5 книг про справжнє кохання і щасливий шлюб

 

Майже всі ми мріємо про кохання з першого погляду та прагнемо жити довго й щасливо. Але чи можлива така ідилія в реальних стосунках? Поради знавців справжнього кохання допоможуть нам зрозуміти, що таке кохання і чому ми так прагнемо кохання. Як розпізнати свого партнера на все життя? Як навчитися чути другу половинку та підтримувати вогонь кохання? Як створити щасливу сім’ю з коханим чоловіком і стати для нього цінною та незамінною? Як бути справжнім чоловіком у сучасному світі?

Психологічні рекомендації і практичні вправи дають: докторка філософії, антрополог, авторка наукових бестселерів Гелен Фішер, популярний письменник Олександр Скрипник, психолог, дослідник і клініцист Джон Готтман, та журналістка Нен Сільвер, видатна психологиня, дослідниця в галузі сімейної терапії Сью Джонсон, старший редактор журналу Catholic Thing Бред Майнер.

Виставка підготовлена в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»

Гелен Фішер «Чому ми кохаємо: природа й хімія романтичних почуттів»

Гелен Фішер (1945—2024) — одна з найзнаменитіших антропологів США, доктор філософії, авторка методик самовдосконалення. Провідний експерт з біології любові та привабливості. Перед тим як стати професоркою-дослідницею в Університеті Ратгерса, вона обіймала посаду наукової співробітниці в Американському музеї природної історії в Нью-Йорку. Гелен Фішер здійснила масштабні дослідження еволюції, виявів та хімії кохання. Дві її попередні книжки «Перший секс» і «Анатомія кохання» потрапили в список видань, рекомендованих газетою New York Times. Скептики кажуть, що кохання — це лише хімія. Психологи називають його хворобою. Романтики — еліксиром вічного життя. Час дізнатися, хто з них має рацію. Гелен Фішер дає відповіді на запитання, що стосуються кохання, його «алгоритму», впливу на психіку, соціалізацію та наше життя загалом.

Чому ми кохаємо? Чому обираємо людей, яких обираємо? Як чоловіки й жінки різняться у своїх романтичних почуттях? Кохання з першого погляду. Кохання й жага. Кохання і шлюб. Любов у тварин. Як еволюціонує кохання? Кохання і ненависть. Який він — закоханий мозок? Як завоювати любов і чи можна її зберегти? І що воно взагалі таке — кохання? Це надзвичайна екскурсія наукою та мистецтвом старовинного романтичного почуття. Книжка містить результати досліджень, для яких було застосовано новітні технології сканування мозку. Тут відповіді на запитання про мінливе й часто неконтрольоване почуття, яке ми звемо коханням.

 

Фішер, Гелен. Чому ми кохаємо : природа й хімія романтичних почуттів / Гелен Фішер ; пер. з англ. Надії Хаєцької. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. — 288 с.

«Та з чого виникає те почуття, яке звемо коханням? Я вирішила скористатися найновішою технологією сканування мозку — функціональною магнітно-резонансною томографією (ФМРТ), — щоб спробувати записати активність мозку чоловіка і жінки, які саме шалено закохались одне в одного…

Результати вразили. Ми виявили гендерні відмінності, що, можливо, пояснюють, чому чоловіки так пристрасно реагують на візуальний подразник, а жінки можуть пам’ятати подробиці стосунків. Ми виявили, як саме з часом змінюється закоханий мозок. Ми визначили зони мозку, які активуються, коли ви відчуваєте любовний екстаз, — ця інформація показує нові шляхи підтримування почуттів у довготривалих стосунках. Я дійшла висновку, що тварини відчувають певну форму любовної прив’язаності одне до одного. Наші результати пролили нове світло на переслідування та інші злочини на фоні пристрасті. І тепер я краще розумію, чому ми відчуваємо таку депресію та злість, коли нас відштовхнули, і навіть дізналася кілька способів стимулювання мозку для заспокоєння душевного болю.

Що важливіше, наші результати змінили моє бачення самої суті кохання. Я побачила цю пристрасть як першочерговий людський стимул. Це така ж фізіологічна потреба, як прагнення їжі та води, як материнський інстинкт; це основний спонукальний мотив, інстинкт залицяння та завоювання партнера. Цей стимул закохуватися подарував нам найнеймовірніші опери, п’єси, романи, найзворушливіші вірші та мелодії, що не стираються з пам’яті, найвитонченіші скульптури та картини, найяскравіші обряди, міфи, легенди… Я сподіваюся, ця книжка стане такою ж корисною для вас, як її написання — для мене, у нашому спільному вічному колообігу з цією дивовижною силою — інстинктом закохуватись».

 

Олександр Скрипник «Кохання: руйнація стереотипів»

«Ця книга — не роман, не повість. І, тим більше — не «бульварне чтиво». Тому той, хто сподівається просто розважитися читанням, може сміливо відкладати цю книгу в бік. Це і не наукове дослідження. Багато визначень, висновків знаходяться в стороні від офіційної науки. Разом з тим, читання цієї книги вимагає уваги, вдумливості, аналітичного мислення та бажання осмислити написане. До якого ж жанру віднести цю книгу? Думаю, що це не так же й важливо! Залишаю за Вами, шановні читачі, право на визначення літературного жанру книги. Я назвав цю книгу, — «аналітичне дослідження феномена».

Я хочу лише розбудити в Вас бажання позбутися багатьох стереотипів. Помилкових і небезпечних! Нехай мені і не вдається остаточно зруйнувати усі скам’янілі стереотипи, змінити погляд у суспільстві на це, дароване нам Богом, чудо — кохання! Але якщо читання цієї книги допоможе, хоча б двом людям на Землі, одній жінці і одному чоловікові знайти кохання, я буду щасливий!».

 

Скрипник О. П. Кохання: руйнація стереотипів : аналітичне дослідження феномена /Олександр Скрипник. — Київ : Видавничий дім «Кондор», 2020. — 316 с.

Кохання… Такий жаданий й такий утаємничений феномен. За тисячоліття існування людства так і не розгаданий. Реальне кохання, чи це, ілюзія? Якщо це ілюзія, фантом, чому без Кохання життя таке пусте? Чому ми так прагнемо Кохання, якщо навіть не розуміємо що це? І чому ми не знаємо, що таке кохання? Що заважає нам зрозуміти? Видається, що так просто, — пізнати Кохання… Але… Помилки, омани, стереотипи, — це і є той мотлох, що закриває собою від нас суть Кохання! Ця книга — спроба руйнації найпоширеніших стереотипів. Небагато зусиль… Зовсім небагато! І наше життя наповниться Коханням! Сенсом!

