Найзнаменитіші літературні героїні зі сторінок минулих століть

«У долі немає випадковостей; людина швидше створює, ніж зустрічає свою долю »

Абель-Франсуа Вільмен

Клеопатра, Марія Стюарт, Мотря Кочубей, Марія-Антуанетта, Марія Валевська...

Клеопатра

Ореол слави, яким оточено ім'я цієї видатної жінки, до сих пір не має собі рівних. Клеопатра остання з царських правителів Стародавнього Єгипту з династії Птолемеїв, дочка Птолемея XII. У світову історію вона увійшла під ім'ям Клеопатра VII Філопатор. Резиденція Птолемеїв Олександрія була найбільшим центром ремесла, торгівлі і культури. У гавані Олександрії заходили сотні кораблів з усіх кінців елліністичного світу. На острові Фарос, з яким Олександрія була з'єднана довгим насипом, був побудований знаменитий маяк висотою 100 метрів. Цей маяк в давнину вважався одним з чудес світу. Місто було побудоване видатним архітектором Дейнократом з Радоса. Олександрія ділилася на п'ять кварталів. У царському кварталі були розташовані палац Птолемеїв, театр, Мусейон, бібліотека. У місті було безліч садів, храмів, парків. Олександрія була найбільшим культурним центром епохи еллінізму. У ній жили і працювали видатні вчені, поети, художники і архітектори того часу. Клеопатра отримала прекрасну освіту і вільно говорила на декількох мовах, вивчала філософію, була добре знайома з літературою і грала на різних музичних інструментах.

Давньогрецький історик Плутарх в біографії Марка Антонія описує зовнішність Клеопатри так «…Краса цієї жінки була не тою, що зветься незрівнянною і вражає з першого погляду, зате обличчя її відрізнялося чарівною красою, і тому її зовнішність, що поєднувалася з рідкісною переконливістю мови, з величезною чарівністю, протягала в кожному слові, в кожному русі, дуже міцно врізалася в душу. Самі звуки її голосу пестили і радували слух, а мова була наче багатострунний інструмент, що легко настроюється на будь-який лад, на будь-яку мову ...»

Завдяки романтичним історіям, пов’язаних з її ім’ям, впродовж двох тисяч років єгипетська цариця Клеопатра вважалася втіленням краси, надихала художників, поетів і скульпторів на створення шедеврів. У художній літературі їй присвячено чимало творів, найвідоміші з яких – трагедія Шекспіра і п'єса Бернарда Шоу.

Шекспир, Уильям. Антоний и Клеопатра : трагедия / пер. с англ. - Харьков : Фолио, 2011. - 352 с.

Знаменита трагедія Вільяма Шекспіра, в основу якої покладена надзвичайна і сповнена драматизму історія фатального кохання знаменитого полководця римлянина Марка Антонія і цариці єгипетської Клеопатри. На думку критиків, ця п'єса належить до числа найбільш видатних творінь Шекспіра.

Хаггард Г. Р. Клеопатра : роман // Генри Райдер Хаггард. Клеопатра. Владычица Зари; пер. с англ. - Москва, 1991. - С. 5 - 292.

Роман «Клеопатра» вперше був опублікований в 1889 році. Генрі Райдер Хаггард створює ще одну легенду про знамениту Клеопатру VII, володарку незалежного Єгипту. У захоплюючій і живій манері розказана історія нездоланної любові і безжальної боротьби за трон Єгипту, чий тисячолітній спокій був порушений вторгненням чужоземних військ Олександра Македонського.

Шоу, Бернард. Цезар і Клеопатра : п’єса //  Бернард Шоу. Вибрані твори. Т. ІІ. - Київ, 2009. - С. 5 - 125.

П'єса Бернарда Шоу була написана в 1898 році і вперше поставлена на сцені в 1899 році. Дія п'єси відбувається в 48-47 роках до н. е. в Єгипті, куди Юлій Цезар прибув в ході громадянської війни і включився як вирішальна сила в династичний конфлікт між Клеопатрою і її братом Птоломеєм XIII.

Хоуссэй Г. Клеопатра; Эберс Г. Клеопатра; Хаггард Г. Клеопатра : исторические романы. - Москва : Новая книга, 1993. - 576 с. - (Всемирная история в романах).

Важко знайти в історії особистість, яку оточувало б так багато переказів і легенд. Три історичні романи, що увійшли в цю книгу, створюють живий образ правительки Стародавнього Єгипту.

Клеопатра

Жанр - історична драма

Режисер - Джозеф Манкевич

Рік - 1963

Сценарій фільму був заснований на книзі Карла Маріо Франдзеро та історичних оповіданнях Плутарха, Светонія і Аппіана.

Марія Стюарт

Ось уже чотири століття життєва трагедія Марії Стюарт привертає письменників і вчених. Марія Стюарт була дочкою шотландського короля Якова V і французької принцеси Марії де Ґіз. Народилася Марія вночі з 7 на 8 грудня 1542 року, а через 6 днів після народження помер її батько. Марія Стюарт була проголошена королевою Шотландії. Регентом країни при малолітньої королеві став Джеймс Гамільтон, найближчий родич Марії Стюарт і її спадкоємець.

Долю Шотландії і самої Марії вирішував регент, якій влітку 1543 року уклав Гринвичский договір, відповідно до якого Марія повинна була вийти заміж за сина короля Англії Генріха VIII принца Едварда, що означало фактично об'єднання Шотландії та Англії під владою однієї королівської династії. Однак незабаром між Англією та Шотландією спалахнула війна, в якій на боці шотландців виступив король Франції Генріх II. Після цього рука і серце маленької королеви були обіцяні спадкоємцю французького престолу Франциску. 7 серпня 1548 року королева Марія, якій на той час виповнилося лише п'ять років, відпливла до Франції.

Французький двір в ці роки вважався блискучим і витонченим серед усіх монархій Європи. Як стверджували сучасники, він поєднував традиції середньовічного лицарства і ідеали Ренесансу. Генріх II і Катерина Медичі були шанувальниками музики, поезії і мистецтва. У цій атмосфері росла і вчилася Марія Стюарт. Вона стала вивчати класичні та сучасні мови: латину, грецьку, італійську, іспанську, англійську, французьку. Марія навчається висловлювати свої почуття в поезії, чарівно співає, акомпануючи собі на лютні, і підкорює всіх танцями. Знаменитий іспанський драматург і поет Лопе де Вега захоплено складає їй гімни: «Зірки дарували її очам свій ніжний блиск, а ланітам - фарби, що додають їй настільки дивовижну красу ...».

24 лютого 1558 року в Соборі Паризької Богоматері відбулася весілля Марії Стюарт і дофіна Франциска. Цей чудовий день завершується балом з несподіваними сюрпризами. Шість кораблів з вітрилами з срібною парчі, немов погойдуючись на бурхливих хвилях, випливають в зал. Вони символізують щасливе плавання по хвилях життя, повної розкоші і блиску, але життєвий корабель Марії Стюарт попливе до інших, небезпечних берегів.

У той самий 1558 рік на англійський престол вступила Єлизавета, але претендувати на нього має і правнучка Генріха VII - Марія Стюарт. Перед юною Марією два шляхи. Вона може визнати свою кузину Єлизавету королевою Англії або захищати свої домагання зі зброєю в руках. Фатальним чином Марія Стюарт і її радники вибирають третій, самий згубний шлях ...

Марії Стюарт присвячені драми і романи, біографії та дискусії. Романтичний образ королеви надихнув італійського композитора Гаетано Доніцетті на створення опери «Марія Стюарт». Леся Українка присвятила їй вірш «Остання пісня Марії Стюарт».

Que suis je, helas!..

Що я тепер, о боже! жить мені для чого?

Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема,

Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,

Самої смерті прагну, більше вже нічого.

Не будьте, вороги, ненависні до того,

Хто в серці замірів владарних не здійма,

Бо муку більшую, ніж має сил, прийма,

Не довго втримувать вам лютість серця свого!

Згадайте, друзі, – ви, котрі мене любили, –

Що я без щастя-долі у житті сьому

Нічого доброго зробить не мала сили;

Кінця бажайте безталанню мойому,

Бо вже коли я тут недолі досить маю,

Хай буду я щаслива там, у іншім краю!

Цвейг, Стефан. Марія Стюарт : романізована біографія. - Київ : Глобус, 1992. - 349 с.

Відомий твір Стефана Цвейга, присвячений трагічній долі Марії Стюарт, королеви Шотландської, жінки, про життя якої створена така багата література – драми, романи, біографії.

Шиллер Ф. Мария Стюарт : драма // Фридрих Шиллер. Драмы. Стихотворения. - Москва, 1975. - С. 437- 592. - (БВЛ).

Історія Шотландської королеви Марії Стюарт захопила Шиллера ще в юності. Але тільки 26 квітня 1799 року Шиллер записав у своєму робочому календарі: «Почав вивчати історію Марії Стюарт». 4 червня новий запис: «Приступив до роботи над «Марією Стюарт». 24 липня була закінчена перша дія... 9 червня 1800 року він заносить в свій календар: «Закінчив «Марію Стюарт». Через п'ять днів, 14 червня 1800 року, відбулася прем'єра «Марії Стюарт» на сцені Веймарського театру.

Марія Шотландська

Жанр - драма, історичний

Режисер - Джон Форд

Рік - 1936

Дія відбувається в середині XVI століття. Марія Стюарт повертається з Франції в рідну Шотландію, щоб взяти управління країною в свої руки.

Мотря Кочубей

Про історію кохання гетьмана Івана Мазепи і юної Мотрі Кочубей ходять перекази та легенди. Мотря Кочубей народилася 1688 року на Полтавщині, в родині генерального судді Василя Кочубея та доньки полтавського полковника Любові Жученко (Кочубей). Кочубеї походили з давнього татарського роду Кучук-беїв, один із представників якого прийшов на Запоріжжя, охрестився і став козаком. Його діти вже обіймали високі старшинські посади.

 Івана Мазепу та Василя Кочубея пов’язували давні дружні взаємини. Обидва були ровесниками. Свого часу Мазепа та Кочубей служили гетьманові Петру Дорошенку, а потім разом перейшли на службу до гетьмана Івана Самойловича. З 1699 року Кочубей був генеральним суддею, мав багатий маєток Диканьку на Полтавщині та великий будинок у Батурині. Свої стосунки Іван Мазепа і Василь Кочубей скріпили родинним зв’язком. Гетьман хрестив молодшу дочку Кочубея Мотрону. Інша дочка Кочубея - Ганна - вийшла заміж за ніжинського полковника Івана Обідовського, племінника  Івана Мазепи.

Мазепа час від часу навідувався до оселі Кочубеїв, де гетьмана завжди гостинно приймали. Він кожного разу привозив родині кума дорогоцінні подарунки, особливо відзначаючи свою хрещеницю Мотрю. Дівчинка підростала й дорослішала. Вона була надзвичайною красунею. Кочубей, напевно, пишався вродою Мотрі і плекав надії віддати її заміж за якогось заможного полковника. Йшли роки, Мотря дорослішала. Якось до Кочубеїв завітав старий гетьман. Він давно не бачив своєї хрещениці й був уражений її вродою. Дівчині було тоді 15–16 років. У своїй знаменитій поемі «Полтава» Олександр Пушкін так описує Мотрю:

«В Полтаві, між красунь, вона

Найкраща на дівочу вроду.

Вона - мов квітка весняна.

Що розцвіла до сонця сходу».

Після 1702 року 63-річний гетьман залишився сам і мав право подумати про своє особисте життя. Незважаючи на поважний вік, гетьман Іван Мазепа  виглядав дуже молодо. Французький посол Жан де Блюз, який зустрічався з ним у 1704 році в Батурині, так описує його: «Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього знаменитий». Саме в цей час Іван Мазепа побачив прекрасну Мотрю Кочубей і закохався. Вікова різниця між ними була вражаючою. Іван Степанович був для неї уособленням мудрості, шанованою всіма людиною. Хрещений, який часто гостював у домі Кочубеїв, міг проворожити дівчину й знанням мов, і власними віршами.

Іван Мазепа почав плекати надії про можливість поєднання себе з Мотрею Кочубей законним шляхом, хоча головною перепоною тут була та обставина, що Мазепа був батьком у Христі для цієї дівчини, яку так несподівано покохав. Однак головною перепоною стали батьки дівчини – генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей і його жінка Любов Федорівна. Вони категорично відмовилися дати згоду на такий шлюб.

Між гетьманом і Мотрею зав’язалося таємне листування, яке проходило без відома її батьків і тривало кілька місяців. Перекази, що збереглися в Батурині, кажуть про старезний дуб на алеї, що з'єднувала маєтки Кочубея і Мазепи, в дуплі якого закохані ховали листи. Збереглося дванадцять листів Івана Мазепи до Мотрі Кочубей. Всі ці послання сповненні теплих і ніжних слів, які виказують високі романтичні почуття до дівчини: «Моє серденько, мій квіте рожаний! Сердечно на теє болію, що недалеко від мене їдеш, а я не можу очиць твоїх і личка біленького видіти; через теє письмечко кланяюся, всі члонки твої цілую любезно!».

Вершиною відносин між закоханими стала втеча Мотрі з батьківської оселі у гетьманський палац у Батурині. Конфлікт між Мазепою і родиною Кочубеїв все більше розгорався. Генеральний суддя написав гетьманові гнівного листа, у якому вимагав негайного повернення дочки додому. Гетьман намагався залагодити конфлікт миром., але змушений був проститися з Мотрею і відправити її назад до батьків.  Дівчина була прибита горем розлуки, розуміючи, що вже ніколи не буде з коханим чоловіком.

Романтична історія Івана Мазепи і Мотрі Кочубей стала сюжетом багатьох літературних творів. Олександр Сергійович Пушкін в поемі «Полтава» так писав про почуття Івана Мазепи до Мотрі Кочубей:

«Старий він. Змучений літами.

Війною, тяжкими трудами,

Та почуття киплять, і знов

Мазепа відчува любов.

Жага у серці молодому

Горить і гасне. В нім любов

Минає і приходить знов,

І він в захопленні новому.

Та не на жарти, не на мить,

Як юний запал легкокрилий,

Старого серце клекотить,

За довгий вік окаменіле.

Повільно, вперто вирина

Остання пристрасть огняна».

Взаємини між гетьманом і Мотрею надихнули композитора Петра Ілліча Чайковського на створення опери «Мазепа», а художника Іллю Юхимовича Рєпіна  на написання історичного портрету «Мотря Кочубей». Геніальний композитор Ференц Ліст створив чудову музичну поему «Мазепа». В український літературі відомі творі Степана Руданського, Богдана Лепкого, Володимира Сосюри.

Лепкий Б. С. Мотря: історична повість. - Київ : Дніпро, 1992. - 464 с.

У виданні вміщено першу з історичних повістей Богдана Лепкого, що складають трилогію «Мазепа». Насправді ж - повістей п’ять. І хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікується автором окремо. Над романом-епопеєю про гетьмана Івана Мазепу письменник почав працювати у 1923 році. Робота тривала аж до кінця життя, але так і не була завершена. Найпопулярнішими стали такі частини епопеї, як «Мотря» (1926), «Не вбивай»(1926) і «Батурин» (1927). Половину четвертої частини епопеї «Орлик» уже після смерті автора під назвою «З-під Полтави до Бендер» видав брат письменника Лев Лепкий. Сюжет першої повісті «Мотря»  охоплює історичні події в Україні після того, як Іван Мазепа був обраний гетьманом. Одним із центральних образів повісті є Мотрі, донька генерального судді Василя Кочубея. Красою й розумом вона зачаровує гетьманове серце. Її почуття до Мазепи народжене не блиском гетьманської булави, бажанням влади й почестей. За задумом автора, Мотря втілює «взірцеву поведінку» жінки-українки.

Сосюра В. Мазепа : поема; Любить Україну : вірш / вступ. Ст. М. П. Ткачука. - Тернопіль : Навчальна книга- Богдан, 2000. - 72 с.

Перші розділи  поеми «Мазепа» Володимир Сосюра написав ще у 20-х роках ХХ століття. Робота над твором завершилася лише через три десятиліття, у 1959-1960-х роках, і тільки в 1988 році поему опубліковано на сторінках журналу «Київ». Володимир Сосюра прагнув художньо осмислити неординарну особистість українського гетьмана, який у своїх сучасників здобув славу політика, дипломата, полководця. Мазепа був високоосвіченою людиною, знав кілька мов, зібрав велику бібліотеку, займався меценатством. Почуттям Івана Мазепи до Мотрі Кочубей автор присвятив таки рядки:

Горить зоря… Так і Мазепа,

Старий, як осені мотив,

У Мотрі юність полюбив,

І груди рвуть йому зітхання.

Він знає, це любов остання…

Пушкин А. Полтава : поэма // А. Пушкин. Стихотворения. Поэмы. Сказки. - Москва, 1977. - С. 552 - 593. - (БВЛ).

Поема Олександра Пушкіна написана в 1828 році. Назва поеми пов'язана з Полтавською битвою, що відбулася 27 червня 1709. Поема складається з трьох пісень. У першій пісні розповідається про Марію, дочку генерального судді Кочубея та хрещеницю українського гетьмана Мазепи, що стала, відповідно до сюжету, коханою гетьмана.

Марія-Антуанетта

Однією з найдраматичніших сторінок світової історії XVIII століття було життя королеви Франції Марії-Антуанетти. Доля піднесла цю жінку на запаморочливу висоту щастя, і тим трагічніше було її повільне падіння: з чудового королівського палацу - в тюремну камеру, з розкоші - в злидні, з престолу - на ешафот ...

Марія-Антуанетта (Марія Антонія Йозефа Йоганна Габсбург-Лотарингская) народилась 2 листопада 1755 у Відні і була п'ятнадцятою  дитиною Марії-Терезії та імператора Франца I Лотаринзького. Дитинство Марії-Антуанетти пройшло в літній резиденції Габсбургів - замку Шенбрунн. У віці чотирнадцяти років австрійська ерцгерцогиня Марія-Антонія стала дофіною Франції Марією- Антуанеттою і дружиною дофіна Франції Людовіка. На грандіозну сцену французької історії з нерішучістю дебютантки вперше виходить юна Марія-Антуанетта. Спочатку вона грає лише маленьку роль дофіни, але цієї маленької ерцгерцогині з Австрії призначена основна роль в Версалі - роль королеви.

10 травня 1774 року Марія-Антуанетта вступила на престол, їй було вісімнадцять, а Людовику XVI двадцять років. Образ королеви намагалися відобразити будь-якими засобами художнього відтворення - в мармурі і порцеляні, пастеллю і граціозними віршами, - в цьому прагненні змагалися скульптори, художники і поети. Її образ і манери повністю відповідали ідеалу того часу. Ніжна, струнка, витончена, чарівна, грайлива і кокетлива, з першої години сходження на престол Марія-Антуанетта стає богинею рококо, досконалим зразком моди і пануючого смаку.

За три місяці правління королева стала зразком для всього елегантного світу, законодавицею костюмів і зачісок, а подарунок Людовика XVI - Малий Тріанон - крихітної країною у Французькому королівстві. Витончений палац став улюбленим місцем перебування молодої королеви. Марія-Антуанетта приїжджала в улюблену резиденцію, коли хотіла відпочити від суєтного життя королівського двору. І якщо раніше вона замовляла для себе у модистки сукню за сукнею, у придворних ювелірів - все нові і нові коштовності, то тепер до цих турбот додалася ще одна - прикраса своєї  маленької суверенної держави.

За її наказом навколо палацу був створений особливий світ: село в театралізованому стилі і чудовий сад з рослинами з усього світу. У 1780 році був побудований Театр Королеви, що відтворював в мініатюрі версальську Оперу. На його сцені виступали італійські і французькі комедіанти, а також ставилися аматорські вистави, в яких Марія-Антуанетта демонструвала свій акторський талант.

Першою фатальною помилкою Марії-Антуанетти було бажання мати успіх як жінка, а не як королева. Вона прагнула бути самою вишуканою, самої кокетливою, найелегантнішою і перш за все найприємнішою жінкою королівського двору, перед якою все прихиляються.

За двадцять років правління Марія-Антуанетта жодного разу не побажала познайомитися зі своєю державою, подивитися провінції, міста багатою контрастами країни. Реальний світ з його бідами і потребами для неї просто не існував. Стурбована поведінкою доньки Марія-Терезія писала: «... Твоє щастя може дуже скоро скінчитися, і ти по своїй же власній провині опинишся ввергнутою в найбільше нещастя, і все це – наслідки жахливої спраги насолод, яка не дає тобі можливості зайнятися якою-небудь серйозною справою ... ». Ці слова виявилися пророчими ...

Цвейг С. Мария Антуанетта : портрет ординарного характера / пер. с нем. И примеч. Л. М. Миримова; авт. предисл. П. П. Черкасов. - Москва : Мысль, 1989. - 495 с.

Це біографія французької королеви Марії Антуанетти, написана в 1932 році австрійським письменником Стефаном Цвейгом. Автор майстерно дає психологічний портрет королеви на тлі подій Великої французької революції.

Дюма А. Ожерелье королевы : роман / пер. с фр. - Харьков : ИКП «паритет» ЛТД, 1993. - 671 с.

Придворні ювеліри Бамер і Боссанж пропонують Людовику XVI купити для його дружини Марії-Антуанетти чудове діамантове намисто, але королева відмовляється прийняти такий дорогий подарунок, запропонувавши Людовику побудувати на ці гроші корабель. Через деякий час інтриганка Жанна де Ламотт де Валуа затіває грандіозну аферу. Представившись довіреною особою Марії-Антуанетти, вона береться роздобути дорогоцінне намисто нібито для королеви…

Марія-Антуанетта

Жанр - драма

Режисер - Софія Коппола

Рік - 2006

Біографічний фільм про життя королеви Франції Марії-Антуанетти, знятий за книгою Антонії Фрейзер «Marie Antoinette: The Journe»

Марія Валевська

Марія Валевська, уроджена Лончинська, народилася 7 грудня 1786 року в польському селищі Бродно поруч із селищем Кернозя Ловицького повіту і була четвертою дитиною в сім'ї Мацея і Еви Лончинських. Її батько походив із знатного польського роду. Початкову освіту, як було прийнято в благородних родинах, діти Лончинських отримали від домашніх вчителів. Марія добре знала французьку та німецьку мови, грала на фортепіано і чудово танцювала. Відомий письменник і економіст Фредерік Флоріан Скарбек, який хлопчиком часто бував з матір'ю у сусідів в Кернозі, згадував, що в його пам'яті назавжди залишилися рідкісна краса і чарівність Марії Лончинської.

Для завершення освіти Марію відправили до Варшави, в монастирський пансіонат, але там вона була недовго. На прохання матері-ігумені пані Лончинська забрала дочку додому. Біографи припускають, що причиною виключення Марії з пансіону було те, що її патріотичні інтереси виявилися сильнішими релігійного покликання. Марії на той момент було неповних шістнадцять років, але, незважаючи на такий юний вік, вже з'явилися претенденти на її руку. За наполяганням сім'ї вибір припав на знатного польського аристократа Анастазія Колона-Валевського, який був набагато старший за свою наречену. Так Марія Лончинська стала графинею Валевською. В 1805 році, після подорожі по Італії, молода сім'я оселилася в Валевицях - родовому маєтку графа. 13 червня цього року у них народився син Антоній Базиль Рудольф.

В кінці XVIII століття Польща, як самостійна держава, зникла з карти Європи. Втрата політичної незалежності Польщі спонукала польське суспільство до розгортання національно-визвольної боротьби за відновлення державності, рушійною силою якої стала патріотична шляхта. Політичні події в Європі 1805-1806 років підштовхнули Марію Валевську до створення в маєтку конспіративного центру патріотичної пропаганди. Наполеонівська армія переможно наближалася до кордонів Польщі. У листопаді 1806 року французькі передові пости досягли Ловича, а палац Валевських був перетворений на штаб-квартиру одного з маршалів.

Історики висувають кілька версій першої зустрічі Марії Валевської та Наполеона Бонапарта… Січень 1807 року. Історичний варшавський карнавал за участю Наполеона. 7 січня о королівському замку відбулося урочисте представлення імператору дам столичного суспільства, на яке була запрошена і графиня Марія Валевська. А через десять днів відбувся бал. Варшавська «Газета кореспондента» помістила потім короткий опис цього торжества: «В суботу 17-го дня цього місяця імператор був присутній на балу у князя Беневентського, під час якого танцював контрданс з дружиною Анастазія Валевского ...». Внучата племінниця останнього польського короля і знаменита мемуаристика Анетка Потоцька дає словесний портрет Марії Валевської: «Чарівна, вона являла тип краси з картин Греза. У неї були чудові очі… Посмішка її була такою свіжою, погляд таким м'яким…». Марія Валевська зачарувала найвидатнішого полководця ХІХ століття з першого погляду. Славнозвісний роман історії, героями якого стали польська графиня Марія Валевська та імператор Франції Наполеон Бонапарт, оповитий легендами. 4 травня 1810 року Марія Валевська подарувала йому спадкоємця - Олександра Жозефа Флоріана. 28 червня 1815 року, через десять днів після поразки під Ватерлоо, відбулася остання зустріч Марії Валевської та поваленого імператора. Зустріч в Мальмезоне - заключний акорд легендарного роману. З цього моменту граф Філіп-Антуан д'Орлана займе чільне місце в її житті і серце.

Брандыс М. Мария Валевская // Мариан Брандыс. Исторические повести. - Москва, 1975. -  С. 339 - 537.

У 1969 році побачила світ повість відомого польського письменника Маріана Брандиса «Марія Валевська». Ця цікава дама полонила уяву письменника ще в ті часи, коли він належав до числа шанувальників історичного роману Вацлава Гонсеровского «Пані Валевська». Він навіть здійснив паломництво до місць, пов'язаних з цією легендарною жінкою. Результатом цієї репортерської поїздки стала публікація в журналі «Свят» невеликого нарису «Клопоти з пані Валевської». Нарис викликав багато доброзичливих відгуків з різних кінців Польщі і з-за кордону. Читачі вимагали, щоб Маріан Брандис написав повну і сумлінну біографію «польської дружини Наполеона».