* * * 2020 * * * Рік Біблії * * * 2020 * * * Рік математики в Україні * * * 2020 * * * 180-річчя виходу першої поетичної збірки Т.Г. Шевченка «Кобзар» * * * 2020 * * *

середа, 16 січня 2019 р.

Сомерсет Моем – «англійський Мопассан», допущений в літературний Пантеон: до 145-річчя від дня народження


«Перед тим як писати новий роман, я завжди перечитую« Кандіда» (Вольтера), щоб потім несвідомо рівнятися  по цьому ідеалу ясності, грації і дотепності».
У. С. Моем


Вільям Сомерсет Моем (25 січня 1874, Париж – 16 січень 1965, Ніцца) – блискучий британський драматург, романіст, новеліст, критик, автор 78 книг, агент британської розвідки.
Дотепний і іронічний, чуйний і терпимий, незмінно працьовитий і твердий, самостійно і рішуче він прокладав собі шлях в літературі. У своїй творчості  дотримувався в основному реалістичних принципів, однак його художній метод складався також під впливом натуралізму, неоромантизму і модернізму.
Він досяг великої популярності і визнання завдяки  властивій йому майстерності  оповідача, правдивості, точності літературної форми, заснованої на принципі простоти, ясності і евфонії(милозвучності).
Життєві ситуації, які передає Моем, можуть здаватися несподіваними, поведінка людини та її вчинки-непередбачуваними,  але завжди є присутня «людськість», як визначає сам письменник. Багато оповідань Моема стали класикою новелістичної жанру. Немає єдності і в оцінках художніх якостей творчості письменника: для одних Моем – автор творів, розрахованих на невибагливого читача, на смаки якого він і орієнтується, для інших - творець романів і оповідань, що гідно посіли поважне місце в літературі новітнього часу. Читачі зробили свій вибір самостійно, вже понад сто років проявляючи  великий інтерес до його літературної спадщини.

Пропонуємо добірку творів видатного англійського письменника, що є у фондах відділу літератури іноземними мовами бібліотеки.

Maugham, W. Somerset. Liza of Lambeth [Text] / W. S. Maugham. – [Harmondsworth] : Penguin Books in association with William Heinemann Ltd., [1967]. – 125,[3] p. – (Penguin Books; 2643). – eng.
Сомерсет Моем, маючи диплом терапевта і хірурга, лікарською практикою ніколи не займався: ще студентом він опублікував свій перший роман «Ліза з Ламбета» (1897), що увібрав враження від студентської практики в одному із самих злиденних районів  лондонських нетрів. Це сумна історія життя вісімнадцятирічної Лізи, жвавої і завзятою дівчини з робочого передмістя, що мала нещастя закохатися в одруженого чоловіка. Роман, що започаткував письменницьку кар’єру автора, створений в кращих традиціях «натуральної школи».

Maugham, W. Somerset. Of Human Bondage [Text] /W. S. Maugham. – [London]: Penguin Books, [1988]. – 607, [1] p. – (A Penguin Book; Fiction). – eng. 
Роман «Тягар пристрастей людських» (1915) входить до сотні найвидатніших творів 20 ст. Його можна назвати «романом виховання», де автор простежує життя головного героя Філіпа Кері від дитинства до зрілості. Під впливом  життєвих  обставин змінюються погляди героя, він набуває свій власний досвід, починаючи від потакання своїм пристрастям, а потім  доводячи себе до повного самозречення, таким чином і такою ціною намагаючись знайти свій особливий шлях у житті.


Maugham, W. Somerset. The Moon and Sixpence [Text] /W. S. Maugham. – [London]: Pan Books Ltd in association with William Heinemann Ltd, [1974]. – 217, [5] p. – (Pan; Fiction). – eng.
«Місяць і мідяки» (1919) – це роман, про який літературні критики сперечаються вже багато десятиліть, однак так і не дійшли згоди , чи можна вважати історію трагічного життя і смерті англійського художника Стрікленда  своєрідною «вільної біографією» Поля Гогена? Так це чи ні, але «Місяць і мідяки» як і раніше залишається справжньою вершиною англійської літератури XX століття.



Maugham, W. Somerset. The Moon and Sixpence; Short Stories [Text] : кн. для чтения / W. S. Maugham; Коммент. М. В. Дьячкова. – М. : Менеджер, 2006. – 317,[3] р.: illus. – eng.
Учбове видання містить роман «Місяць і мідяки» і оповідання «Церковний служитель», «У левовій шкурі» і «Щось людяне». Твори супроводжуються коментарями.


Maugham, W. Somerset. The Painted Veil [Text] / W. S. Maugham. – Київ: Знання, 2006. – 287, [1] p. – eng.
У романі «Розмальована завіса» (1925) С. Моем висвітлює тему подружньої невірності, яка переплітається з проблемами британської колоніальної політики в Гонконгу. Герої роману потрапляють в обставини, під тиском яких вони не в змозі зірвати завісу із забобонів та ілюзій.





Maugham, W. Somerset. The Gentleman in the Parlour [Text] /W. S. Maugham. – [London]: The New English Library Limited : William Heinmann Limited, [1967]. – 174 p. – (NEL Signet Modern Classics). – eng.
Подорожні нариси  У.С. Моема «Джентльмен у вітальні» (1930) присвячені подорожі автора Бірмою, державою Шан, Сіамі та Індо-Китаєм. Це не стільки вправні замальовки, що приваблюють інформацією про незнайомі місця, скільки можливість поспілкуватися з бувалим мандрівником, дотепним співрозмовником, блискучим оповідачем, послухати цікаві історії та кумедні анекдоти, задуматися над загадками людської природи, поміркувати над таємницями творчості, бо про що б не писав Моем в своїх есе, він незмінно повертається до літератури - головної справи його життя.

Maugham, W. Somerset. Cakes and Ale оr the Skeleton in the Cupboard [Text] / S. W. Maugham.- [Harmondsworth]: Penguin Books, [1991-?]. – 203,[5] p. – (Penguin Books; Fiction). – eng.









