* * * 2019 * * * Рік Китаю в Україні * * * 2019 * * * Міжнародний рік помірності * * * 2019 * * * Міжнародний рік корінних народів * * * 2019 * * * Міжнародний рік періодичної системи Менделєєва * * * 2019 * * *

пʼятниця, 29 листопада 2019 р.

Видатні історії листопада в особах та фактах


Вчені, дослідники і винахідники різних країн світу протягом розвитку цивілізації присвятили своє життя тому, щоб розкрити всі загадки навколишнього світу. Це великі географічні відкриття, досягнення в науці і техніці, і кожна епоха зберегла імена своїх першовідкривачів.
Грецький математик і філософ Піфагор відкриває теорему, яка має величезне значення і в наші дні. Вчений заснував школу, розквіт якої припадає на період 550-300 років до нашої ери. Піфагорійці створили чисту математику у формі теорії чисел і геометрії. Близько 700 року до нашої ери вавилоняни почали застосовувати математику для дослідження руху Місяця й планет.
У давнину люди орієнтувалися в часі і просторі за допомогою сонця і зірок. Перший водяний будильник і шкільний дзвоник водночас винайшов давньогрецький філософ Платон. Перші баштові годинники почали відбивати час на вежі Вестмінстерського абатства в 1288 році.
Відважний португальський мореплавець Васко да Гама у 1497-1499 роках відправився в морську подорож з Європи до Індії.  А Перше в історії кругосвітнє плавання здійснила іспанська експедиція Фернана Магеллана в 1519-1522 роках. Уперше було підтверджено, що Земля має форму кулі.
До середини XIX століття для освітлення широко вживалися оливні лампи. Гасова лампа була винайдена 1853 року у Львові місцевими аптекарями Яном Зегом та Ігнатієм Лукасевичем. Широко використовувалась у другій половині XIX століття, майже вийшла з ужитку з розвитком електричного освітлення у першій половині XX століття…



Перший в історії людства політ на повітряній кулі


21 листопада 1783 року у небо над Парижем піднялась перша пілотована людиною повітряна куля - фізик Жан Франсуа де Розьє і маркіз Франсуа Лоран д'Арланд здійснили політ на повітряної кулі братів Монгольф'є.
Людство завжди мріяло підкорити повітряний простір. Нові можливості для повітроплавання з'явилися після відкриття англійським вченим Генрі Кавендішем в 1766 році водню. Англієць доктор Блек, який читав лекції в Единбурзькому університеті, відзначав, що мильні бульбашки, наповнені воднем, повинні злітати в повітря. Це практично підтвердив італійський фізик Тіберно Кавалло в 1781 році.  Людству залишився один крок для створення найпростішого летального апарату.

Жозеф-Мішель Монгольф'є

Брати Жозеф-Мішель Монгольф'є та Жак-Етьєнн Монгольф'є  вважаються винахідниками аеростата(«монгольф'єра»). Першу модель майбутнього аеростата брати змайстрували в 1783 році. Це була невелика куля з шовковою оболонкою, із отвором унизу. Під отвором вони палили папір, повітря всередині кулі прогрівалося, і модель піднімалася до стелі приміщення, в якому проводився експеримент. Потім Жозеф-Мішель та Жак-Етьєнн зробили декілька оболонок великих розмірів і запускали кулі на відкритому повітрі.
Перша публічна демонстрація польоту безпілотної повітряної кулі з оболонкою з грубого льняного полотна, обклеєного папером, відбулася 5 червня 1783 року в Анноне. Літальний апарат досяг висоти близько 1800 метрів.


Жак-Етьєнн Монгольф'є 


19 вересня 1783 року на запрошення Французької Академії наук у Версалі у присутності французького короля Людовика XVI і його дружини Марії Антуанетти брати Монгольф'є здійснили запуск повітряної кулі, в гондолі якої знаходились вівця, півень і качка. Куля приземлилась через вісім хвилин із-за охолодження диму, пролетівши 2 кілометри з місця старту.
Політ 21 листопада відбувся у присутності великої кількості глядачів - фізик Пілатр де Розьє, палкий прихильник експериментів Монгольф'є, і маркіз Франсуа д'Арланд піднялись у повітря на кулі діаметром 15,5 метрів та висотою 24 метри з території Булонського лісу і успішно приземлились на відстані 9 кілометрів від місця старту.




Цікаві факти



1784 року у Львові на площі біля церкви Вознесіння Господнього була запущена перша у світі повітряна куля з автоматичним пальником на рідкому паливі для підігріву повітря в балоні. Це сталося всього через дев’ять місяців після запуску в Парижі повітряної кулі братів Монгольф’є, паливом для якої стала солома. Це був тепловий аеростат з автоматичним пальником на рідкому паливі, розробленим і виготовленим професором фізики Львівського університету Ігнацієм Мартиновичем і доктором медицини Непомуком Германом. Пальник львівських винахідників підігрівав повітря в оболонці в міру того, як воно холоднішало. Завдяки цьому пристрою тепловий аеростат міг триматися у повітрі тривалий час – доки на борту вистачало палива. Варто відзначити той факт, що повітроплавання і досі використовує подібний спосіб для підйому та літання балонів. Натомість у Франції перші балони запускали за допомогою спалювання соломи та вовни, тому вони не були розраховані на тривалі польоти. Проектні роботи над тепловим аеростатом Мартинович і Герман розпочали у січні 1784 року. Зрештою настав день старту. Тепловий аеростат встановили на площі біля церкви Вознесіння Господнього та гостьового будинку кайзера у присутності місцевого панства.

У 1908 році в Одесі було створено «Одеський аероклуб». Його члени закупили у Франції оболонку для кулі, прикріпили до неї кошик для чотирьох осіб. 30 червня з майданчика двора на вулиці Софіївській пілот Олексій ван дер Штруф пролетів над містом до 14 станції Великого Фонтана. Пізніше літав над морем до Тарханкута. Всього за два роки аеростат здійснив 21 політ. Сергій Уточкін одним із перших піднявся на повітряній кулі. Влітку 1907 року він вперше побачив повітряну кулю, здатну підняти людину в небо. Вже 2 жовтня на придбаному разом з друзями надувному літальному апараті Сергій Уточкін здійснив свій перший самостійний підйом у небо. Серед учасників польотів був і письменник Олександр Купрін, який описав свої враження в творі «Над землею» (1909).



***


Бойко Ю. С., Тур'ян В. О. Блакитна мрія століть. Люди рано навчилися використовувати транспортні засоби, будувати кораблі, займатися мореплавством. А ось повітряний океан планети довго залишався недоступним. Багато століть люди міркували про те, як піднятися в повітря і тільки в 1783 році людині вдалося спорудити примітивний літальний апарат, який представляв собою матерчату оболонку, наповнену нагрітим повітрям, прикріпити до неї кошик і піднятися в повітря. З цієї події починається історія повітроплавання.








Сенсаційне археологічне відкриття ХХ століття


Листопад 1922 року запам'ятався найбільшим археологічним відкриттям ХХ століття - в Долині Царів вперше була виявлена царська гробниця, що містила унікальні художні цінності. Честь відкриття гробниці Тутанхамона належить англійському археологу Говарду Картеру і лорду Карнарвону, який фінансував експедицію.
У 1902 році американський археолог Теодор Девіс отримав від єгипетського уряду дозвіл на проведення розкопок у Долині Царів. Він провів кілька вдалих експедицій. У 1914 році його справу продовжили лорд Карнарвон та Говард Картер. З цього моменту починається історія найбільшого з відкріттів царських могил у Єгипті.
Ще учнем Трініті-коледжу в Кембріджі лорд Карнарвон одного дня хотів за власний рахунок повернути первісний, гарний вигляд огидно пофарбованим дерев’яним панелям у своїй кімнаті. Він оббігав усі антикварні крамниці, а пізніше, вже дорослим, із запалом збирав старі гравюри й рисунки. Одночасно, він стає постійним відвідувачем гоночних треків, вправляється у мистецтві стрільби, доки не стає досконалим стрільцем., займається водними видами спорту і  - успадкувавши у віці двадцяти трьох років величезний капітал – виконує на вітрильний яхті подорож навколо світу.

Лорд Джордж Карнарвон


У 1903 році він вперше виїхав до Єгипту. Тут він потрапив на розкопки кількох археологічних експедицій і, як багата та незалежна людина, не маючи досі ніякої визначеної життєвої мети, вирішив, що саме така діяльність дасть йому прекрасну можливість поєднати любов до спорту з бажанням серйозно зайнятись мистецтвом. У 1906 році він самостійно розпочав розкопки, але вже впродовж першої зими переконався, що йому бракує достатньої наукової підготовки. Звернувся по пораду до професора Масперо, який і рекомендував йому молодого вченого Говарда Картера.




Говард Картер
Союз цих двох людей був надзвичайно вдалим. Говард Картер прекрасно доповнював лорда Карнарвона. Він був всебічно освіченим науковцем. Тільки восени 1917 року вони спромоглися розгорнути розкопки у такому масштабі, що могли очікувати добрих результатів. Карнарвон і Картер хотіли зробити своє відкріття саме в Долині Царів.
Це був досить сміливий крок. Долина Царів на той час вважалася добре вивченою, тут побували десятки експедицій, і весь вчений світ був переконаний, що час великих відкриттів в Долині Царів минув.
На території Долини Царів одна біля одної здіймалися насипи породи, а між ними лежали входи до відкритих гробниць. Не залишилось нічого іншого, як прокопуватись через насипи аж до скельних основ долини. Картер запропонував розпочати пошуки у трикутнику, обмеженому могилами Рамзеса ІІ, Меремптаха та Рамзеса VI. «Хоч би мені й дорікали, пише він пізніше, щодо розумника постфактум, хочу запевнити, що ми вже тоді впевнено розраховували знайти могилу визначеного фараона - могилу Тутанхамона…»
Метр за метром була обстежена Долина Царів. Вся територія, де могла перебувати гробниця Тутанхамона, була очищена від ґрунту. «Сезон проходив за сезоном, не приносячи результатів, - згадував Говард Картер. - Ми вели розкопки місяцями, працювали з напруженням і не знаходили нічого. Тільки археологу знайоме це відчуття безнадійної пригніченості. Ми вже почали миритися зі своєю поразкою і готувалися залишити Долину, щоб спробувати щастя в іншому місці».
У той день, коли археологи приступили до знесення халуп робітників і розкопок на останній ділянці території, було зроблено відкриття. 3 листопада 1922 року під першою зламаною хатиною була виявлена висічена в скелі сходинка. Коли сходи розчистили, на рівні дванадцятої сходинки вони побачили дверний отвір, замурований і запечатаний печаткою. Археологи стояли на порозі таємниці і великого відкриття ...




Жанр - пригода, драма
Режисер - Пітер Беббер
Рік - 2016
Археолог Говард Картер, після багаторічних розкопок в Єгипті приходить до припущення про знаходження гробниці Тутанхамона…






***


Азімов Айзек. Єгиптяни. Від стародавньої цивілізації до наших днів. У книзі відомого вченого і письменника-фантаста Айзека Азімова зібрані найцінніші наукові дані про історію, політику, релігію, науку, мистецтво, сільське господарство Єгипту з часів глибокої давнини до наших днів. Ви отримаєте уявлення про зародження, розвиток, розквіт та занепад однієї з легендарних світових культур.






Вануайєк, Віолен. Великі загадки Стародавнього Єгипту. Нефертіті, Тутанхамон, Ехнатон, Рамзес ... Хто були ці люди? Як вони народжувалися і жили? Як ставали фараонами? Як йшли в інший світ? Таємниці зниклого світу, таємниці життя людей і царів далекого минулого - ось головний зміст цієї захоплюючої книги, написаної французькою письменницею Віолен Вануайєк, фахівцем з історії стародавнього світу. 






Дубровська О. Таємниці єгипетських фараонів. Запрошуємо вас здійснити подорож в загадковий світ стародавнього Єгипту, побачити легендарного Сфінкса, доторкнутися до тисячолітніх пірамід. Книга розповість про діяння знаменитих фараонів, життя і побут давніх єгиптян, розкриє таємницю прокляття єгипетських царів.






Кацнельсон І. С. Тутанхамон і скарби його гробниці. Книга відомого єгиптолога І. С. Канцельсона розповідає про історію відкриття на початку XX століття англійським археологом Говардом Картером гробниці єгипетського фараона Тутанхамона. Вона містить докладну характеристику часу Тутанхамона, опису самої гробниці і знайдених в ній предметів.







Керам К. М. Боги, гробниці та вчені.  Автору цієї книги, яка побачила світ в 1949 році, вдалося захоплююче і в той же час достовірно ввести в світ археологічної науки. Від Європи через Близький Схід аж до Центральної Америки Керам Курт Вільгельм йде по слідах великих дослідників і авантюристів. У читача виникає відчуття, що він присутній, коли Шліман відкриває Трою, Картер розкриває легендарну гробницю Тутанхамона, Кольдевей відкопує Вавилон, а Томпсон пірнає за прикрасами майя. Так, сторінка за сторінкою, втрачені світи розкривають свої таємниці.



Котрелл, Леонард. За часів фараонів. Книги відомого англійського популяризатора археології Леонарда Котрелла «Забуті фараони» і «Життя за часів фараонів» тісно пов'язані між собою і об'єднані в одному томі. Автор викладає історію Єгипту з найдавніших часів до епохи Нового царства. Читач дізнається про відкриття потайний гробниці цариці Хетепхерес, фиванского некрополя і гробниці Тутанхамона. Широко використовуючи стародавні тексти, Л. Котрелл розповідає про побут давніх єгиптян, їх вірування, культуру.

пʼятниця, 22 листопада 2019 р.

Таємниці письменницьких шухляд : 15 захоплюючих романів та есе про класиків української літератури


Українська художня література має майже тисячолітню історію. Вона бере начало з таких творів, як «Велесова книга» та «Повість минулих літ». Справжнім шедевром художньої літератури ХІІ століття вважають «Слово о полку Ігоревім», яке вирізняється вишуканим поетичним стилем. Особливу історико-літературну цінність становить «Галицько-Волинський літопис», створений в ХІІІ столітті.
Особливе значення серед літописів другої  половини XVII - початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. До наших днів дійшли три найвизначніші писемні пам’ятки того часу: «Літопис самовидця», «Літопис Григорія Грабянки», «Літопис Самійла Величка».
Українську літературу до світового рівня піднесли Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська і передусім такі велетні як Тарас Шевченко та Іван Франко.
Традиції видатних майстрів слова продовжили митці ХХ століття - Максим Рильський, Микола Хвильовий, Олександр Олесь, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Олесь Гончар, Павло Загребельний…
Найяскравіше проявилося в літературі творче покоління 60-х років - «Шістдесятники».  Українська література збагатилася творами Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Ліни Костенко


Цікаві факти


Автором однієї з найвідоміших книг давнини - «Повісті минулих літ» - вважається видатний письменник та літописець Київської Русі, чернець Києво-Печерського монастиря Нестор.

Видатним літературним пам’ятником ХІІІ століття є «Києво-Печерський патерик» - збірка релігійних оповідань про історію та життя ченців Києво-Печерського монастиря, що існувала у кількох редакціях.

Найвидатнішим українським письменником XVIII століття був мандрівний філософ Григорій Сковорода. Його перу належать численні вірші, байки, пісні, псалми та філософські трактати. Кращими художніми творами є поетичні збірки «Сад божественних пісень» та «Байки харківські».

Іван Петрович Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. Поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу.

У першому виданні «Кобзаря» Тараса Григоровича Шевченка, опублікованому у 1840 році, було надруковано тільки вісім віршів. До сучасного видання увійшло 228 поетичних творів.

П’єси відомого театрального діяча, одного з основоположників українського професійного театру Івана Карпенка-Карого, такі як «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля», вважаються класичними взірцями української драматургії.

«Чорна рада» повна назва «Чорна рада. Хроніка 1663 року» - перший історичний роман українською мовою, вперше виданий повністю Пантелеймоном Кулішем у 1857 році. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події - чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року. Твір був написаний під впливом історичних романів Вальтера Скотта.

Творчість Лесі Українки - унікальне явище в українській літературі. Перший свій твір вона написала ще у дев’ятирічному віці і протягом 35 років продовжувала літературну діяльність. ЇЇ драма-феєрія «Лісова пісня» вважається перлиною не тільки української, але і світової драматургії.

Івана Франка, людину універсальної обдарованості, називали «академією в одній особі». Його творча та наукова спадщина величезна: три великі збірки поезії, кілька прекрасних поем, дев’ять повістей, 40 казок для дітей, 100 оповідань, чотири драми та більше 500 літературних праць.

Патріархом української літератури справедливо називають Павла Загребельного. Понад 40 років він працював в української прозі, створив більше 30 романів, гостросюжетних повістей та кіносценаріїв. Найпопулярніші з них - «Роксолана», «Євпраксія», «Я, Богдан»…


Врублевська В. Шарітка з Рунгу : біографічний роман про Ольгу Кобилянську / Валерія Врублевська. -  Київ : ВЦ «Академія», 2007. - 512 с. - (Серія «Автографи часу»).
Письменники не живуть на самоті. Ольга Кобилянська, як і герої її творів, любила свої мрії, любила рідних, друзів. Любила… Переборювала обставини, нерідко - і себе. Все вона прощала, все терпіла. Її унікальне життя є фактологічною основою роману, в якому документ поєднується з авторським баченням героїні, її життєвої і літературної долі, часу, в якому вона жила, людей, з якими зналася. Уважний читач відшукає в ньому і свою правду, яку не зміг розповісти документ.


Горак Р. Кинути каменем : есеї про Ірину Вільде / Роман Горак. - Львів :  Апріорі, 2016. - 540 с., іл.
До цього видання включено написані у різний час есеї львівського письменника Романа Горака «Таємниці Ірини Вільде», «Кинути каменем» та «Ота одвічна загадка любові», які відкривають для читача невідомий світ видатної української письменниці Ірини Вільде, котрій судилося жити в складних історичних умовах та який знайшов своє відображення на сторінках її творів. Свого часу два перші есеї друкувались на сторінках журналу «Дзвін», а есей «Ота одвічна загадка любові» разом з листами Ірини Вільде до її товаришки юності Ольги Годованської, що склали документальну основу твору, на сторінках журналу Івано-Франківської спілки письменників України «Перевал».

Горак Р. Твого ім’я не вимовлю ніколи : повість-есе про Івана Франка / Роман Горак. - Київ : ВЦ «Академія», 2008. - 224 с. - (Серія «Автографи часу»).
Свого часу Іван Франко переконував, що збірка «Зів’яле листя» написана під емоційним впливом від прочитання щоденника самогубця, який не зміг пережити нещасливе кохання. Чи можна було вірити Франкові, що до написання інтимних поезій, які спровокували гострі літературні суперечки, непорозуміння між ним і критикою, причетні чужі переживання, а не його особисті? Хто та незнайомка, яку покохав ліричний герой і взаємності якої не знайшов? Ім’я її так і не було відкрито - Франко вмів зберігати таємниці.


Дзюба І. Є поети для епох / Іван Дзюба. - Київ : Либідь, 2011. - 208 с., іл.
У цій книжці зійшлися дві унікальні творчі особистості, чиї імена вже давно промовляють самі за себе. Натхненний есей Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко суголосний бесіді з поетесою, у якій вона вперше так щиро й вичерпно розповідає про своє життя у Слові.







Єшкілєв В. Усі кути трикутника : апокриф мандрів Григорія Сковороди / Володимир Єшкілєв. - Київ : ВЦ «Академія», 2012. - 248 с. - (Серія «Автографи часу»).
Головний герой роману - зовсім юний Григорій Сковорода, якого вабили мандри з їх пригодами, містичні вчення, таємні знання. Подорожуючи Австрією та Італією, він потрапив у вир карколомних подій, що змінили політичну карту Європи напередодні Семирічної війни. Тоді він ще не був письменником, ніхто не знав його як філософа. Однак імовірна його причетність до однієї з масонських лож. Володимир Єшкілєв пропонує не життєпис, а художній роман, в основі якого - пригода. І цього разу він не зраджує собі в намаганні по-своєму роздивитися малодосліджені сторінки української історії. Пригода об’єднує зображені в романі події, що належать і теперішньому часу.

Згадай мене, брате! Тарас Шевченко в контексте свого часу / авт.- упоряд. Ю. Іванченко. - Київ : Парламентське вид-во, 2018. - 432 с.
Тарас Григорович Шевченко - великий український поет, художник, попри тяжку долю, адже з 47 років життя він лише тринадцять був вільним, вирізнявся чуйною і доброзичливою вдачею. Він приятелював, дружив і спілкувався з багатьма сучасниками з різних верств тогочасного суспільства. Багатьом з них він присвятив свої твори, що складають перший розділ цієї книги. Також представлено епістолярну спадщину Т. Шевченка, уривок з автобіографічної повісті «Художник», листи, спогади друзів і знайомих про Кобзаря, в яких він постає як людина виняткової сердечності, толерантності, яка над усе любила свій знедолений народ і високо цінувала щирість і доброзичливість у взаєминах межи людьми. Нариси про сучасників, яким Шевченко присвятив свої твори, ілюстративний матеріал - малярські та графічні твори Шевченка та багатьох інших тогочасних митців, рідкісні фото та архівні матеріали допоможуть глибше сприйняти час, у який він жив і творив.

Костенко А. Леся Українка / упоряд. В. П. Сичевський. - Київ : А.С.К., 2006. - 512 с. - (Життя видатних людей).
Книга розповідає про долю і звитягу Лесі Українки - людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю. Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатоля Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов'язаними із життям і творчістю великої поетеси.





Лазарук М. Я. Микола Вінграновський. Степовий Сварог : книга-мандрівка : єсеї та інші розвідки, публікації про незабутні мандри Україною з Миколую Вінграновським / Мирослав Лазарук ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. - Харків : Фоліо, 2017. - 352 с., іл.
Ця книжкa вiдoмoгo пиcьмeнникa тa публiциcтa Миpocлaвa Лaзapукa пpиcвячeнa Микoлi Cтeпaнoвичу Вiнгpaнoвcькoму (1936-2004) - oднoму iз нaйвизнaчнiшиx укpaїнcькиx пoeтiв i пpoзaїкiв XX cтoлiття, актору і кінорежисеру, одному з кращих учнів Олександра Довженка, автору поетичних збірок і повістей (Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1984 року). Aвтop згaдує пpo близькe cпiлкувaння з тaлaнoвитим пиcьмeнникoм, poзмipкoвує пpo йoгo твopчicть, нaвoдить влacну пepeдмoву дo пpeкpacнoгo тoму «Вибpaниx твopiв» Микoли Вiнгpaнoвcькoгo «Шicтдecятники». Читaючи цю книжку, бaгaтo xтo, нaпeвнe, звepнe увaгу нa нeпoвтopну iндивiдуaльнicть митця, який, зa cлoвaми Iвaнa Дзюби, був людинoю «з гopдoю пocтaвoю, cильним гoлocoм i «cтoдумнoю думoю» пpo нapoд, пpo дoбу, пpo життя».

Плющ Л. Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового / Леонід Плющ. - Київ :  Видавничий дім «КОМОРА», 2018. - 800 с.
Фундаментальне дослідження, якому видатний мислитель Леонід Плющ (1939-2015) присвятив понад двадцять років праці, пропонує радикально новий погляд як на творчість Хвильового, так і загалом на «наші 1920-ті». Шляхом копіткого історичного, біографічного й текстологічного аналізу поезії і прози Хвильового Плющу вдалося знайти відповідь на запитання, яку саме «таємницю» той обіцяв відкрити Любченкові за два тижні перед смертю. На читача чекає захоплива філологічна подорож магічними світами Рудольфа Штайнера, чиє антропософське вчення було популярним серед культурної еліти «Розстріляного Відродження», а головне — подорож сторінками не менш «магічних» текстів Хвильового, які під уважним оком дослідника набувають цілком несподіваних смислів і значень.

Процюк С. Маски опадають повільно : роман про Володимира Винниченка / Степан Процюк. - Київ : ВЦ «Академія», 2011. - 304 с. - (Серія «Автографи часу»).
Його життя - пристрасні, мученицькі і болючі пошуки власної сутності у творчості, громадській діяльності, любовних історіях. Контроверсійне мислення і безмежна творча сміливість, місіонерство і протест зробили його найчитабельнішим письменником свого часу. Були в тому часі і ті, хто вважав його «жахливою дитиною» національної літератури. Таким постає Володимир Винниченко в романі Степана Процюка «Маски опадають повільно». У цій сміливій художній версії - внутрішній світ і складний шлях героя від ексцентричного невротика, екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.

Процюк С. Троянда ритуального болю : роман про Василя Стефаника / Степан Процюк. - Київ : ВЦ «Академія», 2010. - 184 с. - (Серія «Автографи часу»).
Цей психобіографічний роман є історією загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда — символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм і суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялися поруч. «Троянда ритуального болю» Степана Процюка - психоаналітичні версії історії загублених кохань, письменницьких страждань, палітра символів, дослідження творчого мовчання як втечі від перевтоми.

Процюк С.Чорне яблуко : роман про Архипа Тесленка / Степан Процюк. - Київ : ВЦ «Академія», 2013. - 192 с. - (Серія «Автографи часу»).
Роман Степана Процюка - драматична і зворушлива історія платонічного кохання Архипа Тесленка у складній панорамі його короткого життя.







Редінг Б. Безумці : з історії кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної / Барбара Редінг. - Київ : ВЦ «Академія», 2012. – 184 с. - (Серія «Автографи часу»).
Роман про таємниче кохання і драму двох людей - Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної. « Ми побачилися з тобою у ложі. Ти поступився своїм місцем одній із жінок, а сам увесь час стояв. Я стояла так само. Ми мали змогу чи не вперше бути отак-от поруч, не поминаючи інших людей, далеких і нецікавих нам. Час від часу обмінювалися словами. І в мене було відчуття, що наближаю тебе до себе…».


Слабошпицький М. Поет із Пекла (Тодось Осьмачка) / Михайло Слабошпицький. - Київ : Вид-во М. П. Коць. Вид-во «ЯРОСЛАВІВ ВАЛ», 2003. - 368 с.
Він був, за словами Маланюка, поетом на грані геніальності. Реальне життя Тодося Осьмачки нагадує легенду. У цій книзі йдеться про Осьмачку-легенду й Осьмачку-реальність, які так важко розмежувати.






Соловей Є. Невпізнаний гість : доля і спадщина Володимира Свідзінського. - Київ :Наукова думка, 2016. - 240 с.
 Монографія про унікального поета-нонконформіста поєднує різні аспекти, пов’язані з нагальною необхідністю осмислення ролі й місця Володимира Свідзінського в український літературі. Дослідження оперте на широке коло архівних та бібліологічних джерел, на сучасне наукове розуміння природи поетичної творчості. Перша частина праці – власне життєпис, друга й третя присвячені проблемам поетики В. Свідзінського як поета-модерніста, що зберіг водночас глибинний зв’язок із фольклорною та літературною традицією. Перше видання монографії (2006) було відзначене премією імені Василя Стуса.