* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

середа, 26 лютого 2020 р.

Самійло Величко - літописець українського козацтва: до 350-річчя від дня народження



«Самійло Величко - монументальна наша літературна постать. Його життя, минувши всілякі служби, пішло для того, щоб написати найбільший літопис, що його знає українська історіографія» Валерій Шевчук

Самійло Васильович Величко, автор видатної літературної пам’ятки XVIII століття, народився на Полтавщині в козацькій родині. Навчався в Києво-Могилянський колегії, де оволодів німецькою, польською, грецькою мовами і латиною. В 1690 році  Величко почав служити канцеляристом у генерального писаря Війська Запорозького Василя Леонтійовича Кочубея.
«Я служив вірно і старанно, як веліла мені моя гідність, не тільки в усіляких домашніх справах мого пана, а найбільше писарем, включаючись до найпотрібніших і секретних на той час військових справ. Навіть до тих, що йшли самому пресвітлому всеросійському монарху Петру Олексійовичу, так само і циферних монарших справах, що були тоді від гетьмана до господаря волоського та мултянського про відправлення від мого пана кореспонденції, про яку не знала військова канцелярія. Прослуживши в таких великих невсипущих стараннях 15 років, я був завдяки тій моїй службі виправлений до військової генеральної канцелярії - це сталося на початку 1705 року, де поміж іншої братії моєї був я не останній в писарських справах протягом чотирьох років».
Самійло Величко брав участь у військовому поході через Правобережжя, Волинь і Галичину на допомогу Польщі в її війні проти Швеції. «У ті роки, коли шведські війська перебували в Польщі та Саксонії, я проходив з помічним малоросійським військом через тогобічну Малоросійську Україну, що лежить на захід від Корсуня й Білої Церкви».
На долю Самійла Величка випало чимало складних перипетій. «За ту мою довгочасну і вірну службу моя недоля заплатила мені крайнім нещастям в самому кінці 1708 року». Після страти Василя Кочубея він, як наближена до нього особа, потрапив до в’язниці, де йому довелося пробуті кілька років. З неволі він вийшов тільки в 1715 році. Самійло Величко поселяється спершу в Диканьці, в маєтку Кочубеїв, а потім у селі Жуки під Полтавою.
Протягом усього життя Самійло Величко збирав книги і манускрипти. У наукових бібліотеках дослідники часто потрапляють на старовинні фоліанти з написами «З книг Самоїла Величка, канцеляриста». Серед них є не тільки історичні хроніки, літописи, документи, а й художні твори.
Останні роки життя Самійло Величко цілком присвятив літературній творчості. Він вивчав багато історичних джерел польською, російською, німецькою, латинською мовами. І рядок за рядком став створюватися видатний твір в український історії і культурі - Літопис Самійла Величка.  







Літопис Самійла Величка

Як історик Самійло Величко прагнув створити грандіозну картину воєнних подвигів і випробувань, слави і зрад, засліплення пристрастями героїв і безмірних людських страждань, які випали на долю українського народу під час Національно-визвольної війни 1648 - 1654 років та Руїни.
Літопис Самійла Величка - перший фундаментальний твір української історико-мемуарної прози XVII-XVIII століття, в якому системно використано величезний масив джерел. Рукопис  поділений на три томи. Перший том закінчується 1659 роком. Другий том охоплює події 1660 - 1686 років, а третій - з 1687 по 1700 роки.
Щедре використання документів - послань, королівських, царських, гетьманських універсалів, листування гетьманів із запорозькими кошовими, молдовськими господарями, владиками надає Літопису Самійла Величка історичної достовірності.
«Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки….
Отож, ласкавий читальнику, коли що здається тобі в цій моїй праці непевне й неправильне, то може, воно так і є. Ти ж бо, коли добудешся досконаліших козацьких чи якихось інших літописів, забудь лінощі, полай мене за невіглавство в цій справі, покладаючись на ті правдивіші літописи, але не знищуючи й моєї нікчемної праці, виправ мене даним тобі від Бога розумом. Бо нині, через сімдесят років після війни Хмельницького, важко домагатися досконалого знання і правди про військові події…».

Величко, Самійло. Літопис. Т. 1 / пер. з книжної української мови, вступ стаття, комент. В. О. Шевчука ; відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ : Дніпро, 1991. - 371 с. - (Давньоруські та давні українські літописи).
Літопис Самійла Величка разом з Літописом Самовидця, Літописом Григорія Граб’янки й «Історією Русів» творить комплекс козацької історіографії. Це - історичне першоджерело, перший том якого охоплює події 1648-1659 років на Україні.




Величко, Самійло. Літопис. Т. 2 / пер. з книжної української мови, вступ стаття, комент. В. О. Шевчука ; відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ : Дніпро, 1991. - 642 с. - (Давньоруські та давні українські літописи).
Другий том продовжує опис подій першого тому і закінчується 1700 роком. Це - документальне першоджерело. Книга містить науковий коментар, широко ілюстрована.





Збірник козацьких літописів : Густинський, Самійла Величка, Граб’янки. - Київ : Дніпро, 2006. - 976 с., іл.
Цей збірник - унікальний корпус козацької історіографії. До нього входять: Густинський літопис - видатна пам'ятка української історичної прози першої половини XVII століття, що охоплює основні події всесвітньої історії, літописну історію Київської Русі, південно-руських князівств XII-XIV століття, Литовської Русі аж до історичних витоків козацтва. Літопис Самійла Величка - наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII-XVIII століття у двох томах. Перший том охоплює події 1648-1659 років на Україні. Другий продовжує опис подій і закінчується 1700 роком. Закінчує збірник літопис Граб’янки - розповідь про походи та битви козацькі XVI-XVIII століття. Перебіг з писань різних літописців та з щоденника, писаного на війні, що точилася з поляками, зібраний зусиллями полковника Григорія Граб’янки та підтверджений самобутніми свідченнями старих жителів міста Гадяча 1710 року.



Цікаві факти



Літопис Самійла Величка написано тогочасною літературною мовою, у якій книжні елементи поєднуються з живою народною говіркою. Автор обіцяє читачеві, що писатиме «простим стилем і нарічієм козацьким». Текст Літопису пересипаний влучними народними виразами, порівняннями, прислів’ями і приказками.

