* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

четвер, 25 червня 2020 р.

Поклик серця і доля: найвідоміші письменники-лікарі


«У повноті щастя, кожен день є ціле життя» Йоганн Вольфганг фон Гете


З давніх-давен кожна людина в певний момент життя замислюється над своїм призначенням в цьому світі. Хтось став знаменитим мандрівником або підкорювачем гірських вершин, віртуозним музикантом і видатним живописцем, творцем пригодницьких романів і прекрасним хірургом.
Юний Леонардо да Вінчі щодня в майстерні флорентійця Андреа ді Чьоне дізнавався про щось цікаве, нове, несподіване. Він міркував про те, як обернулося б його життя, якби одного дня батько не побачив його малюнків?
Христофор Колумб мріяв про далекі морські подорожі. Він уперше вирушив в далекі мандри з серпня 1492 року на трьох каравелах - «Ніньї», «Пінті» та «Санта Марії». Під час четвертої подорожі Колумб відкрив материк на південь від Куби - берег Центральної Америки.
А перша мандрівка Жюля Верна завершилася зовсім не так, як він гадав. Батько зняв бідолашного «юнгу» зі шхуни «Кораллі». За 77 років життя Жюль Верн встиг побувати у Англії, Шотландії, Скандинавії, США, Алжирі… Він також бездоганно змальовував подорожі в своїх пригодницьких романах.
За легендою, майбутній композитор Фредерік Шопен народився під звуки скрипки, на якій грав його батько Нікола. Шопен прожив лише 39 років, але музичні твори - концерти, балади, ноктюрни, вальси, етюди й сонати - стали неперевершеним надбанням світової культури.
Степан Руданський своє недовге життя присвятив медицині і залишив нам свої романтичні твори. Антон Павлович Чехов був лікарем і писав оповідання і п'єси. Артур Конан Дойл збирався стати священиком, але став медиком і створював детективні повісті та пригодницькі романи…

Фрідріх Шиллер


Йоганн Хрістоф Фрідріх Шиллер, майбутній поет й драматург, народився 10 листопада 1759 року  у маленькому містечку Марбах Вюртемберзького герцогства у родині військового фельдшера.
Літературна спадщина Фрідріха Шиллера: драми, балади, філософські праці… Поезія супроводжувала його все життя.  Перший літературний твір Шиллера був надрукований у 1776 році. Цей ліричний вірш мав назву «Вечір». За рік з’явилася друком нова поезія - «Завойовник».
Першою п’єсою Шиллера стала трагедія «Розбійники». 13 січня 1782 року на сцені Мангеймського театру відбулася прем’єра, яка пройшла із тріумфом. На афіші вперше було написане ім’я автора. За весь час існування театру такого успіху не мала жодна п’єса.
За короткий строк - усього сім місяців - він завершує почату раніше п’єсу «Заколот Фієско», створює трагедію «Луїза Міллер», яка пізніше завоювала світове визнання під назвою «Підступність і кохання», розробляє деякі сцени драми «Дон Карлос».
Фрідріх Шиллер майже десять років не пише нічого для театру. Лише наприкінці 90-х років з’являються такі сценічні твори, як трилогія «Валленштайн», «Марія Стюарт» і «Орлеанська діва», кожний з яких розкриває якусь нову грань драматичного таланту майстра. Найпопулярнішою драмою останнього періоду творчості Фрідріха Шиллера був «Вільгельм Телль».


Року 1772 Шиллер закінчив латинську школу. Але ні до семінарії, ні до Тюбінгенського університету йому не судилося вступити. Долю хлопця вирішив герцог, можновладний правитель Вюртемберга. Пізніше Шиллер згадував «Доля жорстоко терзала мою душу. Через печальну похмуру юність вступив я в життя…».
Фрідріх Шиллер за наказом герцога Карла Євгенія був зарахований до нещодавно заснованої Штутгартської військової академії, яка повинна була готувати чиновників для герцогської служби. Вихованці бралися переважно із особистої згоди герцога. В академії вивчали історію, філософію, природничі науки. Шиллер навчався спочатку на юридичному факультеті цієї академії, а згодом перейшов на медичний - медицина юнакові була більше до душі. Але найдужче приваблювала його література. Разом з лікарським дипломом Шиллер отримав призначення в гренадерський полк на посаду полкового лікаря.