Maugham, W. Somerset. Cakes and Ale [Text] / W. S.  Maugham. – Київ: Знання, 2001. – 223, [1] p. – eng.
У романі «Пряники та ель» (1930) письменник описує «закулісне» життя англійських літераторів першої половини ХХ ст. Це витончена іронічна сатира, об’єкт якої – приватне життя, драматичні інтелектуальні пошуки впереміш зі снобізмом, філістерством (міщанством),  а часом і лицемірством сучасників автора. У центрі оповіді – особисте життя, роздуми та цікаві спостереження юнака на шляху до літературних кіл англійського суспільства. С. Моем вважав цей твір своїм кращим романом.


Maugham, W. Somerset. Cakes and Ale оr the Skeleton in the Cupboard [Text] / W. S. Maugham. – Moscow: Progress Publishers, 1980. – 237 p. – eng.
Дане видання знаменитого роману є учбовим. Текст, як і у попередніх  виданнях подається в оригіналі, але супроводжується вступною статтею і коментарями до тексту.






Maugham, W. Somerset. Theatre [Text] / W. S. Maugham; Коммент. М. В. Дьячкова. – М. : Менеджер, 2002. – 304 р. – eng.
Роман «Театр» (1937), який можна долучити до серії романів автора про творчі особистості, має гострий сюжет, характеризується високою майстерністю літературного стилю та привабливою чистою англійської мови.
Письменник досліджує тему долі художника в мистецтві та у житті. Переживши любов і розчарування, головна героїня роману Джулія Ламберт намагається розібратися у собі і у своєму оточенні. Отриманий духовний досвід збагачує ії як особистість і допомагає піднятися на новий рівень у творчості.

Maugham, W. Somerset. Theatre [Text]: A Novel / W. S. Maugham; предисл. Ю. И. Кагарлицкого, коммент. М. М. Фалькович. – Second еd. – Moscow: Vysšaja Škola, 1985. – 223,[1] p. – (Биб-ка для дом. чтения). – eng.
Текст роману супроводжується вступною статтею та коментарями. Видання призначене для студентів та широкого кола осіб, що вивчають  англійську мову.





Моем, Уільям Сомерсет. Театр [Text] = Theatre: кн. для читання англ. мовою /У. С. Моем; Метод. і філолог. оброб. тексту, комплекс вправ, тестів і завдань, довідк. матеріали і комент. В.В. Євченко і С.І. Сидоренко. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 358,[1] p. – eng. 
Посібник з домашнього читання англійською мовою представляє роман У. С. Моема «Театр» в оригіналі і комплекс вправ, завдань і довідкових матеріалів для роботи з ним. Зміст і структура посібника спрямовані на те, щоб допомогти читачеві адекватно зрозуміти художній твір, його мовні і літературно-художні особливості, культурологічний фон. Основними компонентами посібника є передтекстові завдання, сам художній текст, блок питань і тестів для перевірки розуміння прочитаного, блок лексичних вправ і завдань і блок питань і завдань для обговорення змісту, проблематики та персонажів роману. Для читачів з рівнем володіння мовою – «Upper Intermediate».

Maugham, W. Somerset. Christmas holiday [Text] /W. S. Maugham. –
Harmondsworth]: Penguin Books in association with William Heinemann Ltd., [1967]. – 251, [5] p. – eng.
Роман У. С. Моема «Різдвяні канікули» побачив світ у 1939 році. Молодий англієць з заможної родини приїхав до Парижа на різдвяні канікули, щоб розважитися, а в результаті, всі його попередні життєві уявлення і погляди виявилися оманливими. Це історія пристрасної, трагічної, всепрощаючої любові, загадкового злочину, краху ілюзій і нескінченної людської самотності ...



Maugham, W. Somerset. Сatalina [Text] / W. S. Maugham. – [Harmondsworth]: Penguin Books in association with William Heinemann Ltd., [1967]. – 239,[1] p. – (A Penguin Book; 2671). – eng. 
Останній роман письменника «Каталіна» (1947) розповідає про дівчину-каліку, яка після дивовижної зустрічі з таємничою незнайомкою отримала зцілення і знайшла радість життя. Однак героїні потрібно буде  ще подолати безліч небезпечних перешкод, перш ніж доля подарує їй щастя і спокій. Твір насичений роздумами про життя, смерть і людське призначення.



Maugham, W. Somerset. Selected Prose [Text] / W. S. Maugham; сост. Н. А. Самуэльян. – изд. 5-е. – М. : Менеджер, 2006. – 288 р. – eng.
Добірка оповідань письменника приваблює  нетрадиційним поглядом на події та вчинки людей, цікавими психологічними характеристиками героїв  та філософськими роздумами про людське життя («Німець Гаррі», «Людина зі шрамом», «Сон», «Тайпан» та ін.).






Maugham, W.  Somerset. The World’s Ten Greatest Novels [Text] = Great Novelists and Their Novels /by W. S. Maugham. –A Premier Reprint. – New York: Fawcett Publications, Inc., [1956]. – 240 p. – eng.
Збірник літературно-критичних ессе «Великі романісти та їх романи» (1954)У. С. Моем присвятив 10 письменникам та їх творам, що на його погляд є самими видатними досягненнями в галузі літератури. У цей список увійшли Л. Тостой «Війна і мир», О. де Бальзак «Батько Горіо», Г. Філдінг «Том Джонс», Дж. Остін «Гордість і упередження», Стендаль «Червоне і чорне», Е. Бронте «Буремний перевал», Г. Флобер «Мадам Боварі», Ч. Діккенс «Девід Копперфільд» , Ф. Достоєвський «Брати Карамазови» і Г. Мелвілл «Мобі Дік». Хоча сам автор вважав, що неможливо вибрати тільки десять найкращих романів, що і сто найкращих вибрати дуже складно, але він сподівався , що і у п’ятдесяті списках по сто найкращих  творів знайдеться місце тим, що вибрав він сам.

