* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

неділя, 28 лютого 2016 р.

Українська старовинна книга в фондах Одеської ОУНБ ім. М. Грушевського



Книги, представлені на виставці "Пам'ятки старовинної української книги з фонду бібліотеки"







Васильченко, С. Книги: Мужицька арихметика. – К.: Вид. т-во «Криниця». 1918. – 31 с.
Настрій порушеного революційними подіями села відбив Васильченко у новелі «Мужицька арихметика», яка відноситься до кращих творів письменника-реаліста.

*   *   *
Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився в 1879 році на Чернігівщині в бідній сім'ї ремісника.
У 1903 р. надрукував в «Київській газеті» своє перше оповідання.
У 1910 р. з'явилися у пресі такі оригінальні його твори, як «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка», пронизані любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості.



Комаров, М. Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н.В. Лысенко (1868–1903)». – К.: Тип. Императ. ун-та Св. Владимира АО Н.Т. Корчак-Новицкого, 1904. – 25 с.
У 1904 р. в Києві в типографії Імператорського університету св. Владимира був опублікований його «Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н.В. Лысенка (1868–1903)», а у 1903 р. в Одесі він опублікував значний (230 стор.) бібліографічний покажчик до історії української драми і театру з 1815 р.
Покажчик складається з двох розділів: «Творчість М.В. Лисенка» і «Література про М.В. Лисенка та його твори». В обох розділах література розміщена в хронологічному порядку.
У передмові сказано, що всі видання за невеликими винятками переглянуті de visu. Тому описи творів досить повні.



Комаров, М. Українська драматургія: збірка бібліографічних знадобів до історії української драми і театру українського (1815 – 1905 рр.). – О.: Друк. Є. Фасенка, 1906. – 230 с.
Покажчик «Українська драматургія» складається з трьох основних частин.
Перша частина – «Драматичні твори українською мовою» має підрозділи: «Надруковані твори», «Ненадрукованій твори» і «Алфавітний список п'єс». Описи видань в першій частині покажчика забезпечені цінними примітками, в яких йдеться про те, коли вперше була надрукована та чи інша п'єса, де вона передруковувалася, коли отримано дозвіл на її постановку і коли вперше вона була поставлена.
У другій частині відображені роботи про українську драму і театр, розміщені в хронологічному порядку.
У третій поміщений алфавітний покажчик імен, де Комаров дає короткі біобібліографічні довідки про багатьох українських драматургів, артистів, композиторів, письменників.


*   *   *


Михайло Федорович Комаров (псевдоніми М. Уманець, М. Комар; 1844-1913) – український письменник, бібліограф, критик, фольклорист, перекладач і лексикограф.
М.Ф. Комаров закінчив катеринославську гімназію та юридичний факультет Харківського університету, працював присяжним довіреним у Києві.
Інтереси Комарова були різноманітні і широкі. Він займався етнографією, літературною критикою, історією літератури, лінгвістикою, бібліографією і питаннями мистецтва. Комаров перекладав українською мовою твори М.В. Гоголя, Л.М. Толстого, В.Г. Короленка.
Протягом багатьох років він був «адвокатом та захисником» української літератури перед царською цензурою, організатором або учасником літературних збірок, альманахів, які зіграли помітну роль в історії української літератури.
Влітку 1887 року М. Комаров переїхав до Одеси, влаштувався там на посаді нотаріуса, і прожив у цьому місті до кінця своїх днів. Він став одним із найдієвійших членів одеської «Громади».
Нотаріальна контора Комарова розташовувалася в першому поверсі будинку № 27 по вулиці Жуковського. Сім'я Комарових жила в цьому ж будинку, і ця квартира зробилася осередком українського культурного життя в Одесі.
Відвідуючи М.Ф. Комарова, в цій будівлі в різні роки, побували: Михайло Грушевський, Марія Заньковецька, Михайло Коцюбинський, Іван Карпенко-Карий, Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко. Тут довго гостювала Леся Українка.
«Серед кореспондентів М.Ф. Комарова, – писав професор Новоросійського університету Володимир Лазурський, – ми зустрічаємо імена таких видатних українських діячів, як М. Аркас, В. Антонович, Д. Багалій, Б. Грінченко, М. Грушевський, М. Кропивницький, М. Коцюбинський, О. Кулішева, І. [Нечуй-] Левицький, М. Лисенка, Д. Мордовцев, В. Науменко, О. Русов, М. Старицький, І. Стешенко, І. Тобілевич [Карпенко-Карий], І. Франка, М. Чернявський, Е.Чікаленко, Я. Щоголів ...». Ці листи до Комарова в машинописних копіях на початку 30-х років потрапили в Одеську державну наукову бібліотеку (нині – Одеська національна наукова бібліотека), де і зберігаються й зараз.
Бібліографією Комаров почав займатися на початку 80-х років XIX сторіччя, присвячуючи цим заняттям щогодини вільного часу. Зі спогадів Є. Чикаленка ми дізнаємося, що Комаров «весь час після служби сидів над бібліографією і словником так старанно, що майже ніколи не виходив з дому».
Роботи Комарова друкувалися як окремими виданнями, так і на сторінках журналів і газет «Одеські новини», «Одеський вісник», «По морю і суше» (Одеса), «Киевская старовина», «Дело» (Львів) та ін.
Значення діяльності М. Ф. Комарова для розвитку української бібліографії дожовтневого періоду переоцінити важко. Ніхто з його попередників і послідовників не зробив так багато для складення бібліографії української художньої літератури, як він.
Багато з робіт Комарова по українській бібліографії є майже єдиними посібниками, які допомагають багатьом дослідникам української літератури, театру, музики.
Комаров – основоположник української літературної та театральної критики в Одесі. В нашому місті на вулиці Жуковського, 27 з ініціативи Одеського відділення Всеукраїнського товариства «Просвiта» встановлена меморіальна дошка М.Ф. Комарову.
Комаров зібрав першу в Одесі українську бібліотеку, до якої входили близько 3000 різноманітних видань. Вона полягла до фундаменту заснованої в Одесі 1920 року Української державної бібліотеки імені Т. Г. Шевченка, а сьогодні входить до складу Одеської національної наукової бібліотеки.
Стояв Комаров і біля витоків місцевої української лексикографії, згуртувавши всіх, хто був зацікавлений у складанні російсько-українського словника. «... Одеська українська громада, – читаємо у Агатангела Кримського, – систематично збиралася у нього, щоб прослухати ... оброблений матеріал, зробити зауваження і, спільними зусиллями, доповнення». Результатом цих зусиль став чотиритомний «Словник російсько-український», який «зібрали і впорядкували М. Уманець і А. Спілка» (тобто М. Комаров і його гурток), а випустила в 1893-1898 рр. львівська друкарня Наукового товариства ім. Шевченко за кошти Євгена Чикаленка.
В одеський період життя Михайло Комаров складає бібліографію творів Т.Г. Шевченка та літературу про нього.