Вільгельм Телль - останній закінчений твір Шиллера. Оповідає про легендарного народного героя Швейцарії кінця XIII - початку XIV століть Вільгельма Телля, - борця за незалежність своєї країни від імперії Габсбургів (Австрії та Священної Римської імперії). Історичним тлом для п'єси було сходження Наполеона до влади і початок в Європі наполеонівських війн.





На озеро ваблять прозористі хвилі,
У затінку хлопчик заснув на дозвіллі.
І чує з глибіні:
Крізь марево снів -
Мов звуки сопілки,
Мов ангела спів…



Степан Руданський

Степан Руданський, письменник, перекладач, фольклорист,  народився  25 грудня 1833 року у селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії в родині сільського священика. В 1842-1849 роки навчався у Шаргородській бурсі, а в 1855 році успішно закінчив Кам'янець-Подільську духовну семінарію. На юнака чекала Петербурзька духовна академія, але Степан Руданський зробив свій вибір сам…
Основні твори Степана Руданського складають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Перший, під назвою «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857», вміщує пісні та балади в хронологічній послідовності їх написання. Другий - «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка друга, 1857-1858 і 1859» - складається з 235 поезій, гуморесок, названих «приказками», й вірша «Студент». Третій - «Співомовки козака Вінка Руданського, 1859-1860» - це пісні, приказки, легенди, історичні поеми. Крім цієї першої авторської редакції творів Руданського, відомі автографи збірок, укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання. До таких належать рукопис «Нива» (1858-1859) і рукопис, який 1861 року мав уже цензурний дозвіл, але так і не з'явився друком.


У 1856 році Степан Руданський переїхав до Петербурга й проти волі батька вступив до медико-хірургічної академії. А в 1861 році одержав звання повітового лікаря і дозвіл працювати в Криму. Протягом 1861-1873 років він працював міським лікарем в Ялті і в алупкинських маєтках князя Воронцова, в Ялтинськім повіті і був карантинним лікарем у порту.

Усі твори в одному томі - Степан Руданський усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, називав «співомовками». Перше видання «Співомовок» окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім віршів, здійснила в Києві Олена Пчілка в 1880 році під псевдонімом «Н-й Г-ь Волинський» (Невеличкий гурток волинський). Найповніше дореволюційне видання творів Руданського у семи томах вийшло завдяки зусиллям Михайла Комарова, Василя Лукича , Агатангела Кримського та Івана Франка. Найповнішим, найбільш прокоментованим і укладеним з урахуванням авторської роботи над підготовкою рукописів до видання є тритомник «Степан Руданський. Твори в трьох томах».
Крім веселих «співомовок», Руданський писав ліричні поезії: «Повій, вітре, на Вкраїну», «Чорний колір», «Ой, чому ти не літаєш». Деякі з них стали народними піснями.
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..

Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька-дівчинонька…




Артур Конан Дойл


Творець знаменитого Шерлока Холмса сер Артур Конан Дойл народився 22 травня 1859 року  в столиці Шотландії  Единбурзі, у сім'ї Чарльза Алтамонта Дойла - архітектора і художника. Велику роль у житті Конана Дойла відіграла його мати Мері Фолі. Від неї він успадкував свій інтерес до рицарських традицій, подвигів і пригод. Артур Конан Дойл казав: «Справжня любов до літератури, схильність до письменництва йде в мене, я вважаю, від матері».
Творча спадщина письменника: повісті «Знак чотирьох», «Собака Баскервілів», «Долина жаху», збірки оповідань «Пригоди Шерлока Холмса», «Спогади про Шерлока Холмса». пригодницькі та науково-фантастичні романи «Загублений світ», «Білій загін», «Подвиги і пригоди бригадира Жерара»...