Центральною постаттю Літопису виступає Богдан Хмельницький. Розповідь про нього починається з 1648 року. Крізь призму дій та особистих якостей гетьмана Самійло Величко аналізує та оцінює вчинки, поведінку інших героїв. Автор Літопису докладно відтворює життєпис Богдана Хмельницького, зітканий з описів битв, які відбувалися під його проводом, дипломатичних акцій, стосунків з козацьким оточенням, володарями сусідніх держав.

Улюбленим героєм Самійла Величка був уславлений запорозький кошовий Іван Сірко. Автор описує його численні походи на турків і татар, захоплюється відвагою та військовими хитрощами. Монументальний образ Сірка постає в листі до кримського хана, а також в оповіданнях про здолання в січі турків і кримський похід у 1678 році.

У 1840 році на аукціоні, де розпродавали рукописи з колекції відомого збирача стародруків та рідкісних видань Івана Петровича Лаптєва, Літопис Самійла Величка придбав російський історик і колекціонер Михайло Петрович Погодін. Він передав рукопис у Київську археографічну комісію, головою якої на той час був історик Судієнко Михайло Йосипович.  Літопис Самійла Величка видавався упродовж ряду років. В 1848 році вийшов в світ перший том, потім в 1851 - другий,1855 - третій,1864 - четвертий том. Але це відання дійшло до наших днів не повністю.

Друге видання Літопису Самійла Величка вийшло в Києві 1926 року. Третє в перекладі Валерія Шевчука сучасною літературною мовою побачило світ в 1991 році. Оригінал рукопису твору зберігається у відділі рукописів Санкт-Петербурзької публічної бібліотеки. Планується відновлення автентичного тексту Літопису Самійла Величка і підготовка його до друку.



Література про життєвий і творчий шлях Самійла Величка



Величко, Самійло (1670-1728) - український літописець, автор монументального історичного й літературного твору // Олена Апанович. Козацька енциклопедія для юнацтва : книга статей про історичне буття українського козацтва. - Київ, 2009. - С. 75 - 81.
Книжка видатного історика і письменниці Олени Михайлівни Апанович адресована найширшим читацьким колам. Залучення широкого спектра наукових джерел, всебічність охоплення історичної інформації поєднані з популярністю, художністю викладу, що значно полегшує сприйняття історичного матеріалу. Саме тому книжка виконуватиме не тільки довідкову, енциклопедичну функцію, а й стане захоплюючим читанням для всіх небайдужих до історії, сприятиме вихованню національної свідомості, утвердженню в суспільстві української національної ідеї.

Літопис Самійла Величка // Я. П. Запаско. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. - Львів : Світ, 1995. - С. 449 - 455.
У монографії висвітлюється неперехідна цінність рукописного мистецтва - важливої галузі духовної культури українського народу, багатого джерела вивчення його історії, мови, літератури, художньої творчості. Простежується тісний зв’язок його мистецтва з соціально-економічними, політичними й культурними умовами розвитку суспільства. Монографія проілюстрована кольоровими та чорно-білими репродукціями сторінок, зразків мініатюр і декоративних прикрас. «Українську рукописну книгу» щорічне авторитетне журі фахівців книжки в Парижі визнало кращим виданням в Україні, книгою № 1 за 1995 рік. На державному конкурсі мистецтва книги (серпень, 1996) вона отримала найвищу мистецьку нагороду - диплом імені Георгія Нарбута, а на Форумі видавців у Львові удостоєна Гран-прі.

Поетика бароко в українських літописах // Валерій Шевчук. Муза Роксоланська : українська література XVI - XVIII століть : у 2-х кн. Книга друга : Розвинене бароко. Пізнє бароко. - Київ, 2005. - С. 46 - 64.
Друга книга оригінального дослідження фактично є історією літератури Козацької держави й охоплює другу половину XVII століття, яку автор розглядає як період розвиненого бароко, і XVIII століття - період пізнього бароко. Аналізуючи цей напрочуд своєрідний відтинок історії української літератури, автор вписує твори в життя, проблеми і складнощі становлення Козацької держави. Читач переконається, що література тієї доби аж зовсім не була схоластичною, твореною у відриві від життя, а навпаки, найчастіше з ним пов’язана. Досі так широко і в такому розрізі література вказаної доби не розглядалася.

Мемуарно-історична проза  // Історія української культури : у 5 томах. Т. 3.  Українська культура другої половини XVII - XVIII століть / ред. В. А. Смолій. - Київ, 2003. - С. 950 - 961.
Вперше в історії нашої держави системно викладається багатовікова історія української культури, її самобутність та зв’язки з іншими культурами, її внесок у світову культурну спадщину.






Літопис Самійла Величка // Історія української літератури : у 12 томах. Т. 2 Давня література (друга половина XVI - XVIII ст.) / наук. ред. Віра Сулима, Микола Сулима. - Київ, 2014. - С. 452 - 458.
Другий том присвячено давній українській літературі доби першого національного відродження та раннього бароко (друга половина ХVI - перша половина ХVIII століття), а також літературі пізнього бароко, коли посилилися процеси секуляризації і формування літератури як повноправного явища світської культури (друга половина ХVIII століття).