Кропивницький Марко Лукич (1840, Кіровоградська обл. –1910, Харків) – драматург, актор, режисер, естрадний виконавець, композитор, хормейстер, театральний художник.
Був вільним слухачем юридичного факультету Університету св. Володимира у Києві. Потім працював на різних канцелярських посадах у Єлисаветграді (нині Кіровоград), де брав участь в аматорських виставах.
1863 написав свою першу п’єсу. У 1871 дебютував як актор у ролі Стецька («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка) на професійній сцені у Народному театрі І. та Д. Моркових і М. Чернишова в Одесі, де став також режисером українських вистав.
Своїми заслугами в утвердженні українського професійного театру в Російській імперії набув слави «батька українського театру» і першого серед плеяди корифеїв української сцени.
В бібліотеці є 2 томи Повного збірника творів у 3-х томах, які надруковані в 1903 році у Типо-літогр. М.Я. Дpейшпуля у Харькові. Це прижиттєве видання.



Кропивницький, М.Л. Повний збірник творів. – Х.: Типо-лит. М.Я. Дрейшпуля, 1903. –
Т. ІІ. Ч. І: Глитай, або павук; ч. ІІ.: Вій; ч. ІІІ: На райнах; ч. IV: Перед волею та ін. – 1903.- 189 с.


Кропивницький, М.Л. Повний збірник творів. – Х.: Типо-лит. М.Я. Дрейшпуля, 1903. –
Т. ІІІ: Ч. І: Доки сонце зійде, роса очі виїсть; ч. ІІ: Вергілієва Енеїда та ін. – 1903. – 320 с.








Пантелеймон Куліш (1819-1897) – видатна постать української історії. Це відомий український письменник, критик-публіцист, історик і громадсько-культурний діяч.
Його 57-річна багатогранна діяльність була надзвичайно плідною. Він залишив неоціненну творчу спадщину, яка складає скарбницю національної культури.
Ще у 20-х роках ХХ ст. М. Грушевський писав про спадщину П. Куліша: «На брак матеріалу поскаржитись не можна. Навпаки, Куліш – лірик, суб’єктивіст, одвертий егоцентрист, лишив таку масу матеріалу для пізнання своєї інтелектуальної, соціальної і творчої індивідуальності, як рідко котрий інший український діяч».
В бібліотеці є прижиттєве видання автора, вона сама стара книга українською мовою в бібліотеці







Куліш, П. Григорій Квітка (Основяненко) і його повісті: Слово на новий вихід квітчиних повістей. – СПб.: Тип. П.А. Куліша, 1858. – 36 с.



Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського-Федьковича / з перводрук. і автографів зібрав, упоряд. і пояснив О. Маковей. – І-е повне і критич. вид. – Львів: Друк. наук. т-ва ім. Шевченка, 1910. – 653 с. – (Укр.-рус. б-ка; т. 5).
Осип Степанович Маковей (1867, Львівська область – 1925, Тернопільська область) – український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч.
В Чернівецькому університеті вин захистив дисертацію про Пантелеймона Куліша, сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської та інших, написав книгу «Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського-Федьковича» (Львів, 1910), упорядкував зібрання творів Федьковича). Це прижиттєве видання книги.
*   *   *
Осип Юрій Федькович. Повне ім'я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; псевдоніми: Гуцулневір, Юрій Коссован, О. Ф. та ін. (8 серпня 1834 року, Путила – 11 січня 1888, Чернівці) – український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини.

Старицький, М.П. Богдан Хмельницький: І ст. драма в 5-ти д.; 6-ти одминах, з апофеозом: отт. з журн. «Киевская старина». – К.: Тип. Императ. ун-та Св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицького, 1897. – 138 с.
Михайло Петрович Старицький (1840, Кліщинці – 1904, Київ) – український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Один з корифеїв українського побутового театру.
Великий внесок зробив Старицький в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів «Чорноморці», «За двома зайцями» (за мотивами комедії «На Кожум'яках» І. С. Нечуя-Левицького), російський переклад здійснив О.М. Островський, «Оборона Буші» (1899), «Не судилось» (1881), «У темряві» (1893), «Талан» (1893). Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890). Особливе значення мають його історичні драми: «Маруся Богуславка» (1899) та «Богдан Хмельницький», яка написана у 1897 році, перше прижиттєве видання якої є в нашій бібліотеці.

Нива: Укр. лит. сб. – Одесса: Типо-литогр. Е. Фесенко, 1885. – 246 с.
В 1885 році в Одесі з'явився перший український літературний збірник «Нива». У наступному, 1886 році об'ємом 391 сторінок і тиражем 1200 примірників вийшов херсонський збірник витонченого письменства під назвою «Степ».
Вартість одного збірника становила 1 карб. 25 коп.
У «Ниві» надруковані прижиттєві твори П. Нищинського (1832-1896), Дніпровоі Чайки (Людмила Березина) (1861-1927), Михайла Старицького (1840-1904), Бориса Гринченка (В.Чайченко) (1863-1910), Андрія Бобенка (Бібік) (1854-192).





