Книга – ніби казкова лампа, що дарує людині світло на далеких і темних дорогах життя: книги – ювіляри 2023року

Книги – це супутники нашого життя. Кожна розвинена і освічена людина потребує спілкування не тільки зі своїми рідними, друзями, колегами, але й неодмінно збагачує свій життєвий і духовний досвід, спілкуючись з розумними і неординарними особистостями через їх творіння.

Інтернет дає інформацію, а художня література дарує нам незвіданий дивовижний світ почуттів і переживань, щасливих і гірких, добрих і жорстоких. Вона вчить нас мислити і дає уявлення про життя людей в різні епохи.

Пропонуємо добірку книг-ювілярів 2023 року з фонду відділу літератури іноземними мовами. Перед описом та анотацією до кожної книги поміщені цитати з відповідного твору.

 

 

«Зрозуміти – це означає стати рівним. Совість, мій любий, це палиця, якою кожен готовий бити свого ближнього, але аж ніяк не самого себе. Так легко дарувати іншому щастя, коли самому це нічого не коштує!».  Оноре де Бальзак (1799-1950)

Balzac, Honore, de. Illusion perdues [Text] / Paris: Calmann-Lévy, Editeurs, [1951 - 1951]. II. Les deux poėtes un grand homme de province a Paris. – [1951]. – 277, [7] p.. – fre III. Les soufrancrs de l’inventeur. – [1951]. – 257, [1] p. – fre.

Зібрання творів Оноре де Бальзака під загальною назвою «Людська комедія» відображає життя французького суспільства першої половини XIX сторіччя.

Роман «Втрачені ілюзії» входить до розділу «Сцени провінційного життя» вище згаданого циклу і побачив світ 180 років тому. Провінційний поет Люсьєн Шардон наївно мріяв про блискучу літературну кар’єру у Парижі, але після багатьох випробувань, що випали на його долю в столиці, зрозумів, що талант нічого не вартий у порівнянні з грошима, інтригами та безпринципністю. Це роман про нереалізовані амбіції, ошукані надії, про втрати і розчарування…

Якщо ви хочете дізнатися про людей більше, читайте Бальзака, і ви зрозумієте, що люди не змінюються, а лише пристосовуються до тих чи інших обставин, які їм підкидає життя.

 

«Якби люди укладали тільки розсудливі шлюби, яку шкоду це завдало б зростанню народонаселення на землі! Війна всіх однаково обкладає даниною: чоловіки розплачуються кров'ю, жінки сльозами. Поки є життя, є і надія … Завжди бути правим, завжди йти напролом, ні в чому не сумніваючись, — хіба не за допомогою цих великих якостей тупість керує світом? Важко сказати, скільки марнославства ховається в наших найгарячіших почуттях до ближніх, і як егоїстична наша любов! Світ – це дзеркало, і він повертає кожному його власне зображення». Вільям Мейкпіс Теккерей (1811-1863)

Thackeray, William Makepeace. Vanity Fair: A Novel Without a Hero [Text] / W. M. Thackeray; With an Afterword by V. S. Ptitchett. – New York; Scarborough; Ontario; London: New American Library: The Naw English Library Limited, [1962]. – 832 p. – (A Signet Classics; 451-CE963-225). – eng.

Роман «Ярмарок марнославства» – знаменитий твір англійського письменника, журналіста та графіка Вільяма Мейкпіса Теккерея, одного із самих знакових авторів вікторіанської епохи був написаний 175 років тому.

Події в романі відбуваються у першій третині XIX століття. Автор зазначив, що «роман без героя», але йому вдалося створити цілу галерею яскравих, самобутніх персонажів. В ній можна зустріти людей різних соціальних кіл: ділків, аристократів, чиновників, членів парламенту, поміщиків, військових, дипломатів, гувернанток, лакеїв тощо. Все їх життя проходить на «ярмарку», де все продається і купується, де всім заправляють влада і гроші. Безжалісна сатира, колюча іронія та гіркий сарказм є невід’ємною частиною , або, навіть деякою мірою, діючою особою роману, який посів почесне місце у списку шедеврів світової літератури.

