* * * 2024 * * * 255 років від дня народження Івана Котляревського* * * 2024 * * * М210 років від дня народження Тараса Шевченка * * * 2024 * * * 150 років від дня народження Августина Волошина, президента Карпатської України * * * 2024 * * * 100 років від дня народження Павла Загребельного * * * 2024 * * * 450 років із часу видання першої друкованої книги в Україні «Апостола» * * * 2024 * * * 100 років з дня написання першого українського науково-фантастичного роману «Сонячна машина» Володимира Винниченка* * * 2024 ***За рішенням ЮНЕСКО Рік кінорежисера Сергія Параджанова * * * 2024 * * * Книжкова столиця світу 2024 року — французьке місто Страсбург* * *

пʼятницю, 14 лютого 2020 р.

«Севільський цирульник» - неперевершена комедія інтриги П'єра-Огюстена Карона де Бомарше: до 245-річного ювілею твору


«Вірний своїй веселій вдачі, я намагався у «Севільському цирульнику» повернути театру його колишню непідробну веселість, поєднавши її з легкістю нашого сучасного жарту…» Бомарше

Видатний французький драматург другої половини XVIII століття, класик світової літератури П'єр-Огюстен Карон де Бомарше народився в Парижі 24 січня 1732 року у сім’ї відомого французького годинникаря Андре-Шарля Карона.
Життя Бомарше - сплетіння найдивовижніших подій, пригод, злетів і падінь. У тринадцять років, отримавши початкову освіту в церковній школі, П'єр-Огюстен починає осягати секрети майстерності паризьких годинникарів. Його батько, Андре-Шарль Карон, полюбляв літературу й привчав до неї членів сім’ї. Вечорами влаштовувалися маленькі домашні концерти та театральні вистави. П'єр-Огюстен і п'ять його сестер грали на клавесині, віолі, скрипці, гітарі та арфі. Вони складали вірші і маленькі комедії, які тут же самі і розігрували.
Щасливий випадок допоміг юному П'єру-Огюстену Карону стати придворним годинникарем Людовика XV. В ті роки годинникові майстрі Європи шукали спосіб створення механізму для надання рівномірного ходу годиннику. Це було викликане тим, що навіть ліпшого ґатунку годинники вказували час із запізненням мало не на півгодини. І навіть в ту епоху це було незручно. П'єр-Огюстен винайшов анкерний спуск і годинники стали працювати чітко. Але маючи ширу і довірливу вдачу, поділився своїм винаходом з королівським годинникарем Лепотом, який привласнив його собі, про що не забарвився повідомити в газеті «Меркюр де Франс». П'єр-Огюстен Карон подав позив на Лепота до Королівської академії і виграв процес. Подія сталася 1754 року, коли йому виповнилося двадцять два роки. Людовик XV побажав мати такого майстра при своєму дворі.
Веселий, красивий, галантний, дотепний, знає всі міські і палацові новини, останній романс і останню плітку. П'єр-Огюстен Карон стає в палаці незамінною людиною. Він - механік і винахідник, музикант і поет, комерсант і дипломат.  Минуло чотири роки. У П'єра-Огюстена, якій обіймає престижну посаду контролера королівської трапези, нове захоплення. Він вигадує для регулювання звучання арфи спеціальну педаль, яка використовується й понині. Сестри короля звертаються до нього з проханням навчити грати на арфі, навіть сам Людовик XV уступає йому крісло на придворному концерті і стоячи слухає маестро.
 Коли П'єру-Огюстену сповнилося двадцять чотири роки, він одружується і бере звучне прізвище Бомарше за назвою невеликого володіння дружини. А в 1761 році П'єр-Огюстен Карон Бомарше стає секретарем його величності. Ця посада підносила Бомарше до дворянського титулу. До імені Бомарше тепер додавалася частка «де». Протягом 1763-1774 років він обіймав посаду генерал-лейтенанта королівського полювання у Лаврській місцевості. У 1764 році Бомарше відвідав Іспанію, де влаштовував сімейні справи своєї сестри. Візит був приватним, але П'єра-Огюстена можна було побачити серед членів іспанського уряду, яких він інтригував грандіозними проектами.
Займаючись фінансовими справами, він писав п'єси. Виконуючи доручення короля, розмірковував про високу політику. Відбиваючись від супротивників, які посягали на його чесність, Бомарше стрясав суспільство своїми мемуарами. Ще під час перебування на посаді королівського секретаря Бомарше написав п’єсу «Оптимізм».
Перша драма з якою вступив на сцену Бомарше у 1767 році мала назву «Євгенія». Натхненний успіхом своєї першої п'єси, він пише драму «Двоє друзів, або Ліонський купець», яка вперше була поставлена в театрі 13 січня 1770 року. Вершиною літературної творчості П’єра-Оґюстена Карона де Бомарше стали комедії «Севільський цирульник» і «Одруження Фігаро».

Бронзова статуя Бомарше, роботи скульптора Клоссада, була створена в 1894 році. Знаходиться на розі вулиці Сент-Антуан поруч з площею Бастилії



Севільський цирульник - прем'єра «Севільського цирульника» в п'яти актах відбулася 23 лютого 1775 року й успіху не мала. Бомарше довелося скоротити текст на один акт. 26 лютого відбулась постановка «Севільського цирульника» в новому варіанті і пройшла з величезним успіхом. Цей останній текст і був опублікований 30 травня того ж року в супроводі «Стриманого листа про провал критики «Севільського цирульника».
«Маю честь запропонувати до вашої уваги мій новий твір. Було б добре, якби він потрапив до вас в один з тих щасливих моментів, коли, вільний від зайвих клопотів, задоволений станом свого здоров’я, станом своїх справ, своєю коханою, своїм сніданком, своїм шлунком, ви могли б дозволити собі хвилинне задоволення та прочитати мого «Севільського цирульника», бо без усіх цих умов людина не здатна бути шанувальником розваг і поблажливим читачем…».
Дотепний, спритний Фігаро уперше з'явився у «Севільському цирульнику». Його образ оригінальний тим, що у нього є своя історія. Син невідомих батьків, він намагається за допомогою свого розуму виділитися серед інших героїв.
«Я побачив у Мадриді, що літературний світ - це світ вовків, завжди налаштованих один проти одного, і що, заслуживши зневагу через своє смішне озвіріння, усі ці комахи, москіти, комарі, критики, заздрісники, газетярі, книгарі, цензори і всі, хто в'їдається в шкуру нещасних літераторів, врешті-решт, розносять їх на клапті і висмоктують з них усі соки. Я кинув писати, набриднувши сам собі, відчуваючи відразу до інших, обтяжений боргами і не маючи зовсім грошей. Нарешті, я переконався, що прибуток від бритви кращий за марні почесті від пера, і зважився виїхати з Мадрида. Забравши все своє майно з собою, я блукав як філософ по двох Кастиліях, Ла-Манші, Естра-мадурі, Сьєрра-Морені, Андалузії. В одному місті мене приймали добре, в іншому ув'язнювали, але ніщо не впливало на мене. Тут мене хвалили, там ганьбили; коли мені було добре, я допомагав іншим, коли погано, я це зносив терпеливо; я глузував з дурнів і ганьбив лихих; але увесь час сміявся з власних злиднів і голив усіх, кого треба було; врешті-решт ви бачите, що я в Севільї…
Моя цирульня - за чотири кроки звідси, блакитний будинок з олов'яними рамами, над дверима три мисочки, на руці око. «Consilio manuque. Фігаро».
Ім'я літературного героя Фігаро увійшло до числа найвідоміших персонажів не тільки французької, але й світової літератури. Пройдисвіт і балакун Фігаро, за жодних обставин і негараздів не втрачає самовладання та доброго настрою. «Своєю майстерністю, мов чарами, маю приспати пильність, пробудити любов, знищити ревнощі, пустити в діло інтригу й усунути всі перешкоди…». Динамічність дії, чудова словесна гра і майстерно закручені інтриги стали запорукою популярності комедії Бомарше в усі часи. Фігаро, за словами, його творця, - «найспритніша людина з усієї своєї нації».

Comédie-Française. В цьому театрі 23.02.1775 року відбулась прем'єра вистави 


Цікаві факти

«Севільський цирульник» був спочатку написаний у формі фарсу для домашнього театру Ленормана д'Етноль, в світському гуртку якого Бомарше відзначався як автор і актор. Він складав фарси і маленькі п'єси. Величезний успіх п’єси «Севільський цирульник» спонукав автора переробити її в комічну оперу для театру «Італійської комедії». Але провідний артист театру, Клерваль, відмовився грати Фігаро, тому що колись сам був цирульником. Тоді Бомарше передав п'єсу акторам театру «Комеді Франсез», де відбулася прем'єра 23 лютого 1775 року.
Для задуму «Севільського цирульника» Бомарше використав один із своїх ранніх творів «Паламар», написаний на основі іспанської інтермедії, в основі якої було три дійові особи: стариган, молода красуня і хитрий коханець-зальотник. Автор зберіг це традиційне тріо, однак трансформував жанрову специфіку фарсу у водевіль, а відтак у комедію.
«Севільський цирульник» й особливо «Весілля Фігаро» йшли на сцені багатьох українських театрів. Перша постановка «Весілля Фігаро»  відбулася в театрі ім. Івана Франка. Гнат Юра виступив як перекладач, режисер та виконавець головної ролі. Починаючи з прем'єри, що відбулась 27 серпня 1920 року, ця вистава тринадцять років не сходила з афіш театру.
«Ле Фігаро» - щоденна французька газета, заснована в 1826 році і отримала назву на честь героя п'єс Бомарше - Фігаро. З його ж п'єси «Весілля Фігаро» взято й девіз газети, надрукований просто під її назвою: «Де немає свободи критики, там жодна похвала не може бути приємною».
Саме герой Бомарше хизувався в кокетливої курточці, якій судилося увійти в історію. Драматург так описує костюм Фігаро: «На голові - сітка; білий капелюх з кольоровою стрічкою; на шиї недбало пов'язана шовкова косинка; атласні жилет і штани, оторочені сріблом, з ґудзиками й петлями; великий шовковий поясок; на ногах підв'язки з китицями; яскрава куртка з великими вилогами такого самого кольору, як і жилет; білі панчохи й сірі черевики». Жакет в стилі «Фігаро» спочатку був курточкою з декоративними плечима без коміра. Але якби не «Севільський цирульник» великого Бомарше, модний світ так би і не дізнався про жакеті в стилі «Фігаро».


«Севільський цирульник» на театральній сцені


Рим, театр «Арджентіна» - один з найвідоміших театрів Рима. Бере назву від площі Торре-Арджентіна, на якій розташований. На сцені театру відбулися прем'єри багатьох знаменитих італійських опер.








Жанр - опера в 2-х діях
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Лібрето - Чезаре Стербіні
Перша постановка - 20 лютого 1816 року
У 1816 році Джоаккіно Россіні взявся за роботу над новою оперою для театру «Арджентіна» з нагоди майбутнього карнавалу. Стрімкість, з якою створювався «Севільський цирульник» дивовижна. Опера була написана за 13 днів. Спочатку вона називалася «Альмавіва, або Марна обережність». Перша вистава відбулася 20 лютого 1816 року, але закінчилася провалом. Виконавець партії Альмавіви забув взяти з собою гітару під час серенади, дон Базиліо зачепився за цвях і не міг зійти з місця. На довершення всього на сцену вибігла кішка ... Але Джоаккіно Россіні чекав успіх. Опера була поставлена в інших містах Італії, а потім і на інших сценах Європи, ставши однією з найпопулярніших.



Il Barbiere di Siviglia [Text] : Melodramma buffo in due atti / di Cesare Sterbini. – Musica di Gioachino Rossini. – [dalla commedia omonima di Pierre-Augustin Caron de Beaumarchais]. – Milano, Roma, Napoli, Parigi, Londra, Lipsia, Buenos-Aires. : Ricordi & C., editori-stamatori : New-York : Boosey & Co, [1897]. – 44 p., 200x135. – ita (rilegato) : 1 r. 60 k.







«Севільський цирульник» - опера італійського композитора Джоаккіно Россіні в двох діях. Оперне лібрето за авторством Чезаре Стербіні (1784-1831) створено на основі однойменної комедії французького драматурга П'єра Бомарше (1732-1799), написаної в 1773 році. 
Тит. л .: шт.слепого тиснення «G. RICORDI & C | 7 09 »


Національна опера України - театр опери і балету у Києві, заснований 1867 року. Поштовхом до створення постійно чинного театру стали успішні гастролі італійських оперних труп у 1865-1866 роках. У репертуарі театру - понад півсотні п'єс. Вас чекає зустріч з виставами Джоаккіно Россіні, Гаетано Доніцетті, Шарля Гуно …






Жанр - опера
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Режисер-постановник - Дмитро Гнатюк
Прем’єра - 25 жовтня 1990 року
Починаючи с 1927 року опера неодноразово ставилася на київський сцені. Постановка 1990 року продовжує полонити слухачів тонким гумором, мелодійною щедрістю та віртуозним блиском вокальних партій.



Київський театр оперети - організовано у 1934 році. Театр розміщено у будівлі колишнього Троїцького народного дому, збудованого на початку ХХ століття на благочинні кошти. Саме в приміщенні Троїцького народного дому Микола Садовський у 1907 році заснував перший стаціонарний театр в Україні. На сцені теперішньої оперети працювали корифеї українського театру початку ХХ століття. Примою була Марія Заньковецька, а у 1916 році тут розпочав свою акторську діяльність Лесь Курбас.



Жанр - опера
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Режисер-постановник - Богдан Струтинськи.
На сцені Національної оперети глядач  побачить сучасне сценічне втілення твору - що є найголовнішою «інтригою» постановки.


Одеський театр опери та балету - найкращий театр Одеси та України. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Фердинандом Фельнером і Германом Готлібом Гельмером у стилі віденського бароко.







Жанр - опера в 2-х діях
Композитор - Джоаккіно Антоніо Россіні
Лібрето - Чезаре Стербіні
Театральна площа, 8. На початку XIX століття на цьому місці стояв перший міський театр, де відбулася 31 серпня 1821 року прем'єра вистави «Севільський цирульник». Партії на прем'єрі опери виконували італійською мовою.


Література про життєвий і творчий шлях П'єра-Огюстена Карона де Бомарше

  • Бомарше Пьер-Огюстен Карон де (1732-1799) // О. Таглина. Все о Париже. - Харьков, 2013. - С. 86 - 87.
  • Бомарше (1732-1799) // С. Д. Артамонов. История зарубежной литературы XVII-XVIII вв. - М., 1978. - С. 451 - 478.
  • Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії // Г. Й Давиденко, М. О. Величко. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття. - К., 2009. - С. 131 - 136.
  • Грандель, Фредерик. Бомарше / пер. с фр. Л. Зониной, Л. Лугиной. - М., 1985. - 398 с.
  • Денисенко, Анатолій. Драматург, дипломат, і… Знаменитий годинникар // Історичний календар. - К., 2007. - С. 44 - 45.
  • Зернова Р. Пьер Огюстен Бомарше // Писатели Франции. - М., 1964. - С. 248 - 261.
  • Зонина Л. Жизнь и похождения Пьера Огюстена Карона де Бомарше // Бомарше. Драматические произведения. Мемуары. - М., 1971. - С. 5 - 21. - (БВЛ).
  • Матвіїшин, Володимир. Бомарше та його весела трилогія про Фігаро // П’єр-Оґюстен Бомарше. Севільський цирульник. - Харків, 2010. - С. 3 - 18.
  • Михайлова И. Н. Искусство и литература Франции с древних времен до ХХ века / И. Н. Михайлова, Е. Г. Петраш. - М., 2005. - С. 217.
  • Обломиевский Д. Д. Бомарше // История всемирной литературы. Т. 5. - М., 1988. - С. 147 - 149.
  • Фигаро: [Герой комедий Бомарше] //  Кристиан Ромен. 100 персонажей мировой литературы. - Урал- LTD, 1997. - С. 453 - 459.  


Немає коментарів:

Дописати коментар

Надеемся на комментарии