Львівські легенди та історії від «золотого письменника України»: до 65- річчя Юрія Винничука

Юрій Павлович Винничук - український журналіст, письменник, перекладач, краєзнавець, член Асоціації українських письменників (1997) - народився 18 березня 1952 року в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).

Юрій Винничук. Людина в професії 

1969 – 1973.  Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), за фахом викладач української мови і літератури. У 1974 переїхав до Львова. Деякий час працював художником-оформлювачем.

1987 – 1991. Засновник і режисер Львівського естрадного театру «Не журись», для якого написав низку пісень, сценарії вистав «Від вуха до вуха» (1987), «Картотека пана Базя» (1989), «Золото Полуботка» (1991) і де виступав як комедійній актор. З театром гастролював у країнах Латинської Америки, Європи, в США, Канаді, Австралії. У 1990-му покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця».

1991 – 1994. Редактор відділу містики та сенсацій газети «Post-Поступ».

1995 – 1998. Головний редактор газети «Гульвіса», Львів.

1998–1999.  Редактор відділу, журналіст (під псевдонімом Юзьо Обсерватор) львівської газети «Поступ» ( з серпня 1991 року - «Post-Поступ»).

2000. Головний редактор видавництва «Піраміда». Сьогодні «Піраміда» має обличчя провідного європейського видавництва.

2006. Головний редактор газети «Post-Поступ» (відновленої). Видання виходить раз на квартал. Газету роблять троє людей включно з верстальником, а автором від чверті до третини матеріалів у кожному числі газети є її головний редактор - Юрій Винничук.

Публікувати переклади і літературні стати Ю.П. Винничук почав з 1981 року, а вже в 1990-му вийшли в світ його перши книги. Серед них: Збірки прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002), вибраного в англійському перекладі «The windows of time frozen» (2000), повістей: «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996), романів «Мальва Ланда» (2000) і «Танґо смерті» (2012).

Започаткував серію «Мітольогія» виданнями  «Книга бестій» (2003) та «Чорт зна що» (2004), а також серію «Готика», в який вийшов том української готичної прози ХХ століття «Потойбічне» (2005).

Упорядник антологій української фантастики ХІХ століття «Огнений змій» (1989), української літературної казки ХІХ століття «Срібна книга казок» (1993), серії книг «Юрій Винничук презентує», «Казкова скарбниця».

У 2007 році побачила світ збірка оповідань «Ги-ги-ги». Більшість оповідань, що увійшли до книги, було написано у 80-ті роки, деякі – у 70-ті і на початку 90-х  років ХХ століття, проте всі вони побачили світ лише у 2007 році.

Юрій Винничук – автор перекладів з англійської, валлійської (корінна мова Уельсу), слов’янських мов. Переклав з чеської мови твори Богуміла Грабала: «Вар’яти» (Вибрана проза), «Я обслуговував англійського короля».

Письменник є автором краєзнавчих книг: «Легенди Львова» (6 видань, 1999—2003), «Кнайпи Львова» (2000, 2001), «Таємниці львівської кави» (2001), «Таємниці галицької кухні» (2014).

Твори Ю. Винничука перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За казками знято мультфільми «Історія одного Поросятка» та «Як метелик вивчав життя».

Нагороди

1999. За щотижневу сторінку Юзя Обсерватора в газеті «Post-Поступ» отримав титул «Галицький лицар». Акція «Галицький лицар» зародилася в Тернополі на знак ушанування найкращих, найуспішніших людей області. Акцію «Галицький лицар» проводять у Львові від 1999 року. Серед її лауреатів -- Блаженнійший Любомир Кардинал Гузар, Микола Колесса, Борис Возницький, Іван Вакарчук, Мирослав Маринович, Оксана Караванська, Тарас Прохасько та багато інших людей, чию активну діяльність відзначила галицька громада.

2005. Став першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах». Літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі). Премія «Книга року Бі-Бі-Сі» швидко стала однією з найбільш престижних літературних нагород в Україні.