 

«Все велике може бути укладено у малому. Дитина містить у собі майбутнього дорослого: мозок тісний, але в ньому прихована думка; око - крапка, але воно обіймає простори. Вона слухала його, не чуючи, і дивилася на нього, не бачачи... Небо більше радіє одному грішникові, що розкаявся, ніж ста праведникам, які ніколи не згрішили». Александр Дюма-син (1824-1895)

Dumas fils, Alexandre. La Dame aux Camélias [Terxt] / A. Dumas fils, de l’academie française. – [Paris]: Calmann-Lévy, [1978]. – 315,[5] p. – (Le Livre de Poshe; 2682). – fre.

Роман Александра Дюма-молодшего «Дама з камеліями» вже 175 років живе в світовій літературі. Автор зважився на відтворення тих сторін життя суспільства , що не підлягали публічному обговоренню в середині XIX сторіччя.

Історія про кохання смертельно хворої куртизанки і молодого чоловіка із іншого, так би мовити, вищого світу є дуже трагічною. Цей твір вважається одним з кращих взірців психологічного роману, а його сюжет здобув безсмертя: була написана опера «Травіата» італійським композитором Дж. Верді, були створені три балети, більше двох десятків фільмів, комікси, театральні постановки. І як і раніше книгу читають, співчувають і сподіваються на диво.

 

«Серце має загадки, недоступні розуму. Ілюзії свої часом оплакуєш так само гірко, як покійників. Життя, щоб ми не говорили, не таке гарне, але й не таке погане, як про нього думають». Гі де Мопассан (1850-1893)

Maupassant, Guy, de. Une vie [Text] / G. de Maupassant. – [Paris]: Albin Michel, [1961]. – 249, [7] p. - (Le Livre de Poshe; 478). – fre.

Роман Гі де Мопассана «Життя» був виданий 140 років тому. Цей твір – тиха. непоказна драма людського життя, життя головної героїні Жанни, аристократки, її щасливі моменти буття, а також розчарування, втрати, відчуття самотності.

Психологічна глибина проникнення в жіночу душу і, часом, дуже критичний погляд автора на своїх героїв, роздуми над суттю людської природи роблять цей роман дуже привабливим для сучасного читача.

 

«У суперечці часом набуваєш твердості духу. Ви можете вбити тіло, але не дух. Людина здатна жити скрізь, куди б її не закинула доля». Роберт Льюіс Стівенсон (1850-1894)

М. Stevenson, Robert. Treasure Island [Text] = Острів скарбів : вид. з паралел. текстом/ R. Stevenson; Худож.- оформлювач А. В. Мартиненко. – Харків: Фоліо, 2017. – 347 с. – (Вид. з парал. текстом). - eng/ukr.

Роберт Льюїс Стівенсон - шотландський письменник, основоположник неоромантизму, літературний критик, поет. Його знамениті твори «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», «Чорна стріла», «Пригоди принца Флорізеля», «Викрадений», «Катріона», «Володар Баллантре» знають шанувальники пригодницької літератури. Роман «Острів скарбів» був написаний 140 років тому і є, мабуть, самим відомим твором автора. Пошуки скарбів, таємниці безлюдного острова, підступність, змови, справжня дружба – сюжети на всі часи, що приваблюють читачів різних країн та різного віку. Вирушайте і ви в небезпечну та захоплюючу подорож до таємничого острова разом із безсмертними головними героями роману Джимом Гокінсом, доктором Лівсі, сквайром Трелоні та капітаном Смолеттом.

 

«Що не вбиває мене, те робить мене сильніше. Без музики життя було б оманою». Фрідріх Ніцше (1844-1900)

Nietzsche, Friedrich. Twilight of the Idols and The Anti-Chist [Text]/ F. Nietzsche; Transl. by R. J. Hollingdale; Introd. by M. Tanner. – [London]: Penguin Books, [1990]. – 206 p. – ( Penguin Classics). – eng.

