозривно пов’язана з іменами відомих діячів культури тієї епохи: П.І. Чайковського, М.П. Мусоргського, І.Я. Франка, Лесі Українки, Марії Заньковецької, М.М. Коцюбинського, М.П. Старицького та ін.

Книга рекомендована для широкого кола читачів та прихильників творчості талановитого українського композитора М.В. Лисенка.

 

Зібрання творів композитора

Лисенко М. Музика до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка [Ноти] : кантати для солістів, хору й симфонічного оркестру: клавіри : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Л. М. Ревуцького; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1953. –

Т. 1. – 1953. – 105с.

• Лисенко М. Музика до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка [Ноти] : хори та вокальні ансамблі : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Ф. М. Надененка; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1950. –

Т. 2. – 1950. – 105 с.

• Лисенко М. Музика до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка [Ноти] : вокальні твори для голосу з фортепіано : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Ф. М. Надененка; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1952. –

Т. 3. – 1952. – 190 с.

• Лисенко М. Різдвяна ніч [Ноти] : коміко – лір. опера на 4 дії : клавір : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [ лібретто М. Старицького за однойм. повістю М. Гоголя; муз. ред. Ф. М. Надененка; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1953. –

Т. 4. – 1953. – 385 с.

• Лисенко М. Утоплена [Ноти] : лірико – фантаст. опера на 3 дії: клавір : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [ лібретто М. Старицького за М. Гоголем; муз. ред. М. І. Вериківського; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1956. –

Т. 5. – 1956. – 251 с.

• Лисенко М. Тарас Бульба [Ноти] : істор. опера на 5 дій, 7 картин: клавір : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [ лібретто М. Старицького; муз. ред. Л. М. Ревуцького; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз літ. УРСР, 1957. –

Т. 6. – 1957. – 459 с.

• Лисенко М. Енеїда [Ноти] : опера на 3 дії : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [ лібретто М. Садовського за однойм. твором І. Котляревського; муз. ред. Б. М. Лятошинського; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1955. –

Т. 7. – 1955. – 258 с.

• Лисенко М. Театральна музика [Ноти] : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Ф. М. Надененка; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз літ. УРСР, 1959. –

Т. 8. – 1959. – 398 с.

• Лисенко М. Вокальні твори на тексти різних авторів [Ноти] : хори та вок. ансамблі: зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Ф. М. Надененка; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1951. –

Т. 10. – 1959. – 89 с.

• Лисенко М. Вокальні твори на тексти різних авторів [Ноти] : солоспіви в супроводі фортепіано: зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Ф. М. Надененка; літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1952. –

Т. 11. – 1952. – 120 с.

• Лисенко М. Камерно-інструментальні твори [Ноти] : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [ред. Б. М. Лятошинського]. – Київ : Мистецтво, 1950. –

Т. 12. – 1950. – 95 с.

• Лисенко М. Твори для фортепіано [Ноти] : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [ муз. ред. Б. М. Вілінського]. – Київ : Мистецтво, 1952. –

Т. 14. – 1952. – 152 с.

• Лисенко М. Українські народні пісні [Ноти] : для голосу з фортепіано : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. М. І. Вериківського, літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1954. –

Т. 17. – 1954. – 164 с.

• Лисенко М. Українські народні пісні [Ноти] : для голосу з фортепіано : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. М. І. Вериківського, літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1953. –

Т. 18. – 1953. – 226 с.

• Лисенко М. Українські народні пісні [Ноти] : зібр. творів в 20 т. / Микола Лисенко ; [муз. ред. Б. М. Лятошинського, літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Мистецтво, 1958. –

Т. 19. – 1958. – 161 с.

 

Вокальні твори композитора

Лисенко М. Безмежне поле [Ноти] : для серед. голосу і фортепіано / Микола Лисенко; слова І. Франка. – Київ : Мистецтво, [1955]. – 4 с.

Лисенко М. Вальс Венери [Ноти] : з другої опери «Енеїда» / Микола Лисенко; слова М. Садовського за І. Котляревським. – Київ : Муз. Україна, [1983]. – 7 с. – (Улюблені мелодії).

Лисенко М. Да куди їдеш, Явтуше? [Ноти] :  укр.. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 2 с.

Лисенко М. Де ти, доню барилася [Ноти] :  укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1950]. – 3 с.

