Літературні історії зі смаком чаю

«Коли чаювання стає ритуалом, воно розвиває вміння бачити велике в дрібницях»

Мюріель Барбері

Чай - одне з чудес, подарованих світу Китаєм. Походження напою, що став символом цієї стародавньої країни, оповите легендами і переказами. За однією з них, чай виник за часів творіння Землі і Неба, його пов'язують з ім'ям Государя Сонця Янь-ді. За іншою, імператор Південного Китаю Чен Нунг, що правив з 2737 по 2697 рік до нашої ери, одного разу спробував напій з листя, які випадково потрапили в окріп. Напій виявився настільки ароматним і смачним, що імператор наказав зібрати і зберегти це листя і видав указ про застосування його по всій країні. Індійська легенда свідчить, що чайний кущ знайшов принц Бадхідхарма, подорожуючи по Південному Китаю. За японською легендою чайний кущ виріс на тому місці, куди впали повіки принца, які він обрізав, щоб не заснути під час медитації. З листя цього куща послідовники Бадхідхарми приготували напій, що бадьорить.

Історичні пам'ятки свідчать про те, що вже в період Троецарствия (220 - 280 роки) чай міцно увійшов в життя китайців. В епоху Цзінь згадуються вже чайні лавки чадянь, а в епоху правління імператора Танской династії Сюань Цзун вони були вже і в провінції. У стародавньому Китаї чай використовувався дуже широко як цілющий напій, що знімає втому, зміцнює волю і зір.

Чайний кущ вперше стали вирощувати уздовж річок в південно-китайських провінціях Юньань, Сичуань і Гуйчжоу. До початку правління династії Тан чайні плантації покрили долину річки Янцзи і провінції, які розташовані на південь від неї. Центрами китайського чаївництва стали провінції Ханькоу, де робилися відомі сорти чаю «Онфа» і «Янлоудінь», провінція Аньхой, що прославилася чаєм «Кіминь», провінція Цзянси, яка виробляла чай «Нінджоу». Але пройшли ще століття, поки чай завоював багато країн світу.

 «Книга про чай» - чашка гарячого чаю в потрібний момент робить чудеса. Він любим мільйонами людей у всіх куточках світу, його п'ють у будь-яку пору року, вдень і вночі, як ласощі і як ліки, за робочим столом і за дружньою бесідою. Чуттєва насолода і тонкий аромат звільняють наші думки від проблем і оживляють повсякденність.

Чай по-китайськи від Дена Юмея

«Пригоди Нау» - Ден Юмей автор повісті «У краю прірви», оповідань і віршів. Його повісті «Жінки, які наздоганяли свою частину», «Пригоди Нау» отримали премії на Першому і Другому Всекитайських конкурсах повістей. Розповіді «Наш командир», «Хмільні бесіди» завоювали премії Всекитайських конкурсів 1978 і 1979 років. «Пригоди Нау» стали найкращою повістю 1982 року.

«... Нау сказав Цзи Юнь, що йому треба допомогти другу влаштувати торжество.

- Вдома покладайся на батьків, за воротами - на друзів. Друзям допомагати - справа хороша.

- Але я не можу з'явитися в такому вигляді. Будь ласка, дайте грошей, сходжу до лахмітникові, візьму напрокат одяг.

- Не треба, не ходи. Порвеш її або спалиш, здеруть втридорога. Я краще можу  перешити тобі з речей старого пана, матеріал хороший, вийде відмінно.

Цзи Юнь зняла з Нау мірку і дістала з валізи халати з різних шовків і куртку. Всю ніч вона шила при гасовій лампі. Коли вранці Нау відкрив очі, то побачив на спинці стільця відпрасований, акуратно розвішаний одяг. Він нетерпляче схопився і почав приміряти - крій наймодніший ... Нау покрутився перед дзеркалом - ні дати ні взяти молодий, успішний ділок…

 Чайна «Кришталевий дзвін» знаходилась в самому кінці Небесного мосту. Нау пройшов повз театральних майданчиків, лотків з їжею, обігнув борцовскую арену ... Незабаром Нау побачив дерев'яну табличку на стіні будинку - чайна «Кришталевий дзвін». Біля неї якийсь тип у солом'яному капелюхі і білій куртці… голосно викрикував:

- Гей, підходьте, хто любить солодке! Сюди, швидше!

Невже тепер тут закусочна, здивувався Нау ... На фасаді чайної висіли афіші, на одній з яких виблискували золоті ієрогліфи: «Цзя Фенкуй - Королева Феніксів» ... Його зустріли відразу кілька слуг і провели до одного зі столиків в середині залу, на якому вже стояли блюдечка з чорним і білим насінням і скибочками кавуна. Офіціант приніс чай і гарячий рушник з дуже приємним запахом ... »

Цікаві факти

Вважається, що саме в Піднебесній зародилась традиція проведення чайних церемоній. Ось уже кілька тисяч років в Китаї подають чай в знак поваги до гостя, а чайні стали улюбленим місцем зустрічі друзів і знайомих. Гунфу-ча, або чайна церемонія покликана розкрити аромат і смак цієї дивовижної рослини. Мир та спокій - обов’язкові умови проведення церемонії. Найважливішим моментом у гунфу-ча є правильно вибрана вода. Вона повинна бути м’якою з солодкуватим присмаком.

