Сучасна польська проза: нові надходження до Відділу літератури іноземними мовами

 

Сучасна польська література переживає справжній творчий розквіт, вражаючи жанровим різноманіттям – від фантастики й детективу до психологічної прози, репортажу та автофікшну. У цих творах минуле переплітається з майбутнім, особисті драми – з бурхливими подіями сучасності, а долі окремих людей нерозривно пов'язуються із суспільними викликами.

Ці книги не лише розповідають захопливі історії, а й торкаються найпотаємніших струн душі, спонукають до роздумів і переосмислення життя. Вони чесно відображають складність, суперечливість і хаотичність сучасного світу, але водночас залишають читачеві найцінніше – віру та надію.

Запрошуємо познайомитися з творами сучасних польських авторів, написаними у першій чверті XXI століття. Серед нових надходжень – психологічні романи, філософська проза, детективи, трилери, автофікшн та інші жанри, кожен із яких відкриває нові грані сучасної польської літератури.

Rylski, E. Na Grobli [Text]/ Eustachy Rylski. – Cop. – [Warszawa]: Świat Książki, [2010]. – 191, [3] s. – (Nowa prosa polska). – pol.

Видання представляє майстерно написаний роман «Na Grobli» (2010) (назва вулиці і готелю у Вроцлаві) дуже своєрідного і глибокого польського прозаїка, драматурга, режисера Евстахія Рильського (нар. 1944). Його роздуми про людину, буденність і швидкоплинність життя, невловимі і непередбачені вигини долі захоплюють читача, і те, що пов’язано з сюжетом, втрачає свою важливість на користь того, що зависає між реченнями… Хоча в романі немає постаті письменника, але все нагадує про нього як про біль, і читач відчуває його складну і багатогранну особистість за образами своїх героїв. А головний герой виділяється як історія, навколо якої розгортається запекла гра в романі...

Masternak, Z. Niech żyje wolność [Text] / Zbigniew Masternak. – Cop. – [Poznań]: Zysk I S-ka Wydaw., [2006]. -264 s. – ([Cykl "Księstwo"]). –pol.

Двома центральними темами роману відомого письменника і сценариста Збігнева Мастернака (нар. 1978) «Хай живе свобода» (2006) (перша частина дилогії «Князівство») є футбол і поезія. Головний герой після серйозної травми коліна більше не може грати у футбол; він не хоче стати ще одним Марадоною, тому вирішує... писати вірші. Порівнюючи літературу зі своїм улюбленим видом спорту, автор створює сатиричні зображення літературних кіл. У той час як успіху на полі можна досягти завдяки точним правилам гри, фізичній підготовці та силі, стародавній дух змагання та співпраці повністю втрачений серед тих, хто займається «мистецтвом слова». Дуже захоплива, зворушлива та іноді просто кумедна історія.

Ostrowska, E. Abonent czasowo niedostępny [Text] / Ewa Ostrowska. – Cop. – Kraków: [Księgarnia Wydaw. Skrzat Stanislaw Porębski], 2009. – 299, [5] s. – pol.

В романі знаної польської письменниці Єви Островської (1938-2012) «Абонент тимчасово недоступний» (2009) головна героїня Марта бореться з травматичним досвідом і відчайдушно хоче звільнитися від дитячих спогадів: її роками домагався вітчим, а мати відштовхувала. Міхал — її надія втекти з пекла минулого. Чи зможе вона подолати свої страхи та знайти в собі сили почати все спочатку?

Ulatowska, M. Domek nad morzem [Text] / Maria Ylatowska. – Cop. – [Warszawa]: Prószyński i S-ka, [2011]. – 360, [8] s. – (Wszystkie oblicza kobiety; T.4). – pol.

Серія книг для жінок, написаних жінками, представляє роман письменниці Марії Улатовської (нар. 1948) «Будинок біля моря»(2011). П'ятдесят років життя Єви та її друзів сповнені чудових і драматичних подій. Тут є народження, смерті, шлюби, зради, кохання, дружба, сумніви, особисті трагедії, бажання... Варшава, Бидгощ, Тримісто – там відбувається все. Це історія про те, як доля бере ініціативу в свої руки, і як іноді потрібна лише невелика допомога, сильна віра та сильне бажання, щоб усе склалося.

Chmielewska, J. (Nie)Boszczyk mąż [Text] / Ioanna Chmielewska. – Cop. – Warszawa: Kobra, [2008]. – 447, [9] s. – pol.

Славетна польська письменниця Іоанна Хмелевська (1932-2013) радує читачів новим фарсовим, смішним, трохи химерним і підвищуючим настрій детективом під багатообіцяючою назвою «Убивче меню (P.S. Коханий, завтра я тебе вб'ю)»(2002). Що робити дружині, яка набридла своєму заможному чоловікові, та ще й має погану вдачу, безмежну дурість і півцентнера зайвої ваги? Звичайно ж, пристукнути чоловіка, заволодіти всіма його багатствами і жити, наплювавши на калорії та балуючи себе вишуканими стравами. Отже чоловік повинен померти… Тільки потрібно вибрати спосіб, і героїня перебирає методи вбивства — один екзотичніше за інший. Але ж треба не просто вбити ненависного чоловіка, але ще й не попастися, і голову можливим свідкам задурити, і насамперед — не в міру кмітливій племінниці…

Guzowska. M. Ofiara Polikseny [Text] / Marta Guzowska. – Cop., Wyd. III. - – [Warszawa: Grupa Wydaw. Foksal, 2012]. – 432 s. – (Mroczna ser.; [Mario Ybl; t. 1]). – pol.