 

Джон М. Готтман, Нен Сільвер «Сім принципів щасливого шлюбу»

Джон М. Готтман — американський психолог, дослідник і клініцист, протягом чотирьох десятиліть активно працював над прогнозуванням розлучень і стабільності шлюбу, почесний професор з питань психології Вашингтонського університету. Разом із Джулі Шварц-Готтман є співзасновником і керівником Інституту Готтмана. У 2007 році був визнаний одним з 10 найвпливовіших психотерапевтів останньої чверті минулого століття.

Нен Сільвер — авторка, блогерка й журналістка, колишня головна редакторка журналу Health. У своїх статтях досліджує тематику стосунків і здоров’я, а також сучасні проблеми виховання дітей.

Написання «Сім принципів щасливого шлюбу» ґрунтується на дослідженні, що дістало підтримку з боку Національного інституту психічного здоров’я і Департаменту наукових досліджень у галузі поведінкових наук.

 

Готтман, Дж. М. Сім принципів щасливого шлюбу / Джон М. Готтман, Нен Сільвер ; пер. з англ. О. Голуб. — Харків : Віват, 2021. — 336 с. — (Серія «Саморозвиток»).

Джон Готтман здійснив революцію в аналізі й прогнозуванні шлюбу, у межах експерименту спостерігаючи за звичками подружніх пар. Він окреслив сім принципів, які допоможуть проаналізувати й зміцнити стосунки під час кризи. Автор пропонує: поглиблювати дружбу, яка лежить в основі будь-якого шлюбу; посилювати власні «мапи кохання»; зберігати любов і захоплення партнером; повертатися обличчям одне до одного, а не бігти геть; давати партнерові змогу керувати ситуацією; завжди знаходити вихід із глухого кута; формувати спільне бачення. Результати одного з досліджень свідчать, що 63 відсотки чоловіків і жінок, які прочитали «Сім принципів щасливого шлюбу», визнали: завдяки цим рекомендаціям їхній шлюб змінився на краще.

У книжці ви знайдете пояснення, важливі доповнення й переглянуті ідеї щодо чинників, які спричиняють стреси й напруження в житті сучасних пар. Для кожного принципу були розроблені анкети (з високими показниками надійності й достовірності), тож ви самотужки зможете оцінити стан того чи того аспекту у ваших стосунках, а також нові й перероблені вправи, спрямовані на їх покращення. Ці вправи були ретельно перевірені в роботі з багатьма парами на семінарах в Інституті Готтмана й під час сеансів сімейної терапії, проведених спеціалістами інституту.

Однією із сильних сторін представленого в «Семи принципах щасливого шлюбу» підходу є його універсальність — можливість застосування на різних етапах стосунків. Ця книжка для неодружених, які прагнуть «дорожнього випробування» стосунків до будування тривалого союзу. Ця книжка для тих, хто вже побудував тривалі стосунки і прагне зміцнити їх і захистити те, що має. «Сім принципів щасливого шлюбу» допоможуть зберегти зв'язок між партнерами, котрі проходять крізь докорінні зміни й суттєві проблеми в житті. Виконання рекомендацій, поданих на сторінках книжки, допоможе шлюбу, що опинився в суттєвій небезпеці.

 

Сью Джонсон «Пригорни мене міцніше!»

Сью Джонсон (1947—2024) — видатна британська клінічна психологиня, сімейна психотерапевтка і письменниця, яка жила і працювала в Канаді. Вона відома своїми роботами в галузі психології, присвяченими людським зв'язкам, теорії прихильності і романтичним стосункам. Вона здобула численні  почесні звання та нагороди, зокрема, звання почесного професора Міжнародного університету Сан-Дієго (США), професора клінічної психології Оттавського університету (Канада). Сью Джонсон заснувала міжнародний центр навчання емоційно-фокусованої терапії.

Авторка у книзі «Пригорни мене міцніше!» відкриває перед читачами абсолютно новий, сповнений любові світ щасливих і гармонійних стосунків. Її методи будуть корисними для всіх без винятку пар — молодих і літніх, одружених і ні, щасливих і нещасних, гетеро-і гомосексуальних, — для всіх, хто прагне зберегти кохання упродовж усього життя

 

Джонсон С. Пригорни мене міцніше! 7 бесід про кохання тривалістю в життя / Сью Джонсон ; пер. з англ. Віри Кучменко. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 288 с.

«Стосунки між людьми завжди викликали в мене щире захоплення… Однак здебільшого в юному віці моя увага зосереджувалася на шлюбі моїх батьків. Зазвичай я безпорадно спостерігала за тим, як вони руйнують свої стосунки й самих себе, і водночас завжди знала, що ці двоє дуже кохають одне одного. За кілька днів до смерті батько гірко ридав, згадуючи матір, хоч вони не жили разом уже понад двадцять років.

Я відреагувала на болісний досвід батьків по-своєму: заприсяглася, що ніколи не вийду заміж. Вирішила, що романтичне кохання — то винятково ілюзія й пастка. Ліпше вже покладатися на власні сили та бути вільною й незалежною жінкою. Та згодом я, звісно, закохалася й таки взяла шлюб. Що більше я відштовхувала любов, то сильніше вона тягнула мене до себе. То що ж це було за потужне й загадкове почуття, яке занапастило моїх батьків, добряче ускладнило моє життя й водночас вважалося джерелом радощів і страждань для багатьох із нас? Чи можна вибратися із цього заплутаного лабіринту й нарешті пізнати нескінченне кохання?

Захоплення проблемою любові й прив’язаності зрештою спонукало мене до вивчення психології та консультування. Обравши такий шлях, я вивчала ці драматичні переживання з точки зору поетів і науковців. Працювала зі складними дітьми, які заперечували любов як таку; консультувала дорослих, що намагалися пережити втрату кохання; допомагала родинам, де всі любили одне одного, однак не могли жити ані разом, ані нарізно. Любов залишалася загадкою.

