* * * 2022 * * * Міжнародний рік кустарного рибальства та аквакультури * * * 2022 * * * Місто Гренобль (Франція) - Європейська зелена столиця * * * 2022 * * * Каунас (Литва) та Еш-сюр-Альзетт (Люксембург) – культурні столиці Європи * * * 2022 * * * Гвадалахара (Мексіка) - Всесвітня столиця книги * * * 2022 * * * Рік збреження природи та живого миру в Україні * * * 2022 * * * 300-річчя від дня народження видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди * * * 2022 * * * 150-річчя від дня народження зірки світового оперного мистецтва Соломії Крушельницької * * * 2022 ***

четвер, 26 серпня 2021 р.

Своєрідність американського натуралізму і його еволюція в творчості Теодора Драйзера: до 150-річчя від дня народження американського письменника

 

Один із самих епохальних американських письменників Теодор Драйзер (1871-1945) став ключовою фігурою американського натуралізму. Його персонажі - яскраві індивідуальності, які прагнуть до самовираження, незважаючи на всі обмеження соціального оточення.

У творчому шляху Драйзера чітко виділяються кілька етапів. У ранніх романах («Сестра Керрі» (1900)) він досліджує систему пристосування організму до середовища.

В «Трилогії бажання» («Фінансист» (1912); «Титан» (1914); «Стоїк» (1946)) світом героїв теж правлять сліпі сили або «випадок », але письменник перетворює головного героя в якусь подобу «надлюдини». Без його діяльності сучасний світ не може відбутися.

Останній значний роман Драйзера «Американська трагедія» (1925) є його найбільш послідовним натуралістичним твором. Вбивство, скоєне героєм, трактується автором не тільки як наслідок певних соціальних обставин, а й як наслідок того, що той завжди соромився своєї індивідуальності під впливом мрії про багатство. У символічному сенсі, трагедія головного героя - це вбивство в собі особистості.

Творчість Драйзера значно вплинула на різнобічний розвиток американського роману XX ст. А його власні романи неодмінно викликають читацький інтерес і хвилюють розум і серце всіх, хто хоч раз занурився у жорсткий і такий сучасний світ його героїв.


Пропонуємо вашій увазі твори письменника, що є у відділі літератури іноземними мовами бібліотеки.


Dreiser, Theodor. Sister Carrie [Text] /Th. Dreiser; Historical ed. J. C. Berkey, A. M. Winters; Textual ed. J. L. W. West III; Introd. by A. Kazin. – New York: Penguin Books, [1986]. – Copyright. – XX, 499,[9] p. – (Penguin classics). - eng.

«Сестра Керрі» - перший роман Теодора Драйзера, випущений на рубежі століть в 1900 році. З непідробною правдоподібністю Драйзер малює картину життя провінційної актриси, яка шукає щастя у великому місті ... Видання  твору було пов'язане з такими складнощами, що це привело письменника  до важкої депресії. Але подальша доля роману «Сестра Керрі» виявилася щасливою: він був переведений  багатьма іноземними мовами, перевиданий мільйонними тиражами. Нові й нові покоління читачів із задоволенням поринають в перипетії долі Кароліни Мібер.

Як пізніше скаже сам автор, в «Сестрі Керрі» і в наступному, не менше натуралістичному романі «Дженні Герхардт», він використовував події з життя своїх сестер.


Dreiser, Theodor. Sister Carrie [Text]/ Th. Dreiser; [Предисл. И. Дубашинского; Коммент. Д. Животовской и Е. Зелтынь; Худ. Е. Голиковский].- M. : Foreign Languages Publishing House, 1958. – 510,[2] p. – eng.

Дане видання роману «Сестра Керрі» подається з лінгвістичними коментарями, що дає можливість читати твір не тільки тим, хто знає англійську мову, але й тим, хто тільки її вчить. 




Dreiser, Theodor. Jennie Gerhardt [Text]: A Novel / by Th. Dreiser;[Предисл. М. Бобровой; Коммент. М. Лагуновой; Худ. А. Васин]. - M. : Progress Publishers, 1972. – 358,[2] p.: illus. – eng.

«Дженні Герхардт» - другий роман класика світової літератури, який побачив світ лише через одинадцять років після «Сестри Керрі». Дженні Герхардт, наївна і мрійлива дівчина, поступає на роботу в готель, щоб допомогти своїй сім'ї. Чорна смуга суворих випробувань і поневірянь, здавалося б, закінчується з появою Лестера - спадкоємця великої промислової компанії. Однак родина Кейна не готова прийняти союз з дівчиною не з їхнього кола, і тоді перед Дженні встане непростий вибір: поступитися власним щастям або піти наперекір вищому світу ...