«Чайний канон» або Чацзін - перша в історії людства книга про чай. Цей трактат був написаний поетом Лу Юєм за часів правління династії Тан. Знаменитий канон складається з трьох книг і десяти глав, в яких Лу Юй виклав основи класичного мистецтва чаю. Автор книги нині вважається покровителем чайної справи і його статуетка є в будь-якій чайній.

Японська чайна церемонія від Ясунарі Кавабати

«Тисяча журавлів» - лірична повість, тлом для якої автор обрав чайну церемонію. Чайний обряд - стародавній звичай, доведений японською естетикою до рівня високого мистецтва. Суть його полягає в тому, щоб дати людині можливість подумати над життям, віддатися роздумам, очистити душу від буденних клопотів і суєти. Чайна церемонія покликана служити досягненню гармонійної єдності людини з природою та іншими людьми.

На сторінках повісті своїм окремим життям живе японська кераміка - начиння для чайної церемонії. Стародавні чашки, яким по кілька сотень років, ніби відтінюють скороминущість людського життя, підкреслюючи тим його цінність.

«Кікудзі підійшов до чайного павільйону саме тоді, коли дівчата перевдягали табі й готувалися зайти всередину… Так уже ведеться, що на чайну церемонію може зайти будь хто…

- Інамура-сан, ви не могли б почастувати чаєм Мітані-сана? Здається, ваша черга ще не пройшла… Спокійно, без зайвої сором’язливості вона приготувала чай і піднесла його Кікудзі.

Випивши чай, Кікудзі глянув на чашку. Це була чорна орібе: на одному боці, в білій поливі, був нанесений чорний візерунок - паростки папороті. 

 - Я б теж хотіла випити з цієї чашки. Останнього разу я пила з іншої, раптом сказала пані Оота.

Інамура приготувала чай і для пані Оота. Всі дивилися на дівчину. Вона, певно, не догадувалася, яку пристрасті вирують навколо чашки. Завченими руками виконувала чайний обряд. Робила все щиро, без жодної манірності. Від її стрункої постаті віяло благородством.

На сьодзі позад дівчини падала тінь від молодого листя, а її яскраве кімоно немов світилося м’яким відбитим сяйвом. Волосся теж ніби промінилося.

Як для чайної церемонії в кімнаті було надто видно, зате світло підкреслювало вроду дівчини. Її шовкова серветка, червона, як полум’я, вражала не так м’якістю, як свіжістю. Здавалося у руках дівчини розпускається червона квітка. Кікудзі здавалося, ніби навколо дівчини от-от закружляють невеличкі білі журавлики.

Пані Оота взяла орібе в руки.

- Зелений чай у чорній чашці - яка це краса! Мимоволі спливають у пам’яті зелені весняні бруньки…

Потім почався традиційний огляд чайного начиння…»

Цікавий факт

З давніх-давен чайна церемонія була неодмінною частиною зустрічей японських філософів і художників. Під час чаювання велися бесіди, лунала поезія, милувалися витворами мистецтва. Для кожної зустрічі підбиралися букети квітів і спеціальний посуд для заварки напою. У XVI -XVII століття чайна церемонія - тяною - стала популярною серед японської аристократії. У 1473 році був побудований спеціальний чайний будиночок - тясицу. Улаштування будиночка і правила були розроблені відомими майстрами чайної церемонії Дзео і Рикю. Сенс чайної церемонії розкривається у відомому вислові Рикю: «Тяною - це поклоніння красі в сірому світлі буднів!».

Божевільне чаювання від Льюїса Керролла

«Аліса в Дивокраї» - неймовірні пригоди дівчинки Аліси написані англійським професором математики Чарлзом Лютвіджем Доджсоном і опубліковані 26 листопада 1865 року під псевдонімом - Льюїс Керролл. Ще за життя автора цей шедевр світової літератури було перевидано більше тридцяти разів. Герої книжки - Капелюшник, Березневий Заєць, Чеширський Кіт та інші стали улюбленими для багатьох поколінь читачів.

«Перед будинком, під деревом, стояв стіл, за яким Березневий Заєць і Капелюшник пили чай. Між ними сидів Соня і давив хропака. Ці двоє склали на Соню лікті й базікали в нього понад головою. «Соні, напевно, не надто зручно, - подумала Аліса. - та оскільки він спить, то, мабуть, нічого не помічає».

Стіл був величенький, але трійця скупчилася біля одного кутя.

- Місця немає! Немає! - заволали вони, побачивши, що Аліса прямує до них.

- Та тут ПОВНО місця! - обурилася вона й сіла у великий фотель, що стояв біля одного кінця столу.