А тоді, на фінальному етапі здобуття ступеня доктора з консультативної психології в університеті Британської Колумбії, що у Ванкувері, я почала працювати з парами. І мене вмить зачарувало те, як відчайдушно вони боролися, як висловлювалися про свої стосунки — немовби то було питання життя та смерті. Я досягла неабиякого успіху в індивідуальних і родинних консультаціях, однак виявилася безсилою, коли йшлося про роботу з двома партнерами, між якими тривала війна…Пари не мали жодного бажання аналізувати стосунки зі свого дитинства; вони цуралися здорового глузду й не погоджувалися вести нормальний діалог. Я бачила, як мої клієнти кричали одне на одного, заливалися слізьми, сперечалися, закривалися в собі…і зрештою почала розуміти, що стосунки неможливі без ключових негативних і позитивних емоційних моментів. Саме вони лягли в основу нового підходу до терапії пар, який мені вдалося втілити в життя за підтримки мого наукового керівника Леса Грінберга. Ми назвали його «емоційно-фокусованою терапією»... Дослідження тривали багато років…Незмінним залишився результат — мій підхід був ефективним і неабияк усіх вражав… Гадаю мені вдалося відкрити, чим насправді є кохання і як ми можемо його «полагодити», щоб воно тривало якнайдовше…».

7 реальних історій кохання, 7 правил ідеальних стосунків. Сью Джонсон пояснює: Які вчинки зміцнюють чи, навпаки, руйнують довіру; Чому емпатія така важлива; Чи варто свідомо зачіпати партнера за живе; Чому міцні обійми гарантують тривалі стосунки; Як навчитися чути другу половинку та підтримувати вогонь кохання.

 

Майнер Бред «Досконалий джентльмен. Путівник з лицарства для сучасних чоловіків»

Бред Майнер — старший редактор журналу Catholic Thing, працював головним редактором Conservative Alternative. Автор п’яти книжок, серед яких «Коротка консервативна енциклопедія».

Що означає бути чоловіком? Звідки беруться справжні герої, Як вдається приходити саме тоді, коли вони найбільше потрібні? Бред Майнер відповідає на ці питання та запрошує відкрити найкращу модель мужності — джентльмена. Автор викладає тисячолітню історію цього забутого ідеалу та висуває вагомі аргументи на користь його сучасного відродження.

Досконалий джентльмен — це воїн, коханець і монах. Він має бойовий дух для захисту рідного, істинного й прекрасного, дотримується етичного кодексу та своїх зобов’язань, не боїться ризикувати, вміє бути винахідливим і дотепним. Джентльмен проактивний у стосунках зі своєю леді, але цінує самотність та навчання. Книжка також показує, як ліворадикальні рухи спотворюють справжню сутність чоловіка та його ролі в суспільстві. Вона є цінним дороговказом для людей честі та знань, практичним посібником з виховання хлопчиків і відповідального ставлення до життя.

 

Майнер, Бред. Досконалий джентльмен. Путівник з лицарства для сучасних чоловіків / Бред Майнер ; пер. з англ. Ігоря Бігуна. — Київ : Наш Формат, 2024. — 272 с.

Бред Майнер пропонує захопливу історичну подорож, сподіваючись відродити ідеал джентльмена у ХХІ столітті. Починаючи із зародження лицарства, легенд про короля Артура і ордену тамплієрів, автор веде читача через двір Карла Великого, епоху Відродження і Британську імперію, виокремлюючи ключові риси справжнього джентльмена.

Майнер провокаційно натякає, що гуманістична культура може існувати лише тоді, коли чоловіки намагаються поводитись як джентльмени. Досконалий джентльмен-воїн, описаний Майнером, — це не скотина, подібна, до Конана-варвара, а радше ввічливий безкорисливий джентльмен, який несе в собі невидимий бойовий дух і сміливість боротися за справедливість.

Читач «Досконалого джентльмена» дізнається, що автор вважає найкращих чоловіків уособленням трьох архетипів: Воїна, Коханця та Монаха. Шляхетний чоловік подібний до воїна, тому що знає, що є речі, за які варто битися, і він буде битися. Він — коханець, тому що дозволяє дружині, сім’ї та громаді звільнити себе від тиранії його власного его. Він подібний до монаха, бо застосовує вченість для розгадування таємниць людської душі й тому що знає, що Бог кличе його до вищої мети. Ця книжка призначена саме таким звичайним чоловікам, які вірять у кохання і навчання, а також у боротьбу, які знають, що є те, за що варто битися, і які готові й здатні прийняти виклик.

Підготувала Наталія Баранова, бібліотекарка читального залу

5 романів про зворушливе кохання, щиру дружбу та листи, які змінили життя

 

«У цьому величезному Всесвіті, попри все, нас не так вже й багато. Ми такі безмежно цінні, цінний кожен з нас…» Ґюдрун Скреттінґ, норвезька письменниця

 

Світові бестселери, які полонили серця мільйонів читачів: Сесілія Ахерн «P. S. Я кохаю тебе», Ніна Джордж «Маленька паризька книгарня», Ґюдрун Скреттінґ «Три чоловіки для Вільми», Сол Беллоу «Герцог», Кейтлін Аліфіренка, Мартін Ганда, Ліз Велч «Я завжди писатиму у відповідь».

 

Сесілія Ахерн «P. S. Я кохаю тебе»

Сесілія Ахерн (1981) народилася і виросла в Дубліні. Її твори виходять у майже 50 країнах світу. Володарка літературних премій:  2004 — Британська книжкова премія за роман «P.S. Я кохаю тебе», 2005 — премія «Айріш Пост» та премія Корайн за роман «Де закінчується райдуга», 2006 — «Fun Fearless Fiction Award» від журналу «Космополітен» за роман «Подивися на мене».

Роман «P.S. Я кохаю тебе» приніс своїй авторці світову славу, був переведений майже на півсотні мов і успішно екранізований компанією Warner Bros. У 2019 році улюблена історія невмирущого кохання знайшла нове дихання: Сесілія Ахерн написала довгоочікуване продовження — «Postscript».

 

Ахерн, Сесілія. P.S. Я кохаю тебе / Сесілія Ахерн ; пер. з англ. Ірина Гоял. — Київ : РІДНА МОВА, 2020. — 432 с. — (Серія «Авторська серія»).

Бестселер Сесілії Ахерн — сучасна історія про те, як любов виявляється сильніше смерті. Втративши коханого чоловіка, тридцятирічна Голлі Кеннеді впадає у відчай, перестає виходити з дому, спілкуватися з людьми. І раптом отримує поштою пакет… «Тремтячими пальцями вона обережно розпечатала пакунок, перевернула його до догори дном і витрусила вміст. Звідти випало десять крихітних конвертів. Такі зазвичай кріплять на букети. На кожному зазначено назву місяця. На мить серце Голлі завмерло — на аркуші паперу під купою конвертів вона побачила знайомий почерк. Почерк Джеррі. Голлі перехопило подих, в очах забриніли сльози, а серце хотіло вискочити з грудей. Вона читала лист з кожним рядком все чіткіше усвідомлюючи: людина, яка писала його, більше ніколи цього не зробить. Голлі провела пальцями по написаних Джеррі рядках, знаючи, що саме він торкався аркуша останнім.

