* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

четвер, 26 травня 2016 р.

Литературный калейдоскоп: книги отмечают юбилей


«Если хочешь познать самого себя, то посмотри, как делают это другие; если же хочешь других понять, то посмотри на свое собственное сердце!»
Фридрих Шиллер


В истории литературы каждой страны есть книги, которые становятся символами своего времени, вбирают в себя мироощущение целой эпохи.
Гамлет, Дон Кихот, отец Горио, Мартын Боруля, Джеймс Броуди, Анна Каренина, Эсмеральда и многие другие классические образы мировой литературы созданы воображением писателей, но в них воплощены черты человека определенной исторической эпохи, социальной среды, неповторимого национального характера. Читатель воспринимает эти персонажи как реальных людей, у которых своя неповторимая судьба…




Оноре де Бальзак (1799 -1850) — французский писатель, один из основоположников реализма в европейской литературе. «Шагреневая кожа» открывает период творческой зрелости Бальзака. Книга, написанная с великолепной щедростью мысли и таланта, поражает универсальностью охвата жизни, широтой философского замысла, разнообразием наблюдений.
Роман «Шагреневая кожа» входит в грандиозную «Человеческую комедию» - эпопею, состоящую более чем из 90 романов, повестей, рассказов, связанных общим замыслом и множеством персонажей. Поднятые в этих произведениях темы не утратят своей актуальности никогда.
Первый отрывок из романа напечатан в декабре 1830 года, два других – в мае 1831 года. Полностью роман был издан в двух книгах с предисловием автора в Париже в августе 1831 года. Отдельные отрывки из романа Бальзак публиковал в периодических изданиях еще до выхода романа в свет. Своему произведению Оноре де Бальзак дал своеобразный графический эпиграф – черную горизонтальную волнистую линию. Этот эпиграф взят из романа английского писателя XVIII века Л. Стерна «Жизнь и мнения Тристрама Шенди, джентльмена». Такого рода волнистую линию (только вертикальную) чертит концом своей палки один из персонажей романа капрал Трим, выказывая этим свое суждение о человеческой жизни.

Бальзак О. Шагреневая кожа. Эликсир долголетия. Поиски Абсолюта /пер. с фр. Б.А. Грифцова; худож.- оформитель И.В. Осипов. – Харьков: Фолио, 2009. – 507 с. – (Классика).
Сделка с дьяволом – этот вопрос интересовал не одного писателя и не один из них уже ответил на него. А вдруг все можно повернуть так, что ты окажешься в выигрыше? А вдруг в этот раз Судьба улыбнется тебе? А вдруг ты станешь тем единственным, кому удастся перехитрить силы зла?.. Так думал герой романа «Шагреневая кожа». Он проигрался в казино и уже готов был свести счеты с жизнью, как вдруг судьба дала ему шанс: молодой человек получает кусок шагреневой кожи, который может выполнить его любое желание. С одним условием – при исполнении желания кожа уменьшается, и убывают дни его жизни. Так что же это – дар судьбы или ее проклятие?..

Жанр – драма
Режиссер – Ален Берлинер
Страна – Франция
Год – 2010
Главный герой, молодой и честолюбивый Рафаэль де Валентен, мечтает разбогатеть и прославиться. Он беден и живёт в съёмной квартирке за счёт милосердной хозяйки и её дочери Полины, которой он изредка даёт уроки фортепиано, лучшим средством для осуществления своих желаний, по его мнению, является разум. Он активно и самозабвенно пишет, надеясь в скором времени опубликовать сборник философских эссе о всех великих мыслителях под общим названием «Теория воли». Однако издатель возвращает ему рукопись. Рафаэль решает попытать удачу в светской среде общества…









Чарльз Джон Хаффем Диккенс (1812-1870) — английский писатель, классик мировой литературы. Не было ни одного крупного писателя XIX и XX веков, которые бы не испытали на себе магического влияния английского романиста.
Произведения Чарльза Диккенса, созданные в 60-е годы XIX столетия, по своему тону несколько отличны от того, что было им создано в предшествующие десятилетия. В них в какой-то мере воскресают бодрые, жизнеутверждающие мотивы, вновь оживают юмор, шутка. К таким произведениям относится роман «Большие надежды».  Роман публиковался в издаваемом Диккенсом еженедельном журнале «Круглый год» с декабря 1860 по август 1861 года. Затем был издан отдельно. «Вы не будете сетовать на недостаток юмора, как в «Повести о двух городах», - так писал Диккенс своему другу Джону Форстеру, посылая ему первые выпуски «Больших надежд».

Диккенс Ч. Большие надежды /пер. с англ. М.Ф. Лорие; рисунки И. Кускова. – М.: Изд-во Детской литературы, 1958. – 408 с.
В этом романе Диккенс частично возвращается к своим более ранним произведениям, в центре которых стоит фигура обездоленного маленького героя, подверженного всем испытаниям суровой жизни. В романе переплелись судьбы героев – маленького Пипа и гонимого всеми каторжника Абеля Мэгвича. Криминально-авантюрная атмосфера романа усиливается еще сказочно-фантастическим элементом. Судьба сталкивает Пипа с мисс Хэвишем, дом которой окружен тайнами…



Жанр – драма
Режиссер – Майк Ньюэлл
Страна – Великобритания - США
Год – 2012
Юный сирота Пип растёт в доме своей сестры, которая постоянно его унижает. Однажды, на пути мальчика встречается беглый каторжник, который изменяет всю его судьбу…






Всеволод Владимирович Крестовский (1840-1895) -  русский поэт и прозаик, литературный критик, журналист.
Еще в гимназические годы В.В. Крестовский начал писать стихи.  С семнадцати лет он стал печататься.  За всю свою жизнь Крестовский написал множество очерков, рассказов, повестей, романов. Наибольшей популярностью в то время из всего написанного пользовался его роман «Петербургские трущобы».
 В 1858 году Крестовский становится свидетелем уличного происшествия, которое дала толчок к замыслу большого романа «Петербургские трущобы». Созданию книги предшествовало изучение судебных архивов, домов бедноты и воровских притонов с помощью пристава К.К. Гаворовских и будущего начальника петербургской сыскной полиции И.Д. Путилина. Использованы были и некоторые, известные современникам скандальные и криминальные факты и случаи из светской жизни.
Первая публикация романа в журнале «Отечественные записки» в 1864-1866 гг. принесла автору огромный успех. Отдельным изданием роман вышел в 4 томах (1867) и выдержал несколько переизданий. Роман не просто читали, им зачитывались.

