Будівничий українського професійного театру: до 185-річчя з дня народження Марка Лукича Кропивницького

 

 

«Театр має бути школою для народу, а не тільки місцем для розваги» (М. Л. Кропивницький)

«Артист, художник з голови до ніг

Він сміхом потрясав притихлу залу,

Скорботою будив юрбу опалу

І слово, як алмаз, беріг» (М. Т. Рильський)

 

Марко Кропивницький – одна з ключових постатей української культури кінця XIX - початку XX століть. Засновник українського національного професійного театру не лише спряв його творенню, становленню та розвиткові, а й загалом суттєво вплинув на формування української ідентичності. 

Талант митця був надзвичайно щедрий, широкий, універсальний. Марко Кропивницький яскраво проявив себе як актор, режисер, драматург, театральний організатор і театральний педагог. Крім того, він був неабияким художником-декоратором, майстром художнього читання поезій, співаком, збирачем, інтерпретатором народних пісень, автором пісень та романсів, композитором у своїх виставах.

Народився Марко Лукич Кропивницький 22 травня 1840 року в селі Бежбайраки Бобринецького повіту Херсонської губернії (нині село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області) в сім’ї управителя поміщицького маєтку Луки Івановича Кропивницького. 

Освіту здобув у Бобринецькому повітовому училищі, недовгий час був вільним слухачем у Київському університеті на юридичному факультеті. 

У 1861 році розпочав трудову діяльність: працював канцеляристом у судових установах Бобринця та Єлисаветграда. У Бобринці разом з Іваном Тобілевичем організував аматорський драматичний гурток, у виставах якого виступав як актор. 

У 1871 році залишив службу чиновника, переїхав до Одеси, де дебютував як актор в ролі Стецька у виставі «Сватання на Гончарівці» за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка в Одеському народному театрі графів І. та Д. Моркових та М. Чернишова. Успіх дебютанта у одеської публіки значною мірою вплинув на його остаточне рішення присвятити себе мистецтву. Творчість артиста М. Кропивницького на одеській сцені носила подвижницькій характер. 

Спеціальними указами і циркулярами 1863, 1876 і 1881 років були заборонені вистави українською мовою. Але навіть в умовах Емського указу Кропивницький, незважаючи на всілякі утиски та заборони, продовжував боротьбу за розширення сфери вживання української мови, зокрема за право грати вистави українською. Добившись скасування норми Емського указу 1876 року стосовно української мови на театральних сценах, він взявся за створення українського професійного театру. То була його мрія – і його найкраще творіння: театральна трупа в Єлисаветграді, що увійшла в історію української культури як «Театр корифеїв». 

Новостворений театр відкрився виставою «Наталка Полтавка» за п’єсою І. Котляревського. Марко Кропивницький об’єднав навколо ідеї створення національного професійного театру цілу плеяду митців-однодумців, колег та учнів, серед яких були брати Тобілевичі – Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Ганна Затиркевич-Карпинська, М. Старицький, М. Лисенко та багато інших видатних митців. Т

еатр корифеїв на чолі з Марком Кропивницьким, розвиваючись, зазнавав протягом десятиліть еволюції. В умовах жорстоких переслідувань з боку тогочасного уряду, сценічне мистецтво корифеїв проходило етапи становлення, розвитку, удосконалення  майстерності, пошуків й знаходження засобів художньої виразності, відповідних часові. Головний принцип, якому була підпорядкована творчість корифеїв, – відданість ідеї служіння народу.

Український історик, археолог, етнограф, фольклорист Дмитро Яворницький писав про значення Театру корифеїв для України: «Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром».

Марко Кропивницький та його однодумці  пробуджували в україннцях потужний національний дух. За своє творче життя Марко Кропивницький зіграв понад 500 ролей в трагедіях, драмах, комедіях та водевілях, написав близько 50 п’єс, котрі складали значну частину репертуару українських театрів на десятиліття (на століття!), створив театральні колективи, котрі, набираючи силу і досвід, вийшли на широку самостійну дорогу, перетворились на окремі самостійні театри. Корифей театру створив хоч невелику, але значну музичну спадщину, що органічно доповнювала його драматичні твори, це – і романси «Де ти бродиш, моя доле», «Гуде вітер вельми в полі», «Соловейко», обробка пісні «Стоїть явір над водою» тощо. З ім’ям Кропивницького пов’язане перше прилюдне виконання пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» (у Марка Кропивницького був голос широкого діапазону від тенора до басу).