«Люба Голлі! Не знаю, де ти і коли саме читаєш цей лист. Але сподіваюсь, що ти здорова й усе в тебе гаразд. Недавно ти прошепотіла, що не зможеш жити без мене. Зможеш Голлі. Ти — сильна й смілива, тож зможеш це витримати. Разом ми прожили безліч прекрасних моментів, і завдяки тобі моє життя… було Життям. Мені нема про що шкодувати. А я — тільки сторінка твоєї книги життя. Їх буде ще багато. Не забувай наші чудові миті, але, будь ласка, не бійся творити нові.

Я пишаюсь тим, що ти була моєю дружиною. Це честь для мене. Дякую тобі за все. Знай, я завжди поруч, коли тобі потрібен. Кохаю навіки. Твій чоловік і найкращий друг Джеррі.

P.S. Я обіцяв тобі список. Тримай! Розпечатуй конверти, коли вказано, і виконуй написане. І пам’ятай, я за тобою спостерігаю, тож знатиму все». Першого числа кожного місяця Голлі розпечатує наступний конверт і, дотримуючись настав коханого Джеррі, робить ще один крок, який повертає її до життя.

 

Ніна Джордж «Маленька паризька книгарня»

Ніна Джордж — німецька письменниця, авторка міжнародного бестселера «Маленька паризька книгарня», перекладеного на 28 мов і опублікованого півмільйонним накладом. З-під пера цієї письменниці вийшли 26  романів, детективів і науково-популярних видань, а також у її творчому доробку понад сотні оповідань та і кількасот  колонок у періодичних виданнях. Ніна Джордж працювала поліцейським репортером,  обіймала посаду головного редактора у кількох видавництвах, працювала на телеканале TV Movie та Federwelt. Ніна Джордж творить під трьома псевдонімами. Пише науково-популярні тексти під ім’ям Анн Вест. Під прізвищем Крамер, яке вона взяла після одруження, 2008 року вийшов друком її трилер. У співавторстві з чоловіком Джо Крамером опублікувала кілька детективів під спільним псевдонімом Жан Баньйоль.

 

Джордж, Ніна. Маленька паризька книгарня / Ніна Джордж ; пер. з англ. Ольги Захарченко. — Київ : Наш формат, 2016. — 312 с.

«Маленька паризька книгарня» —  книга про те, як стати вільним. Вільним від душевних терзань, марних сподівань і туги за нездійсненим майбутнім. Разом з головним героєм Жаном Одинаком кожен зможе зануритися у найболючіші спогади, переживатиме печаль від утрати коханої людини, подорожуватиме і зустрічатиметься із надзвичайними людьми.

Це історія про дружбу і кохання. Про час страждань і пошук себе. Жан Одинак —  власник книжкової баржі «Літературна аптека» — точно знає, як вилікувати почуття, що не вважаються захворюваннями й не діагностуються лікарями. Адже він — читач душ, тож кожному покупцеві добирає книги, які якнайкраще впораються із завданням вилікувати людський смуток, тугу чи зневіру. Єдиний, кого Жан не може зцілити, — це він сам.

Душевні терзання від спогадів про Манон, котра покинула месьє Одинака двадцять один рік тому, розбили йому серце і досі тривожать душевні рани. Усе, що вона залишила, —  лист, який Жан ніяк не наважується прочитати. «Він ніколи не зізнавався у своїх почуттях. Щоб не бентежити її. Щоб не відчувати, як її пальці торкаються його уст, і вона шепоче: «Ш-ш-ш». Тоді ввижалося, що він міг бути камінцем у мозаїці її життя. Чудовим, яскравим, але лише камінцем, а не всією картиною. І він готовий був на це заради неї.

Манон. Повна життя, не витончена, не ідеальна дівчина з Провансу, що говорила словами, які, здавалося, він міг ухопити руками. Вона ніколи нічого не планувала, цілковито віддавалася саме теперішньому моменту буття. Починаючи обідати, вона не говорила про десерт, засинаючи — про наступний ранок, прощаючись  про нову зустріч. Вона завжди жила зараз.

Та серпнева ніч, 7216 ночей тому, була останньою, коли йому добре спалось. А як прокинувся Манон уже не було. Він і не помітив, коли це почалося. Знову й знову згадував їхні зустрічі, передивлявся в пам’яті жести, погляди, слова Манон та не міг вловити жодного знаку про те, що вона збирається піти. І не повернеться. Натомість, за кіль ка тижнів, її лист. Цей лист. Він залишив його на столі й дві ночі не читав. Дивився на нього, коли ів, пив, курив. І коли плакав. Сльози одна за одною котилися по його щоках, падали на стіл і конверт. Він так і не відкрив того листа…». Усе змінюється одного літнього дня після зустрічі з Катрін, глибоку печаль якої месьє Одинак сподівається вилікувати. Саме цей момент став переломним у житті Жана.

 

Ґюдрун Скреттінґ «Три чоловіки для Вільми»

Ґюдрун Скреттінґ (1971) — норвезька письменниця, професійна піаністка, виконавиця класичної музики. Навчалася в Норвезькому Інституті дитячої книги, згодом присвятила себе письменницькій діяльності. 2016 року випустила підлітковий роман «Антон та інші нещастя», що був нагороджений премію Міністерства культури. Наступного року вийшло продовження — «Антон та інші зі зграї», що стало найкращою дитячою книжкою 2017 року в Норвегії. 2018 року вийшла третя книжка «Антон Великий». Авторка роману «Три чоловіки для Вільми».

 

Скреттінґ, Ґюдрун. Три чоловіки для Вільми : роман / Ґюдрун Скреттінґ ; пер. з норв. Наталі Іщук. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 480 с.

