Повість «Художник» Тараса Шевченка: 170 років від часу створення

 

 

 

«В істинно художньому творі є щось чарівне, прекрасне від самої природи, – це піднесена душа художника, це божественна творчість» (Тарас Шевченко «Художник»)

 

 

 

Дослідники вважають, що всі російські повісті Тарас Шевченко написав на засланні в Новопетровському укріпленні десь у 1852-1858 роках.

«Новопетровське укріплення з моря» (Т. Г. Шевченко, 1853-1857)

За його власними словами (лист до П. Куліша від 25 січня 1858 року), їх у нього «десятків коло двох набереться». Однак відомі тільки дев’ять: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Близнецы”, «Художник”, «Капитанша”, «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Чого Тарас Шевченко почав писати повісті російською мовою на засланні? Причин було кілька. Це й заборона писати поетичні твори, і взагалі небезпека писати рідною мовою, навіть листи. Так принаймні вважав Шевченко. Це й розрахунок на друк у російських журналах: українських не було. Мав також намір звертатися до російської публіки зі своїми ідеями та донести до неї образ України, її прекрасної природи та звичаї народу. В нього була потреба висловитися, передати іншим свій життєвий досвід, засвідчити своє ставлення до суспільного життя російської імперії, і зокрема кріпацтва, армійських порядків миколаївської доби, а також проблем виховання й освіти молодого покоління, які обговорювалися на сторінках журналу «Современник».

Повість «Художник» була написана між 25 січня – 4 жовтня 1856 року. І є переважно автобіографічною, – мабуть, саме тому вона найвідоміша, «хрестоматійна». Її щедро використовували для популярних біографій Шевченка, в ній справді багато такого, що відтворює його особистість періоду навчання в Академії мистецтв. Однак треба враховувати, що це все-таки художній твір автобіографічного характеру, тобто дійсні епізоди в ньому можуть бути зміщені в часі або й обростати різними доповненнями, «підсилюватися» художньою уявою, і в науковій біографії їх звіряють з документальними даними, свядченнями інших осіб, листами самого Шевченка тощо. Проте найцінніша вона тим, що розкриває образ молодого Шевченка очима Шевченка пізнішої пори – це своєрідний автопортрет з перспективи часу, як паралель до тих живописних автопортретів, які він залюбки писав. На власну долю дивиться ніби збоку – з різних ракурсів оглядаючи пройдений шлях, вилущуючи з нього безцінні перлини досвіду.

Факсиміле повісті «Художник»

У першій частині повісті, – а саме вона і є переважно автобіографічною, оповідач (у ньому легко вгадується художник Іван Сошенко, що перший «відкрив» Шевченка) розповідає про те, як випадок звів його з підлітком-кріпаком (в якому так само легко вгадується Тарас Шевченко), що виявив ознаки небуденного малярського хисту, і як складалася доля цього юнака далі. Всі наступні події (добре відомі тепер з усіх біографій Шевченка) подано, зрозуміло, в інтерпретації самого Шевченка, хоч і вустами оповідача-художника.

Особливу цінність становлять картини життя і навчання в Академії мистецтв, відомості та судження про видатних людей тієї доби, з якими молодому Тарасові випало щастя спілкуватися (зокрема характеристики Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Василя Жуковського), про друзів (Івана Сошенка, Василя Штернберга, Григорія Михайлова); спостереження з культурного і мистецького життя Петербурга, зрештою – численні міркування на теми творчості, рефлексії над видатними творами малярства й скульптури тощо, в яких розкриваються оригінальні естетичні погляди Тараса Шевченка часів навчання в Академії мистецтв, самостійність і сміливість його думки, вибагливість смаку, – якості, подиву гідні, коли йдеться про юнака кріпацької «школи».

Академія мистецтв у Петербурзі

Зустріч Т Шевченка з К Брюлловим

«Викуп Тараса Шевченка» (художник П. Сулименко)

Друга частина повісті, в якій розповідається про подальшу долю художника, його спроби здійснити свої мистецькі плани та влаштувати особисте життя. Художник захоплюється легковажною дівчиною і намагається перевиховати її, одружується з нею... та наступне божевілля, – зовсім відходить від автобіографізму (зберігаються лише деякі епізоди з життя Івана Сошенка, то Тараса Шевченка – тут вони «перемішані»); образ героя набуває позабіографічної узагальненості й символізує трагедію художника з кріпаків, інтелігента-ідеаліста в глухій до його поривань атмосфері кріпосницького суспільства. І хоч оповідач схильний бачити в божевіллі друга причини інтимного порядку: «Боже мій! Невже одна-єдина причина, це нещасне одруження, могло так раптово, так швидко знищити геніального юнака! Іншої причини не було. Сумне одруження!» – вся логіка його життя говорить про колізію ширшого порядку.

Зустріч Т Шевченка з І. М. Сошенком

В листі до оповідача Михайлов, один із цієї трійки друзів, пише про героя, що йому «не вдалася програма», і він «з відчаю одружився» на своїй молодій натурниці, яка завагітніла від гуляки-мічмана. Михайлов розцінює цю «безприкладну великодушність» як «безприкладну дурість». Можливо, в цій історії у перетвореному вигляді відбився якийсь спомин Тараса Шевченка про один із можливих варіантів його долі, яка все-таки пішла іншим шляхом – давні душевні травми можуть знаходити «очисний» вихід у мистецтво. 

У всякому разі, героїня цих епізодів, натурниця Паша, – це та, яка позувала Шевченкові для акварелі «Жінка у ліжку» і яку він «відбив» у Івана Сошенка, що стало причиною тривалого розриву між ними; «мічман» також реальна постать. Проте ця частина повісті не звужує діапазону роздумів про мистецьке й культурне життя, про людські вдачі та долі, – роздумів, що й становлять її нев’янучий зміст.

«Жінка в ліжку» (акварель Т. Г. Шевченка, 1839-1840)

 

Повість була вперше опублікована після смерті автора, всупереч його надіям і зусиллям на більш швидку публікацію в російській пресі. За життя Тараса Шевченка і російські, і українські автори сприйняли його твір – як і інші оповідання тюремного періоду – неприязно і відмовили йому в допомозі в їх поширенні. «Художник» вперше з’явився у пресі у 1887 році.

 

У 2024 році вийшло двотомне видання повістей Тараса Шевченка української. Переклад російськомовних прозових творів здійснила поетка, журналістка, перекладачка Марія Іванівна Чумарна.

До першого тому із назвою «І зберегти політ орла» увійшли «Автобіографія» Тараса Шевченка, поема «Тризна», повісті «Художник» та «Близнюки».

Другий том із назвою «Всемогутнє покликання» уміщає повість «Прогулянка із задоволенням та не без моралі», яку автор підписав псевдонімом Кобзар Дармограй, та «Щоденник» поета. Видання ілюстроване картинами Тараса Шевченка.

В наш час ці переклади допомагають сприймати прозу Тараса Шевченка не як чужу, а як частину української літературної спадщини.

 

Шевченко Т. Г. Повісті : Художник. Близнюки. Прогулянка із задоволенням та не без моралі / Т. Г. Шевченко ;[ перекл. з рос. М. Чумарна]. – Львів : Апріорі, 2015. – 320 с. : іл.

 

Боронь О. Повісті Тараса Шевченка і західноєвропейські літератури : рецепції та інтертекстуальні зв’язки : монографія / Олександр Боронь. – Вид 2-ге. – Київ : Критика, 2015. – 160 с.

 

Дзюба І. Тарас Шевченко / Іван Дзюба. – Київ : ВД “Альтернативи”, 2005. – 704 с. ; іл. – (Сер. “Особистість і доба”).

 

Завжди сучасний: 210 років від дня народження Т. Г. Шевченка : наук. бібліогр. покажч. / Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культур. спадщини Одес. облдержадмін., Одес. обл. універс. наук. б-ка ім. М.  С.Грушевського; [відп. за вип. О.А.Булгакова]. – Одеса, 2025. – 280 с. : іл.

 

***

• Александрова Г. «Портрет» Миколи Гоголя і «Художник» Тараса Шевченка: загадка таланту і світу мистецтва / Галина Александрова // Дивослово. – 2006. – № 3. – С. 55-58. 

• Боронь О. Повісті Тараса Шевченка і романістика Вальтера Скотта: контактні зв’язки й типологічні паралелі / Олександр Боронь // Слово і Час. – 2012. – № 5. – С. 20-29. 

• Відоняк Н. Прототипи російських повістей Тараса Шевченка / Надія Відоняк // Дивослово. – 2007. – № 5. – С. 50-53 : іл. 

• Зарва В. Російські повісті «Близнюки», «Художник» Т. Шевченка крізь призму просвітницьких тенденцій / Вікторія Зарва // Укр. мова і літ-ра в школі. – 2010. – № 1. – С. 46-49. 

• Кирилюк З. Російські повісті Т. Шевченка (до історії створення) / Зінаїда Кирилюк // Слово і Час. – 2008. – № 3. – С. 25-32.

• Чик Д. Майстер і весталка: типологія образу фатальної жінки у повісті «Художник» Т. Шевченка та роман «The newcomes» В. М. Текерея / Денис Чик // Дивослово. – 2021. – № 9-10. – С. 53-59 : іл.

 

 

 

 Підготувала О. О. Бурлак, завідувачка відділу періодичних видань.