Історія про благородство, стійкість та  всеперемагаючу силу любові свого часу була названа критиками «найкращим американським романом, який коли-небудь читали». Для всіх , хто читає англійською, а також для тих, хто нею оволодіває. Видання містить лінгвістичний коментар.


Dreiser, Theodor. An American Tragedy[Text] / by Th. Dreiser. - M. : Foreign Languages Publishing House, 1951 – 1951. Volume One. – 1951. – 606 p.: portrait. – ( Биб-ка иностр. лит-ры). -  eng.

«Американська трагедія» (1925) вважається вершиною творчості американського письменника. Він говорив: «Ніхто не створює трагедій - їх створює життя. Письменники лише зображують їх». Драйзеру вдалося так талановито зобразити трагедію Клайда Гріфітса, що його історія не залишає байдужим і сучасного читача. Молода людина, скуштувавши всю красу життя багатих, так жадає утвердитися в їхньому товаристві, що йде заради цього на злочин.

Dreiser, Theodor. A Gallery of  Women [Text] / by Th. Dreiser; Introd. by W. C. Lengel. – Greenwich: Fawcett Publications, [1962]. – XX, 454 p. – (A Premier Book). - eng.

«Галерея жінок» (1928) - збірка біографічних нарисів про жінок, серед яких «Іда Хошавут», «Олівія Бранд», «Рона Мерс», «Ернестіна», «Ерніта» та ін.

Автор звертається до самих різних суспільних верств, вишукуючи в них оригінальних, видатних людей. Драйзер звертає увагу  саме на стать, підкреслює сексуальне, саме в цьому шукає він пояснення не тільки чисто суб'єктивних, а й соціальних вчинків і процесів.

Dreiser, Theodor. The Stoic [Text] / Th. Dreiser; Авт. предисл. А. Шпакова; авт. коммент. Л. Головчинская; Худ. А. Васин. – M. : Goreign Languages Publishing House, 1962. – 438 p. – eng.

«Стоїк» (1947) - останній роман великого письменника, третя, заключна частина циклу «Трилогія бажання» про життя Френка Каупервуда, де описуються його останні роки життя. Роман залишився незавершеним і вийшов вже після смерті автора. Це підсумок його творчих і світоглядних шукань, справжній шедевр американської літератури ХХ століття. Це - роман про блиск та  зубожіння духу, про здійснення великої американської мрії та зворотній бік успіху, про те, що залишається у людини, коли «мільйони розсіюються, як дим», і, звичайно, про справжню любов до краси душі.

Dreiser, Theodor. The Titan; An American Tragedy [biography, extracts] / Reading from American Literature: For Form X  English-Language Schools / Compl. A. Sokhan and T. Antonova;Under the gener.  edit. of  Prof. N. Mikhalskaya. – М.: Просвещение, 1972. –С.  87-106. – eng.

До даної учбової хрестоматії з американської літератури увійшли уривки з знаменитих романів  письменника «Титан» та «Американська трагедія». «Титан» (1914) - другий роман легендарної «Трилогії бажання» («Фінансист», «Титан», «Стоїк»), в основу якої покладена історія життя американського мільйонера Чарлза Йеркса. Френк Каупервуд - підприємець з безпомилковим діловим чуттям, жорсткий і цинічний бізнесмен. Вийшовши з філадельфійської в'язниці і зробивши ряд вдалих спекуляцій під час біржової паніки, яка дала змогу стати йому мільйонером, він вирішує продовжити діяльність в Чикаго. Безпринципний не тільки в справах, але і в особистому житті, Френк шукає свій ідеал жінки. Він йде по небезпечній стежці, яка призводить його до ніг Береніс - чарівною маленькою хижачки…Видання містить також біографію письменника.

Dreiser, Theodor. An American Tragedy; Ernestine [biography, extracts] / Reader in Modern American Literature (1917-1941) /Comp. and comment. upon by  N. G. Guterman, N. K. Polonskaya, D. A. Fedoseeva. – М. : Высш. Шк., 1974. – С.6-30. – eng.

