* * * 2018 * * * Рік охорони культурної спадщини * * * 2018 * * * Рік продовження розвитку української освіти * * * 2018 * * * Рік української мови в Німеччині та німецької мови в Україні * * * 2018 * * * Рік Божого слова в Україні * * * 2018 * * *

четверг, 11 октября 2018 г.

Історії українських Героїв: до Дня захисника України




2014 року в українському суспільстві внаслідок реакції на збройну агресію Росії підсилилися тенденції декомунізації – відмови від радянських символів і свят.
Президент України Петро Порошенко встановив щорічно 14 жовтня відзначати – День захисника України. Та скасував святкування День захисника Вітчизни 23 лютого знаного в радянських часів, як «День Радянської армії і Військово-морського флоту».

Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив: «В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!»

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович мотивував вибір дати 14 жовтня для Дня захисника України історичною традицією вшанування українського війська на Покрову.
Також 14 жовтня традиційно відзначається як день створення Української повстанської армії – військово-політичної формації українського визвольного руху.

***
Надихнувшись книжковою полицею Президента України, на якій виставлені книжки про війну – повісті та оповідання простих українських солдатів, ми створили свою, бібліотечну полицю.
Приходьте, читайте, знайте: яка це важка, почесна і безкінечно відповідальна робота – захищати Вітчизну і наше мирне життя.
Багато книжок презентовано особисто авторами, і ми надзвичайно вдячні видавництву Діпа.



***

Ананьєв В. Сліди на дорозі / Валерій Ананьєв. – Кам’янець-Подільський : ФОП Гордукова І. Є., 2018. – 376 с.
Ця книга про те, що боліло особисто автора і чим він мусив поділитися. Вона про його біль, емоції та відчуття. Сюжет побудований на авторському баченні світу на різних етапах життя. Сюжет книги про емоції. Адже, врешті-решт, ми живемо емоціями, відчуттями та враженнями.
Історія супроводжується фото- та відеоматеріалами, знятими автором та його товаришами безпосередньо під час подій, описаних у книзі.



Брест М. Пехота / Мартин Брест. – Киев : ДІПА, 2017. – 382 с.
Книга написана мешканцем Донецької області, бійцем з позивним «Мартін Брест», який провів дев’ять місяців життя на передовій. Автор розповідає чесно, зло, іронічно, смішно та відверто про те, через що йому довелося пройти. Про атаки і оборону, про техніку та військовий побут, і завжди – про людей, добрих та різних, як захищають свою країну.





Вклоняємось доземно українському солдату. – 2-е вид. – Київ : Народна армія, 2015. – 196 с.
У нашому світі тільки ті вартості мають майбуття, за які людина готова боротися, які вона рішуче готова захищати, жервуючи найдорожчим – життям. Серед цих цінностей перша – Україна, наш мудрий народ, наша щедра земля. Тому й постали в час смертельної небезпеки українські солдати, аби вигнати ворога зі своєї землі. Хто вони, захисники України? Яку ціну платять, виконуючи професійний обов’язок? Саме на ці питання відповідає книга «Вклоняємось доземно українському солдату».
За кожною історією – справжній герой, який самовіддано любить і служить своїй Батьківщині, віддаючи всі свої сили і своє життя для добра українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання. На прикладах таких захисників Вітчизни виховуватимуться прийдешні покоління українців.

Голос війни. Історії ветеранів. – Київ : Рема Прінт, 2017. – 224 с.
Ця книжка – це голоси військових, що захищали наш дім, країну, захищали наш вибір та незалежність. Людей. Не всіх вони хотіли захищати і не всіх змогли, кого хотіли. У їхніх голосах ми іноді можемо почути цей біль. Бо вони говорять без посередників, без фільтра та обмежень. Це унікальна можливість прожити окремі моменти війни. Побути солдатом. Прожити нашу спільну історію. Відчути, як пахне залізо, зрозуміти їхній страх, сміх, тугу, докори сумління.




Гуменюк Б. Блокпост : [вірші. новели. публіцистика] / Борис Гуменюк; передмова Василя Теремко. – Київ : Академія, 2016. – 336 с.
«Блокпост» – друга книжка Бориса Гуменюка – зібрала майже все, написане ним за два роки (2014-2016). Крім віршів – терпкі, психологічно напружені, пройняті солоним гумором новели, насичені жорстокими деталями і над категоричними судженнями, дискомфортними для тих, хто не був воїном на війні.





Гуменюк Б. Вірші з війни : поезії / Борис Гуменюк. – Київ : Ярославів Вал, 2015. – 136 с. – (Сер. «Сучасна поезія»).
Про війну і душу сьогодні можна писати тільки так, як пише Борис Гуменюк. Саме за збірку «Вірші з війни» автор став лауреатом літературної премії ім. В. Свідзінського. І саме таким поетам віриш, адже Борис Гуменюк має за своє кредо «життя як творчість і творчість як життя», – найкращий тому доказ те, що написана ця збірка під свист ворожої артилерії в с. Піски, де Борис тримав лінію оборони у складі добровольчого батальйону ОУН.



Добробати / Катерина Гладка, Дмитро Громаков, Вероніка Миронова та ін.; худож.-оформлювач О.А. Гугалова. – 2-ге вид., переробл. та допов. – Харків : Фоліо, 2017. – 325 с.: іл.
Чи вистояла б Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів – і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти гібридного агресора? І що чекає на добробати у майбутньому? На ці питання вирішила відповісти група експертів і журналістів. Проект «Добробати» – це хроніка історії руху і водночас роздуми над його природою. Створення добробатів, їхній бойовий шлях і сучасний стан – усе це безпосередньо з уст учасників подій, політиків, військових, громадських діячів та волонтерів.

Жадан С. Інтернат : роман / Сергій Жадан. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2017. – 336 с.
...Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі...
...Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім...



Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв / за заг. ред. Лариси Івшиної ; упоряд. Марія Семенченко. – 2-ге вид., перероб. – Київ : Вид-во ТОВ «Українська  прес-група», 2016. – 296 с. – (Біб-ка газети «День»).
Ця книга – про тих, хто пішов боронити нашу землю та зберегти єдність країни. Про тих, хто робив героїчні вчинки, просто добре виконуючи свою роботу і залишаючись вірним присязі. Вона – про силу, волю, мужність. Про Героїв. Тих, хто загинув, і тих, хто вижив, пройшов, пережив. За час війни на сході «День» зібрав і опублікував стільки історій, що вистачило б на кілька томів. І далі продовжуємо їх записувати. Тут ви можете прочитати знакові історії про знакові події цієї неоголошеної війни на Донбасі. Можливо, не всі вони припадуть вам по душі, але ви вже ніколи не бачитиме війну абстрактно і далекою, навіть якщо живете за тисячі кілометрів від неї і вам не чутно «Градів»…

Кириченко А. С. Це наша правда! : фронтові поезії / Андрій Кириченко ; ред. Галина Гай. – Біла Церква : Буква, 2018. – 88 с. : іл.
У новій поетичній збірці поет-фронтовик Андрій Кириченко, навесні 2017 року прийнятий до Національної спілки письменників України, схвильованим одухотвореним словом малює криваву реалістичну мозаїку нав'язаної нам північним сусідом неоголошеної російсько-української війни на Донбасі, прихованої під абревіатурою АТО. Фронтові поезії автора-очевидця органічно складаються в художньо-документальний літопис трагічних сторінок новітньої історії України.



Лойко С. Аэропорт :главная книга о войне, которой не должно было быть, и о героях, которые хотели жить, но умирали : роман / Сергей Лойко. – Киев : Брайт Стар Паблишинг, 2015. – 328 с.
«Аеропорт» – це не хроніка, не розслідування, не літопис. Це художній вимисел, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки й не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє й учорашнє життя.



Музика М. І. Спогади про Савур-Могилу / Максим Музика. Літо 2014 року. Оборона Савур-Могили. Записки програміста. Відпустка / Андрій Пальваль. Мої спогади про війну, якої немає / Петро Потєхін. пер. з рос. С. А. Заяць ; худож.-оформлювач Н. В. Величко. – Харків : Фоліо, 2017. – 316 с. : іл.
Савур-Могила... незвичайне місце. А ця книга не стільки про місця, скільки про людей і серпневі події 2014 року. Як промінь ліхтарика, кинутий у темряву, авторська свідомість вихопила обличчя, дії та враження. І, пропустивши крізь призму власного досвіду і світогляду, перетворила на текст. Багато суб’єктивного, мало пафосу, напевно, є неточності, пов’язані з особистим сприйняттям подій і властивостями пам’яті. Але це спроба передати все саме так, як запам’яталося. Спершу автори писали тексти для себе, щоб зрозуміти, щоб не забути, щоб перетравити отриманий досвід. Бо існують речі, які не можна довго тримати в собі. Спека, втома, обличчя побратимів. Розуміння того, що завтра може не настати. Пил і піт. Це і є війна. Вона завжди поруч.

Мусіхіна Л. Коли захиталося небо. «V» означає «вільні» / Лілія Мусіхіна. – Тернопіль : Джура, 2016. – 216 с.
Книга про те, що зробило нас іншими. Навчило не боятись ні провладних упирів, ні куль, ні вогню. Це у нашій крові гартувалась нова Україна. Це ми йшли супроти тисяч, аби народилась вона. Але спочатку нам потрібно було звільнитися самим.






Напиши про війну : вірші / упорядник О. Макарчук. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2017. – 96 с.
47 авторів з усіх куточків України. Різного віку і різнихпрофесій. Бійці і волонтери. Переселенці. Просто небайдужі люди. Більше 100 віршів українською та російською. 7 портретів, створені 6 різними художниками. Обкладинка-картинка. Ця не для реклами війни. А заради шани живим і пам’яті про загиблих…






Орел І. Є. Хроніка одного батальйону / Ігор Орел ; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. – Харків : ТОВ «Вид-во Права людини» ; Фоліо, 2016. – 178 с.
Автор книги з перших днів збройного конфлікту захищав рідний Донбас у складі батальйону «Айдар». Правда про ці події досить суперечлива. Але суспільство має знати, що насправді відбувалося на Донбасі. Письменник без прикрас відтворює події 2014 року, без емоцій та власних оцінок відображує хронологію становлення батальйону «Айдар» та усіх суміжних подій.

Петров А. Кофе с прикусом пепла / Алексей Петров. – Киев : ДІПА, 2018. – 288 с. : ил.
Актор книги офіцер Збройних Сил України. З жовтня 2014 року знаходився у складі 37-го батальйону територіальної оборони в зоні проведення АТО. Протягом трьох років разом із побратимами пройшов багато горячих точок цієї війни. У книзі йдеться про події від березня 2014-го до липня 2015 року. Місця подій – Мелітополь, Запоріжжя, зона АТО, сектор «Б», сектор «М».

Положій Є. Іловайськ : розповіді про справжніх людей / Євген Положій. – Харків : Фоліо, 2016. – 382 с.
«Іловайськ» – книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми. Автор почув історії близько сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях.


Пузік В. Моноліт : збірка оповідань / Валерій Пузік. – Київ : ДІПА, 2018. – 256 с.
«Моноліт» - дебютна збірка короткої прози Валерія Пузіка: українського художника, письменника, режисера та сценариста. У січні 2015 року він пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу Правого сектору (ДУК ПС). В селі Піски разом з побратимами зняв короткометражний документальний фільм «Перемір’я».





Сергей Сергеевич (Saigon) Грязь [*khaki] / Сергей Сергеевич (Saigon) ; оформление Belka Studio. – Харьков : Фолио, 2018. – 320 с. : ил.
Книга учасника АТО. У 2015 році у складі 2 МБ 93-ї ОМБр воював у Донецькій області (сел. Невельське), а в 2016 р. виконував бойові завдання у складі розвідроти 10-ої ОГШБр. у напрямку: Мар’їнка – Красногорівка – Докучаєвськ. Наприкінці 2016 року був демобілізований та зарахований до ОР-1.

Сова Андрій (Плохіш) Звіт за серпень ’14 / Андрій Сова (Плохіш) ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2017. – 156 с. : іл.
Ця книжка розповідає про події серпня 2014 року в зоні АТО. Коли батальйон «Айдар» на вістрі атаки дійшов до російського кордону, Луганськ був майже в оточенні українських військ і здавалось, що ось-ось – і війна в секторі А буде закінчена нашою перемогою. Автор пише не тільки про героїзм і звитягу своїх побратимів, але й про те, як ганебно поводили себе деякі кадрові військові й якою ціною виправлялись помилки штабних офіцерів. Російські війська зупинили люди, які не мали жодного відношення до військової справи. Зупинили надзвичайно великою ціною. Так нехай ця книжка стане пам’яттю тим, хто віддав життя за Україну, її незалежність, хто вистояв проти російської навали!

Талан С. Оголений нерв : роман / Світлана Талан ; передм. О. Хвостової. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 544 с.
Мирне і спокійне життя, міцна родина, вірні друзі… Усе, що здавалося непохитним, перевернулося догори дном. Війна роздирає навпіл усі зв’язки, і рідні люди й вірні друзі стають ворогами… Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової, чиї син і дочка опинилися по різні боки барикад… Так само розійдуться й шляхи друзів Геннадія, нерозлучних змалечку хлопців. Бо війна проходить і по родинах, і по душах…


У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту / Сергій Глотов, Анастасія Глотова, Анастасія Воронова та ін. ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2018. – 540 с. : іл.
Ця книга – результат першої в Україні спроби зібрати та проаналізувати свідчення безпосередніх учасників однієї з найгероїчніших і найтрагічніших операцій початку російсько-української війни, що досі лишається маловідомою для більшості українців. У документальній хроніці описуються події, пов’язані з обороною міжнародного аеропорту «Луганськ» та прилеглих населених пунктів (квітень – початок вересня 2014 року), а також події, що передували окупації Луганська (зима – весна 2013-2014 років). У книзі зібрані спогади понад 140 учасників та очевидців тих подій, а також унікальні фотографії та картосхеми, що ілюструють військові операції, які відбувалися навколо летовища.

Усна історія російсько-української війни (2014-2016 роки). Вип. 2 : 55-а окрема артилерійська бригада / [ред. Г. Васильчука, В. Мороко] ; Укр. ін.-т нац. пам’яті та ін. – Київ : К.І.С., 2016. – 464 с. : іл.
У збірнику наведено результати опитувань учасників війни на Сході України 2014-2016 рр. дослідниками історичного факультету Запорізького національного університету. До другого випуску серії увійшли спогади бійців 55-ї окремої бригади Збройних сил України – найбільшого з’єднання, що базується у місті Запоріжжя. Розкривається специфіка участі у війні артилерійських підрозділів. Інтерв’ю доповнені фотографіями із зони бойових дій.


Фімін Г. Доброволець «Сумрака» : правда про війну / Геннадій Фімін. – Київ : СПД Фімін Г., 2016. – 64 с.
Він український патріот, активний громадський діяч, батько трьох дітей, ветеран АТО – старшина, який пережив катування полону, а також несумісні із життям бойові дії на Савур-Могилі та інші спецоперації в самому епіцентрі військових подій на сході нашої держави...
Книги про неприкрашену правду війни. Адже, в спогадах автора наведено лише факти, тут немає вигаданих подій та образів. Це не повість за реальними подіями.
Це – документ. Факти і події, описані в книзі, стали підставою для звернення до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочинів.
Книга ілюстрована фотографіями переважно з особистих архівів автора та його бойових побратимів.
«Доброволець «Сумрака» – книга для широкого кола читачів, зацікавлених подіями новітньої російсько-української війни.

Чабала К. Вовче : повість / Костянтин Чабала. – Київ : ДІПА, 2017. – 176 с.
Ця книжка про війну і про людей, які стикнулися з війною. Про те, що було і що могло би бути. Ви можете впізнати себе, або когось із друзів серед героїв «Вовче», чи одного з оповідань, які входять до книги. І ніколи не можна напевно сказати: чи цей конкретний епізод вигаданий, чи записаний з чийогось «тут і зараз». Бо війна – вона дуже різноманітна й різнопланова. Все що можна, то спробувати зафіксувати якісь миттєвості.



Чех А. Точка нуль : збірка есеїв / Артем Чех. – Xарків : Віват, 2017, – 224 с.
Ця книжка виходить у люди після тривалої паузи в літературній творчості Артема Чеха. На «нулі», тобто передовій, де автор пробув десять місяців у лавах ЗСУ в 2015-2016 роках, здебільшого й написана ця збірка есеїв чи то радше щоденникових заміток на манжетах військової форми. Книга написана без пафосу й надмірного натуралізму, зі здоровою самоіронією та відвертістю. Автор створює образ сучасного українського військового – не глибоко травмованого невдаху, розчавленого обставинами, не ідеалізованого безстрашного епічного воїна, а героя нашого часу.

Широкинська операція : спогади учасників наступу / колектив авторів полку «Азов». – Київ ; Маріуполь : Домінант, 2016. – 72 с. : фото.
У лютому 2015 року полк «Азов» здійснив задачу з послаблення тиску на Дебальцеве, провівши наступальну операцію в інших напрямках, а також створив буферну зону, яка убезпечила Маріуполь від повтору ворожих обстрілів.





Якби не війна. Життєпис / волонтерський соціальний проект. – Київ : Сігматрейд, 2016. – 470 с.
«Якби не війна» – книга, яка увібрала в себе історії життя 97 «звичайних» людей, які живуть серед нас. І про життя 25 янголів, які спостерігають за нами з небес. Історії про те, як війна калічить тіла, але звеличує душі.
8 блоків, 122 історії, життя і смерть, біль від втрат і радість від маленьких перемог, коли моральне і духовне переважає матеріальне, коли віддають останнє, не маючи нічого, коли на війні отримують більше, ніж мали в мирному житті. Історії про палку любов до своєї Батьківщини. Історії сучасних Героїв, якими вони себе не вважають, але вони ті, кому належить наше майбутнє! І вони поряд з нами.



Підготували співробітники відділу соціокультурної діяльності, періодичних видань та електронної бібліотечно-бібліографічної інформації.


суббота, 22 сентября 2018 г.

«Серце віддаю дітям»: до 100-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського


В історії вітчизняної і світової педагогічної науки Василь Олександрович Сухомлинський цілком заслужено займає визначне місце як видатний педагог, гуманіст, мислитель. Будучи послідовником відомих педагогів минулого, він створив власну, самобутню, оригінальну систему освіти, навчання і виховання дітей, яким протягом десятиліть віддавав свої знання, розум, почуття, серце.


Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) у селянській багатодітній родині. Умови, в яких зростав майбутній педагог, були дуже складними: революція, зміна урядів, громадянська війна, насильницька колективізація, голодомор 1933 р.
В ці роки село в Україні виживало завдяки віковим патріархальним традиціям з їх відданістю народній моралі, родині, природі. Воно спиралося передовсім на трудові цінності й традиції: невпинна і тяжка праця, самообмеження, відповідальність стали тим стрижнем, який допомагав людям вистояти у важких умовах. Це спонукало юного Василя наполегливо вчитися, шукати своє місце в житті.
Протягом 1926-1933 років хлопець навчається в семирічній школі, виявляючи творчу натуру – він гарно малює, пише вірші, грає на народних музичних інструментах. У цей же час проявляються і педагогічні нахили юнака: він часто в оточенні дітей, заміняє вчителя, допомагає однокласникам.


В.О. Сухомлинський біля батьківської хати
Навчання в педагогічних вузах (Кременчук, Полтава) збігається із початком роботи в школі у 1935 р., яку Сухомлинський не залишає до кінця свого життя. Шкільна практика у поєднанні з самостійним засвоєнням педагогічних знань давала простір для творчості, вироблення самостійного підходу до питань навчання та виховання.
У роки війни Василь Олександрович на фронті (1941), після поранення (1942) – комісований до Удмуртії, де продовжує педагогічну роботу.
У 1944 році В.О. Сухомлинський одружується із Галиною Іванівною Дев’ятовою, і як тільки було звільнено Україну від фашистських загарбників, подружжя їде на Батьківщину: Україна збирала своїх дітей на відбудову.
З 1948 року і до кінця свого життя Василь Олександрович працював директором у середній школі в Павлиші, неподалік від рідного села. Саме тут він був удома, мав повноправне життя, почуття внутрішньої свободи. Тут Сухомлинський міг висловлювати власні погляди, відстоювати свої переконання, виявляти особистісні якості. Тут реалізувався як педагог, як особистість, як письменник-мораліст.



Щоденне спілкування з дітьми поставило перед директором велику кількість педагогічних проблем, які вимагали теоретичного осмислення, практичної перевірки. В центрі його уваги перебувають питання організації та керівництва всією навчально-виховною роботою школи. Творчі пошуки педагога в ці роки спрямовані на підвищення грамотності, дисципліни, ідеологічного навчання та виховання, що відповідало вимогам офіційної педагогіки.
З кінця 50-х років Василь Олександрович йде від державної політики спрямованості на розвиток інтелекту до трудової школи як основи розвитку дітей і підготовки їх до життя. Ці ідеї звучать у працях «Виховання комуністичного ставлення до праці» (1959), «Виховання радянського патріотизму у школярів» (1959), «Формування комуністичних переконань молодого покоління» (1961).

Уроки мислення
«Хрущовська відлига» надала могутнього стимулу творчій інтелігенції всього Радянського Союзу для розвитку ідей, що спиралися на вибір власних інтересів і потреб особистості. До числа «шістдесятників» належав і В.О. Сухомлинський.
Від середини 50-х до середини 60-х років Василь Олександрович розробляє свою педагогічну систему. Рушієм творчого процесу для нього стає невдоволеність авторитарно-догматичними структурами виховання і відірваним від життя змістом освіти. Праці педагога цього періоду стали визначальними для подальших творчих шукань, критичного ставлення до політико-партійного керівництва школою.


У розвитку В.О. Сухомлинського як педагога-мислителя позначилися процеси, які зводили нанівець здобутки початку 60-х років. Василь Олександрович продовжував експериментувати. В цілісному вигляді гуманістичні ідеї педагога вперше викладені в «Етюдах про комуністичне виховання» (1967). Найголовніші з них: любов до дитини, довіра й повага її особистості, навчальна діяльність школярів як творчий процес відкриття, пізнання та самопізнання, обмеження впливу колективу на особистість, виховання без покарань, роль слова та особистості вчителя для дитини.
Особливу увагу педагог приділяє ідеї самоцінності й неповторності, талановитості кожної дитини, вільному розвитку особистості; вихованню в єдності з природою як головного чинника формування людини – її розуму, почуттів («уроки мислення на природі», «школа під голубим небом», «школа радості»); розробці комплексної програми «виховання красою»; відмові від колективних засобів впливу на особистість, зокрема коли йдеться про проступок; вирішенню проблем біологічного та соціального впливу тощо.


Праці, останніх років педагога, присвячені формуванню духовності як визначальної якості дитини. В.О. Сухомлинський ввів етику в структуру педагогіки, наповнив її культовими засадами, основаними як на соціальних реаліях, так і народній та класичній культурі. Він вибудовує виховний процес як прищеплення «культури почуттів», «культури бажань» краси і любові, створює «філософію для дітей», основою яких виступають написані ним художні мініатюри, а педагогічна аргументація закладається у книзі «Як виховати справжню людину».
В останніх працях учитель-практик розмірковує над питаннями: що таке людина, яке її призначення – і намагається відповісти на них засобами педагогічної науки. Василь Олександрович все більше говорить про такі прості й необхідні для кожної людини і суспільства в цілому речі: про добро й милосердя, про смисл життя і правильне ставлення до смерті, про зло і його подолання, про необхідність гармонійних людських стосунків, про любов, про жінку-матір – основу людського життя.
Після 1970 р. почався новий етап біографії педагога – «життя після смерті». Це стосується його 48 книг, 500 наукових статей, більш як 1 500 оповідань і казок для дітей. Спадщина В.О. Сухомлинського розійшлася по всьому світу, живе своїм життям, його праці перекладені на 59 мов світу. Найпопулярніша книга Василя Олександровича «Серце віддаю дітям», яку жодне радянське видавництво не хотіло публікувати й випустило в 1969 році тільки тому, що вона вийшла роком раніше в НДР, має 55 видань на 32 мовах.
Ідеї Сухомлинського значно вплинули на подальший розвиток педагогічної науки та практики і лягли в основу широкого руху «педагогіки співробітництва», стали органічною частиною сучасної української школи.



Твори В. О. Сухомлинського з фонду бібліотеки



Сухомлинский В. А. Избранные произведения. в 5 т. / В. А. Сухомлинский. – Киев : Рад. шк., 1979-1980.
У вибраних творах перед читачем постає постать видатного педагога світового рівня, педагогічна спадщина якого може використовуватися в сучасній практиці виховання та навчання молодого покоління. До першого тому ввійшли праці «Проблемы воспитания всесторонне развитой личности», «Духовный мир школьника», «Методика воспитания коллектива». До другого тому ввійшли «Как воспитать настоящего человека» та «Сто советов учителю». До третього тому ввійшли «Сердце отдаю детям», «Рождение гражданина», «Письма к сыну». До четвертого тому ввійшли «Павлышская средняя школа» та «Разговор с молодым директором школы». До п’ятого тому ввійшли педагогічні статті.

Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека (Этика коммунистического воспитания) : педагогическое наследие / В. А. Сухомлинский. – Москва : Педагогика, 1990. – 288 с.
Проблему морального виховання В. Сухомлинський вважав найголовнішою в роботі школи. В книгу включені бесіди, які вчитель може використовувати в своїй роботі.
Сухомлинский В. А. Мудрость родительской любви / В. Сухомлинский ; сост. А. B. Сухомлинская. – Москва : Мол. гвардия, 304 с. : ил.
В цю книгу увійшли твори з педагогічної спадщини В. Сухомлинського. Сімейна педагогіка завжди хвилювала автора, який не відділяв шкільне виховання від сімейного і вважав, що «немає складнішої мудрості, ніж батьківська і материнська мудрість вихователів людини». Як виховати справжню людину – ось головне питання його творчості.
В. А. Сухомлинский о воспитании : для педагогов, родителей и студентов педвузов / сост. Д. И. Латышина. – Москва : Школьная Пресса, 2003. – 192 с. – ( «Воспитание школьников. Биб-ка журнала». Вып. 37).
В. О. Сухомлинський талановитий педагог і людина великої душевної щедрості, який присвятив своє життя дітям та роздумам про їх виховання. Педагогічні ідеї В. Сухомлинського актуальні і в наш час.





Сухомлинский В.А Павлышская средняя школа : обобщение опыта учебно-воспитательной работы в сельской средней школе / В. А. Сухомлинский. – Москва : Просвещение, 1979. – 393 с. : ил.
Розповідаючи про зусилля педагогічного колективу по вихованню всебічно розвиненої особистості, автор прагнув показати цю працю по можливості з усіх боків, не тільки роз'яснити методи що застосовуються, але і розкрити їх внутрішні зв'язки і взаємозв'язки.
Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина / В. А. Сухомлинский. – Кишинев : Лумина, 1979. – 624 с.
У книгу ввійшли широко відомі твори В. О. Сухомлинського «Сердце отдаю детям» и «Рождение гражданина», в яких автор порушує актуальні проблеми виховання дитини та підлітка.







Сухомлинский В. А. Сто советов учителю / В. А Сухомлинский. – Киев : Рад. шк., 1984. – 256 с. – (Сер. «Пед. биб-ка»).
У книзі подаються поради з питань організації, змісту, форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи, самовиховання учнів, формування та виховання громадянського обов’язку.
Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике / В. А.Сухомлинский ; сост. О. В. Сухомлинская. – Москва : Педагогика, 1990. – 304 с.
До книги включені орігінальні твори: оповідання, новели, притчі, які були написані В. О. Сухомлинським. Вони можуть бути використані вчителями і батьками для проведення етичних бесід с дітьми про добро і зло, працьовитість, любові до ближнього, про ставлення до товаришів. Багато творів було взято із архіву В. О. Сухомлинського і публікуються вперше.









Видання про життя та педагогічну діяльність В. О. Сухомлинського


В. А. Сухомлинский : биобиблиография / сост. А. И. Сухомлинская, О В. Сухомлинская. – Киев : Рад. шк., 1987. – 255 с.
До книги ввійшли хронологічні та алфавітні покажчики творів В. О. Сухомлинського, які вийшли в різних країнах світу, літератури про життя і діяльність видатного педагога і вченого.

Тартаковский Б. С. Повесть об учителе Сухомлинском / Борис Тартаковский. – Москва : Мол. гвардия, 1972. – 270 с.
Письменник дуже добро знав вчителя В. Сухомлинського та в цієї повісті використав записи своїх бесід з ним. Повість розкриває образ людини дивовижної чистоти і благородства, який зробив сенсом свого життя професію педагога.










У збірниках та періодичних виданнях

  • Антоненко М. Проблема взаємостосунків учителя і учнів у поглядах В. О. Сухомлинського / М. Антоненко // Рідна школа. – 2005. – № 9-10. – С. 3-8.
  • Баранюк І. Василь Сухомлинський про гармонію емоційно-образного та логіко-розумового у вихованні дітей / Ірина Баранюк // Рідна школа. – 2017. – № 3-4. – С. 46-51.
  • Богуш А. Взаємозалежність свободи і відповідальності: погляд В. О. Сухомлинського / Алла Богуш // Початкова школа. – 2005. – № 9. – С. 7-9.
  • Богуш А. Патріотичний вектор образу «Батьківщина» в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського / Алла Богуш // Рідна школа. – 2017. – № 1-2. – С. 27-31.
  • Василь Олександрович Сухомлинський : життя і педагогічна діяльність В. О. Сухомлинського // Персоналії в історії національної педагогіки : 22 видатних українських педагоги : підручник / за заг. ред. А. М. Бойко. – Київ, 2004. – С. 542-570.
  • Гурдуз А. І. Слово в педагогічній системі В. О. Сухомлинського як центральний засіб виховання і розвитку особистості / А. І. Гурдуз // Освітянські вітрила : гуманітарний альманах / Миколаїв. держ. ун-т. – Миколаїв, 2003. – № 1. – С. 100-104.
  • Демченко І. В. О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів через образотворче мистецтво / І. Демченко // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 18-19.
  • Історія національної педагогіки : особистість формується особистістю : Василь Сухомлинський // Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посіб. – Київ: 2003. – С. 267-274.
  • Калініченко Н. Виховуюче середовище в системі педагогічних поглядів В. Сухомлинського в сучасній школі / Н. Калініченко // Рідна школа. – 2005. – № 9-10. – С. 8-11.
  • Кисельова О. І. Казка як засіб розвитку мовлення 6-річних дітей у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / О. І. Кисельова // Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, 18-19 трав. 2004 р. / ПУДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – С. 108-110.
  • Кіскіна О. М. Ідеї В. О. Сухомлинського щодо організації і керівництва навчально-виховним процесом ДНЗ освіти / О. М. Кіскіна // Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, 18-19 трав. 2004 р. / ПУДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – С. 72.74.
  • Кузь В. Свобода і відповідальність учня у виховній системі В. О. Сухомлинського / В. Кузь // Початкова школа. – 2005. – № 9. – С. 4-7.
  • Магідович К. Використання педагогічної спадщини К. Д. Ушинського і В. О. Сухомлинського в удосконаленні підготовки студентів до розумового розвитку дітей у дошкільному закладі / К. Магідович, Н. Г. Грама // Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, 18-19 трав. 2004 р. / ПУДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – С. 42-45.
  • Мариновська О. Ідеї В. Сухомлинського у векторному аналізі виховного проекту / О. Мариновська // Відкритий урок. – 2007. – № 4. – С. 52-58/
  • Мартинюк Г. І Використання ідей народності В. О. Сухомлинського у формуванні природознавчої компетентності дошкільників / Г. І. Мартинюк, Н. Л. Буханенко // Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, 18-19 трав. 2004 р. / ПУДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – С. 74-77.
  • Монке О. С. виховання почуття національної гідності і патріотизму в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / О. С. Монке, В. В. Чепурна // Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, 18-19 трав. 2004 р. / ПУДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – С. 110-113.
  • Олешко Л. Д. Школа і здоров’я учнів (до 100-річчя з дня народження В. О. Сухомлинського, видатного педагога, вченого, гуманіста) / Л. Д. Олешко // Безпека життєдіяльності. – 2018. – № 8. – С. 5-6.
  • Павленко М. Споріднення і перегукування душ : П. Тичина і В. Сухомлинський : до 85-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського / М. Павленко // Дивослово. – 2003. – № 9. – С. 22-24.
  • Педагогічна система В. Сухомлинського // Левківський М. В. Історія педагогіки : підручник. – Київ, 2006. – С. 302-314.
  • Петренко В. В. В. О. Сухомлинський про патріотичну вихованість особистості / В. В. Петренко // Наука і освіта. – 2001. – № 5. – С. 86-89.
  • Розенберг А. Я. Системний підхід у педагогіці Василя Сухомлинського / А. Я. Розенберг // Наука і освіта. – 2001. – № 5. – С. 95-97.
  • Скрипка Н. М. Добротворець В. О. Сухомлинський / Н. М. Скрипка // Наука і освіта. 2001. – № 5. – С. 102-104.
  • Скрипник М. І. Педагогіка особистості Василя Сухомлинського / М. І. Скрипник // Наука і освіта. – 2001. – № 5. – С. 104-106.
  • Соцкая Е. П. Использование педагогического наследия В. А. Сухомлинского в процессе формирования выразительной речи детей / Е. П. Соцкая // Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, 18-19 трав. 2004 р. / ПУДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – С.99-101.
  • Сухомлинська О. Ідеї свободи у поглядах В. О. Сухомлинського: Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю / О. Сухомлинська // Початкова школа. – 2005. – № 9. – С. 1-3.
  • Сухомлинська О. Проблеми розвитку особистості в історичному контексті психології та педагогіки / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2005. – № 1. – С. 42.
  • Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970) // Українська педагогіка в персоналях : у 2 кн. Кн. 2 : ХХ століття : навч. посіб. / за ред. О. В. Сухомлинської. – Київ, 2005. – С. 380-386.
  • В. А. Сухомлинский в журнале «Народное образование» : [о публикации работ В. А. Сухомлинского на страницах журнала] // Народное образование. – 2003. – № 1. – С. 243-254.



З мережі Інтернет




О.О. Бурлак, завідувач відділу періодичних видань 

среда, 5 сентября 2018 г.

Поштові марки – державний знак і історія країни


З метою відзначення у 2018 році 100-річчя випуску перших поштових марок України, а також популяризації вітчизняної філателії, яка є культурним надбанням українського народу, Президетом України Петром Порошенком 13 липня 2018 р. виданий відповідний Указ №205/2018.


З серії "Культурні епохи України"
З серії "100-річчя Української революції 1917-1921 рр"
З серії "Національні війська України"


З серії "Скарби музеїв України"
З серії "Національні меншини України"
З серїі "Краса і велич України"

Поштова марка – це неодмінний символ держави, який може у будь-якому куточку світу розповісти про історію та культуру країни. У 2018 році виповнюється 100-річчя випуску перших поштових марок України, а 178 років тому з’явилася перша у світі поштова марка. Сталося це в Великобританії. Ініціатором впровадження марок в поштову практику став британський королівський поштмейстер Роуленд Хілл, автор ескізу першої у світі поштової марки. Перша британська марка «чорний пенні» вийшла в обіг 6 травня 1840 року.
Розповсюджуючись країнами світу, марка виявилася не тільки незамінною складовою листування, а й одним із художніх атрибутів державності та візитною карткою країни.
Перші українські поштові марки з'явилися 1918 року. Їх випустив в обіг уряд Української Народної Республіки. Авторами першої серії з п’яти марок, номіналами від 10 до 50 шагів, надрукованих у Києві та Одесі, були художники Георгій Нарбут та Антін Середа. Незабаром до шагівок додалася мініатюра номіналом 20 гривень художника Олексія Обозненка. За своїм художнім рівнем і поштовим статусом вони, за оцінками тогочасних іноземних фахівців, слугували класичним взірцем для виробників марок у Європі й світі.
З проголошенням Незалежності України почалося відродження української поштової марки. З’явилася видатна плеяда майстрів художньої мініатюри: Юрій  Логвин, Олексій Штанко, Олександр Івахненко , Олег Снарський...
1 березня 1992 року було введено в обіг перші марки незалежної України – «500 років українського козацтва» та «100-річчя першопоселення українців у Канаді». На цих марках вперше було зазначено «Пошта України». З 1994 року Україна починає друкувати поштові марки на теренах власної держави.
За роки незалежності  України на художніх поштових марках вшановано видатних людей країни – Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Анну Ярославну, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Данила Галицького, Івана Огієнка, Михайла Грушевського…
Українські поштові марки високо цінуються на міжнародній арені, вирізняючись неповторним національним колоритом та самобутністю. Переможцем Всеукраїнського конкурсу «Краща поштова марка 2017» став художній поштовий блок «Микита Кожум’яка», дизайн якого розробило ТОВ «Панама Гран Прі». Друге місце посів художній поштовий блок «Козацькі клейноди. Печатки козацької доби», художники – Олександр Харук та Сергій Харук, а на третьому місці опинився  художній поштовий блок «Краса і велич України. Хмельницька область», художник Олександр Калмиков.
Сьогодні національний оператор поштового зв’язку «Укрпошта» здійснює щороку видання мільйонними тиражами стандартних поштових марок, близько 50 сюжетів художніх поштових марок і блоків, 140 сюжетів конвертів та карток.


  • Бишкевич, Роман. Начерк історії української філателії [Текст] : [монографія] / Роман Бишкевич. – Львів : Афіша, 2004. – 220 с.
Монографія складається з двох частин. У першій частині подаються нариси з історії філателістичного руху на українських землях від його зародження  наприкінці ХІХ століття до 1939 року, а також описується  зародження і розвинення української філателії поза межами українських земель. У другій частині подані нариси про основних діячів і дослідників української філателістичної спадщини, які заслуговують на визнання їх корифеями української класичної філателії.

  • З вітчизняної історії [Текст] : [українські поштові марки : історія та сучасність] // Валерій Чередниченко. Про філателію всім, 2015. – С. 17- 43.
Пропонована книга – спроба укласти перший український посібник із колекціонування поштових марок. Видання складається з трьох частин: історичної, прикладної та інформативної. Повні українські філателістичні колекції синхронно з історією, складаються з трьох частин: Українська Народна Республіка, УРСР та сучасна незалежна Україна.

  • Каталог знаків поштової оплати України 2007 [Текст]  / Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта». – Київ : Марка України, 2007. – 72 с.
Каталог знаків поштової оплати України містить випуски марок, буклетів, конвертів та штемпелів «Перший день», штемпелів спецпогашення, кортмаксімумів, маркованих конвертів і карток за 2007 рік.

  • Каталог знаків поштової оплати України 2006 [Текст]  / Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта». – Київ : Марка України, 2006. – 72 с.
Каталог знаків поштової оплати України містить випуски марок, буклетів, конвертів та штемпелів «Перший день», штемпелів спецпогашення, кортмаксімумів, маркованих конвертів і карток за 2006 рік.

  • Кікта С. Філателія [Текст]  : [з історії поштової марки]  // Енциклопедія Українознавства. Т. 9. – Львів, 2000. – С. 3504 – 3507.
Першу у світі поштову марку видав уряд Великобританії в 1840 році, а на українських землях – уряд Австрії в 1850 році. Першу серію марок державної пошти УНР віддано в обіг у липні 1918 року.

  • Левітас Й. Я. Все про марки [Текст] / Й. Я Левітас, Басюк В. М. – Київ : Реклама, 1975. – 240 с.
У книзі подано відомості з історії розвитку поштового зв’язку і філателії. Перші служби поштового зв’язку на території нашої країни з’явилися в Київської Русі. Вже з кінця Х століття існувала «повозна» повинність, яка зобов’язувала податне населення впорядковувати шляхи, зводити й лагодити мости, надавати коней князівським слугам. У Х-ХІІІ століттях важливі шляхи, що зв’язували міста Київської держави підтримувалися в хорошому стані, завдяки чому доставка вантажів та повідомлень не залежала від пори року.

  • Маркітан Л. П. Філателія [Текст]  : [з історії поштової марки]  // Енциклопедія історії України. Т. 10. – Київ, 2013. – С. 296 – 298.
Поява перших марок на теренах України пов’язана з діяльністю земської пошти. Перші земські марки були випущені у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії у 1866 році. За час існування земської пошти в українських губерніях було випущено близько 850 марок.

6 вересня 2016 року у Вінниці запрацював перший і єдиний Музей української марки. В переважній більшості у ньому представлена колекція американця  українського походження Олександра Балабана.

  • Пиріг, Любомир. Медицина України в дзеркалі філателії [Текст]  . – Київ : ВД «Авіцена», 2013. – 48 с.
Як відомо, філателія належить до дуже популярних різновидів колекціонування. Випуск тематичних поштових марок і конвертів служить одним із засобів популяризації знань. За допомогою філателії можна скласти уяву про історію медицини, її видатних діячів, професійні заклади і події.

  • Пиріг, Любомир. Поштова марка – про Україну у світі [Текст]  // Українознавство. - № 4. – Київ, 2012. – С. 109 – 113.
Поштова марка — це інформація про країну: її історію, природу, досягнення в усіх сферах суспільного життя, зокрема в культурі.

У статті розглядається історія пошти та поштових марок:  земська пошта, марки УНР, ЗУНР, Карпатської України, поштові марки незалежної України…

Історія пошти і поштових марок в Закарпатській Україні простежується з середини XIX століття і включає період недовготривалої незалежності в середині XX століття, після якого пошта Закарпатської області стала частиною поштової системи СРСР, а з 1991 року — сучасної України.


***

  • Андрієшин Г. В. З історії одеської пошти [Текст] // Пошта і філателія України. – 1995. - № 2. – С. 23- 52, № 3. – С. 25- 26.
Історія одеської пошти починається безпосередньо з заснування міста, тобто з 1794 року, коли почала працювати перша поштова експедиція. У 1803 році в Петербурзі спеціально для першого градоначальника Одеси герцога Армана Емманюеля де Рішельє на основі матеріалів Комітету про улаштуванні Новоросійського краю була складена інструкція з проведення поштових операцій. Герцогу де Рішельє ставилося в обов’язок удосконалити управління містом. В перерахуванні основних об’єктів нагляду, поряд з такими важливими пунктами, як військові команди, портові та фортечні споруди, митниця, числилася і поштова контора. Перша поштова контора була відкрита в 1816 році.

  • Від гінця до Інтернету : нариси з історії української пошти [Текст] / В.  Мухін, В.  Мороз, П. Дюков, В. Іванов, В.  Юрій. – Київ : Аспект, 2002. – 328 с.
Пошта України — одна з найдавніших у світі. Перше літописне повідомлення про посилку вісників згадується в «Повісті минулих літ». З посилки військових вісників і почалась пошта. З розвитком Київської держави будуються міста, розширюються дипломатичні і торгові стосунки між державами. Для доставки грамот князі виділяли молодих і сильних воїнів, що добре знали шляхи сполучення і були віддані князю. Кінні гінці рухались зі швидкістю 100–115 км на добу від стану до стану, де змінювали коней і забезпечувались всім необхідним у дорозі. Упродовж багатьох століть поштові екіпажі були єдиним видом транспорту, доставки грошей, вантажів, кореспонденції.

  • Вовк О. Б. З історії української пошти XVII – XVIII століття [Електронний ресурс] // Центральний державний історичний архів України. - Режим доступу : http://cdiak.archives.gov.ua/v_Z_istorii_poshty.php
Пошта, як одна з установ, запроваджених для обміну інформацією, існувала ще в давні часи, сприяючи не лише її поширенню, а й розвиткові діловодства і культури спілкування. В Гетьманській Україні перші відомості про поштове сполучення, яке ще не мало систематичного характеру, відносяться до XVII ст.: гетьмани України, починаючи з Богдана Хмельницького, спілкувалися як на міжнародному рівні – з володарями сусідніх держав, так і в межах Гетьманської України – з козацькою старшиною і духівництвом, – шляхом листування, з яким відсилали т. зв. нарочних.

  • Літопис Української Повстанської Армії [Текст] = Litopys UPA / відп. ред. Є. Штендера. - Торонто - Львів : Видавництво « Літопис УПА», 2009.
          Т. 47. Підпільна Пошта України / ред. та вступ. слово З. Боровець. - 2009. - 326 с.: іл.
Видання присвячене діяльності Підпільної Пошти України, містить ілюстрації філателістичної колекції Петра Й.

  • Міронова І. С. Поштово-телеграфний зв'язок на півдні Російської імперії в роки правління Олександра ІІІ (1881-1894 рр.) [Текст]  // Записки історичного факультету. Випуск 23. – Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2012. – С. 288 – 303.
На основі джерельних, в т. ч. й архівних матеріалах, в статті розглядається розвиток галузі зв’язку в Російській імперії в роки правління Олександра ІІІ. Особлива увага приділяється поштово-телеграфній реформі 1884-1885 років, а також особливостям її проведення на території півдня України.

  • Одесский почтамт : 100 лет (1898 – 1998) [Текст]   : исторический очерк /составитель О. И. Береславский. – Одесса : Арт - Визон, 1998. – 40 с.
Яркой, запоминающейся архитектурой отличаются многие улицы Одессы. И на каждой из них, конечно, имеется «архитектурный объект № 1». На улице Садовой таким объектом является здание Главного почтамта, построенное в 1896-1898 годах по проекту зодчего Владимира Федоровича  Харламова,  архитекторами Домбровским и Рейнгерцем. Главной изюминкой почтамта стал грандиозный внутренний зал высотой 20 метров, пышно украшенный архитектурными деталями. Крышей зала служит самый большой в городе солнечный фонарь площадью более 1700 квадратных метров.

  • Почтовая контора [Текст] // Александров Ростислав. Земля хранит : очерки. – Одесса, 2014. – С. 306 – 327.
16 октября 1816 года императорским указом был утвержден штат Одесской почтовой конторы. Еще раньше, 10 марта 1808 года, дюку де Ришелье был дан именной императорский указ «О постройке Почтовых домов в Херсонской губернии», в том числе и в Одессе.

  • Пошта [Текст]  : [з історії пошти на теренах України]  // Енциклопедія Українознавства. Т. 6. – Львів, 1996. – С. 2291 - 2292.
З липня 1917 року Пошта на Центральних і Східних Землях перейшла у відання генерального секретаря пошти і телеграфу при Центральної Раді й згодом такого ж міністерства в уряді УНР і Гетьманської держави. Для оплати листів та інших посилок були видані окремі українські поштові марки. В ЗУНР з 1918 року діяв державний секретар пошти і телеграфу, а в 1919 році були введені власні поштові марки.

  • Поштові установі у запорізьких козаків [Текст] // Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. – Львів, 1990. – С. 314 – 317.
Звичайно, початково в Запоріжжі, як і в кожній країні, роль листоноши виконували або люди, що випадково приїжджали в Січ, або ж надзвичайні кур’єри.

  • Фурман, Всеволод. Нариси з історії пошти на землях сучасної України [Текст] Т.1 (1765-1900 рр.) /  Всеволод Фурман. – Одеса : ТЕС, 2013. 160 с., іл.
Книга знайомить читача з еволюцією розвитку та функціонуванням пошти Речі Посполитої, Австро-Угорщини, Росії, Румунії на етнографічних територіях, населених здебільшого українцями. Нариси в цьому томі охоплюють період з 1765 до 1900 року. К У книжці подано понад 250 репродукцій поштових пересилань та вирізок, 415 обрисів штемпелів та штампів.

  • Шандра В. С. Пошта регулярна в Україні [Текст]  // Енциклопедія історії України. Т. 8. – Київ, 2011. – С. 474.
Відомості про першу кінну пошту в Гетьманщині, що засновувалося згідно з Глухівськими статтями 1669, належать до 1669 року. Перший поштовий двір у Києві відкрито в XVII столітті. В XVIII столітті поштові контори відкривалися в губернських містах, згодом – у повітових центрах.