Крестовский В. Петербургские трущобы (Книга о сытых и голодных): роман: в 2-х кн. Кн. 1: Ч. 1-4: Старые годы и стары грехи; Новые отпрыски старых корней; Два уголовных дела; Заключенники /вступ. ст. М. Отрадина; подгот. Текста, примеч. Т. Орнатской. – Л.: Художественная литература, 1990. – 704 с., 1 л. портрет.
Социально-авантюрный роман В.В. Крестовского – одно из популярнейших произведений русской литературы XIX века. В основе сюжета – история нескольких лиц, принадлежащих к различным слоям общества и связанных между собой семейно-бытовыми отношениями.



Жанр – мелодрама, драма, история
Режиссер – Вадим Зобин, Марк Орлов, Леонид Пчелкин
Страна – Россия
Год – 1994
Картина поставлена по мотивам романа «Петербургские трущобы» Всеволода Крестовского. Авторы фильма использовали лишь начало литературного произведения, убрав всю социальную проблематику романа, полностью переписав сюжетную канву и характеры главных действующих лиц.




Арчибалд Джозеф Кронин (1896-1981) —английский писатель, романист, завоевавший признание своими произведениями 30-х годов.  Его детские годы прошли в небольшом шотландском городке Кардроссе. В 1925 году Кронин получил звание «доктора медицинских наук». Однако вскоре в связи с болезнью ему пришлось прервать врачебную практику. Оторванный от повседневных обязанностей, он начал писать роман. За короткий срок был написан его первый роман «Замок шляпочника», известный в русском переводе как «Замок Броуди». Роман увидел свет в 1831 году и навсегда связал Кронина с литературной деятельностью.

Кронин А. Замок Броуди /пер. с англ. М.Е. Абкиной. – Киев: Вища школа, изд-во при Киевском ун-те, 1989. – 5123 с., ил.
«Замок Броуди» считается одним из лучших произведений писателя. В нем сочетается глубина социальных и психологических характеристик, конфликтов и человеческих характеров. Центральным персонажем является Джеймс Броуди, владелец магазина шляп, живущий в доме со своей престарелой матерью, женой Маргарет, 24-летним сыном Мэтью и двумя дочками - семнадцатилетней Мэри и двенадцатилетней Несси.






Джером Дейвид Сэлинджер (1919-2010) - американский писатель. Его первый рассказ «Молодые люди» увидел свет в 1940 году. С того времени многие американские журналы стали охотно публиковать рассказы молодого писателя. В его историях мастерство писателя сочеталось с оригинальными сюжетными поворотами, что всегда нравилось читателям, а в особенности американским издателям, высоко ценившим занимательность и профессионализм.
Летом 1951 года Сэлинджер опубликовал самое знаменитое свое произведение – «Над пропастью во ржи», который спустя несколько месяцев был назван лучшим американским бестселлером. Успех был настолько велик, что ошеломил не только критиков, но и самого автора.

Сэлинджер Дж. Д. Над пропастью во ржи: роман, рассказы /пер. с англ. Р. Райт-Ковалевой; предисл. А.М. Гаврилюк. – Львов: Вища школа, изд-во при Львовском ун-те, 1986. – 200 с.
Сэлинджер выбрал форму романа-исповеди, самую экспрессивную из возможных романных форм. Семнадцатилетний Холден Колфилд, главный герой повествования, находясь на излечении в санатории для нервных больных, рассказывает о том, что с ним произошло около года тому назад, когда ему было шестнадцать лет. Автор знакомит читателя с героем в момент острого нравственного кризиса, когда столкновение с окружающим оказалось для Холдена невыносимым…


Селінджер, Джером Девід. Над прірвою у житі: повість /перекл. З англ. О. Логвиненка; передм. Ю. Покальчука. – Київ: Котигорошко, 1993. – 192 с.
Перший переклад цього твору українською мовою вийшов під назвою «Над прірвою у житі», що є аналогом назви російського перекладу («Над пропастью во ржи»). Перевидання того ж перекладу 2010 року вийшло вже під назвою «Ловець у житі», що є буквальним перекладом оригінальної назви англійською.

неділя, 15 травня 2016 р.

Возвращение Мастера: к 125-летию со дня рождения Михаила Афанасьевича Булгакова



«Веселый. Артистичный. Блестящий...
Веселясь, играя, перемещал он черты повседневности в создаваемые им художественные миры…»

Мариэтта Чудакова



В красивом городе со славной и необычной историей – Киеве – 3(15) мая 1891 года в семье Афанасия Ивановича Булгакова,  преподавателя Киевской  духовной академии и его жены Варвары Михайловны родился их первенец – будущий писатель и драматург Михаил Афанасьевич Булгаков.
Киев – город детства и юности Михаила Булгакова. В своих произведениях слово «Город» Булгаков часто писал с большой буквы, подразумевая Киев. На страницах романа «Белая гвардия» автор так описывает свой любимый город: «Как многоярусные соты, дымился, и шумел, и жил Город…. Сады стояли безмолвные и спокойные, отмеченные белым, нетронутым снегом. И было садов в Городе так много, как ни в одном городе мира. Они раскинулись повсюду огромными пятнами, с аллеями, каштанами, оврагами, кленами и липами. Сады красовались на прекрасных горах, нависших над Днепром, и, уступами поднимаясь, расширяясь, порою пестря миллионами солнечных пятен…».
Родители М. Булгакова происходили из старинных семей священнослужителей и купцов: Булгаковых, Ивановых, Покровских, Турбиных, Поповых. В семье Булгаковых главную роль в воспитании детей играла мать, Варвара Михайловна, урожденная Покровская, дочь протоиерея Казанской соборной церкви в городе Карачеве Орловской губернии. Именно мама приобщила юного Михаила к сочинительству и театральному творчеству. Позднее образ «мамы, светлой королевы», воплотился в первом романе писателя «Белая гвардия».
Булгаковы жили сначала на Воздвиженской, потом на Печерске, в Кудрявском переулке, а в 1906 году переехали жить в дом № 13 на Андреевском спуске – знаменитый ныне «Дом Турбиных».





В октябре 2007 года возле дома-музея Михаила Булгакова в Киеве была установлена скульптура писателя в бронзе работы Николая Рапая. Бронзовый памятник помещен на гранитный пьедестал. Желающие могут присесть на скамью рядом с любимым писателем и сфотографироваться. В это время нужно обязательно выполнить магический ритуал – шепнуть на ухо писателю свое заветное желание, и тогда оно обязательно сбудется.









Штрихи к портрету писателя
  • Первый свой рассказ «Похождения Светлана» Михаил Булгаков написал, когда ему исполнилось 7 лет. Любимыми писателями Михаила Афанасьевича были Гоголь, Салтыков-Щедрин и Чарльз Диккенс.
  • Фамилию бабушки по матери, Анфисы Ивановны Турбиной, писатель впоследствии подарил своим любимым героям романа «Белая гвардия» и пьесы «Дни Турбиных».
  • Михаил Афанасьевич был человеком всесторонне одаренным: рисовал, играл на рояле и брал уроки игры на скрипке, был превосходным рассказчиком. Он исполнял на рояле увертюры и сцены из всех своих любимых опер: «Фауст», «Кармен», «Руслан и Людмила», «Севильский цирюльник», «Травиата», «Тангейзер», «Аида». Михаил слушал свою любимую оперу «Фауст» - 41 раз,  будучи гимназистом и студентом. У Михаила Булгакова был мягкий, красивый баритон. В гимназические годы он мечтал стать оперным артистом. На столе у него стояла фотография артиста Киевской оперы Льва Сибирякова с надписью «Мечты иногда претворяются в действительность».
  • Увлечение театром было одно из главных в жизни семьи Булгаковых и Михаила – гимназиста и студента. Первая пьеса, в которой играл двенадцатилетний Михаил – детская сказка «Царевна Горошина». В ней он играл лешего и атамана разбойников. Студентом Михаил Афанасьевич участвовал в любительских платных спектаклях, которые ставились в дачном поселке Буча летом 1910 года, под фамилией Агарина.
  • В сентябре 1916 года Михаил Булгаков сдал выпускные экзамены в Киевском императорском университете св. Владимира, получив звание «лекаря с отличием». Позже в своей автобиографии Михаил Булгаков писал: «…Судьба сложилась так, что ни званием, ни отличием не пришлось пользоваться долго. Как-то ночью в 1919 году, глухой осенью, едучи в расхлябанном поезде, при свете свечки, вставленной в бутылку из-под керосина, написал первый маленький рассказ. В городе, в который затащил меня поезд, отнес в редакцию газеты. Там его напечатали…».
  • В декабре 1917 года М. А. Булгаков впервые приехал в Москву к своему дяде, известному московскому врачу-гинекологу Н. М. Покровскому, ставшему прототипом профессора Преображенского из повести «Собачье сердце». В конце сентября 1921 года М. А. Булгаков окончательно переехал в Москву. Первый московский адрес писателя – Большая Садовая, дом 10, квартира 50. В 2007 году здесь был учрежден мемориальный музей писателя. А дальше были годы испытаний и новые произведения, принесшие автору через десятилетия мировую славу.



Произведения Михаила Булгакова из фонда библиотеки

Булгаков М. Сочинения в 4-х тт. Т. 1. Страшно жить, когда падают царства /вступ. ст. В.И. Лосева. – М.: Вагриус, 2003. – 528 с.
Каждый том посвящен определенной теме в творчестве писателя. Во вступительной статье предпринята попытка осмыслить наследие классика литературы ХХ века с точки зрения ключевых для его творчества тематических направлений. Проведены прямые параллели между жизнью Булгакова и его романами, рассказами, пьесами.
В первый том вошли: роман «Белая гвардия», пьесы «Дни Турбиных» и «Бег», рассказы: «Красная корона», «Грядущие перспективы»…



Булгаков М. Сочинения в 4-х тт. Т. 2. За что ты гонишь, меня судьба?! /вступ. ст. В.И. Лосева. – М.: Вагриус, 2003. – 480 с.
В том включены сочинения, посвященные Мольеру - пьеса «Кабала святош», роман «Жизнь господина де Мольера». Пушкину - пьеса «Александр Пушкин».  Роман «Записки покойника».




Булгаков М. Сочинения в 4-х тт. Т. 3. Наука еще не знает способа обращать зверей в людей… /вступ. ст. В.И. Лосева. - М.: Вагриус, 2003. – 320 с.
В том вошли: «Записки юного врача», «Морфий», «Собачье сердце», «Роковые яйца».
«Записки юного врача» - цикл, состоящий из рассказов:  «Полотенце с петухом», «Стальное горло», «Крещение поворотом», «Вьюга», «Звездная сыпь», «Тьма египетская», «пропавший глаз». Все эти рассказы в 1925-1926 гг. публиковались в московском журнале «Медицинский работник», а также в ленинградском журнале «Красная панорама» - рассказ «Стальное горло».


Булгаков М. Сочинения в 4-х тт. Т. 4. А дьявола тоже нет? /вступ. ст. В.И. Лосева. – М.: Вагриус, 2003. – 480 с.
В том вошли произведения Михаила Булгакова –  повесть «Похождения Чичикова», фельетон «Дьяволиада» и роман «Мастер и Маргарита».




Булгаков М.А. Багровый остров: ранняя сатирическая проза /сост., вступ. статья и примеч. В. Сахарова. – М.: Художественная литература, 1990. – 479 с.
В книгу вошли повести: «Роковые яйца», «Собачье сердце», «Похождение Чичикова», автобиографические произведения «Записки на манжетах», «Дьяволиада», «Самогонное озеро» и др. Первые критики этих произведений отмечали наклонность таланта писателя к соединению быты, фантастики и сатиры.



Булгаков М.А. Кабала святош: роман, пьесы, либретто /сост. В.И. Лосев, В.В. Петелин; авт. ступ ст. В.В. Петелин. – М.: Современник, 1991. – 703 с., портр.
В сборник вошли произведения Михаила Булгакова, созданные в 1929-1937 годы. Среди них роман «Жизнь господина де Мольера», впервые издающийся без купюр, пьесы и либретто опер, которые ранее широко не публиковались – «Петр Великий», «Рашель» и др.


Булгаков М. Майстер і Маргарита: роман /пер. з рос. М.А. Білоруса; передмова і примітки Н.П. Євстаф’євої; худож.-ілюстратор Д.Б. Бублик; худож.-оформлювачі Б.П. Бублик, С.І. Правдюк. – Харків: Фоліо, 2006. – 415 с. – (Б-ка світової літератури).  
Роман «Мастер и Маргарита» при жизни Булгакова не был завершен и не публиковался. Скорее всего, к 1928 г. относится возникновение замысла романа, а работа над текстом началась в 1929 г.  В первой редакции роман имел названия: «Черный маг», «Копыта инженера», «Жонглер с копытом»…
Булгаков М. Под пятой. Мой дневник /предисл. Г. Файмана. – М.: Правда, 1990. – 48 с.
В издание вошли: «Из дневника 1922 года», «Под пятой». Мой Дневник», «Грядущие перспективы» и «Красный флаг».




Булгаков М.А. Повести, рассказы, фельетоны. – М.: Советский писатель, 1988. – 624 с.
В книгу прозы Михаила Булгакова вошли фельетоны, рассказы, повести, созданные писателем в двадцатые годы и публиковавшиеся в периодике тех лет: «Неделя просвещения», «Красная корона», «Ханский огонь» и др.




Булгаков М.А. Пьесы. – М.: Советский писатель, 1991. – 800 с.
В сборнике наиболее полно представлена драматургия писателя. Кроме оригинальных пьес в него вошли известные инсценировки для театра произведений М. Сервантеса, Н. Гоголя, менее известная инсценировка романа Л. Толстого «Война и мир».


Булгаков М. Пьесы 20-х годов /театральное наследие. 2-е изд., стереотип. – Л.: Искусство, 1990. – 591 с., ил.
В издании собраны законченные драматические произведения Михаила Булгакова, созданные им в 1920-е годы: «Белая гвардия», «Дни Турбиных», «Зойкина квартира», «Бег», «Багровый остров». В специальном разделе представлены другие варианты этих пьес, а также литературный фельетон «Багровый остров». Каждое произведение сопровождается подробным театроведческим, историко-литературным и текстологическим комментарием.
Булгаков М.А. Ранняя проза: рассказы, повести /сост., автор вступ. ст. Н.М. Сергованцев. – М.: Современник, 1990. – 479 с.
В своих произведениях Михаил Булгаков обладал не только сатирическим, но и лирическим даром, который делает его прозу неповторимой. В издание вошли: «Летучий голландец», «Египетская мумия», «Китайская история» и др.


Булгаков М.А. Собачье сердце. Повести. Пьесы. Рассказы и фельетоны. /иллюстрации А.Г. Воробьева. – М.: Дом, 1995. – 352 с.
В книгу вошли наиболее известные повести, пьесы и избранные рассказы разных лет: «Дьяволиада», «Роковые яйца», «Собачье сердце», «Иван Васильевич», «Зойкина квартира», «Колесо судьбы», «Похождение Чичикова»…


Булгаков М. Чаша жизни: повести, рассказы, очерки, фельетоны, пьесы, письма /предисл. Б.В. Соколова; сост., подгот. текста и коммент. Б.С. Мягкова, Б.В. Соколова. – М.: Советская Россия, 1989. – 592 с., 1 л. портр.
В книгу вошли произведения писателя, отражающие различные этапы творческого пути – «Дьяволиада», рассказы библиотеки «Смехач», «Записки на манжетах», «Трактат о жилище»…








Литературоведческие издания о жизни и творчестве Михаила Булгакова



Барков А.Н. Роман Михаила Булгакова «Мастер и Маргарита»: альтернативное прочтение /художник-оформитель Л.Д. Киркач-Осипова. – Харьков: Фолио, 2006. – 350 с.
У каждого, кто прочитал великий роман М.А. Булгакова «Мастер и Маргарита», есть свое личное отношение к нему и к его героям, и споры вокруг него продолжаются постоянно. Автор книги, А.Н. Барков, предлагает взглянуть на роман в совершенно неожиданном аспекте.



Белобровцева И.З., С.К. Кульюс. Путеводитель по роману М.А. Булгакова «Мастер и Маргарита»: учебное пособие. – М.: Изд-во Московского университета, 2012. – 208 с.  – (Школа вдумчивого чтения).
Книга дает представление об одном из самых изумительных литературных творений ХХ века. Об истории создания и публикации романа, культурно-исторических кодах, о времени и пространстве…



Белозерская-Булгакова Л.Е. Воспоминания /сост. и послесловие И. Белозерского. – М.: Художественная  литература, 1989. – 223 с.
Книга второй жены М.А. Булгакова Любови Евгеньевны Белозерской-Булгаковой включает в себя несколько очень интересных материалов: «У чужого порога», «О, мед воспоминаний», «Так было…». В книге представлены фотографии Л.Е. Белозерской-Булгаковой, ее родственников, М.А. Булгакова, его друзей и знакомых.



Виленский Ю.Г. Доктор Булгаков: монография. – Киев: Здоровье, 1991. – 256 с.
Монография посвящена исследованию влияния медицины на творчество Михаила Булгакова. В книге представлены интересные иллюстрации, фотодокументы, отражающие медицинскую линию в биографии и творчестве писателя.




Дневник Елены Булгаковой /сост., комментарии В. Лосева и Л. Яновской; вступ. ст. Л. Яновской. – М.: Книжная палата, 1990. 400 с. – (Из рукописного наследия).
Дневник Е.С. Булгаковой охватывает последний период жизни и творчества великого писателя и драматурга – 1 сентября 1933 – 19 февраля 1940 г. В нем зафиксирована повседневная жизнь писателя, его интересы, творческие планы, рабочие и дружеские встречи с деятелями искусства и литературы. Подробно отражен процесс работы над романами «Жизнь господина де Мольера», «Мастер и Маргарита», пьесами «Пушкин», «Иван Васильевич», «Мольер», оперными либретто.
Кончаковский А., Малаков Д. Киев Михаила Булгакова: фотоальбом. – Киев: Мыстэцтво, 1990. – 284 с.
Рассказ в фотографиях о жизни Михаила Булгакова в Киеве – городе, где он родился и рос, который всегда любил. И о времени – великом и трагическом, пережитом писателем и его городом.
Зеркалов А. Евангелие Михаила Булгакова /Александров Зеркалов. - М. : Ломоносовъ, 2012. - 224 с.
Книга посвящена исследованию ершалаимских глав романа "Мастер и Маргарита" через призму первоисточников булгаковского текста - канонических Евангелий, Талмуда, трудов древних историков и более поздних авторов, на которые прямо или косвенно указывает текст знаменитого романа.



Михаил Булгаков. Киевское эхо: сборник воспоминаний и писем /сост. А.П. Кончаковский, С.П. Ноженко. – Киев: Проминь, 2011. – 304 с., ил.
В сборнике публикуются воспоминания, письма современников и близких людей Михаила Афанасьевича Булгакова – сестры Надежды Булгаковой (Земской), первой супруги Михаила Афанасьевича – Татьяны Лаппа, лучшего друга Александра Гдешинского… Представлены фотографии той эпохи, которые позволяют окунуться в мир, окружавший великого драматурга и писателя.


Смелянский А.М. Михаил Булгаков в Художественном театре. – 2-е изд., доп. – М.: Искусство, 1989. – 432 с., ил.
Михаил Булгаков говорил, что проза и драматургия для него – как правая левая рука пианиста. Книга рассматривает историю таких пьес, как «Дни Турбиных», «Бег», «Мольер», инсценировки «Мертвых душ» и их постановки на сцене МХАТ. Дается анализ «Театрального романа и пьесы «Батум».

Соколов Б.В. Булгаковская эжнциклопедия. – М.: Локид - Миф, 1998. – 592 с., ил. – («Ad Marginem»).
Настоящая энциклопедия – вторая в истории энциклопедия такого рода (после «Лермонтовской»). Она отличается оригинальным авторским взглядом на жизнь и творчество Михаила Булгакова. Читатель найдет в энциклопедии разгадки многих тайн биографии писателя и его произведений, узнает о прототипах полюбившихся персонажей.


Соколов Б.В. Роман М. Булгакова «Мастер и Маргарита». Очерки творческой истории. – М.: Наука, 1991. – 176 с.
В книге исследуется процесс творчества М. Булгакова на примере его знаменитого романа. Автором выявляются литературные, исторические и реальные (прототипы) источники, сложная структура и хронология. Раскрывается идейное содержание и особенности поэтики.



Соколов Б. Три жизни Михаила Булгакова. – М.: Эллис Лак, 1997. – 432 с.
Известный исследователь творчества Булгакова, доктор филологических наук сделал попытку по-новому светить непростой жизненный и творческий путь М.А. Булгакова. Раскрываются тайны таких шедевров, как «Мастер и Маргарита», «Бег», «Дни Турбиных», «Мольер».





Таглина О.В. Михаил Булгаков /худож.- оформитель Е.В. Вдовиченко. – Харьков: Фолио, 2009. – 123 с.. – (Знаменитые украинцы).
Михаил Булгаков не только один из самых читаемых писателей современности – он личность невероятно притягательная и цельная, что проявилось во всем его творчестве. Сегодня произведения Булгакова постоянно переиздаются, по ним снимают художественные фильмы, спектакли по его пьесам – в репертуаре многих театров.


Чудакова М.О. Жизнеописание Михаила Булгакова. – М.: Книга, 1988. – 496 с., ил.
Первая научная биография Михаила Булгакова – плод многолетней работы автора. Множество документов, свидетельств современников писателя дали возможность автору не только скрупулезно воссоздать вехи жизни Булгакова, но и его творческий облик.




Яновская Л.М. Треугольник  Воланда. К истории романа «Мастер и Маргарита». – Киев: Либідь, 1992. – 189 с., ил.
Лидия Яновская – многолетний исследователь жизни и творчества Михаила Булгакова, его биограф, его текстолог. Книга посвящена истории создания романа «Мастер и Маргарита», его тайнам и скрытым сюжетам. Широко использованы никогда не публиковавшиеся тексты романа, новые биографические и архивные материалы.







Михаил Булгаков: ожившие страницы



четвер, 12 травня 2016 р.

Маестро української новели: до 145-річчя від дня народження
Василя Стефаника




Стефаник – це митець із вродженим талантом. Він досконало володіє формою, має гідний подиву смак у використанні художніх засобів. Він завжди знає, як за допомогою найпростіших засобів можна досягти найбільшого враження.
Іван Франко


Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів Гнятинського повіту на Станіславщині (нині – Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина.
Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломії.
Тут зав’язалася дружба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох у 1890 р. виключили з гімназії. В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р.
Перша збірка новел – "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор "Синьої книжечки" звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.
У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника – "Камінний хрест", яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як "Камінний хрест", "Засідання", "Лист", "Підпис"). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, – одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. Цій темі цілком присвячені твори із "Синьої книжечки" ("Сама-саміська", "Ангел", "Осінь", "Школа"), новели зі збірок "Камінний хрест" ("Святий вечір", "Діти"), "Дорога" ("Сніп", "Вістуни", "Озимина"). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже в іншому плані ("Сини", "Дід Гриць", "Роса", "Межа").
1901 р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника – "Дорога", яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника "Дорога" та роком раніше написаній ліричній сповіді "Confiteor", що в переробленому вигляді була надрукована під назвою "Моє слово". У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану ("Давнина", "Вістуни", "Май", "Сон", "Озимина", "Злодій", "Палій", "Кленові листки", "Похорон").
Стефаник В., 1903 р. 
У вересні 1903 р. В. Стефаник відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та ін.
З 1903 р. В. Стефаник постійно жив у селі: до 1909 р. – у Стецеві, а потім до кінця життя – у Русові.
У 1904 р. одружився на дочці священика Ользі Гаморак мав трьох синів.
1905р. вийшла в світ четверта збірка письменника – "Моє слово". В ній уперше була надрукована новела "Суд", яка завершує перший період творчості Стефаника.
1907 року письменник став заступником депутала австрійського парламенту В. Охрімовича. Після того як 1908 року В. Охрімович зрікся мандату, В. Стефаникові довелося виконувати обов’язки депутата аж до розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р.
У період визвольних змагань В. Стефаник брав участь у роботі Української національної ради Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), у складі делегації ЗУНР відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р.
Перебуваючи в тій частині України, що була під владою Польщі, В. Стефаник активно цікавився подіями в УРСР, відсилав до радянських журналів свої нові твори.
1916р. Стефаник пише новелу "Марія", яку присвячує пам'яті Франка. За "Марією" письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду ("Діточа пригода" і "Марія") склали п'яту збірку – "Вона – земля", видану 1926р.
У 1927 – 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.
Відгуком на літературну дискусію 1925-1928 рр. стала новела «Межа» (1926 р.), яка мала присвяту «М. Хвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику», що його редгував Д. Донцов.
В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття", "Серце", "Вовчиця", "Слава Йсу", "Людмила", "Каменярі".
Радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 р. персональну пенсію, від якої, Стефаник у 1933 р. відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції.
До самої смерті не полишало Стефаника бажання "сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще". І на його долю випало найбільше для художника щастя – він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.



Твори Василя Стефаника з фонду бібліотеки

Я робив, що міг… І все, що я писав, мене боліло.
Василь Стефаник

Стефаник В. С. Повне зібрання творів. в 3 т. Т. 1 : новели / Василь Стефаник ; уклад. М. С. Грудницька та ін. ; покажч. склала К. М. Секарєва. – К. : Вид-во Акад. наук Укр. РСР, 1949. – 376 с. : фото.
Перший том містить всі художні твори Василя Стефаника з іншими редакціями та варіантами. Принцип розташування матеріалу в основному хронологічний. Тексти новел подано за автографами та рукописними копіями. Твори, автографи яких відсутні, - за першими авторизованими виданнями збірок та за першодруками в періодичних виданнях.




Стефаник В. С. Повне зібрання творів. в 3 т. Т. 3 : листи / Василь Стефаник ; відп. ред. М. К. Гудзій, С. А. Крижанівський ; уклад. М. С. Грудницька та ін. ; покажч. склала К. М. Секарєва. – К. : Вид-во Акад. наук Укр. РСР, 1954. – 330 с. : фото, іл.
Третій том містить листи Василя Стефаника.







Стефаник В. С. Вибрані твори / Василь Стефаник. – 2-ге вид. – К. : Держ. вид-во України, 1928. – 128 с.
У збірку увійшли новели із різних збірок.










Стефаник В. С. Камінний хрест : новели / Василь Стефаник ; глосарій В. Г. Яськова ; худож.-оформлювач А. С. Ленчик. – Х. : Фоліо, 2006. – 255 с. – (Укр. класика).
У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ – початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб.


Стефаник В. С. Катруся : вибрані твори / Василь Стефаник ; вступ. ст. В. Яременко ; худож. М. Попович. – К. : Веселка, 1965. – 112 с. : іл.
У видання увійшли вибрані новели з перших трьох збірок письменника.









Стефаник В. С. Кленові листки / Василь Стефаник ; худож. І. Іжакевич, Ф. Коновалюк. – К. : Держ. вид-во худож. літ-ри, 1949. – 56 с. : іл.
У збірку увійшли п’ять новел із різних збірок: «Кленові листки», «Синя книжечка», «Новина», «Камінний хрест», «Палій».







Стефаник В. С. Кленові листки : оповідання / Василь Стефаник ; вступ. ст. М. Ф. Нечиталюка ; іл. Г. В. Якутовича. – К. : Дніпро, 1987. – 237 с. : іл.
У глибоколіричних, сповнених драматизму оповіданнях письменник змалював тяжку долю селян Західної України на рубежі ХІХ-ХХ ст.







Стефаник В. С. Моє слово : новели, оповідання, автобіографічні та критичні матеріали, витяги з листів / Василь Стефаник ; упоряд. передм. і прим. Л. Дем’янівської. – 2-ге вид., доп. – К. : Веселка, 2000. – 319 с. : іл. – (Шк. б-ка).
Короткі, як спалах блискавки, психологічно сильні й гармонійно цілісні щодо змісту й форми новели Василя Стефаника вражають драматизмом і правдивістю. Трагічні конфлікти минулого викликають глибоке співпереживання.



Стефаник В. С. Новина : [новели] / Василь Стефаник ; худож. В. Бунова. – Львів : Кн.-журн. вид-во, 1953. – 24 с. : іл.
У збірку увійшли три новели «Новина», «Камінний хрест», «Кленові листки».






Стефаник В. Публіцистика : вибране із статей, промов та листів / Василь Стефаник. – К. : Держ. вид-во худож. літ-ри, 1953. – 112 с.
Вміщені в цій книжці публіцистичні статті, виступи, промови та листи розширюють уявлення про масштаби громадської діяльності видатного письменника і характеризують його як полум’яного публіциста, людину послідовно демократичних поглядів, палкого захисника прав трудящого люду, викривача брехні і гнилі експлуататорського суспільства в конкретних умовах галицької дійсності.




Стефаник В. Синя книжечка : [новели] / Василь Стефаник. – Львів : Літ-ра і мистецтво, 1931. – 24 с.
У збірку ввійшли такі твори: «Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «В корчмі», «Лесева фамілія».










Літературознавчі праці про життєвий та творчій шлях Василя Стефаника

«Нариси й новели Стефаника є се твори цілком нові в українському письменстві. Автор зриває з манерою повістярів, замість широких малюнків із життя люду схоплює психологічні нариси, що в них форма пристосовується до змісту»
А. Крушельницький

Горак Р. Д. Крок на чорній ріллі : есе-біографія Василя Стефаника / Роман Горак. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 608 с.
Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.
Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.
Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами.
Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.
Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.
Жив у боргах. Соромився своєї бідності.
Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака «Кров на чорній ріллі».

Жук Н. Й. «Його новели – як найкращі народні пісні» : до 100-річчя від дня народження Василя Стефаника / Н. Й. Жук. – К. : Знання, 1971. – 48 с.
Серед могутньої плеяди талановитих діячів мистецтва одне з найпочесніших місць займає Василь Стефаник – оригінальний, неперевершений майстер реалістичної соціально-психологічної новели в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Лесин В. М. Василь Стефаник : нарис життя і творчості / В. М. Лесин. – К. : Дніпро, 1981. – 150 с. – (Сер. «Літературні портрети).
У книжці популярно розповідається про життя письменника, його ідейно-творчі шукання, аналізуються особливості стилю і самобутність новеліста, простежується місце письменника в історії української літератури.

Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника / Федір Погребенник. – К. : Дніпро, 1980. – 350 с.
У книзі на основі документальних і архівних даних розповідається про життя і творчість В. Стефаника – видатного українського письменника, співця селянської долі. Дослідження цікаве документальною точністю викладу матеріалу, всебічним висвітленням різних сторін життєдіяльності новеліста.





Процюк С. Троянда ритуального болю : роман про Василя Стефаника / Степан Процюк. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 184 с. : фото. – (Серія «Автографи часу»).
Цей психобіографічний роман є історією загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда – символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм і суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялося поруч.




Співець знедоленого селянства : відзначення сторіччя з дня народження Василя Стефаника / упоряд. Федір Погребенник. – К. : Дніпро, 1974. – 200 с.
Це пам’ятна книжка про відзначення в Україні, а також за її межами сторіччя з дня народження класика української літератури. Матеріали збірника розкривають нові сторінки життя і творчості Василя Стефаника, показують його важливе значення в історії української, а також інших слов’янських літератур.




Василь Стефаник : життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях : альбом / авт.-уклад. Ф. П. Погребенник. – К. : Рад. шк., 1987. – 144 с. : фото, іл.
В альбомі висвітлюється життєвий та творчій шлях видатного українського письменника. У численних фотографіях, документах, ілюстраціях, значна частина котрих публікується вперше, в уривках з його творів та листів, висловлюваннях передових діячів української, руської, польської, чеської, словацької, болгарської та інших культур, спогадах сучасників розкриваються важливі сторінки життя, літературної та суспільної діяльності В. Стефаника.





Про життя і творчість сторінками періодичних видань
  • Виноградник Т. Василь Стефаник та Іван Федорак / Теофіл Виноградник // Українське слово. – 2005. – № 39. – С. 10 : іл.
  • Голик О Сповідь наболілої душі : [поезія в прозі Василя Стефаника «Моє слово» як духовний маніфест, кредо письменника. Роздуми автора про призначення художнього слова] / Олена Голик // Укр. мова й літ-ра в сучасній шк. – 2012. – № 7-8. – С. 34-36. – Бібліогр. : С. 36.
  • Горболіс Л. Карби життєвого шляху Василя Стефаника (урок-конференція) / Лариса Горболіс // Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 42-46.
  • Гоян Я. Білий кінь лицарства : таїна новели Василя Стефаника «Давня мелодія» / Ярема Гоян // Літературна Україна. – 2007. – № 26. – С. 1, 7 : іл.
  • Гоян Я. Дорога (Життєва дорога і творча доля Василя Стефаника) / Ярема Гоян // Укр. літ-ра в загальноосвіт. шк. – 2000. – № 2. – С. 2-9 ; № 3. – С. 2-10 ; № 4. – С. 5-15.
  • Гоян Я. Камінний хрест України : до 130-річчя від дня народження Василя Стефаника / Ярема Гоян // Літературна Україна. – 2001. – № 17-18. – С. 10 : іл.
  • Денисюк І. Карбівничий чистого металу / Іван Денисюк // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 94-104.
  • Дорошко Л. «Слово, сказане самим буттям» (Природа слова Василя Стефаника) / Лідія Дорошко // Слово і Час. – 2004. – № 12. – С. 36-41.
  • Іваничук Р. Ходімо пішки до Стефаника / Роман Іваничук // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 105-111.
  • Казанова О. Проблема жанрового визначення малої прози В. Стефаника / Ольга Казанова // Проблеми сучасного літературознавства : зб. наук. пр. / [редкол. : Є. М. Черноіваненко та ін.]. – Одеса, 2015. – Вип. 20. – С. 129-137.
  • Кучеренко Л. «І приріс він до села серцем і душею» (урок-вистава за творчістю Василя Стефаника) / Любов Кучеренко // Дивослово. – 1995. – № 5-6. – С. 36-38.
  • Кучинський М. Стильові особливості новел В. Стефаника антивоєнного циклу / Микола Кучинський // Дивослово. – 1995. – № 5-6. – С. 32-35.
  • Лепкий Б. Із спогадів. «Василь Стефаник» / Богдан Лепкий // Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 3-5 : іл.
  • Лепша І. «…І простягаю до вас руки» / Іван Лепша // Наука і суспільство. – 1986. – № 10. – С. 34-37 : фото.
  • Матвіїшин В. Життя і творчість Стефаника / Володимир Матвіїшин // Дніпро. – 1981. – № 5. – С. 139-142 : іл. – Рец. на кн. : Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника. К. : Дніпро, 1980.
  • Мафтин Н. «…бо Україні потрібні її діти» : до вивчення в школі новели Василя Стефаника «Марія» / Наталя Мафтин // Дивослово. – 1998. – № 8. – С. 41-44.
  • Музичка М. Штрихи до біографії Василя Стефаника / Микола Музичка // Дивослово. – 1995. – № 5-6. – С. 30-32.
  • Нежива Л. «Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі» : художньо-стильовий аналіз новели В. Стефаника «Камінний хрест», 10 клас / Людмила Нежива // Укр. мова й літ-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 11-12. – С. 50-57. – Бібліогр. : С. 57.
  • Погребенник Ф. Без цензурних купюр : пам’яті синів Стефаника – Семена, Кирила, Юрка – присвячує автор / Федір Погребенник // Вітчизна. – 1991. – № 5. – С. 149-166.
  • Погребенник Ф. З думою про суверенність народу (до 125-річчя з дня народження В. Стефаника) / Федір Погребенник // Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 6-7.
  • Погрібний А Віч-на-віч з майстром / Анатолій Погрібний // Вітчизна. – 1981. – № 7. – С. 209-212. – Рец. на кн. : Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника. К. : Дніпро, 1980.
  • Савчук Н. Складання кіносценарію за новелою Василя Стефаника «Камінний хрест» : моделювальна гра для десятикласників / Наталка Савчук // Дивослово. – 2007. – № 2. – С. 17-21. – Бібліогр. : С. 21.
  • Солоненко В. Поборник возз’єднання / Василь Солоненко // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 87-93 : іл.
  • Софійчук Г. Той, що у «виплакані очі блискавиці кладе» : вивчення ознак експресіонізму в новелах письменника / Галина Софійчук // Дивослово. – 2008. – № 2. – С. 34-38 : фото, іл. – Бібліогр. : С. 38.
  • Стельмахович М. И. Педагогический феномен писателя Василя Стефаника / М. И. Стельмахович // Советская педагогика. – 1990. – № 8. – С. 116-121.
  • Тимків Н. Філософія повноти життя в новелі «Марія» / Надія Тимків, Юлія Романенко // Дивослово. – 2011. – № 5. – С. 21-25. – Бібліогр. : С. 25.
  • Ткачук М. «Крізь призму чуття і серця» (новела «Злодій» та деякі проблеми експресіонізму В. Стефаника) / Микола Ткачук // Слово і Час. – 1994. – № 7. – С. 27-31.
  • Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності : конспект уроку / Марта Токарик // Дивослово. – 2003. – № 2. – С. 64-66 : іл.
  • Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності / Марта Токарик // Дивослово. – 2008. – № 2. – С. 28-33. – Бібліогр. : С. 33.
  • Хорунжий Ю. Писано коротко і… страшно : до 110-річчя від дня народження Василя Стефаника / Юрій Хорунжий // Людина і світ. – 1981. – № 5. – С. 36-39 : іл.
  • Шевченко Ж. «І все, що я писав, мене боліло» : підсумковий урок за темою «Василь Стефаник» / Жанна Шевченко // Дивослово. – 2008. – № 2. – С. 38-39.
  • Шудря М. Бетховен українського слова / Микола Шудря //Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 7-8.
  • Шумило Н. Літературний феномен Василя Стефаника (національний варіант експресіонізму) / Наталя Шумило // Укр. літ-ра в загальноосвіт. шк. – 2001. – № 3. – С. 34-42. – Бібліогр. : С. 41-42.
  • Щербак М. Російські переклади Василя Стефаника / Марія Щербак // Слово і Час. – 1996. – № 4-5. – С. 20-25.
  • Яценко Т. Експресіоністичне письмо Василя Стефаника. Вивчення новели «Камінний хрест» у 10 класі / Таміла Яценко // Укр. мова і літ-ра в школі. – 2005. – № 4. – С. 24-27.



Образ Василя Стефаника в українській літературі

  • Василишин Я. Тернова гілка і вінок Стефанику : [новели : ці оповіді написані за спогадами рідної сестри Василя Стефаника по батькові – Марти Семенівни (Махтиної)] / Ярослава Василишин // Літературна Україна. – 1997. – № 20. – С. 5.
  • Влад М. Василь Стефаник : уривок з поеми / Марія Влад // Жовтень. – 1984. – № 5. – С. 7-8 : фото.
  • Качурівський Р. Земля Стефаника : поезія / Роман Качурівський // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 11.
  • Сенатович О. Три поезії : [Стефаник. «Виключаю перемир’я». Спогадання] / Оксана Сенатович // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 7-8.



Про життя і творчість Василя Стефаника в мережі Інтернет



Підготувала Бурлак О.О., зав. відділу періодичних видань