Вільмі Ваєрьод, самотній вчительці гри на фортепіано, тридцять п’ять. Вона намагається уникати небезпек та ризиків, їсти лише корисну їжу, кожен її день схожий на попередній. Та одного дня, після несподіваного візиту священника і судмедексперта, які приносять сумну звістку про смерть її батька та купку листів від нього…  «Пообіцяй мені у цю мить, поки ти на землі, що бігатиме по траві, співатимеш, кохатимеш, слухатимеш прекрасну музику. Що ти не будеш боятися. Ні відчини двері, запали світло, збережи кохання, якщо знайдеш його. Так, найдорожча Вільма, зроби світ бодай на краплю кращим. Лише на міліметр. У свій унікальний спосіб…»

Життя Вільми перевертається з ніг на голову. Жінка вражена: про батька вона нічого не знала, їй ніхто про нього не розповідав. Проте вона вирішує, що його листи стануть для неї своєрідним різдвяним календарем, і починає їх читати. Які таємниці приховує історія її родини, ким був таємничий Фредрік М. Сандвікс – чоловік із накладними вусами, трохи схожий на різдвяного гнома, які неочікувані деталі дізнається Вільма про своє народження, велике кохання батька і матусі  – про це і багато іншого ви дізнаєтесь, прочитавши цю емоційну й теплу історію з нотками чорного гумору, глибоку й щемку, таку, яка назавжди залишається в серці.

 

Сол Беллоу «Герцог»

Сол Беллоу (1915— 2005) — американський письменник видатний романіст ХХ століття, лауреат Пулітцерівської премії 1975 року за роман «Дар Гумбольдта», а також Нобелівської премії з літератури 1976 року «за гуманізм і тонкій аналіз сучасної культури, поєднаних у його творчості, котрі… дають людині свободу, а тим самим і відповідальність, бажання діяти та віру в майбутнє». Письменницька кар'єра Сола Беллоу розпочалася з публікації в журналі «Partisan Review» оповідання «Два ранкових монологи» (1941). Автор прозових творів: «Людина між небом і землею» (1944), «Гендерсон, повелитель дощу» (1959, «Планета містера Семмлера» (1970), «Дар Гумбольдта» (1975), «Грудень декана» (1982), «Більше вмирає від розбитого серця» (1987) та інші. Роман «Герцоґ» вийшов друком у 1964 році, був відзначений Національною книжковою премією США, перекладений багатьма мовами світу.

 

Беллоу С. Герцог : роман / Сол Беллоу ; пер з англ. В. Б. Чайковського ; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків : Фоліо, 2016. — 411 с. — (Карта світу).

Роман «Герцог» був відзначений як найкраща книга 1964 року. Сол Беллоу отримав також французьку міжнародну літературну премію. Після виходу роману у світ Сол Беллоу одержав три тисячі листів від людей, які писали, що твір — про них. Автор чітко передав соціальну і духовну атмосферу країни, психологічно глибоко відтворив образи своїх героїв. Це історія професора університету Мойсея Герцоґа, який після того, як від нього пішла дружина, забравши доньку, починає шукати сенс буття... Він пише листи, проте не надсилає їх. Його адресати — стародавні і середньовічні філософи, письменники (і вже померлі, і живі), політики (зокрема президент США), давні друзі й вороги, випадкові знайомі... Оригінальний спосіб віднайти себе, розмовляючи з людьми, які не можуть відповісти на твої запитання…

 

Кейтлін Аліфіренка, Мартін Ганда, Ліз Велч «Я завжди писатиму у відповідь»

Ліз Велч розповіла реальну історію про Мартіна Ганді та Кейтлін Аліфіренка. А все почалося у вересні 1997 року з листа, що змінило їхнє життя назавжди. «Я дістала аркуш в лінійку й умостилася на нижній частині свого двоповерхового ліжка, де зазвичай робила домашку. «Привіт! Мене звати Кейтлін, — почала я. — Мені дванадцять років. Я живу в Гатфілді в штаті Пенсильванія. Вчуся в сьомому класі. Мій брат Річі вчиться в одинадцятому класі.» Я зупинилася. Шо ще я могла написати цій людині за півсвіту від мене?..  За тиждень до Гелловіну я побачила серед каталогів, рахунків і флаєрів конверт. Він був світлого синьо-сірого кольору, маленькій і квадратний, обклеєний кольоровими марками, що зайняли третину його поверхні. Я розірвала його просто на вулиці» «Халло, Кейтлін! Дякую за листа! Я дуже радий, що у мене є подруга з Америки. Мене звати Мартин…».

 

Аліфіренка К., Ганда М., Велч Л. Я завжди писатиму у відповідь : як один лист змінив двоє життів / Кейтлін Аліфіренка та Мартін Ганда, а також Ліз Велч ; пер. з англ. Олександри Гординчук. — 2-ге вид. — Київ  : Книголав, 2019. — 368 с. — (Серія «Полиця бестселер»).

Це історія дружби американської дівчинки та африканського хлопчика. Їх познайомить випадок, що змінить долі підлітків. Книжка стала бестселером «The New York Times». Усе почалося з домашнього завдання. Вчителька попросила Кейтлін та її однокласникам знайти друзів за листуванням з інших країн. Більшість обрали Європу, а Кейтлін написала до екзотичної африканської країні, про яку дівчина геть нічого не знала. Її лист одержав Мартін із Зімбабве. Підлітки шість років листувалися через океан. Підтримуючи одне одного в біді та в радості, вони стали найкращими друзями. У книжці Кейтлін і Мартін діляться спогадами про спільне дорослішання й про те, як цей досвід змінив їхні життя. «Я завжди писатиму у відповідь» надихає шанувати розмаїття та творити добро. Це історія про великий світ і несподівано справжні стосунки.

 

Підготували К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом, та О.А. Конопко, бібліотекар відділу персонального абонементу

Освідчення в коханні: класика світової літератури

 

Аmore, love, кохання… Зворушливе, ніжне і прекрасне почуття у Всесвіті і воно не підвладне часу… У VII столітті був створений західноєвропейський лицарський епос «Трістан та Ізольда», а через тисячу років побачила світ одна з найбільш поетичних трагедій великого англійського драматурга Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У ХVII столітті іспанський драматург Лопе де Вега написав свою найкращу придворну комедію «Собака на сіні». 1834 року був виданий зворушливий роман французького письменника Оноре де Бальзака «Євгенія Гранде», а в 1848 році — знаменитий твір Александра Дюма-сина «Дама з камеліями». 1911 року видатний український письменник Михайло Коцюбинський розповів про кохання гуцулів Івана й Марічки у повісті «Тіні забутих предків». Найвідомішими стали твори Франсуази Саган «Здрастуй, печаль!», «Чи любите ви Брамса?», «Сонячний промінь в холодній воді». Бестселером 1977 року став роман австралійської письменниці Коллін Маккаллоу «Ті, що співають у терні» про одну з найромантичніших історій у світі…

 

Вільям Шекспір «Ромео і Джульєтта»

Творчість видатного англійського драматурга єлизаветинської епохи Вільяма Шекспіра була найвищим досягненням усієї європейської літератури доби Відродження. Він автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу зі 154 сонетів. Шедевром світової класики стала одна з найбільш поетичних трагедій драматурга «Ромео і Джульєтта», яка у друкованому вигляді з’явилася в 1597 році. Перший переклад трагедії «Ромео і Джульєтта» українською мовою зробив видатний український письменник  Пантелеймон Куліш. У різні роки трагедію перекладали Василь Мисик, Абрам Гозенпуд, Ігор Костецький, Юрій Андрухович. У 1952 році у двотомному виданні творів Вільяма Шекспіра вийшов переклад Ірини Стешенко, української драматичної акторки та письменниці.