Науковий і громадянський подвиг Павла Чубинського: до 180-річчя від дня народження видатного вченого-етнографа, автора тексту Державного Гімну України


Павло Платонович Чубинський, видатний вчений-етнограф, фольклорист, правознавець, журналіст, громадський  і просвітницький діяч, поет, автор тексту Державного Гімну України, народився 15 (27) січня 1839 року на хуторі Чубинський, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, в дрібномаєтній дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського.
Початкову освіту Павло Чубинський одержав від матері та домашніх учителів. 1852 року батьки віддали Павла на навчання до Другої київської гімназії, де він отримав ґрунтовну освіту і оволодів багатьма мовами : латиною, російською, грецькою, французькою, німецькою, польською. З юних лет Павло Чубинський цікавився історією рідного краю, звичаями, обрядами і віруваннями українців, народними піснями, казками, переказами.


У 1858 році, після закінчення гімназії, Павло Чубинський вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. В студентські роки з'являються  перши наукові праці Павла Чубинського: «Нариси народних юридичних звичаїв і понять в Малоросії» та «Про звичаї і про значення казок, прислів’їв, пісень для криміналіста» . Павло Чубинський брав активну участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», співпрацюючи в якому познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим. 1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» й одержує вчений ступінь кандидата правознавства.
Після закінчення університету Павло Чубинський розпочав викладати в Київському приватному пансіоні. Неспокійна вдача відразу привела його до Київської громади, де він став одним з найактивніших діячів. Одним із напрямів просвітницької діяльності Київської громади була організація недільних шкіл. Маючі відповідний досвід, набутий ще в Петербурзі, Павло Чубинський і тут не залишився осторонь цієї справи. Він планував відкрити недільну школу для хлопців і дівчат у Борисполі. У 1861-1862 роки Павло Чубинський співпрацює  з редакцією журналу «Основа» та у «Киевских губернских ведомостях», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії».
Восени 1862 року Павло Чубинський, як неблагонадійний, був заарештований і засланий до Архангельської губернії. За сім років перебування в Архангельському краї він зробив чимало для російської науки. Працюючи в адміністрації Архангельської губернії, за згодою міністра внутрішніх справ він дістав відрядження Імператорського Російського географічного та Імператорського вільно-економічного товариств з метою вивчення торгівлі хлібом і продуктивності у Північнодвинському басейні. С 10 квітня по 10 жовтня 1867 року він об’їхав сім губерній: Архангельську, Вологодську, Олонецьку, Новгородську, Костромську, Вятську і Пермську. Крім  того, вчений увійшов до комісії, що дослідувала Печорський край. Павло Чубинський опублікував багато важливих розвідок: «Дослідження про ярмарки в Архангельщині», «Солеварні в Архангельської губернії», «Про канал між Балтійським і Білим морями»…  Завдяки успішно виконаній роботі Павло Платонович завоював репутацію досвідченого, ділового, вмілого дослідники в галузі статистики та етнографії.
Взимку 1869 року Павлу Чубинському дозволили переїхати до Петербурга. Тут він працює в редакції «Санкт-Петербургских ведомостей». У березні вченого обрано дійсним членом Російського Географічного товариства, а пізніше того ж року призначено керівником експедиції у Південно-Західний край для етнографічних та статистичних досліджень. Упродовж двох років експедиція вивчала Київську, Волинську, Подільську, Мінську, Гродненську, Люблінську губернії та Бесарабію.
Під час роботи в експедиції Павло Чубинський зібрав та впорядкував багатий і змістовний фольклорний, етнографічний, мовний, статистичний матеріал. Павло Чубинський записав близько чотирьох тисяч обрядових пісень, більш як у двадцяти місцях описав весілля, записав близько трьохсот казок, більш як у шістдесяти місцях зробив записи говірок, із книг волосних судів вибрав близько тисячі ухвал. Майже скрізь робив нотатки про зарплату, характерні заняття, рівень урожаю, вплив селянської реформи на економічний побут народу, про лісову торгівлю, тютюнництво, шовківництво, виноробство та багато іншого. Завдяки ретельній підготовці, вмілій організації експедиції - успіх був блискучий. Його звіт на 300 аркушах приголомшив Петербург.
Павло Чубинський за допомогою друзів підготував до друку сім поважних томів (дев’ять книг) «Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край». Виходили «Праці» в Петербурзі під наглядом Миколи Костомарова та Петра Гільтебрандта з 1872 по 1879 рік. Перший том (два випуски) - загальна передмова, легенди, загадки, прислів’я, чаклування. Другий том - казки міфічні й побутові, третій - народний календар. Четвертий - пісні обрядові, п’ятий - пісні побутові. Шостий - волосні суди, сьомий (два випуски) - євреї, поляки, статистика малоросійського населення, огляд малоросійських говорів, житло, їжа й одяг малоросів. Тут же й нарис Чубинського про економічне становище Правобережної України після реформи 1861 року.
 Експедиція під керівництвом Павла Платоновича в Південно-Західний край була найвидатнішим явищем в історії етнографії того часу. Імператорське Російське географічне товариство присудило Павлу Чубинському золоту медаль за статистико-етнографічну експедицію в Південно-Західний край, визнавши, що зібрані ним матеріали становлять важливе надбання як за обсягом, так і за змістом. Наступну золоту медаль він одержав за рішенням Міжнародного етнографічного конгресу в Парижі. У 1879 році працю вченого було відзначено Уваровською премією Російської академії наук.
В лютому 1873 року в Києві було відкрито Південно-Західний відділ Російського Географічного товариства. Вченим секретарем відділу було обрано Павла Чубинського, який розгорнув бурхливу діяльність, залучивши до праці наукові сили: Михайла Максимовича, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова… На початку 1874 року відділ нарахував понад сотню дійсних членів і членів-кореспондентів, які вели плідну наукову діяльність. Було видано два томи «Записок Південно-Західного відділу імператорського РГТ», де опубліковано праці М. Драгоманова, В. Антоновича, П. Чубинського, Ф. Вовка та багатьох інших відомих вчених. Відділ підготував до видання три томи праць Михайла Максимовича, вперше опублікував українські думи й пісні з репертуару кобзаря Остапа Вересая. Значний резонанс мав одноденний перепис населення Києва, який відбувся в березні 1874 року. Великий успіх мав ІІІ археологічний з’їзд, організований відділом. На підставі Емського указу 7 липня 1876 року відділ припинив свою діяльність. Михайла Драгоманова і Павла Чубинського було ухвалено вислати з краю, їм було заборонено проживати в південних губерніях і столицях.
 Завдяки клопотанням президії Російського Географічного товариства та друзів восени 1876 року Павлу Чубинському дозволили переїхати до Санкт-Петербурга, де його прихистив давній знайомий, міністр шляхів сполучення генерал-адмірал Костянтин Посьет, призначивши керівником залізничних шкіл. Це було останнім місцем роботи Павла Чубинського. Удари долі позначилися на його здоров’ї. В квітні 1879 року він вийшов у відставку і повернувся до Києва. 14 (26) січня 1884 року Павла Платоновича Чубинського не стало.
Вчений працював у надзвичайно складних умовах переслідування царським урядом української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки, що, за висловом його друга і співробітника Федіра Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професіональних учених.

Увічнення пам'яті
Пам'ять про видатного вченого-етнографа увічнено в Бориспільському ліцеї «Дизайн-освіта», в якому відкрито кімнату-музей Павла Чубинського. 20 липня 2000 року Постановою Кабінету Міністрів України Бориспільському ліцею «Дизайн-освіта» було присвоєно ім'я Павла Чубинського. У 1994 році був створений ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Хутір Чубинського». У 2001 році в Борисполі було встановлено пам'ятник видатному вченому.
14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський». Автор ескізів і моделей - Володимир Атаманчук.







Цікаві штрихи до портрета вченого

Видатний педагог Софія Русова подала у своїх споминах класичний портрет великого етнографа й громадського діяча, щирого друга й чудової людини: «Ось стоїть переді мною могутня постать Павла Чубинського, організатора Південно-західного відділу Імператорського Географічного Товариства. Високий, чорнявий, з чорними очима, з густими бровами, низьким гучним голосом, з владними рухами, високим чолом, тип організатора, який добре знає те, що організує, вміє володіти людьми і провадить свою справу через усі перешкоди. Ні постійні переслідування уряду, ні заслання до Архангельської губернії не змогли охолодити його відданосте Україні. Він так хотів у ті глухі часи виявити всю багату індивідуальність її народу, всю красу її фольклору!».
Павло Чубинський був чудовим етнографом-збирачем. Він умів влучно спостерігати народний звичай, схоплюючи його істотні риси, вислухати й записати пісню і казку, зібрати статистичні дані, розшукати на місці знаючих людей і надати своїй роботі цінність і багатосторонність. Безсумнівний організаторський талант, що вмів визначити план роботи, вибрати виконавців і довести до кінця складну справу.
Славетний етнограф Федір Вовк, називаючи Павла Платоновича своїм другом і вчителем, писав: «П.П. Чубинський, зі всіма його достоїнствами й недоліками був, без сумніву, надзвичайно великою постаттю, яку за інших умов чекала б набагато видатніша історична роль. Але в нього як нібито й не було усвідомлення своєї переваги над багатьма іншими, і при всьому своєму бурхливому темпераменті він був по суті напрочуд скромний і невибагливий. І ніколи не виявляв претензій на який-небудь авторитаризм. Це ще одна симпатична риса для характеристики його високого суспільного значення, яке не забудеться Україною ніколи».
У 1865 році саме Чубинський був головним організатором вшанування столітнього ювілею Михайла Ломоносова, провів успішний збір коштів на влаштування в селі Курострівці Холмогорського повіту школи ім. Ломоносова й на заснування стипендії імені вченого в Архангельській гімназії. На урочистостях в Архангельську Павло Чубинський виголосив палку промову, підкресливши наукові заслуги Ломоносова.
Займаючись науковою діяльністю, Павло Платонович продовжував складати пісні і вірші. 1871 року в друкарні губернського управління в Києві виходить єдина збірка віршів Павла Чубинського під назвою «Сопілка Павлуся» - чотирнадцять оригінальних пісень і шість перекладів.
Класик української літератури Михайло Старицький увічнив Павла Чубинського, який був порадником у всіх його перших літературно-сценічних творах, в образі героя п'єси «Не судилось» («Панське болото») Павла Чубаня.
Відомо, що Павло Чубинський брав участь в аматорських виставах, виконуючи роль Возного в «Наталці Полтавці». А коли Павло Платонович служив у Городищі давнього Черкаського повіту на цукроварні Яхненка і Симиренка, то співав там у хорі, влаштовував вечірки, бали з музикою, вистави, в яких і сам брав участь.
У Київському музеї Миколи Лисенка зберігається картуш, на якому вгорі зображено творців першої української опери «Різдвяна ніч»: Микола Лисенко (композитор), Михайло Старицький (автор лібрето і режисер), Павло Чубинський (також режисер і консультант з етнографічних питань).


Перевидання праць Павла Чубинського

Чубинський, Павло Платонович. Ангели на сходах неба: народні повір'я та забобони / Павло Платонович Чубинський, О. Верес . – Київ : Глобус, 1992 . – 16 с.
Зі сторінок цього видання ви дізнаєтеся: що наші предки думали про зірки і сонце, небо і землю, хмари і гори, прірви і кургани…







Чубинский П. П. Календарь народных обычаев и обрядов. - Киев : Музична Україна, 1993. - 80 с.
Видання включає опис українських звичаїв і обрядів, що відносяться до певної пори року і дат православного календаря








Чубинський, Павло. Мудрість віків : українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського : у 2 кн. / П. П. Чубинський; упоряд. С. К. Гаркавий, Ю. О. Іванченко . - Київ : Мистецтво, 1995.

Кн. 1. - 1995. - 224 с. ; 26 кольор. іл.
На середину XIX - початок XX ст., час значного національного піднесення в Україні, припадає пора формування народознавства як науки. Однією з найколоритніших постатей серед плеяди визначних дослідників був П. П. Чубинський. У центрі уваги вченого - світ уявлень та розумінь нашого народу. Фольклорно-етнографічні дослідження П. П. Чубинського стали ледь не енциклопедичним посібником з народної духовної культури.

Чубинський, Павло. Мудрість віків : українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського : у 2 кн. / П. П. Чубинський; упоряд. С. К. Гаркавий, Ю. О. Іванченко . - Київ : Мистецтво, 1995.

Кн. 2 . - 1995. – 222 с. ;16 арк. іл.
«Мудрість віків» увібрала в себе незначну частину обширу творчої спадщини видатного вченого: міфологія, вірування, народний календар, загадки, звичаї, обрядовість. Цікавий ілюстративний ряд видання слугуватиме матеріалом, який поглибить читацьке сприйняття. Другий том присвячений календарній та сімейній обрядовості, окремо упорядник подав записи загадок.

Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край / упоряд. Н. Муніч, В. Серебрій. - Київ : «Редакції загальнопедагогічних газет», 2004. - 128 с.
Книга містить ІІІ розділ «Малоруссы юго-западного края» VII тому. Цей розділ є підсумком титанічної праці Павла Чубинського про витоки самобутньої культури українського народу.




Сторінками видань про життя та діяльність Павла Чубинського

Чередниченко, Дмитро. Павло Чубинський. - Київ : Видавничий дім «Альтернативи», 2005. - 376 с.; іл. 
Великий вчений зі світовим іменем, громадський діяч і педагог, поет і перекладач, актор і режисер, що був гнаний за всіх режимів, тепер своєю піснею об’єднав українців на творення нової держави. Його славень став державним гімном України. Роками автор книги працював у пошуках фактографічного матеріалу, пропагував і відстоював священне ім’я. Нарешті йому вдалося створити життєвий і творчий портрет цього, за словами Софії Русової, велетня української культури.


Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884) // Українська педагогіка в персоналіях : у 2-х кн. Кн. І : Х - ХІХ століття. - Київ, 2005. - С. 354 - 366. 
Роль Павла Платоновича Чубинського в історії української науки, напрочуд скромної людини, мабуть, ще й до сьогоднішнього дня не оцінена відповідно. Завдячуючи йому Україна мала таку високу наукову установу, як Південно-Західний відділ Російського географічного товариства у Києві. Це був перший крок до створення Української академії наук.


Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884) - етнограф, фольклорист, поет // Шаров І. Ф. 100 видатних імен України. - Київ, 1999. - С. 458 - 462.
Павло Чубинський працював у надзвичайно складних умовах переслідування царським урядом української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки, що за висловом його друга і співробітника Фідера Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професіональних учених.



«Я сіяв то, що Бог послав…» : сторінки публіцистичної, наукової та літературної творчості Павла Чубинського / авт.-упоряд. Н. В. Зелінська, І. І. Капраль, О. І. Думанська, О. В. Палюх. - Львів : Світ, 2009. - 236 с.
Джерелознавче видання має на меті якнайповніше репрезентувати багатогранну творчість українського вченого, письменника і громадського діяча Павла Платоновича Чубинського. Оригінальні праці П. Чубинського систематизовані відповідно до основних сфер і напрямів його діяльності. Преамбули та коментарі до розділів дають змогу увести твори, написані у ХІХ столітті, в культурний обіг сучасного читача.





***
  • Верменич, Ярослава. Таланти и талан Павла Чубинського // Історичний Календар, 1999. - С. 37 - 38.
  • Дудко, Віктор. Павло Чубинський і літературний фонд (1863 р.) // Київська старовина. - 1999. - № 1. - С. 165 - 175.
  • Ісаченко, Леонід. Рука на серці і Чубинський // Урядовий кур’єр. - 2009. - № 17. - С. 1, 10
  • Коляда, Ігор. Науково-культурницька та громадянська діяльність П. П. Чубинського (за матеріалами сполгадів сучасників) // Краєзнавство. - 2012. - № 1. - С. 66 - 73.
  • Корнєєв О. В. Видатний дослідник України Павло Платонович Чубинський // В. П. Корнєєв, О. В. Корнєєв. Видатні мандрівники, мореплавці та дослідники-краєзнавці, 2005. - С. 176 - 181.
  • Крилач, Катерина. «І жнив своїх таки дождусь…» : матеріали до уроку, присвяченого 160-річчю від дня народження видатного українського діяча другої половини ХІХ століття Павла Платоновича Чубинського // Історія в школах України. - 1998. - № 3. - С. 44 - 48.
  • Одарченко П. Чубинський Павло (1839 - 1884) // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / за ред. В. Кубійовича. Перевидання в Україні. - Львів, 2000. - Т. 10. - С. 3776.
  • Павло Чубинський (1839 - 1884) // Видатні постаті в історії України ІХ - ХІХ ст. - Київ. - С. 290 - 292.
  • Павло Чубинський (1839 - 1884) // Українські поети : довідник. - Київ, 2015. - С. 214 - 216.
  •  «Ще не вмерла Україна». Павло Чубинський (1839 - 1884) // Георгій Мельничук. 1000 незабутніх імен України. - Київ, 2995. - С. 145 - 146.
  • Шип Н. А. Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884) // Енциклопедія Історії України. - Київ, 2013. - С. 578.


З історії створення Державного Гімну України
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в духовній академії, заспівали пісню, в якій лунає заклик до боротьби за національне визволення: «Серце біє і крев ліє за свою свободу». Почувши її, Чубинський, за спогадами його земляка і товариша Леоніда Білецького, зненацька залишив зібрання і усамітнився у своїй кімнаті. За якийсь час він повернувся до гурту і прочитав слова щойно написаної ним пісні:
Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!..
Присутні на вечірці швидко вивчили її і заспівали на мелодію сербської пісні. Текст твору Павла Чубинського швидко поширився у списках серед патріотично налаштованої молоді. Щойно вірш з’явився, його поклав на музику друг і однодумець Павла Чубинського Микола Лисенко. У цій музичній версії пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку ХХ століття. У дусі козацьких похідних пісень, на хвилі революційного піднесення, 1905 року створив музику до слів Павла Чубинського і сподвижник Миколи Лисенка, відомий композитор, діяч українського національно-визвольного руху Кирило Стеценко. У цьому варіанті пісню було надруковано в розкладці на чоловічій хор у супроводі фортепіано в 1917 році.
Михайло Вербицький
Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» за 1863 рік, № 4 без авторського підпису, де відкривав добірку вміщених тут поезій Тараса Шевченка. Довгі роки «Ще не вмерла Україна» сприймалася галицьким середовищем, як твір Великого Кобзаря. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу знаного композитора того часу Михайла Вербицького, який поклав його на музику. Вперше нову патріотичну пісню, якій випало стати Державним Гімном України, сам композитор виконав перед студентами-громадівцями, а 10 березня 1864 року на Шевченківському вечері в Перемишлі її хорове виконання прозвучало на завершення концерту. Цей твір став історичним і на крилах мелодії Михайла Вербицького він злетів над віками й став українським національним гімном.
22 січня 1918 року уряд Української Народної Республіки затвердив «Ще не вмерла Україна» в якості державного гімну. У приміщенні Центральної Ради його виконанням супроводжувалось прийняття доленосних Третього і Четвертого універсалів, що констатували волю українського народу жити у незалежній державі. 1939 року патріотична пісня «Ще не вмерла Україна» була затверджена гімном Карпатської України.
6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України в основу якого покладено пісню «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:
«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду…»

Державний Гімн України : популярний історичний нарис. - Київ : Музична Україна, 2006. - 56 с.
Кожен народ має свої священні символи, котрі уособлюють його самобутність, національну єдність. Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, національну самоідентифікацію та самоутвердження, за власну самостійну державу. До таких символів крім прапора та герба, належить і гімн.







***
  • Автори Гімну України // Сергій Сегеда. Український пантеон. - Київ, 2013. - С. 158 - 164.
  • Державний Гімн // Юрій Шаповал. Держава : ілюстрована енциклопедія України, 2009. - С. 46 - 47.
  • Максим’юк Степан. «Ще не вмерла Україна» в звукозаписах // Слово і час. - 1998. - № 6. - 72 - 75.
  • Чередниченко, Дмитро. Слова, що пронизують віки : деякі штрихи до історії українського національного гімну // Україна. - 1999. - № 9. - С. 40 - 41.




пʼятниця, 4 січня 2019 р.

«Слово не згаса ніколи»: до 185-річчя від дня народження українського поета Степана Руданського


Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!..
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька-дівчинонька…
Цей пісенний шедевр – безсмертний тужливий заклик закоханого серця, що лине із самісіньких глибин людської душі, – відомий кожному українцю (і не тільки!) як в Україні, так і далеко поза її межами. Та далеко не всі шанувальники української поезії знають, що автором цих чудових слів є класик української літератури Степан Руданський.
На сьогодні небезпідставно вважається, що творчість С. Руданського недооцінена в історії української культури, літератури й мови. Чого лише варта жанрова різноманітність митця – балади, ліричні поезії, поеми, пісні, приказки, байки, небилиці, співи, український дивоспів «Чумак», переклади (перекладав епічні твори світової літератури – «Іліаду» Гомера, «Енеїду» Вергілія, «Слово о полку Ігоревім», «Війну Жаб з Мишами», «Сни» Гейне, «Демона» Лермонтова, «Пісні про віщого Олега» Пушкіна, частково дав переспіви Краледворського і Зеленогорського рукописів).


Ким же була ця чудова людина?!


Насамперед, за словами М. Рильського, це справді «народний поет», який становить світлу сторінку в історії утвердження національної самобутності українського народу. Народні ідеали волелюбності, людяності та взаємопідтримки шліфували поетичний хист Степана Руданського. Рідний батько зневажав народну мову, на що Руданський писав: «Заказують мені рідну мову, заказує батько; але в мене був дід, був прадід і прапрадід і – вони мені не заказали; не слухає батько мої мови, – за то мене і по смерті, може послухають штирнадцять мільйонів моїх однодумців». Пророчі слова…
Народившись на Свят-вечір (6 січня 1834 р.), на прекрасному Поділлі, Степан Руданський з дитинства всотував душею народні обряди, традиції, колоритність мови, своєрідний український гумор.
Батько поета Василь Руданський був сільським священником і мріяв, щоб сини «вийшли в люди», а не захоплювалися «шкідливою для кар’єри» «мужицькою» українською мовою. Найбільші сподівання покладав на Степана. Після початкової науки в дяка хлопець навчався у Шаргородській бурсі (1842–1849) та Подільській духовній семінарії у Кам'янці-Подільському (1849–1855). На юнака чекала Петербурзька духовна академія і подальше забезпечене життя.

Степан Руданський із сестрою Ольгою та братом Григорієм, 1860-і роки
Та потрапивши до Петрополя, як називав поет столицю Російської імперії, Степан обирає зовсім інший шлях, і вступає на медичний факультет Медико-хірургічної академії. Вибір лікарської професії став своєрідним компромісом між набутими знаннями, які найближче стояли до медицини, і пориваннями душі, що прагнула широкого людського спілкування.
Медико-хірургічна академія була на той час видатним освітнім закладом. Тут діяли найбільші в Росії багатопрофільні клініки, розвивалися настанови М. І. Пирогова, викладали І. М. Сеченов, С. П. Боткін, М. Зінін. Традиційно підтримувався інтерес до літератури та мистецтва, працював аматорський гурток, де вперше було поставлено драму Тараса Шевченка «Назар Стодоля».
Але нелегким виявився шлях Степана у досягненні власної мети. Вчинок сина дуже розгнівав батька, і той лишив його будь-якої матеріальної підтримки. Вологий клімат і постійне недоїдання підірвали здоров’я юнака і він захворів на сухоту.

Будинок у Ялті, де жив С. Руданський

Роки в Петербурзі були хоч і важкими, але яскравими, оскільки на той час при Академії був гурт свідомих українців, організовувалися українські земляцтва, видавався журнал «Основа», де поряд з поезіями Т. Шевченка, прозою Марка Вовчка, дослідженнями професорв М. Сухомлина друкуються і твори Степана Руданського.
Після закінчення академії молодий лікар за сприяння Сергія Боткіна отримує призначення в Ялту на посаду міського лікаря. Працюючи наполегливо, чесно і самовіддано, він віддав лікарській справі на Кримській землі 12 років свого короткого життя, заживши широкої слави лікаря-благодійника. Додатково займає посаду домашнього лікаря в маєтку графа Воронцова, що допомагає Руданському мати більш-менш пристойне матеріальне становище.
Зустрічався Степан Руданський в Ялті з великим актором М. Щепкіним, істориком М. Костомаровим, поетом А. Метлинським, художником І. Айвазовським.
Сьогодні маловідомі факти про непересічні можливості Степана Васильовича та наукові розробки в царині археології, фольклористики, музики, історії. Широко обдарований чоловік, він досліджував «стародавні перекази арійських та не арійських племен», стародавні єврейські захоронення, робив з плит замальовки та гіпсові відливки. Вивчав побут та культуру численних народів Криму, малював олівцем, аквареллю та олією чудові кримські краєвиди. Грав на музичних інструментах, гарно співав. Збірку з 60 українських пісень, перекладених Руданським на ноти, було випадково знайдено у 1928 році.
«Помер Степан Васильович, як і жив гідно», – писав його брат Григорій, який два останні місяці доглядав умираючого поета. Після семи місяців безперервної хвороби він помирав на руках у брата, наспівуючи улюблену пісню «Україна моя мила». 4 травня 1873 року Степана Руданського не стало…

Похований Степан Руданський – «соловейко України», на Масандрівському кладовищі Ялти. На кам’яній брилі встановлено барельєф поета з написом:
На могилі не заплаче
Ніхто на чужині,
Хіба хмаронька заплаче
Дощем по мені.
Степан Руданський. Український (було – малоруський) поет.





Твори Степана Руданського із фондів бібліотеки


Руданський С. В. Твори. в 3 т. Т. 1 : Пісні. Приказки. Байки. Небилиці. Співи / С. В. Руданський ; редактор тому і автор вступ. ст П. Й. 













Руданський С. В. Твори. в 3 т. Т. 2 : Співи. Переклади та переспіви. Листи / С. В. Руданський ; редактор тому П. Й. Колесник ; упоряд. та прим. В. А. Зіпи. – Київ : Наукова думка, 1973. – 412 с. : іл.








Руданський С. В. Твори. в 3 т. Т. 3 : Переклад «Іліади» / С. В. Руданський ; редактор тому А. О. Білецький ; упоряд., підгот. текстів та прим. О. Д. Пономарева. – Київ : Наукова думка, 1973. – 448 с. : іл.
До трьотомного видання творів увійшла творча спадщина українського поета Степана Руданського, його лірика, пісні, приказки, байки, небилиці, співомовки, переклади.





Руданський С. Вибране / Степан Руданський ; відповід. за вип. Ю. Я. Іваніченко. – Сімферополь : Таврія, 2002. – 368 с. : іл.
Готуючи до друку однотомник творів Руданського, видавництво й упорядник прагнули зробити його максимально повним. Оскільки більшість попередніх видань, а почасти й публікації, не вільні від багатьох помилок і перекручень автентичних авторських текстів, це видання вирішено було підготувати за автографами. При підготовці текстів використано рукописи творів письменника. Максимально зберігаються лексичні, синтаксичні та фразеологічні особлівості мови автора. До збірки увійшли балади, лірика, співомовки, байки, переспіви і поеми.

Руданський С. Добре торгувалось : вибрані твори / Степан Руданський ; автор вступ. ст. О. Непорожній. – Київ : Веселка, 1972. – 132 с. : іл.
До збірки увійшли ліричні твори, співомовки та байки Степана Руданського.







Руданський С. Повій, вітре, на Вкраїну : переклади мовами народів світу / Степан Руданський ; упоряд. Б. В. Хоменко, К. Д. Хоменко ; передмова І. Дзюби. –Київ : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2003. – 320 с. : портр. – (Джерела духовності).
До видання увійшов вірш Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну…», який давно став однією з улюблених пісень українського народу, та всі відомі досі його переклади мовами народів світу – усього 114 текстів: деякими мовами – англійською, гірськомарійською, евенкійською, евенською, есперанто, іспанською, італійською, киргизькою, курдською, литовською, німецькою, ногайською, російською, французькою – існує по два і більше відтворень цієї ліричної перлини. До видання включено також автограф твору, ноти до нього Людмили Александрової та народні варіанти пісні, записані у 1920 р. Гнатом Танцюрою, а також кілька віршів сучасних поетів, присвячених пісні С. Руданського.

Руданський С. Співомовки : пісні, приказки, дитячі приказки / Степан Руданський ; упоряд., автор передмови та приміток М. Л. Гончарук. – Київ : Дніпро, 1988. – 320 с. : іл.
До збірки видатного українського поета вміщено ліричні пісні, веселі й дотепні гуморески – краще з його поетичної спадщини. При цьому збережено авторський поділ творів за жанрами, де пісні – це ліричні поезії, приказки – короткі жартівливі вірші, поетичні обробки народних анекдотів.




Руданський С. Твори : Співомовки. Пісні. Приказки. Байки. Небилиці / Степан Руданський ; передмова Лариси Яхно. – Київ : ВАТ «Вид-во «Київська правда», 2005. – 400 с.








Руданський С. Твори / Степан Руданський ; упоряд. та автор передмови Б. В. Хоменко ; худож. А. А. Синишин. – Одеса : Маяк, 1997. – 208 с. : іл.
До поетичної збірки увійшли ліричні та гумористичні твори класика української літератури.






Руданський С. Твори / Степан Руданський ; впорядкув., підгот. текстів, вступ. ст. та примітки В. Я. Герасименка. – Київ : Худ. літ., 1962. – 664 с.
До збірки увійшли балади, ліричні твори, співомовки, байки, український дивоспів на чотирьох місцях «Чумак», переклади переспівів з польської, чеської , німецької, сербської, листування Степана Руданського, сторінка з щоденника.




Руданський С. Усі твори в одному томі / Степан Руданський ; уклад. Григорій Латник ; іл. А. Д. Базилевича, В. М. Куща. – Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 520 с. : іл. – (поет. поличка «Перуна»).
У книжці вперше в історії української літератури вміщено всю творчу спадщину українського поета-самородка Степана Руданського, автора слів дивовижної пісні «Повій, вітре, на Вкраїну» та вікопомних приказок-співомовок, які принесли митцеві неперебутню любов українського народу та обезсмертили його ім’я.





Видання про життя і творчість Степана Руданського


Герасименко В. Я. Степан Руданський : життя і творчість : [монографія] / В. Я. Герасименко. – Київ : Наук. думка, 1985. – 180 с.
У монографії всебічно досліджуються життя і творчість видатного українського поета Степана Руданського, аналізується його ліричні та гумористичні поезії, балади, поеми, переклади і переспіви.





Колесник П. Степан Руданський : літературний портрет / Петро Колесник. – Київ : Дніпро, 1971. – 111 с. : іл.









Пільгук І. І. Повій, вітре! : повість / Іван Іванович Пільгук. – Київ : Рад. письменник, 1969. – 227 с.
Відомий український літературознавець веде читача за рядками художньої біографії Степана Руданського. Життєвий та творчий шлях поета постає як частина цілого історичного процесу.
Як досвідчений педагог І. І. Пільгук один із перших звернув увагу на те, що підручники з літератури розкладали по ідеологічних поличках творчі біографії митців, після чого вони переставали були цілісністю, губилася індивідуальна особливість митця – відтак помітно спадав до нього інтерес у читача.

Пільгук І. І. Степан Руданський : нарис життя і творчості / Іван Іванович Пільгук. – Київ : Держлітвидав, 1956. – 115 с.

Сиваченко М. Є. Студії над гуморесками Степана Руданського : порівняльно-культурологічний аспект : [монографія] / Микола Сиваченко ; відповід. ред. І. О. Дзеверін ; упорядкування Г. М. Сиваченко ; передмова П. М. Федченка. – Київ : Наук. думка, 1995. – 448 с. : фото.
Автор монографії в порівняльно-культурологічному аспекті досліджує творчість С. Руданського, розкриває народну основу його гуморесок, показує співвідношення в них фольклорного та авторського елементів. Висвітлюються такі питання, як поетика з подібними явищами в інших літературах (російській, італійській, німецькій, польській та ін.), що дозволяє глибше зрозуміти типологічні та індивідуальні особливості творів українського поета.

Цеков Ю. І. Степан Руданський : нарис життя і творчості / Ю. І. Цеков. – Київ : Дніпро, 1983. – 176 с. : фото, іл.
Творчість С. Руданського спізнилася до читача, не справила за життя поета відчутного впливу на літературний процес. Але вона не вмерла в забутті. Його славі, на жаль, посмертній, можуть позаздрити і найбільші поети. Бо ця слава рік у рік зростала не по вишуканих малолюдних салонах, а під стріхами й дахами мільонів трударів, які часто-густо не знали й імені творця тих пісень і гуморесок, що полонили їхній розум і серце.





***

  • Генвігай В. Лікар за професією, поет за покликом душі… / Віктор Генвігай // Наука і суспільство. – 2017. – № 1-2. – С. 44-49 : іл.
  • Приходько І. Ф. «Україно, Україно, моя рідна мати! Чи ще довго над тобою будуть панувати?» : Степан Руданський (1834-1873) // Приходько І. Ф.  Українські класики без фальсифікацій : Степан Руданський, Панас Мирний, Павло Грабовський, Гнат Хоткевич : посіб. з укр. літ-ри для студ. та учнів ст. кл. / І. Ф. Приходько. – Харків, 1997. – С. 6-34.
  • Руданський Степан // Українські письменники : Біографії. Огляди творчості. Літературні напрямки і течії. Літературознавчий словник : довідник / уклад. М. І. Преварська. – Харків, 2013. – С. 208-211.
  • У вінок Степанові Руданському : [діалоги філологів про творчість Степана Руданського] / Світлана Попель, Світлана Єрмоленко // Українознавство. – 2009. – № 2. – С. 148-151 : іл.
  • Шелешко М. І я знов живий світ оглядую : театралізоване дійство, присвячене дню народження С. В. Руданського // І сценарист, і режисер : зб. сценаріїв / упоряд. М. Б. Ревенко, вступ. ст. В. Ф. Циганюк ; за ред. М. Г. Спиця ; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2004. – С. 67-80.



Про життя і творчість С. Руданського у мережі Інтернет

  • Пісня «Повій, вітре,на Вкраїну…» (Л. Александрова, обр. К. Данькевича) у виконанні Анатолія Солов’яненка та супроводі оркестру народних інструментів Українського радіо




Підготували співробітники відділів періодичних видань та соціокультурної діяльності