Степ: Херсон. беллетрич. сб. – Х., 1886. – СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1886. – 391 с.
У херсонському літературному збірнику «Степ» (1886) друкували свої твори: Павло Олександрович Тулуб (1862-1923), Дніпрова Чайка (Людмила Березина) (1861-1927), Іван Карпенко-Карий (1845-1907), Іван Нечуй- Левицький (1838-1918), Дмитро Маркович (1848-1920), Петро Федорович Залозний (1866-1921), Андрій Конощенко (Грабенко) (1857-19320), Данило Мордовець (1830-1905), а також зі своїм прозовим твором, оповіданням «Бідна дівчина» дебютував як письменник під псевдонімом Михайло Заволока видатний вчений, ім'я якого присвоєно нашій бібліотеці – Михайло Грушевський. Тоді він був ще гімназистом. (1866-1934).
Перші українські літературні альманахи на півдні Росії – «Нива» і «Степ» – стали яскравим прикладом того, як окремі ентузіасти намагалися підтримувати літературний процес у своєму регіоні, даючи при цьому надію на відродження журналістики.
Видатний критик Іван Франко, хоча і висловив чимало зауважень до видавців, назвав «Ниву» «першою значною книжкою української, виданої в Одесі».Франко публічно не раз висловлював надію, що збірки стануть «початком правильного і чистого видавництва», при якому могли б «підноситися нові місцеві сили і розвиватися таланти»; називав їх «помітним літературно-мистецьким явищем свого часу» .

Викъ: (1798-1898). – К.: Друк. П. Барського, 1902. – 2-е вид., з оминами й доп. –
Т. 1: Украинская поезія видь Котляревського до останнихь часивь. – 1902. – 494 с.
1902 року вийшло 3-томне видання "Вик (1798-1898)", про який "Літературно-науковий вісник" (т. XXI, с. 69, 1903 р.) писав як про "явище епохальне на Вкраїні – він уперше дав суцільний образ рідної літератури в її пам'ятках. У книзі є твори Шевченка, Гребінки, Костомарова, Куліша, Рудансьского – усього 47 письменники та поетів, з них 23 – прижиттєві публікації Михайла Старицького, Івана Франка, Олени Пчілки, Бориса Грінченка, Лесі Українки, Осипа Грабовського, Миколи Вороного, Юлії Шнайдер та багатьох інших.




Словарь украинского языка собранный редакцией журнала «Киевская Старина» / ред. с доб. собств. материалов Б.Д. Гринченко. – К.: Друк. акційного товариства Н.Т. Корчак-Новицького, 1907. -
Т. 1: А – Ж. – К., 1907. – 494 с.
*   *   *
Грінченко Борис Дмитрович (псевдоніми Василь Чайченко, Ів. Перекотиполе Поле та ін.) - відомий український письменник і етнограф (1863 - 1910), був народним учителем у Сумському повіті, служив у земстві в Чернігові і в Києві.
З 1902 р. Грінченко приступає до головної праці свого життя: редакція «Київської старовини» вирішила видати тлумачний словник української мови, редактором і упорядником якого було вирішено запросити слобожанського просвітителя..
Грінченко займався лексикографічної роботою все життя, виконав титанічну працю, який не під силу цілим інститутам, і зміг за два роки (1902-1904) створити словник української мови. Це був перший словник такого типу, обсягу і змісту».
Матеріали Словника збирали протягом тривалого часу відомі українські вчені, письменники, культурні діячі, як Г. Барвінок, М. Костомаров, М. Номис, І. Манжура, М. Лисенка, К. Михальчук, А. Русов, Є. Лімченко та ін . Однак ці матеріали не були систематизовані, точно враховані.
Редакція журналу "Киевская старина '' в 1902 р передала їх Б. Грінченка. Він перевірив і переробив отриманий матеріал. Хоч частина словника вже була зібрана, але весь тягар підготовки видання ліг на плечі Бориса і його дружини Марії Грінченко.
Важко працюючи 7:00 в день, героїчний подвиг їх увінчався успіхом. Грінченко залишив нам у спадщину безцінний дар - незвичайний словник - енциклопедичний і лінгвістичний одночасно.
Із синівською любов'ю, дивовижною повнотою зібрав усе, що на той час вродило «квітчасте поле живої народної мови" (О. Гончар), підтверджуючи своею долею народну мудрість: «Хто до чого народиться, той до того й придасться».

Словник був удостоєний Російською Імператорською Академією Наук другої премії М. І. Костомарова. Цей словник української мови е фундаментом сучасної слов'янської, а, значить, і світової культури, без якої неможливий ніякий прогрес.


Беляшевский, Н. Монетные клады Киевской губернии. – К.: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1889. – 149 с.
Твір Н. Біляшевського "Монетні скарби Київської губернії" доказує, що в Київській губернії знайдено багато монетних скарбів – аббасидських, тагерідських, саманидських, римських, антіохійських, польських.
В музеї університету св. Володимира була зібрана багата колекція старожитностей Київської губернії.
Ця книга є фактичною інформацією про всі скарби Києва та Київщини. На думку фахівців, вона не втратила зацікавленість і в наші дні.




Драгоманов, М. Малорусские народные предания и рассказы: Свод. – Изд. юго-Запад. отд. Императ. рус. географ. о-ва. – К.: Тип. М.П. Фрица, 1876. – 434 с.
Ця книга - конволют. В ній 2 різни книги: Драгоманов 1876 – Малорусские народные предания и рассказы, Киев, 1876. і книга мовознавця-лексикографа Фортуната Михайловича Піскунова "Словніця української (або Югов-руської) мови" (Одеса, 1873 рік)
До речі, конволют (лат. convolutus — свёрнутый, сплетённый) — самостоятельные печатные или рукописные издания, зачастую вырезки из книг, объединённые (как правило, их владельцем) в одном переплёте. Конволют (лат. Convolutus - згорнуто, сплетений) - самостійні друковані чи прописні видання, найчастіше вирізки з книг, об'єднані (як правило, їх власником) в одному палітурці.)





А)
"Малорусские народные предания и рассказы". У цьому труді М. Драгоманов наводить більш 200 народних переказів і казок Малоросії, відсортованих по розділах: Знахарство, молитви, змови; Вірування й оповідання про чортів; Розповіді про мерців та ін. Всі разом вони є відображенням народних уявлень українців середини XIX століття.У книзі Драгоманову належить частина матеріалу і всі критичні пояснення. Д. завдав сильного удару старим прийомам націоналістичної етнографії, яка намагається на підставі одного місцевого матеріалу визначати національний образ народу. Збірник М. П. Драгоманова, що вийшов в 1876 р в Києві, в ізданіі Південно-західного відділу Російського географічного товариства, безсумнівно був крупним фактом в історії збирання та опублікування украінского фольклору, зокрема казок. До Драгоманова ізданій украінскіх сказок взагалі було дуже небагато; здебільшого ци видання не були на висоті наукових вимог.
 Сборник М. П. Драгоманова, вышедший в 1876 г. в Киеве, в изда­нии Юго-западного отдела Русского географического общества, несомненно являлся крупным фактом в истории собирания и опубликования украин­ского фольклора, в частности сказок. До Драгоманова изданий украин­ских сказок вообще было очень немного; по большей части части издания далеко не стояли на высоте научных требований.