Роман «Жертвопринесення Поліксени»(2012), написаний відомою польською письменницею і археологом Мартою Гуровською (нар. 1967), – це не лише захопливий кримінальний трилер, а й блискуче зображення археологічної спільноти та прощання з романтичними уявленнями про їхню професію. Місце розкопок у Туреччині, знаменита Троя, не виглядає нічим незвичайним. Археологічна команда знаходить таємничий скелет в архаїчному похованні. Багато ознак свідчать про те, що це можуть бути останки міфічної Поліксени. У повітрі витає сенсація. Однак вченим не судилося довго насолоджуватися своїм відкриттям, оскільки їхню колегу жорстоко вбивають, а тіло кладуть на стародавній вівтар. Як невдовзі стає зрозуміло, це буде не єдина жертва. Роботу команди зупиняють. Маріо Ібл, відомий антрополог та експерт з людських останків, який допомагає археологам у їхній роботі, починає своє розслідування, але ніхто не сприймає його серйозно...

Czubaj, M. Piąnty beatles [Text] / Mariusz Czubaj. – Cop., Wyd.I. – [Warszawa: Grupa Wydaw. Foksal, 2015]. – 336 s. – ([Cykl Polski psychopata]). – pol.

В кримінальному романі знаменитого письменника, літературознавця, антрополога Маріуша Чубая (нар.1969) «П'ятий бітл» (2014) поліцейські знаходять на місці вбивства фотографію знаменитої обкладинки альбому The Beatles «Abbey Road», на якій бітли переходять лондонську вулицю. Зовсім незрозуміло, яке послання містить залишена вбивцею фотографія. Злочин розслідує поліцейський психолог Рудольф Хайнц, який успішно ловить злочинців завдяки тому, що добре розуміє їх психологію Крім того, він пристрасний музикант, у вільний час він грає на гітарі в популярній рок-групі, а його ставлення до світу проникнуте чорним і дуже своєрідним гумором. Хайнц не припускає, що слідство затягнеться на два роки, і весь цей час йому доведеться їздити з одного кінця Польщі в інший, і час від часу пильно вглядатися в обкладинку знаменитої платівки, щоб розгадати послання злочинця…

Nosowska, K. Powrót z Вambuko [Text] / Katarzyna Nosowska; [Ill. i projekt graf. oklad. wnętrza Izabela Kaczmarek-Szurek]. Cop. – [Warszawa]: Wielka Litera, [2020]. – 270 s, ; ill. – pol.

Видання знайомить з неординарним твором знаменитої польської співачки, солістки рок-групи «Hey» Катаржини Носовської (нар.1971) «Повернення з Бамбуко» (2020) – книгою, яка стимулює сіру речовину, совість та «м’язи сміху». Хоча світ перевернувся з ніг на голову, а життя змінюється день у день, авторка завжди знаходить слова підбадьорення. Ця екстравагантна обдарована жінка ділиться з нами уроками, які вона засвоїла з життя, ретельно відстежуючи абсурд, який нам підкидають «авторитети». Її кредо можна вважати її власні слова: «Не соромтеся використовувати власне життя, щоб жити так, як вважаєте за потрібне»…А як вважаєте ви?.. Книгу доповнюють стильні ілюстрації Ізабели Качмарек-Шурек.

 

Книжковий дивосвіт від Польського інституту у Києві

 

Польський Інститут у Києві — культурно-освітній державний заклад, що є представництвом Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Заснований 1998 року. У Києві Польський Інститут виконує завдання відділу з питань культури та науки Посольств Республіки Польща. Головними завданнями Інституту є популяризація польської мови та культури, співпраця з місцевими осередками культури та участь у міжнародних культурних проектах.

Бібліотека отримала в подарунок цікаві книжки від Польського інституту у Києві: Дмитро Антонюк « Замки і резиденції в Україні, пов’язані із польськими родами», Тімоті Снайдер «Нариси таємної війни. Польський художник на службі визволення Радянської України», Адам Міцкевич «Кримські сонети», «Польські колядки», Юзеф Чапський «Читаючи», Влодзімєж Болєцький «Венера з Дрогобича», Тимко Падура «Українки».

Антонюк Д. В. Замки і резиденції в Україні, пов’язані із польськими родами / Дмитро Антонюк. — Вінниця : Твори, 2023. — 720 с. : іл.

Ця книга є продовженням, оновленням, доповненням і виправленням двотомника Дмитра Антонюка «Польські замки і резиденції в Україні», що вийшов у 201і— 2012 роках. З того часу минуло понад десятиріччя, впродовж якого автор продовжував їздити, досліджувати і фотографувати. Назбиралось понад сто пам’яток резиденційної літератури, про які десять років тому він нічого не знав. Відповідно, постала потреба актуалізувати книгу — попередня просто застаріла. Крім того пам’ятки, як люди — вони народжуються, живуть і помирають, і нажаль, деякі згадані у першому виданні палаці і замки майже завершили свій земний шлях… Натомість були і добрі новини: хтось викуповував ці історичні будівлі, ремонтував і відроджував їх. Про все це треба було писати. 

Снайдер, Тімоті. Нариси таємної війни. Польський художник на службі визволення Радянської України / Тімоті Снайдер ; пер. з англ. Павла Грицака. — Київ : Видавець ФОП Форостина О. В., 2023. — 400 с. — (Серія «Історична бібліотека Польського інституту).

Тімоті Снайдер —професор історії та глобальних змагань Єльського університету та науковий працівник інституту наук про людину у Відні. Його книжки, зокрема бестселери «Про тиранію» «Наша недуга», «Шлях до несвободи», »Чорна земля. Голокост як історія та застереження», «Криваві землі», перекладено сорока мовами та відзначено численними нагородами. Тімоті Снайдер є амбасадором глобальної ініціативи United24.

У центрі «Нарисів таємної війни» Тімоті Снайдера — запаморочлива шпигунська історія польського художника і розвідника Ґенрика Юзевського — одного з найближчих соратників Юзефа Пілсудського,  віце-міністра внутрішніх справ українського уряду в 1920 році, волинського воєводи у міжвоєнний період, багаторічного підпільника і конспіратора. Його драматичну біографію Снайдер майстерно поєднує з глибоким історичним дослідженням проукраїнських політичних та інтелектуальних еліт Польщі першої половини ХХ століття — прометеїстів, їхньої участі у протистоянні більшовицькому терору та, пізніше, сталінізму в амбітному проєкті визволення Радянської України. Це захоплива й динамічна розповідь про змагання польської та радянської розвідок, і водночас ґрунтовна наукова праця на базі сотень архівних джерел. 