На початку 1910 року трупа Марка Кропивницького гастролювала півднем країни... На запрошення антрепренера Т. Колесніченка Марко Лукич Кропивницький дав згоду виступити зі своєю трупою в Одесі. Було складено графік виступів: 29 березня на сцені Театру Сибірякова буде показано виставу «Наталка Полтавка» з Марком Кропивницьким в ролі Виборного, 30 березня – вистава «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» за п’єсою М. Кропивницького, 31 березня – вистава «Глитай, або ж Павук» за п’єсою М. Кропивницького і т. д. Одеська публіка була зачарована грою актора, його дивовижним талантом «жити на сцені, а не грати роль, правдивістю та глибиною людських почуттів, силою людського духу».

2 квітня 1910 року на сцені Сибіряковського театру відбувся останній виступ Марка Кропивницького. Дорогою з Одеси до Харкова 21 квітня Марко Кропивницький помер у потязі від крововиливу в мозок. Його поховали в Харкові.

У 1982 році ЮНЕСКО визнало трупу Марка Кропивницького першою професійною трупою в Україні, від якої почався відлік історії українського професійного театру. 14 липня 2016 року місто, в якому Марко Кропивницький створив Театр корифеїв, було названо його ім’ям – місто Кропивницький. Нащадки славетного митця продовжують справу свого видатного попередника, розвивають традиції його мистецтва.

 

Література про життя та творчість митця

Білецький О. М. Кропивницький [Текст] / О. Білецький; Я. Мамонтов // Білецький О. Український театр : хрестоматія: Ч. 2. Український новий театр (від початку XIX до перших років XX ст.). – Харків : Мистецтво, 1941. – С. 125 - 164.

В розділі хрестоматії Ч. 2.Українськийй новий театр авторів О. Білецького та Я. Мамонтова міститься матеріал про життя та творчість Марка Лукича Кропивницького. У цьому виданні подано уривок п’єси «Глитай або ж павук» з повного видання творів М. Кропивницького – ДВУ, 1929, Т. II. «По ревізії» М. Кропивницького – цей сатиричний етюд (подається з деякими скороченнями з повного видання творів М. Кропивницького – ДВУ, 1929, Т. II.) належить до найпопулярніших українських п’єс. Також подано листування М. Кропивницького, його спогади як актора та режисера, нотатки про творчий метод практика театру.

Казимиров О. Робота М. Кропивницького і А. Тесленка з аматорськими драматичними гуртками [Текст] / О. Казимиров.// Казимиров О. Український аматорський театр: (дожовтн. період). – Київ : Мистецтво, 1965. – С. 107 - 109.

Ця стаття є ґрунтовним дослідженням з історії розвитку і становлення українського аматорського театру, аматорської діяльності гуртків Марка Кропивницького та українського письменника Архипа Тесленка.

 

Коломієць Ростислав Григорович. Марко Кропивницький [Текст] / Р. Г. Коломієць; [гол. ред. О.В. Красовацький; худож.-оформ. С.М. Кошелєва]. – Харків : Фоліо, 2019. – 119 с. – (Серія «Знаменіті українці).

Книга з серії «Знаменіті українці» Марко Кропивницький – це біографічне видання про фундатора українського професійного театру Марка Кропивницького (1840-1910). Марко Кропивницький  був надзвичайно обдарованою людиною, створив понад 40 п’єс, заснував перший національний професійний театр на теренах Східної України (уславлений Театр корифеїв), виховав покоління українських акторів-професіоналів. Його акторське обдарування (Марко Кропивницький зіграв більше 500 ролей) доповнювалося прекрасним голосом широкого діапазону (від тенора до високого басу). Крім того, Марко Лукич Кропивницький був автором музики до багатьох своїх п’єс, розумівся на образотворчому мистецтві (це дозволяло йому керувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що виразно проявлялося в його режисерській практиці. 

