Бабин Яр — скорбна пам'ять на тлі світової історії : 85-річчя з дня трагедії

 

«Людство, на хвилину зупинися. У минуле спомин простели. Над святою пам’яттю схилися Тих, що безневинно полягли. То не небо зоряне над нами, Не вогнів далеких білий жар, — То у вічність світиться серцями Бабин Яр…» (Костянтин Дяченко «Бабин Яр»)

 

Київ вранці 29 вересня 1941 року… З усіх районів Києва до Лук’янівської площі рушили величезні колони. Йшли люди різних професій, різного віку і фізичного стану. Вони були вдягнені в зимові пальта і шуби, несли особисті речі… А 28 вересня у місті з’явилося оголошення, в якому наказувалося всім євреям міста зібратися зранку наступного дня на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ. Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну…  А хто не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний…

За перехрестям вулиць Мельникова та Пугачова знаходилася перша дротяна загорожа, за яку людей пропускали по 500—600 осіб, звідки вже не було вороття… Біля входу до Братського кладовища у них відбирали гроші, коштовності, документи, а також наказували залишати речі й верхній одяг. Наступний пункт знаходився між крайнім південно-східним приярком Бабиного Яру та огорожею Братського кладовища, де стояли два ряди військових з кийками та собаками й били людей, позбавляючи їх будь-якої волі до спротиву. Далі вони потрапляли на широкий майданчик на краю урвища, на якому їх змушували роздягатися та спускатися до яру… 

Нацистська операція в Бабиному Яру стала однією з наймасштабніших та найтрагічніших каральних акцій Другої світової війни. 29—30 вересня 1941 року було розстріляно майже 34 тисячі київських євреїв. За кілька днів після злочину Бабин Яр відвідав німецький фотограф Йоганнес Геле. Він зробив світлини того, як солдати СС розбирають речі розстріляних, а військовополонені під їх командою закопують яр. За різними підрахунками, в період з 1941 по 1943 рік в Бабиному Яру загинуло  близько 100 тисяч людей різних національностей.

 

Київ. Бабин Яр, початок жовтня 1941 р.

Бабин Яр став містом пам’яті і символом Голокосту в Україні. У березні 2007 року на території Бабиного Яру було створено Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» з метою вшанування та увічнення пам'яті жертв Другої світової війни. 2010 року Заповіднику було надано статус Національного. У Бабиному Яру та поблизу нього встановлено понад 25 пам'ятників і пам'ятних знаків. Минають роки і століття, змінюються покоління, але спогад про трагедію у Бабиному Яру повертає нас у минуле…

«Ні, це не тиша! Незгасимий крик,

Ста тисяч серць предсмертний крик одчайний…»

(Микола Бажан «Яр»)

 

Альбом-каталог мультимедійної виставки «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії»

Мультимедійний музейно-виставковий проєкт «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії» реалізовано Музеєм історії міста Києва та Громадським комітетом «Бабин Яр» за підтримки Українського інституту національної пам’яті та канадської благодійної ініціативи «Українсько-єврейська зустріч».

Для створення виставки використано також матеріали з колекцій Всеукраїнської єврейської ради і Музею «Героїзм та Голокост», Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного, Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», Національного музею історії України, Українського центру вивчення історії Голокосту, Центру дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Фундації імені Олега Ольжича, приватних збірок.

Автор і куратор проєкту — Віталій Рафаїлович Нахманович (1966), провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва, активний громадський діяч у питаннях Голокосту в Україні та гідного вшанування пам'яті усіх жертв Бабиного Яру

 

Бабин Яр: пам'ять на тлі історії = Babyn Yar : memory against history’s background : альбом-каталог мультимедійної виставки до 75-річчя трагедії / Музей історії міста Києва, Укр. ін-т національної пам'яті, Українсько-єврейська зустріч, Громадський комітет «Бабин Яр» ; [упоряд. Віталій Нахманович]. — Київ : Laurus, 2017. — 236,[15] с. : фотоіл.

Видання презентує матеріали заходів до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру: мультимедійної виставки «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії», що демонструвалася восени 2016 року у Музеї історії міста Києва, та Міжнародного архітектурного конкурсу ідей створення меморіального парку «Бабин Яр — Дорогожицький некрополь», що відбувся в 2015—2016 pоках.

Розраховано на науковців, журналістів, державних чиновників, студентів, усіх, кому небайдужа пам'ять про трагічну історію XX століття.

 

Бабин Яр: пам’ять на тлі історії[ Електронний ресурс]  : віртуальна виставка // Офіційний  сайт Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру. — Режим доступу : http://memory.kby.kiev.ua/main.html#ua:P,pan,1,0,0:node1,-52

Виставку створено за матеріалами мультимедійної експозиції, що діяла протягом 15 вересня — 27 листопада 2016 року в Музеї історії міста Києва до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру. Відтворено 13 експозицій, кожна з яких розкриває окрему тему історії злочину Бабиного Яру: «Вступ німців до Києва», «Пожежі на Хрещатику», «Жертви Бабиного Яру», «Доля євреїв», «Доля українських націоналістів»... Крім того, доступний пошук по базах даних жертв нацизму, розстріляних у Бабиному Яру.

 

Анатолій Кузнецов «Бабин Яр»

Анатолій Васильович Кузнецов (1929—1979) — український письменник та прозаїк. Народився в Києві, провів дитячі роки в передмісті Києва Куренівці, де мешкав разом з матір'ю-вчителькою, етнічною українкою, та її батьками-пенсіонерами неподалік від великого яру. Із початком нацистської окупації Києва у вересні 1941 став свідком подій, що відбувалися довкола Бабиного Яру. Свої враження, спостереження й роздуми таємно занотовував. Пізніше ці автобіографічні записи стали основою його роману-документу «БабинЯр».

У передмові до читачів автор згадував: «Первинний рукопис цієї книги я приніс до журналу «Юність» у 1965 році. Мені його негайно — можна сказати із жахом  — повернули й порадили нікому не показувати, поки не приберу «антирадянщину», яку відзначили в тексті.

Я прибрав важливі шматки з розділів про Хрещатик, про висаджену у повітря Лавру, про катастрофу 1961 року та інші й офіційно подав пом’якшений варіант, в якому смисл книги був завуальований, але все ж таки відгадувався… Рукопис пішов по інстанціях…Так чи інакше, публікацію було дозволено… Згодом з’ясувалося, що в «Юності» залишився другий примірник… З редакції подзвонили мені додому й повідомили, що нову правку вже зроблено, новий текст наново передрукований, а мені краще не дивитись, аби не псувати нерви…

Перероблений без мене рукопис пішов у набір, мені прислали гранки. І коли я почав їх читати, для мене затьмарився білий світ, точно пам’ятаю, у повному розумінні слова. Я ще не знав, що і це не все. Потім іще з гранок продовжували вирізати та переверстувати, що я виявив, лише коли вже купив у кіоску журнал. І знизу, замість обіцяної «Друкується зі скороченням», була ледь помітна виноска, яка ні про що не говорила, — «Журнальний варіант».

На той час у мене була угода на видання роману окремою книжкою… Одразу ж з’ясувалося, що видавництво й чути не хоче про додатки, навпаки, вимагає нових скорочень. Отут почалася історія, можлива лише у Радянському Союзі…

У мене, втім, залишався головний рукопис. Я продовжував над ним працювати вже, так би мовити, «для себе і для істини». Повернув назад перероблені та покращені шматки до Хрещатика, Лаври, катастрофи, додав нові факти, причому про цензуру тепер не думав…». В 1970 році в Лондоні, де на той час мешкав Анатолій Кузнецов, була опублікована повна версія «Бабиного Яру». Перший в Україні переклад українською мовою повного тексту роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» здійснив письменник Сергій Батурин, автор романів, повістей і поезій, лавреат низки літературних премій. Так до читача повернулися трагічні сторінки історії Другої світової війни.

 

Кузнецов А. Бабин Яр : роман-документ / Анатолій Кузнецов ; пер. з рос. Сергія Батурина. — Київ : Саміт-книга, 2009. — 352 с.: іл.

«Усе в цій книзі — правда. Коли я розповідав епізоди цієї історії різним людям, усі одностайно стверджували, що я повинен написати книгу. Але я її давно пишу. Перший варіант, можна сказати, був написаний, коли мені було 14 років. До товстого саморобного зошита я, у ті часи голодний, судомний хлопчак, по гарячих слідах записав усе, що бачив, чув і знав про Бабин Яр. Гадки не мав, навіщо це роблю, але мені здавалося, що так треба. Аби нічого не забути.

Зошит цей називався «Бабин Яр», і я ховав його від стороннього ока… Одного разу мого зошита знайшла під час прибирання мати, прочитала, плакала над ним і порадила берегти. Вона перша сказала, що колись я мушу написати книгу. Що довше я жив на світі, то більше переконувався, що зобов’язаний це зробити…».

 

Пам'ятник Анатолію Кузнєцову (Київ)

29 вересня 2009 року в Києві було відкрито пам'ятник Анатолію Кузнєцову у вигляді бронзового хлопчика, який читає на стіні німецький указ періоду окупації. Текст окупаційної листівки на пам'ятнику виконаний тільки двома мовами, великим українським шрифтом і дрібним німецьким. Монумент авторові роману-документу «Бабин Яр» встановлено на перетині вулиць Петропавлівської і Кирилівської (колишня Фрунзе), де раніше стояла будівля середньої школи, в якій викладала мати письменника — Марія Федорівна. Автор — скульптор Володимир Журавель.

 

Ілля Левітас «Праведники Бабиного Яру»

Книга «Праведники Бабиного Яру» є результатом багаторічних пошуків і досліджень історика і літератора ІлліМихайловича Левітаса (1931—2014), автора і упорядника 23 книг з історії єврейського народу, у тому числі — десяти книг про трагедію Бабиного Яру. 29 вересня 2021 року присвоєно (посмертно) звання Герой України з удостоєнням ордена Держави — за визначний особистий внесок у відродження та розвиток національних культур України, збереження та вшанування пам'яті про трагедію Бабиного Яру, консолідацію українського суспільства, багаторічну плідну громадську і просвітницьку діяльність

 

Левітас І. Праведники Бабиного Яру / Ілля Левітас ; [пер. з рос. Світлани Герус ; фотогр. Леонида Бейрака]. — Київ : Етнос, 2008. — 367, [1] с. : іл.

Ця книга — вже третє видання збірника «Праведники Бабиного Яру». Перша книга з такою назвою вийшла у 2001 році, а через чотири роки, у 2005 році, вийшов двотомник, один з томив якого присвячений тим, хто проявив героїзм, велич духу і благородство, рятуючи євреїв від загибелі в Бабиному Яру під час німецької окупації Києва 1941—1943 років.

Якщо у першому виданні названі прізвища 431 Праведника, то в другому їх кількість зросла до 553 осіб. У цій книзі їх число збільшилося до 695, але, на жаль, більшість з них ніколи не дізнаються, що їх вшановано і подвиг їхній не забутий. Вони одержали звання посмертно. Дипломи, якими вони нагороджені, залишаться в родинах як пам'ять для наступних поколінь.

***

• Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього : матеріали Міжнар. наук. конф., 24—25 жовтня 2011 р., м. Київ / Укр. центр вивчення історії Голокосту, Громад. комітет для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру; [наук. ред. Віталій Нахманович; передм. Анатолій Подольський; відп. ред. Михайло Тяглий]. — Вид. 2-ге, допов. — Київ : Москаленко О. М., 2017. — 284 с. : іл.

• Бабин Яр — у серці : поезія / ред. і упоряд. І. М. Левітас. — Київ : Голов. спеціаліз. ред. літ мовами нац. меншин України, 2001. — 256 с. — рос., укр.

• Беркгоф К. Жнива розпачу : життя і смерть в Україні під нацистською владою / Карел Беркгоф ; [пер. з англ. Т. Цимбал ; наук. ред. пер. В. Гриневич]. — Київ : Критика, 2011. — 454, [1] с. : іл., табл.

• Ілюстрована історія Києва / [авт. кол.: Н. Абашина, Н. Білоус, С. Кульчицький (кер. кол.) та ін.]. — Київ : Фенікс, 2012. — С.262—265.

• Київ. Бабин Яр // Чорна книга про злочинне повсюдне знищення євреїв німецько-фашистськими загарбниками в тимчасово окупованих районах радянського Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941—1945 років / [уклад. за ред. Василя Гроссмана та Іллі Еренбурга ; пер. з рос. Мирослава Лаюка]. — Київ : Дух і Літера, 2020. — С. 47—54.

• Київ у національний пам’яті : колективна монографія / [Л. І. Буряк, Л. А. Ведмідь, І. Б. Гирич та ін.]. —Київ : Пріоритети, 2013. — 400 с.

• Кіяновська М. Бабин Яр. Голосами / Маріанна Кіяновська. — Київ : Дух і Літера, 2017. — 108,[3] с. : іл.

• Коваль М. Бабин Яр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А —В. — С. 157—158.

• Праведники народів світу : довідник / [упоряд.: Є. А. Врадій, Д. В. Шаталов, І. Я. Щупак ; за ред. І. Я. Щупака ; вступ. ст. М. Ф. Маринович, І. Я. Щупак]. — Дніпро : Укр. ін-т вивчення Голокосту «Ткума», 2016. — 220, [1] с. : табл. — (Академічна серія «Українська бібліотека Голокосту»).

• Сергієнко С. Бабин Яр : гендерні та вікові аспекти виживання // Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : науковий часопис. — 2019. — № 1 (17). — С. 75—101.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.