 ***

  • Величко Самійло - козацький літописець // Євген Онацький. Українська мала енциклопедія : у 4-х томах. Т. 1 / упоряд. та наук. ред. д. і. н. Сергій Білокінь. - Київ, 2016. - С. 127.
  • Величко Самійло - видатний козацький літописець // Енциклопедія українознавства : у 11 томах. Т. 1 / голов. ред. проф. д-р Володимир Кубійович. - Львів, 1993. - С. 226.
  • Величко Самійло - історик, педагог, козацький літописець // Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія. Т. 2. - Київ - Львів- Тернопіль, 2014. - С. 565 - 568.
  • Давня українська проза. Козацькі літописи // Борис Степанишин. Давня українська література в школі. - Київ, 2000. - С. 324 - 334.
  • Єфремов, Сергій. Історія українського письменства. - Київ, 1995. - С. 209 - 210.
  • Козацькі літописи // М. С. Грицай, В. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. Давня українська література / за ред. професора М. С. Грицая. - Київ, 1989. - С. 280 - 293.
  • Козацькі літописці Самійло Величко і Григорій Граб’янка // Георгій Мельничук. 1000 незабутніх імен України. - Київ, 2005. - С. 90 - 92.
  • Козацький апологет Самійло Величко // Петро Кралюк. Козацька міфологія України : творці та епігони. - Харків, 2017. - С. 152 - 157.
  • Літопис Самійла Величка // Українська література ХІ - XVIII ст. : хрестоматія / уклад. : П. В. Білоус, Г. Д. Левченко, О. П. Білоус ; за ред. П. В. Білоуса. - Київ, 2011. - С. 520 - 520.
  • Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко // Валентина Соболь. 12 подорожей в країну давнього письменства. - Донецьк, 2003. - С. 75 - 84.
  • Мишанич О. В. Величко Самійло Васильович - український історіограф і письменник // Українська літературна енциклопедія : в 5 томах. Т1 / редкол. : І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. - Київ, 1988. - С. 284.
  • Павленко, Сергій. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. - Київ, 2005. - С. 211 - 212.
  • Подвиг Самійла Величка // Михайло Слабошпицький. З голосу нашої Кліо : події і люди української історії. - Київ, 1993. - С. 227 - 230.
  • Самійло Величко // Юрій Шаповал. Мить історії : 366 мініатюр про людей і події. - Київ, 2019. – С. 54.
  • Самійло Величко - козацький літописець // Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2-х томах. Т. 1. - Київ, 2002. - С. 298 - 299.
  • Самійло Величко та його літопис // Валерій Шевчук. Дорога в тисячу років : роздуми, статті, есе. - Київ, 1990. - С. 184 - 208.
  • Сас П. М. Величко Самійло (Самоїл) Васильович та його літопис // Енциклопедія історії України : в 10 томах. Т. 1 / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. - Київ, 2003. - С. 472 - 473.
  • Таїрова-Яковлева, Тетяна. Гетьмани України : історії про славу, трагедії та мужність. - Київ, 2019. - 424 с.
  • Шевчук В. Козацьке літописання як чинник державотворення // Розбудова держави. - 1994. - № 2. - С. 16 - 21.
  • Шевчук В. Про давню українську прозу, зокрема про літописи // Слово і час. - 1993. - № 10. - С. 57 - 65.


пʼятниця, 14 лютого 2020 р.

«Севільський цирульник» - неперевершена комедія інтриги П'єра-Огюстена Карона де Бомарше: до 245-річного ювілею твору


«Вірний своїй веселій вдачі, я намагався у «Севільському цирульнику» повернути театру його колишню непідробну веселість, поєднавши її з легкістю нашого сучасного жарту…» Бомарше

Видатний французький драматург другої половини XVIII століття, класик світової літератури П'єр-Огюстен Карон де Бомарше народився в Парижі 24 січня 1732 року у сім’ї відомого французького годинникаря Андре-Шарля Карона.
Життя Бомарше - сплетіння найдивовижніших подій, пригод, злетів і падінь. У тринадцять років, отримавши початкову освіту в церковній школі, П'єр-Огюстен починає осягати секрети майстерності паризьких годинникарів. Його батько, Андре-Шарль Карон, полюбляв літературу й привчав до неї членів сім’ї. Вечорами влаштовувалися маленькі домашні концерти та театральні вистави. П'єр-Огюстен і п'ять його сестер грали на клавесині, віолі, скрипці, гітарі та арфі. Вони складали вірші і маленькі комедії, які тут же самі і розігрували.
Щасливий випадок допоміг юному П'єру-Огюстену Карону стати придворним годинникарем Людовика XV. В ті роки годинникові майстрі Європи шукали спосіб створення механізму для надання рівномірного ходу годиннику. Це було викликане тим, що навіть ліпшого ґатунку годинники вказували час із запізненням мало не на півгодини. І навіть в ту епоху це було незручно. П'єр-Огюстен винайшов анкерний спуск і годинники стали працювати чітко. Але маючи ширу і довірливу вдачу, поділився своїм винаходом з королівським годинникарем Лепотом, який привласнив його собі, про що не забарвився повідомити в газеті «Меркюр де Франс». П'єр-Огюстен Карон подав позив на Лепота до Королівської академії і виграв процес. Подія сталася 1754 року, коли йому виповнилося двадцять два роки. Людовик XV побажав мати такого майстра при своєму дворі.
Веселий, красивий, галантний, дотепний, знає всі міські і палацові новини, останній романс і останню плітку. П'єр-Огюстен Карон стає в палаці незамінною людиною. Він - механік і винахідник, музикант і поет, комерсант і дипломат.  Минуло чотири роки. У П'єра-Огюстена, якій обіймає престижну посаду контролера королівської трапези, нове захоплення. Він вигадує для регулювання звучання арфи спеціальну педаль, яка використовується й понині. Сестри короля звертаються до нього з проханням навчити грати на арфі, навіть сам Людовик XV уступає йому крісло на придворному концерті і стоячи слухає маестро.
 Коли П'єру-Огюстену сповнилося двадцять чотири роки, він одружується і бере звучне прізвище Бомарше за назвою невеликого володіння дружини. А в 1761 році П'єр-Огюстен Карон Бомарше стає секретарем його величності. Ця посада підносила Бомарше до дворянського титулу. До імені Бомарше тепер додавалася частка «де». Протягом 1763-1774 років він обіймав посаду генерал-лейтенанта королівського полювання у Лаврській місцевості. У 1764 році Бомарше відвідав Іспанію, де влаштовував сімейні справи своєї сестри. Візит був приватним, але П'єра-Огюстена можна було побачити серед членів іспанського уряду, яких він інтригував грандіозними проектами.
Займаючись фінансовими справами, він писав п'єси. Виконуючи доручення короля, розмірковував про високу політику. Відбиваючись від супротивників, які посягали на його чесність, Бомарше стрясав суспільство своїми мемуарами. Ще під час перебування на посаді королівського секретаря Бомарше написав п’єсу «Оптимізм».
Перша драма з якою вступив на сцену Бомарше у 1767 році мала назву «Євгенія». Натхненний успіхом своєї першої п'єси, він пише драму «Двоє друзів, або Ліонський купець», яка вперше була поставлена в театрі 13 січня 1770 року. Вершиною літературної творчості П’єра-Оґюстена Карона де Бомарше стали комедії «Севільський цирульник» і «Одруження Фігаро».