2012. Отримав відзнаку «Золотий письменник України». Відзнака «Золотий письменник України» надається письменникам-романістам Міжнародним Благодійним Фондом «Мистецька Скарбниця» з метою: відзначити та вшанувати тих українських письменників, чиї романи здобули широке визнання читачів, про що свідчать тиражі їхніх творів, які сумарно перевищують 100 тисяч примірників, виданих у формі паперової книжки за період від початку 2000-го року до теперішнього часу.

***

У грудні 2012 року роман Винничука «Танґо смерті» був відзначений премією «Книга року Бі-Бі-Сі». Події у романі «Танго смерті» розгортаються у двох сюжетних зрізах: у довоєнному Львові та під час Другої світової війни. Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині.

2013. Визнаний «Послом галицької кухні» за визначний внесок у популяризацію галицької кулінарії, нагороджений відповідною відзнакою Клубу галицької кухні.

2013 року у Львові відбувся Перший Міжнародний форум галицької кухні.  Головна мета діяльності КГК - об’єднання приватних осіб та інституцій зацікавлених у розвитку та популяризації галицької кулінарії, питаннях вивчення та розвитку галицької кухні як культурного феномену . У 2013 р. КГК запровадив міжнародну відзнаку «Посол галицької кухні».

Літературно-міфологічний образ старого Львова в творчості Юрія Винничука

Львів - місто легенд. Тут кожен дворик, кожен будинок і кожна вулиця дихають власними, неповторними легендами, які відомі ще з часів Середньовіччя. Заслуженою популярністю у дітей і дорослих користуються «Легенди Львова», які були перекладені на чеську та польську мови. У цій книзі вперше під однією обкладинкою зібрано все, що вдалося розшукати про унікальне місто в фольклорних записах минулого. Фантастичний світ, населений духами, чортами, відьмами, тісно переплітається зі світом реальним, в якому живуть історичні особи - королі, бургомістри, чорнокнижники і батяри.

Старовинний Львів постає перед нами як унікальне явище світової культури, джерело багатого міського фольклору та життєрадісного гумору.

Винничук Ю. Легенды Львова: в 2-х т. – Т. 1 / Юрий Винничук; художник-оформитель О.Н. Иванова. – Харьков : Фолио, 2014. – 287 с.: ил.

***

Винничук Ю. Легенди Львова; в 2-х т. – Т. 2 / Юрий Винничук; художник-оформитель О.Н. Иванова. – Харьков : Фолио, 2014. – 302 с.: ил.

Як з'явилось урочище папороть

Колись там, де зараз Кульпарків, знаходилося урочище Папороть. Тут било два джерела, з яких брала свій початок річка Сорока, яка впадає в Полтву. А жив тут на хутірці смолокур зі своєю жінкою. Одного разу увечері хтось постукав до них у двері. Господар відчинив і побачив дідуся, який шукав нічлігу. Старого пустили до хати, нагодували чим Бог послав і спати поклали. А вранці прокинулися господарі в замку, що аж тріщав від усілякого багатства. А дідуся і слід пропав.

Зажили вони тоді, як справжні князі. Та минув рік, і такого самого вечора хтось постукав до замкових воріт. Сторож протер заспані очі й, ліниво позіхаючи, гукнув:

– Хто там?

– Старий подорожній просить нічлігу.

– Зараз, – буркнув сторож, – піду спитаю дідича. Поплуганився він до покоїв, де господарі якраз мостилися спати.

– Пане! Агов пане?

– А що таке?

– Там якийсь старигань просить нічлігу!

– Жени його до дідьчої матері! То не заїзд, а замок!… Хоча, можеш йому дати що там після вечері лишилося.

– Сторож узяв у банячок недоїдки, виніс до брами і, прочинивши віконце,

– Пани сказали, аби ви йшли собі де-інде. А тут маєте трохи перекусити.

Наставте шапку.

 Старий скинув шапку, сторож влив йому якоїсь бовтанки і затріснув віконце. Подорожній похитав сумною головою, щось шепнув над шапкою і вихлюпнув недоїдки на ворота. І тої ж миті розкішний замок зі всіма мешканцями запався з гуркотом у підземні провалля. Пустище незабаром густо заросло папороттю і, дивлячись на нього, ніхто б і не здогадався, що тут височів колись замок.

Годинник Бернардинів

Костел отців Бернардинів збудував на початку XVII віку славний будівничий Павло Римлянин. Разом з монастирем він становив оточену ровом фортецю, що прилягала до мурів міста поблизу Галицької брами.

На старовинній вежі костелу, що має 38 метрів висоти, вибивав години дзиґар. Протягом кількох віків аж до останньої війни вибивав дзиґар години на п'ять хвилин раніше від усіх міських дзиґарів.

Як? – здивуєтеся ви. Кілька віків – не років і не місяців! – годинник квапився на цілих п ять хвилин і ніхто на це не звернув увагу? Ніхто не припинив це неподобство?

Якраз навпаки. Звертали увагу. Але без тіні обурення. Навпаки – з вдячністю.

І вдячність належала тому безіменному монахові, який приставлений був до дзиґаря і пильнував за ним. Одного вечора він піднявся на вежу і побачив, як татарські загони мчать до Галицької брами.

Що було робити? Кричати? Але хто почує з такої висоти?

І тоді чернець перевів велику стрілку дзиґаря на п'ять хвилин уперед – якраз на ту вечірню годину, коли зачинялися брами міста. Щойно пролунав дзвін дзиґаря, брами зачинилися. І саме вчасно – татари уже були під мурами.

З тих пір у пам'ять цієї події дзиґар «Бернардин», як прозвали його львів’яни, завше спішив на п'ять хвилин.

Перлини літературної Львівщини

У XII – XIII століттях одним із найпомітніших було багате і могутнє Галицько-Волинське князівство. У другий половині ХІІІ століття тут був створений Галицько-Волинський літопис, який мав вплив на наступну літературу.

Наприкінці XV століття у Львові з’явилися перші книгарні, а деякі заможні міщани укладали свої власні книгозбірні.

За допомогою львівських міщан Іван Федоров створів друкарню, і в 1574 році надрукував відомий львівський «Апостол», який став первістком української друкованої книжки. Початок книгодрукування у Львові внаслідок старання друкаря Івана Федорова слід вважати величезною подією в історії культури українського народу. Друкування книг в Україні відкрило нову важливу сторінку в подальшому розвитку українського письменства.

Перші сценічні твори українською мовою теж з’явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон», які увійшли в польську містерію Якуба Гаватовича в 1619 році.

Кирило Транквіліон-Ставровецький, який вчився у Львові, а згодом, у 1580-х роках, був викладачем грецької і старослов’янської мов у Львівській братської школі, писав давньоукраїнською мовою, наближеною до народної. У 1646 році вийшла збірка його прозових і віршованих творів «Перло многоцінноє». Завдяки Іванові Омеляновичу Левицькому -   галицький бібліограф, письменник, публіцист – маємо змогу отримати повну картину літератури ХІХ століття на Галичині.  І.О. Левицький - укладач фундаментальних праць «Галицько-русская библиография XIX века» і «Галицько-руська бібліографія за роки 1772—1800» (опублікована в «Записах Наукового товариства імені Шевченка»), в яких охоплено книжкові та періодичні видання, описано зміст збірників, газет і журналів за 1772—1886 роки.

Львівська антологія: в 3-х т. – Т. 1. Від давніх часів до початку ХХ ст. / укладання, передмова Ю.П. Винничука; художник-оформлювач О.М. Іванова. – Харків : Фоліо, 2013. – 667 с.

Створювати антологію літератури Львова надзвичайно важко через величезне розмаїття матеріалів. Крім того, не все ще перекладено з літературної львівської спадщини, яка була творена латинською та польською мовою. Вихованці західних університетів Юрій Катермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович, Миколай Рей, Симон Симонід (Шимон Шимонович), Симон Пекалід, брати Зиморовичі – Бартоломей і Симон – усі вони творили то латиною, то польською.

Перший том включає: народні казки, літературні казки й оповідання. Завершується літературою початку ХХ століття і знайомить не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов’язані із Львовом і Львівщиною.

Львівських кав’ярень чар

Кавовий напій відомий людині здавна. Про це свідчать оповідання і легенди, що дійшли до наших днів. Майже всі вони називають батьківщиною кави Ефіопію.

Європа познайомилася з кавою наприкінці XVI століття, а в наступному столітті кава остаточно утверджується на континенті. Перша в Європі кав'ярня відкрилась в Італії у 1645 році, у Франції в 1657.

Перші згадки про каву в Україні датуються 1672 роком - саме тоді у Кам'янці-Подільському турки заснували першу кав’ярню. Львів по-справжньому розсмакував цей напій у XVIII столітті. До міста кава потрапляла не лише зі Сходу (зокрема, з Туреччини), але й із Заходу, з Відня, де галичанин Юрій Кульчицький 1683 року відкрив кав’ярню «Під синьою фляжкою». Згодом заклад відомого галичанина творив моду на каву у цілій Європі. Замість вивіски тут був почеплений турецький кавник, який згодом став знаком усіх кав’ярників. А віденський скульптор Емануїл Пендель увіковічнив Юрія Кульчицького пам'ятником у столиці  Австрії.

До Львова  культуру споживання кави принесли австрійці. Піонером була кав’ярня під назвою «Віденська», яку відкрили тут лише у 1820-х роках. Розміщувалась вона на Валах, які відповідають теперішньому Проспекту Свободи. Вже за незалежності на тому місті було відкрито заклад із аналогічною назвою і тепер «Віденська» кав’ярня є однією з найуспішніших.

Винничук, Юрій. Кнайпи Львова. – Львів : ЛА «Піраміда», 2001. – 290 с., іл.

Відкривши цю книгу ви матимете змогу «поводити козу» по старих львівських кнайпах – каварнях, шинках, мордовнях, загуляти на бурхливих балях і бенкетах, засмакувати львівської цьмаґи, львівського бровару і послухати веселих штаєрків. З кожним закладом пов'язана своя історія і своя легенда. І всі ці історії розкривають неповторний, неймовірний, чарівний образ Львова.  Доповнене видання «Кнайпи Львова» - чудовий подарунок для всіх, хто любить Львів.

Львівські родзинки

Будинок Легенд. Якщо Вам доведеться проходити повз будинок на вулиці Староєврейській 48 – зупиніться. Вашу увагу приверне його фасад: дракон, годинник, трамвайчик.

На фасаді будинку видніється годинник. І ніби самий звичайнісінький годинник, але якщо почнете придивлятися, зможете зауважити, що щось тут не так. Тільки показує не Київський час, по якому живе вся Україна, а Львівський…  Київ і Львів знаходяться на різних меридіанах і різниця в часі між Київським і географічним Львівським часом виходить в 24 хвилини.

Аптека-музей. Одну з вулиць міста прикрашає архітектурна пам'ятка XVIII століття - Аптека-музей «Під чорним орлом». Це унікальне місце пізнавального характеру приваблює не лише своїм історичним значенням, а й кожною деталлю, що експонується там. Історія аптеки розпочалася понад два з половиною століття тому. Ще до 1735 року приміщення музею було звичайною кам'яницею, що належала Анні Гуменецькій. Засновником став військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп, котрий викупив будівлю у попередньої господарки за 22 тисячі злотих. І відтоді аптека «Під чорним орлом» розпочала свою діяльність. Це був перший єдиний заклад такого типу у Львові. Саме з Львівської аптеки-музею розпочалася історія знаменитого «Залізного вина», що відоме своїми оздоровчими властивостями.

LVIV COFFEE FESTIVAL. Єднає людей і показує справжню культуру кави у кав’ярнях та вдома.

21-24 вересня 2017 року у Львові відбудеться 11-й міський фестиваль кави, в ході якого буде обрана краща кав'ярня міста. Свято кави у Львові, який здобув велику популярність як в самому місті, так і за його межами, перетворився на символ осіннього Львова. Цікавим моментом свята стане прибуття кавових Короля та Королеви, які  вирушать у тур за пошуками найгостиннішої кав’ярні із найсмачнішою кавою

Національне Свято Шоколаду. Всеукраїнська подія, яка збирає кращі солодкі бренди та виробників шоколаду ручної роботи України. Під час Свята найкращі виробники шоколаду України представляють найсмачнішу свою продукцію. Крім того, кожен гість має змогу спробувати оригінальні шоколадні напої, придбати «шоколадні» сувеніри та взяти участь у різноманітних майстер-класах від кращих шоколатьє.