Самійло Величко - літописець українського козацтва: до 350-річчя від дня народження

«Самійло Величко - монументальна наша літературна постать. Його життя, минувши всілякі служби, пішло для того, щоб написати найбільший літопис, що його знає українська історіографія» Валерій Шевчук

Самійло Васильович Величко, автор видатної літературної пам’ятки XVIII століття, народився на Полтавщині в козацькій родині. Навчався в Києво-Могилянський колегії, де оволодів німецькою, польською, грецькою мовами і латиною. В 1690 році  Величко почав служити канцеляристом у генерального писаря Війська Запорозького Василя Леонтійовича Кочубея.

«Я служив вірно і старанно, як веліла мені моя гідність, не тільки в усіляких домашніх справах мого пана, а найбільше писарем, включаючись до найпотрібніших і секретних на той час військових справ. Навіть до тих, що йшли самому пресвітлому всеросійському монарху Петру Олексійовичу, так само і циферних монарших справах, що були тоді від гетьмана до господаря волоського та мултянського про відправлення від мого пана кореспонденції, про яку не знала військова канцелярія. Прослуживши в таких великих невсипущих стараннях 15 років, я був завдяки тій моїй службі виправлений до військової генеральної канцелярії - це сталося на початку 1705 року, де поміж іншої братії моєї був я не останній в писарських справах протягом чотирьох років».

Самійло Величко брав участь у військовому поході через Правобережжя, Волинь і Галичину на допомогу Польщі в її війні проти Швеції. «У ті роки, коли шведські війська перебували в Польщі та Саксонії, я проходив з помічним малоросійським військом через тогобічну Малоросійську Україну, що лежить на захід від Корсуня й Білої Церкви».

На долю Самійла Величка випало чимало складних перипетій. «За ту мою довгочасну і вірну службу моя недоля заплатила мені крайнім нещастям в самому кінці 1708 року». Після страти Василя Кочубея він, як наближена до нього особа, потрапив до в’язниці, де йому довелося пробуті кілька років. З неволі він вийшов тільки в 1715 році. Самійло Величко поселяється спершу в Диканьці, в маєтку Кочубеїв, а потім у селі Жуки під Полтавою.

Протягом усього життя Самійло Величко збирав книги і манускрипти. У наукових бібліотеках дослідники часто потрапляють на старовинні фоліанти з написами «З книг Самоїла Величка, канцеляриста». Серед них є не тільки історичні хроніки, літописи, документи, а й художні твори.

Останні роки життя Самійло Величко цілком присвятив літературній творчості. Він вивчав багато історичних джерел польською, російською, німецькою, латинською мовами. І рядок за рядком став створюватися видатний твір в український історії і культурі - Літопис Самійла Величка.  

Літопис Самійла Величка

Як історик Самійло Величко прагнув створити грандіозну картину воєнних подвигів і випробувань, слави і зрад, засліплення пристрастями героїв і безмірних людських страждань, які випали на долю українського народу під час Національно-визвольної війни 1648 - 1654 років та Руїни.

Літопис Самійла Величка - перший фундаментальний твір української історико-мемуарної прози XVII-XVIII століття, в якому системно використано величезний масив джерел. Рукопис  поділений на три томи. Перший том закінчується 1659 роком. Другий том охоплює події 1660 - 1686 років, а третій - з 1687 по 1700 роки.

Щедре використання документів - послань, королівських, царських, гетьманських універсалів, листування гетьманів із запорозькими кошовими, молдовськими господарями, владиками надає Літопису Самійла Величка історичної достовірності.

«Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки….

Отож, ласкавий читальнику, коли що здається тобі в цій моїй праці непевне й неправильне, то може, воно так і є. Ти ж бо, коли добудешся досконаліших козацьких чи якихось інших літописів, забудь лінощі, полай мене за невіглавство в цій справі, покладаючись на ті правдивіші літописи, але не знищуючи й моєї нікчемної праці, виправ мене даним тобі від Бога розумом. Бо нині, через сімдесят років після війни Хмельницького, важко домагатися досконалого знання і правди про військові події…».

Величко, Самійло. Літопис. Т. 1 / пер. з книжної української мови, вступ стаття, комент. В. О. Шевчука ; відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ : Дніпро, 1991. - 371 с. - (Давньоруські та давні українські літописи).

Літопис Самійла Величка разом з Літописом Самовидця, Літописом Григорія Граб’янки й «Історією Русів» творить комплекс козацької історіографії. Це - історичне першоджерело, перший том якого охоплює події 1648-1659 років на Україні.

Величко, Самійло. Літопис. Т. 2 / пер. з книжної української мови, вступ стаття, комент. В. О. Шевчука ; відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ : Дніпро, 1991. - 642 с. - (Давньоруські та давні українські літописи).

Другий том продовжує опис подій першого тому і закінчується 1700 роком. Це - документальне першоджерело. Книга містить науковий коментар, широко ілюстрована.

Збірник козацьких літописів : Густинський, Самійла Величка, Граб’янки. - Київ : Дніпро, 2006. - 976 с., іл.

Цей збірник - унікальний корпус козацької історіографії. До нього входять: Густинський літопис - видатна пам'ятка української історичної прози першої половини XVII століття, що охоплює основні події всесвітньої історії, літописну історію Київської Русі, південно-руських князівств XII-XIV століття, Литовської Русі аж до історичних витоків козацтва. Літопис Самійла Величка - наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII-XVIII століття у двох томах. Перший том охоплює події 1648-1659 років на Україні. Другий продовжує опис подій і закінчується 1700 роком. Закінчує збірник літопис Граб’янки - розповідь про походи та битви козацькі XVI-XVIII століття. Перебіг з писань різних літописців та з щоденника, писаного на війні, що точилася з поляками, зібраний зусиллями полковника Григорія Граб’янки та підтверджений самобутніми свідченнями старих жителів міста Гадяча 1710 року.

Цікаві факти

Літопис Самійла Величка написано тогочасною літературною мовою, у якій книжні елементи поєднуються з живою народною говіркою. Автор обіцяє читачеві, що писатиме «простим стилем і нарічієм козацьким». Текст Літопису пересипаний влучними народними виразами, порівняннями, прислів’ями і приказками.

Центральною постаттю Літопису виступає Богдан Хмельницький. Розповідь про нього починається з 1648 року. Крізь призму дій та особистих якостей гетьмана Самійло Величко аналізує та оцінює вчинки, поведінку інших героїв. Автор Літопису докладно відтворює життєпис Богдана Хмельницького, зітканий з описів битв, які відбувалися під його проводом, дипломатичних акцій, стосунків з козацьким оточенням, володарями сусідніх держав.

Улюбленим героєм Самійла Величка був уславлений запорозький кошовий Іван Сірко. Автор описує його численні походи на турків і татар, захоплюється відвагою та військовими хитрощами. Монументальний образ Сірка постає в листі до кримського хана, а також в оповіданнях про здолання в січі турків і кримський похід у 1678 році.

У 1840 році на аукціоні, де розпродавали рукописи з колекції відомого збирача стародруків та рідкісних видань Івана Петровича Лаптєва, Літопис Самійла Величка придбав російський історик і колекціонер Михайло Петрович Погодін. Він передав рукопис у Київську археографічну комісію, головою якої на той час був історик Судієнко Михайло Йосипович.  Літопис Самійла Величка видавався упродовж ряду років. В 1848 році вийшов в світ перший том, потім в 1851 - другий,1855 - третій,1864 - четвертий том. Але це відання дійшло до наших днів не повністю.

Друге видання Літопису Самійла Величка вийшло в Києві 1926 року. Третє в перекладі Валерія Шевчука сучасною літературною мовою побачило світ в 1991 році. Оригінал рукопису твору зберігається у відділі рукописів Санкт-Петербурзької публічної бібліотеки. Планується відновлення автентичного тексту Літопису Самійла Величка і підготовка його до друку.

Література про життєвий і творчий шлях Самійла Величка

Величко, Самійло (1670-1728) - український літописець, автор монументального історичного й літературного твору // Олена Апанович. Козацька енциклопедія для юнацтва : книга статей про історичне буття українського козацтва. - Київ, 2009. - С. 75 - 81.

Книжка видатного історика і письменниці Олени Михайлівни Апанович адресована найширшим читацьким колам. Залучення широкого спектра наукових джерел, всебічність охоплення історичної інформації поєднані з популярністю, художністю викладу, що значно полегшує сприйняття історичного матеріалу. Саме тому книжка виконуватиме не тільки довідкову, енциклопедичну функцію, а й стане захоплюючим читанням для всіх небайдужих до історії, сприятиме вихованню національної свідомості, утвердженню в суспільстві української національної ідеї.

Літопис Самійла Величка // Я. П. Запаско. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. - Львів : Світ, 1995. - С. 449 - 455.

У монографії висвітлюється неперехідна цінність рукописного мистецтва - важливої галузі духовної культури українського народу, багатого джерела вивчення його історії, мови, літератури, художньої творчості. Простежується тісний зв’язок його мистецтва з соціально-економічними, політичними й культурними умовами розвитку суспільства. Монографія проілюстрована кольоровими та чорно-білими репродукціями сторінок, зразків мініатюр і декоративних прикрас. «Українську рукописну книгу» щорічне авторитетне журі фахівців книжки в Парижі визнало кращим виданням в Україні, книгою № 1 за 1995 рік. На державному конкурсі мистецтва книги (серпень, 1996) вона отримала найвищу мистецьку нагороду - диплом імені Георгія Нарбута, а на Форумі видавців у Львові удостоєна Гран-прі.

Поетика бароко в українських літописах // Валерій Шевчук. Муза Роксоланська : українська література XVI - XVIII століть : у 2-х кн. Книга друга : Розвинене бароко. Пізнє бароко. - Київ, 2005. - С. 46 - 64.

Друга книга оригінального дослідження фактично є історією літератури Козацької держави й охоплює другу половину XVII століття, яку автор розглядає як період розвиненого бароко, і XVIII століття - період пізнього бароко. Аналізуючи цей напрочуд своєрідний відтинок історії української літератури, автор вписує твори в життя, проблеми і складнощі становлення Козацької держави. Читач переконається, що література тієї доби аж зовсім не була схоластичною, твореною у відриві від життя, а навпаки, найчастіше з ним пов’язана. Досі так широко і в такому розрізі література вказаної доби не розглядалася.

Мемуарно-історична проза  // Історія української культури : у 5 томах. Т. 3.  Українська культура другої половини XVII - XVIII століть / ред. В. А. Смолій. - Київ, 2003. - С. 950 - 961.

Вперше в історії нашої держави системно викладається багатовікова історія української культури, її самобутність та зв’язки з іншими культурами, її внесок у світову культурну спадщину.

Літопис Самійла Величка // Історія української літератури : у 12 томах. Т. 2 Давня література (друга половина XVI - XVIII ст.) / наук. ред. Віра Сулима, Микола Сулима. - Київ, 2014. - С. 452 - 458.

Другий том присвячено давній українській літературі доби першого національного відродження та раннього бароко (друга половина ХVI - перша половина ХVIII століття), а також літературі пізнього бароко, коли посилилися процеси секуляризації і формування літератури як повноправного явища світської культури (друга половина ХVIII століття).

 ***

• Величко Самійло - козацький літописець // Євген Онацький. Українська мала енциклопедія : у 4-х томах. Т. 1 / упоряд. та наук. ред. д. і. н. Сергій Білокінь. - Київ, 2016. - С. 127.
• Величко Самійло - видатний козацький літописець // Енциклопедія українознавства : у 11 томах. Т. 1 / голов. ред. проф. д-р Володимир Кубійович. - Львів, 1993. - С. 226.
• Величко Самійло - історик, педагог, козацький літописець // Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія. Т. 2. - Київ - Львів- Тернопіль, 2014. - С. 565 - 568.
• Давня українська проза. Козацькі літописи // Борис Степанишин. Давня українська література в школі. - Київ, 2000. - С. 324 - 334.
• Єфремов, Сергій. Історія українського письменства. - Київ, 1995. - С. 209 - 210.
• Козацькі літописи // М. С. Грицай, В. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. Давня українська література / за ред. професора М. С. Грицая. - Київ, 1989. - С. 280 - 293.
• Козацькі літописці Самійло Величко і Григорій Граб’янка // Георгій Мельничук. 1000 незабутніх імен України. - Київ, 2005. - С. 90 - 92.
• Козацький апологет Самійло Величко // Петро Кралюк. Козацька міфологія України : творці та епігони. - Харків, 2017. - С. 152 - 157.
• Літопис Самійла Величка // Українська література ХІ - XVIII ст. : хрестоматія / уклад. : П. В. Білоус, Г. Д. Левченко, О. П. Білоус ; за ред. П. В. Білоуса. - Київ, 2011. - С. 520 - 520.
• Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко // Валентина Соболь. 12 подорожей в країну давнього письменства. - Донецьк, 2003. - С. 75 - 84.
• Мишанич О. В. Величко Самійло Васильович - український історіограф і письменник // Українська літературна енциклопедія : в 5 томах. Т1 / редкол. : І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. - Київ, 1988. - С. 284.
• Павленко, Сергій. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. - Київ, 2005. - С. 211 - 212.
• Подвиг Самійла Величка // Михайло Слабошпицький. З голосу нашої Кліо : події і люди української історії. - Київ, 1993. - С. 227 - 230.
• Самійло Величко // Юрій Шаповал. Мить історії : 366 мініатюр про людей і події. - Київ, 2019. – С. 54.
• Самійло Величко - козацький літописець // Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2-х томах. Т. 1. - Київ, 2002. - С. 298 - 299.
• Самійло Величко та його літопис // Валерій Шевчук. Дорога в тисячу років : роздуми, статті, есе. - Київ, 1990. - С. 184 - 208.
• Сас П. М. Величко Самійло (Самоїл) Васильович та його літопис // Енциклопедія історії України : в 10 томах. Т. 1 / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. - Київ, 2003. - С. 472 - 473.
• Таїрова-Яковлева, Тетяна. Гетьмани України : історії про славу, трагедії та мужність. - Київ, 2019. - 424 с.
• Шевчук В. Козацьке літописання як чинник державотворення // Розбудова держави. - 1994. - № 2. - С. 16 - 21.
• Шевчук В. Про давню українську прозу, зокрема про літописи // Слово і час. - 1993. - № 10. - С. 57 - 65.