Б)
Фортунат Пискунов "Словниця української (або югово-руської) мови". (Одесса, 1873 год)
ПІСКУНОВ Фортунат (?-?) — лексикограф, етнограф і літературознавець 2-ї пол. 19 ст. Осн. працею П. є «Словниця української (або юговоруської) мови» (О., 1873). У цьому словнику правопис фонетичний, але порядок літер за лат. алфавітом. Подано бл. 8 000 укр. реєстрових слів, є 12 додатків: «Национальные имена украинцев», «Национальные имена украинок» та ін.
В 1873-му "Словніця" була видана відомим одеським книгопродавцем Є.П. Распоповим. 25 вересня "Одеський вісник" повідомив, що книжка коштує 1 рубль 50 копійок і продається в книжкових складах Єлисея Распопова. Магазин його функціонував на розі Преображенської та Грецької ,потим перемістився на Дерибасівську,в  Будинок книги.

Номис, М. Українські приказки, прислів'я і таке інше: Зб. О.В. Марковича і др. – Х.: Вид. А. Лободи, [1927]. – 580 с.
І досі не втратила свого значення збірка етнографічних та фольклорних матеріалів українського етнографа, фольклориста, письменника і педагога Матвія Номиса (Симонова) (1823-1901),метою якого було «зберегти для нащадків розповіді бувалих, старосвітських людей, цікаві факти з минулого різних українських станів і тим самим сприяти розвитку національної самосвідомості».Приказки та прислів'я, вміщені в книжці, охоплюють найрізноманітніші сфери життя, звичаїв, вірувань українського народу,ньому зібрані записи багатьох фольклористів, у тому числі вчених, письменників, громадських діячів XIX століття.


Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко. Вып. 2, Киев, 1870. Рудченко И. Народные южнорусские сказки / Издал И. Рудченко. – Киев: типография Е.Я. Федорова, 1870. – Выпуск 2. – 209, II
Іван Білик (Іван Якович Рудченко 1845 Миргород -1905, Петербург) - український фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, літературний критик, старший брат і співавтор Панаса Мирного. Іван Рудченко значний внесок у фольклористику. Він видав збірку «Народні південноруські казки» в 2-х випусках (1869 і 1870 рр) Цими працями дослідник поклав початок публікаціям українського фольклору за жанровим і тематичним принципом. І.Рудченко кладе в основу систематизації казкового епосу його відношення до народного світогляду та народного життя.Іван Якович Рудченко мав багатий досвід збирача, дослідника і видавця різних жанрів української усної народної поетичної творчості. Він одним з перших у вітчизняній фольклористиці розробив справді наукові принципи видання творів фольклору, насамперед, української народної прози, "какъ источниковъ для изученія народной жизни" ("Народныя южнорусскія сказки. Выпуск 1. Издалъ И.Рудченко. – Кієвъ. Въ Типографіи Е.Фëдорова. – 1986. – С.ХІ). Цінність сформованих І.Рудченком принципів видання казкового епосу полягає в широкому погляді на його значення  для науки.

«Русалка Дністровая» – перший західноукраїнський альманах народною мовою, виданий у м. Буда (з 1873 Будапешт) в 1837 році силами членів гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. Надрукована азбукою «гражданка», фонетичним правописом. У передмові альманаху підкреслена краса української народної мови та народної словесності, поданий список найважливіших наддніпрянських літературних та фольклорних видань того часу.
Фотокопія цього видання була надрукована у Києві у 1950 році.










Шевченко, Тарас Григорович.Кобзар / Тарас Григорович Шевченко ; Під ред. та приміт. Ієремія Якович Айзеншток, Микола Плевако . – Харків : Держвидав України, 1925. – 443 с.
Це перше радянське «канонічне» видання збірника.



Шевченко Т.Г. Причинна; Утоплена; Русалка; Черниця Марьяна: Поеми / Худож. М.Пимоненко. — К.: Друк. С.В.Кульженка, [1917]. — 32 с.


Підготувала Довганюк І.В., зав. сектору рідкісної і цінної книги

субота, 20 лютого 2016 р.

Дивосвіт Лесі Українки: до 145-річчя від дня народження




Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні….
Леся Українка



Одеса, 1888 р.



Велика українська поетеса і драматург Леся Українка (Лариса Петрівна Косач–Квітка) уособлює неоромантичний напрям в українській літературі кінця XIX– початку XX століття. Народилася Леся Українка 25 (13) лютого 1871 року у місті Звягелі (нині Новоград-Волинський) і була другою дитиною в сім’ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів.


Батько письменниці був освіченою  прогресивною людиною, членом Старої Громади. Мати Ольга Драгоманова–Косач,  –відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка.  У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури. Серед родинного оточення Косачів були найвизначніші українські митці – Михайло Драгоманов, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Іван Франко, Михайло Комаров…
Творчість Лесі Українки – нове слово не тільки в українській , але й у світовій літературі. Життя поетеси – це легендарний подвиг мужньої і мудрої людини, ніжної й нескореної жінки, геніального митця і борця…