Лисенко М. Дід рудий [Ноти] : пісня вибор. з опери «Наталка Полтавка» / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, 1949. – 2 с.

Лисенко М. Доля [Ноти] / Микола Лисенко; слова Т. Шевченка. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 5 с.

Лисенко М. Дощик капає дрібненько [Ноти] : укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 2 с.

Лисенко М. Коли розлучаються двоє [Ноти] : для двох голосів і фортепіано / Микола Лисенко; слова Г. Гейне. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 3 с.

Лисенко М. Лугом іду, коня веду [Ноти] : укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 2 с.

Лисенко М. Минають дні [Ноти] : для серед. голосу і фортепіано / Микола Лисенко; слова Т. Шевченка. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 10 с.

Лисенко М. Місяцю – князю [Ноти] : для голосу і фортепіано / Микола Лисенко; слова І. Франка. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 5 с.

Лисенко М. Не забудь юних днів [Ноти] / Микола Лисенко; слова І. Франка. – Київ : Мистецтво, [?]. – 10 с.

Лисенко М. Наталка Полтавка [Ноти] : опера на 3 дії: клавір / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, 1953. – 58 с.

Лисенко М. Наталка Полтавка [Ноти] : уривки з опери для баяна / Микола Лисенко; переклав для баяна В. Дзиндра. – Київ : Сов. композитор, 1960. – 1960. – 48 с.

Лисенко М. Неопубліковані вокальні твори [Ноти] / Микола Лисенко; упоряд. М. Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1967. – 23 с.

Лисенко М. Ой гай, мати [Ноти] : укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1950]. – 2 с.

Лисенко М. Ой джиґуне, джиґуне [Ноти] : укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 1 с.

Лисенко М. Ой з-за гори вітер віє [Ноти] : укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 1 с.

Лисенко М. Ой одна я, одна, як билиночка в полі [Ноти] : для висок. голосу супроводом фортепіано / Микола Лисенко; слова Т. Шевченка. – Київ : Мистецтво, [1954]. – 1 с.

Лисенко М. Ой не шуми, луже [Ноти] : пісня Петра з опери «Наталка Полтавка» / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, 1949. – 2 с.

Лисенко М. Ой ти, місяцю-зоре [Ноти] : укр. нар. пісня для. голосу з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1951]. – 1 с.

Лисенко М.Оце тая стежечка [Ноти] / Микола Лисенко; слова І. Франка. – Київ : Мистецтво, [1950]. – 5 с.

Лисенко М. Пан Коцький [Ноти] : дит. ком. опера на 4 дії: клавір. – 2-ге вид. / Микола Лисенко ; [муз. ред. М. І. Вериківського, літ. ред. М. Т. Рильського]. – Київ : Муз Україна, 1975. – 78 с.

Лысенко Н. Песни Петра [Ноты] : из оперы «Наталка – Полтавка»: для тенора в сопровожд. фортеп. / Николай Лысенко. – Москва : Музыка, 1961. – 7 с. – (Концертный репертуар вокалиста).

Лысенко Н. Песня Наталки («Віють вітри…») [Ноты] : из оперы «Наталка – Полтавка»: для сопрано в сопровожд. фортеп. / Николай Лысенко. – Москва : Гос. муз. изд-во, 1958. – 3 с. – (Концертный репертуар вокалиста).

Лисенко М. Пісні та романси [Ноти] : для висок. голосу в супроводі фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Муз Україна, 1967. – 7 с.

Лисенко М. Пливе човен [Ноти] : для жиноч. дуета і фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 7 с.

Лисенко М. Романси на вірші Т. Шевченка [Ноти] / Микола Лисенко ; [ред.-уклад. Г. Я. Гембер]. – Київ : Муз Україна, 1982. – 166 с.

Лисенко М. Чого мені тяжко: думка [Ноти] : для сопрано або тенора і фортепіано / Микола Лисенко; слова Т. Шевченка. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 3 с.

Лисенко М. Чого так поблідли троянди ясні [Ноти] : для голосу і фортепіано / Микола Лисенко; слова Г. Гейне. – Київ : Мистецтво, [1955]. – 7 с.

Лисенко М. У гаю, гаю вітру немає [Ноти] / Микола Лисенко; слова Т. Шевченка. – Київ : Мистецтво, [1949]. – 6 с.