Padurry, Tymka. Ukrainky: [przedruk]  / Tymka Padurry. — Warszawa,  1844. — 198 s.

Віддаючи у руки читачеві репринт «Українок» Тимка Падури, видавець  повинен дещо пояснити. Перевидання у такій формі твору маловідомого автора вимагає додаткових пояснень. Народжений у подільських Іллінцях Томаш (Тимко) Падура  (1801 - 1871) належав до того самого покоління, що й Адам Міцкевич та Юліуш Словацький. Покоління, для якого найвизначнішим досвідом було Листопадове повстання. Але на відміну від згаданих поетів, яких у Польщі називають пророками, Падура взяв у ньому участь, після чого не втік на еміграцію і післяповстанчі репресії зачепили його особисто.

Творчість Падури визначають як поезію, хоча сам автор вважав себе продовжувачем традиції українських бандуристів та торбаністів. Його вірші легко лягають на музику. Бажання, щоб вони стали «народними піснями» було для нього у сто раз важливішим, ніж оплески літературних салонів. І такого успіху (широкої популярності) Падура, у певному сенсі, досягнув. Хоча, працюючи у цей спосіб, він мусив зректися почестей автора — його пісні ширилися як анонімні твори. Тексти Падури — що характерно для багатьох романтиків - були своєрідним повстансько-революційним маніфестом, але у його інтерпретації цей тон звучить сильніше, ніж у текстах ровесників.

Міцкевич, Адам. Кримські сонети / Адам Міцкевич ; у перекладах Максима Рильського, фотографії Романа Кравченка. — Київ, 2021. — 184 с. : іл.

Адам Міцкевич — поет свободи й один з найвидатніших європейських пророків епохи романтизму. 1’825 року він здійснив подорож до Криму, де був вражений орієнтальним ландшафтом і памятками минулого. З цього досвіду народився цикл з 18 віршів, і в них Адам Міцкевич висловив свої відчуття та роздуми, втілившись у роль Пілігрима, який подорожує в супроводі місцевого провідника Мірзи. Мандрівник мимоволі, котрого царська влада Росії засудила до вигнання з рідної литовсько-білоруської землі за участь у таємній патріотичній організації, у прекрасній формі змалював тут свою тугу за батьківщиною. Водночас митець наділений неймовірною чутливістю до власних доль, майстерно переніс на папір зачарування природою та культурою незнаного йому краю, а насамперед — спільнотою, що мешкала на цій землі.

 

Болєцький, Влодзімєж. Венера з Дрогобича (про Бруно Шульца) / Влодзімєж Болєцький ; з польської переклала Жанна Слоньовська. — Львів : Літопис, 2022. — 252 с.

Книга «Венера з Дрогобича (про Бруно Шульца)» відомого польського теоретика й історика літератури, професора Інституту літературознавчих досліджень Польської Академії наук Влодзімєжа Болєцького є взірцем живого академічного аналізу множинних інтерпретаційних можливостей при зануренні в читання та дослідженні текстів Бруно Шульца.

На думку автора книги, світ художньої уяви Бруно Шульца є «раєм для інтерпретаторів», в якому немає конфлікту інтерпретацій, а навпаки, відбувається постійне збагачення дискурсу шульцознавства та розширення Шульцівської читацької спільноти.

Дослідження професора Влодзімєжа Болєцького поглиблює наше розуміння феномену творчості Бруно Шульца і дає аргументовану відповідь за запитання: як великому самітникові з Дрогобича досі вдається своїми текстами об’єднувати читачів і незримо творити динамічну рецепційну поліфонію, яка не знає кордонів. Книжка для дослідників літератури та широкого кола читачів.

 

Чапський, Юзеф. Читаючи / Юзеф Чапський ; з польської переклала Жанна Слоньовська. — Львів : Літопис, 2022. — 408 с.

Книга есеїв «Читаючи» відомого польського художника і письменника Юзефа Чапського — це зразок шляхетного читання-занурення в обрані тексти світової літератури з намаганням сягнути нових пластів духовності. Читання для самого автора є особливою духовною вправою, яка неминуче стає нагодою для внутрішнього вдосконалення і навіть преображення читачів. Читаючи, Юзеф Чапський глибоко переживає і проживає кожне слово, образ, мотив і думку. Захопливі етично-естетичні авторські рефлексії Юзефа Чапського над читанням текстів світової літератури легко, майстерно і доступно вказують усім шанувальникам художнього слова на ціннісні орієнтири у нескінченних уявних мандрах просторами літератури. Книжка для дослідників літератури та широкого кола читачів.

 

Польські колядки / з польської переклала Наталія Бельченко. — Львів : Літопис, 2023. —  48 с.

У духовному світі не буває випадковостей. Коли я йшла 29 грудня 2022 року на колядування до Ридлувки —  музею краківського художника Володимира Тетмаєра, представника естетичного руху «Молода Польща», —  ще не знала, що невдовзі працюватиму в рамках перекладацької резиденції Інституту літератури над перекладом польських колядок українською мовою. Колядники на чолі з гуральською капелою, а згодом і акторами театру «Золотий Ріг», поспівавши на Броновицях, продовжили в трамваї, який ішов до центру Кракова. Співав увесь трамвай, бо нескладно було знайти тексти колядок в інтернеті, а місцеві знали їх напам’ять. Цей досвід і Звізда тих колядників стали для мене справжньою провідною зіркою в перекладі колядок. Чимало польських і українських колядок мають відповідники навзаєм. Зазвичай існує кілька варіантів тієї чи іншої колядки. Паралельно з побутуванням в усній традиції були опубліковані як польські колядки, так і українські.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

 

 

 

Адам Міцкевич (1798-1855) – польський поет-романтик, фундатор нової польської літератури та мови: до 225-річчя від дня народження

Адам Міцкевич (1798-1855) - польський поет-романтик, містик, публіцист, політичний діяч, що здобув славу поетичними збірками «Балади та романси», «Кримські сонети», поемами «Конрад Валленрод», «Дзяди» та національною епопеєю «Пан Тадеуш», в яких відобразилося прагнення автора побачити свою рідну країну вільною та незалежною. Короткий , але дуже плідний проміжок часу славетний автор був пов’язаний з Одесою. Він приїхав сюди у 1825 році, де прожив 9 місяців у будинку на вулиці Єлісаветинській, 21. Викладав у Рішельєвському ліцеї, що знаходився на розі вулиць Дерибасівської та Катерининської. Поет більшість своїх сонетів написав саме тут , з Одеси він здійснив подорож до Криму, і після повернення їм були написані «Кримські сонети». Також тут, в нашому місті, у нього виник задум написати поему «Конрад Валленрод», присвячену борцям за незалежність Польщі.

Пропонуємо вашій увазі виставку творів Адама Міцкевича , що є у фондах нашої бібліотеки. Поряд з сучасними виданнями на виставці представлені рідкісні книги з творами всесвітньо відомого автора.

Mickiewich, Adam. Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz;– Wyd. nowe, znacznie powiękzone z portretem autora i ośmią rycinami na stali. – Warszawa; Poznań: Nakładem S. H. Merzbacha Księgarza: Ludwik Merzbach, 1858-1858. Tom I.: [Wspomnienie o źyciu Adama Mickiewicza skreślił K. Wł. Wójcicki; Przemowa, autor pisał w Petersburgu 1828 r.; Ballady i Romanse. – 1858. - LXXXIV, LXXIV, 246, [6] s. – На шмуцтитулі, С. 242 і 246 кн. знаки: Centralny Polski Klub Robotniczy w Odesie. - pol.

Рідкісне видання 1858 року представляє поетичні твори Адама Міцкевича різних часів, починаючи з раннього періоду і закінчуючи «Кримськими сонетами» (1822-1826). Основна ідея творів – возвеличення людського патріотизму та любові до рідного краю. Основою сюжетів є слов’янська історія та народні легенди, що оспівуються поетом у романтичному ключі. Автор створює своєрідний світ фантазій та народної мудрості, що робить можливим наблизити минуле до дійсності, і показати глибокі історичні коріння слов’ян. Ілюстрацією до вище сказаного можуть бути балади «Світязь», «Лілії» , «Пані Твардовська» та інші. Видання містить спогади про Адама Міцкевича, та його передмову до збірки віршів, яку він написав у 1828 році.

Mickiewicz, Adam. Sonety krymskie = Кримські сонети [Текст] / A. Mickiewicz. – К.: Етнос, [2004]. - 128 c.: іл. – ( Перлини світової класики). – Пол., укр., кримськотатар., рос.

Видання представляє одну з творчих поетичних вершин Адама Міцкевича, його цикл віршів «Кримські сонети»(1826), що подається мовою оригіналу, а також в перекладах українською, кримськотатарською та російською мовами.

У цьому циклі поет послідовно описує Крим, називаючи свої сонети топонімами півострова: Акерманські степи, Бахчисарай, Байдари, Чатирдаг, Алушта, Аюдаг і т. д.. Художній текст виступає як єдина географічна і ландшафтна назва простору і часу. Місцевість багато в чому визначає характер поетичного творіння, і саме до цих поетичних перлин доречно вжити термін « геопоетика»,що розуміється як залежність літератури від простору. Отже, у шанувальників поетичного жанру є нагода перечитати сонети різними мовами і відчути красу і мелодику віршованого слова.

Mickiewicz, Adam. W przyjacielskim domu = У дружньому домі [Text] / A. Mickiewicz; Wybór i nota wydawców W. Motornyj I A. Tatarenko. – Львів: Каменяр, 1994. – 191 с.: іл. – pol/ukr.

Видання містить кращі твори польського поета, написані в Україні, а також поезії, що були навіяні українським фольклором чи створені під враженням його перебування в Україні, зокрема в Одесі. До збірки увійшли «Кримські сонети», які А. Міцкевич написав під впливом спогадів про подорож до Криму. Твори подаються як мовою оригіналу, так і в українських перекладах.

Mickiewicz, Adam. Konrad Wallenrod [Text]: powieść historyczna z dziejów litewskich I pruskich / A. Mickiewicz; ze wstępem i objaśnieniami Henryka Gallego. – Warszawa; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa: G. Gebethner i Spółka, 1907. - 96 s. – (Wybór pisarzów polskichdla domu I szkoły). – На передньому і на задньому форзаці, на титульному листі кн. знаки: Centralny Polski Klub Robotniczy w Odesie. - pol.

«Конрад Валленрод, історичний роман з литовської та прусської історії» — поетичний твір, написаний Адамом Міцкевичем під час перебування на засланні в Петербурзі між 1824 і 1828 роками, є однією з найвидатніших поем польського романтизму. Основою поеми стала легенда про Конрада фон Валленрода, який був литовцем і вступив до Тевтонського ордену, щоб помститися за свою зруйновану батьківщину. Термін «валленродизм» виник саме під впливом цього твору: зовні змиритися з ворогом, що виявився сильнішим, і піти на службу до нього, одночасно таємно діючи проти нього. Видання є рідкісним, 1907 року, містить вступ і коментарі до поетичного тексту.

Mickiewicz, Adam. Bajki [Text]/ A. Mickiewicz;Illustrowała P. Radomska-Skierkowska. – [Poznań]: Zysk I S-ka Wydawnictwo, [2010]. – 32 s.: ill. – pol.

Ще однією із сторін багатогранного поетичного розмаїття Адама Міцкевича є його сатиричний дар. Мальовниче видання вибраних байок містить такі відомі його твори як « Осел і пес», «Жаби і їх король», «Голено, стрижено» та ін. То ж познайомимося зі світом байок з мораллю славетного поета.