- Пригощайся вином, - підбадьорливо сказав Березневий Заєць.

Аліса поглянула на стіл, але там не було нічого, окрім чаю…

Першим тишину порушив Капелюшник.

- Яке сьогодні число? - спитав він, повертаючись до Алісі; водночас він витяг із кишені годинника й стривожено поглядав на нього, подеколи струшуючи, то підносячи до вуха…

- Який кумедний годинник! - зауважила Аліса. - Він  показує число, але не показує, котра година!...

- Ми посварилися минулого березня… якраз перед тим, як ВІН збожеволів (і він ткнув чайною ложечкою в бік Березневого Зайця)… У Чирвової Королеви був великий концерт, і я мав співати…

- Так от, я заледве доспівав перший куплет, - сказав Капелюшник, - як Королева зірвалася на ноги і почала горлопанити: «Він просто вбиває час! Відтяти йому голову!»

- І відтоді, - сумовито промовив Капелюшник, - Час задля мене й пальцем не ворухне. Тепер завжди шоста вечора.

Блискуча думка майнула в Алісиній голові.

- То ось чому тут усюди чайне начиння? - спитала вона

- Так, саме тому, - зітхнув Капелюшник. - Тепер завжди пити чай і немає часу вимити посуд…».

Цікаві факти

Першими завезли чай в свою країну в 1517 році португальці, за ними в 1610 році - голландці. З XVII століття, коли чай стали завозити в Європу кораблі Ост-Індійської компанії, він почав завойовувати європейські міста і села. В Англії історія чаювання почалася з 1664 року, коли купці Ост-Індійської компанії піднесли в дар королю Англії і Шотландії Карлу II два фунти чаю. З того часу англійці почали високо цінувати незвичайний аромат і з того часу англійці почали високо цінувати незвичайний аромат і цілющі властивості напою.

Чаювання по-англійськи - своєрідний спосіб спілкування. Чай п'ють під час першого сніданку і ленчу. Англійська чайна церемонія, так звана «five o’ clock», влаштовується о 17 годині. Це традиційний привід спілкування з родичами і друзями. Зазвичай на вибір пропонуються 8-10 сортів чаю.

Великий чай з двома скибками від Джорджа Орвелла

 «У злиднях Парижа і Лондона» - автобіографічна повість Джорджа Орвелла побачила світ в 1933 році. Письменник з гумором розповідає про поневіряння свого героя в двох європейських столицях. Ця книга - яскравий епізод з великого репортажу Життя - викликає одночасно мимовільну посмішку і захоплення.

«Я перетнув річку й довго йшов на схід, зрештою зупинився у кав’ярні на Тауер Гілл. Після Парижа звичайна лондонська кав’ярня, подібна на тисячі інших, здавалася дивною й чужою. Це була маленька задушлива кімната зі стільцями з високими спинками, модними в сорокових, сьогоднішнє меню було написане милом на дзеркалі, дівчина чотирнадцяти років поралася з посудом. Землекопи їли щось з газетних згортків і пили чай з величезних кухлів без блюдечок - якихось фарфорових склянок.

- Чи можна мені чаю і хліба з маслом? - запитав я в дівчини

- Вона здивовано подивилася на мене.

- Масла немає, тільки маргарин, - відповіла вона й повторила замовлення фразою, яка для Лондона є тим, чим незмінна «coup de rouge» є для Парижа: «Великий чай з двома скибками!»… Чай-з-двома-скибками коштував три пенси й півпенні, тож у мене лишилося вісім шилінгів і два пенси…»

Цікавий факт

В 1706 році Томас Твайнінг відкрив в Лондоні на Стренд-стріт «Кавовий Будинок Тома», де крім кави вперше почали подавати чай. В ті часи кав'ярні були закритими клубами для чоловіків, але відвідувачами кав'ярні Твайнінга поряд з чоловіками стали і жінки. Саме леді, слідуючи моді і знайшовши чудовий спосіб спілкування, створили знамениту англійську чайну традицію. У 1717 році «Кавовий Будинок Тома» отримав нову назву «Золотий лев». У 1784 році Річард Твайнінг зумів переконати прем'єр міністра Вільяма Пітта зменшити податок на чай, зробивши цей напій загальнодоступним. Чай стає національним напоєм в Великобританії. У 1837 році, в перший рік правління королеви Вікторії, компанія Twinings отримала Королівський Ордер «Постійного Постачальника Чаю Її Величності». Магазин «Золотий лев» існує і тепер, більше 300 років не змінюючи ні власників, ні адресу.

Веселе чаювання від Треверс Памели Линдон

 «Мері Поппінс» - серія книг Памели Треверс про няню-чарівницю Мері Поппінс, перша з яких вийшла в 1934 році. Памела Треверс створила образ ідеальної няні. Її відрізняє акуратність і прекрасні манери. Сім’я Бенкс живе в будинку на черешневій вулиці в передмісті Лондона. Коли від Бенксів йде няня, несподівано в будинок разом зі східним вітром прилітає молода няня Мері Поппінс. Її з радістю беруть на роботу, однак незабаром з дітьми починають відбуватися дивні історії…

«- А він буде дома, буде, буде? - спитала Джейн, коли вони з Майклом і Мері Поппінс вийшли з автобуса.

- А як ти гадаєш - чи попросив би мій дядько привести вас до себе на чай, якби сам збирався десь іти? - промовила Мері Поппінс, видимо ображена питанням Джейн… Усі троє йшли в гостину до дядька Мері Поппінс містера Перука, і Джейн з Майклом так довго чекали цієї події, що тепер страшенно потерпали: ану ж не застануть містера Перука дома? …

Джейн з Майклом почули, як дзвінок приглушено залунав десь у глибині будинку, й тепер уже були певні, що за якихось одну-дві хвилини вони сядуть пити чай поруч із дядьком Мері Поппінс містером Перуком… Мері Поппінс відчинила двері й підштовхнула дітей уперед. Вони опинились у великій, привітній кімнаті. У кутку ясно горів камін, а посередині стояв здоровенний стіл, накритий до чаю: чотири чашки з блюдцями, стосик бутербродів, булочки, кокосові тістечка і великий сливовий пиріг з рожевою поливою».

Цікавий факт

В Англії у XVIII столітті в моду увійшов спеціальний посуд для організації чаювання, що складався з невеликого чайничка і набору чайних чашок, які спочатку поставлялися з Китаю. Першою англійською фабрикою з виробництва чайних сервізів стала порцелянова мануфактура в Челсі, відкрита в 1743 році.

Чашечка ранкового чаю від Дайни Джефферіс

«Дружина чайного плантатора» - опублікований 2015 року роман Дайни Джефферіс протягом півроку не покидав списків бестселерів. Автором чудово описана атмосфера Цейлону, Малайї та Англії першої половини минулого століття. І на цьому тлі розгортається вражаюча за силою історія кохання і втрати.

«Це - наше сушильне горище, де листя сушиться природним шляхом, - сказав Лоренс.

- Узаголі-то, чайний кущ у ботаніці називається Camellia Sinensis. Гвен побачила чотири схожі на платформи столи, на яких лежав майбутній чай…

Гвен спостерігала, як купа висушеного листя широким жолобом поповзла вниз і потрапила в іншу машину, що працювала поверхом нижче.

- Ну, що ходім вниз?  Лоренс узяв її за руку й повів до сходів.

- Далі чайні листочки проходять стадію скручування.

- А потім?

- Роторний вентилятор відділіть великий лист від середнього та дрібного, а також від чайного пилу.

- Далі воно пройде ферментацію в сушарці. Саме ця процедура робить чай чорним.

- Ніколи не думала, що стільки потрібно, щоб я змогла насолодитися чашечкою ранкового чаю…».

Цікаві факти

На весь світ знаменитий саме цейлонський чай. Вирощування чаю на Цейлоні (Шрі-Ланка) почалося випадково. У 60-х роках ХІХ століття на острові були лише плантації кави, але через хворобу більшості кавових дерев, настала ера чаю. Перша чайна плантація на Цейлоні була закладена в 1867 році. Сьогодні Шрі-Ланка посідає третє місце в світі за експортом чаю після Китаю та Індії.

У 1890 році шотландський підприємець Томас Джонстон Ліптон почав власний чайний бізнес, завдяки якому його ім'я відоме сьогодні в різних країнах світу. Він купив 5500 акрів чайної плантації Dambatenne на Цейлоні і реорганізував її, щоб зробити виробництво більш ефективним. У 1893 році сер Томас Ліптон офіційно заснував компанію по упаковці чаю Tomas J Lipton. Він вважав, що чай має бути доступний всім людям.

Чай з тістечками від Марселя Пруста

«На Сваннову сторону» - перша книга епопеї «У пошуках втраченого часу» вийшла у світ 14 листопада 1913 року. Марсель Пруст яскраво описав життя вищого французького суспільства кінця ХІХ і початку ХХ століття. Роман був задуманий автором як спосіб пізнати себе, свою свідомість. 

«Вже чимало літ у Комбре для мене нічого, крім кону й драми мого лаштування до сну, не існувало, аж це одного зимового дня коли я повернувся додому, мати побачивши, що я змерз, захотіла почастувати мене чаєм, хоча я ніколи його не любив. Я спершу відмовився, але потім, хтозна й чому, роздумав. Мама послала по ті кругленькі й пухкі тістечка, так звані мадленки, сформовані ніби з допомогою жолобкуватих скойок молюсків Сен-Жака. Прибитий понурим сьогоднішнім днем і заповіддю невеселого завтра, я машинально підніс до вуст ложечку чаю з розкришеним тістечком торкнувся мого піднебіння, я здригнувсь, відчувши, ніби в мені діється щось незвичайне. Якесь окремішнє, невмотивоване раювання наринуло на мене. Мене вже не обходили зрадливість долі, її дрібні напасті, швидкоплинність нашого життя, я, ніби запалавши коханням, наповнився якоюсь коштовною есенцією, точніше, есенція ця була не в мені, я сам бив цією есенцією. Я перестав почувати себе пересічністю, нікчемою, простим смертним.

Звідки взялася ця всесильна радість? Я відчував - між нею та смаком чаю з тістечком існує якийсь зв'язок..»

Цікавий факт

У Франції голландські купці торгували чаєм починаючи з 1636 року. Уже в перші роки знайомства французів з цим новим напоєм стали розпалюватися суперечки про його властивості і користь. Напій, що готується з китайського рослини, став ще більш популярним під час правління Людовика XIV. Тоді до чаю почали ставитися як до приємного святкового напою і навіть корисного для здоров'я. У XVIII столітті чай був улюбленим напоєм при дворі короля Людовика XVI. В кінці ХІХ століття з'явилися чайні салони, де всі бажаючі могли скуштувати чай за приємною бесідою.

Французький шарм і чашечка ароматного чаю від Філіпа Еріа

«Зіпсовані діти» - роман Філіпа Еріа побачив світ напередодні Другої світової війни. Його героїня Агнес, молодша дочка в родині багатих буржуа, критично сприймає батька і матір, страждає від фальші, внутрішньосімейних інтриг, відсутності любові і тепла. Її близькі схиблені на грошах, консервативні і майже ненавидять доньку через її фантазії. Дворічна поїздка в Америку змінює життя Агнес - ця країна для недооціненої дівчини, яка зростала у задушливій атмосфері міщанської обмеженості, стає символом внутрішньої свободи і відкритості почуттів. Автор створив складний, живий і багатогранний образ, роман читається на одному диханні, захоплює читача з перших сторінок. Франція високо оцінила «Зіпсованих дітей» - у 1939 році Філіпу Еріа присуджено за цей роман Гонкурівську премію.

«Уяві собі, я теж багато разів у своєму житті була за кордоном. Відвідала Женеву, Брюссель… От тільки ходила я в музеї, а не в шинок!

Я послалася на холод і на те, що так і не випила чаю, і сховалася у буфеті. Сиділа, чекала на чай і сама собі дивувалася, якою терплячою стала до своєї родини. Поводилась так немов перетворилася на кригу. Хто б мені тоді сказав, що попереду на мене чекає серйозна боротьба проти них? Я про це ще нічого не знала…

Чому тієї миті я нічого не запідозрила? На думці була тільки сукня, яку я щойно приміряла. Думала про неї з великим задоволенням. Сукня справить враження. Її колір так пасує засмазі, що це зберіглася на плечах, до темно-русявого волосся, яке я вперто не фарбувала. Лише підкреслювала рудий відтінок…

Мене вважатимуть красунею. Це мені завжди подобалося і завжди цього хотілося. Але краса моя була занадто класичною. Розкривалася лише тоді, якщо її підкреслити прикрасами, зачіскою, макіяжем…

Я витягла люстерко. Констатувала, що освітлення в залі на моєму боці. Гарячий чай і тепле приміщення зробили свою роботу…».

Цікавий факт

Французи дуже цінують якісні чаї з китайських, японських та індійських плантацій. Як і хорошу каву, такий чай п'ють з маленьких витончених чашок за неквапливою бесідою або під час ділової вечері. Чайні салони, розташовуються в самих незвичайних місцях - в готелях, музеях і в книжкових магазинах.

Вечірній чай від Гелени Мнішек

 «Прокажена» - роман побачив світ у Варшаві в 1909 році. Перед читачем розгортається захоплююча картина життя польської аристократії початку ХХ століття. У центрі роману - історія кохання магната Вальдемара Міхоровского до юної дівчини з шляхти Стефанії Рудецької. Дія розгортається на тлі колоритних пейзажів і реалій польського садибного побуту минулої епохи.

«У невеликій вітальні в стилі ампір присутні гості весело проводили час. Лакеї розносили чай і тістечка. Гості, кожен з чашкою, сиділи і пили, хто, де хотів. Більша частина займала великий стіл, оточуючи господиню і пана Мачея. Пані Ельзовская, в чудовому настрої, була в захваті від своїх гостей ...

Камердинер запалив лампи. Панна Рита стояла біля вікна, дивлячись на вузький світло-золотий серп молодого місяця. На тлі сірих фарб вечірнього неба чудово виглядала чорна смуга лісу ... ».

Цікавий факт

Запрошення на чай або, як тепер називають банкет-чай, має багатовікову традицію. У XVIII - XIX століття в деяких країнах визначився навіть час запрошення на чай. Існували строгі правила сервірування столу, набору частувань та напоїв. Основне призначення таких вечорів - спілкування з родичами і приятелями в невимушеній домашній обстановці.

Пам’ятки китайської літератури з найдавніших часів до XVIII століття

Скарбниця художньої літератури Китаю налічує величезну кількість творів. Найдавніші, що дійшли до нас пам'ятники китайської літератури, відносяться до першого тисячоліття до нашої ери. Це «Книга пісень» і «Книга змін». Перший поет, ім'я якого відомо в історії китайської поезії - Цюй Юань (бл. 340 - ок. 278 до н. е.). Найбільш відомими поетами епохи Хань (260 до н. е. - 220 н. е.) були Лу Цзи, Мей Шен, Ян Сюнь. Особливо популярна була поезія Тао Юань Миня, яка близька і зрозуміла простому народу:

«У світі життя людини не має коренів глибоких.

Упурхне вона, немов над дорогою легка пил ...»

Знаменитим поетом був Сун Юй, що жив в ІІІ столітті до н. е. Його лірика пронизана відчуттям радості життя. Поета називають в Китаї співаком любові і жіночої краси. Серед блискучої плеяди літераторів епохи Хань виділяється видатний поет Сима Сянжу. Урочистим стилем він оспівував могутність імперії та «великої людини» - імператора У-ді. Знаменитими поетами перших століть нової ери були Лу Цзя, Цзя І, Цзі Кан.

За часів династії Хань написана головна китайська історична праця - «Історичні записки» Сима Цяня. Він детально описав історичні події та особистості. Це - високохудожній зразок історичної літератури, що зробив глибокий вплив на подальшу китайську прозу і драму. Роботи істориків, філософів, поетів того часу займали почесне місце в імператорських бібліотеках.

Вершиною культурного розвитку країни вважаються часи правління династій Тан (618-907) і Сун (960-1270). У «Повне зібрання Танських віршів» увійшли твори 2300 поетів. Складанням віршів захоплювалося майже все освічене китайське суспільство. Вірші дарували друзям, родичам, покровителям, їх надсилали поштою і влаштовували змагання поетів.

В епоху Сун з'явилися перші китайські повісті, мова яких близька до розмовної. За часів династій Мін (1368-1643) і Цин (1644-1911) великого поширення набули романи, які вплинули на китайську культуру і переведені пізніше на багато мов світу.

Цікаві факти

Цан Цзе, придворний історіограф міфічного імператора Хуан Ді, вважається творцем китайської писемності - набору піктограм, які стали основою для подальшого виникнення ієрогліфів, що послужило причиною відмови від вузликового письма.

Перші китайські книги написані на бамбукових або дерев'яних планках. Передбачається, що бамбукова книга виникла в XIV - XIII століття до н. е. і проіснували до ІІ століття н. е. На бамбукових планках, довгих або вузьких, вміщувалося невелика кількість ієрогліфів. Планки пов'язували в певному порядку шкіряним або шовковим шнуром. Книга виходила громіздка, незручна для читання. Почався пошук нового матеріалу для письма. У V-IV століття до н. е. стали писати на шовку, але він був занадто дорогим.

Винаходом паперу людство завдячує Китаю. У книжці «Історія Другої Ханської династії» є згадка про те, що винайшов папір чиновник Цай Лунь, який у 105 році до нашої ери запропонував переробляти для цієї мети молоді пагінці бамбуку, кору тутових дерев, верби, коноплі, а також старі рибальські сіті та зіпсований одяг. Не відразу папір було оцінено по достоїнству. Його стали вживати лише в ІІІ столітті нашої  ери, а в кінці династії Цзінь (IV століття н. е.) вийшов імператорський указ про перехід з бамбукових планок на папір. Рецепт виготовлення паперу в Піднебесній був великою державною таємницею, проте монополія на його виготовлення скінчилася на початку ХІІІ століття.

На бамбукові планки текст наносили загостреними дерев'яними паличками, вмочуючи їх у чорний лак, виготовлений з деревного соку. З переходом китайської писемної культури на новий матеріал - шовк - були винайдені волосяна кисть і туш. Кисть виготовлялася з пучка хутра соболя або лисиці, якому надавалася конусоподібна форма, і  кріпився до бамбукової ручці. Рецептура приготування туші на основі лампадної сажі датується V - IV століттями до н. е. Згодом в туш для блиску додавали яєчний білок, мускус і сік рослини. Туш зберігалася у вигляді твердих блоків, які розтиралися на спеціальних кам'яних плитах. Безпосередньо перед вживанням туш розбавлялася водою і наливалася в спеціальний прилад. Писальний матеріал, кисть, туш і плитка для розтирання туші мають загальну назву «Чотири коштовності».

Техніка друкування зародилася в часи стародавнього Китаю, Єгипту і Месопотамії. У Китаї за династії Хань використовували метод вирізання тексту і малюнків на дерев'яних дошках, які заливали чорнилом і друкували, притискаючи до тканини, а за династії Тан - до паперу. У VIII - IX століття в Китаї утвердився спосіб масового зняття копій - ксилографія. За його допомогою були віддруковані такі шедеври, як буддистська «Алмазна Сутра» (868 рік).

Саме китайський винахідник Бі Шен в 1040-1048 роки виготовив рухомі зображення ієрогліфів китайської мови. Матеріалом для такого шрифту служила глина. Склавши з окремих зображень ієрогліфів текст, сформувавши його в спеціальну текстову форму і покривши її фарбою, Бі Шен накладав на таку форму паперовий лист і так отримував відповідні тексти.

В Китаї у 1340 році червоним і чорним кольором була видрукувана буддистська книга «Коментарі Сутри». Це найдавніша в світі книга, видрукувана в дві фарби. А найбільший китайський енциклопедичний словник був складений в XV столітті і включав 1195 томів.

Поезія

Китайська поезія - одна з найдавніших національних поетичних традицій у світі. Антологія «Канон поезії» і звід поетичних творів Китаю ІІІ століття до н. е. царства Чу «Чуські строфи» - два основоположних пам'ятника усієї китайської художньої словесності, в яких закладені всі поетичні форми, що вплинули на появу жанрових різновидів національної поезії: оди-фу, пісні-юзфу і віршів-ши.

Шицзин : книга песен и гимнов / пер. с кит. А. Штукина ; подгот. текста и вступ. ст. П. Федоренко ; коммент.  А. Штукина. - Москва : Художественная литература, 1987. -  351 с.

«Шицзін» - «Книга пісень і гімнів» - найдавніший китайський літературний пам'ятник. Народні пісні, оди і культові гімни створювалися в XII-V століттях до н. е. Конфуцій зібрав їх в одну книгу «для торжества ідеального стану речей». Як говорив в I столітті до н. е. стародавній китайський історик Сима Цянь, вони склали поетичну літопис, що відобразила життя, духовні інтереси і давню культуру китайського народу.

Поэзия эпохи Тан (VII - XX веков) / пер. с кит. ; ред. кол.  Л. Делюсин, Т. Редько, В. Сорокин и др. ; сост. и вступ. ст. Л. Эйдлина. - Москва : Художественная литература, 1987. - 479 с.

Поезія епохи Тан в Китаї - величезний світ високих людських почуттів і думок, художніх одкровень і філософських узагальнень. Життя природи і її сприйняття людиною, радості і печалі земного існування, любов до батьківщини, дружба, щастя спілкування і смуток при розлуці, громадянські мотиви, вірність ідеалам  в цьому поезія танських ліриків. У цьому томі представлено творчість Мен Хаожаня і Ван Вея, Лі Бо і Ду Фу, Бо Цзюйн і Сикуни Ту, чиї творіння назавжди увійшли в скарбницю світової культури, а також вірші ще п'ятдесяти найбільш відомих танських поетів.

Яшмовые ступени : из китайской поэзии эпохи Мин (XIV-XVII веков) / пер. с кит. и предисл. Ильи Смирнова. - Москва : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1989. - 351 с.

Книга охоплює три століття класичної китайської поезії - час правління династії Мін. Особливість збірки полягає в тому, що його основою є вірші, які цінувалися китайською поетичною традицією у особі найбільших середньовічних укладачів антологій. Окремий розділ книги відведено перекладам зі спадщини чудового поета Гао Ци.

Проза «малих» і «середніх» форм

Художня проза займає найважливіше місце в літературній спадщині Китаю. Першою з'явилася розповідь - «сяошо», в який використовувалися фольклорні мотиви і образи. Одним з жанрів, що з'явилися в Танський період, була новела, відома в сучасному китайському літературознавстві як «чуаньці». Танська новела, як правило, невелика за розміром, її відрізняє цікавість сюжету і динамічність дії. Всі ці якості в поєднанні з обов'язковою новизною сюжету ріднять чуаньці з європейської новелою. Найбільш популярним в китайській прозі став пісенно-розповідний жанр, побудований на поєднанні віршів і прози. В XI-XVIII століття широкого поширення набула повість «хуабень» - «міська» новела з різними сюжетами, заснованими на національних легендах і переказах.

Заклятие даоса : китайские повести XVII века / пер. с кит. ; предисл. и коммент. Д. Н. Воскресенского. - Москва : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1987. - 317 с.

Книга знайомить з одним з провідних жанрів середньовічної китайської літератури – «міською» повістю. У неї включені твори із знаменитих збірок, складених в XVII столітті Фен Менлун і Лін Менчу. Ряд повістей належить до «судового циклу», в інших - дидактичний або авантюрний сюжет.

Оповідки Давнього Китаю : збірник / пер. з кит. І. Зуєв та О. Лишега ; вступ. слово Г. Хорошилова. - Київ : Дніпро, 1990. - 142 с., іл.

До збірника увійшли повчальні оповідки жанру «юйянь» з життя Давнього Китаю, подані жваво, легко й дохідливо. В них засуджуються чесноти, виразно звучить заклик до самовдосконалення.

Проделки праздного дракона : двадцать пять повестей XVI - XVII веков / пер. с кит. Д. Воскресенского ; редкол. : Г. Гоц, Л. Делюсин, Д. Мамлеев и др. ; сост., вступ. статья и коммент.  Д. Воскресенского. - Москва : Художественная литература, 1989. - 719 с. - (Б-ка китайской литературы).

Повісті (хуабень) - героїчні, чарівні, любовні - створювалися середньовічними оповідачами і оброблялися пізніше літераторам. Постійні персонажі повістей - торговці і розбійники, перевертні і духи, воєначальники, співачки і ченці.

Пу Сунлин. Монахи-волшебники. Рассказы о людях необычайных / пер. с кит. В. Алексеева ; сост. Н. Федоренко ; предисл. и коммент. В. Алексеева. - Москва : Правда, 1988. - 580 с., ил.

Книгу класика китайської літератури XVII століття Пу Сунліна (Ляо Чжая) склали збірки новел «Ченці-чарівники» і «Розповіді про людей надзвичайних». Спираючись на традиції народної літератури епохи Сун, що існувала «на ринках і біля колодязів», письменник у фантастичній і гостро сатиричній формі висміює багатіїв і захищає тих, хто чесний і справедливий, розумний і талановитий.

Путь к Заоблачным Вратам : старинная проза Китая / пер. с кит. ; сост., вступ. ст. и примеч. И. Смирнова ; ил. И. Гусевой. - Москва : Правда, 1989. - 608 с., ил.

До збірки увійшли кращі зразки оповідної прози стародавнього і середньовічного Китаю різних епох від I до XVII століття: новели, що відтворюють світ історичних переказів з благородними героями-розбійниками, які борються зі злом; повісті про суддів, що зображують звичаї середньовічного міста, з елементами фантастичного і побутового детектива; розповіді про духів, лисиць-перевертнів з дивовижними перетвореннями і ін. Ці твори, завжди повчальні й цікаві, малюють яскраву картину життя старого Китаю.

Рассказы у светильника : китайская новелла XI - XVI веков / пер. с кит., предисл. и коммент. К. И. Голыгиной. - Москва : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. - 410 с.

Збірник містить переклади старих китайських новел, написаних на книжній мові «веньян». До нього увійшли зразки оповідної прози з найбільш відомих зібрань різних епох, передають характер і стиль цього найважливішого жанру середньовічної китайської словесності.

Удивительные истории нашего времени и древности / пер. с кит. и коммент. В. А. Вельгеса и И. Э. Циперович. - Москва : Художественная литература, 1988. - 479 с. - (Б-ка китайской литературы).

До збірки середньовічних китайських повістей увійшли найбільш захоплюючі і гостросюжетні повісті XVI - XVII століть - періоду, який по праву вважається «золотим віком» в історії розвитку китайської міської повісті. Вони створені безіменними письменниками в манері популярних свого часу оповідань вуличних оповідачів-професіоналів. Ці повісті зображують різні сторони китайського середньовічного побуту, звичаї і психологію людей, що жили в ті далекі від нас часи.

Роман

Найпізніший за часом виникнення рід китайської оповідної прози - роман. Початковий етап його становлення припадає на XIV століття, а розквіт і пік популярності на епоху Цін. Класичний китайський роман зазвичай починається і закінчується віршованими передмовою і післямовою повчального характеру.

Традиційно китайські романи розділяються за тематичними напрямками. Еталоном історичного роману вважається «Троєцарствіє» Ло Ганьчжуна - епічне оповідання про події кінця ІІ - початку ІІІ століть. У серії авантюрно-пригодницьких романів особливе місце займають «Річкові заплави» Ши Найана - легенди про «благородних розбійників». Сага про багате сімейство «Сон в червоному теремі» Цао Сюеціня яскравий зразок побутового роману. Серед дидактичних романів найвідоміший твір У Цзін-Цзи «Неофіційна історія конфуціанців». Перлина серії любовних романів - «Квіти оливи в золотій вазі, або Цзин, Пін, Мей». Феноменальною популярністю в Китаї користується роман «Подорож на захід» У Ченьеня - неперевершений шедевр всієї китайської художньої прози.

У Цзин-Цзы. Неофициальная история конфуцианцев : роман /пер. с кит.  Д. Воскресенского. - Москва : Изд-во «Гудьял-Пресс», 1999. - 640 с.

У Цзін-цзи (1701-1754) - письменник, поет. Уже в самому кінці життя він закінчив свій перший і єдиний твір у прозі - роман «Неофіційна історія конфуціанців», який в повній мірі можна назвати одним з видатних зразків китайської класичної літератури. У Цзін-Цзи хотів показати життя не так, як її зображували «офіційні» історики того часу. Він прагнув розкрити внутрішні процеси в житті суспільства, допомогти читачеві побачити ті непомітні важелі, які рухали в той час помислами і вчинками людей. Малюючи життя конфуціанців, представників різних верств населення, письменник по суті показав все суспільство цілком, від нижчої його сходинки до імператорського двору.