Лисенко М. Уривки з опер [Ноти] : для чолов. голосів з супроводом фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1962. – 46 с.

Лисенко М. Утоптала стежечку [Ноти] : для сопрано або меццо - сопрано і фортепіано / Микола Лисенко; слова Т. Шевченка. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 7 с.

Лисенко М. Хіба тільки рожам цвісти? [Ноти] / Микола Лисенко; слова Дніпрової Чайки. – Київ : Мистецтво, [1950]. – 5 с.

Чорноморці [Ноти] : оперета на 3 дії / муз. М. В. Лисенка, текст за Я. Г. Кухаренком, склав М. П. Старицький. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1963. – 137 с. (Бібліотечка художньої самодіяльності №35).

 

Хорові твори композитора

Лисенко М. «Боже великий, єдиний» [Ноти] : для міш. хору без супроводу / Микола Лисенко; слова О. Кониського, оброб. О. Кошиця. – Київ : Муз. Україна, 2001. – 4 с.

Лисенко М. Вибрані хорові твори [Ноти] / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1962. – 82 с.

Лисенко М. Вибрані хорові твори [Ноти] / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, 1949. – 80 с.

Лисенко М. До 50 роковин смерті Т. Шевченка [Ноти] : кантата : партитура, клавір / Микола Лисенко; вірші В. Самійленка. – Київ : Муз. Україна, 1994. – 32 с.

Збирныкъ народнихъ украинськыхъ писенъ [Ноти] / зибравъ и для хору уложывъ М. Лисенко. – Кіевъ : у Леона Идзиковскаго Кіев. Отд-нія Императ. Рус. Муз., О-ва, [1903]. – 251 с.

Лисенко М. Кантати для хору та симфонічного оркестру [Ноти] : партитура / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 2012. – 176 с.

Лисенко М. Збірка народних пісень: в хорову розкладі [Ноти] : пристос. для учнів мол. і підст. віку у шк. нар. / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1994. – 93 с.

Лисенко М. Молодощі: збірка танок та веснянок. Збірка народних пісень: в хорову розкладі [Ноти] / Микола Лисенко [вступ. ст. Т. П. Булат]. – Київ : Муз. Україна, 1990. – 141 с.

Хорові твори на слова Т. Г.Шевченка [Ноти] / музика М. Лисенка У туркені по тім боці; музика К. Стеценка Тополя. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961. – 5 с.

Лисенко М. Хорові твори та вокальні ансамблі на вірші Т. Шевченка [Ноти] / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1983. – 134 с.

 

Фортепіанні твори композитора

Лисенко М. Ор. 35 Вальс [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Музфонд СРСР укр. республік. філія, 1951. – 10 с.

Лисенко М. Тв. 35 Вальс [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, [1960]. – 82 с.

Лисенко М. Вибрані твори [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1967. – 80 с.

Лисенко М. Вибрані твори [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1973. – 66 с.

Лисенко М. В. Вибрані фортепіанні твори [Ноти] / М. В. Лисенко ; [ред.-упоряд. Н.Чичекова; вступ. ст. В. Брянцевої]. – Київ : Муз. Україна, 1976. – 50 с. - (Бібліотека ДМШ)

Лисенко М. Вибрані фортепіанні твори [Ноти] / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1962. – 80 с.

Лисенко М. Елегія [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1970. – 5 с. – (Масова бібліотека).

Лисенко М. Елегія [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1965]. – 4 с.

Лисенко М. Експромт [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Мистецтво, [1950]. – 7 с.

Лисенко М. П’ять п’єс для фортепіано [Ноти] / Микола Лисенко. – Київ : Муз. Україна, 1974. – 15 с.

Лисенко М. Сумний спів [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз літ. УРСР, 1959. – 5 с.

Лысенко Н.Украинская песня. Леонтович Н. Украинская песня [Ноты] : для фп. ДМШ 2 кл. / обраб. Н. Лысенко, Н. Леонтовича; перелож. для фп. И. Берковича. – Москва-Ленинград : Гос. муз. изд-во, 1951. – 3 с. – (Педагогический репертуар).

Лисенко М. Українська сюїта [Ноти] : для фортепіано / Микола Лисенко. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961. – 38 с.

 

Матеріал підготувала Т.М. Шилова, завідувач відділу мистецтв