Mickiewich, Adam. Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. nowe, znacznie powiękzone z portretem autora . – Warszawa; Poznań: Nakładem S. H. Merzbacha Księgarza: Ludwik Merzbach, 1858-1858. Tom IV. [Pan Tadeusz czyli Ostatni zajazd na Litwie: Historia szlachecka z r. 1811 I 1812 we dwunastu księgach wierszem ]: Księga Siódma – Księga Dwunasta. – 1858. – 283, [7] s.: ill. – pol.

«Пан Тадеуш» (1832-1834) - найвідоміший твір Адама Міцкевича, польська національна епопея. Дія розгортається напередодні нападу Наполеона на Російську імперію, на берегах річки Неман. Тадеуш і Зося належать до двох суперницьких шляхетних родів - Сопліц та Горешків… Міцкевич збирався написати ідилічний твір, але створив епічну картину, яка об'єднала розповідь про побут, патріотичні настрої та любовні переживання. Поему назвали "енциклопедією польської історії та життя" та "шедевром словесного живопису". До вашої уваги представлені декілька видань славетного твору, серед яких є і рідкісне видання 1858 року.

Mickiewicz, Adam. Pan Tadeusz czyli Ostatni zajazd na Litwie: Historia szlachecka z r. 1811 i1812 we dwunastu księgach wierszem [Text] / A. Mickiewicz; Oprac. S. Pigoń. – Wyd. Piąte zmienione. - Wrocław; Warszawa; Kraków: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo, [1967]. – CLVIII, 650, s. : ill. + 1 mapa. – (Biblioteka narodowa; Ser.I; Nr. 83). - pol.

  Mickiewicz, Adam. Pan Tadeusz czyli Ostatni zajazd na Litwie: Historia szlachecka z r. 1811 i1812 we dwunastu księgach wierszem [Text] / A. Mickiewicz; Oprac. Z. Stefanowska. – Wyd. czwarte, poprawione. - [Wrocław: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo , [1973]. – 427 s.: ill. – (Nasza biblioteka). - pol.

П'єсу «Дзяди», названу за язичницьким звичаєм поминання предків, Адам Міцкевич писав протягом усього свого життя. Він почав її у 1821-1822 роках і продовжував писати, додавати нові епізоди, редагувати, перемінювати послідовність частин до кінця своїх днів. «Дзяди» складаються з передмови та чотирьох частин, які сам автор розташував у незвичному порядку.

П'єса починається з другої частини, за нею йде четверта, потім третя. Поет робить спробу відтворити історичну пам'ять свого народу, який був роздроблений, позбавлений власної країни, через звертання до минулого і до мертвих, і цю пам’ять зробити фундаментом національного об’єднання. Він змальовує країну-примару як простір між життям і смертю, яка може відродитися або зникнути. Кожне видання містить передмову та історичний та літературознавчий коментар.

Mickiewicz, Adam. Dziady [Text] / A. Mickiewicz; [Uwagi o tekstach S. Pigoń; Poslowie Z. Stefanowska]. –Warszawa: Czytelnik, 1970. – 424 s. - pol.

Mickiewicz, Adam. Dziady [Text]: Część III / A. Mickiewicz; Poslowie I przypisy J. Wieczerska-Zabłoka. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo , 1984. – 240 s. – (Nasza biblioteka). - pol.

Mickiewicz, Adam. Dziady [Text] / A. Mickiewicz; Opracował W. Rzehak. – Wydanie III zaktualizowane. - Kraków: Wydawnictwo edukaqcyjne GREG, [2018]. – 290, [2] s. – (Lektura:opracowanie polkekane przez nauczycieli i egzaminatorów). - pol.

Представлене видання п’єси «Дзяди» є учбовим, воно супроводжується літературознавчими коментарями та завданнями для студентів.

Пропонуємо вашій увазі рідкісні видання 1860 року літературознавчої творчості Адама Міцкевича.З 1840 по 1844 він читав лекції на кафедрі слов'янської літератури в Колеж де Франс. Перша лекція Міцкевича відбулася 22 грудня 1840 року. Усього за чотири неповні «семестри» навчання він прочитав понад сто лекцій. Історія слов'янського світу представлена в лекціях Міцкевича досить багатогранно: тут і давня поезія чеського, сербського, польського, болгарського народів, і літописи, і фольклор. Не оминув художник і духовні скарби Київської Русі. Концепція слов'янського світу Міцкевича розглядала співдружність слов'янських народів на цілком рівноправних, демократичних принципах. Також поет надавав особливого значення саме боротьбі «слов'янських племен» за національну незалежність та державну самостійність кожного народу. Цим лекції Міцкевича є цінними і сьогодні.

Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. zupełne. – Paryż: W drukarni L. Martinet, 1860- 1860. Tom VII.: Cours de littérature slave: I. Histoire politique et littéraire (1840-1841) / Professé au college de France. – 1860. – IV, 419, [5] p. – fre.

Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. zupełne. – Paryż: W drukarni L. Martinet, 1860- 1860. Tom IX.: Cours de littérature slave: III. Histoire politique et littéraire (1842) / Professé au college de France. – 1860. – 376, [4] p. – fre.

Pisma Adama Mickiewicza [Text] / A. Mickiewicz. – Wyd. zupełne. – Paryż: W drukarni L. Martinet, 1860- 1860. Tom X.: Cours de littérature slave: IV. L’Eglise officielle et5 le Messianisme (1842 - 1843) / Professé au college de France. – 1860. – 510, [4] p. – fre.