Школу Годдера Артур Конан Дойл закінчив в шістнадцять років і готувався присвятити себе католицької церкви, але через сімейні обставини про кар'єру священика довелося забути. У 1876 році Артур Конан Дойл стає студентом медичного факультету Единбурзького університету.
З лютого по вересень 1880 року, навчаючись на третьому курсі університету, Дойл в якості корабельного лікаря сім місяців провів в арктичних водах на борту китобійного судна «Хоуп».
Отримавши в 1881 році університетський диплом і ступінь бакалавра медицини, Артур Конан Дойл зайнявся лікарською практикою. Однак він вирішив зробити літературу своєю основною професією

Пригоди Шерлока Холмса - збірник сера Артура Конан-Дойля, котрий містить 12 детективних оповідань. Вийшов у 1892 році і є першим збірником оповідань про Холмса. Прототипом Шерлока Холмса став відомий свого часу лікар та професор Единбурзького університету Джозеф Белл, асистентом якого був Артур Конан Дойл. Завдяки своїй видатній спостережливості та умінню робити висновки, Белл міг легко визначити професію пацієнта, певні подробиці з його життя. Цими рисами, а також схожою зовнішністю Артур Конан Дойл наділив і свого персонажа.





Антон Павлович Чехов

Антон Павлович Чехов, один із найвідоміших драматургів світу, народився 29 січня 1860 року в Таганрозі. У родині Чехових було шестеро дітей. Серед них Антон був третім. У 8 років, після двох років навчання у грецькій школі, Антон вступив в Таганрозьку гімназію. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Покровський.
Ще навчаючись у гімназії він написав велику драму «Безотцовщина», водевіль «О чем курица пела» і багато коротких жартівливих творів. Першими з надрукованих його творів були пародії «Письмо к ученому соседу» и «Что чаще всего встречается в романах, повестях и т. п.?».
Перша книга його оповідань «Сказки Мельпомены» побачила світ в 1884 році, друга «А. Чехонте (Ан. П. Чехов). Пестрые рассказы» вийшла в травні 1886 року. У 1887 роки вийшли ще дві книги його оповідань «Невинные речи», «В сумерках» і відбулася прем'єра його першої п'єси «Иванов».
В середині 90-х років XIX століття  Антон Павлович Чехов досягає вершин художньої майстерності в області драматургії. Його п'єси «Чайка», «Дядя Ваня», «Вишневий сад» ось уже більше століття надихають режисерів багатьох країн світу.

У 1879 році дев'ятнадцятирічний Чехов став студентом медичного факультету Московського університету і майже одночасно співробітником гумористичних журналів «Будильник», «Зритель», «Спутник» і «Стрекоза». У 1884 році Антон Чехов успішно склав іспити і став дипломованим лікарем. Він говорив, що «медицина – моя законная жена, литература - незаконная. Обе, конечно, мешают друг другу, но не настолько, чтобы исключать друг друга».

Хірургія - оповідання А. П. Чехова «Хірургія» було написане в серпні 1884 року. Вперше опубліковане в гумористичному літературно-художньому щотижневому журналі «Осколки» № 32 11 серпня 1884 року з підзаголовком «Сценка» та підписом А. Чехонте. Чехов пов'язував появу сюжету оповідання з проживанням в місті Воскресенську влітку 1884 року і роботою лікаря в Чикінській земській лікарні.






Остап Вишня

Павло Губенко, майбутній «король» українського гумору ХХ століття Остап Вишня, народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітний селянській родині. Початкову освіту здобув у Зінківській двокласній школі, навчався в Київському університеті.
У великому творчому доробку Остапа Вишні різноманітні жанри малої прози: усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічне оповідання. 22 липня 1921 року під фейлетоном «Чудака, їй богу!» вперше з’явився підпис Остап Вишня.
За життя письменника побачило світ понад 100 збірок його творів - «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Моя автобіографія», «Отак і пишу», «Великомученик Остап Вишня»…



У 1907 році Остап Вишня закінчив військово-фельдшерську школу в Києві. «Повезла мене мати, аж у Київ, у військово фельдшерську школу, бо батько, як колишній солдат, мав право в ту школу дітей оддавати на «казьонний кошт»…  Так і зашився в Києві та й закінчив школу, та й зробився фельдшером.
Фельдшер з мене був непоганий, бо зразу закапав одному хворому очі нашатирним спиртом замість цинкових крапель. Про гонорар од того хворого говорити не буду…».
Спочатку майбутній гуморист працював фельдшером у 168-му Миргородському піхотному полку, що квартирував у Києві, потім - у залізничній лікарні, а в кінці 1917 року перейшов на роботу в санітарну управу Міністерства шляхів Української Народної Республіки.

Мисливські усмішки - збірка творів Остапа Вишні вважається вершиною розвитку жанру «усмішки». «Мисливські усмішки» Остапа Вишні виховують почуття любові до рідного краю і рідної природи, розкривають їх чарівну красу. «Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на підставі багатолітніх спостережень i наукових досліджень остаточно визначив, що дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдової Батьківщини нашої…».






Михайло Булгаков


Світова слава прийшла до Михайла Булгакова лише з публікацією в 1968 році роману «Майстер і Маргарита». Народився Михайло Булгаков 15 травня 1891 року в родині викладача Київської духовної академії Опанаса Булгакова. Хлопчикові дали ім’я на честь хранителя міста Києва архангела Михаїла.
У 1901 році після закінчення підготовчого класу Булгаков розпочинає навчання в Першій київській чоловічій Олександрівській гімназії. У 1906 році родина Булгакових поселяється на Андріївському узвозі в будинку № 13. Цей будинок відомий також під назвою дім Турбіних, де в 1989 році був заснований літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова.
Юний Михайло Булгаков писав вірші, малював, грав на роялі, складав усні розповіді і з успіхом сам їх виконував. У жовтні 1898 року він написав свій перший твір «Похождения Светланы». Текст цього оповідання не зберігся до наших днів.
Навесні 1909 року Михайло Булгаков закінчує гімназію, і в серпні його зараховують студентом медичного факультету Київського імператорського університету Святого Володимира.
У роки Першої світової війни Михайло Булгаков, як майбутній медик, працював  у шпиталі при Казенній палаті у Саратові і Київському військовому шпиталі на Печерську. 1916 року Михайло Булгаков закінчив останній, п'ятий, курс Київського університету і отримав ступінь лікаря з відзнакою.

Молодий лікар працював на Південно-Західному фронті, у польовому шпиталі Червоного Хреста в Кам'янці-Подільському, у Чернівцях, в Смоленській губернії, в В’яземський міської лікарні. А наприкінці зими 1918 року повертається до Києва. Через рік Булгакова, як військового лікаря мобілізували в армію Української Народної Республіки, однак йому вдалося уникнути служби.
Влітку 1919 року письменник-початківець пише свої перші оповідання, працює над ранньою редакцією циклу «Нотатки юного лікаря». Працювавши кілька місяців у військовому шпиталі Владикавказа, Булгаков назавжди перестає займатися медициною. Починається його журналістська діяльність, а 21 жовтня 1920 року відбулась прем’єра п’єси «Брати Турбіни».

Собаче серце - повість Михайла Булгакова було написано в 1925 році, але не пощастило надрукувати. Видатний хірург професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Для досліду професор обрав бездомного пса Шарика. Історія собаки, що перетворився на людину, швидко стала відома в медичних колах. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють у медичному лекторії…



вівторок, 16 червня 2020 р.

Пам’ятки українського друкарства ХVI століття: до 510-річчя від дня народження Івана Федорова



«Стан нашого давнього друкарства давав нам тоді повну змогу не тільки займати почесне місце серед цілого слов’янського світу, але й дорівнюватися технікою своїх видань культурним народам Європи» Іван Огієнко



Іван Федоров - видатний діяч українського культурного відродження ХVI століття, фундатор постійного книгодрукування на українських землях. Творча спадщина Івана Федорова 1572-1583 років є невід’ємною складовою розвитку української культури.
За своє життя Іван Федоров заснував чотири друкарні: в Москві і білоруському містечку Заблудові та дві в Україні - у Львові та Острозі. Видав понад тринадцять окремих видань: три книги в Москві, дві в Заблудові і вісім в Україні, які за своїм мистецьким рівнем та друкарською культурою на той час не мали собі рівних у практиці слов’янського кириличного книгодрукування.

 м. Львів, вул. Підвальна, 13. Скульптори: В. БорисенкоВ. Подольський (26.11.1977 р.)



Цікаві факти до творчого портрету Івана Федорова

Вперше Іван Федоров і його співпрацівник Петро Мстиславець згадані у післямові московського «Апостола» 1564 року. «Апостол» - одна з найстародавніших богослужбових книг, що вміщує в собі «Діяння святих апостолів», сім Соборних Послань та чотирнадцять Послань апостола Павла.

Після переїзду у Велике князівство Литовське Іван Федоров і Петро Мстиславець стали працівниками друкарні, власником якої був нащадок київських бояр Григорій Ходкевич. З липня 1568 року до березня 1569 року Іван Федоров та Петро Мстиславець друкували «Євангеліє учительне». Це велика гарно оздоблена книга, яка складалася з 814 сторінок та вміщувала в собі дві передмови.

Іван Федоров з вересня 1569 року до березня 1570 року самостійно друкує свою першу книгу - «Псалтир» з «Часословцем». Помічником його був Василь Гарабурда, якого в тогочасних документах називають «слугою друкарні» Григорія Ходкевича.

Іван Федоров запровадив нумерацію аркушів, скорочені назви розділів, які повторювалися на кожній сторінці, розробив і застосував зручну систему виокремлення у тексті за допомогою іншої фарби, як це робилося в рукописах та кириличних першодруках. Виконані у дві фарби книги Івана Федорова відзначалися високою друкарською культурою: червона та чорна фарби, як правило, були відбиті читко, з однаковою інтенсивністю від першої до останньої шпальти. 

Користування книгами Івана Федорова полегшувала розроблена і запроваджена друкарем система заголовків, які до важливих розділів чи статей книги подані в’яззю. В'язь - тип кириличного декоративного письма, який зустрічається у південнослов'янських пам'ятках XIII століття і східнослов'янських кінця XIV - початку XV століття.

Майстри книг завжди дбали про те, щоб шрифт та ілюстративний матеріал знаходились на рівні художньо-естетичних вимог часу і щоб вони були виконані в одній графічній манері. Створюючи свій шрифт, Іван Федоров дбав не тільки про технічну придатність його для друку. У слов’янських рукописах першої половини ХV століття використовувалося півуставне письмо, яке відрізнялося красою літер. На основі  шрифтів півуставного письма Іван Федоров з помічниками створив свій друкарський шрифт. Літери цього шрифту були трохи нахилені вправо. Цим шрифтом Іван Федоров надрукував у Львові «Апостол» і «Буквар», а в Острозі «Читанку», «Буквар» та «Хронологію» Андрія Ришмі.

Висока видавнича культура книг, надрукованих Іваном Федоровим, справила великий вплив на подальший розвиток мистецтва української книги. Гравюри на дереві, які використовувалися як заставки, кінцівки, візерункові ініціали, були настільки привабливі, а дошки настільки міцні, що ними користувалися друкарі майже до ХІХ століття.


Львівські видання Івана Федорова

На XVI століття припадає розквіт друкарства в країнах Центральної і Східної Європи. У Венеції в той час працював перший відомий нині друкар Яків Крайков з Софії, в Брошові диякон Коресі почав друкування книг румунською мовою. З 1575 року у Любляні кілька років працювала перша словенська друкарня. Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху.
Львів, заснований королем Данилом Романовичем, був одним з найбільших економічних і культурних центрів у Східній Європі. Розташування міста на перехресті торговельних шляхів сприяло зростанню його ролі в міжнародних культурних взаємозв’язках.
Мандрівний друкар Іван Федоров прибув до Львова, коли тут на передмісті Підзамче діяли Миколаївське та Благовіщенське братства, велася підготовка до реорганізації Львівського Успенського братства і заснування його школи.
 Іван Федоров сподівався, що у Львові зможе почати самостійну видавничу діяльність. В місті жило багато ремісників, яких можна було залучити до виготовлення та ремонту друкарського обладнання. У тогочасних документах приятелями Івана Федорова названі львівські міщани Михайло Дашкович, Іван Мороховський, швець Яцько, маляр з Підзамча Лаврентій Пилипович Пухала. З допомогою львівських знайомих Іван Федоров зайнявся виготовленням нового друкарського обладнання. Його верстат був на той час досить досконалим. В багатьох друкарнях верстати такої конструкції використовувалися навіть наприкінці XVIII століття.

У лютому 1573 року друкарня Івана Федорова почала працювати, а через рік закінчила друкування «Діянь і послань апостольських» - книги, яку скорочено називали «Апостолом». Книга надрукована у дві фарби на папері польського та місцевого виробництва. Червоною фарбою були надруковані в’язеві рядки, перші літери кожної частини та назви частин, нумерація частин, колонтитули.
Текст львівського «Апостола» повторює московський першодрук. Лише на початку вміщено три додаткові пояснювальні статті, а післямову замінено автобіографічно-публіцистичним твором Івана Федорова.


Багато десятирічь вважали, що «Апостол» 1574 року - єдине львівське видання Івана Федорова. Але тільки в 50-і роки XX століття науковцям стало відомо про існування ще одного першодруку - «Буквар» -, виданого у Львові 1574 року.
«Буквар» - книга невеликого розміру, має всього 45 аркушів, або 90 сторінок без нумерації. Висота сторінок - 15 рядків. Він поділяється на дві частини: у перший дається абетка та правила граматики, у другій  тексти для читання - найголовніші молитви з «Часослова», а також уривки з «Книги притч Соломонових». До наших днів дійшов лише один примірник цього видання Івана Федорова, який знайдено в Римі 1927 року.

Друкарський знак (герб) Івана Федорова




Острозькі видання Івана Федорова

Уздовж мальовничих кордонів Малого Полісся розкинулося невелике містечко Острог. Це стародавнє місто вперше згадується в Іпатіївському літописі 1110 року, коли воно належало князю Давидові Ігоревичу й входило до Володимиро-Волинського князівства. 1119 року Острог стає частиною Галицько-Волинського князівства, в якому розвивалися архітектура, мистецтво, промисли. Найбільший розквіт міста припав на XIV - першу половину XVI століття, коли воно стало столицею могутнього роду князів Острозьких.

Знаменитим політичним, релігійним, культурно-освітнім діячем і меценатом був молодший син Костянтина Івановича - князь Василь-Костянтин Острозький, староста володимирський, маршалок Волинської землі, воєвода київський. Він заснував в Острозі академію - перший вищий учбовий заклад в українських землях, друкарню, паперову мануфактуру, підтримував монастирі та храми, розгорнув велике будівництво в Острозі та на Волині.
Ще одним важливим культурним проектом стала підготовка до видання тексту Біблії, яка розпочалася в середині 70-х років XVI століття. Саме в березні 1575 року управителем Дерманського монастиря Василь-Костянтин Острозький призначив Івана Федорова.
З березня 1575 й до кінця 1576 року Іван Федоров, виконуючи обов’язки управителя монастиря, керував підготовкою друкарні до відкриття. Він також разом із членами Острозького літературного гуртка займався перекладанням та редагуванням текстів Біблії.
В острозький друкарні з 1577 по 1582 роки під керівництвом Івана Федорова було надруковано шість видань: «Читанка» або «Азбука», «Буквар», передрук львівського видання, «Про письмена», «Новий заповіт» з «Псалтирем», «Хронологія» з віршованим текстом білоруського поета кінці XVI століття Андрія Ришмі, «Біблія» з двома різними датами виходу - 12 липня 1580 року і 12 серпня 1581 року.

Над підготовкою тексту Біблії до видання разом з друкарем Іваном Федоровим працювали українські книжники Герасим Смотрицький, Тимофій Михайлович, вчені греки  Діонісій Раллі-Палеолог і Єфставій Нафанаїл…  В її основу покладено відому рукописну Геннадієву Біблію, укладену в 1489-1499 роки, вивірену й узгоджену видавцями з канонізованими грецькими і латинськими текстами.
Книга надрукована форматом в аркуш і має великий обсяг - 628 аркушів, або 1256 сторінок. Текст «Острозької Біблії» складений шрифтами, які Іван Федоров використав у своїх інших острозьких виданнях. Було виготовлено п’ять нових шрифтів: три кириличних і два дрібних грецьких.
До першого найповнішого видання Біблії давньоукраїнською мовою були вміщені передмова Василя-Костянтина Острозького, віршова передмова Герасима Смотрицького та післямова Івана Федорова. Вихід «Острозької Біблії», шедевра друкарської майстерності, став важливою культурною подією для всього слов'янського світу.



Література про життєвий і творчий шлях Івана Федорова


Ісаєвич Я. Д. Літературна спадщина І. Федорова / Я. Д. Ісаєвич. - Львів : Вища школа, 1989. - 192 с.
Окремий цикл становлять праці Ярослава Дмитровича Ісаєвича про Івана Федорова і його внесок в розвиток друкарства. У книзі після загальної характеристики видавничої та літературної діяльності Івана Федорова, поданої в контексті розвитку тогочасного культурного життя, розглядається кожне з видань друкаря. У факсимільному відтворенні опубліковано передмови і післямови його видань - найважливіше джерело для дослідження літературної творчості Івана Федорова.



***

  • Виникнення та розвиток друкарства в Україні // Історія української культури : у 5 т. - Т. 2. Українська культура ХІІІ - першої половини XVII століть / редкол. : Я. Д. Ісаєвич (голова) та ін. - Київ : Наукова думка, 2001. - С. 608-629.
  • Гринчишин Д. Г. Федоров Іван // Українська мова : енциклопедія / редкол. : Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяюлюк М. П. та ін. - Київ : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. - С. 782-783.
  • Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова / Я. Запаско. - Львів : Каменяр, 1974. - 223 с.
  • Іван Федоров - фундатор постійного книгодрукування в Україні. Видавнича діяльність І. Федорова // Каракоз О. О. Історія книги : навчальний посібник. - Київ : Видавництво Ліра-К, 2018. - С. 223-255.
  • Іван Хведорович, фундатор постійного друкарства на українській землі // І.І. Огієнко. Історія українського друкарства. - Київ : Либідь, 1994. - С. 68-105.
  • Ісаєвич Я. Д. Федоров Іван - друкар і видавець // Енциклопедія історії України : у 10 т. - Т. 10 / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. - Київ : Наукова думка, 2013. - С. 277.
  • Ісаєвич Я. Д. Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. - 2-е вид. перероб. і доп. - Львів : Вища школа, 1983. - 155 с.
  • Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров на Україні [до 400-річчя з дня виходу першої друк. книги]. - Київ, 1964. - 35 с, іл.
  • Книгодрукавання на Україні. Діяльність Івана Федорова // Грицай М. С. Давня українська література / М. С. Грицай, В. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. : за ред М. С. Грицая. - Київ : Вища школа, 1989. - С. 119-124.
  • Орос О. Витоки українського книгодрукування / О. Орос , Б. Никифорчук // Друкарство. - 2003. - № 1 (48). - С. 78-80.
  • Пархоменко О. «Буквар» Івана Федорова // Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. - Київ : Либідь, 1997. - С. 70-71.
  • Розвиток друкарства // В. М. Шейко, Л. Г. Тишевська. Історія української культури. - Київ : Кондор, 2006. - С. 79-82.
  • Староукраїнська освіта і братства // Мирослав Попович. Культура : ілюстрована енциклопедія України. - Київ : Балтія-Друк, 2009. - С. 45-50.
  • Федоров Іван - засновник книгодрукування в Україні. // Ігор Шаров. 100 видатних імен України. - Київ : Видавничий Дім «Альтернативи», 1999. - С. 426-430.