Літературний вернісаж європейських та американських авторів: книги від PEN Ukraine

64 книжки провідних видавництв України — художні та документальні твори, праці з історії, філософії, соціології, політології, літературознавства та мистецтвознавства, а також 97 книжок англійською мовою — бібліотека отримала у рамках спільної ініціативи PEN Ukraine з BooK Aid International, English PEN та PEN International.

Найвідоміший твір американського письменника Джека Керуака «У дорозі» увійшов до списку «100 найкращих романів усіх часів». Це сповнена пригод подорож двох друзів. Письменник-початківець Сал Парадайз зустрічається з Діном Моріарті. Так починається та частина його життя, яку можна назвати життям у дорозі…

Літературний дебют французького письменника Жоржа Перека, роман «Речі», відразу зробив його ім’я відомим. Головні герої, двадцятирічні Сільвія і Жером захоплюються світом красивих речей, але їхні бажання здебільшого перевершують їхні можливості…  Автор пише про речі і «важкість буття» молоді у 1960-х, і постійно балансує між захопленням вишуканими речами, які оточують людину, та критикою суспільства споживання. Новаторський роман Жоржа Перека отримав престижну премію Ренодо.

У світі наукової фантастики визнання здобув відомий американський письменник Філіп Дік, автор 44 романів та 121 оповідання:  «Молот Вулкана», «Космічні ляльки», «Сонячна лотерея», «Людина у високому замку», «Марсіянський зсув часу», «Звихнутий час», «Три стигмати Палмера Елдритча», «А тепер зачекайте до минулого року», «Передостання правда»…

Найвідоміший роман «Рай» британського прозаїка Абдулразака Гурна потрапив до короткого списку Букерівської премії. Головний герой роману «Пам'ять про відбуття» приймає рішення скинути тягар власного коріння й розпочати нове життя в інших країнах…  2021 року його автор був удостоєний Нобелівської премії «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».

Дивовижна «Нескінченна історія» німецького письменника Міхаеля Енде стала «золотою класикою» дитячої літератури. Це книга про книгу, яка так полонить увагу звичайного хлопчика Бастіана, що він потрапляє в іншу реальність. «Кожна історія є Нескінченною Історією… У світі Фантазії… існує безліч дверей. І безліч таких чарівних книжок. Багато людей цього навіть не помічають. Насправді все залежить від того, в чиїх руках опиниться така книжка…».

 

 

Джек Керуак «В дорозі» (1951)

Джек Керуак (1922—1969) — культовий американський письменник, поет, есеїст, чільний представник і літописець літературного покоління, що сформувалося у 1940-х роках у Нью-Йорку і Сан-Франциско і було назване Керуаком «Beat Generation». Писав у стилі «спонтанної прози». Найвідоміший твір Керуака — роман «У дорозі» (1957) приніс йому славу великого американського письменника і «короля бітників».

Роман Джека Керуака «В дорозі» був написаний 1951 року, але рукопис неодноразово відхиляли видавці. Керуак редагував і доповнював роман аж до публікації 1957 року видавництвом Viking Press. Роман входить до списків «100 найкращих англомовних романів з 1923 по 2005 рік» за версією «Тайм», «100 книг століття» за версією «Ле-Монд», «The Big Read» від BBC та «100 найкращих романів усіх часів» за версією «Обсервер».

 

Керуак, Джек. В дорозі : роман / Джек Керуак ; пер. з англ. Гєника Бєлякова. — Київ : Комубук, 2023. — 440 с.

Це без перебільшення головний роман «розбитого покоління», який миттєво став легендою, здійняв шквал суперечливих відгуків і визначив подальший розвиток американської літератури. Саме в цьому творі відбувається становлення славнозвісного «спонтанного» стилю Джека Керуака, натхненного ритмами і звучанням бібопу. «В дорозі» віддзеркалив світогляд цілого покоління, став культовим текстом контркультури, а невдовзі — всесвітньо визнаною класикою. Нескінченна дорога, автостоп і автобуси, перетинання континенту від краю до краю, нічні розмови до світанку, поезія, секс, речовини і, звісно ж, нестримний джаз. Дослідження меж особистої свободи і Американської мрії. Сповнена пригод подорож двох друзів: письменника-початківця Сала Парадайза та юного шахрая й бабія Діна Моріарті. Саме завдяки цьому тексту народився образ вічно молодого і шаленого «короля бітників», спокусливий і оманливий образ, у якому Джек Керуак назавжди закарбувався в уяві читачів, який приніс йому важкий тягар слави і якого він не позбувся й досі.

 

Філіп К. Дік «Звихнутий час» (1958) та «А тепер зачекайте до минулого року» (1963)

Філіп Кіндред Дік (1928—1982) — американський письменник, філософ, есеїст, переважна більшість робіт якого належить до жанру наукової фантастики. У своїх творах Філіп Дік досліджував питання соціології, політики і метафізики. У його романах йдеться про монополістичні корпорації, авторитарні уряди, та альтернативні світи. У пізніших роботах порушуються питання релігії.  Автор 44 романів, 121 оповідання та 14 збірок оповідань, надрукованих ще за життя. 1955 року опубліковано його перший роман «Сонячна лотерея». 1950-ті й ранні 1960-ті були дуже продуктивним періодом для Філіпа Діка. Він завоював вищу нагороду у світі наукової фантастики в 1963-му за роман «Людина у високому замку» (1962). У другій половині 1960-х і 1970-х років написав кілька найвідоміших творів — «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968), «Лийтеся сльози, сказав полісмен» (1974), «Ми можемо згадати це для вас оптом» (1966) та інші.

 

Дік, Філіп К. Звихнутий час / Філіп К. Дік ; пер. з англ. Юлії Галети. — Київ : Комубук, 2022. — 296 с.

Антиутопічний роман Філіпа Діка «Звихнутий час» вперше вийшов в Сполучених Штатах 1959 року. Скорочена версія також виходила у британському науково-фантастичному журналі «New Worlds Science Fiction» кількома частинами з грудня 1959 по лютий 1960. Українською мовою роман вийшов у видавництві «Komubook» 2022 року в перекладі Юлії Галети

Реґл Ґамм — місцева суперзірка. У маленькому провінційному містечку всі знають його в обличчя. Саме він є багаторазовим переможцем конкурсу «Де маленький зелений чоловічок опиниться наступного разу?». Реґл має особливий дар до розв’язання головоломок: з поміж тисяч можливих варіантів, він завжди обирає правильний. Інколи йому здається, що цілий світ крутиться довкола нього. Втім, щось у цьому світі не тримається купи. Люди поводяться неприродно, а речі видаються штучними. І взагалі, час став якийсь звихнутий — крізь щілини звичної злагодженої реальності просочується зовсім інше, зумисно приховане від нього життя. Реґл вирішує за будь-яку ціну дізнатися правду, навіть попри те, що якась невидима сила контролює кожен його крок. А от чи вдасться йому це? І як це все пов'язано з війною, яка уже багато років триває між Землею та колоністами на Місяці? 

Дік, Філіп К. А тепер зачекайте до минулого року / Філіп К. Дік ; пер. з англ. Павла Шведа. — Київ : Комубук, 2023. — 336 с.

«А тепер зачекайте до минулого року» — роман Філіпа К. Діка, написаний   1963 року, а вперше опублікований 1966 року у видавництві «Даблдей». Український переклад роману виконаний видавництвом «Комубук» 2023 року. У романі ідеться про лікаря Еріка Світсента, що стає особистим хірургом лідера землян під час війни з інопланетянами. На цій роботі Ерік дізнається про наркотик, який поступово вбиває людину, проте дозволяє подорожувати в часі.

Життя доктора Еріка Світсента не назвеш легким. Його планету втягнуто у затяжний та кровопролитний конфлікт між двома потужними галактичними цивілізаціями — людиноподібними лілістарцями та потворними, схожими на велетенських комах ріґами, війна між якими триває вже не одне століття. Його дружина підсіла на новий небезпечний наркотик, який розладнує звичне сприйняття реальності і змушує того, хто його вжив, безпорадно переноситися туди й назад у часі. А на додачу йому ще й довелося стати особистим лікарем примхливого та іпохондричного правителя Землі Джино Молінарі, який вже давно перетворив свої недуги на політичний інструмент. Перебувати так близько до епіцентру багатолітнього міжпланетного конфлікту, безумовно, небезпечно, але, можливо, Еріку вдасться владнати суперечки з Лілістар і знайти порозуміння з ріґами? Однак якщо так, то якою ціною?

 

Жорж Перек «Речі» (1965) та «Людина що спить» (1967)

Жорж Перек (1936—1982) — французький письменник і кінорежисер. Член літературного об'єднання УЛІПО. Один з найбільших новаторів французької прози другої половини XX століття. Коли у 1965 році перший роман Жоржа Перека «Речі» отримує престижну премію Ренодо, його автору було двадцять дев’ять. З тих сорока п’яти, які йому випало прожити. Він уже п’ять років живе у маленькій квартирці площею у тридцять п’ять квадратних метрів, у п’ятому окрузі Парижа, про досвід облаштування якої частково розповідає у своєму романі.

Він уже декілька років працює документалістом в лабораторії медичних досліджень, і ця робота займає більшу частину його життя. Позаду — переважно студентське життя, пошуки себе та десять років письма, багато оповідань, чотири чи п’ять невиданих романів і п’ять різних версій роману «Речі». Попереду — ще півтора десятка років творчості, роки УЛІПО — «Майстерні потенційної літератури», роки формальних експериментів у тісному альянсі літератури та математики, які парадоксальним чином приведуть його до автобіографії. Це середина життя. За декілька місяців до своєї смерті він напише текст: «25 речей, які я хотів би зробити до того, як померти» Він ще не знає, що хвороба не дасть йому такого шансу…

 

Перек, Жорж. Речі. Людина, що спить : романи / Жорж Перек ; пер. з фр. Романа Осадчука. — Київ : Комубук, 2022. — 224 с.

Покинувши навчання, Жером і Сільвія підробляють психосоціологами, але відмовляються від постійної роботи, цінуючи своє необмежене дозвілля. Водночас вони закохані у світ красивих речей, який через брак грошей виявляється для них недоступним. Обіцяні речі, через які вони намагаються зрозуміти себе та вибудувати власні ідентичності, символізують для них справжнє, проте недосяжне щастя, а сам Париж здається «в’язницею достатку».  Нестерпність такого життя спонукає їх до втечі в далекий Туніс, втім, там вони також не знаходять розради. Завдяки своїй критиці споживацтва, роман «Речі» (1965) Перека і сьогодні звучить надзвичайно актуально. 1965 року цей твір було відзначено престижною французькою премією «Ренодо».

«Людина, що спить» — третій роман Жоржа Перека, вперше вийшов у Франції у видавництві Denoël 1967 року. Український переклад Романа Осадчука з'явився у 2022 році. Перек розповідає історію студента, який раптом замкнувся в собі, відрікшись не лише від навчання, а й від самого життя. Його поснула свідомість поміщає його немов поза часом, а дні заповнюються механічними діями, які залишаються неусвідомленими. Усі навколишні речі втрачають сенс. Порожнечу, яку головний герой намагається створити навколо себе, Перек майстерно передає через вигадливі описи станів на межі сну. Постійне повторення днів і ночей, заповнених одноманітними заняттями й ситуаціями, створює особливий сповільнений ритм, наділений примарною, меланхолійною поезією.

 

Абдулразак Гурна «Пам'ять про відбуття» (1987)

Абдулразак Гурна (1948) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс. Абдулразак Гурна удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».

 

Гурна, Абдулразак. Пам'ять про відбуття : роман / Абдулразак Гурна ; пер. з англ. Гєника Бєлякова. — Київ : Комубук, 2023. — 224 с.

Абдулразак Гурна з уїдливою простотою й безкомпромісністю, а заразом із глибокою співчутливістю описує універсальний досвід іммігрантів, які зазнали зневаги, ворожості й деформації ідентичності, що стали ціною за їхнє рішення скинути тягар власного коріння й розпочати нове життя в інших країнах і навіть на інших континентах.

Східна Африка. 15-річний підліток Гасан Омар мешкає разом із родиною у злиденному морському портовому містечку. Усе його життя — цикл насильства й відчаю. П’яний тиранічний батько; сестра, яка стає на шлях розпусти; старший брат, що йде кривою дорогою і врешті-решт гине під час пожежі на очах усієї родини; матір, яка фаталістично змирилася з жорстокістю чоловіка.

Гасан вирішує розірвати це коло страждань і безпросвітності й вирушає до дядька в Найробі. Але там на нього чекають випробування імміграцією, жорстокість чужого світу, страх, спокута й розірвання зв’язку зі старим життям. Обряд ініціації новим майбутнім і скидання старої шкіри колоніальних традицій потребуватиме від Гасана неабиякої сміливості й здатності пожертвувати всім.

 

Міхаель Енде «Нескінченна історія» (1979)

Міхаель Андреас Гельмут Енде (1929—1995) — німецький письменник, автор низки творів для дітей, з яких найбільш відомі романи «Нескінченна історія» та «Джим Ґудзик і машиніст Лукас». Сьогодні твори Міхаеля Енде перекладені більш ніж 40 мовами й вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірників. За мотивами «Нескінченної історії» зняті однойменні фільми. За мотивами казки «Чарівний напій» знято анімаційний серіал «Вуншпунш» (2000). Серед творів Енде також кілька п'єс, романів і повістей. Однак найбільшим успіх мали саме фентезійні та дитячі твори. 

Енде, Міхаель. Нескінчена історія / Міхаель Енде ; пер. з нім. Юрка Прохаська. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 560 с. — (Серія «Дивовижні світи»).

«Нескінченна історія» (1979) Міхаеля Енде стала «золотою класикою» дитячої літератури. У 1983 році роман було перекладено англійською і видано у Великій Британії, а згодом й іншими мовами. Це казкова історія про дивовижну книгу, чарівну країну Фантазію та  маленького хлопчика Бастіяна, який несподівано потрапляє у невеличку букіністичну крамничку…

«Надворі був сірий холодний листопадовий день, дощ, періщив як із відра. Краплі стікали склом донизу, перебігаючи через літери з вигадливими завитками. Усе, що можна було розглядіти крізь цю шибку, — стіна, ціла у дощових патьоках, на протилежному боці вулиці. 

Зненацька двері розчахнулися — та так рвучко, що невеличке гроно мосяжних дзвіночків над ними стривожено забаламкало і добру часину не могла вгамуватися. Зчинив оцей гармидер невисокий, опецькуватий хлопчина років десяти-одинадцяти. Темно-брунатне волосся мокро звисало йому на обличчя, плащ наскрізь промок, з нього скрапувала вода, на ремінці через плече теліпався шкільний ранець. Хлопець був трохи блідий і захеканий, та ніби на противагу недавньому поспіху, тепер застиг як укопаний, зупинившись у відчинених дверях.

Хлопчина побачив перед собою довге вузьке приміщення. Глибша його частина губилася десь у сутіні. Попід стінами стояли стелажі, вони сягали аж до стелі, згори донизу вщерть напхані книжками найрізноманітніших форм і розмірів. На підлозі громадилися стоси велетенських фоліантів, на декотрих столиках височіли гори менших, оправлених у шкіру книжечок, що золотаво виблискували обрізами…Хлопець почув, як чийсь голос з-за тієї стіни книжок доволі непривітно мовив: — Або дивіться собі знадвору, або тут, тільки зачиняйте двері… Хлопець послухався і тихенько причинив двері. А тоді наблизився до стіни книжок і обережно зазирнув до неї. Там, у високому фотелі з потертої шкіри, з бильцями, що нагадували бакенбарди, сидів огрядний, присадкуватий чоловічок. Одягнений він був у пожмаканий чорний костюм… На колінах він тримав грубезну книжку, яку оце власно читав… У цей момент задзеленчав телефон. Пан Кореандер натужно підвівся зі свого фотеля і поплентався у невеличкий кабінетик, розташований углибині крамнички…

 Нараз Бастіян усвідомив, що вже довгий час не може відвести погляду від книжки, яку пан Кореандер перед тим тримав у руках і яка тепер лежала на шкіряному фотелі. Хлопець достоту прикипів до неї поглядом. Йому здавалося, наче якась сила нестримно притягує його до неї як магнітом. Він наблизився до фотеля, повільно простягнув руку, торкнувся оправи книжки…  У Бастіяна з’явилося невиразне відчуття, що разом із цим дотиком до фоліанта з ним почало відбуватися щось незворотне —  і ось воно вже діє. Він підняв книжку і зусібіч її роздивився… Придивившись ще раз уважніше до оправи, він помітив на ній двох гадюк, світлу і темну, які кусали одна одну за хвіст, витворюючи таким чином овал. А в цьому овалі дивовижно переплетеною в’яззю було виведено заголовок: Нескінченна історія…». Але це тільки початок цієї казкової історії. Попереду багато таємниць та випробувань...

 

Нескінченна історія

Жанр — пригоди, фентезі

Режисер — Вольфганг Петерсен

Рік — 1984

Німецько-американський фільм студії Warner Brothers, знятий за частиною книги письменника Міхаеля Енде «Нескінченна історія». 1990 року отримав продовження «Нескінченна історія 2: Нова глава», зняте за рештою оригінального твору, а в 1994 році — «Нескінченна історія 3» за мотивами попередніх фільмів та книги. Школяр Бастіан Букс живе зі своїм батьком після смерті матері. З цієї причини він відчуває себе самотнім, а у школі стає об'єктом для глузувань з боку інших учнів як мрійник. Батько ж намагається спонукати сина перестати мріяти та подорослішати…

 

Нескінченна історія 2: Нова глава

Жанр — пригоди, фентезі

Режисер — Джордж Т. Міллер

Рік — 1990

Німецько-американська екранізація другої половини книги Міхаеля Енде «Нескінченна історія». Зйомки тривали з 19 червня по 27 жовтня 1989 року, в прокат фільм вийшов 25 жовтня 1990 року. Після подій першого фільму Бастіан так і залишився мрійником. Його не беруть до спортивної команди плавців через те, що Бастіан боїться стрибати з вишки. Хлопчик навідується до книгарні Кореандера, шукаючи книги, які навчать його бути сміливим. Там він знову бачить книгу «Нескінченна історія». Він чує як королева Фантазії просить його про допомогу. Бастіан, як і минулого разу, без дозволу бере книжку.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.