Учбове видання представляє уривки з роману «Американська трагедія» та одну з новел з «Галереї жінок ». «Ернестина» - це замальовка про життя вродливої талановитої жінки, що шукала успіху та багатства, які оманливо їй здавалися ознакою щастя та любові. Але насправді все виявилося значно гірше – вона знехтувала справжнім коханням,  а отримала душевний біль і спустошення…Також у цій хрестоматії можна знайти біографічні дані видатного письменника.

середа, 25 серпня 2021 р.

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри вересня 2021 року

 

Відділ мистецтв перегортає сторінку вересня календаря «Світ мистецтва»







«Крила таланту і серця Богдана Ступки»: до 80-річчя від дня народження

 


«Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі». Богдан Ступка

 


Достатньо сказати «Наш Богдан» і всі, навіть далекі від мистецтва люди, знають, про кого йдеться. Так було за життя Майстра. Та й зараз, коли Богдан Ступка пішов у засвіти (ось вже стільки років, а не віриться!), відчутно сяйво його щедрої душі й таланту.

Геніальний український актор. Визнаний у всьому світі. Мало сказати: Митець –легенда. Наш Богдан Ступка – Людина-епоха. Бо ж за його життям і творчістю можна вивчати історію і пізнавати Україну протягом кількох десятиліть.

Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року на Львівщині. Дитячі роки його пройшли за театральними лаштунками: батько його співав у хорі Львівського оперного театру, дядько був там же солістом, а тітка – головним концертмейстером.

Через певні труднощі та випробування, Богдан все ж прийшов до мистецького середовища. Закінчив студію при театрі імені М. Заньковецької у Львові. На сцені цього театру розпочалася його акторська кар’єра. За 17 років молодий актор виріс в провідного майстра сцени, на рахунку якого  були першокласні ролі класичного і сучасного репертуару.

У 1978 році Богдан Ступка переїхав до Києва, став актором Національного академічного українського драматичного театру імені І. Франка.

Нелегко виділити в творчому доробку Богдана Ступки одну-дві-три найголовніші ролі. Йому підвладні були всі сценічні жанри: від комедії до високої трагедії. Лір у виставі за п’єсою В. Шекспіра «Король Лір», Микола Задорожний у драмі «Украдене щастя» за п’єсою І. Франка, Едіп у виставі «Цар Едіп» за античною трагедією Софокла, Тевє у виставі «Тев’є-Тевеле» за Шолом-Алейхемом... можна продовжувати і продовжувати.

Протягом всього свого творчого життя Богдан Ступка створював «золотий фонд» театру України.

У 1970 році актор театру Богдан Ступка дебютував у кіно – у кінострічці Юрія Іллєнка «Бідий птах з чорною відзнакою. А далі його запрошують до співтворчості відомі на весь світ кінорежисери: Отар Іоселіані, Кшиштоф Зануссі, Єжи Гофман, Кіра Муратова, Володимир Бортко та інші.

У списку кіноролей Богдана Ступки – ролі видатних гетьманів України: Богдана Хмельницького у кінострічці «Вогнем і мечем» (1999р.) Івана Брюховецького – «Чорна рада» (2000 р.), Івана Мазепу – «Молитва за гетьмана Мазепу» (2002 р.). У 2007 році Богдан Ступка знявся в ролі Тараса в кінострічці Володимира Бортка «Тарас Бульба».

Загалом митець створив на кіноекрані понад 100 образів людей – величних і простих, що запам’ятовуються глибиною і правдивістю життя.

Митець розширював обрії своєї творчої діяльності: у 1999 – 2001 роках він обіймав пост міністра культури і мистецтв України; протягом тривалого періоду очолював як художній керівник колектив Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.

Народний артист України. Лауреат Шевченківської премії. Герой України.

Отримуючи численні нагороди на міжнародних фестивалях, Богдан Сильвестрович завжди наголошував на тому, що він щасливий від того, що сприяє розвиткові культури і мистецтва України. Це – обов’язок кожного українця. І кожним днем життя, своєю геніальною творчістю він доводив те, що є справжнім українцем, патріотом, що не на словах любить Україну.

Зірка Богдана Сильвестровича Ступки продовжує світити нам. Низький уклін Вам і наша вдячність, Майстре!

 

 

Література про життя та творчий шлях Богдана Ступки



Батько-Ступка, Ірина. Актор № 1 / Ірина Батько-Ступка. – Київ : Ваш автограф, 2021. – 224 с.: іл.

Книга презентує персональний космос генія акторства, генія перевтілення Богдана Ступки. Погляд митця на світ, спроба структурувати його перетворення, його філософію. Великий артист постає різноплановим, заглибленим у найфундаментальніші горизонти людського буття — від Землі до Неба, від Світла до Тіні. А все для того, аби в людях повсякчас стверджувався Ідеал, що є найбільшим дивом мистецтва, а разом з тим і всього життя.


Архангельская Н. В. Богдан Ступка [Текст] / Н. В. Архангельская. – Москва : Союз кинематографистов СССР. Всесоюз. бюро пропаганды киноискусства, 1986. – 31 с.: фот. А. Бронштейна.

В очерке представлены фотоматериалы и анализ творческой деятельности Богдана Ступки в кино, о первых киноролях, которые раскрыли его талант и сделали популярным в отечественном кинематографе. «Белая птица с черной отметиной», 1979 г.(Орест); «Право на любовь», 1978 г.(Яков); «Среди лета», 1979 г. (Сергей); Забудьте Слово «Смерть», 1979 г. (Комиссар Островой); «Иначе нельзя», 1980 г.(Петушков); «Тайны сятого Юра», 1982 г.(Олекса); «Красные колокола»(фільм 2-й), 1982 г.(Керенский); «Дударики», 1980 г.(Леонтович); «Все начинается с любви», 1985 г.(Бригадир Антонюк); «Водоворот», 1983 г.(Йонька). Буклет рассчитан для широкого круга читателей, а так же для поклонников творчества Б. Ступки.


Вергеліс, Олег Анатолійович. Українська драма [Текст] : епізоди / О. А. Вергеліс. – Київ : Радуга, 2016. – 455 с. + 10 арк. фот.; 60x84 1/16. – УК. – (Серія «Глядацький зал»).

Книга театрального критика Олега Вергеліса «Українська драма» – авторський погляд на явища та образи, які визначають «температуру» нового сценічного часу (розгін третього тисячоліття). Режисерські пошуки Едуарда Митницького, Ростислава Держипільського, Андрія Білоуса, Дмитра Богомазова, Станіслава Мойсеева, Віталія Малахова, Владислава Троїцького, Андрія Приходька. Акторські звершення Анатолія Хостікоєва, Наталії Сумської, Петра Панчука, Ірми Вітовської, Віталія Лінецького, Давида Бабаева, Валерії Заклунної. Одна з ключових фігур «Української драми» – Богдан Ступка. Книга присвячена пам’яті видатного актора.

Веселовська Г. І. Більше ніж театр: Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка: 2001-2012 [Текст] = 100 рр. першій сцені України / Г. І. Веселовська; Нац. акад. драм. театр ім. І. Франка; [відп. ред. О. Богомолова, фот.: М. Борисенко, О. Ктиторчук, В. Ландар, В. Ландар]. – Київ: «Антиквар», 2019. – 328 с.: іл.

Ця книга є першим узагальнюючим і комплексним виданням, присвяченим творчій діяльності Національного театру імені Івана Франка періоду керівництва ним видатним українським артистом Богданом Ступкою. Десятки нових вистав у репертуарі, десятки нових авторських імен на афіші, запрошення іменитих майстрів, численні гастрольні поїздки, відкриття нових естетичних горизонтів, відхід від стереотипних поглядів на вітчизняну класику, складні пошуки рівноваги всередині творчого колективу усе це ввібрало життя франківців 2001-2012 років часу, який сьогодні називають Часом Ступки. У книзі відсутній хронологічний принцип подачі матеріалу: кожний з трьох розділів присвячено окремому тематично-проблемному напрямку діяльності театру.

Авторський погляд на мистецький доробок театру буде цікавим широкому колу читачів, любителям мистецтва, шанувальникам вітчизняної культури, а також фахівцям – театрознавцям та історикам мистецтва.

Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка: обличчям до історії [Текст] / В. Ю. Мельниченко; Нац. культ. Центр. України в Москві. – Москва : Домаш. б-ка, 2013. – 416 с.: іл.

Володимир Мельниченко – генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор 60 книг з історичної, політичної та мистецтвознавчої проблематики, в тому числі низки книг про Богдана Ступку: «Театральний тандем (Феномен Данченка – Ступки)» (Львів, 2000); «Богдан Ступка. Штрихи до портрета» (Київ, 2011); «Майстер» (Київ, 2005); «Богдан Ступка» (Москва, 2011). У 2012 році видав у Москві українською мовою перший життєпис артиста «Богдан Ступка. Біографія». Ця книга розповідає про ролі реальних історичних персонажів, які Богдан Ступка прожив на театральній сцені і в кіно.

Мельниченко, Володимир. Богдан Ступка. (Штрихи до портрета) [Текст] / В. Мельниченко. – Київ : Знання України, 2001. – 217 с.

Книга видається до 60-річчя видатного українського актора Богдана Ступки. Автор розповідає про свої буденні зустрічі з актором, якого близько знає багато років, про приватне життя Ступки, його сім’ю. Особливий інтерес становить розділ про більш як тридцятирічну співпрацю актора з видатним режисером Сергієм Данченком.



Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка [Текст] : біографія / В. Ю. Мельниченко; Нац. культ. Центр України в Москві. – Москва : Домаш. б-ка, 2012. – 832 с.: іл.

Читач тримає в руках першу біографію Богдана Ступки.

Володимир Мельниченко – друг Богдана Сильвестровича, генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор понад 50 книг з історичної, політичної та мистецтвознавчої проблематики, в тому числі чотирьох книг про Богдана Ступку: «Театральний тандем (Феномен Данченка – Ступки)» (Львів, 2000); «Богдан Ступка. Штрихи до портрета» (Київ, 2001); «Майстер» (Київ, 2005); «Богдан Ступка» (Москва, 2011). Біографія написана за життя Майстра й пропущена крізь серце автора.

Мельниченко, Володимир Юхимович. Майстер [Текст] / В. Ю. Мельниченко. – Київ : Либідь, 2005. – 392 с.:іл.

У своїй третій книжці про видатного артиста сучасності Богдана Ступку автор висвітлює надзвичайно важливий у житті й творчості героя період зламу тисячоліть, насичений значною мірою етапними подіями, ролями, роздумами.Книга багато ілюстрована. Для широкого читацького загалу.




Богдан Ступка: митець і людина. [Текст] / [авт.-упоряд. М. Лабінський; ред., пер. з рос. М. Шудря]. – Київ : Кн., 2008. – 240 с.: іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Ця книга про актора Богдана Ступку – корифея української національної сцени, творчість якого знає весь світ.





Богдан Ступка [Текст] / М-во культури України; Нац. акад. драм. театр ім. І. Франка; [упоряд. Н. Пономаренко; худож. М. Успенський; фот.: М. Борисика, В. Марущенка]. – Київ : Maestro, [1995]. – 38 с.

Буклет присвячений театральної творчості акторові Богдану Ступці. Про його ролях на сценах Львівського академічного українського театру ім. М. Заньковецької та Київського державного академічного українського драматичного театру ім. І. Франка.




***


  • Брюховецька Л. Богдан Ступка. «Мазепа» на «Берлінале» [Текст] : [про Б. Ступку, та його головну роль Іван Мазепа у фільмі «Молитва за гетьмана Мазепу»] / Лариса. Брюховецька // Кіно-Театр. – 2002. – №3. – С. 37.
  • Брюховецька Л. Жива плоть історії [Текст] : [про фільм «Молитва за гетьмана Мазепу». Режисер Ю.Іллєнко, та про Б. Ступку в ролі Івана Мазепи] / Лариса. Брюховецька // Кіно-Театр. – 2002. – №2. – С. 33-35.
  • Брюховецька Л. Богдан Ступка: Королі, гетьмани,генерали... [Текст] : [Б. Ступка та його великі ролі у театрі і кіно] / Лариса. Брюховецька // Кіно-Театр. – 2005. – №5. – С. 52-57.
  • Доленко В. Богдан Ступка. Акторська династія [Текст] : [інтерв’ю з Б. Ступкою про його акторську родину] / Віра Доленко // Кіно-Театр. – 2002. – №6. – С. 55.
  • Зубченко І Мистецький всесвіт Богдана Ступки [Текст] : [про експозицію, яка була присвячена до ювілею видат. артиста сучасності Б. Ступки] / І. Зубченко // Укр. театр. – 2011. – № 6. – С. 36-39: фот.: В. Ландар, І. Лукашов.
  • Москалець О. Богом даний... [Текст] : [Богдан Ступка не лише геніал. артист світового масштабу, але й морал. лідер укр. нації] / О. Москалець // Укр. культура. – 2012. – №7. – С. 30-31.
  • Саква О. Людина гри. Портрет Богдана Ступки [Текст] : [про творчість актора театру і кіно] / Олександр Саква // Кіно-Театр. – 2020. – №3. – С. 29-32.
  • Богдан Ступка: Творчість невпинна: фрагмент з книги «Славетні постаті України» [Текст] : [про акторський фатум Богдана Ступки, який призначає для нього ролі можновладців і на екрані, і в театрі, і в житті] // Кіно-Театр. – 2001. – №6. – С. 49-51.
  • Чечель Л. Фестиваль – на весь світ [Текст] : [про міжнар. кінофестиваль у Києві. Ініціатором і президентом фестивалю виступив нар. артист України Богдан Ступка]./ Людмила Чечель // Укр. культура. – 2010. – №5-8. – С. 33-35.


Підготувала Тетяна Шилова, завідувачка відділу мистецтв

четвер, 19 серпня 2021 р.

Львівськими стежками Івана Франка: мандруємо банкнотами України

 


«Наблизитися до пізнання Івана Франка - цього унікального людського й культурно-історичного феномена - можна завдяки самому Франкові…».  Микола Жулинський




Банкнота номіналом 20 гривень зразка 2016 року






Основний малюнок лицьової сторони - портрет Івана Франка

Основний малюнок зворотньої сторони - Львівський оперний театр

Художник-дизайнер - Борис Максимов

Художник-графік - Василь Лопата 

Дата введення в обіг - 01.09.2016



Видатний український поет, прозаїк, науковець, громадський і політичний діяч, Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в прикарпатському селі Нагуєвичі Самбірського округу на Галичині, у присілку Війтова гора (Слобода). Пізніше Іван Франко згадував, що насправді він народився на два дні раніше, а 27-го його хрестили й саме цю дату записали в метричну книгу.

Літературно-меморіальний музей на батьківщині письменника був збудований в 1986 році і знаходиться на території комплексу історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», до якого входять також «Батьківська садиба Івана Яковича Франка» та художньо-меморіальний комплекс «Стежка Івана Франка». Найціннішими експонатами музею є метричні та амбарні книги, «золота книга» Дрогобицької василіанської нормальної школи ХІХ століття, в якій навчався Іван Франко, прижиттєві видання творів письменника.

Творча спадщина Івана Франка багата й різноманітна, яка нараховує близько 4000 літературних, публіцистичних та наукових творів.  Усього за життя Івана Франка окремими книгами і брошурами з’явилося понад 220 видань, у тому числи більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Іван Франко - автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів, 18 збірок малої прози, 10 творів великих прозових жанрів. Письменник переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур.

Письменник почав займатися літературною творчістю ще навчаючись в Дрогобицької реальної гімназії імені Франца Йосифа. Він писав вірші та прозу, збирав народні пісні та казки. У 1874 році 18-річний юнак дебютував на літературній ниві у львівському студентському журналі «Друг» з поетичним сонетом «Народна пісня».

Іван Франко на довгі роки пов'яже своє життя і літературну діяльність з одним з найкрасивіших міст світу - старовинним Львовом . Тут будуть видані поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro», повісті та оповідання, казки та п’єси, історичні праці з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології, мовознавства, мистецтвознавства, релігієзнавства, історії, економіки, соціології, філософії…




Львівський національний університет імені Івана Франка






З осені 1875 року Іван Франко розпочав навчання у Львівському університеті, записавшись на предмети класичної філології та української мови і літератури філософського факультету, оскільки художня література була найголовнішим захопленням ще в гімназії. Відчуваючи, що слово і мова є великою силою, він хотів глибше опанувати їх, проникнути в секрети словесної творчості.

Іван Франко брав активну участь у діяльності студентського громадсько-культурного товариства «Академічний гурток» був його бібліотекарем та друкував свої перші твори у журналі «Друг». Серед усіх авторів «Друга» він посідав перше місце за кількістю надрукованих творів. Першим художнім твором Івана Франка була повість «Петрії і Довбущуки», яка друкувалася на сторінках «Друга» у 1875-1876 роках. У 1876 році Іван Франко робить першу спробу підготувати до друку збірку поезії «Баляди і розкази».

12 червня 1877 року Івана Франка вперше заарештували й ув’язнили, звинувативши у причетності до таємного соціалістичного товариства. Унаслідок чого письменник змушений був перервати навчання у Львівському університеті, проте відновив його у 1878-1879 роках, прослухавши загалом 7 семестрів. Згодом він навчався в Чернівецькому та Віденському університетах.

1 липня 1893 року Іван Франко у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста Ватрослава Ягіча захистив дисертацію «Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія» і здобув учений ступень доктора філософії Віденського університету. У 1894 році відбулася пробна лекція Івана Франка про «Наймичку» Тараса Шевченка у Львівському університеті. Вона пройшла з успіхом, але з політичних мотивів посаду викладача письменник не отримав.

Указом від 8 січня 1940 року Президія Верховної ради УРСР надала Львівському державному університету ім'я Івана Франка. У жовтні 1999 року Львівський державний університет імені Івана Франка отримав статус національного. В 2015 році Міжнародним фондом Івана Франка була заснована Міжнародна премія імені Івана Франка, яка надається за наукові відкриття, здобутки та заслуги науковців світу у галузі україністики та соціально-гуманітарних наук. 20 грудня 2017 року було підписано Протокол про заснування Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра».

30 жовтня 1964 року у Львові урочисто був відкритий пам'ятник Іванові Франку, розташований на вулиці Університетській перед головним корпусом Львівського національного університету імені Івана Франка. Авторський колектив складався з відомих львівських скульпторів Валентина Борисенка, Дмитра Крвавича, Еммануїла Миська, Василя Одрехівського, Якова Чайки за участі архітектора Андрія Шуляра.


Пам'ятник Іванові Франкові, м. Львів



Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка





У травні 1886 року Іван Франко одружився з Ольгою Хоружинською. Вінчання відбулося в Павлівській церкві при Колегії Павла Ґалаґана в Києві.  Іван Франко й Ольга Хоружинська незабаром переїхали у Львів. 27 січня 1887 року Іван Якович написав вірш «Моїй дружині» Це був єдиний твір поета, присвячений Ользі Федорівні :

Спасибі тобі, моє сонечко,

За промінчик твій - щире сонечко!

Як промінчика не здобуть притьмом,

Слова щирого не купить сріблом…

Ольга Хоружинська стала для Івана Франка надійною опорою, помагала йому в літературній роботі, разом вони обговорювали, опрацьовували і планували нові видання. У подружжя було четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро і Анна. Відомо, що в 1898 році родина мешкала на вулиці Криковій і Голуба, ч. 12, але Іван Франко і Ольга Хоружинська мріяли про власний будинок на зразок київського - Володимира Антоновича або львівського - Михайла Грушевського.

1902 року будинок був побудований на вулиці Понінського, 4. У помешканні родини було 7 кімнат. З головного входу, через великий передпокій, прямо був вхід до бібліотеки, поруч велика кімната, призначена для вітальні. Одна з кімнат була їдальнею, що була дуже скромно влаштована - у центрі кімнати стояв стіл і крісла. Інші чотири служили за спальні: Івана Франка й Андрія, дружини й Анни, Тараса, Петра. Іван Франко навколо будинку посадив яблуні, груші і вишні, а вздовж стежок - кущі смородини і малину. Перед вікнами був розкішний квітник.

Особливе значення для Івана Франка, як для професійного письменника, мав розпорядок робочого дня. Працював він до пізньої ночі, а вставав найпізніше о 9-й ранку. Близько 10-11-ї години Іван Франко робив прогулянку. Він міг зайти в редакцію «Літературно-наукового вісника» та «Українсько-руської видавничої спілки». Там він здебільшого редагував рукописи та брав участь в засіданнях. Часто заходив по дорозі в бібліотеку Оссолінеум або Народного дому. Потім повертався додому на обід.

Писав Іван Франко до п’ятої години вечора і знову виходив на прогулянку. Коли була вільна хвилина, заходив до кав’ярні Віденської або Густава Шнайдера, яка вважалася найпрестижнішою у Львові. Тут письменник перечитував газети і журнали, спілкувався зі знайомими за філіжанкою смачної кави. Надвечір Іван Франко повертався додому і знову на нього чекала невтомна праця.

Іван Якович радий був бачити своїх близьких друзів і у себе вдома.  Він пригощав їх чаєм, солодощами, а іноді питним медом і читав свої поетичні, ще не друковані, твори. Нині у будинку письменника розташований Львівськийнаціональний літературно-меморіальний музей Івана Франка, відкритий 10 жовтня 1940 року. 23 серпня 2011 року указом Президента України музею Івана Франка надано статус національного.




Львівський оперний театр






Іван Франко упродовж усього життя цікавився театральним мистецтвом, ставши істориком українського театру й театральним критиком, а також одним із найвидатніших українських драматургів. Драматургія і театр органічно увійшли в життя Франка. «Драма - моя стародавня страсть, щиро признавався він в одному з листів до Агатангела Кримського. Ще в юнацькі роки, навчаючись у дрогобицькій гімназії, Іван Франко проявляв великий інтерес до драматичного мистецтва. Він з захопленням читав драматичні твори Шекспіра, Шиллера, Гете, перекладав «Антігону» і «Електру» Софокла, писав оригінальні драми.

Серед перших літературних спроб Івана Франка були комедія і кілька історичних драм. Драматична спадщина Івана Франка увійшла до золотого фонду української драматургії. Це кращі п’єси: багатоактні «Рябина», «Украдене щастя», «Учитель», «Сон князя Святослава» і одноактні «Кам’яна душа», «Будка ч. 27», «Майстер Чирняк», «Суд святого Николая». Перу Івана Франка також належать кілька незавершених драматичних творів , писаних в основному на початку літературної діяльності.

Перлиною драматургічної творчості Івана Франка стала драма на п’ять дій «Украдене щастя». Цю драму Франко написав в 1891 році, але на протязі наступних двох років кілька разів її переробляв. Вперше драма «Украдене щастя» була надрукована в 1894 році у львівському журналі «Зоря» і тоді ж вийшла окремим виданням.

Наприкінці 1893 року п’єсу «Украдене щастя» почали ставити во Львові та інших містах Західної України. На початку ХХ сторіччя п’єса здобула широку популярність і на Східний Україні. У 1904 році драма була поставлена в Києві трупою Саксаганського. Головні ролі виконували Іван Карпенко-Карий і Микола Садовський.

Нову славну сторінку в сценічну історію «Украденого щастя» вписав Львівський театр опери та балету. В 1956 році, у сторіччя від дня народження Івана Франка, театру було надано його ім'я, але у 2000 році театр святкував 100-річний ювілей і було прийнято рішення про присвоєння театру ім'я Соломії Крушельницької, видатної оперної співачки.

Драма Івана Франка знайшла надзвичайно тонке та глибоке відтворення у музиці композитора Юлія Мейтуса, який в 1958 році на замовлення театру створив оперу «Украдене щастя» на лібрето Максима Рильського за мотивами однойменної драми Івана Франка. Прем'єра опери відбулася на сцені театру 10 вересня 1960 року і була поновлена у 1989 році. 15 грудня 2018 року вистава отримала нове дихання на сцені Львівської національної опери.


«Украдене щастя»

Жанр - драма

Композитор - Юлій Мейтус

Автор лібрето - Максим Рильський

Рік - 2018

Зимового вечора в хаті селянина Миколи Задорожного сусіди зібралися на вечорниці. Сам господар ще не повернувся з роботи. Його дружина Анна занепокоєна - пора вже пізня, а чоловіка не видно…

 



Література про життєвий та творчий шлях Івана Франка


  • Басс І. І. Іван Франко: життєвий і творчий шлях / І. І. Басс, А. А. Каспрук. - Київ : Наукова думка, 1983. - 456 с.
  • Бонь В. Л. Стежка Івана Франка : фотопутівник по худож.-мемор. комплексу / В. Л. Бонь, М. О. Оркуш ; худож. Б. Р. Пікулицький. - Львів : Каменяр, 1984. - 64 с. : іл., фото.
  • Велетень думки і праці (І. Франко) // Черниш Наталія. Подвижники енциклопедичної справи : наукові портрети. - Львів : Літературна агенція «Піраміда», 2020. - С. 18-25.
  • Дей О. І. Іван Франко : життя і діяльність : [монографія] / О. І. Дей. - Київ : Дніпро, 1981. - 355 с.
  • Панасенко Т. М. Іван Франко / Т. М. Панасенко. - Київ : Фоліо, 2013. - 122 с.
  • Пашук А. Львів : путівник / А. Пашук, І. Деркач. - Львів:  Книжково-журнальне вид-во, 1957. - 124 с.
  • Спогади про Івана Франка / упоряд. Михайло Гнатюк. – Вид. 2-ге, доп., перероб. - Львів : Каменяр, 2011. - 816 с.
  • Тихолоз, Богдан. Український мойсей австрійської Галичини (Іван Франко: історія успіху) // Проект «Україна». Австрійська Галичина / авт.-упоряд. М. Р. Литвин ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. - Харків : Фоліо, 2016. - С. 228-254.



Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальної зали