Бронзова статуя Бомарше, роботи скульптора Клоссада, була створена в 1894 році. Знаходиться на розі вулиці Сент-Антуан поруч з площею Бастилії



Севільський цирульник - прем'єра «Севільського цирульника» в п'яти актах відбулася 23 лютого 1775 року й успіху не мала. Бомарше довелося скоротити текст на один акт. 26 лютого відбулась постановка «Севільського цирульника» в новому варіанті і пройшла з величезним успіхом. Цей останній текст і був опублікований 30 травня того ж року в супроводі «Стриманого листа про провал критики «Севільського цирульника».
«Маю честь запропонувати до вашої уваги мій новий твір. Було б добре, якби він потрапив до вас в один з тих щасливих моментів, коли, вільний від зайвих клопотів, задоволений станом свого здоров’я, станом своїх справ, своєю коханою, своїм сніданком, своїм шлунком, ви могли б дозволити собі хвилинне задоволення та прочитати мого «Севільського цирульника», бо без усіх цих умов людина не здатна бути шанувальником розваг і поблажливим читачем…».
Дотепний, спритний Фігаро уперше з'явився у «Севільському цирульнику». Його образ оригінальний тим, що у нього є своя історія. Син невідомих батьків, він намагається за допомогою свого розуму виділитися серед інших героїв.
«Я побачив у Мадриді, що літературний світ - це світ вовків, завжди налаштованих один проти одного, і що, заслуживши зневагу через своє смішне озвіріння, усі ці комахи, москіти, комарі, критики, заздрісники, газетярі, книгарі, цензори і всі, хто в'їдається в шкуру нещасних літераторів, врешті-решт, розносять їх на клапті і висмоктують з них усі соки. Я кинув писати, набриднувши сам собі, відчуваючи відразу до інших, обтяжений боргами і не маючи зовсім грошей. Нарешті, я переконався, що прибуток від бритви кращий за марні почесті від пера, і зважився виїхати з Мадрида. Забравши все своє майно з собою, я блукав як філософ по двох Кастиліях, Ла-Манші, Естра-мадурі, Сьєрра-Морені, Андалузії. В одному місті мене приймали добре, в іншому ув'язнювали, але ніщо не впливало на мене. Тут мене хвалили, там ганьбили; коли мені було добре, я допомагав іншим, коли погано, я це зносив терпеливо; я глузував з дурнів і ганьбив лихих; але увесь час сміявся з власних злиднів і голив усіх, кого треба було; врешті-решт ви бачите, що я в Севільї…
Моя цирульня - за чотири кроки звідси, блакитний будинок з олов'яними рамами, над дверима три мисочки, на руці око. «Consilio manuque. Фігаро».
Ім'я літературного героя Фігаро увійшло до числа найвідоміших персонажів не тільки французької, але й світової літератури. Пройдисвіт і балакун Фігаро, за жодних обставин і негараздів не втрачає самовладання та доброго настрою. «Своєю майстерністю, мов чарами, маю приспати пильність, пробудити любов, знищити ревнощі, пустити в діло інтригу й усунути всі перешкоди…». Динамічність дії, чудова словесна гра і майстерно закручені інтриги стали запорукою популярності комедії Бомарше в усі часи. Фігаро, за словами, його творця, - «найспритніша людина з усієї своєї нації».

Comédie-Française. В цьому театрі 23.02.1775 року відбулась прем'єра вистави 


Цікаві факти

«Севільський цирульник» був спочатку написаний у формі фарсу для домашнього театру Ленормана д'Етноль, в світському гуртку якого Бомарше відзначався як автор і актор. Він складав фарси і маленькі п'єси. Величезний успіх п’єси «Севільський цирульник» спонукав автора переробити її в комічну оперу для театру «Італійської комедії». Але провідний артист театру, Клерваль, відмовився грати Фігаро, тому що колись сам був цирульником. Тоді Бомарше передав п'єсу акторам театру «Комеді Франсез», де відбулася прем'єра 23 лютого 1775 року.
Для задуму «Севільського цирульника» Бомарше використав один із своїх ранніх творів «Паламар», написаний на основі іспанської інтермедії, в основі якої було три дійові особи: стариган, молода красуня і хитрий коханець-зальотник. Автор зберіг це традиційне тріо, однак трансформував жанрову специфіку фарсу у водевіль, а відтак у комедію.
«Севільський цирульник» й особливо «Весілля Фігаро» йшли на сцені багатьох українських театрів. Перша постановка «Весілля Фігаро»  відбулася в театрі ім. Івана Франка. Гнат Юра виступив як перекладач, режисер та виконавець головної ролі. Починаючи з прем'єри, що відбулась 27 серпня 1920 року, ця вистава тринадцять років не сходила з афіш театру.
«Ле Фігаро» - щоденна французька газета, заснована в 1826 році і отримала назву на честь героя п'єс Бомарше - Фігаро. З його ж п'єси «Весілля Фігаро» взято й девіз газети, надрукований просто під її назвою: «Де немає свободи критики, там жодна похвала не може бути приємною».
Саме герой Бомарше хизувався в кокетливої курточці, якій судилося увійти в історію. Драматург так описує костюм Фігаро: «На голові - сітка; білий капелюх з кольоровою стрічкою; на шиї недбало пов'язана шовкова косинка; атласні жилет і штани, оторочені сріблом, з ґудзиками й петлями; великий шовковий поясок; на ногах підв'язки з китицями; яскрава куртка з великими вилогами такого самого кольору, як і жилет; білі панчохи й сірі черевики». Жакет в стилі «Фігаро» спочатку був курточкою з декоративними плечима без коміра. Але якби не «Севільський цирульник» великого Бомарше, модний світ так би і не дізнався про жакеті в стилі «Фігаро».


«Севільський цирульник» на театральній сцені


Рим, театр «Арджентіна» - один з найвідоміших театрів Рима. Бере назву від площі Торре-Арджентіна, на якій розташований. На сцені театру відбулися прем'єри багатьох знаменитих італійських опер.








Жанр - опера в 2-х діях
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Лібрето - Чезаре Стербіні
Перша постановка - 20 лютого 1816 року
У 1816 році Джоаккіно Россіні взявся за роботу над новою оперою для театру «Арджентіна» з нагоди майбутнього карнавалу. Стрімкість, з якою створювався «Севільський цирульник» дивовижна. Опера була написана за 13 днів. Спочатку вона називалася «Альмавіва, або Марна обережність». Перша вистава відбулася 20 лютого 1816 року, але закінчилася провалом. Виконавець партії Альмавіви забув взяти з собою гітару під час серенади, дон Базиліо зачепився за цвях і не міг зійти з місця. На довершення всього на сцену вибігла кішка ... Але Джоаккіно Россіні чекав успіх. Опера була поставлена в інших містах Італії, а потім і на інших сценах Європи, ставши однією з найпопулярніших.



Il Barbiere di Siviglia [Text] : Melodramma buffo in due atti / di Cesare Sterbini. – Musica di Gioachino Rossini. – [dalla commedia omonima di Pierre-Augustin Caron de Beaumarchais]. – Milano, Roma, Napoli, Parigi, Londra, Lipsia, Buenos-Aires. : Ricordi & C., editori-stamatori : New-York : Boosey & Co, [1897]. – 44 p., 200x135. – ita (rilegato) : 1 r. 60 k.







«Севільський цирульник» - опера італійського композитора Джоаккіно Россіні в двох діях. Оперне лібрето за авторством Чезаре Стербіні (1784-1831) створено на основі однойменної комедії французького драматурга П'єра Бомарше (1732-1799), написаної в 1773 році. 
Тит. л .: шт.слепого тиснення «G. RICORDI & C | 7 09 »


Національна опера України - театр опери і балету у Києві, заснований 1867 року. Поштовхом до створення постійно чинного театру стали успішні гастролі італійських оперних труп у 1865-1866 роках. У репертуарі театру - понад півсотні п'єс. Вас чекає зустріч з виставами Джоаккіно Россіні, Гаетано Доніцетті, Шарля Гуно …






Жанр - опера
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Режисер-постановник - Дмитро Гнатюк
Прем’єра - 25 жовтня 1990 року
Починаючи с 1927 року опера неодноразово ставилася на київський сцені. Постановка 1990 року продовжує полонити слухачів тонким гумором, мелодійною щедрістю та віртуозним блиском вокальних партій.



Київський театр оперети - організовано у 1934 році. Театр розміщено у будівлі колишнього Троїцького народного дому, збудованого на початку ХХ століття на благочинні кошти. Саме в приміщенні Троїцького народного дому Микола Садовський у 1907 році заснував перший стаціонарний театр в Україні. На сцені теперішньої оперети працювали корифеї українського театру початку ХХ століття. Примою була Марія Заньковецька, а у 1916 році тут розпочав свою акторську діяльність Лесь Курбас.



Жанр - опера
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Режисер-постановник - Богдан Струтинськи.
На сцені Національної оперети глядач  побачить сучасне сценічне втілення твору - що є найголовнішою «інтригою» постановки.


Одеський театр опери та балету - найкращий театр Одеси та України. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Фердинандом Фельнером і Германом Готлібом Гельмером у стилі віденського бароко.







Жанр - опера в 2-х діях
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Лібрето - Чезаре Стербіні
Театральна площа, 8. На початку XIX століття на цьому місці стояв перший міський театр, де відбулася 31 серпня 1821 року прем'єра вистави «Севільський цирульник». Партії на прем'єрі опери виконували італійською мовою.


Література про життєвий і творчий шлях П'єра-Огюстена Карона де Бомарше

  • Бомарше Пьер-Огюстен Карон де (1732-1799) // О. Таглина. Все о Париже. - Харьков, 2013. - С. 86 - 87.
  • Бомарше (1732-1799) // С. Д. Артамонов. История зарубежной литературы XVII-XVIII вв. - М., 1978. - С. 451 - 478.
  • Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії // Г. Й Давиденко, М. О. Величко. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття. - К., 2009. - С. 131 - 136.
  • Грандель, Фредерик. Бомарше / пер. с фр. Л. Зониной, Л. Лугиной. - М., 1985. - 398 с.
  • Денисенко, Анатолій. Драматург, дипломат, і… Знаменитий годинникар // Історичний календар. - К., 2007. - С. 44 - 45.
  • Зернова Р. Пьер Огюстен Бомарше // Писатели Франции. - М., 1964. - С. 248 - 261.
  • Зонина Л. Жизнь и похождения Пьера Огюстена Карона де Бомарше // Бомарше. Драматические произведения. Мемуары. - М., 1971. - С. 5 - 21. - (БВЛ).
  • Матвіїшин, Володимир. Бомарше та його весела трилогія про Фігаро // П’єр-Оґюстен Бомарше. Севільський цирульник. - Харків, 2010. - С. 3 - 18.
  • Михайлова И. Н. Искусство и литература Франции с древних времен до ХХ века / И. Н. Михайлова, Е. Г. Петраш. - М., 2005. - С. 217.
  • Обломиевский Д. Д. Бомарше // История всемирной литературы. Т. 5. - М., 1988. - С. 147 - 149.
  • Фигаро: [Герой комедий Бомарше] //  Кристиан Ромен. 100 персонажей мировой литературы. - Урал- LTD, 1997. - С. 453 - 459.  


вівторок, 4 лютого 2020 р.

«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання…»: 15 романтичних історій зі сторінок світової літератури до Дня святого Валентина


«Найбільше щастя в житті - це впевненість, що тебе люблять» Віктор Гюго


Багато століть 14 лютого відзначається День святого Валентина, або День закоханих. 
Історія цього свята надзвичайно романтична і оповита легендами, а назва походить від святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква. 
Існують дві версії святкування Дня святого Валентина 14 лютого. За однією з них, в цей день в язичницькі часи влаштовувався своєрідний молодіжний фестиваль. Дівчата кидали в посудину гарно оформлені листи, а юнаки витягували їх, і таким чином вибирали собі подругу. А по середньовічній легенді, в цей день підбирають собі пару птиці, і ліси наповнюються дзвінкими пташиними голосами. Є краса природи, краса слова, краса почуттів, краса вчинків. Саме на шляху до Краси й народжуються шедеври художнього слова…




Вільям Шекспір «Ромео і Джульєтта»


«Ромео і Джульєтта» - одна з найбільш поетичних трагедій великого англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Вперше трагедія «Ромео і Джульєтта» у друкованому вигляді з’явилася в 1597 році. До появи шекспірівської трагедії було написано чимало творів на цей популярний сюжет. Вперше літературна обробка цієї старовинної легенди була здійснена в 1476 році італійським новелістом Мазуччо. Згодом його співвітчизник Луїджі да Порто написав «Історію двох шляхетних закоханих», в якій головні герої одержали нові імена - Ромео і Джульєтта. Протягом XVI століття цей сюжет набув великої популярності не тільки в самій Італії, але й у Франції, Іспанії, Англії. Але тільки історія, яку ось уже шосте століття розповідає геніальний Вільям Шекспір, і досі залишається неперевершеною. Перший переклад трагедії «Ромео і Джульєтта» українською мовою зробив видатний письменник  Пантелеймон Куліш.

«Вона вчить сьвіточі яснїш палати.
Її краса висить на щоках ночи,
Мов дорогий рубін у-в усї Неґра.
Краса се за богата задля вжитку
І за коштовна для землї. Неначе
Снїжна голубка серед галок стада,
Так між подругами вона білїє.
Скінчить ся сей танець, до неї полену,
І тілько приторкнусь, нове життє зачну.
Чи я любив коли? Нї, божевільні очи:
Не бачив я краси аж до сієї ночи!..»


Жанр - драма
Режисер - Франко Дзеффіреллі
 Рік - 1968
Дія відбувається у Вероні за часів Раннього Відродження. На ринковій площі зустрічаються слуги двох знатних родин Монтеккі і Капулетті, які ворогують між собою. У будинку Капулетті готується сімейне свято, на якому випадково Ромео зустрічається з дочкою Капулетті - Джульєттою.









Джейн Остін «Гордість та упередження»



«Гордість та упередження» - найвідоміший роман популярної британської письменниці Джейн Остін «Гордість та упередження» вийшов в світ 28 січня 1813 року. Закохані серця часом легко долають соціальні бар’єри, але не завжди можуть обійти стіни власної гордості, звичайних непорозумінь, а інколи й упередженості. 21-літня Джейн Остін змогла так майстерно викласти у романі сподівання й розчарування, турботи й почуття закоханих Елізабет і містера Дарсі, що її книгу і сьогодні із захопленням читають мільйони читачів різних поколінь. Роман вирізняється зворушливою романтичністю, легким гумором, психологічно точно виписаними портретами героїв.  Перше знайомство героїв роману багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Це і стало головною перешкодою у їхніх відносинах. Навіть тоді, коли вони зрозумілі, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню.


Жанр - драма
Режисер - Саймон Лентон
 Рік - 1995
Дія відбувається на початку XIX століття. У містера і місіс Беннет п'ять незаміжніх дочок. Коли в окрузі з'являється багатий молодий чоловік містер Бінглі, він не просто зачарований старшої з сестер Беннет Джейн, а по-справжньому закохується з першого погляду.








Александр Дюма-син «Дама з камеліями»


«Дама з камеліями» - знаменитий твір французького письменника Александра Дюма-сина.  Роман «Дама з камеліями» був виданий в 1848 році і оповідає про любов між красивою паризькою куртизанкою Маргаритою Готьє і молодим, романтичним Арманом Дювалем. Прототипом Маргарити стала кохана Александра Дюма-сина Марі Дюплессі. Її називали найелегантнішою жінкою Парижа. Цей роман надихнув знаменитого італійського композитора Джузеппе Верді на створення опери «Травіата», яка була вперше поставлена 6 березня 1853 року в театрі Ла Феніче у Венеції.
 «Одного разу молода людина проходить вулицею, зустрічає жінку, дивиться на неї, обертається, йде далі. Він не знає цієї жінки, у неї є свої радості, смуток, кохання, в яких він не бере ніякої участі… Він не існує для неї… Минають тижні, місяці, роки і раптом несподівано, йдучи кожен по призначеному їм особливому шляху, за дивною логікою подій вони стикаються віч-на-віч…»


Жанр - драма
Режисер - Десмонд Девіс
Рік - 1984
Фільм знятий за однойменним романом Александра Дюма-сина.











Генрі Райдер Гаггард «Прекрасна Маргарет»


«Прекрасна Маргарет» -  один з відомих історико-пригодницьких романів англійського класика Генрі Райдера Гаггарда, написаний в 1907 році. Події відбуваються в Англії кінця XV століття. Маргарет Кастелл, дочку багатого купця Джона Кастелла, вважають найкрасивішою дівчиною у всій окрузі. Її серце належить Пітеру Бруму, бідному хлопцеві, який втратив свого батька за трагічних обставин. Любові двох молодих людей загрожує небезпека: підступний маркіз Морелла викрадає дівчину і за допомогою хитрості відвозить її в Гранаду. Пітер вирушає на пошуки коханої. Але перш ніж відшукати свою прекрасну Маргарет, відновити честь і справедливість, юнакові доводиться подолати безліч небезпечних і смертельних випробувань.





Гелена Мнішек «Прокажена»


«Прокажена» - популярний роман польської письменниці Гелени Мнішек побачив світ у Варшаві в 1909 році. Перед читачем розгортається захоплююча картина життя польської аристократії на початку ХХ століття. У центрі роману «Прокажена»  - історія кохання магната Вальдемара Міхоровского до юної дівчини з шляхти Стефанії Рудецької. Дія розгортається на тлі колоритних пейзажів і реалій польського садибного побуту минулої епохи.






Жанр - драма
Режисер - Єжи Гоффман
Рік – 1976
Дія фільму розгортається в Польщі на початку XX століття. Молода і бідна дворянка Стефанія Рудецька вчить дівчинку Люцію з дуже знатної родини…









Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»



«Тіні забутих предків»  - повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині в 1911 році. Повертаючись з Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того краю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменнику досить матеріалу для твору, проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишило його. Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчав звичаї, побут, фольклор його мешканців. Враження від «чарівного полону» горян лягли в основу повісті «Тіні забутих предків», яка була видана в 1912 році.  У творі розповідається про кохання гуцулів Івана й Марічки з ворогуючих родів.
«Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла співанками своїми, що їх спивають лісі й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце… Але прийде пора, він поверне до неї, і вона знов позбирає співанки, що було одбуть чим весілля…».


Жанр - драма
Режисер - Сергій Параджанов
Рік - 1964 
Іван та Марічка ростуть і проводять багато часу разом і закохуються одне в одного. Однак їхня рідня обурена цими стосунками, пам'ятаючи про ворожнечу родів. Марічка передбачає, що їм не бути парою…








Решат Нурі Гюнтекін «Пташка співуча»


«Пташка співуча» - перший і найвідоміший роман Решата Нурі Гюнтекіна, який був виданий в 1922 році і відразу приніс автору популярність і майже протягом століття залишається улюбленим у читачів багатьох країн. І справді, не може не захопити доля юної примхливої дівчинки Фаріде, в якій прокидається перше почуття до Кямрана і яка під впливом ревнощів різко змінює свою долю: стає вчителькою початкової школи в гірському селі. Відтепер її життя - це низка неочікуваних поворотів, пригод та переживань. Кохання та зрада, біль та радість, сльози та надія на щастя - такі вічні теми, яким присвячений цей роман, визнаний класикою світової літератури.
«…В горах росте одна трава…Якщо весь час вдихати аромат цієї трави, то людина вже нічого не відчуває.. Ось так інколи, бажаючи знову повернути здатність відчувати чарівний аромат, ми починаємо шукати інші квіти, вдихати інший запах, навіть якщо то запах «жовтої квітки»…».


Жанр - драма
Режисер - Осман Ф. Седен
Рік – 1986
Фільм знятий за мотивами однойменного роману Решата Нурі Гюнтекіна.











Олександр Грін «Червони вітріла»



«Червони вітріла» - 23 листопада 1922 року Олександр Грін завершив найвідоміший свій твір - «Червоні вітрила». Автор присвятив повість своїй дружині Ніні Миколаївні. Її вважають прообразом головної героїні - Ассоль. Коли Ассоль було вісім років, старий казкар Егль передбачив їй, що одного разу за нею прибуде принц на кораблі з червоними вітрилами і відвезе її в далеку країну. Ним став Артур Грей, капітан трищоглового «Секрету», який побачивши дівчину полюбив її. Корабель під червоними вітрилами підійшов до Каперні, де жила Ассоль…
«Коли для людини головне - отримувати найдорожчий п'ятак, легко дати цей п'ятак, але коли душа таїть зерно полум'яної рослини - дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі. Нова душа буде в нього й нова в тебе ... Але є менші чудеса: усмішка, веселощі, прощення і - вчасно сказане, потрібне слово ... »

Жанр - мелодрама
Режисер - Олександр Птушко
Рік – 1961
Екранізація однойменної повісті-феєрії Олександра Гріна.









Френсіс Скотт Фіцджеральд «Великий Гетсбі»


«Великий Гетсбі» - роман американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда вийшов у виданні компанії «Сини Чарлза Скрібнера» 10 квітня 1925 року. Дія роману «Великий Гетсбі» відбувається у вигаданому містечку Вест-Егг на Лонг-Айленді влітку 1922 року і обертається навколо таємничого молодого мільйонера Джея Ґетсбі та його дон-кіхотського кохання до вродливої Дейзі Б'юкенен.
«У музичному салоні Гетсбі увімкнув невеличку лампу біля піаніно. Він тремтячою рукою прикурив Дейзі сигарету і сів разом з нею на кушетку в дальньому кутку кімнати, куди не сягало жодне інше світло, окрім відбитих начищеним паркетом відбитків з яскраво освітленого холу…
Коли я підійшов попрощатися, то помітив вираз розгубленості, що повернувся на обличчя Гетсбі, так, начебто він знову засумнівався у реальності свого теперішнього щастя. Майже п’ять років! Мусили бути моменти, навіть сьогодні, коли Дейзі не дотягувала до його мрій – не з власної вини, а просто через колосальну життєздатність його ілюзій. Вона переросли її, переросли усе. Він весь віддався творчій пристрасті, щомиті вдосконалюючи коханий образ, прикрашаючи його кожною барвистою пір’їною, що потрапляла йому під руку.  Ніщо, створене з плоті й крові, не може перевершити той примарний образ, який створює сама людина у глибині свого серця…»


Жанр - драма
Режисер - Баз Лурманн
Рік - 2013
Нік Керравей - випускник Єльського університету і ветеран Першої світової війни. Улітку 1922 року він приїздить до Нью-Йорка, де оселяється у невеликому будинку на Лонг-Айленді, поряд з розкішною віллою дуже заможного і надзвичайно таємничого Джея Гетсбі…






Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»


«Віднесені вітром» -  всесвітньовідомий твір американської письменниці Маргарет Мітчелл. Роман «Віднесені вітром» вийшов друком 30 червня 1936 року і став одним із найвідоміших бестселерів американської літератури. Вже до кінця року було продано понад мільйон примірників. Наступного року роман отримав Пулітцерівську премію. Це неймовірна історія кохання і боротьби за життя в такий складний період, як війна. Дія відбувається на Півдні США під час Громадянської війни 1861-1865 років та повоєнної Реконструкції. Головне в романі - тема загальнолюдських цінностей і долі людей, захоплених могутнім виром історичних подій.





Жанр - драма
Режисер - Віктор Флемінг
Рік -1939
На тлі громадянської війни в США розгортаються складні особисті стосунки між мешканкою Півдня Скарлет О'Хара та Реттом Батлером.