Шекспір В. Ромео і Джульєтта / Вільям Шекспір. Трагедії / пер. з англ. І. Стешенко, Г. Кочур, М.  Рильський ; передмова і примітки Н. М. Торкут ; худож.-іл. І. І. Яхін ; худож.-оформлювач Б. П. Бублік. — Харків : Фоліо, 2004. — 462 с. — (Б-ка світової літератури).

Трагедія «Ромео і Джульєтта» не має собі рівних за глибиною проникнення в психологічну природу кохання — найнеосяжнішого з людських почуттів. Ця трагедія, що сповнена тонкої ліричності й високого драматизму, була написана невдовзі після виходу у світ першої шекспірівської поеми «Венера і Адоніс» і майже водночас з історичною хронікою «Річард ІІ» та комедії «Марні зусилля кохання». Сюжет трагічної історії про нещасливу долю юних закоханих був широковідомий у ренесансній Європі. Вперше літературна обробка цієї старовинної легенди була здійснена в 1476 році італійським новелістом Мазуччо. Згодом його співвітчизник Луїджі да Порто написав «Історію двох шляхетних закоханих», в якій головні герої одержали нові імена — Ромео і Джульєтта.

Протягом XVI століття цей сюжет набув великої популярності не тільки в самій Італії, але й у Франції, Іспанії, Англії. Але тільки історія, яку ось уже шосте століття розповідає геніальний Вільям Шекспір, і досі залишається неперевершеною. Дія відбувається у Вероні за часів Раннього Відродження. На ринковій площі зустрічаються слуги двох знатних родин Монтеккі і Капулетті, які ворогують між собою. У будинку Капулетті сімейне свято, на якому Ромео вперше побачив дочку Капулетті — Джульєтту.

Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою вона своєю

На щоках ночі — діамант ясний

У вусі мавра ; скарб цей дорогий

І для землі, і для життя сія

Вона —омріяна любов моя!...

Зачарований красою Джульєтти, Ромео цілує її. Випадково вони дізнаються, що належать до ворогуючих між собою родин, але «час їх з’єднає, сили дасть кохання»… Вільям Шекспір розкриває високу поетичність почуттів Ромео і Джульєтти та красу кохання. Видатний український письменник Іван Франко так писав про цю трагедію: «Головна принада її — той чар молодості і свіжості, те поетичне сяйво, яким облискані всі фігури, та простота і сила чуття, яка надає тій індивідуальній і припадковими явищами обставленій любовній історії вищу силу і правдивість тисячів любовних історій».

 

Лопе де Вега «Собака на сіні»

Відомий іспанський драматург Фелікс Лопеде Вега-і- Карпіо, представник «золотого століття» іспанської літератури, очолює блискучу плеяду діячів іспанського театру XVI—XVII століть. Лопе де Вега вирізнявся винятковою працездатністю. Він написав величезну кількість творів, звертався до всіх жанрів літератури. Чільне місце в його спадщині посідають поеми та ліричні поезії: романси, станси елегії. Лише сонетів Лопе де Веги було надруковано близько 3 тисяч. Творив великий письменник і в жанрах пригодницького роману та новели. Його перу належить більше ніж півтори тисячі п’єс. «З’явився великий Лопе де Вега — чудо природи і став самодержавцем у театральній імперії. Він полонив і підкорив своїй владі всіх комедіантів і наповнив світ своїми комедіями», — так писав про свого сучасника новеліст, драматург і поет Мігель де Сервантес.

Лопе де Вега був людиною бурхливих пристрастей, невичерпної енергії та мав авантюрну вдачу. Про любовні пригоди Лопе де Веги ходили легенди. Він не уявляв свого життя без кохання, що слугувало життєдайним джерелом його невичерпної фантазії. Особливе місце у творчості драматурга посідають комедії. Одна з найкращих — «Собака на сіні», в якій справжня любов перемагає всі забобони.

 

Вега, Лопе де. Собака на сіні ; Овеча криниця : п’єси / Лопе де Вега ; пер. з ісп. Миколи Лукаша. — Київ : Знання, 2017. — 303 с. (Скарби).

Неаполь. Дія розгортається пізно вночі у палаці графині Діани де Бельфлор, яка раптом помічає у залі двох незнайомців. Побачивши Діану, вони швидко тікають. Заінтригована подією графиня намагається дізнатися, хто це був… Новина була несподіваною – камеристка Марчелла таємно зустрічається з її секретарем Теодоро. Діана дає згоду на їхній шлюб, але відчуває, що Теодоро їй теж небайдужий. Проте на їхньому шляху до щастя стоїть перешкода — станова нерівність. Діана вирішує зізнатися Теодоро в коханні… І дає йому прочитати лист, який написала начебто її подруга:

Чужим коханням серце запалилось,

ще не любивши, стала я ревнива;

це річ, здається, просто неможлива,

та від Амура так мені судилось.

Од ревнощів любов моя вродилась,

бо жаль мені, що я така вродлива,

а та за мене гірша, та щаслива,

бо ніжного кохання сподобилась.

Бентежить душу дивне хвилювання,

і це не тільки заздрощі, я знаю —

любити хочу, прагну милування.

Не силую і не забороняю,

не дам надії і не збавлю мрії —

нехай мене, хто вміє, зрозуміє…

Теодоро вважає, що лист написаний блискуче, але Діана пропонує йому написати свій текст. «Лист ваш вийшов напродиво — я не зможу краще скласти. А ти спробуй. Не насмілюсь. Дуже прошу, напиши…». Через деякий час Теодоро дає прочитати Діані свій лист:

Як хтось когось, здається, полюбив,

побачивши з другою женихання,—

це — заздрощі, а зовсім не кохання,

якщо й до того вогник не горів.

Та як і перше в серці був порив —

це — вже любов, що прагне обладання,

що на уста жене слова жадання,

як кров жене в обличчя стид чи гнів.