Кропивницький В. М. Із сімейної хроніки Марка Кропивницького: (Спогади про батька) [Текст] / В. М. Кропивницький; [ред. П.П. Перепелиця; худож. С.С. Ніколаєнко]. – Київ : Мистецтво, 1968. – 214 с.

Пропоновану читачам книгу написав Володимир Маркович Кропивницький – син корифея українського театру Марка Лукича Кропивницького (1840-1910). Побудована на мемуарах, ця книга розкриває перед читачами картини життя і творчості (переважно першого десятиліття XX ст.) славетного українського митця. У книзі читач знайде багато нового і цікавого з родинної хроніки М. Л. Кропивницького, з його життя на хуторі «Затишок» біля Куп’янська, довідається про зв’язки митця з передовими діячами української культури. 

М. Л. Кропивницький [Текст] // Про мистецтво театру / упоряд.: В. Довбищенко, Ю. Бобошко; під. заг. ред. І. Чабаненка; [ред. Н. Хоруженко; худож. В. Хоменко]. – Київ : Мистецтво, 1954. – С. 101-105.

У статті подано матеріали про М. Л. Кропивницького як драматурга і режисера, актора, художника і композитора, листування митця з М. К. Садовським, журнал Театр, №1, К., 1940., листування з В. Лукич-Левицьким – редактором львівського журналу «Зоря», листування з Л. Сабініним – М. Кропивницький пише про свої п’єси : «Глум і помста», «Олеся», «Зайдиголова», «Супротивні течії» та ін., про п’єсу Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля» - з листування М. Л. Кропивницького. Держвидав Україна, 1927. 

Марко Лукич Кропивницький [Текст]: зб. ст. , спогадів і матеріалів / упоряд.: П. Долина, П. Перепелиця; [ред. Л. Низкова; худож. Р. Ліпатов]. – Київ : Мистецтво, 1955. – 528 с.

Це книга про життя та творчість «батька українського театру» – Марка Лукича Кропивницького: у першому розділі – «Автобіографія М. Л. Кропивницького»; у другому розділі – «Статті про творчу діяльність М. Л. Кропивницького як актора, режисера, театрального діяча», третій розділ – «Спогади про М. Л. Кропивницького» - це статті митців: І. Мар’яненка «М. Л. Кропивницький та його театр», Ф. Левицького «Великий талант», О. Суслова «Учитель», О. Дикого «З минулого», Г. Маринича «Спогади про Марка Лукича Кропивницького», С. Паньківського « У справжньому театрі», Л. Ростовцева «Кропивницькии як педагог», О. Дорошевича «Із спогадів», Б. Чернова-Мацієвича «Спогади про М. Л. Кропивницького», П. Коваленка «М. Л. Кропивницький – читець», Й. Маяка «Митець і громадянин», Н. Лазурської «З моїх зустрічей»; Четвертий розділ – «З листування М. Л. Кропивницького» з 1880 року по 1910 рік. 

Маринич Г. М. Л. Кропивницький 1840-1910 [Текст] / Г. Маринич // Корифеї українського театру: матеріали про діяльність театру корифеїв; упоряд., вступ. ст. І. О. Волошина. – Київ : Мистецтво, 1982. – С. 55-103.

В розділі збірки «Корифеї українського театру» відомі митці української культури розповідають про акторську майстерність корифея українського театру Марка Лукича. Кропивницького, про його найвідоміші ролі на сцені українського театру. 

Мар’яненко І. О. М. Л. Кропивницький та його театр [Текст] / І. О. Мар’яненко // Мар’яненко І. О. Минуле українського театру: зустрічі, творча праця. – Київ : Мистецтво, 1959. – С. 9-92.

Мемуари І. О. Мар’яненка розповідають про спільну роботу з М. Л. Кропивницьким як митцем й людиною, подано листування до А. В. Маркович, розповідь про дебют М. Л. Кропивницького на української сцені та творчу діяльність в Одесі. 

Спогади про Марка Кропивницького [Текст]: зб. / упоряд.: П. П. Перепелиця, В. П. Ярош; вступ. ст. П. П. Перепелиці; [ред. Ю.П. Косенко; худож. Ю.В. Бойченко]. – Київ : Мистецтво, 1990. – 216 с.

До збірника увійшли спогади сучасників – діячів української сцени і шанувальників драматичного мистецтва – про життя видатного українського актора, драматурга і організатора театральної справи Марка Лукича Кропивницького (1840-1910). 

Театр Марка Кропивницького: минуле і сучасне [Образотворчий матеріал]: альб. / авт. - упоряд. В. П. Шурапов; ред. рада: В. Бондар, В. Добробатько, О. Сіома; [худож. оформ. І. В. Смичек]. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік», 2004. – 224 с.: іл.

В альбомі розміщено документи, фотографії. ілюстрації, уривки з художніх та публіцистичних творів, а також листів засновника Театру корифеїв, видатного діяча українського театру М. Л. Кропивницького, його учнів та послідовників, відомих літературознавців та мистецтвознавців, театральних діячів, визначених письменників і послідовників, інші матеріали, що свідчать про творчий шлях Театру корифеїв  та його послідовників-нащадків – від дня заснування до сьогодення. Наголошується, що Театр корифеїв, народжений у Єлисаветграді, є одним із найяскравіших виявів потужного духу української нації, її незнищенності, «золотим фондом» культури народу, основою фундаменту національного сценічного мистецтва, запорукою його подальшого розвитку. 

Топська Неллі. Батько українського театру [Текст] / Неллі Топська; [оригінал-макет О. Коритченкова]. – Київ : ТОВ «Книжкова база «Альфа», 2017. – 64 с.

Книга розповідає про життя Марка Кропивницького – видатного драматурга і режисера, засновника та очільника театральних труп, композитора, музиканта, поета, актора. Його називають «батьком українського театру», це визначення повною мірою розкриває багатогранну натуру Творця і Людини. Мистецький шлях Марка Кропивницького є взірцем високого професіоналізму, громадянського подвигу і самовідданого служіння національному культурному відродженню.

 

 

Вокальні твори митця

Ария Панночки: из опери «Вий» [Ноты] / сл. М. Кропивницкого; муз. М. Вериковского; рус. текст. С. Гринберга // Романсы и оперные арии композиторов Украины: для высок. голоса в сопровожд. фп.; [ред. Л. Шохин; лит. ред. Л. Чудова]. – Москва : Гос. муз. изд-во, 1960. – С. 19-21. – Текст: рус., укр. –

Романсы и оперные арии композиторов Украины: вып. 1. – 44 с.

Кропивницький Марко Лукич. Музика до вистав [Ноти]: в 3 т. / М. Л. Кропивницький; [ред. Л. В. Левітова; літ. ред. М. В. Зірко, М. Й. Бахтинський; худож. А.П. Відоняк]. – Київ : Муз. Україна, 1967. – Т. 1 : Вій: клавір / відп. ред. П. Поляков. – 120 с. – (Українське театральне товариство).

Кропивницький Марко Лукич. Музика до вистав [Ноти]: в 3 т. / М. Л. Кропивницькии; [ред. Л. В. Левітова; літ. ред. М. В. Зірко, М. Й. Бахтинський; худож. А.П. Відоняк]. – Київ : Муз. Україна, 1967. – Т. 2 : Невольник пошились у дурні по ревізії: клавір / відп. ред. П. Поляков. – 120 с. – (Українське театральне товариство).

Соловейка [Ноты] / сл. и мелодия М. Кропивницкого; обраб. С. Зарембы для колоратур. сопрано в сопровожд. фп.; [ред. В. Жаров; Л. Чудова]. – Москва : Музгиз, 1960. – 7 с. – (Концертный репертуар вокалиста).

Соловейка [Ноты]: укр. песня / сл. и мелодия М. Кропивницкого; обраб. С. Зарембы для висок. голоса сопровожд. флейты и фп.; [ред. В. Жаров; лит. ред. Емельянова]. – Москва : Музыка, 1977. – 7 с. – (Репертуар вокалиста).

Кропивницький Марко Лукич. Зальоти соцького Мусія [Ноти]: оперетта-дивертисмент: на 3 д.: пісні в лицях / М. Л. Кропивницький; муз. оброб. В. Кирейка; [ред. В.В. Птицин; муз. ред. Г.В. Марцишевська; худож. О.Г. Данченко]. – Київ : Мистецтво, 1963. – 167 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності № 20).

Соловейко [Ноти] / слова і мелодія М. Кропивницького; гармонізація С. Заремби; [ред. Я. Зирянов; худож. О. Павловський]. – Київ : Держ. вид-во обртвор. мистецтва і муз. літ. УРСР. 1960. – 6 с. – (Декада української літератури та мистецтва. Москва 1960).

Підготувала Т.М. Шилова, завідувачка відділу мистецтв. 

Вічна молодість лицаря музики: до 120-річчя з дня народження Миколи Колесси

 

 

«Моє призначення – музика». «Головне, щоб музика жила між людьми, впливала на них, облагороджувала…, щоби наша культура збагачувалася» (Микола Колесса)

 

Микола Філаретович Колесса… Це ім’я існує у дивовижному сплетінні з музикою як невід’ємна частина світу прекрасного. У сузір’ї славетних митців України Микола Колесса посідає місце класика. Його діяльність поєднує композиторську творчість, самовіддану виконавську практику як керівника хорових колективів та диригента професійних оркестрів, плідну працю високоосвіченого педагога, мистецтвознавця, науковця й активного громадського діяча. Йому належить перший і досі єдиний в Україні навчальний посібник з техніки диригування.

Микола Філаретович Колесса народився 6 грудня 1903 року в невеличкому містечку Самбір Львівської області, що розкинулося у мальовничому передгір’ї Карпат, в сім’ї  видатного фольклориста, засновника українського етномузикознавства Філарета Михайловича Колесси (1871-1947). Микола зростав у емоційно насиченій атмосфері музики і співу. Краса народної пісні, чарівні мелодії рідного краю полонили душу юнака. Мрія стати музикантом покликала його здобувати освіту у Празькій консерваторії, де він навчався з 1925 року. У 1928 році Микола Колесса закінчив консерваторію по класу композиції і диригування та філософський факультет Празького університету, а в 1931 році – Празьку школу вищої майстерності по композиції у класі Вітезслава Новака. Повернувшись до Львова, він загорівся полум’ям любові до хорового співу. В цей час хорове виконавство в Україні набуває виняткового значення. Багатовікова народна традиція гуртового співу перетворюється в соціальний чинник, і Колесса поринає у вир суспільних ідей. Разом із С. Людкевичем він займається організацією хорових колективів та пропагандою української хорової пісні.

Свою педагогічну діяльність Колесса починає у Вищому музичному інституті ім. М. В. Лисенка, працюючи викладачем теоретичних дисциплін та диригування, а також в оперній студії при консерваторії Польського музичного товариства. Від дня заснування Львівської консерваторії ім. М. В. Лисенка Микола Колесса займається педагогічною діяльністю, виховуючи нову плеяду диригентів: з 1940 року – доцент, з 1957 – професор, з 1953 по 1965 рік – ректор консерваторії. Після возз’єднання західноукраїнських земель із Радянською Україною він диригує симфонічним оркестром Львівської філармонії (1940-1953), під час німецької окупації працює диригентом у Станіславському театрі, там же керує аматорським чоловічим хором «Думка», потім викладає у Львівській музичній школі, керує хором студентів «Бандурист». З 1944 по 1947 рік став за диригентський пульт Львівського театру опери та балету, а з 1946 по 1948 роки очолював Державну хорову капелу УРСР «Трембіта». Активна діяльність його як диригента понад чотири десятиліття. За цей час вин зробив  надзвичайно вагомий внесок у популяризацію творів української та зарубіжної класики.

Велика любов до рідного народу найяскравіше проявилась у творах композитора. Микола Колесса – видатний майстер української композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри : твори для симфонічного оркестру (серед них – 2 симфонії, Українська сюїта), фортепіанні композиції, камерні твори, Прелюдія і фуга для органу, мелодекламації у супроводі фортепіано і симфонічного оркестру, музика до театральних вистав та кінофільмів, романси, пісні, дуети, терцети тощо. Але найвагоміша частина музичного доробку Маестро представлена хоровими творами.

Композитор працює з музичним фольклором різних етнографічних територій Західної України. Він створює цикли обробок народних пісень, глибоко відчуваючи локальний колорит. Дослідники творчості композитора стверджують, що жоден український митець не зміг так яскраво й переконливо відтворити своєрідність фольклору, як Микола Колеса.

Заслуговує на увагу обробки народних пісень, що об’єднанні за жанровими ознаками – колядки, щедрівки та стрілецькі пісні. В них народні виконавські прийоми вдало поєднуються з сучасними прийомами композиторського письма.

Микола Колесса – спадкоємець і продовжувач кращих традицій і високих принципів народності українських композиторів – класиків XIX ст., і в першу чергу – основоположника української композиторської школи М. В. Лисенка. Водночас, завдяки свої яскравій образності, оригінальності тематизму і виражальних засобів, його самобутня фортепіанна творчість стоїть поряд з фортепіанною музикою таких видатних українських митців, як Я. Степовий, В. Косенко, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький та інші, збагачуючи скарбницю українського музичного мистецтва.

У 2006 році видатний композитор пішов з життя, залишивши після себе безцінний спадок. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. 9 листопада 2013 року на могилі видатного українського композитора, диригента Миколи Колесси відкрили пам’ятник. Автори пам’ятника – скульптор С. Литвиненко, архітектор М. Рибинчук. За свої вагомі творчі досягнення Микола Колесса здобув звання заслуженого діяча мистецтв УРСР (1951) та Народного артиста УРСР (1972). Також він – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України (1997), кавалер орденів «За заслуги» (2000) та князя Ярослава Мудрого Першого ступеня (2003). У 1993 р. його було нагороджено Почесною відзнакою Президента України, а у 2002 р. присвоєно звання «Герой України.»

Ім’я Миколи Колесси названо Перший міжнародний фестиваль диригентського виконавства, що проходить у Львові. Зерна любові до українського мистецтва проросли благодатними сходами в учнях М. Колесси. Такі імена як С. Турчак, І. Гамкало, Ю. Луців, Є. Вахняк, Т. Микитка, Б. Антків, Я. Скибинський, І. Юзюк, В. Пащенко, М. Сильвестров, Р. Филипчук, Я. Колесса та багато інших примножили славу Вчителя і стали гордістю нашої України. Могутня плеяда визнаних майстрів складає фундаментальну школу професійного мистецтва, найцінніше духовне надбання суспільства.

 

Література про життя та творчість композитора

 

Волинський Й. Композитор Микола Колесса [Текст] / Й. Волинський [ред. Ю. Разумєєв]. – Львів : Кн.- журн. вид-во, 1954. – 55 с.

Це видання про творчість українського композитора, диригента Миколи Колесси як автора багатьох хорових і інструментальних творів, який відзначається індивідуальними творчими рисами. Його музика щира й безпосередня, вона чарує слухача світлим, бадьорим настроєм і яскраво виявленим українським національним колоритом. Автор видання також розповідає про педагогічну діяльність Миколи Колесси як творчу працю, яка вносить свій вклад у справу розвитку української культури.

Гоян Ярема. Маестро [Текст] : есе / Ярема Гоян [ред. С. О. Герейло, худож. оформ. М. С. Пшінка]. – Київ : «Веселка», 2005. – 207 с.: іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Книжка присвячена життю і творчості славетного музиканта, композитора, диригента, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України Миколи Колесси доля якого увібрала столітній досвід української нації, її духовні набутки та звершення. Іван Франко, Леся Українка, Микола Лисенко, та інші світочі стояли біля витоків його таланту, який спалахнув яскравою зорею на овидах нашої культури і поклав початок самобутній диригентській школі у музичному просторі України, виховав цілу плеяду талановитих діячів-музикантів. Видання ілюстроване світлинами і документальними матеріалами.

 

Паламарчук О. Микола Колесса [Текст] / О. Паламарчук; рец. М. П. Загайкевич; [ред. В. П. Корнейчук, худож. Б. Й. Бродський]. – Київ : Муз. Україна, 1989. – 76 с.: іл. – (Творчі портрети українських композиторів).

Науково-популярний нарис з серії «Творчі портрети українських композиторів» знайомить найширші кола шанувальників музики з життєвою творчістю визначного українського композитора, диригента, культурно-громадського діяча Миколою Колессою.

 

Науково-методичні роботи композитора

 

Колесса М. Основи техніки диригування [Текст] / Микола Колесса; [ред. Н. О. Хоруженко, худож. О. Г. Ком'яхов]. – Київ : Держ. вид-во образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 194 с.

Колесса М. Основи техніки диригування [Текст] / Микола Колесса. – 2-ге вид.; [ред. Н. О. Хоруженко, худож. О. Г. Ком'яхов]. – Київ : Муз. Україна., 1973. – 194 с.

 

Вокальні твори композитора

 

Колесса М. Засвітило сонце волі [Ноти] : для баритона та міш. хору без супроводу / Микола Колесса; слова нар.; [ред. Ф. Надененко] : Київ : «Мистецтво», 1953. – 10 с.

Колесса М. Нові пісні [Ноти] / Микола Колесса; [ред. В. Ф. Таловиря, худож. В. А. Єгоров]. – Київ : Муз. Україна., 1972. – 24 с.

Колесса М. Обробки українських народних пісень [Ноти] : для голосу в супроводі фортепіано / Микола Колесса; [ред. Л. В. Левітова, літ. ред. П. Г. Горецький]. – Київ : Муз. Україна, 1978. – 30 с.

Колесса М. Ой зелена Буковино [Ноти] : для баритона та міш. хору в супроводі фортепіано / Микола Колесса; слова П. Голубничого; [ред. Г. Марцишевська, худож. А. Пономаренко] : Київ : Мистецтво, 1968. – 7 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності № 29).

Колесса М. Ой чого ж ти, дівчинонько. А в ліску, в ліску [Ноти] : гуцул. вес. пісні в оброб. для міш. хору без супроводу / Микола Колесса; [ред. В. Полевой, худож. В. Квітка] : Київ : Мистецтво, 1964. – 2 с.

Колесса М. Усміхаються дівчата [Ноти] : для голосу з фортепіано / Микола Колесса; слова І. Кутеня; [ред. А. Лазаренко , худож. В. Писаренко] : Київ : Музфонд СРСР, 1953. – 2 с.

 

Фортепіанні твори композитора

 

Колесса М. Вибрані фортепіанні твори [Ноти] / Микола Колесса; ред.-упоряд. К. Колесса-Гелитович; вступ. ст. Т. Гнатів; [ред. С. Я. Фільштейн, літ. ред. Л. Н. Рахліна]. – Київ : Муз. Україна, 1984. – 72 с. – (Бібліотека ДМШ).

Колесса М. Картинки Гуцульщини [Ноти] : сюїта для фортепіано / Микола Колесса; [муз. ред. Ю. Рожавська, худож. М. Остапко]. – Київ : Сов. композитор, 1961. – 11 с.

Колесса Н. Три коломыйки [Ноты] / Николай Колесса; [ред. А. Бузовкин, худож. Г. Булдыгин]. – Ленинград : Сов. Композитор, 1962. – 10 с.

Колесса М. Фантастичний прелюд. (Мі-бемоль мажор) [Ноти] : для фортепіано / Микола Колесса; [ред. Л. Кауфман, худож. А. Кичай]. – Київ : Музфонд УРСР, 1961. – 6 с.

 

Хорові твори композитора

 

Дума про Переяславскую раду (1654-1954) [Ноты] : для смеш. хора без сопровожд.; муз. Н. Колессы, сл. И. Кутеня; [ред. А. Сапожников, лит. ред. Р. Рапопорт]. – Москва : МУЗГИЗ, 1954. – 5 с.

Колесса М. Вибрані хорові твори [Ноти] / Микола Колесса; [ред. В. Ф. Таловиря, літ. ред. Л. С. Каширіна]. – Київ : Муз. Україна, 1983. – 72 с.

Колесса М. Хорові твори [Ноти] / Микола Колесса; ред.: Г. Я. Гембер, С. І. Зажитько [літ. ред. В. А. Семенко]. – Київ : Муз. Україна, 1991. – 48 с.

Колесса М. Хорові твори [Ноти] / Микола Колесса; [муз. ред. Н. А. Величко, літ. ред. В. М. Пономаренко]. – Київ : Муз. Україна, 2005. – 157 с.

Підготувала Т.М. Шилова, завідувачка відділу мистецтв