Еріх Марія Ремарк «Три товариші»



«Три товариші» - твір видатного німецького письменника-романіста Еріха Марії Ремарка належить до золотого фонду світової літератури ХХ століття. Роман «Три товариші» був опублікований в датському видавництві Gyldendal під назвою «Kammerater» в 1936 році. Міцна дружба, справжня любов і щира радість від простого «бути» - це те, чим живуть герої Ремарка. три товариші, які пройшли страшними стежками Першої світової, таки знаходять у собі сили й сміливість жити далі й насолоджуватися тим, що дарує новий день. Роберт, Отто, Готфрід і прекрасна Пат - їхні долі сплелися на сторінках роману. Справжня чоловіча дружба, шалена любов, щастя від кожного прожитого дня і жах від вимушеної трагічної розлуки…




Жанр - драма
Режисер - Френк Борзейл
Рік - 1938
Німеччина після Першої світової війни. Три шкільних, а потім і фронтових товариша - Роберт, Готтфрід, Отто - працюють в майстерні по ремонту автомобілів ...








Франсуаза Саган «Невиразна усмішка»



«Невиразна усмішка» - зворушливий роман французької письменниці Франсуази Саган побачив світ в 1955 році.  Франсуаза Саган вивела жанр жіночого роману на новий рівень, адже для неї не існує стандартних схем у відтворенні чуттєвого світу взаємин чоловіків та жінок, натомість її цікавлять любовні трикутники та чотирикутники, парадоксальність і багатогранність кохання. Стиль письменниці емоційно наснажений й витончений. Вона пише про любов так, що її не можливо не відчути повною мірою.
«Я сказала собі: «Отже я кохаю його». Мабуть, це кохання не є чимось більшим, аніж думка: «Я кохаю його». Лише думка. Але мабуть, тільки в ній був мій порятунок…  Іноді я прокидалася посеред ночі з пересохлим ротом, і щось умовляло мене знову заснути, знову поринути в теплоту, несвідомість, що була моєю єдиною перервою… Моя пам'ять і моя уява ставали лютими ворогинями. Я бачила перед собою обличчя Люка, Канни, те, що було й що могло бути… Я підводилася, починала міркувати» «Це я, Домініка. Я кохаю Люка, який мене не кохає…».




Ерік Сігал «Історія кохання»



«Історія кохання» - повість американського письменника Еріка Сігала, що вийшла в світ 14 лютого 1970 року і принесла популярність автору. Книга стала бестселером. Це історія про зворушливе кохання двox cтудeнтiв. Oлiвep нaщaдoк аристократичного ciмeйcтвa, a Джeннiфep - дoчкa iтaлiйcькoгo eмiгpaнтa. Джeннiфep вiднocилacя дo poмaну, як дo лeгкoгo флipту. Aлe згoдoм любoв пoвнicтю зaxoплює їx oбox… Через сім років творець «Історії кохання» написав продовження - «Історія Олівера».
«Кохання - це коли, ні про що не шкодуєш…»





Жанр - драма
Режисер - Артур Хіллер
Рік – 1970
Олівер Барретт IV в бібліотеці Редкліффского коледжу зустрічає Дженніфер Каваллері, дотепну студентку коледжу…







Коллін Маккаллоу «Ті, що співають у терні»



«Ті, що співають у терні» - роман-бестселер 1977 року австралійської письменниці Коллін Маккаллоу. «Ті, щоспівають у терні» одна із найвідоміших романтичних історій у світі про три покоління родини австралійських емігрантів, про людей, які шукають своє щастя.
«Є легенда про пташку, що співає лише раз у житті, співає милозвучніше за будь-яку істоту на всій землі. Щойно покинувши гніздо, ця пташина шукає тернину і не заспокоїться, аж поки не знайде. А потім, співаючи серед нещадно гострих гілок, врешті-решт наштрикується на найдовшу та найгострішу колючку. Помираючи, вона долає біль і своїм співом перевершує жайворонка та солов’я. Лиш одна бездоганно-прекрасна пісня, ціна якої - життя. Але її заціпеніло слухає увесь світ, а Бог на небесах - усміхається. Бо найкраще досягається ціною великого болю… Принаймні так легенда каже».


Жанр - драма
Режисер - Деріл Дьюк
Рік – 1983
Екранізація відомого бестселера Колін Маккалоу розповідає про епічну історію життя сім'ї Клірі, яка переїхала з Нової Зеландії на ранчо в Австралії.










Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери»



«Кохання під час холери» - називають «найоптимістичнішим» з романів Габріеля Гарсія Маркеса. Роман «Кохання під часхолери»  був опублікований в 1985 році і став першим твором письменника після присудження йому Нобелівської премії з літератури. Це зворушлива історія кохання, яке перемагає все - час і простір, життєві негаразди і навіть недосконалість людської душі. Колись головна героїня роману Ферміна Даса знехтувала юнацькою любов’ю Флорентіно Аріси і стала дружиною поважного доктора. Але Флорентіно чекає свого часу - цілих 54 роки… Здається, у нього вже зовсім не залишилося часу, і все ж він домагається свого - і двоє літніх людей, які окремо прожили свої повноцінні життя, нарешті все ж з’єднується. Вони вирушають у круїз на кораблі, що належить Арісі, а щоб уникнути зайвих зупинок для митних перевірок і пересудів, вивішують прапор, який означає, що на судні - хвороба. Однак з таким прапором їх не пускають ні до одного порту. І вони пливуть і пливуть…
«Вони не почували себе щойно одруженими молодятами, як припускали капітан та Сенаїда, і ще менше - пізніми коханцями. Було так, ніби вони вже здолали круту голгофу подружнього життя і тепер ішли просто до суті кохання. Йшли мовчки, мов старе подружжя, що обпіклося на житті й було непідвладне пасткам пристрасті, непідвладне брутальним насмішкам ілюзій та міражам розчарувань – всій мінливій настроєності кохання. Бо вони прожили разом досить, аби зрозуміти, що кохати можна коли завгодно й де завгодно…»


Жанр - мелодрама
Режисер - Майкл Ньюелл
Рік - 2007
Муки кохання не тривають вічно. Та юний посильний Флорентіно Аріза пообіцяв красуні Ферміні Дазе вічно кохати її і мучився своєю пристрастю п'ятдесят чотири роки. Він проніс своє кохання через все життя, хоча часом воно було не краще, ніж епідемія холери…