Штрихи до літературного портрету Лесі Українки



  • Літературне ім’я доньці підібрала мати. У дев’ять  років Леся написала перший вірш «Надія». Коли  дівчині було тринадцять років з’явився її перший друкований вірш «Конвалія». Передбачлива мати, відсилаючи вірші доньки до друку в Галичину (львівський журнал «Зоря»), підписувала їх псевдонімом «Леся Українка», так Олена Пчілка назавжди поєднала долю Лесі з долею України.
  • У 19 років Леся Українка написала  для своєї молодшої сестри, яка вчилася у гімназії і не мала підручника, книжку «Стародавня історія східних народів». Це перший на Україні підручник про первісне суспільство та історію народів Сходу (опублікований в 1918року).
  • Маючи феноменальні здібності до мов, поетеса знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку і латинську – всього понад десять мов. Французькою, німецькою, італійською могла писати навіть вірші.
  • Перша поетична збірка Лесі Українки «На крилах пісень» (1893) перейнята мотивами стоїчної боротьби з долею…
  • У своїй другій збірці «Думи і мрії», виданій у Львові 1899 року, Леся Українка вмістила дві поеми: «Роберт Брюс, король шотландський» і «Давня казка», які своєю тематичною й ідейною спрямованістю становили певний етап не лише в творчості поетеси. За неповні 12 літ поетеса написала близько двадцяти драматичних поем.
  • Третя збірка «Відгуки» вийшла навесні 1902 року. До збірки увійшла драматична поема «Одержима», яку вона написала за одну ніч біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського.
  • Вершиною творчості Лесі Українки стала драма «Лісова пісня» (1911) – унікальне явище в історії світової літератури. Написана в Кутаїсі за нечувано короткий час – усього за 10-12 днів – у творчому "непереможному настрої", вона постала з туги за Україною, волинськими лісами, як виквіт палкої любові до них.
  • Леся Українка – автор блискучих публіцистичних праць, перекладів творів Г. Гейне, Дж. Байрона, А Міцкевича, Гомера, М. Гоголя, І. Тургенєва та ін.



Видання творів Лесі Українки мовою оригіналу


Українка, Л. Зібрання творів: у 12-ти тт. Т. 1: Поезії. - К.: Наук. думка, 1975. - 448 с.
До першого тому зібрання творів увійшли вірші з трьох збірок поезій: "На крилах пісень", "Думи і мрії", "Відгуки" та "Поза збірками".

Українка Л. Усі твори в одному томі / Леся Українка ; передм. М. І. Литвинця. – К.; Ірпінь : Перун, 2008. – 1376 с.
У книжці вперше в історії української літератури вміщено всю відому творчу спадщину славетної української письменниці, яка спромоглася напрочуд сильно відтворити могутній творчий дух свого народу.







Українка Л. Вибрані поезії / Леся Україна ; за ред. В. Арнаутова, Ол. Попова. – Харків : Держ. вид-во України, 1930. – 208 с. : іл.
До видання увійшли вірші з різних збірок, поеми та драматичні поеми.









Українка Л. Бояриня : драматична поема / Леся Українка ; передм. М. Драй-Хмари. – К. : Молодь, 1991. – 96 с.
Маловідома драматична поема написана у квітні 1910 року і вперше надрукована в журналі «Рідний край» у 1914 році вже після смерті авторки. Твір написаний під впливом історичних праць Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша та етнографічних джерел, коли з боку царської влади посилилися утиски пригноблених окраїн і національних меншостей. Зміст поеми пов’язаний із XVII століттям, із добою Руїни й Петра Дорошенка.



Українка Л. В катакомбах : драматична поема / Леся Українка. – К. : Держ. вид-во худ. літ., 1957. – 32 с.
Драматична поема, написана 1905 року, із посвятою "шановному побратимові А.Кримському". В поемі йдеться про перші християнські общини, час дії сама авторка датувала II ст. н.е.







Українка Л. Досвітні огні : поезія, поеми / Леся Українка. – К. : Веселка, 1965. – 216 с.
Поезія Лесі Українки – невід’ємна частина золотого фонду світової літератури. Ліричні вірші дивовижної глибини і сили, просякнуті пристрасною вірою у духовну велич людини і її світле майбутнє драматичні поеми, натхнені палким революційним вогнем і всепереможною любов’ю до Батьківщини епічні поеми Лесі Українки належать до найкращих здобутків української поезії, і знайомство з ними необхідне кожній культурній людині.



Українка Л. Камінний господар : драма / Леся Українка. – К. : Мистецтво, 1954. – 140 с.
Драма була написана навесні 1912 року. Це неперевершений твір на розповсюджену в найбільших літературах світу тему про спокусника жінок – іспанського гранда Дон Жуана де-Мендоза маркіза де-Теноріо.







Українка Л. Кримські відгуки : вірші, оповідання / Леся Українка ; упоряд. Д. Кононенко. – Сімферополь : Таврія, 1981. – 136 с.
Цей цикл віршів Леся Україна створила у період свого другого перебування у Криму з червня 1897-го до червня 1898 року. Також у збірку увійшло оповідання «Над морем».







Українка Л. Лісова пісня : драма-феєрія в 3 діях / Леся Українка. К. : Держ. вид-во худ. літ., 1963. – 160 с.
Серед перлів української класичної літератури «Лісова пісня» займає виключне, своєрідне місце. Вона ніколи не старіє, не втрачає свіжості і цілеспрямованості. Поетична драма Лесі Українки пройнята глибокою вірою в людину, в її творчі сили і можливості.






Українка Л. Неопубліковані твори / Леся Українка ; з рукоп. підгот. до друку Марія Деркач. – Львів : Вільна Україна, 1947. – 144 с. : фото.
Твори, які опубліковані у цій збірці не увійшли в 12-ти томне видання творів Лесі Українки, що вийшло в київському видавництві «Книгоспілка» в 1927-1930 рр. Твори ці вибрані з архіву поетеси, який у 1944 р. передали її родичі філіалові бібліотеки Академії наук у Львові.





Українка Л. Нехай мої струни лунають… : вибрані поезії / Леся Українка ; упоряд. і переднє слово Н. Г. Сташенко. – Луцьк : ВАТ «Волин. обл. друк.», 2009. – 224 с. : фото, іл.
Збірка складається із семи розділів, назви до яких дібрано за рядками творів Лесі Українки, що розкривають ідейно-тематичну наповнюваність уміщених текстів.






Українка Л. Оргія : драматичні поеми / Леся Українка. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 772 с.
До збірки ввійшли драматичні поеми Лесі Українки.












Твори Лесі Українки в перекладах




Украинка Л. Избранное : пер. с укр. / Леся Украинка ; предисл. и прим. А. Деча ; ил. и оф. А. Добрицына. – М. : Правда, 1984. – 432 с. : ил.
В сборник вошли лучшие стихотворения и поэмы, а также драмы «В катакомбах», «Лесная песня», «Каменный гость», «Оргия» в переводах Н. Заболоцкого, Н. Чуковского, С. Маршака, М. Алигер, А. Островского, П. Антокольского и других российских поэтов.





Українка Л. Квітка на долоні вічності : вибрані твори : у 2. т. Т. 1 : [укр. та кримськотатар. мовами] / Леся Українка ; пер. Ю. Кандимов, А. Велієв ; упоряд. В. Басиров. – Львів : Світ, 2012. – 240 с.
Перед читачем книга перекладів творів Лесі Українки кримськотатарською мовою. І зроблено це не випадково. Адже Крим по праву вважають другою колискою таланту української поетеси. Чимало її віршів написані на цій землі, навіяні кримськими враженнями і споминами про них. Цикл «Кримські спогади» став красою вже першої збірки Лесі Українки «На крилах пісень» (1893).


Українка Л. Надія : вибрані поезії : [укр. та нім. мовами] / Леся Українка ; пер. на нім. Йона Грубер ; передм. проф. Арсена Іщука. – К. : Дніпро, 1971. – 160 с. : іл.
Любов і повага до трудящої людини, полум’яний заклик до боротьби за волю й краще майбутнє – такі провідні мотиви збірки.







Українка Л. Надія : вибрані поезії : [укр. та англ. мовами] / Леся Українка ; пер. на англ. Гледіс Еванс. – К. : Дніпро, 1971. – 135 с. : іл.
До збірки творів видатної української поетеси вміщено кращі взірці інтимної та громадянської лірики.

Вірші / Т. Г. Шевченко, Ф. Шіллер, Леся Українка, Г. Гейне. – Дніпропетровськ : Січ, 2008. – 241 с.
У збірку вміщено лірику видатних українських та німецьких поетів Тараса Шевченка, Фрідріха Шіллера, Лесі Українки, Генріха Гейне в оригіналі та в перекладах німецькою та українською мовами.







Співачки зорі провідної : Леся Українка, Марія Конопницька : вірші / упоряд. та пер. Ярослави Павлюк. – К. : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2002. – 184 с. : портр.
Збірка поетичних творів видатних поетес: української – Лесі Українки та польської – Марії Конопницької і переклади відповідно польської та українською мовами сучасної української поетеси.






Велика трійця : Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка / пер. груз., упоряд., вступні тексти Р. Чілачави. – К. : Етнос, 2005. – 336 с. 6 портр., іл.
У виданні поетичні тексти подано мовою оригіналу та в перекладі грузинською відомого українського й грузинського поета Р. Чілачави. Збірник ілюстровано автографами окремих творів, фотоматеріалами, які відображають життєвий і творчий шлях українських поетів.





Українка Л. [Поезія] / Леся Українка // Серпень : 55 українських поетів / пер. груз., упоряд., передм. та прим. Р. Чілачави. – К., 2001. – С. 126-150.
Твори подані українською мовою та в перекладах грузинською відомого грузинського та українського поета Рауля Чілачави.







Українка Л. [Поезія] / Леся Українка // Тріада слов’янської поезії / пер. В. В. Стрілка. – К., 2008. – С. 62-85 : іл.
В книзі білоруського перекладача Валерія Стрілка «Тріада слов’янської поезії» представлені окремі твори українських класиків в перекладах білоруською і російською.







Українка Л. Contra Spem Spero!. Конвалія : поезія / Леся Українка // Харитонов І. Заставні переклади поезій : навч. посіб. до курсів стилістики та перекладу. – Тернопіль, 2012. – С. 245-253.
Поезія Лесі Українки в перекладах Миколи Фатюка, Івана Харитонова, Вікторії Струц.









Літературознавчі праці про життєвий та творчій шлях Лесі Українки


Аврахов Г. Г. Леся Українка: проблеми текстології та історії друку (до дванадцятитомного видання творів, 1975-1979) : монографія / Григорій Аврахов. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. – 228 с.
У книзі подано глибокий текстологічний аналіз дванадцятитомного видання творів Лесі Українки. Об’єктом наукової критики взято рясні покривдження авторських текстів (передовсім корпусу поезій): від помилкових концепцій сучасних перепублікацій класиків до незліченних помилок, фальсифікаційних лакун, невиправданих кон’єктур. Посвітлено шляхи підготовки повного, переакадемічного видання спадщини Лесі Українки. Виконано і публіковано самвидавом у 1979 р.

Ведель Е. Лірика Лесі Українки : діалог з європейською культурою : [монографія] / Ервін Ведель ; [пер. з нім. Олесі Костюк ; проект, передм. і редагування Михайла Наєнка]. – К. : Академія, 2014. – 80 с. – (Сер. «Монограф»).
Автор цієї студії – німецький професор-славіст – дослідив лірику Лесі Українки як унікальне явище в українському і європейському письменстві. Його науково-критичні судження ґрунтуються на практикованих у сучасному літературознавстві модерних методологіях, досягненнях у вивченні міфоепічних текстів, текстів з художнім осмисленням «вічних» тем і мотивів, на послідовному прагненні застосовувати основні теоретичні стратегії компаративістики, віршування і перекладознавства.

Демська-Будзуляк Л. Драма свободи в модернізмі: пророчі голоси драматургії Лесі Українки : монографія / Леся Демська-Будзуляк. – К. : Академвидав, 2009. – 184 с.
Феномен свободи є одним із центральних у драматургічній спадщині Лесі Українки. Поєднавши у своїй творчості українську традицію і загальносвітовий культурний досвід, вона запропонувала власну візію загальнолюдських цінностей, ідеалу свободи особистості, нації.





Кармазіна М. Леся Українка / Марія Кармазіна. – К. : Альтернативи, 2003. – 416 с. : іл. – (Сер. «Особистість і доба»).
На основі документальних матеріалів висвітлюється непростий життєвий і творчий шлях Лесі Українки, суперечливий процес її становлення як української письменниці в умовах імперської дійсності. Книжка – це спроба відтворити гаму душевних переживань, духовних та інтелектуальних шукань Лесі Українки, збагнути сутність складних життєвих колізій, в які потрапляли герої її творів.




Костенко А. Леся Українка / Анатоль Костенко ; упоряд. В. П. Сичевський. – К. : А. С. К., 2006. – 512 с. – (Життя видатних людей).
Книга розповідає про долю і звитягу Лесі Українки – людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю. Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатоля Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов’язаними із життям і творчістю великої поетеси.





Моклиця М. Естетика Лесі Українки (контекст європейського модернізму) : монографія / Марія Моклиця. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 242 с.
У монографії естетика Лесі Українки розглядається як цілісний феномен, у якому суголосно взаємодіють світоглядні, психологічні та літературні процеси. Показано, якими аспектами творчість Лесі Українки вписана у європейський контекст, доводиться органічність її постаті для європейського модернізму.




