Велика Хотинська битва 1621 року в літературі, філателії та нумізматиці: до 405-річчя знаменної події

 

«На політичному полі старої Європи на початку XVIІ століття було чимало гравців. Деякі об’єднувалися між собою, щоб захопити пів світу. Інші ж боролися за те, щоб просто залишитися на мапі…» (Є. Буйновська, Д. Позняков, І. Криворук «Chocim: коротка історія тривалої битви»)

 

1621 рік…  У вересні — на початку жовтня відбулася знаменита битва біля стін стародавньої Хотинської фортеці, побудованої на мальовничому правому березі Дністра. Завершальна частина Хотинської війни 1621 року, протистояння султанської Османської імперії та Речі Посполитої закінчилась перемогою об'єднаних сил Речі Посполитої та запорозьких козаків на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Турецький султан Осман II був змушений припинити війну та підписати Хотинський мирний договір. Події  минулих століть і досі привертають увагу…

 

Битва під Хотином (худ. Юзеф Брандт, 1867 р.)

Роботу над картиною «Битва під Хотином» польський художник-реаліст Юзеф Брандт почав у 1865 році під впливом твору Вацлава Потоцького «Хотинська війна». З лівого боку картини зображено гетьмана Яна Кароля Ходкевича, командувача військ Речі Посполитої у битві, а з правого — бій польської кінноти з турецькою. Картина була представлена на Всесвітній виставці в Парижі. Зараз твір знаходиться в колекції Національного музею у Варшаві.

 

Петро Сас, Ґенуте Кіркене «Хотинська битва 1621 — битва за Центральну Європу»

Петро Михайлович Сас (1955) — український історик, доктор історичних наук, провідний вчений відділу історії НАН України, спеціалізується на дослідженнях історії України XVI—XVIII століть, заслужений діяч науки і техніки України. Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Ґенуте Кіркене — відома литовська історикиня, докторка гуманітарних наук. У 2022 році її визнали найкращим викладачем історичного факультету Вільнюського університету, за що вона отримала престижну премію ректора. Ґенуте Кіркене є співавторкою масштабних історичних книг-альбомів, що вийшли в київському видавництві «Балтія-Друк» і присвячені спільній спадщині України та Литви: «Хотинська битва 1621 — битва за Центральну Європу, «Князі Радзивіли», «Князі Олельковичі-Слуцькі».

 

Сас П. Хотинська битва 1621 — битва за Центральну Європу / Петро Сас, Ґенуте Кіркене ; передм. Петра Саса ; післямова Альфредоса Бумблаускуса. — Київ : Балтія-Друк, 2011. — 216 с. : іл.

Що спричинило Хотинську війну 1621 року? Наскільки великі були за численністю війська противників і які тактичні принципи вони сповідували? Як виживали і від чого гинули рядові солдати Хотинської війни? Відповіді на ці та інші запитання можна знайти у першій частині цієї книжки.

В другій частині книги розповідається про життєвий шлях двох чільних полководців Хотинської битви — гетьмана ПетраКонашевича-Сагайдачного, а також литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича.

Гетьман війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний постійно перебував у гущі найважливіших для України подій перших десятиліть XVII століття. До його думки прислухалися, на нього зважали не лише його друзі, але й вороги. Мудрий полководець, тактик і стратег, блискучий політик і дипломат.

Слава і доблесть роду Яна Кароля Ходкевича з самого дитинства прокладала йому шлях до високого становища. Його виховували в найкращих лицарських традиціях. Ян Кароль успадкував багато батьківських якостей: був наполегливий, гострий на язик, красномовний, легкий у спілкуванні, мав розвинену інтуїцію та перевершував ровесників своєю мудрістю та розумовими здібностями.

Битва двох могутніх держав, двох цивілізацій для Яна Кароля Ходкевича  та Петра Конашевича-Сагайдачного стала останньою…

 

Єлизавета Буйновська, Денис Позняков, Інна Криворук «Chocim: коротка історія тривалої битви»

Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, здійснене за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України та Українського інституту книги.

У XVII столітті сталося наймасштабніше військове зіткнення в Європі — Хотинська війна 1621 року та її фінал — битва об'єднаних сил шляхетського та козацького військ Речі Посполитої проти османсько-кримського-волоського війська під Хотином. Ця подія стала непересічною в українській історії. Незаперечне її значення як для буковинського краю, так і для всієї Європи.

 

Буйновська Є.  Chocim : коротка історія тривалої битви : артбук до 400-річчя Хотинської битви / Єлизавета Буйновська, Денис Позняков, Інна Криворук ; наук. консультант канд. істор. наук Федорук А. В ; худож.-оформ. Анна Андрєєва. — Чернівці : Букрем, 2021. — 96 с. : іл.

В артбуці «Chocim: коротка історія тривалої битви» вміщено інформацію про битву в контексті європейської історії: історичні свідчення, архівні документи, репродукції відомих українців та світових художників, фотоматеріали. Хотинську битву висвітлено не як локальну подію. Вона зачепила найбільші країни того часу. Простота викладу зробить видання доступним для всякого читача.

 

Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє»

Унікальне науково-популярне видання вийшло у видавництві «Кліо» в межах конкурсу культурно-мистецьких проєктів Українського інституту книги 2024 року. Автори — науковці Національного музею історії України Ярослав Затилюк, Максим Яременко та Олексій Савченко, макет та художнє оформлення виконав Юрій Єжель.

Основою для книжки стали матеріаливиставки до 400-річчя Хотинської битви — «Хотинська війна 1621 року і доля Центрально-Східної Європи», яка проходила в Національному музеї історії України з 5 листопада 2021 до весни 2022 року. В експозиції були представлені не лише експонати з колекції Національного музею історії України. Унікальні предмети надали Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського та Центральний державний історичний архів України у місті Києві, Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Національна бібліотека Швеції та Бібліотека Музею палацу Топкапи у Стамбулі представили для виставки репродукції унікальних матеріалів. А герої 400-літньої давнини ожили у художніх реконструкціях Сергія Шаменкова, виконаних на основі досліджень артефактів епохи та візуальних і писемних джерел першої половини XVII століття.

 

Затилюк Я. Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє / Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко  ; худож. оформ. Юрій Єжель. — Київ : КЛІО, 2024. — 128 с. : іл.

У виданні описано перебіг військової баталії під Хотином 1621 року, її вплив на тогочасну Європу. Також представлені мілітарні й політичні традиції всіх учасників тих подій: українських козаків, литовських, польських, османських і татарських вояків. Завдяки виданню можна дізнатися, як інтерпретували битву її сучасники та як її представляли козацькі літописці.

Ключовою особливістю цього видання є публікація зображень унікальних артефактів з колекцій провідних українських музеїв та архівів, а також документів і графіки з аналогічних установ Швеції, Польщі та Туреччини. Крім того, у книзі вперше публікуються роботи провідних реконструкторів козацького одягу та озброєння початку XVII століття.

Для усіх, хто цікавиться козацькою звитягою, воєнною історією та загалом історією України і Європи раннього нового часу.

 

Юрій Сорока «Хотин»

Юрій Володимирович Сорока (1973) — український письменник. Автор понад 20 книг, серед яких: історичні романи «Хотин» (2007, 2011), «Іван Богун» (2010), детективний роман «Арахнофобія» (2010), історично-пригодницький роман «Іменем сонця. Куля для вовкулаки» (2019), науково-фантастичний роман «Легіон Хронос» (2017), науково-популярні твори: «Походи Богдана Хмельницького» (2011), «Чорна Рада» (2012), «Безгетьмання та останній гетьман України» (2012), «Битва при Синіх водах» (2010), «Бій під Крутами» (2011), «Куля для вовкулаки» (2018).

 

Сорока Ю. В. Хотин : роман / Юрій Сорока. — Київ : Гетьман, 2013. — 476 с.

Рік 1621 від Різдва Христового. Османська імперія вже пережила пік своєї могутності, однак усе агресивно позирає на захід, намагаючись поширити свій вплив на Річ Посполиту. Цього разу на шляху армії султана Османа ІІ опинилася Україна.

«З пагорбів перед табором Османа ІІ вдарили гармати… За мить, наче прокинувшись від сну, озвалася козацька, а потім польська армати. Кілька десятків гармашів забігали, намагаючись максимально ефективно використати лічені хвилини, коли ворог уже в межах досяжності гармат… Турки йшли одним великим фронтом, наближаючись одночасно до польського і козацького таборів. Сераскери шикували лави піхотинців у рівні ряди, готуючись дати залп із ручної зброї і малої армати. У проміжках між піхотними бюлюками в небо здіймався густий ліс списів ворожої кінноти. На Сагайдачного через лінзи труби дивилися тисячі перекошених від люті й жаху облич, з десятків тисяч горлянок виривався крик, що перетворювався на глухий стогін, подібний далекому виверженню вулкана. Ще мить — і заколотиться смертельна карусель…».

У центрі подій роману «Хотин» троє запорозьких козаків: Микита Непейпиво, Максим Горбонос і Андрій Кульбаба, які в складі об’єднаного козацько-польського війська протистоять експансії войовничого Сходу, а також чарівна пані Юстися. На сторінках роману читача очікує дим бойовищ, непохитна воля, міцна дружба і романтичне кохання.

 

Валентина Цайтлер «Забуті гріхи»

«Забуті гріхи» — другий історичний роман литовської письменниці й дипломата Валентини Цайтлер, який на її батьківщині швидко став бестселером. Написання роману надихнуло науково-популярне видання «Хотинська битва 1621. Битва за центральну Європу», що вийшло друком у провідному київському видавництві «Балтія-Друк».

Книжка переносить читачів у першу половину XVII століття — часи розквіту Речі Посполитої, спільної держави поляків, литовців. українців і білорусів. Саму тоді завдяки героїзму наших предків, проявленому у Хотинській війні 1621 року, зокрема вирішальній ролі українського козацтва у перемозі біля Хотина, було покладено край подальшому просуванню військ османської імперії углиб Європи.

 

Цайтлер В. Забуті гріхи : роман / Валентина Цайтлер ; пер. з лит. Володислава Журби. — Київ : Балтія-Друк, 2014. — 216 с.

Авторка описує сповнене драматизму життя Станіслава Жолкевського (1547—1620), галицького шляхтича і польського коронного гетьмана, буття і діяльність якого були пов’язані з Україною, і його дружини Реґіни на тлі історичних колізій, проводячи ідею, що кожна велична перемога сплачена людським життям і зруйнованими людськими долями. 

«Восени 1620 року життя Реґіни раптово розділилося на дві частини — до Цецори та після неї. У минулому зосталися щасливі й безтурботні дні, теперішнє лякало, а майбутнє непокоїло. Турки и татари, розбивши військо Жолкевського, спустошили Поділля та околиці Львова й Перемишля. Хто міг захистити маєтки, жінок і дітей од загарбників… страх і невідомість, неначе тяжкий камінь, лежали на людських серцях.. Ніхто не знав, що їх жде завтра…

Чоловікові Станіславу Реґіна була вдячна за безцінну підтримку й доволі дивну любов. Вони познайомилися тоді, коли очі молоденької дівчини, сповнені турботи, непевності в завтрашньому дні й навіть безнадії, волали про допомогу та заступництво. Станіслава вабила загадкова душа Реґіни, йому хотілося, щоб ця гарненька шляхтянка почувалася в безпеці за його міцними плечима…. Вони були щасливи й після багатьох літ, проведених разом…

Трохи несподівано в Реґіниному житті з’явився Жигмонт — милий, дещо закритий і стриманий мужчина. Він своєю зовнішністю нагадував Станіслава…  Вольмар також якось дивно ввійшов у життя Реґіни. Він заворожував своєю спонтанністю, якої так бракувало Станіславу та Жигмонтові…

Вечорами, перебуваючи на самоті… Реґіна, залежно від настрою, думками линула до одного з них — Станіслава, Жигмонта чи Вольмара. І, відчувши лагідне тепло й своєрідне щастя, вона спокійно засипала. Тоді всі вони зливалися в одного ідеального чоловіка — відданого й люблячого, він ніжно дивився на Реґіну й був ладен захистити її од усіх бід і розчарувань та виконати будь-які - хай навіть найбезглуздіші! - її бажання чи примхи…».

Повноцінним персонажем постає у творі й палац Жолкевських, німий свідок тих подій, що і досі стоїть у місті Жовкві на Львівщині. Особливу увагу в романі приділено й українським історичним постатям, зокрема гетьманові Петру Сагайдачному і Якову Бородавці.

Роман написано живою колоритною мовою, він читається на одному диханні.

 

Поштовий блок «400-річчя Хотинської битви»

Дата введення в обіг — 2 вересня 2021 року

Дизайн — Ярослав Очендзана (Польща)

Спільний випуск Україна—Польща—Литва.  Художнє оформлення блоку виконано талановитим польським дизайнером Ярославом Очендзаном. На поштовому блоці зображено фрагмент репродукції картини польського художника Юзефа Брандта «Битва під Хотином» (1867).

 

Ювілейна монета «Хотинська битва»

Ювілейна монета номіналом 5 гривень, випущена Національним банком України, присвячена 400-річчю Хотинської битви 1621 року.

Дата введення в обіг — 29 жовтня 2021 року

Автори — художник Кузьмін Олександр; скульптори: Іваненко Святослав, Атаманчук Володимир

Серія — «Герої козацької доби»

На аверсі в центрі монети розташована композиція облоги під час Хотинської битви, де ліворуч розміщена фортеця, праворуч від якої війська захисників, навколо яких розміщені клуби диму. Угорі за річкою та праворуч від фортеці карбований стилізований табір супротивників. 

На реверсі монети зображено гетьмана Петра Сагайдачного (на передньому плані). На другому плані розміщені постаті воїнів, ліворуч від яких на дзеркальному тлі розміщено написи: «ХОТИНСЬКА БИТВА», «1621 РІК».

***

Минуло 50 років після перемоги 1621 року військ гетьманів Яна Кароля Ходкевича і Петра Конашевича-Сагайдачного над військом Османської імперії під Хотином…

1673 рік…  10-11 листопада Хотинська фортеця стала свідком нової битви між польськими і турецькими військами під час війни Речі Посполитої та Османської імперії у 1672—1676 роках за володіння Правобережною Україною. Хотинська битва закінчилася повною перемогою війська Речі Посполитої та мала великий європейський резонанс.

Битва під Хотином 1673 року (худ. Ян ван Хучтенбург, кінець XVII — початок XVIII ст.).

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Варта Свободи. Пам’яті В’ячеслава Чорновола

 

В’ячеслав Чорновіл – публіцист, політик, дисидент, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність України.

В’ячеслав Чорновіл народився 1937 р. с. Єрки Київської обл., нині селище Звенигородського району Черкаської області.

У 1955 року закінчив Вільховецьку середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики.

Після закінчення університету 1960 р. переїхав до Львова, де працював на телебаченні, просуваючи теми національної культури та творчості молодих шістдесятників.

1963 р. повернувся до Києва для завершення кандидатської дисертації та активно долучився до діяльності київських шістдесятників, поширення самвидаву. Працював на будівництві Київської ГЕС, у газетах «Молода гвардія», «Друг читача».

4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції. В’ячеслав Чорновіл стає організатором петиційних кампаній протесту, а також автором 2-х знакових книг – «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму», які викривали суть радянсько-комуністичних репресій. За громадянську позицію звільнено з роботи та позбавлено права працювати за фахом.

1966 р. В’ячеслава Чорновола засудили до 3-х місяців примусових робіт за відмову свідчити на суді над Богданом і Михайлом Горинями, Мирославою Зваричевською, Михайлом Осадчим.

1967 р. був ув’язнений на 3 роки в таборах суворого режиму за підготовку книги «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»).

Після звільнення 1969 р. створив підпільний журнал (самвидав) «Український вісник», якій став важливим джерелом поширення інформації про рух спротиву і радянські репресії. У часопису друкуються статті та твори Василя Симоненка, Василя Стуса, Івана Світличного, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка та ін.

1972 р. В’ячеслава Чорновола заарештовують та засуджують на 6 років таборів і три роки заслання у мордовських таборах для політв'язнів.

1975 р. разом з Борисом Пенсоном написав книгу «Хроніка таборових буднів», яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року в журналі «Сучасність».

У 1978 р. був відправлений етапом на заслання в Якутію, де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі – постачальником. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв’язня в таборах (1977–1978) під назвою «Тільки один рік». Від рукопису, переданого за кордон, відновлено тільки фрагменти.

У 1978 року прийнятий до міжнародного ПЕН-клубу.

22 травня 1979 року В’ячеслав Чорновіл став членом Української Гельсінської групи.

У квітні 1980 р.  заарештований за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі. Тримав 120-денне голодування протесту. Був засуджений на п’ять років позбавлення волі.

У 1983 року звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. Працював кочегаром на заводі будівельних матеріалів у Покровську.

У травні 1985 р. В’ячеслав Чорновіл повернувся в Україну.

1987 р. В’ячеслав Чорновіл відновив видання «Українського вісника», редактором та автором якого був протягом двох років.

6 вересня 1987 року у Львові створена «Українська ініціативна група за звільнення в’язнів сумління». До її складу увійшли Михайло Горинь, Василь Барладяну, Іван Гель, Зорян Попадюк, Степан Хмара, В'ячеслав Чорновіл.

Восени 1988 року разом з Михайлом Горинем дав інтерв’ю американській журналістці Марті Коломиєць, після чого влада розгорнула кампанію за випровадження їх із СРСР. Чорновіл і Горинь звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна. Тоді ж Чорновола звільнили з роботи з політичних мотивів.

11 березня 1988 року з Максимом Горинем і Зеновієм Красівським підписав Звернення до української та світової громадськості про відновлення діяльності УГГ.

З 1989 р. член Народного Руху України, а з грудня 1992 року – голова НРУ.

1990 р. В’ячеслав Чорновіл переміг на виборах до Верховної Ради та Львівської облради.

У Верховній Раді утворюється демократична Народна Рада, в якій Чорновіл стає лідером.

30 березня 1990 року обраний народним депутатом України. У липні 1990 р. Народна Рада  добивається проголошення Декларації про державний суверенітет, а в серпні 1991 р. – Акта Незалежності України.

1991 р. В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України.

14 жовтня 1991 року на Великій козацькій раді В’ячеслава Чорновола обрано Гетьманом українського козацтва.

21 червня 1992 року він скликає Переяславську раду, де розриває Переяславську угоду з Росією 1654 року.

З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. З січня 1995 до травня 1998 рр. – редактор незалежної громадсько-політичної газети «Час-Time» і з жовтня 1998 до березня 1999 рр. головний редактор газети «Час».

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл трагічно загинув в автокатастрофі за нез’ясованих обставин на шосе під Борисполем.

   

   

Книжкові видання

 

Бойко, Олександр Дмитрович. 30 років незалежності України: [невідома історія проголошення незалежності] : у 2 т. / О. Д. Бойко; худож.-оформ. М. С. Мендор; гол. ред. О. В. Красовицький. – Харків : Фоліо, 2021. – (Великий науковий проєкт).

Т. 1 : До 18 серпня 1991 р. – 2021. – 445, [3] с. : іл. – Бібліогр. в знесках.

На початку 90-х років ХХ ст. сталася подія, що кардинально змінила хід світової історії – розпався Радянський Союз, а на політичній карті світу з’явилася низка нових самостійних держав, однією з яких і була Україна. Які події передували цьому розпаду, яку роль зіграли «перебудова», «гласність» та «демократизація», якими були перші кроки національного відродження, як ставала на ноги народна опозиція комуністичній владі та яким був шлях утвердження державного суверенітету, що став каталізатором розвалу СРСР? Розповідь зупиняється напередодні серпневого путчу 1991 року...

Ця книга не тільки для істориків, політиків чи журналістів, вона адресована усім читачам, які бажають зрозуміти, як і чому виникла на політичній карті світу Незалежна українська держава, дізнатися, що реально відбувалось за лаштунками динамічних та драматичних подій 1985–1991 років.

Бойко, Олександр Дмитрович. 30 років незалежності України: [невідома історія проголошення незалежності] : у 2 т. / О. Д. Бойко; худож.-оформ. М. С. Мендор; гол. ред. О. В. Красовицький. – Харків : Фоліо, 2021. – (Великий науковий проєкт).

Т. 2 : Від 18 серпня 1991 р. до 31 грудня 1991 р. – 2021. – 429, [3] с. : іл. – Бібліогр. в знесках.

Детальний та обґрунтований аналіз подій та процесів, що відбувалися в останні чотири місяці формального існування радянської імперії; ретельне вивчення механізму, специфіки та наслідків трансформаційних змін на фінішному етапі доби перебудови (серпень – грудень 1991 р.); з’ясування місця та ролі України у цих карколомних суспільних перетвореннях набувають напередодні 30-ї річниці проголошення незалежності особливої актуальності й неабиякої ваги та значення. Події в Ново-Огарьово – це справжній політичний детектив, підводні течії якого невідомі донині.

Серпневий заколот, трансформація «комуністичного заповідника», феномен Біловезької Пущі і крах СРСР. Все це – в історичному дослідженні, яке буде цікавим не тільки спеціалістам, політикам чи журналістам, а й усім читачам, які бажають зрозуміти, як і чому виникла на політичній карті світу Незалежна українська держава, дізнатися, що реально відбувалось за лаштунками динамічних та драматичних подій 1991 року.

В’ятрович, Володимир. Операція «Блок». Дія перша [Текст] / В. В’ятрович // Україна. Історія з грифом «Секретно». – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – С. 413-417: іл.

Ця книга – зустріч із минулим. Тут – 61 історія, 74 роки і набагато більше людей, котрі дивляться на читача зі світлин та архівних документів. Разом вони складають образ українського ХХ століття: часу, коли світ по-справжньому відкрив для себе Україну та українців, століття, коли творилася України.

Свого часу життя кожного з героїв опинилося під грифом «Секретно» стараннями, здавалося б, нездоланної спецслужби. Сьогодні Володимир В’ятрович, який розсекретив раніше таємні матеріали радянських «органів» від ЧК до КҐБ, розповідає про минуле України 1918–1991 років. Описані в сухих звітах і відтворені істориком хитрі спецоперації, смертоносні ходи, інформаційні війни та складні партії на кількох гравців – спроба знайти відповідь на питання: що творить нашу долю – воля людини чи обставини?

В’ятрович, Володимир. Остання чекістська п’ятирічка [Текст] / В. В’ятрович // Україна. Історія з грифом «Секретно». – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – С. 461-482: іл.

В’ятрович, Володимир. Самвидав під прицілом КҐБ [Текст] / В. В’ятрович // Україна. Історія з грифом «Секретно». – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – С. 408-412: іл.

В’ячеслав Чорновіл [іл. матеріал] // Ще не вмерла України ні слава ні воля! Шлях нескорених : фотолітопис до 25 річниці сучасної української державності / Автор ідеї С. Кубів, О. Святоцький; ред. Ю. Печенюк; гол. редкол. С. Кубів; редкол. С. Аверченко та ін.; фотоіл. П. Багмут, В. Грига, С. Гудак. – Київ : Ін Юре, 2016. – С. 18-19, 21, 32, 36, 43, 52, 62, 422.

В’ячеслав Чорновіл [Текст] / автор-упоряд. М. Главацький та ін. // Творці державного престижу. – Київ : КМ-БУКС, 2021. – С. 515–567: портр.

Перечитуючи деякі сторінки історії України, часом може здаватися, що багато подій перегукується із сьогоденням. Та це й не дивно — історія, як відомо, рухається по спіралі. І якщо ми, українці, вважаємо себе мудрим народом, то маємо отримати досвід своїх героїчних предків, вчитися на своїх помилках і намагатися запобігти новим.

Книга «Творці державного престижу» присвячена величним історичним постатям, з якими насамперед асоціюється становлення державності та незалежності України.

В’ячеслав Чорновіл (24.12.1937–25.03.199) [Текст] / уклад. О. Солодар ; худож. М. Гладько // Ідея і чин: портрети та історичні відомості. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2024. – С. 64–68: портр.

Грицак, Ярослав. Відродження контрольованого автономізму [Текст] / Я. Грицак // Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття. – Київ : Yakaboo Publishing, 2022. – С. 500-516: іл.

Історичне дослідження Ярослава Грицака знайомить зі складним процесом формування політичної спільноти в умовах імперського панування, воєн, революцій і боротьби за незалежність. Автор пропонує цілісний погляд на розвиток українства без міфів і прикрас. Це спроба пояснити, як нація проходить етапи зростання, кризи й самоусвідомлення. Дослідження охоплює період перебування українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій, національно-визвольні змагання, радянську добу та роки незалежності.

Грицак, Ярослав. За права людини і нації: політизація дисидентського руху [Текст] / Я. Грицак // Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття. – Київ : Yakaboo Publishing, 2022. – С. 528-536.

Грицак, Ярослав. Від Чорнобиля до самостійності [Текст] / Я. Грицак // Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття. – Київ : Yakaboo Publishing, 2022. – С. 537-557: іл.

Грицак, Ярослав. Перші роки самостійності [Текст] / Я. Грицак // Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття. – Київ : Yakaboo Publishing, 2022. – С. 558-574: іл.

Давимука, Степан. В’ячеслав Чорновіл – державотворча діяльність на Львівщині [Текст] / С. Давимука // Народний Рух України: місце в історії та політиці: матеріали VI Всеукр. наук. конф., 16–17 вересня 2005 р., м. Одеса. – 2005. – С. 49–54: іл.

25 років: заповіти незалежності України / О. В. Савченко, Л. Г. Лук’яненко та ін.; за заг. ред. О. В. Савченко. – Київ : Самміт-Книга, 2017. – 177, [3] с. : іл.

Книгу присвячено пошукам відповіді на ключові питання новітньої історії України. Автори глибоко аналізують складові успіху українців в їх боротьбі за незалежність. Саме незалежність України, на думку всіх авторів, яка була здобута українцями у 1991 році, стала причиною розпаду СРСР. Книга також дає відповідь на питання, чому самостійна країна з такими ресурсами за 25 років незалежності не стала успішною. Всі автори книги приймали активну участь у боротьбі за незалежність, а тому, їх роздуми зацікавлять як істориків, так і будуть корисними для нової політичної еліти країни.

Деревінський, Василь Федорович. В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою [Текст] / В. Ф. Деревінський. – Харків : Віват, 2017. – 493, [1] с. : іл. – Бібліогр. в знесках. – (Гордість нації).

Доля кидала його в найнижчі низини і підіймала до найвищих висот. Тесляр, редактор, літературний критик, політв’язень, журналіст, кочегар, лідер партії Народний Рух України, ініціатор заснування Української Гельсінської спілки – це все про В’ячеслава Чорновола.

Він був тричі ув’язнений радянською владою, але зумів підняти міжнародну громадськість на захист політв’язнів у Радянському Союзі. Він став депутатом і активно боровся за незалежну українську державу. У чому ж полягає феномен цієї людини? Чи була його смерть політичним замовним убивством? Дізнайтеся відповіді на ці питання вже зараз.

Драч, Іван. Він серед нас. 25 грудня 1997 року: до 60-річчя з дня народження В’ячеслава Чорновола [Текст] / І. Драч // Від Форуму до Форуму. – Київ : Форум творчої молоді України, 2006. – С. 147–149.

Драч, Іван. В’ячеславу Чорноволу [Текст] / І. Драч // Від Форуму до Форуму. – Київ : Форум творчої молоді України, 2006. – С. 150.

Іващенко, А. Г. Приватизація у Львові в період діяльності В. Чорновола на посаді голови Львівської обласної ради народних депутатів у 1990-1992 роках [Текст] / І. Б. Кривдіна // Народний Рух України: місце в історії та політиці: матеріали VII Всеукр. наук. конф., присвяч. 20-річчю НРУ, 28–29 травня 2009 р., м. Одеса. – 2009. – С. 85–89. – Бібліогр.: С. 89.

Кіндрачук, Н. М. Від створення до тріумвірату (до історії Народного Руху України) [Текст] / Н. М. Кіндрачук // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : громад.-політ. наук. зб. – 2007. – № 9. – С. 123–130. – Бібліогр.: С. 129–130. – (Питання історії України новітньої доби).

Ключковський, Ю. В.  Роль В’ячеслава Чорновола у формуванні ідеології Руху [Текст] / Ю. В. Ключковський // Народний Рух України: місце в історії та політиці: матеріали VI Всеукр. наук. конф., 16–17 вересня 2005 р., м. Одеса. – 2005. – С. 68–74.

Клименко, Олександр. Історична мить, на яку ми так довго чекали, 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР конституційною більшістю ухвалила Акт про державну незалежність України [іл. матеріал] / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Центр українознавства; передм. В. І. Сергійчука; ред. Юрій Косенко та ін. // Україна: фотоальбом. – Київ :  Дніпро, 2001. – С. 26–27.

Клочко, Роман. Невидима битва: як дисиденти боролися за незалежність України / Р. Клочко. – Київ : Віхола, 2024. – 285, [3] с. : іл. – Бібліогр.: с. 275–285. – (Життя).

ОУН і шістдесятники, Іван Дзюба та Левко Лук’яненко, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл, протести, арешти й табори.

У своїй книжці Роман Клочко розповідає історію дисидентів, історію українського визвольного руху, який тривав від середини 1950-х до другої половини 1980-х.

Герої книжки критикували комуністичну ідеологію та боролися проти безправ’я українців як нації. Їхньою зброєю стало слово, яке дошкульно било радянський режим у його чи не найболючіше місце – монополію на інформацію. Тож режим відповідав тюрмами, таборами й психіатричними лікарнями, але повністю знищити цей опір так і не зміг. Попри всі зусилля пропаганди та фактично фізичне знищення дисидентів, вони продовжували боротися і лякати радянську владу.    

Кривдіна, І. Б. В’ячеслав Чорновіл про Народний Рух України: аналіз виступів та публікацій (1989-1999 рр.) [Текст] / І. Б. Кривдіна // Народний Рух України: місце в історії та політиці: матеріали VII Всеукр. наук. конф., присвяч. 20-річчю НРУ, 28–29 травня 2009 р., м. Одеса. – 2009. – С. 97–100. – Бібліогр.: С. 100.

Кривдіна, І. Б. Еволюція світоглядних позицій В’ячеслава Чорновола [Текст] / І. Б. Кривдіна // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : громад.-політ. наук. зб. – 2007. – № 9. – С. 210–220. – Бібліогр.: С. 219–220. – (Персоналії).

Кривдіна, І. Б. Політична діяльність В’ячеслава Чорновола та її зв’язок з Народним Рухом України (1989–1999 рр.) [Текст] / І. Б. Кривдіна // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : громад.-політ. наук. зб. – 2009. – Вип. 16. – С. 184–190. – Бібліогр.: С. 189–190.

Кучерук, Марина Сергіївна. В’ячеслав Чорновіл про Голодомор [Текст] / М. С. Кучерук // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : зб. наук. пр. – 2018. –  № 39. – С. 71–83. – Бібліогр.: С. 77–83.

Неврлий, Микола Ярославович. Минуле й сучасне: збірник слов’янознавчих праць [Текст] / М. Я. Неврлий ; передм. І. Дзюби. – Київ : Смолоскип, 2009. – 956 с.

Праці, опубліковані в цьому збірнику - лише найкраще з доробку україномовних розвідок автора, статей, спогадів тощо. Чимала кількість іншомовних праць (головно чеською, словацькою, мадярською, німецькою та іншими мовами) залишилась у різних славістичних збірниках і журналах, як також і в іншомовних виданнях творів українських письменників та чекають свого збірного видання на Заході. Окремі розділи складають праці про Закарпаття і Пряшівщину та спогади автора про різних письменників і вчених.

Овсієнко, С. Л. Деревінський В. В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика Чорновола [Текст] / С. Л. Овсієнко, О. В. Мардаренко // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : громад.-політ. наук. зб. – 2012. – № 25. – С. 263–262. – (Рецензії).

Побережець, Ганна Степанівна. Суспільно-політичні ідеї В. М. Чорновола [Текст] / Г. С. Побережець // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : громад.-політ. наук. зб. – 2019. – № 41. – С. 130–135. – Бібліогр.: С. 135.

Понамарчук, Дмитро. За свої 60 прожив 300 років української історії: до 80-річчя видатного політика В. Чоновола [Текст]  / Д. Понамарчук // Слово Просвіти. – 2017. – 21-27 груд. (№ 51). – С. 2–3.

Реутський, Василь Анатолійович. Значення перших чотирьох з’їздів НРУ для формування української національно-політичної еліти [Текст] / В. А. Реутський // Інтелігенція і влада. Серія : Історія : зб. наук. пр. – 2019. - № 41. – С. 136–144. – Бібліогр.: С. 143–144.

Степаненко, М. Л. Майже все про загибель В. М. Чорновола [Текст] / М. Л. Степаненко. – Київ : Вістка, 2007. Т. 1. – 2007. – 552 с. : іл.

«Майже все про загибель В. М. Чорновола» – ця книга про те, як загинув В. Чорновіл, як перед цим розколовся НРУ, що досягнуто офіційним, партійним розслідуванням та роботою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Автор книги Степаненко М. Л. – член Центрального проводу НРУ 1998 – 2000 рр., працівник ОВС 1972 –1991 рр., полковник міліції. З 26.03.1999 р. по 24.03.2005 р. був головою партійної комісії НРУ по розслідуванню загибелі В. Чорновола, з березня 2005 р. по лютий 2006 р. працював помічником Міністра внутрішніх справ України і координував розслідування цієї кримінальної справи. Як приватний слідчий продовжує цю роботу і зараз. Результатом цієї роботи стала праця в двох томах, том перший охоплює період 1999–2003 рр.

Степаненко, М. Л. Майже все про загибель В. М. Чорновола [Текст] / М. Л. Степаненко. – Київ : Вістка, 2007. Т. 2. – 2010. – 486, [1] с. : іл.

Цей том про розслідування вбивства В. М. Чорновола у 2003–2009 рр. Автор книги Степаненко Микола, який вже 11 років займається розслідуванням цього злочину як приватний слідчий, голова комісії НРУ та помічник міністра внутрішніх справ. До 2000 р. М. Степаненко мав потужний і успішний бізнес, був членом ЦП НРУ та головою обласної організації НРУ. Під тиском влади бізнес Степаненка був майже знищений, а агенти кучмівської влади в НРУ примусили його вийти з НРУ. Але це майже не вплинуло на участь М. Степаненка у розслідуванні вбивства В. Чорновола, про що свідчить другий том.

Степаненко, М. Л. [Майже все про загибель В. М. Чорновола] [Текст] / М. Л. Степаненко. – Київ : Вістка, 2007. Т. 3, кн. 1 : Чому не розкрито вбивство В. М. Чорновола. – 2014. – 391, [1] с. : іл.

Цей том про основні причини того, чому не розкрито вбивство В. М. Чорновола, деякі проблеми побудови правової, демократичної України, особливі риси владної верхівки часів президентства В. Януковича. Автор книги впродовж 133 років, досліджуючи хід розслідування вбивства В. Чорновола (видав два томи) та проаналізувавши дії владних структур, робить спробу знайти відповідь на запитання: «Чому Україна за 20 років незалежності не стала європейською, правовою державою?». Що за слідство в Україні, яке тільки через дев’ять років дійшло висновку, що водій Є. Павлов не винен у ДТП, хоча це було зрозуміло ще 1999 р.

Суспільно-політична динаміка життя українського суспільства [Текст] / уклад. В. В. Петровський та ін. // Історія України: неупереджений погляд: факти, міфи, коментарі. – 2017.– С. 487–519. – Бібліогр.: С. 577–586 : іл.

Книга обіймає весь період появи та розвитку людських спільнот на території сучасної України. Автори відтворили складний, неоднозначно трактований шлях народу України до незалежності, не оминувши трагічних та величних сторінок у його життєписі.

Три дні вересня вісімдесят дев’ятого: матеріали Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову [Текст] / Ін-т укр. археогр. та джерелознав. ім. М. С. Грушевського НАН України, ред. щоріч. «Україна. Наука і культура», [упоряд. : Є. Жеребецький]. - 2-ге вид. - Київ : Вид-во «Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана», 2009. - 496 с. : іл.

В книзі публікуються стенограма Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову, а також список делегатів та інші документи і матеріали з’їзду.

Українська Гельсінкська Група. До 30-річчя створення : історія, документи / упоряд. О. Зінкевич та ін. – Київ : Смолоскип, 2006. –125, [3] с. – Бібліогр.: С.121–125 : іл.

Видання цієї книжки присвячене 30-річчю створення Української гельсінкської групи. Тут подано інформацію про формування та основні документи УГГ, короткі біографічні дані її членів, статті про діяльність вашингтонського Комітету гельсінкських гарантій для України, про Закордонне представництво Групи, а також бібліографію публікацій про УГГ українською й іншими мовами. Книжка віддзеркалює роль, яку відіграла УГГ у боротьбі за незалежність України.

Чорновіл, Вячеслав. Твори в десяти томах / В. Чорновіл ; [від. ред. тому М. Коцюбинська, упоряд. та ком. В. Чорновіл]. – Київ : Смолоскип, 2002. Т. 1 : Літературознавство. Критика. Журналістика. – 2002. – 634, [1] с. : іл.

До першого тому ввійшли літературознавчі праці Вячеслава Чорновола, рецензії, критичні начерки, ранні журналістські спроби, статті. В основному - це праці з архіву В. Чорновола, які раніше не друкувалися: про Т. Шевченка. Б. Грінченка, В. Самійленка, матеріали про П. Грабовського, опрацьовані автором в Якутському архіві.

Чорновіл, Вячеслав. Твори в десяти томах / В. Чорновіл ; [редкол. А. Пашко та ін., упоряд. та ком. В. Чорновіл]. – Київ : Смолоскип, 2003. Т. 2 : Правосуддя чи рецидиви терору? Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців». Документи та матеріали 1966–1968 рр. – 2003. – 903, [2] с. : іл.

До другого тому ввійшли праці «Правосуддя чи рецедиви терору?» та «Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»)», які Вячеслав Чорновіл написав на захист української інтелігенції, заарештованої 1965 року радянською владою. Цими творами автор викрив антилюдяну радянську систему, зробив грунтовний аналіз несправедливого арешту а потім засудження двадцяти інтелігентів.

У томі подано інші матеріали В. Чорновола 1966 –1969 років – заяви, скарги, листи.

У Додатках уміщено статті та заяви, що стосуються суду над Вячеславом Чорноволом 1966 р. та першого ув’язнення 1967-1969 рр., як радянські, так і на його захист.

Окремий розділ – це іноземні відгуки про Вячеслава Чорновола в 60-х роках.

Чорновіл, Вячеслав. Твори в десяти томах / В. Чорновіл ; [редкол. А. Пашко та ін., упоряд. та ком. М. Коцюбинська та ін.]. – Київ : Смолоскип, 2005. Т. 4, кн. 1 : Листи. – 2005. – 988, [2] с. : іл.

Четвертий том творів Вячеслава Чорновола в двох книгах - його епістолярна спадщина (поч. 60-х - 1998 рр.), що складається з трьох розділів: «Листи з неволі», які впорядкував сам автор, «До рідних» та «До друзів і знайомих».

Листи обіймають період активної правозахисної діяльності В. Чорновола, в основному періоди ув’язнення в радянських політичних таборах та перебування на засланні. Вони становлять надзвичайно змістовний та історично важливий матеріал, свідчення утвердження та боротьби людини в умовах несвободи проти тоталітарного режиму, формування політичної самосвідомості, відображають стратегію і тактику українського правозахисного руху.

У заключному розділі серед адресатів - відомі письменники та громадські діячі, колеги з-за кордону, члени Міжнародної Амністії, в’язні сумління.

Листи В. Чорновола разом з детальними коментарями упорядників допомагають почути голос доби.

Чорновіл, Вячеслав. Твори в десяти томах / В. Чорновіл ; [редкол. А. Пашко та ін., упоряд. та ком. М. Коцюбинська та ін.]. – Київ : Смолоскип, 2005. Т. 4, кн. 2 : Листи. – 2005. – 1066, [2] с. : іл.

Четвертий том творів Вячеслава Чорновола в двох книгах - його епістолярна спадщина (поч. 60-х - 1998 рр.), що складається з трьох розділів: «Листи з неволі», які впорядкував сам автор, «До рідних» та «До друзів і знайомих».

Листи обіймають період активної правозахисної діяльності В. Чорновола, в основному періоди ув’язнення в радянських політичних таборах та перебування на засланні. Вони становлять надзвичайно змістовний та історично важливий матеріал, свідчення утвердження та боротьби людини в умовах несвободи проти тоталітарного режиму, формування політичної самосвідомості, відображають стратегію і тактику українського правозахисного руху.

У заключному розділі серед адресатів - відомі письменники та громадські діячі, колеги з-за кордону, члени Міжнародної Амністії, в’язні сумління.

Листи В. Чорновола разом з детальними коментарями упорядників допомагають почути голос доби.

Чорноволівські читання: збірник матеріалів сьомого Всеукр. наук. форуму, 27 березня 2021 р., м. Київ / упоряд. В. Ф. Деревінський ; Міжнар. благод. фонд Вячеслава Чорновола [та ін.]. – Київ : Бескиди, 2021. – 133, [1] с. – Бібліогр. в знесках.

Шевченко, С. І. кіровоградські газети про останній день життя В’ячеслава Чорновола [Текст] / С. І. Шевченко // Народний Рух України: місце в історії та політиці: матеріали VI Всеукр. наук. конф., 16–17 вересня 2005 р., м. Одеса. – 2005. – С. 151–155. – Бібліогр.: С. 155.

Швидкий, В. П. Чорновіл В’ячеслав Максимович [Текст] / В. П. Швидкий // Енциклопедія історії України / НАН України, Ін-т історії України; Редкол.: В. А. Смолій (гол. колегії) та ін. – Київ : Наукова думка, 2013 – С. 565-566. Т. 10 : Т-Я / [редкол.: В. А. Смолій (гол. колегії) та ін. ], 2013. – 770, [14] с. : іл.

Я нічого у Вас не прошу: лист В. Чорновола до секретаря ЦК КПУ П. Ю. Шелеста. – Торонто : Крайова Екзекутива УНО, 1968. – 120 с.

В’ячеслав Чорновіл придбав собі розголосу по всій Україні саме цим Листом, який кружляв з рук до рук у відписах, нелегально продістався закордон і вперше видрукував його «Новий Шлях» окремою секцією 11 листопада 1967 р., чим він і став відомий у всьому українському вільному світі.

Яневський, Данило Борисович. Радянська Україна [Текст] / Д. Б. Яневський, О. В. Красовицький // 10 розмов про історію України. – Харків : Фоліо, 2022. – С. 91-146 : іл. – (Великий науковий проект).

Наше видання присвячене одному з найбільш актуальних питань сучасної України – висвітленню Історії нашої держави. В різні періоди окремі території нашої країни були складовою частиною різних держав, що не могло не відобразитися на її етнічному складі та культурі. Треба пам’ятати, що Україна – багатонаціональна країна, і такою була завжди. Саме це зробило нашу культуру надзвичайно багатою, бо її складовими частинами стали культурні надбання різних народів. Зберегти цю культуру, її традиції – одне з найважливіших наших завдань.

І тільки сьогодні в Україні на тлі цієї етнічної строкатості почалося формування справжньої політичної нації. Якою вона буде? Як допомогти цьому процесу?

 

Періодичні та продовжувані видання

• Андрощук, Олександр Володимирович. В. Чорновіл та ідея федералізації України: еволюція поглядів [Текст] / О. В. Андрощук // Український історичний журнал. – 2010. – № 1. – С. 22–34.

• Бажан, Олег. Інтелектуальний опір України (кінець 50-х – 80-ті роки) [Текст] / О. Бажан // Сучасність. – 2006. – № 2. – С. 83–95. – Бібліогр.: С. 93–95. – (Суспільне життя).

• Виступи кандидатів В. Яворівського, В. Гриньова, І. Драча, В. Чорновола, Л. Лук’яненка, М. Гориня, І. Салія, висунутих на посаду Голови Верховної Ради Української РСР // Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. – 1990. – Ч. 9 (353). Вересень. – С. 70–102. – (На актуальні теми).

• Деревінський, Василь. Моральне самопочуття В’ячеслава Чорновола в ув’язненні [Текст] / В. Деревінський // Мандрівець. – 2008. – № 3. – С. 63–67.

• Деревінський, Василь. В. Чорновіл – шеф-редактор газет «Час-Тime» та «Час» / В. Деревінський // Українознавство. – 2012. – № 1. – С. 206–210. – Бібліогр. в знесках.

• Деревінський, Василь Федорович. Політичні репресії радянської влади щодо В. Чорновола у другій половині 80-х років ХХ ст. / В. Деревінський // Історичний журнал. – 2008. – № 5. – С. 73–82.

• Деревінський, Василь Федорович. Становлення особистості В. Чорновола в шкільні роки / В. Ф. Деревінський // Грані. – 2015. – № 9/10. – С. 89–93. – Бібліогр. в знесках.

• Капелюшний, Л. Останнє інтерв’ю «зеківського генерала» [Текст] / Л. Капелюшний // Універсум. – 2007. – № 1/2. – С. 12–18.

• Коломієць, Іван. «Щоб слово «політик» не стало лайливим, потрібне щеплення культури» [Текст] / І. Коломієць // Літературна Україна. – 2013. – 30 трав. (№ 22). – С. 1, 6–7.

• Косів, Михайло. Немов невгасимий вулкан [Текст] / М. Косів // Молода нація. – 2005. – № 4 (37). – С. 35–76.

• «Немає вищого судді, як правда» : (80 років від дня народження В'ячеслава Чорновола) [Текст]  / В. Шпак // Урядовий кур'єр. – 2017. – 16 груд. (№ 238). – С. 5.

• Марценішко, В. Публіцистика Олеся Бердника і В’ячеслава Чорновола 60-х–70-х років. Точка дотику: літературознавство [Текст] / В. Марценішко, Ю. Волинець // Молода нація. – 2006. – № 3 (40) : Українська Гельсінкська група: 30 років героїзму (1976–2006) : матеріали конф. – С. 172–184.

• Павлів, Ірина. Провісник духовної свободи: до недожитого 75-річчя В’ячеслава Чорновола: година пам’яті для старшокласників [Текст] / І. Павлів // Дивослово. – 2012. – № 12. – С. 22–26. – Бібліогр. в знесках.

• Регідайло, Н. Природжений полеміст, майстер гострого слова, публіцист [Текст] / Н. Регідайло // Вісник книжкової палати. – 2008. – № 1. – С. 47–48.

• Український вісник: літературно-художній та суспільно-політичний журнал. Вип. 11/12. Січень – березень 1988 р. / редкол.: В. Чорновіл, В. Барладян, М. Горинь [та ін.]. – Київ ; Львів ; Нью-Йорк : Українська Гельсінська спілка, 1989. – 397, [7] с.

• Чалий, Сергій. Чи потрібні Україні такі «Великі Українці» [Текст] / С. Чалий // Сучасність. – 2008. – № 5–6 (563–564). – С. 29–36. – (Суспільство).

 

 Підготувада Г. С. Довженко, бібліотекар відділу соціокультурної діяльності.