Книга Фрідріха Ніцше , видатного німецького філософа, «Сутінки ідолів, або про те, як можна філософствуватиза допомогою молотка" вперше видана 135 років тому. Цей невеликий твір складається з коротких есе, в яких розвінчуються самі засновники християнської культури, піддаються сумніву суспільні уявлення про авторитет різних філософських понять, що спотворюють суть людської природи, на думку автора, та ігнорують притаманну неординарним сильним особистостям волю влади.

Цей твір є своєрідним підсумком творчого шляху мислителя, чиї ідеї і думки не перестають цікавити і хвилювати все нові й нові покоління людей.

 

«Розпач бог посилає нам не для того, щоб убити нас, він посилає нам його, щоб пробудити в нас нове життя. Істиною живуть, її не викладають. …людина вважає за краще постраждати і зовні покаятися, ніж змінитися в душі». Герман Гессе (1877-1962)

Hesse, Hermann. Das Glasperlespiel [Text] / H. Hesse. – СПб: КАРО, 2006. - 480 s. – (Originallektüre Deutsch). – ger.

Герман Гессе – німецький письменник, лауреат Нобелівської премії (1946), творець інтелектуальної прози XX століття, теоретик ігрової культури. Його найвідоміший роман «Гра в бісер» започаткував постмодерністську добу в літературі і вперше був опублікований 80 років тому. Це уявне дослідження автором проблем та автентичності людської культури та збереження її духовності у царстві Гри.

Події розгортаються у вигаданій провінції Касталії, що спеціально створена для навчання інтелектуальної еліти суспільства. Головне надбання касталійців «гра в бісер» є мистецтвом складання метатексту, такого своєрідного синтезу усіх різноманітних галузей мистецтва та науки в єдине універсальне ціле, пошук шляхів поєднання непоєднуваного. Але самі касталійці індивідуально нічого не створюють, тому їх діяльність є безплідною. Можна скільки завгодно вивчати культуру, але якщо нічого не створювати самим, то і неможливо навчити інших…

Твір складний, потребує зусиль для читання, але він є одним з самих знакових літературних досягнень світової культури, тому лави його шанувальників , людей, що прагнуть інтелектуального саморозвитку невпинно поповнюються.

 

«Людська невдячність не знає кордонів. Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати. Тільки смерть приходить обов'язково». Габріель Гарсія Маркес (1924-2014)

Garsía Márquez, La mrla hara. El coronel no tiene quien le escribe [Text] G. Garsía Márquez/ - M. Editorial Ráduga, 2002. – 302 p. – (Полиглот). – spa.

Повість видатного колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Габріеля Гарсіа Маркеса «Полковнику ніхто не пише» немає точного датування. За різними джерелами вона була написана в 1957 чи 1958 році, тобто 65 років тому, а вперше опублікована в 1961.А все тому, що автор переписував цей твір більше одинадцять разів. А результатом стали художня та психологічна переконливість, дивовижний лаконізм та відчуття місткості та багатовимірності слова у повісті, яка вважається однією з вершин всієї латиноамериканської прози.

Цей твір про самотність і про стоїчне протистояння людини абсурдності буття, злидням, голоду і безсиллю, бюрократичній байдужості та по при все про непохитну віру в справедливість.

 

«Усі люди самотні, навіть у натовпі. Хаос – річ відносна. У житті, ми стикаємося з ним у різних проявах і так чи інакше пристосовуємося. Можна від усього втекти, але не можна втекти від спогадів». Артур Хейлі (1920-2004)

Hayley, Arthur. Airport [Text] / A. Hayley. – Toronto; New York; London; Bantam Books, [ 1969]. – 438, 10] p. – (Bantam Book: Novel; 95). – eng.

Артур Хейлі – канадський прозаїк британського походження, який писав у жанрі виробничого роману. Його роман «Аеропорт» побачив світ 55 років тому і зразу став бестселером. У 1970 році був знятий фільм з тією ж назвою, що отримав 10 номінацій на премію «Оскар».

Величезний аеропорт, накриває сніговий буран. Усі його служби починають працювати в екстреному режимі, а проблеми стають все більш складними і небезпечними. На їх тлі загострюються тяжкі душевні рани головних героїв. Таке складне переплетіння декількох сюжетних ліній, що тримають у постійній напрузі читачів, роблять цей роман дуже захопливим і цікавим.

Герман Гессе — інтелектуальний прозаїк і мислитель ХХ століття

 

Герман Гессе, найвидатніший і найоригінальніший німецький письменник, один з найбільш читаних авторів XX століття, називав свою творчість «тривалою спробою розповісти історію свого духовного розвитку», «біографією душі». Його блискучими, інтелектуальними творам захоплювалися всі, хто шукав сенс життя та цікавився пошуком вічних духовних цінностей. У літературній спадщині письменника є романи, повісті, оповідання, поезія, есе. Вершиною майстерності Германа Гессе стали його романи «Степовий вовк» та «Гра в бісер».

Майбутній романіст, поет і публіцист Герман Гессе народився 2 липня 1877 року в містечку Кальв у німецькій землі Баден-Вюртемберг. Його батьки займалися місіонерською діяльністю та вважали, що син має підтримати сімейну традицію. У 1890 році Гессе вступив до теологічної школи, а наступного року він став стипендіатом Маульброннської духовної семінарії. Але його покликанням стало письменство. Після втечі з семінарії, молодий Гессе якийсь час відвідував гімназію, потім у рідному Кальві навчався в майстра Перро складати й лагодити годинники, торгував книжками в Тюбінгені і Базелі, багато читав і вступив до літературного товариства «Маленький гурток».

Як Герман Гессе сам признавався, він ще в тринадцять років вирішив стати поетом. В 1899 році вийшли друком його збірки віршів «Романтичні пісні» та «Час після півночі», а 1902 року — «Вірші». Перший роман «Посмертні записи і вірші Германа Лаушера» (1901) залишився майже непоміченим, та вже другий «Петер Каменцінд» (1904) приніс автору літературний успіх. З цього часу Герман Гессе цілком присвятив себе літературній творчості, став письменником-професіоналом. Одне за одним виходять його твори — повість «Під колесом» (1906), романи «Гертруда» (1910), «Росхальде» (1914), «Деміан» (1919),  «Сіддхартха» (1922), «Степовий вовк» (1927), «Нарцис і Гольдмунд» (1930), «Гра в бісер» (1943), безліч нарисів та есе.

 

«Степовий вовк» (1927)

Яскравий роман Германа Гессе «Степовий вовк» — «життєвий шлях душі», історія відчуження людини, яка живе «не як усі», пошуки свого «я» там, де це «я» знайти неможливо.  Основний текст роману — «Записки Гаррі Галлера». І на нього самого, і на світ, який він бачив, ми дивимося його очима. Небіж господині дому, що виступає в ролі «видавця записок», знадобився зі своєю передмовою, щоб підтвердити: так воно і було, як розповідає Гаррі Галлер.

«Ця книжка містить записки, що лишилися після чоловіка, якого ми прозивали Степовим Вовком, — а втім, він і сам не раз уживав це ім'я. Хтозна, чи слід давати до них вступне слово; принаймні сам я вважаю, що воно потрібне. Я спробую в ньому викласти свої спогади про Степового Вовка. Мої відомості про нього дуже скупі, а про його минуле, про його походження я й зовсім нічого не знаю. А проте його особа справила на мене сильне і, незважаючи ні на що, приємне враження.

То був чоловік десь років п'ятдесяти. Одного дня кілька років тому він зайшов до будинку моєї тітки й сказав, що підшукує собі кімнату. Він найняв мансарду нагорі й невеличку спальню біля неї, а через кілька днів з'явився з двома валізами та великою скринею, повною книжок, і прожив у нас дев'ять чи десять місяців. Жив він дуже тихо й замкнуто, і якби наші спальні не були поряд, через що нам доводилось випадково зустрічатися на сходах і в коридорі, ми, певне, ніколи не познайомилися б, бо вдача в нього була не товариська, навпаки: такого запеклого відлюдька мені ще ніколи не доводилось бачити. То був справді степовий вовк, як він часом називав себе: чужа, дика й воднораз несмілива, навіть дуже несмілива істота з іншого світу, не схожого на мій. До якої страхітливої самоти призвели нашого пожильця його нахили та його доля і як глибоко він усвідомлював ту самоту своєю долею, я, правда, довідався аж із цих записок, що лишилися від нього; але все ж таки я трохи пізнав його вже й раніше з численних, хоч і побіжних зустрічей та розмов, і образ, який постав переді мною з записок, загалом збігався з тим, — звичайно, нечітким і неостаточним, — що його я склав із своїх власних спостережень...

З першого ж погляду він, безперечно, справляв враження небуденної, рідкісної, щедро обдарованої людини. Обличчя його світилося інтелектом, а напрочуд тонка, жвава міміка свідчила про цікаве, інтенсивне, надзвичайно емоційне духовне життя. Коли хтось починав з ним розмову і він — хоч це бувало не завжди — переступав межі узвичаєного й казав щось своє, індивідуальне, що походило з його власного, дивного світу, співрозмовник зразу визнавав його перевагу. Думка його сягала глибше, ніж в інших людей, і в духовній царині він виказував майже холодну об'єктивність, впевнену розважливість і обізнаність, що властива тільки справжнім інтелектуалам, яким не закинеш марнославства і які ніколи не прагнуть когось вражати, не прагнуть переконувати інших чи доводити справедливість своїх слів…».

Головний герой роману Гаррі Галлер називає себе Степовим вовком, який потрапив у чужий незрозумілий світ. Той самий Степовий вовк, який втратив сенс життя, і не розуміє як люди відчувають радість від відвідування театру, кіно, подорожей різними містами, читання книг… Він почувається самотнім, зовсім не пристосованим до життя. І в певний момент він починає думати, як залишити це життя, але декілька незвичайних подій вимушують його переглянути свої погляди...  В одному з листів Герман Гессе писав: «Книжка ця, хоч вона і розповідає про страждання і муки, — твір не про того, хто впав у відчай, а про того, хто вірить».

***

Гессе Г. Деміан : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. та післямова Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — 216 с. — (Карта світу).

Від часів Сократа мудреці ламають голови над розв’язанням болісної для людини проблеми вибору шляху, пошуків сенсу буття. Яскравим прикладом самореалізації подібної індивідуалізації є роман «Деміан». Це історія про становлення особистості та духовні пошуки юнака Еміля Сінклера, який відчув провалля між лицемірною мораллю, що її  проповідували церква, родина і школа, та реальним світом. У дитинстві він був збитий на манівці, потрапивши під пресинг брутального хлопця. Але потім у його житті з’являється таємничий Макс Деміан, який наставляє його завжди залишатися вірним собі й боротися з головним ворогом —  загальновживаною умовністю.

Роман створювався у вересні-жовтні 1917 року, проте друком вийшов тільки у 1919-му під псевдонімом Еміль Сінклер. Журнальна публікація в «Neue Rundsсhau» викликала низку здогадок і припущень з приводу того, хто ж приховується за цим ім’ям. Загадка була розгадана, і Герман Гессе, який уже отримав за твір премію імені Фонтане, що призначалася для молодих письменників, змушений був публічно оголосити про своє авторство, а премію повернути. 1920 року вийшло нове видання «Деміана, цього разу вже з підзаголовком «Історія юності Еміля Сінклера, написана Германом Гессе». Роман швидко завоював популярність. «Деміана» із захопленням читав Франц Кафка, а Карл Густав Юнг назвав твір «маяком у бурхливу ніч».

«Кожна людина - це не тільки вона сама, це ще й та єдина, неповторна, цілковито особлива, у кожному разі важлива й чудова точка, де явища природи перетинаються тільки один раз і ніде більше. Тому історія кожного - важлива, вічна, божественна. Бо кожна людина, поки вона жива і виконує волю природи, є чудовою і гідною будь-якої уваги… Життя кожної людини є її шляхом до самої себе. Це спроба пошуку шляху, натяк на стежину. Жодна людина ніколи не була цілковито сама собою: проте кожна прагне до того…».

 

Гессе Г. Сіддхартха : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. О. П, Логвиненка ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — 159 с. — (Карта світу).

Один з найвідоміших творів німецької літератури ХХ століття роман-притча Германа Гессе «Сіддхартха» вперше був опублікований у берлінському видавництві S. Fischer Verlag 1922 року. У «Сіддхартсі» письменник спробував оновити старе азіатське вчення і звести до спільного знаменника всі віросповідання і форми доброчесності. Свій задум Гессе розкриває через показ шляху героя до просвітлення, що досягається відходом від релігійних догм, переборенням суперечності між тілом і духом.

Роман «Сіддхартха» відтворює два ідеали, два погляди на життя, які базуються на двох протилежних філософських засадах. Це — історія Будди Гаутами, азіатського ідеалу, та Сіддхартхи — власного ідеалу Гессе. В житті обох героїв чимало споріднених моментів, обоє поривають з батьківським домом, проходять свій шлях становлення і, врешті-решт, кожен з них знаходить умиротворення і спокій. Але їхні погляди на життя, їхні цілі, їхнє ставлення до земного існування, їхнє послання нащадкам — цілковито різні.

Для Будди видимий світ, реальне життя — це лише ілюзорна видимість реальності. Для Сіддхартхи все реальне — багатоманітний вияв буття. Мета Будди — просвітлення,  визволення з коловороту страждань, прагнення набуття нірвани. Мета Сіддхартхи — повнота життя з усіма стражданнями і духовними злетами. Шлях Будди — самозречення і самоспоглядання. Шлях Сіддхартхи — утвердження життя, повнокровна участь в ньому.

У творі Германа Гессе висвітлюється духовний шлях людини, незалежно від її конфесії, йдеться про спосіб осягнення сенсу життя на підставі вчення, яке базується на пережитому досвіді, набутті стану просвітлення. «Знання можна подарувати, а мудрість — ні. Її можна знайти, нею можна жити, вона може до себе вабити, з нею можна робити чудо, але пояснити мудрість, навчити мудрості не можна…».

 

Гессе Г. Нарцис і Гольдмунд : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. І. С. Андрієнко-Фрідріх ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В.  Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — 383 с. — (Карта світу).

Роботу над твором «Нарцис і Гольдмунд» Герман Гессе розпочав весною 1927 року у Монтальйоні, після появи роману «Степовий вовк», який став справжньою сенсацією. Перший варіант твору був написаний після фізичного й нервового виснаження і видався Гессе недостатньо вдалим, тому письменник знищив його. Рукопис другого варіанта був завершений навесні 1929 року. Журнальний варіант, який друкувався у часописі «Neue Rundsсhau» в кінці 1929 — на початку 1930 року, мав підзаголовок «Історія однієї дружби». Окремою книгою роман вийшов влітку 1930 року у видавництві С. Фішера.

В основі роману — протистояння двох героїв: Нарциса, вченого-богослова, який присвятив себе служінню Богу та наукам, та його учня Ґольдмунда, що є втіленням наївності та безпосередності. І інтелектуал Нарцис — благочестивий, сповнений спокою, і Ґольдмунд — мандрівник і людина пристрастей, намагаються розгадати таїну буття і віднайти сенс життя. Тільки засоби у них різні...

Гессе Г. Гра в бісер : спроба опису життя магістра гри Йозефа Кнехта разом з його творами : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. Є. О. Поповича; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків : Фоліо, 2017. —758с. — (Карта світу).

Останній роман Германа Гессе «Гра в бісер» вийшов у світ 1943 року, а в 1946 був удостоєний Нобелівської премії. У вітанні Комітету зазначалося, що присуджена вона автору «за натхненну творчість, у якій найбільшою очевидністю проявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль». Герман Гессе, автор одного з найінтелектуальніших романів ХХ століття, після присудження премії писав лише есе.

«Гра в бісер» — літературний шедевр Германа Гессе. Проблема, що хвилює автора, — це доля культури та глибока криза духовності сучасного світу. Відрив елітарної культури, її зростаюча самоізоляція призводять до втрати нею творчого духу, до переродження «культури» в «цивілізацію». Нині ці процеси набули посиленого розвитку, що актуалізує роман Гессе і надає йому рис своєрідної антиутопії.

Дія відбувається у фантастичній країні інтелектуальної еліти — Касталії, де, відгородившись від зовнішнього світу, зібралися найкращі уми людства – вчені, музиканти, поети, художники, мислителі. Вони й винайшли тонку інтелектуальну Гру в бісер, гру, в якій поєдналися магічна сила формул точних дисциплін та жива краса духовності й мистецтва. «Правила цієї найдосконалішої з усіх ігор вивчають тільки звичайним, усталеним шляхом, на це потрібні довгі роки, і ніхто, обізнаний з ними, не може бути зацікавлений у тому, щоб засвоєння їх було спрощене чи полегшене.

Ці правила, мова знаків і граматики Гри, становлять різновид високорозвинутого тайнопису, у створенні якого беруть участь багато наук і мистецтв, особливо як математика й музика (а відповідно й музикознавство), і який може передати й пов’язати зміст і наслідки майже всіх наук. Таким чином, Гра в бісер — це гра всім змістом і всіма вартостями нашої культури, майстер грає ними десь так, як у добу розквіту живопису художник грав барвами своєї палітри. Всім, що людство в епохи свого піднесення витворило в сфері пізнання, високих думок і мистецтв, що в наступні сторіччя наукового осмислення було закріплене в поняттях і стало спільним інтелектуальним надбанням, — усім цим величезним зібранням духовних вартостей гравець у бісер володіє так, як органіст своїм органом, і орган той доведений до майже неймовірної досконалості, його клавіші й педалі відтворюють весь духовний світ, його регістри майже незчисленні, теоретично на цьому інструменті можна програти духовний зміст цілого всесвіту…».

У романі розповідається про долю Йозефа Кнехта, який після багатьох років навчання у Касталії став головним Магістром Гри в бісер. «Зрештою, коли йдеться про героя, дійсно взірцеву людину, то цікавість до особистості, до імені, до обличчя й жесту здається нам природною і виправданою, бо навіть у найдовершенішій ієрархії, в найбездоганнішій організації ми вбачаємо не машину, що складається з мертвих, нецікавих частин, а живе тіло, в якому кожна частина, кожен орган має волю і по-своєму бере участь у таємниці життя. З цього ми й виходили, розшукуючи біографічні відомості про Магістра Гри в бісер Йозефа Кнехта, а особливо все те, що він сам написав; нам пощастило знайти кілька рукописів, які ми вважаємо цікавими для читача».

 

Література про життя та творчість Германа Гессе

• Герман Гессе // Шахова К. О. П’ять німецьких лауреатів Нобелівської премії з літератури : посібник. —  Київ : Юніверс, 2001. —  С. 91-119.

• Герман Гессе (1877-1962). Нобелівська промова  // Шкляр Л. Є. Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901— 2006 / Шкляр Л. Є., Шпиталь А. Г. — Київ : Грамота, 2006. —  С. 145-148.

• Гессе Герман // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 381-386.

• Затонський Д. Герман Гессе —  автор «Гри в бісер» // Гессе Г. Гра в бісер : роман / пер. з нім. Є. О. Поповича ; передмова Д. В. Затонського ; ілюстрації М. Л. Курдюкова ; худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. —  Харків : Фоліо, 2001. —  С. 3-20.

• Магістр гри [Герман Гессе] // Бойченко О. Мої серед чужих. Читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку. —  Чернівці : Книги — ХХІ, 2017. —  С. 184-187.

• Мегела І. Архетипне вирішення дихотомії природи духу // Гессе Г. Нарцис і Гольдмунд : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. І. С. Андрієнко-Фрідріх ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В.  Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 376-382.

• Мегела І. «Деміан» Германа Гессе як модель екзистенційного пошуку «внутрішньої сутності» // Гессе Г. Деміан : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. та післямова Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 210-215.

• Мегела І. У пошуках «вищої» мудрості // Гессе Г. Сіддхартха : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. О. П, Логвиненка ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 154-158.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом