Пам’ятки китайської літератури з найдавніших часів до XVIII століття

Скарбниця художньої літератури Китаю налічує величезну кількість творів. Найдавніші, що дійшли до нас пам'ятники китайської літератури, відносяться до першого тисячоліття до нашої ери. Це «Книга пісень» і «Книга змін». Перший поет, ім'я якого відомо в історії китайської поезії - Цюй Юань (бл. 340 - ок. 278 до н. е.). Найбільш відомими поетами епохи Хань (260 до н. е. - 220 н. е.) були Лу Цзи, Мей Шен, Ян Сюнь. Особливо популярна була поезія Тао Юань Миня, яка близька і зрозуміла простому народу:

«У світі життя людини не має коренів глибоких.

Упурхне вона, немов над дорогою легка пил ...»

Знаменитим поетом був Сун Юй, що жив в ІІІ столітті до н. е. Його лірика пронизана відчуттям радості життя. Поета називають в Китаї співаком любові і жіночої краси. Серед блискучої плеяди літераторів епохи Хань виділяється видатний поет Сима Сянжу. Урочистим стилем він оспівував могутність імперії та «великої людини» - імператора У-ді. Знаменитими поетами перших століть нової ери були Лу Цзя, Цзя І, Цзі Кан.

За часів династії Хань написана головна китайська історична праця - «Історичні записки» Сима Цяня. Він детально описав історичні події та особистості. Це - високохудожній зразок історичної літератури, що зробив глибокий вплив на подальшу китайську прозу і драму. Роботи істориків, філософів, поетів того часу займали почесне місце в імператорських бібліотеках.

Вершиною культурного розвитку країни вважаються часи правління династій Тан (618-907) і Сун (960-1270). У «Повне зібрання Танських віршів» увійшли твори 2300 поетів. Складанням віршів захоплювалося майже все освічене китайське суспільство. Вірші дарували друзям, родичам, покровителям, їх надсилали поштою і влаштовували змагання поетів.

В епоху Сун з'явилися перші китайські повісті, мова яких близька до розмовної. За часів династій Мін (1368-1643) і Цин (1644-1911) великого поширення набули романи, які вплинули на китайську культуру і переведені пізніше на багато мов світу.

Цікаві факти

Цан Цзе, придворний історіограф міфічного імператора Хуан Ді, вважається творцем китайської писемності - набору піктограм, які стали основою для подальшого виникнення ієрогліфів, що послужило причиною відмови від вузликового письма.

Перші китайські книги написані на бамбукових або дерев'яних планках. Передбачається, що бамбукова книга виникла в XIV - XIII століття до н. е. і проіснували до ІІ століття н. е. На бамбукових планках, довгих або вузьких, вміщувалося невелика кількість ієрогліфів. Планки пов'язували в певному порядку шкіряним або шовковим шнуром. Книга виходила громіздка, незручна для читання. Почався пошук нового матеріалу для письма. У V-IV століття до н. е. стали писати на шовку, але він був занадто дорогим.

Винаходом паперу людство завдячує Китаю. У книжці «Історія Другої Ханської династії» є згадка про те, що винайшов папір чиновник Цай Лунь, який у 105 році до нашої ери запропонував переробляти для цієї мети молоді пагінці бамбуку, кору тутових дерев, верби, коноплі, а також старі рибальські сіті та зіпсований одяг. Не відразу папір було оцінено по достоїнству. Його стали вживати лише в ІІІ столітті нашої  ери, а в кінці династії Цзінь (IV століття н. е.) вийшов імператорський указ про перехід з бамбукових планок на папір. Рецепт виготовлення паперу в Піднебесній був великою державною таємницею, проте монополія на його виготовлення скінчилася на початку ХІІІ століття.

На бамбукові планки текст наносили загостреними дерев'яними паличками, вмочуючи їх у чорний лак, виготовлений з деревного соку. З переходом китайської писемної культури на новий матеріал - шовк - були винайдені волосяна кисть і туш. Кисть виготовлялася з пучка хутра соболя або лисиці, якому надавалася конусоподібна форма, і  кріпився до бамбукової ручці. Рецептура приготування туші на основі лампадної сажі датується V - IV століттями до н. е. Згодом в туш для блиску додавали яєчний білок, мускус і сік рослини. Туш зберігалася у вигляді твердих блоків, які розтиралися на спеціальних кам'яних плитах. Безпосередньо перед вживанням туш розбавлялася водою і наливалася в спеціальний прилад. Писальний матеріал, кисть, туш і плитка для розтирання туші мають загальну назву «Чотири коштовності».

Техніка друкування зародилася в часи стародавнього Китаю, Єгипту і Месопотамії. У Китаї за династії Хань використовували метод вирізання тексту і малюнків на дерев'яних дошках, які заливали чорнилом і друкували, притискаючи до тканини, а за династії Тан - до паперу. У VIII - IX століття в Китаї утвердився спосіб масового зняття копій - ксилографія. За його допомогою були віддруковані такі шедеври, як буддистська «Алмазна Сутра» (868 рік).

Саме китайський винахідник Бі Шен в 1040-1048 роки виготовив рухомі зображення ієрогліфів китайської мови. Матеріалом для такого шрифту служила глина. Склавши з окремих зображень ієрогліфів текст, сформувавши його в спеціальну текстову форму і покривши її фарбою, Бі Шен накладав на таку форму паперовий лист і так отримував відповідні тексти.

В Китаї у 1340 році червоним і чорним кольором була видрукувана буддистська книга «Коментарі Сутри». Це найдавніша в світі книга, видрукувана в дві фарби. А найбільший китайський енциклопедичний словник був складений в XV столітті і включав 1195 томів.

Поезія

Китайська поезія - одна з найдавніших національних поетичних традицій у світі. Антологія «Канон поезії» і звід поетичних творів Китаю ІІІ століття до н. е. царства Чу «Чуські строфи» - два основоположних пам'ятника усієї китайської художньої словесності, в яких закладені всі поетичні форми, що вплинули на появу жанрових різновидів національної поезії: оди-фу, пісні-юзфу і віршів-ши.

Шицзин : книга песен и гимнов / пер. с кит. А. Штукина ; подгот. текста и вступ. ст. П. Федоренко ; коммент.  А. Штукина. - Москва : Художественная литература, 1987. -  351 с.

«Шицзін» - «Книга пісень і гімнів» - найдавніший китайський літературний пам'ятник. Народні пісні, оди і культові гімни створювалися в XII-V століттях до н. е. Конфуцій зібрав їх в одну книгу «для торжества ідеального стану речей». Як говорив в I столітті до н. е. стародавній китайський історик Сима Цянь, вони склали поетичну літопис, що відобразила життя, духовні інтереси і давню культуру китайського народу.

Поэзия эпохи Тан (VII - XX веков) / пер. с кит. ; ред. кол.  Л. Делюсин, Т. Редько, В. Сорокин и др. ; сост. и вступ. ст. Л. Эйдлина. - Москва : Художественная литература, 1987. - 479 с.

Поезія епохи Тан в Китаї - величезний світ високих людських почуттів і думок, художніх одкровень і філософських узагальнень. Життя природи і її сприйняття людиною, радості і печалі земного існування, любов до батьківщини, дружба, щастя спілкування і смуток при розлуці, громадянські мотиви, вірність ідеалам  в цьому поезія танських ліриків. У цьому томі представлено творчість Мен Хаожаня і Ван Вея, Лі Бо і Ду Фу, Бо Цзюйн і Сикуни Ту, чиї творіння назавжди увійшли в скарбницю світової культури, а також вірші ще п'ятдесяти найбільш відомих танських поетів.

Яшмовые ступени : из китайской поэзии эпохи Мин (XIV-XVII веков) / пер. с кит. и предисл. Ильи Смирнова. - Москва : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1989. - 351 с.

Книга охоплює три століття класичної китайської поезії - час правління династії Мін. Особливість збірки полягає в тому, що його основою є вірші, які цінувалися китайською поетичною традицією у особі найбільших середньовічних укладачів антологій. Окремий розділ книги відведено перекладам зі спадщини чудового поета Гао Ци.

Проза «малих» і «середніх» форм

Художня проза займає найважливіше місце в літературній спадщині Китаю. Першою з'явилася розповідь - «сяошо», в який використовувалися фольклорні мотиви і образи. Одним з жанрів, що з'явилися в Танський період, була новела, відома в сучасному китайському літературознавстві як «чуаньці». Танська новела, як правило, невелика за розміром, її відрізняє цікавість сюжету і динамічність дії. Всі ці якості в поєднанні з обов'язковою новизною сюжету ріднять чуаньці з європейської новелою. Найбільш популярним в китайській прозі став пісенно-розповідний жанр, побудований на поєднанні віршів і прози. В XI-XVIII століття широкого поширення набула повість «хуабень» - «міська» новела з різними сюжетами, заснованими на національних легендах і переказах.

Заклятие даоса : китайские повести XVII века / пер. с кит. ; предисл. и коммент. Д. Н. Воскресенского. - Москва : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1987. - 317 с.

Книга знайомить з одним з провідних жанрів середньовічної китайської літератури – «міською» повістю. У неї включені твори із знаменитих збірок, складених в XVII столітті Фен Менлун і Лін Менчу. Ряд повістей належить до «судового циклу», в інших - дидактичний або авантюрний сюжет.

Оповідки Давнього Китаю : збірник / пер. з кит. І. Зуєв та О. Лишега ; вступ. слово Г. Хорошилова. - Київ : Дніпро, 1990. - 142 с., іл.

До збірника увійшли повчальні оповідки жанру «юйянь» з життя Давнього Китаю, подані жваво, легко й дохідливо. В них засуджуються чесноти, виразно звучить заклик до самовдосконалення.

Проделки праздного дракона : двадцать пять повестей XVI - XVII веков / пер. с кит. Д. Воскресенского ; редкол. : Г. Гоц, Л. Делюсин, Д. Мамлеев и др. ; сост., вступ. статья и коммент.  Д. Воскресенского. - Москва : Художественная литература, 1989. - 719 с. - (Б-ка китайской литературы).

Повісті (хуабень) - героїчні, чарівні, любовні - створювалися середньовічними оповідачами і оброблялися пізніше літераторам. Постійні персонажі повістей - торговці і розбійники, перевертні і духи, воєначальники, співачки і ченці.

Пу Сунлин. Монахи-волшебники. Рассказы о людях необычайных / пер. с кит. В. Алексеева ; сост. Н. Федоренко ; предисл. и коммент. В. Алексеева. - Москва : Правда, 1988. - 580 с., ил.

Книгу класика китайської літератури XVII століття Пу Сунліна (Ляо Чжая) склали збірки новел «Ченці-чарівники» і «Розповіді про людей надзвичайних». Спираючись на традиції народної літератури епохи Сун, що існувала «на ринках і біля колодязів», письменник у фантастичній і гостро сатиричній формі висміює багатіїв і захищає тих, хто чесний і справедливий, розумний і талановитий.

Путь к Заоблачным Вратам : старинная проза Китая / пер. с кит. ; сост., вступ. ст. и примеч. И. Смирнова ; ил. И. Гусевой. - Москва : Правда, 1989. - 608 с., ил.

До збірки увійшли кращі зразки оповідної прози стародавнього і середньовічного Китаю різних епох від I до XVII століття: новели, що відтворюють світ історичних переказів з благородними героями-розбійниками, які борються зі злом; повісті про суддів, що зображують звичаї середньовічного міста, з елементами фантастичного і побутового детектива; розповіді про духів, лисиць-перевертнів з дивовижними перетвореннями і ін. Ці твори, завжди повчальні й цікаві, малюють яскраву картину життя старого Китаю.

Рассказы у светильника : китайская новелла XI - XVI веков / пер. с кит., предисл. и коммент. К. И. Голыгиной. - Москва : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. - 410 с.

Збірник містить переклади старих китайських новел, написаних на книжній мові «веньян». До нього увійшли зразки оповідної прози з найбільш відомих зібрань різних епох, передають характер і стиль цього найважливішого жанру середньовічної китайської словесності.

Удивительные истории нашего времени и древности / пер. с кит. и коммент. В. А. Вельгеса и И. Э. Циперович. - Москва : Художественная литература, 1988. - 479 с. - (Б-ка китайской литературы).

До збірки середньовічних китайських повістей увійшли найбільш захоплюючі і гостросюжетні повісті XVI - XVII століть - періоду, який по праву вважається «золотим віком» в історії розвитку китайської міської повісті. Вони створені безіменними письменниками в манері популярних свого часу оповідань вуличних оповідачів-професіоналів. Ці повісті зображують різні сторони китайського середньовічного побуту, звичаї і психологію людей, що жили в ті далекі від нас часи.

Роман

Найпізніший за часом виникнення рід китайської оповідної прози - роман. Початковий етап його становлення припадає на XIV століття, а розквіт і пік популярності на епоху Цін. Класичний китайський роман зазвичай починається і закінчується віршованими передмовою і післямовою повчального характеру.

Традиційно китайські романи розділяються за тематичними напрямками. Еталоном історичного роману вважається «Троєцарствіє» Ло Ганьчжуна - епічне оповідання про події кінця ІІ - початку ІІІ століть. У серії авантюрно-пригодницьких романів особливе місце займають «Річкові заплави» Ши Найана - легенди про «благородних розбійників». Сага про багате сімейство «Сон в червоному теремі» Цао Сюеціня яскравий зразок побутового роману. Серед дидактичних романів найвідоміший твір У Цзін-Цзи «Неофіційна історія конфуціанців». Перлина серії любовних романів - «Квіти оливи в золотій вазі, або Цзин, Пін, Мей». Феноменальною популярністю в Китаї користується роман «Подорож на захід» У Ченьеня - неперевершений шедевр всієї китайської художньої прози.

У Цзин-Цзы. Неофициальная история конфуцианцев : роман /пер. с кит.  Д. Воскресенского. - Москва : Изд-во «Гудьял-Пресс», 1999. - 640 с.

У Цзін-цзи (1701-1754) - письменник, поет. Уже в самому кінці життя він закінчив свій перший і єдиний твір у прозі - роман «Неофіційна історія конфуціанців», який в повній мірі можна назвати одним з видатних зразків китайської класичної літератури. У Цзін-Цзи хотів показати життя не так, як її зображували «офіційні» історики того часу. Він прагнув розкрити внутрішні процеси в житті суспільства, допомогти читачеві побачити ті непомітні важелі, які рухали в той час помислами і вчинками людей. Малюючи життя конфуціанців, представників різних верств населення, письменник по суті показав все суспільство цілком, від нижчої його сходинки до імператорського двору.