Нічого більше не скажу комусь,

щоб знизька не образити високе;

прийму я долі вироки жорстокі,

надії на блаженство я зречусь,

аж поки не упевнюся, що смію

в душі живити цю безумну мрію…

 

Діана визнає, що у змаганні переміг Теодоро, і просить взяти його листа, щоб ще раз прочитати.

То дозвольте ж і мені

 взяти вашого…

Боже! Що це означає?

Не гадав, не думав зроду,

аж не віриться чогось,

щоб мені вельможна пані

так освідчилась в коханні…

Трістан, слуга Теодоро, розголошує вигадку про аристократичне походження Теодоро, який нібито є сином графа Лудовіко, викраденим у дитинстві. Граф визнає Теодоро, і тепер уже ніщо не перешкоджає шлюбу. Але Теодоро — людина честі, він не може обманювати Діану і говорить їй правду. Проте зізнання Теодоро не відштовхує Діану, воно сприймається нею як вияв його шляхетності, а походження, на її думку, щастю не перешкода.

 

Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»

За своє недовге життя всесвітньо відома англійська письменниця Шарлотта Бронте написала декілька десятків віршів і чотири романи — «Вчитель», «Джейн Ейр», «Шерлі», «Містечко». Твори Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження та події її особистого життя. Вони привертають увагу значимістю проблематики, майстерністю захоплюючої оповіді, образами героїнь, наділених сильними почуттями, сміливістю, непохитними моральними принципами, здатними самостійно приймати рішення.

Роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» належить до найзначніших творів англійської літератури. Перше видання «Джейн Ейр», підписане «Каррер Белл», вийшло у видавництві Сміта Старшого (Smith, Elder & Company) 19 жовтня 1847 року. Його оригінал, написаний від руки, зберігається у Британський Бібліотеці, в ньому велика кількість правок, додатків — переважно коротких реплік. Друге видання роману (також з авторством Каррер Белл і з присвятою англійському письменнику Вільяму Теккерею) з урахуванням авторських правок, вийшло в січні 1848 року. Сила впливу і чару роману «Джейн Ейр» — у правді почуттів, у їхній істинності, у поєднанні реального з романтичним, у захоплюючій історії простої маленької гувернантки, здатної на велике і самовіддане кохання, гувернантки, яка змогла знайти своє щастя.

 

Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр / Шарлотта Бронте ; пер. з англ. П. Соколовський. — Київ : Основа, 1999. — 652 с.

Джейн Ейр, скромна, але горда та незалежна дівчина, влаштовується гувернанткою в маєток Торнфілд, власником якого був містер Едвард Рочестер. Їхня зустріч відбулася несподівано…  Минули жовтень, листопад і грудень. Якось у січні економка місіс Фейрфакс попросила Джейн надіслати листа. Стояла та чарівна пора, коли вже насуваються сутінки і бліде сонце сяє низько над обрієм. Джейн йшла вузькою дорогою і раптом побачила вершника, який дуже поспішав. Та не пройшовши й кілька кроків, вона обернулася і почула, ніби кінь посковзнувся на вкритий льодом дорозі. І в цю мить кінь упав разом з вершником. Джейн запропонувала незнайомцеві свою допомогу. Перед нею був чоловік середнього зросту і широкоплечий. Лице він мав смагляве, риси суворі. Але Джейн не відчувала страху перед ним, а його сердитий погляд і грубий тон додали їй сміливості… Вдруге вони вже зустрілися в Торнфілді…  Для Джейн, вихованки Ловудської школи для дівчат, це був подарунок долі. Едвард знайшов у Джейн надійного друга та любляче серце. Незважаючи на багато перешкод у їхньому житті, вони знайдуть довгоочікуване сімейне щастя.

«Ось, десять років, як я одружена. Я знаю, що таке жити з людиною й для людини, котру любиш над усе на світі. Я вважаю себе дуже щасливою — настільки, що не знаю слів, аби розказати про своє щастя, бо ми живемо одне одним. Жодна жінка не належала більше своєму чоловікові, ніж: ми — одна душа й одне тіло.

Мене ніколи не стомлює Едвардове товариство, а його — моє, так само як нас не стомлює стук серця, що б’ється в його й моїх грудях, — отже., ми завжди вкупі. А бути разом означає для нас почуватися так само невимушено, як і на самоті, і так само весело , як у товаристві. Ми розмовляємо цілесенькій день: наші розмови — це швидше жваві роздуми вголос. Я вірю йому всім своїм серцем, він так само звіряється на мене: наші вдачі якнайкраще пасують одна одній, тим-то в нас панує мир і злагода…».

 

Артур Конан Дойл «Скандал у Богемії»

В листопаді 1887 року у «Різдвяному щорічнику Beeton»  з’явився друком новий літературний твір — пригодницька повість «Етюд у багряних тонах» провінційного лікаря Артура Конан Дойла. Але за якихось чотири—п’ять років ім’я Артура Конан Дойла здобуде славу в кожному куточку Англії, а головні герої повісті — детектив-аматор Шерлок Голмс та його компаньйон  доктор Джон Геміш Ватсон стануть найвідомішим детективним дуетом у світовій літературі.

1890 року побачила світ нова повість про Шерлока Голмса — «Знак чотирьох», завдяки який головний персонаж став улюбленцем багатьох читачів. Впродовж 1892—1893 років майже у кожному числі лондонського часопису «Strand Magazine» можна було прочитати нове оповідання про пригоди Шерлока Голмса  та доктора Ватсона. Не забарилися й окремі книжкові видання : у жовтні 1892 року виходить друком збірка «Пригоди Шерлока Голмса», а у грудні 1893 — «Спогади про Шерлока Голмса». У грудні 1893 року на сторінках «Strand Magazine» друкується «Остання справа Голмса» — розповідь про загибель уславленого детектива в сутичці з підступним професором Моріарті. Це викликало не тільки протест, а й обурення читачів, які благали Артура Конан Дойла воскресити знаменитого Шерлока Голмса. У серпні 1901 року у «Strand Magazine» почалися перші публікації повісті «Собака Баскервілів», але  найголовніше — на її сторінках знов оживає детективний дует — Шерлок Голмс та доктор Ватсон. А в наступному 1903 році друкується оповідання «Порожній будинок» — перший твір майбутньої збірки «Повернення Шерлока Голмса».