Огнева О. Д. Східні стежки Лесі Українки / Олена Огнева. – Вид. 2-ге, перероб. й допов. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 240 с.
Книга містить твори Лесі Українки на східні сюжети, її переспіви Рігведи та давньоєгипетських ліричних пісень, переклади віршів поетеси китайською, таджицькою, татарською, грузинською мовами, а також статті, що присвячені їм, у супроводі ілюстрацій.






Леся Українка : сюжети з життя в ілюстраціях і документах  : фотокнига / авт.-упоряд. Н. Чіп, І. Веремєєва. – К. : Спалах, 2001. – 168 с. : фото, іл.
Фотокнига – це нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант. Розповіді Лесиної сестри Косач-Кривинюк, листування молодшої сестри Ізидори Косач-Борисової з науковцями київського Музею Лесі Українки дозволять читатчеві максимально наблизитись до Постаті геніальної поетки, поринути в часі у світ її дум і мрій… Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів Музею.


Шаховський С. М. Леся Українка : біограф. нарис / С. М. Шаховський; пер. англ. А. Н. Беленко, В. С. Ружицького. – К. : Дніпро, 1975. – 120 с.: фото.
Біографічний нарис про життя та творчість Лесі Українки англійською мовою.










Сторінками періодичних видань



Леся Українка в Одесі



Леся Українка в Одесі : бібліограф. покажч. / склали Г. Д. Зленко, Є. Ф. Ткаченко ; Одес. держ. наук. б-ка ім. О. М. Горького . – Одеса, 1981. – 84 с.
Впродовж чверті століття особисті і творчі зв’язки єднали геніальну українську поетесу Лесю Українку з Одесою. Мета цього покажчика – допомогти ширше пізнати контакти поетеси з чорноморським містом.






  • Ананченко Т. Одеськими стежками Лесі Українки : [перебування Лесі Українки в Одесі] / Т. Ананченко // Чорномор. новини. – 2007. – 1 берез. – С. 3 : фото.
  • Бродавко Р. Крылья и песни : [Л. Украинка в Одессе] / Роман Бродавко // Одес. вестн. – 2005. – 26 февр. – С. 14.
  • Козюра В. У рідному краю не раз спогадаю… : [к 140-летию со дня рождения Леси Украинки. Л. Украинка и Одесса] / В. Козюра // Одес. известия. – 2011. – 24 февр. – С. 10 : фото.
  • Милосердна О. Одеса Лесі Українки : [одес. період життя української поетеси] / О. Милосердна // Чорномор. новини. – 2011. – 3 берез. – С. 3 : фото.
  • Суховецький М. Одеса. Лесині сліди : [одес. період життя української поетеси] / М. Суховецький // Черномор. новини. – 2011. – 21 квіт. – С. 3 : фото.


Про життя Лесі Українки

  • Богдан С. «Пиши ж мені, мамочко…» : стереотипи епістолярної поведінки Лесі Українки у спілкуванні з матір’ю / Світлана Богдан // Дивослово. – 2011. – № 5. – С. 35-41. – Бібліогр. : С. 41.
  • Жаркова Р. Приручити мову: жіноче письмо у пошуках власного дискурсу : на матеріалі текстів Лесі Українки, Ольги Кобилянської та Уляни Кравченко / Роксолана Жаркова // Дивослово. – 2015. – № 9. – С. 39-41 : фото. – Бібліогр. : С. 41.
  • Жила С. «Леся Українка була великим Будівничим нашого національного духу» : літературознавчі та методичні матеріали до вивчення біографії Лесі України та драматичної поеми «Бояриня» / Світлана Жила // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2010. – № 11. – С. 22-27. – Бібліогр. : С. 27.
  • Музика Л. Роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення Лесі Українки / Лариса Музика // Укр. мова й літ. в сучасній шк. – 2012. – № 2. – С. 29-34. – Бібліогр. : С. 34.
  • Овдійчук Л. Леся Українка як науковець / Лілія Овдійчук // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2011. – № 9. – С. 36-38. – Бібліогр. : С. 38.
  • Реєнт О. Леся Українка: роздуми про творчість історика / Олександр Реєнт // Укр. мова й літ. в сучасній шк. – 2012. – № 2. – С. 27-28. – Бібліогр. : С. 28.
  • Леся Українка : думки про творчість поетеси // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 1. – С. 49-56 : фото.



Про творчість Лесі Українки

  • Бондаренко Н. Природа і людина у драмі-фієрії Лесі Українки «Лісова пісня» / Наталія Бондренко // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 11. – С. 30-31
  • Волошина Н. Використання образотворчого мистецтва на уроках літератури в умовах профільного навчання (на матеріалі «Лісової пісні» Лесі Українки) / Ніла Волошина // Укр. літ в загальноосвіт. шк. – 2009. – № 11. – С. 2-5. – Бібліогр. : С. 5.
  • Дробот Н. Урочище нечимне – колиска «Лісової пісні» : історія написання твору / Наталія Дробот // Укр. мова та літ. – 2013. – № 5. – С. 15-22 : іл.
  • Коваленко Л. Образ матері в поезії Лесі Українки «Колискова» / Лідія Коваленко, Людмила Щербина // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2010. – № 4. – С. 22-24. – Бібліогр. : С. 24.
  • Колкутіна В. Ідея пророка в творчості Лесі Українки (за поемою «Одержима») / Вікторія Колкутіна, Олена Тарабанчук // Історико-літератур. журн. – 2010. – № 18. – С. 165-173. – Бібліогр. : С. 172-173.
  • Коробко М. «Лісова пісня»: міф чи реальність? / Марія Коробко // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 4. – С. 35-38 : іл. – Бібліогр. : С. 38.
  • Кочерга С. Псевдостатус героя в художньому світі драми Лесі Українки «Камінний господар» / Світлана Кочерга // Історико-літератур. журн. – 2010. – № 17. – С. 7-16. – Бібліогр. : С. 16.
  • Кочерга С. Семіотика просторової організації драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан» / Світлана Кочерга // Історико-літератур. журн. – 2010. – № 18. – С. 250-259. – Бібліогр. : С. 259.
  • Крупеньова Т. Функціонування онімів у драматичних текстах Лесі Українки / Тетяна Крупеньова // Дивослово. – 2010. – № 4. – С. 44-46. – Бібліогр. : С. 46.
  • Марко В. «Лісова пісня»: взаємодія цінностей / Василь Марко // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 38-43 : іл. – Бібліогр. : С. 43.
  • Моклиця М. Міф проти історії: семіосфера лірики Лесі Українки / Марія Моклиця // Укр. слово і сучасність. – 2015. – № 8. – С. 2-3. – Рец. на кн. : Левченко Г. Міф проти історії: семіосфера лірики Лесі Українки : монографія. – К. : Академвидав, 2013. – 332 с. – (Серія «Монограф»).
  • Прокіп В. «Лісова пісня» Лесі Українки: у пошуках джерел і прототипів / Валентина Прокіп // Дивослово. – 2016. – № 2. – С. 18-21, 24. – Бібліогр. : С. 21, 24.
  • Скупейко Л. Поема Лесі Українки «Давня казка» (творча історія і джерела тексту) / Лукаш Скупейко // Історико-літератур. журн. – 2007. – № 13. – С. 5-13. – Бібліогр. : С. 13.
  • Шкурдода Л. Еміграція як шлях героя до себе у драматургії Лесі Українки / Людмила Шкурдода // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 10. – С. 54-56. – Бібліогр. : С. 56.


Літературно-художні сценарії, композиції, уроки

  • Бабійчук Т. Літературна вітальня з героями драматичних творів Лесі Українки / Тамара Бабійчук // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2013. – № 4. – С. 32-36.
  • Барановська В. Урок за твором Лесі Українки «Давня казка» : 8 клас / Віта Барановська // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 3. – С. 39-41 : іл.
  • Боровець Т. Наша Леся : літературно-музична композиція до дня народження поетеси / Тетяна Боровець // Укр. мова та літ. – 2015. – № 21-22. – С. 73-76 : іл. – Бібліогр. : С. 76.
  • Вона в віки майбутні йти повинна : до 145-річчя від дня народження Лесі Українки : [літературно-музична композиція] // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 1. – С. 13-15.
  • Головка Л. Філософія людини і світу в драматичній поемі Лесі Українки «Кассандра» : урок-літературна формула з елементами технології розвитку критичного мислення, 10 кл. / Людмила Головка // Укр. мова й літ. в сучасній шк. – 2012. – № 7-8. – С. 51-58 : іл. – Бібліогр. : С. 58.
  • Голомб-Масловська М. Неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки «Як дитиною, бувало…», «Мрії», «Тиша морська» : презентація проекту в 6-му класі / Марія Голомб-Масловська // Укр. мова та літ. – 2015. – № 17-18. – С. 82-89. – Бібліогр. : С. 87.
  • Гуденко В. Історія написання, жанрова специфіка, проблематика та символіка назви твору Лесі Українки «Лісова пісня» : [урок укр. літ. у 10 кл.] / Вікторія Гуденко // Укр. мова і літ. в шк. України. – 2014. – № 1. – С. 30-34 : фото. – Бібліогр. : С. 33.
  • Іноземцева О. Система уроків за творчістю Лесі Українки / Ольга Іноземцева // Укр. мова й літ. в сучасній шк. – 2013. – № 4. ; 2013. – № 5. – С. 24-28 : табл. – Бібліогр. : С.28.
  • Котова І. «Що за дивна сила слова!» : вивчаємо поему Лесі Українки «Давня казка» / Ілона Котова // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2011. – № 12. – С. 27-30.
  • Назаренко Л. Проектно-конструкторська модель уроку літератури : драма-фієрія «Лісова пісня» Лесі Українки / Людмила Назаренко // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 6-7. – С. 47-50.
  • Павлів І. «Бояриня» Лесі Українки: трагедія рідного краю на тлі родинного життя героїв : урок-відкриття у 10 класі філологічного профілю / Ірина Павлів // Дивослово. – 2011. - № 2. – С. 5-12 : іл. – Бібліогр. : С. 12.
  • Прес Г. «І Лесин дух зі слова в душі лине» : 8 клас / Г. Прес // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2007. – № 8. – С. 47-50.
  • Розвозчик М. Мавка – новий тип особистості у драмі-фієрії Лесі Українки «Лісова пісня» / М. Розвозчик // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2008. – № 11. – С. 33-35.
  • Романенко Ю. Стилістичні можливості синонімії : урок у 10 класі на матеріалі «Лісової пісні» / Юлія Романенко // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 2-4.
  • Свиридюк І. Літературний вечір «Ні, я жива, я буду вічно жити!» / Ілона Свиридюк // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 4. – С. 42-46. – Бібліогр. : С. 46.
  • Сіденко В. Поезія Лесі Українки : урок у 10 кл. / Вікторія Сіденко // Дивослово. – 2016. – № 2. – С. 22-24.
  • Творчість Лесі Українки : тестові завдання : [готуємося до ЗНО] / підгот. Ірина Павлів // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 13-14.
  • Ульянова Г. Інтимна лірика Лесі Українки : ідея невмирущості справжнього кохання, засоби психологічної характеристики настрою ліричного героя у віршах «Все-все покинуть»…, «Уста говорять» та в поетичній прозі «Твої листи…» / Ганна Ульянова // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2012. – № 5. – С. 19-21.
  • Фурсова Л. «Що за дивна сила слова!..» : урок української літератури у 8 класі : [поема Лесі Українки «Давня казка»] // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 19-22. – Бібліогр. : С. 22.
  • Ходарченко О. «Хотіла б я піснею стати…» : літературно-музична композиція за творчістю Лесі Українки / Ольга Ходарченко, Тетяна Фомина // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 27-31 : іл. – Бібліогр. : С. 31.








Золотий фонд кінематографії

Жанр – драма
Режисер – Микола Мащенко
Країна – УРСР
Рік – 1971
Лесю Українку і Сергія Мержинського єднали спільні погляди на життя, літературу, людяність, щирість і чесність. Тонкою, лагідною вдачею Леся і Мержинський були подібні одне до одного…





Жанр – драма, феєрія
Режисер –Віктор Івченко
Країна - УРСР
Рік – 1961
У заповідному казковому лісі живе лісова русалка Мавка. За чудову гру на сопілці вона покохала сільського парубка Лукаша…







Підготувала О.О. Бурлак, зав. відділу періодичних видань