100 років Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику

 

 

«Зрозуміти всю велич Києво-Печерської лаври, феномен її духовної діяльності можна, лише осягнувши всю її багатовікову історію — складну і суперечливу, в якій періоди високого злету духовної і мистецької творчості змінювалися руйнацією національних здобутків у буремні часи…» ( Світлана Кагамлик «Світло духовності і культури»)

 

29 вересня 1926 року на території Києво-Печерської лаври – однієї з найвизначніших історико-культурних пам’яток України – було створено Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Відтоді він став одним із найважливіших осередків збереження та дослідження української культурної спадщини.

Сьогодні на території заповідника зосереджено понад 140 пам’яток історії, архітектури, культури та мистецтва. Серед них – Дальні та Ближні печери, Успенський собор, Велика Лаврська дзвіниця, Троїцька надбрамна церква, фортифікаційні мури Києво-Печерської лаври, вежа Іоанна Кущника, Онуфріївська та Годинникова вежі, Ковнірівський корпус та інші унікальні пам’ятки.

У 1990 році, під час 14-ї сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО, Києво-Печерську лавру було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як видатну пам’ятку світового культурного значення.

13 березня 1996 року Указом Президента України заповіднику надано статус національного. Цей статус підкреслив його особливу роль у збереженні, дослідженні та популяризації культурної спадщини України.

Сто років історії заповідника – це сто років турботи про унікальний духовний, архітектурний та культурний спадок, який є невід’ємною частиною історичної пам’яті українського народу.

 

Цікаві факти з історії Києво-Печерської лаври

Літописна історія Києво-Печерської лаври починається від 1051 року, коли монахом Антонієм був заснований печерний монастир. Перший храм монастиря, церква Різдва Богородиці, так само, як і чернечі келії, був влаштований під землею. Пізніше на Дальніх печерах з’явилися наземні дерев’яні будівлі . У другій половині XII століття навколо монастиря було зведено оборонні стіни. В той самий час монастир почали називати лаврою. Юридичне підтвердження назви «Лавра» Печерський монастир отримав 1688 року. Упродовж майже тисячоліття Києво-Печерська лавра була одним із головних осередків українського духовного життя, літописання, освіти, книгодрукування, архітектури та мистецтва.

1073 року на свято Успіння Пресвятої Богородиці відбулося урочисте закладання першої кам'яної споруди Києво-Печерського монастиря — Успенського собору. Побудований заходами ФеодосіяПечерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Будівництво тривало до 1078 року. Так розпочалося формування архітектурного ансамблю визначної історичної пам’ятки ХІ століття.

Троїцька надбрамна церква, пам'ятка архітектури і культури ХІІ століття — єдина серед наземних споруд Києво-Печерської лаври збереглася неушкодженою до наших днів. Церква була частиною системи давніх оборонних споруд Печерського монастиря. Розташована над головною монастирською брамою в уступі фортечних мурів. Розписи інтер’єру Троїцької церкви 20–30-х років XVIII століття — єдиний повністю збережений ансамбль Києво-Печерської іконописної школи доби бароко.

Гетьман Іван Мазепа зробив великий вклад на початок будівництва Великої лаврської дзвіниці, але будівництво її було завершено лише у 1731—1744 роки за проектом архітектора Йогана-Готфріда Шеделя на основі проектної пропозиції архітектора Федора Васильєва. В реалізації проекту також брали участь Степан Ковнір, Йосип Рубашевський, Іван Горох та інші лаврські зодчі. Дзвіниця являє собою восьмигранну чотирьохярусну башту із позолоченим куполом. Діаметр основи дзвіниці — 28,8 метрів, товщина стін першого ярусу — 8 метрів. Глибина фундаменту з гранітних плит перевищує 7 метрів. Вверх діаметр кожного ярусу зменшується й увінчується грушоподібної форми банею з маківкою і хрестом. На четвертому ярусі споруди у 1744 році було встановлено куранти. Нові куранти, виготовлені майстром Андрієм Єнодіним, діють з 1903 року до наших днів. Висота лаврської дзвіниці — 96,52 метрів. Її силует так гармонійно вписався в київський ландшафт, що сьогодні важко собі уявити Київ без Великої лаврської дзвіниці.

Одна з найвидатніших пам’яток світової культури — «Повість минулих літ», складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором на основі раніше написаних літописів; архівних матеріалів великого князя Святополка Ізяславовича; народних переказів та оповідань, з поєднанням сучасних авторові подій. Літописний звід Нестора охоплює величезний історичний період — від перших згадок про слов’ян до подій літа 1108 року доби Київської держави. Це був результат майже двадцятилітньої титанічної праці літописця. Рукопис Нестора не дійшов до наших днів в оригіналі, але був покладений в основу подальшого літописання.

1615 року, завдяки зусиллям архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького, була заснована Лаврська друкарня. Друкарня випускала церковно-службову, богословську, навчальну, світсько-полемічну літературу та віршовані твори. Деякий час друкарня Києво-Печерської лаври була єдиною у Києві. Видання Києво-Печерської друкарні відзначались високою поліграфічною технікою та мали характерний, самобутній почерк завдяки традиціям українського малярства і графіки. Практично на всіх виданнях XVII століття матеріалом для оформлення був печерський побут, види Лаври, Успенського собору, печер, образи Антонія і Феодосія…

У Києво-Печерській лаврі існувала усна традиція виконання піснеспівів, тобто співаки церковного хору протягом усього богослужіння не користувалися жодними нотними записами, а співали по пам’яті. Така практика вимагала чималої майстерності: музичного чуття, тонкого слуху та бездоганної пам’яті. Тільки у ХІХ столітті лаврський розспів було покладено на ноти та записано на папері. Підготовкою хористів займався професійний музикант, який виконував обов’язки регента, учителя, зберігача нотної бібліотеки. Особливою формою багатоголосного хорового мистецтва та традиції у Києво-Печерській лаврі є лаврський розспів: унікальне музичне надбання та особливий стиль церковного виконування, що сформувався в Києво-Печерській Лаврі та поширився в православному світі.

 

Києво-Печерська Лавра (золота монета)

Золота пам'ятна монета Національного банку України номіналом 200 гривень, присвячена видатній архітектурно-історичній пам'ятці Древньої Русі-України, всесвітньо відомому центру духовної культури українського народу — Києво-Печерській лаврі.

Дата введення в обіг — 10 квітня 1997 року

Автори — художник  Олександр Івахненко (1931—2003), автор перших марок незалежної України;  скульптор Кріста Райтер.

Серія — «Духовні скарби України»

На аверсі монети в центрі кола, утвореного намистовим узором, розміщено зображення Троїцької надбрамної церкви Лаврського ансамблю та фрагмент його головної дзвіниці.

На реверсі монети у верхній частині композиції розміщені фрагменти розписів Троїцької надбрамної церкви: «БОГ ОТЕЦЬ, БОГ СИН, БОГ ДУХ СВЯТИЙ» з відповідними написами старослов'янським шрифтом. Під ними зображена Божа мати, покровителька запорізького козацтва. Всі образи розміщені на хмарах. Внизу композицію об'єднує панорама Лаври, в основу якої покладена гравюра роботи Леонтія Тарасевича з «Патерика Печорського» (1702).

***

Вечерський В. Українські монастирі / Віктор Вечерський. — Київ : Наш час, 2008. —  С. 90—113. — (Серія «Невідома Україна»).

Книжка присвячена українським монастирям як прадавнім центрам духовності, культури, освіти нашого народу, а також як видатним архітектурним ансамблям, з якими пов’язана історія України та її окремих регіонів. Розповідається про основні правила заснування, будівництва та устрою християнських монастирів, про їх благодійницьку та культурну працю. Про руйнування монастирських ансамблів за часів тоталітарного режиму у ХХ столітті, про їх сьогоднішнє відродження. Більша частина книги присвячена розповіді про основні, найвідоміші й найстародавніші монастирі всіх регіонів України і всіх конфесій — Києво-Печерську, Почаївську та Святогірську лаври, вірменський монастир Сурбхач у Криму, католицький Домініканський монастир у Львові, інші монастирі Львова, Києва, Луцька, Чернігова, Лубен, Переяслава, Путивля, Полтави, Новгорода-Сіверського. У цих розповідях особливий акцент робиться на тих історичних діячах та історичних подіях, які пов'язані з тими чи іншими монастирями.

 

Друг О. Вулицями старого Києва / Ольга Друг. — Львів : Світ, 2013. — 512 с. : іл. — (Серія «Історичні місця України).

Розповідь про історичні райони Києва, особливості формування архітектурного середовища міста, про вулиці, будинки, храми, зокрема, давні архітектурні ансамблі — Софію Київську та Києво-Печерську лавру — об’єкти світової спадщини. У книзі використовуються матеріали державних архівів, музеїв, бібліотек, наводяться маловідомі, цікаві факти, взяті з архівів старовинних київських родин, нащадки яких і сьогодні живуть у місті. Видання багато ілюстроване. Давні й сучасні світлини, акварелі, літографії, гравюри, живописні твори допомагають сформувати цілісний образ столиці України, прадавнього міста з півтора тисячолітньою історією.

 

Кагамлик С. Світло духовності і культури (З історії Києво-Печерської лаври XVII—XVIII ст.) / Світлана Кагамлик. — Київ : Наш час, 2008. — 327 с. — (Серія «Невідома Україна»).

Києво-Печерська лавра... Що ми вкладаємо у це поняття? Найбільша українська святиня, пам'ятка давньої архітектури і мистецтва, колиска української старовини. Але у чому святість Київської Лаври, її висока духовність, велич культурних здобутків, які впродовж віків служили символом і славою українців — на ці питання далеко не кожен знайде відповідь. Більшість переконана, що найбільший розквіт Печерського монастиря і його вплив на суспільство припадає саме на часи Київської Русі. Проте не усім відомо, що саме період XVII—XVIII століть склав «золотий вік» в історії Лаври, коли вона досягла свого найбільшого духовного авторитету і найвищого злету культурно-просвітницької діяльності. У цьому й унікальність Києво-Печерської лаври XVII— XVIII століть  — силами її церковної еліти, передусім із вихованців Києво-Могилянської академії, які пройшли лаврську чернечу школу, у ній творився особливий внутрішній світ, силу і глибину впливів якого на тогочасне суспільство важко переоцінити. Саме завдяки їм з чудотворних Печерських гір лилося світло духовності і ширилися ідейні й культурні впливи на всі народи Православного Світу.

 

Кальницький М. Нариси з історії Києва : навч. посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / Михайло Кальницький, Дмитро Малаков, Оксана Юркова ; НАН України, Ін-т історії України. — Київ : Генеза, 2002. — 384 с. : іл.

У книзі подано нариси з історії Києва від найдавніших часів до сьогодення. Нариси розповідають про вулиці й площі міста, про найзначніші будівлі й події, що відбувалися в них, про видатних киян, їхні звичаї та свята. Посібник багато ілюстрований. У ньому вміщено карти, що відбивають етапи розвитку міста від 1240 до 2002 року.

Розрахований на учнів загальноосвітніх навчальних закладів, студентів, викладачів, усіх, хто цікавиться історією стародавнього міста.

 

Литовченко В. Всесвітня спадщина ЮНЕСКО в Україні / Влада Литовченко. — Київ : Ваш автограф, 2021. — 180 с. : іл.

Захист культурних та історичних цінностей від знищення і руйнувань під час воєнних дій, захист та підтримка належного збереження унікальних історико-культурних, природних та архітектурних пам’яток світового значення – саме таку благородну місію впродовж десятиліть здійснює ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, яка у листопаді 2020 року відзначила своє 75-річчя. У цій книжці авторка окреслює історію організації, акцентуючи на участі у ній України, яка є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року. Співпраця ЮНЕСКО і України відіграє надзвичайно важливу роль для нашої держави, спрямовану на збереження історичної, культурної, духовної спадщини та природних багатств України. Станом на 2021 рік у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено 1 154 об’єкти, котрі уособлюють творчі можливості людського розуму та багатство природи і вважаються надбанням усього людства. Починаючи з 1990 року сім видатних пам’яток України увійшли до світової скарбниці ЮНЕСКО. Проте в Україні досить багато унікальних об’єктів, тож нам є над чим працювати – досліджувати, охороняти, популяризувати наші надбання, ініціювати внесення їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і наполегливо дбати про те, щоб вони були включені до світової скарбниці людства. З вересня 2008 року ЮНЕСКО почала формувати Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини. До нього вже внесено три елементи від України. З ними також можна ознайомитися на сторінках цієї книжки. Видання адресоване широкому читацькому загалу, усім тим, хто цікавиться міжнародними відносинами, історією та культурою України.

 

Маленков Р. Світова спадщина ЮНЕСКО в Україні: путівник / Роман Маленков. — Київ : КОМОРА, 2021. — 240 с.

Історія України бурхлива і насичена, а природа – справді унікальна, тож не дивно, що тут є багато привабливих і цікавих туристичних об’єктів. Але які з них варто побачити насамперед?

За низкою чітких критеріїв ЮНЕСКО визначила7 головних природних та культурних об’єктів України та включила їх у список Світової спадщини. Крім того, існує ще й список кандидатів на включення до списку Світової спадщини, який називають Попереднім списком ЮНЕСКО, в Україні таких об’єктів ще 17. Путівник Романа Маленкова, мандрівника і засновника краєзнавчого сайту «Україна Інкогніта», розповість про них усі.

Найстаріший православний монастир країни, найбільший, найвідоміший, найгарніший, найбагатший — якими тільки епітетами не нагороджують Києво-Печерську лавру — справжнє диво й гордість України.

 

30 нарисів археологічних досліджень Києво-Печерської лаври / упоряд. Сергій Тараненко. — Київ : Мистецтво, 2021. — 252 с. : іл. — Укр. і англ. мова.

До 30-річчя Незалежності України колектив авторів Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» підготував унікальне видання —30 нарисів про Києво-Печерську лавру. У книзі представлено 30 сенсаційних та найбільш цінних археологічно зафіксованих об’єктів та віднайдених у період з 1991 по 2021 роки на території Києво-Печерської лаври. Кожен нарис складається з текстової та ілюстративної частин. Майже тисячолітня історія знаменитої Києво-Печерської лаври, об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, завжди цікавить не тільки киян, а й численних гостей з усіх куточків України та різних країн світу.

 

Храми України : альбом / вступ. ст., комент. та упоряд. Л. Прибєги. — Київ : Мистецтво, 2008. — 296 с. : іл. — (Архітектурні перлини України).

Альбом розповідає про тисячолітню історію храмового будівництва на теренах України, розкриває архітектурно-мистецькі особливості храмових споруд різних історичних періодів. Успенський собор Києво-Печерської лаври, завдяки розкішному архітектурно--пластичному трактуванню стін, витонченим лініям завершень, став одним із шедеврів архітектури українського бароко.

Підготувала К. В. Бондарчк, завідувачка читального залу.

Києво-Печерська лавра на поштових марках та монетах України

 

Святині Києво-Печерської лаври, дивовижного архітектурного шедевру та свідка багатьох історичних подій, оживають під пензлем відомих майстрів живопису минулого і сучасності.

Тарас Шевченко. Церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі. 1846. Папір, сепія

Леонтій Тарасевич, художник-графік кінця XVII—початку XVIII століття, створив ілюстрації «Освячення Успенського собору Києво-Печерської лаври» та «Прибуття іконописців з Цар-города в монастир Печерський» до «Києво-Печерського патерика» 1702 року видання.

Під час другої подорожі Україною Тарас Шевченко задумав відобразити пензлем всі визначні пам’ятки історії та культури Києва. Відома його сепія «Церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври» (1846). Перлина українського зодчества XVII століття, була збудована коштом гетьмана Івана Мазепи у 1696—1698 роки в стилі українського бароко і міститься над одним із входів до Києво-Печерської лаври — Економічною брамою, що входить до системи лаврських фортечних мурів.

Тарас Шевченко робив замальовки цікавих місць разом зі своїм другом, випускником Петербурзької Академії мистецтв Михайлом Сажиним. Якщо була хороша погода, то їх можна було зустріти біля архітектурних шедеврів Києва в різних куточках старого міста. В 1846 році побачив світ альбом Михайла Сажина «Види Києва», в якому відображений яскравий образ міста кінця ХІХ століття. Його Акварель «Головна брама Києво-Печерської лаври» (кінець 1840-х рр.) має також назву «Святі ворота Києво-Печерської лаври, споруджені чернігівськім князем Миколою Святошею в 1106 році».

Поштові марки незалежної України, присвячені Києво-Печерській лаврі, випускалися до ювілейних і пам’ятних дат в історії цього всесвітньо відомого осередку духовної культури українського народу. Серед них — марка «Києво-Печерська лавра. 1051—2001», власна марка з купоном «Києво-Печерська лавра» (2007) та поштова марка «Українські колядки в Києво-Печерській лаврі» (2023).

1996 року Національним банком України започаткована серія ювілейних та пам'ятних монет — «Духовні скарби України». Перша золота монета номіналом 200 гривен була присвячена Києво-Печерській лаврі, визначній пам’ятці історії та архітектури Середньовіччя та Ранньомодерного часу.

 

Поштовий блок «Києво-Печерська лавра. 1051—2001»

Дата введення в обіг — 25 травня 2001 року

Дизайн — Оксана Тернавська (1964), член Спілки художників України з 2003 року. Учасниця національних та міжнародних виставок, професійних конкурсів і як графік, і  як  живописець. Лавреатка премії «Марка року»: марочний блок «Києво-Печерська лавра. 1051—2001», лавреатка призу імені Георгія Нарбута (найвища нагорода для художників — авторів українських марок, яка щорічно присуджується за найкращий малюнок марки): марочний блок «Шлях з варягів у греки» (2003).

На марці зображено Успенський собор.

Києво-Печерський монастир був заснований 1051 року преподобним Антонієм неподалік села Берестове, резиденції київських великих князів. У 1688 році отримав статус «лаври» — головного великого монастиря.

Головний соборний храм Києво-Печерської лаври побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Початок будівництва — 1075 року, закінчення — 1 липня 1078. Під час німецько-радянської війни собор було зруйновано вибухом 3 листопада 1941 року. На початку 1980-х років постало питання реконструкції храму. 1998 року розпочалися будівельні роботи, які тривали два роки. Урочисте освячення відновленого Успенського собору відбулося 24 серпня 2000 року. У цей час було завершено лише зовнішнє оздоблення храму, роботи з розпису інтер'єрів розпочалися лише у 2013 році та продовжуються досі.

 

Власна марка з купоном «Києво-Печерська лавра»

Дата введення в обіг — 1 березня 2007 року

Дизайн — Олександр Федорович Калмиков (1957), живописець, графік. Член Національної спілки художників України від 1990 року.

Марка випущена Укрпоштою у 2007 році в рамках проєкту «Власна марка». Графічне зображення, розміщене на купоні, підкреслює державну приналежність Києво-Печерської лаври, заснованої у 1051 році, яка є оплотом українського православ'я.

 

Поштовий блок «Українські колядки в Києво-Печерській лаврі»

Дата введення в обіг —22 грудня 2023 року

Дизайн —  Миколай Савович Кочубей (1956) — художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ.

У поштовому блоці три марки::

«Успенський собор. XVII ст. (Київ)»;

«Даруй літа щасливії нашій славній Україні»;

«Успенський собор. XVIII—XX ст. (Київ)».

7 січня 2023 року Предстоятель Православної церкви України Епіфаній вперше провів різдвяне богослужіння в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, що завершилося виконанням українських колядок. На честь цієї події та  950-річчя з часу закладення Успенського собору презентували поштовий випуск — «Українські колядки в Києво-Печерській Лаврі». Сюжети поштового випуску, створені художником Миколаєм Кочубеєм, розповідають про унікальну історію головного лаврського собору: від заснування до відновлення, про традиції чернецтва, які заклали преподобні Антоній і Феодосій Печерські.

 

Києво-Печерська Лавра (золота монета)

Золота пам'ятна монета Національного банку України номіналом 200 гривень, присвячена видатній архітектурно-історичній пам'ятці Древньої Русі-України, всесвітньо відомому центру духовної культури українського народу — Києво-Печерській лаврі.

 

Дата введення в обіг — 10 квітня 1997 року

Автори — художник  Олександр Івахненко (1931—2003), автор перших марок незалежної України;  скульптор Кріста Райтер.

Серія — «Духовні скарби України»

 

На аверсі монети в центрі кола, утвореного намистовим узором, розміщено зображення Троїцької надбрамної церкви Лаврського ансамблю та фрагмент його головної дзвіниці.

На реверсі монети у верхній частині композиції розміщені фрагменти розписів Троїцької надбрамної церкви: «БОГ ОТЕЦЬ, БОГ СИН, БОГ ДУХ СВЯТИЙ» з відповідними написами старослов'янським шрифтом. Під ними зображена Божа мати, покровителька запорізького козацтва. Всі образи розміщені на хмарах. Внизу композицію об'єднує панорама Лаври, в основу якої покладена гравюра роботи Леонтія Тарасевича з «Патерика Печорського» (1702).

 

Успенський собор Києво-Печерської лаври (срібна монета)

Срібна пам'ятна монета номіналом 10 гривень, випущена Національним банком України. Присвячена відродженню Успенського собору Києво-Печерської лаври — історико-архітектурного пам'ятника Руси-України XI—XYIII століть.

Дата введення в обіг —24 грудня 1998 року

Автори — художники: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій, Козаченко Віталій; скульптор Чайковський Роман.

Серія — «Духовні скарби України»

На реверсі монети розміщені зображення Успенського собору, знищеного у 1941 році, його руїни та круговий напис «УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ХІ СТ.»

 

Феодосій Печерський (срібна монета)

Срібна пам'ятна монета номіналом 10 гривень, випущена Національним банком України. Присвячена церковному діячеві, одному із засновників Києво-Печерської лаври та її ігумену Феодосію Печерському (р. н. невідомий — 1074). За ігуменства Феодосія Києво-Печерський монастир досяг піднесення і перетворився на багатолюдний монастир з храмовими спорудами, було запроваджено Студійський статут.

 

Дата введення в обіг — 19 квітня 2016 року

Автори — художники: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій; скульптор — Іваненко Святослав.

Серія — «Духовні скарби України»

 

На аверсі монети розміщено стилізоване зображення київських пагорбів, каплички та на передньому плані — печери з монахом, який стоїть у молитовній позі на колінах.

На реверсі монети зображено іконографічний образ Феодосія Печерського, який тримає сувій із написами: «ГОСПОДИ,/В ІМ'Я/ПРЕСВЯТОЇ/ БОГОРОДИЦІ,/МАТЕРІ ТВОЄЇ,/ЗВЕДЕНИЙ БУВ/ХРАМ ЦЕЙ» — на тлі стилізованого храму, під яким написи: «ФЕОДОСІЙ/ ПЕЧЕРСЬКИЙ/ХІ СТ.»

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читального залу.