Історична проза класика польської літератури Генрика Сенкевича

 

Всесвітньо відомий польський письменник, майстер історичного роману і новели Генрик Сенкевич (1846—1916) увійшов у польську літературу другої половини ХІХ століття як представник реалізму, автор спочатку малих — новелістичних форм, а загалом — як автор розлогих повістей із сучасного йому шляхетського життя: «Без догмата» (1891) — про моральну деградацію польської аристократії і «Родина Поланецьких» (1895) — про намагання середньої шляхти пристосуватися до нових, буржуазних умов у країні. Здебільшого ж він знаний своєю історичною романістикою: так званою «Трилогією» («Вогнем і мечем» (1884), «Потоп» (1886) і «Пан Володийовський» ( (1887—1888), а також історичним романом з історії Давнього Риму й становлення первісного християнства — «Quo vadis» (1894—1896) та історичним романом «Хрестоносці» (1897–1900), де змальовано жорстоку й непримиренну боротьбу польського народу, з участю деяких інших слов’янських народів, проти німецького лицарсько-релігійного Тевтонського ордену — на рубежі XIV—XV століть. Нобелівську премію з літератури 1953 року Генрик Сенкевич одержав «за видатні заслуги як епічного автора».

 

Роман «Вогнем і мечем»

Роман «Вогнем і мечем» публікувався у варшавський газеті «Siowo» («Слово») від 2 травня 1883 року до 1 березня 1884 року. У 1884 році він вийшов і окремим виданням. «Вогнем і мечем» — перша частина славетної «Трилогії». Події у романі розгортаються під час Національно-визвольної війни XVII століття під керівництвом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетського панування. Свого часу оцінки роману були далеко не однозначними, але це художний твір майстерно написаний класиком польської літератури Генриком Сенкевичем.

 

Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман: у 2-х т. Т. 1 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 544 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

«Рік тисяча шістсот сорок сьомий був роком, не схожим на інші, у якому розмаїті знамена у небі й на землі віщували невідомі напасті й надзвичайні події. Тодішні літописці згадують, що навесні сарана в нечуваній кількості вироїлася з Дикого поля і знищила посіви й трави, а це провіщало татарські набіги. Улітку відбулося велике сонячне затемнення, а невдовзі й комета з'явилася в небі. У Варшаві бачили над містом могилу й вогняний хрест у хмарах. Через цю причину постували й роздавали милостиню, бо дехто твердив, що моровиця впаде на країну і вигубить рід людський. До того ж іще й зима настала така м'яка, якої і старі люди не пам'ятали. У південних воєводствах річки взагалі не взялися кригою, і, щодня підпоювані снігом, який танув уранці, вони повиходили із русел і позаливали береги. Часто йшли дощі. Степ розмок і зробився великою калюжею, сонце ж у полудень припікало так сильно, що — диво дивне! — у воєводстві Брацлавському й у Дикому полі розлогі степи вруніли вже у половині грудня…

Тим часом на Полі нічого надзвичайного не діялося. Не було ніяких битв і сутичок, окрім тих, які відбувалися там завше і про які знали тільки орли, яструби, круки й польовий звір. Бо таке вже воно було, це Поле. Останні сліди осідлого життя кінчалися, йдучи на південь, недалеко за Чигирином по Дніпру, а по Дністру — недалеко за Уманню, далі ж, аж ген до лиманів і до моря — степ і степ, ніби двома річками оторочений. У дніпровському закруті, на Низу, кипіло ще за порогами козацьке життя, але в самому Полі ніхто не жив, хіба що понад берегами де–не–де стирчали паланки, наче острівці серед моря.

Земля, хоч і пустувала, належала de nomine Речі Посполитій, і Річ Посполита давала на ній татарам випасати худобу, та позаяк козаки часто не дозволяли цього, то пасовиська були водночас і бойовищем. Скільки там битв відгриміло, скільки людей полягло… Степ, хоч і пустельний, водночас не пустував — він був тихий і грізний, спокійний і повен засідок, дикий не лише від Дикого поля, а й від дикості душ. Часом точилася на ньому велика війна. Тоді пливли, мов хвилі, татарські чамбули , козацькі полки, польські або волоські хоругви; ночами іржання коней окселентувало завиванню вовків, голоси барабанів і латунних сурм долинали аж до Овидового озера, а то й до моря , а на Чорному шляху , на Кучманському — тут, можна сказати, рухалася повінь людська…».

 

Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман: у 2-х т. Т. 2 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 480 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

Авторитетні польські історики літератури кінця ХІХ— початку ХХ століття у своїх нарисах відзначали небувалу популярність роману Генрика Сенкевича у польських читацьких колах. Писали про майстерність письменника у створенні персонажів твору. Говорилося і про вміння Сенкевича відтворити місцевий колорит — показати мальовничу природу України. Звичайно ж, увага зверталась і на сюжетну привабливість роману «Вогнем і мечем».

 

Вогнем і мечем

Жанр — історичний, пригодницький

Режисер — Єжи Гоффман

Рік — 1999

В основу фільму ліг однойменний роман Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем». Ян Скшетуський, посол князя Яреми Вишневецького, повертається із завдання з Криму. На шляху він рятує життя козацькому полковнику Богдану Хмельницькому…

 

Роман «Потоп»

Роман «Потоп» Генрика Сенкевича публікувався у варшавській газеті «Слово», у краківському «Часі» й у газеті «Джєннік познанські» від грудня 1884 року до вересня 1886 року. Того ж 1886 року вийшло й окреме видання. Події, що лягли в основу роману, відбувались у середині XVIII століття. Упродовж тривалого сорокап’ятирічного правління Сигізмунда ІІІ Вази (1587—1632) Річ Посполита пройшла шлях од вершини могутності до краю провалля. Повстання під проводом Богдана Хмельницького, що спалахнуло на Україні, перетворилося на всенародну Національно-визвольну війну, перекинулось у Білорусію. Польські полководці зазнавали однієї поразки за одною. На хід визвольної боротьби українського та білоруського народів супроти шляхетської Речі Посполитої великий вплив мала віроломна політика кримського хана, спрямована на виснаження обох протидіючих сторін. Боротьба стала затяжною… У цей час в Велику Польщу й Литву вторглися війська шведського короля Карла Х Густава. Так і почався шведський «потоп»…

 

Сенкевич Г. Потоп : роман: у 3-х т. Т. 1 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 512 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

«Потоп» — друга частина історичної «Трилогії» Генрика Сенкевича, до якої входять також романи «Вогнем і мечем» і «Пан Володийовський». Твір присвячений боротьбі Речі Посполитої зі шведською навалою у ХVІІ століття. Письменник показав шляхетську анархію, що панувала в країні. Зрадникам вітчизни — могутнім князям Радзивіллам та їхнім посіпакам — він протиставив жменьку патріотів, довкола яких поступово збиралися основні сили визвольного руху.

«Настав новий, тисяча шістсот п’ятдесят п’ятий рік. Січень був морозний, але сухий. Білим кожухом завтовшки у лікоть сувора зима вкрила святу Жмудь. Під вагою наморозі гнулися й ламалися ліси, вдень на сонці сніг сліпив очі, а вночі при місяці по стужавілому насту неначе пробігали миготливі іскри. Звірі підходили до людських помешкань, а бідолашні птахи стукали дзьобами в оторочені інеєм і розмальовані морозяними квитами шибки…».

 

Сенкевич Г. Потоп : роман: у 3-х т. Т. 2 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 624 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

Головною дійовою особою «Потопу» є Кмитиць, котрий, раніше пихатий і свавільний шляхтич, стає самовідданим воїном, який разить шведів під мурами Ченстоховського монастиря. Численні пригоди Кмитиця, посилюючи цікавість сюжету, дають авторові змогу розкрити перед читачами широку панораму життя феодальної Польщі.

«Вірний Сорока віз свого полковника дрімучими лісами, сам не знаючи, куди їхати, що робити, в який бік спрямувати свій шлях. Кмитиць був не лише поранений, а й оглушений пострілом. Сорока час від часу змочував у відрі, що висіло біля сідла, ганчірку й обмивав пораненому обличчя. Іноді він зупинявся біля лісового струмка чи озерця, щоб зачерпнути води. Але ні вода, ні привали, ні біг коня не могли отямити пана Анджея…».

 

Сенкевич Г. Потоп : роман: у 3-х т. Т. 3 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 480 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

«Тоді як у Речі Посполитій усе живе сідало на коня, Карл Густав залишався ще в Пруссії, заклопотаний підкоренням тамтешніх міст і перемовами з курфюрстом. Одержавши несподівано швидку й легку перемогу, досвідчений войовник невдовзі усвідомив, що шведський лев проковтнув більше, ніж здатний переварити…».

 

Потоп

Жанр — історична драма

Режисер — Єжи Гоффман

Рік — 1974

Епічна панорама, охоплює період польсько-шведської війни 1655—1660 років. На тлі історичних подій йде розповідь про долю молодого хорунжого Анджея Кмитця, спершу знаного не стільки своєю військовою доблестю, скільки розбоєм…

 

Роман «Пан Володийовський»

Роман «Пан Володийовський» Генрика Сенкевича уперше був опублікований в 1887 році частинами у трьох популярних на той час часописах: варшавському «Слові», краківському «Часі» і «Познанському Щоденнику», а окремою книгою вийшов у 1888 році. Це третя і остання частина відомої «Трилогії» історичного циклу Генрика Сенкевича. Задум написання та перші сцени роману виникли у творчій уяві Сенкевича під час полювання в Дубниках у Литві, що згодом реалізувався на папері: «Це дивовижний процес, — зізнався він, — в якому вигадані персонажі переплітаються з реальними; справжні постаті вплітаються у низку фантастичних подій — і тоді з ними можна розмовляти, бачити їх, у результаті чого все відчувається інтенсивніше — і саме тоді особливо легко пишеться». Генрик Сенкевич писав цей роман трохи більш як рік, розпочавши роботу на Адріатичному курорті Опатія, продовжив у Кальтенлеутгебені поблизу Відня, Закопаному, Варшаві. Процес написання третьої частини трилогії завершено на початку травня в день, коли Сенкевич відзначив свій 42-й день народження. З-під пера письменника вийшов захоплюючий художній твір світового масштабу, перекладений багатьма іноземними мовами. 

 

Сенкевич Г. Пан Володийовський : роман / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 672 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

Історичну основу останнього роману «Трилогії» становить війна Речі Посполитої з Османською імперією у  XVII столітті. Сенкевич детально описував війни між Польщею і Туреччиною, зокрема змалював битви, в яких брав участь Ян Собеський (що перебував у приятельських стосунках із Іваном Сірком) та зображував яскраві перемоги полководця, наприклад під Хотином 1673 року. Роман «Пан Володийовський» присвячено долі «малого лицаря», улюбленого героя автора, який промандрував крізь усі частини «Трилогії», однак перебував завжди ніби на другому плані. Проте врешті настав час стати і йому головним героєм.

 

Пан Володийовський

Жанр — історична драма

Режисер — Єжи Гоффман

Рік — 1968

В основу фільму лягла остання частина трилогії («Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський»). Фільм розповідає про долю Міхала Володийовського, який після смерті нареченої хотів покинути військову службу і стати монахом. Але від цієї задумки його відмовив його давній приятель, Ян Заглоба…

 

Роман «Quo vadis»

Класик польської літератури Генрик Сенкевич був блискучим історичним романістом. Подібно до Віктора Гюго та Александра Дюма, він зумів описати великі події минулих епох, приділивши увагу й особистості людини — творцеві цих подій. «Quo vadis» («Камо грядеши», 1894—1896) —  один з його найкращих історичних романів, який приніс автору світову популярність і багато в чому посприяв присудженню йому Нобелівської премії з літератури в 1905 році. 1894 року в одному з інтерв'ю Генрик Сенкевич зазначив, що «приготування до «Quo vadis» веду сумлінно. Рим знаю чудово. Щоправда, спочатку я виношував задум перенести дію до Палестини, але відвідини по-справжньому невідомих мені околиць вимагали багато часу і коштів. Зрештою, Рим цілком відповідає моїм цілям. Тацита я вивчаю da capo, ну й перевернув майже всю бібліотеку творів, які стосуються першого сторіччя нашої ери». До праці над «Quo vadis» Сенкевич приступив уже як досвідчений письменник, автор популярних романів і оповідань, авторитет якого, завдяки «Трилогії», був дуже високим. Роман писався близько двох років, і вже з березня 1895 року його друк розпочинають «Gazeta Polska», «Czas» і «Dziennіk Poznanski». В березні ж наступного  року роман було завершено. Видана в 1896 році, історична епопея «Quo vadis» завоювала славу одного з неперевершених шедеврів світової літератури.

 

Сенкевич Г. Quo vadis : роман / Генрік Сенкевич : пер. з польс. Віктора Бойка ; передм. Р. П. Радишевського ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. —Харків : Фоліо, 2023. — 507 с. — (Бібліотека світової літератури).

Перше століття нашої ери, імператорський Рим часів Нерона, одержимого манією величі, початок становлення християнства — релігії, що оголошена поза законом і зазнала переслідувань. У романі є три яскраві й незаперечні авторські знахідки: образ центрального героя — Петронія, образ рабині Євніки і панорамний опис римської пожежі. Читач побуває у палаці Нерона і на нічному кладовищі, де проповідує апостол Петро, на вулицях охопленого пожежею Рима і в підземній в’язниці, де заживо поховані сотні невинних. У постаті Петронія — славетного естета, філософа й видатного письменника І століття нашої ери, автора відомого комікореалістичного твору «Сатирикон» — Сенкевич хотів зобразити просто історичну постать із трагічною долею…

«Петроній прокинувся лише близько полудня, і, як зазвичай, з відчуттям великої втоми. Напередодні він був у Нерона на бенкеті, що тривав до глибокої ночі. Здоров'я його останнім часом почало підупадати. Він сам говорив, що прокидається ранками з якоюсь задерев'янілістю в тілі й нездатністю зосередитись. Одначе ранкова ванна й розтирання, що його ретельно проробляли добре вишколені раби, пожвавлювали рух млявої крові, збуджували, бадьорили, повертали сили, й із елеотезія, останнього відділення лазень, він виходив наче воскреслий — очі блискали дотепністю й веселістю, він знову був молодим, повним життя й таким незрівнянно вишуканим, що сам Отон не міг би з ним зрівнятися, — істинний arbiter elegantiarum, як називали Петронія…».

 

Quo vadis (Камо грядеши)

Жанр — драма

Режисер — Єжи Кавалерович

Рік — 2001

Події фільму «Quo vadis» («Камо грядеши») відбуваються за часів правління Нерона в Римській імперії. Марк Вініцій закінчив службу і повернувся в столицю до дядька Гая Петронія, який користується прихильністю імператора. Юнак закохується в красуню Лігію — представницю одного з підкорених народів. Дівчину як рідну виховує відставний воєначальник Плавтій, в будинку якого всі таємно сповідують християнство…

 

Роман «Хрестоносці»

Найкращий історичний роман Генрика Сенкевича «Хрестоносці» (1897—1900) присвячений подіям суворої, складної, але героїчної доби в історії Польщі —боротьбі проти німецьких рицарів Тевтонського ордену, війська якого були розгромлені об’єднаними силами слов’ян у Ґрюнвальдській битві 15 липня 1410 року. Роман «Хрестоносці» відіграв видатну роль у розвитку національної самосвідомості й у зміцненні патріотичних почуттів польського народу. Працюючи над цим твором письменник використовував літописи, мемуарну літературу, справжні документи XІV— XV століть.

 

Сенкевич Г. Хрестоносці : роман / Генрік Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. — Київ : Вид-во Жупанського, 2020. — 752 с. — (Серія «Лауреати Нобелівської премії»).

Автор вводить у твір величезну кількість дійових осіб. Окрім головної сюжетної лінії, читач довідається і про кохання юного Збишка до Данусі, й про лицарські пригоди Мацька з Богданця, і про те, у якому стані перебувала тоді торгівля у місті, як був улаштований Тевтонський орден і що за порядки панували при дворі польського короля Ягайла…

«У Тинці, в корчмі "Під Лютим Туром", що належала абатству, сиділо кілька чоловік і слухало розповідь бувалого воїна, який прибув з далеких країв і розказував їм про пригоди, що їх зазнав на війні та в мандрах. Був той чоловік бородатий, у розквіті сил, плечистий, майже велетень, але змарнілий; волосся мав зібране під понтлик — внизану бісером сітку; на ньому блищав шкіряний кубрак з пругами, витисненими панцером, поверх кубрака — пас, весь з мідних клямр; за пасом — ніж у рогових піхвах, а при боці — короткий дорожній меч.

Коло нього за столом сидів юнак з довгим волоссям і веселим поглядом, мабуть, його товариш або, може, зброєносець, бо одягнений був також по-дорожньому — в такий самий шкіряний кубрак з вм'ятинами від панцера. Решту товариства становили двоє землян з-під Кракова та троє городян у червоних складаних шапках, тонкі верхи яких звисали набік аж до ліктів. Хазяїн німець, у блідо-жовтому ковпаку з зубчастою облямівкою внизу, наливав їм з коновки в череп'яні кухлі міцне пиво і з цікавістю слухав воєнних пригод…».

 

Хрестоносці

Жанр — історичний фільм

Режисер — Олександр Форд

Рік — 1960

Фільм за мотивами роману Генрика Сенкевича «Хрестоносці» вважається одним з найкращих за всю історію польського кінематографу.

#Польська_полиця_в_Україні

Книги отримані в рамках проєкту, ініційованого Міністерством культури та національної спадщини Польщі і Міністерством культури та інформаційної політики України. Реалізовується Інститутом книги в Польщі на кошти, виділені МКіНС РП у співпраці з Український інститут книги. 

 

Підготувала К.В. Бондарчук,  завідувачка читальним залом.