Вдруге подарувавши життя своєму герою Артур Конан Дойл не розлучався з ним до 1927 року — «Загадка садиби Шоскомб». Останні дванадцять оповідань про Шерлока Голмса виходять окремою збіркою «Архів Шерлока Голмса». Артур Конан Дойл про пригоди славетного детектива написав 60 блискучих творів — 56 оповідань та чотири повісті. Майже всі історії про пригоди Шерлока Голмса були записані доктором Ватсоном. Одним з найкращих творів Артура Конан Дойла вважається оповідання «Скандал у Богемії», перше із серії «Пригоди Шерлока Голмса», яке було видано 1891 року у «Strand Magazine».

 

Дойл, Артур Конан. Скандал у Богемії : оповідання / Артур Конан Дойл ; пер. з англ. Є. В. Тарнавський ; худож.-оформлювач О. Гугалова. — Харків : Фоліо, 2018. — 217 с. — (Істини).

Ця таємнича історія була написана за спогадами доктора Ватсона. 20 березня 1888 року він повертався від пацієнта і випадково зайшов до Шерлока Голмса на Бейкер-стрит. Господар зустрів його без проявів захоплення, але був дуже радий. Голмс дав йому прочитати лист без підпису й без адреса: «Сьогодні ввечері, за чверть восьма до Вас прийде джентльмен, котрий сподівається отримати у Вас консультацію в дуже вагомій справі…».

Дивним відвідувачем виявився великий князь Кассель-Фельштейнський, спадковий король Богемії. П’ять років тому під час тривалого перебування у Варшаві, він познайомився зі скандально відомою авантюристкою Ірен Адлер, яка зараз живе в Лондоні. У Ірен залишилися компрометуючі листи, а головне  світлина, на якій вони сфотографовані разом. Ірен погрожує, що надішле світлину батькам нареченої в день їх офіційних заручин. У Шерлока Голмса на виконання цього делікатного прохання було лише три дні..

«Для Шерлока Голмса вона завжди залишалася «Тією жінкою». Я ніколи не чув, щоб він називав її якимось іншим ім’ям. В очах детектива вона затьмарювала всіх представниць своєї статі. Не те, щоб він мав до Ірен Адлер якесь почуття, подібне кохання. Усі почуття, особливо любов, були ненавісні холодному, виваженому й на диво врівноваженому розуму детектива… Але для досконалого мислителя допустити таке вторгнення почуття до свого витонченого й чудово налагодженого внутрішнього світу означало б внести туди сум’яття, яке звело б нанівець усі досягнення його думки.. І все ж для нього існувала одна жінка…».

 

Стефан Цвейг «Нетерпіння серця»

Найпопулярніший австрійський письменник Стефан Цвейг увійшов в історію світової літератури як оригінальний новеліст і автор літературних біографій відомих історичних постатей. Перу Стефана Цвейга належить роман «Нетерпіння серця», який було опубліковано 1939 року, і спогади «Світ учора». Перші новели письменника з’явилися на початку ХХ століття. Більшість із них було написано в 1910-1920 роках. Кожен твір Цвейга — це літературний шедевр. Письменник відкриває таємниці людського серця, блискуче передає найтонші порухи душі, розповідає про божевільні пристрасті, гордість і здатність до самопожертви… Драматичні долі героїв, любов і ненависть на межі життя й смерті, глибокі душевні депресії майстерно описані автором. Події більшості історій Стефана Цвейга відбуваються під час захоплюючих подорожей і в різних куточках світу.

 

Цвейг С. Нетерпіння серця: роман / Стефан Цвейг ; пер. з нім. А. В. Савченко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків : Бібколектор, 2019. — 347 с.

Є миті у житті, що їх по праву можна назвати доленосними, коли якась дія, навіть мимохіть мовлене слово можуть круто змінити долю людини. Саме про це роман Стефана Цвейга «Нетерпіння серця» — про загострене почуття самотності, обдурену довіру, про нетерпіння серця, що не дочекалося щасливого повороту долі. Це історія про нерозділене кохання паралізованої Едіт, дочки найбагатшої людини в усьому окрузі, до молодого лейтенанта Антона Гофміллера. Авторові вдалося показати, наскільки беззахисне людське серце і на які відчайдушні вчинки штовхає воно людину.

«Хто має, тому дасться» - ці слова з Книги Мудрості може з упевненістю підтвердити кожен письменник: «Хто багато розповів, тому розкажуть». Немає нічого помилковішого, ніж поширене уявлення про те, що письменник безперервно щось вигадує, безкінечно вигадує з невичерпного запасу подій та історій. Насправді ж, замість того щоб вигадувати, йому треба лише дозволити образам та подіям знайти себе, вони ж бо, за умови, що він не втратив здатності бачити та дослухатися, безперестанку шукають свого оповідача; тому, хто часто намагався пояснити долю, багато хто розповідає про свою…».

Маленьке провінційне містечко, де всі знають навіть найпотаємніші таємниці... Антон лише кілька місяців проходив військову службу у цьому містечку і мало кого знав. Одного разу, у середині травня 1914 року, він сидів у кондитерський з аптекарем із «Золотого янгола», котрий був і віцебургомістром гарнізонного містечка. Вони давно зіграли звичні три партії і розмовляли просто задля того, щоб згаяти час. Раптом відчинилися двері, і з хвилею свіжого повітря увійшла мила дівчина…  Антон з величезною цікавістю запитав про неї свого друга. То була Ілона, небога пана Кекешфальва, замок якого було видно навіть з навчального плацу. Аптекар був у дружних стосунках із паном Кекешфальвою, тому він запропонував юнакові познайомити їх.

Через деякий час Антон отримав запрошення на вечерю до пана Кекешфальва. «Розкішний казковий будинок — нехай буде благословенним добрий аптекар! — світлий, щасливий, шумливий вечір!... Дійсно ця вілла Кекешфальви, напевне, якийсь казковий будинок, варто лише задумати бажання, і ось воно здійснилося…». Антон уже годину танцював із багатьма на цьому чудовому вечорі, і раптом згадує, що він жодного разу не запросив на танець дочку господаря. Ніжна, тоненька, у світло-блакитній сукні вона сиділа між двома старшими дамами в куточку для відпочинку за малахітово-зеленим столиком. Антон ввічливо запросив її на танець. «Але стається щось жахливе… ЇЇ бліді щоки заливає рум’янець, щойно відкриті губи міцно стискаються, і лише очі нерухомо втуплюються в мене з виразом такого жаху, який мені ще ніколи в житті не зустрічався…». Те, що Едіт не може ходити, Антон не знав… «Це була та лиховісна помилка, з якої все й почалося…».

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом