«Генуезький чарівник»: до дня народження легендарного скрипаля-віртуоза Нікколо Паганіні

«Чи знайдеться ще один такий художник, життя і слава якого стали б таким яскравим сонячним блиском, художник, якого весь світ в своєму захопленому схилянні визнав би королем всіх художників ...» 

Ференц Ліст

Лише одна назва цієї країни викликає в уяві образи прекрасного: перед очима встають мальовничі середземноморські краєвиди та білосніжні верхів’я Альп, золотаві виноградники Тоскани та жовтогарячі помаранчеві гаї Сицилії, згадуються мелодичні баркароли, вражаючі своєю довершеністю і величчю творіння майстрів епохи Відродження та архітектурні пам’ятки античної культури – німі свідки стародавньої історії.

Італія країна, що дала світові геніїв літератури, мистецтва і науки. Це країна найстаріших в світі університетів, вчених і мислителів, батьківщина Галілео Галілея і Джордано Бруно. Тут творили Данте і Боккаччо, Петрарка і Макіавеллі, Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, Рафаель і Тиціан. Весь світ захоплюється творіннями Россіні і Верді, Пуччіні і Вівальді.

Період розквіту інструментальної музики Італії охоплює XVII - XVIII століття. Знаменитий італійський скрипаль-віртуоз і композитор другої половини XVIII і початку XIX століття Ніколло Паганіні справив переворот в скрипковому виконавському мистецтві, збагативши і розширивши можливості скрипки.

Особливе місце серед його творів займають 24 каприса для скрипки соло і 6 концертів для скрипки з оркестром. Виконавська і композиторська творчість Паганіні справила величезний вплив на наступний розвиток інструментальної музики.

В Італії, в муніципалітеті Генуї під скляним ковпаком зберігається знаменита скрипка маестро. З 1954 року проводиться Міжнародний конкурс академічних скрипалів імені Паганіні. У конкурсі традиційно беруть участь скрипалі з самих різних країн світу.

Крім головної премії і премій за місця з 2-го по 6-е, з 1989 року в рамках конкурсу присуджуються ще чотири призи, в тому числі приз за краще виконання каприсів Паганіні і приз за краще виконання твору сучасного репертуару. І оживає музика - пристрасна і чарівна - музика легендарного Нікколо Паганіні.

Неординарна особистість Паганіні, романтичні епізоди його біографії породили безліч легенд ще за життя композитора.

Нікколо Паганіні народився в Генуї, в будинку № 38, розташованому в провулку з символічною назвою Чорна кішка у Антоніо Паганіні та його дружини Терези Боччардо.

Великий музикант в бесіді зі своїм першим біографом Юліусом Максом Шотткі стверджував, що народився 18 лютого 1784 року, - і майже сто років світ був переконаний в достовірності цього факту. Але виявився запис в метричній книзі церкви Санта-Кроче і Сан-Сальваторе в Генуї про хрещення Нікколо Паганіні, яка свідчила, що «27 жовтня народився і 28 жовтня 1782 року було хрещений Ніколаус Паганіні». Ця дата тепер прийнята офіційно.

Але зберігся лист Паганіні, адресований близькому другу, адвокату Луїджі Джерми, де він в 1821 році просить постаратися зменшити йому вік і дістати помилкове свідоцтво про хрещення для задуманого одруження. У цьому листі Паганіні сам називає істинний рік свого народження - 1780 ..

10 фактів із творчої біографії Нікколо Паганіні

Природа наділила Нікколо Паганіні незвичайним даром - слухом, доведеним до межі чутливості. Хлопчик відчував народження і вмирання звуку. Навіть удари дзвону в сусідньому соборі били по нервах. Хвороблива гострота слуху, тонкий механізм сприйняття і аналізу звуку світу стали тією особливістю натури, яка зіграла далеко не останню роль у долі Паганіні.

Пізніше Паганіні напише в автобіографії: «Батьку я зобов'язаний першими зустрічами з мистецтвом. Через пристрасть до азартних ігор він часто проводив час удома, де віддавався різного роду викладкам і комбінування лотерейних номерів ... Від мене він вимагав, не зупиняючись, зі свого боку, ні перед чим, щоб з ранку до вечора не випускав скрипку з рук ... ». На домашніх вечорах Нікколо вперше знайшов і своїх слухачів. Він настільки швидко опанував інструментом, що вражав присутніх успіхами. Особливо яскраво розвивалося прагнення, як він пізніше сам згадував, «винаходити нові, ще невідомі прийоми, звуковий результат яких приводив слухачів у здивування».

Паганіні рано став складати - вже у восьмирічному віці написав скрипкову сонату і ряд важких варіацій на популярні народні та оперні теми. Репертуар його в той час становили твори, головним чином французьких композиторів І. Плейна, П. Роде, Р. Крейцера, Дж. Віотті.

Перший вихід на естраду відбувся в місті Генуя: «В понеділок, 26 травня 1794 року в церкві Сан-Філіппо Нері, - писала газета «Аввізі», - відбулася велика меса, яку вельмишановний сеньйор Джакомо Чеполіна відслужив в супроводі вишуканих інструментальних і вокальних творів. Був виконаний гармонійний концерт молодою людиною одинадцяти років - сеньйором Нікколо Паганіні, учнем знаменитого викладача музики Джакомо Коста, який викликав загальне захоплення»(Паганіні, було тоді вже чотирнадцять років).

У 1797 році із-за політичних подій в Генуї Нікколо Паганіні з батьком поселяється в заміському будиночку в Польчевере. Це був період інтенсивних занять на інструменті і читання книг. У його руки потрапили твори італійського віртуоза П'єтро Локателлі «Мистецтво нової модуляції» і «Мистецтво скрипки». Особливо вразили юного скрипаля 24 каприса Локателлі. У цей період народилися багато його прославлених каприсів, де простежується вплив творчості Локателлі. У Паганіні технічні вправи Локателли змінилися в цикл оригінальних блискучих мініатюр. Цикл завершує знаменитий 24 каприс. Каприси Паганіні зробили переворот в скрипковий мові і вплинули на багато поколінь композиторів.

Юність Паганіні не позбавлена була помилок. Бувало, в один вечір він втрачав все, що отримував за кілька концертів. Один випадок стався в Ліворно, коли він програв в карти не тільки гроші, все майно, а й дорогоцінну скрипку. Цей випадок послужив йому уроком на все життя. Йому вдалося виграти гроші, але скрипку повернути він так і не зміг. А ввечері мав відбутися концерт. Виручив Паганіні місцевий театральний імпресаріо і купець - якийсь Ліврон, пристрасний меломан, що позичив для виступу скрипку роботи одного з найзнаменитіших майстрів - Гварнері дель Джезу. Після концерту власник інструменту, захоплений мистецтвом Паганіні, вигукнув: «Ніхто, крім вас, не повинен грати на цій скрипці!». За заповітом Паганіні подарунок Ліврона зберігається навічно в Генуї.

У 1802 році ім'я Паганіні майже на три роки зникає з концертних афіш. Всі ці роки він провів у маєтку знатної дами в Тоскані, яка зуміла надовго заволодіти його серцем. Ім’я якої Паганіні ніколи не називав. Відомо лише, що вона любила грати на гітарі. Залишивши на час скрипку, Паганіні віртуозно освоїв гітару. У ці роки було створено багато гітарних творів Паганіні, в тому числі дванадцять сонат для скрипки і гітари. В цей же час було створено 24 каприс. Обставини цього роману досі оповиті таємницею.

Наприкінці 1804 Паганіні повертається на батьківщину. Три роки він служив в місті Лукка камерним віртуозом і диригентом оркестру під час правління князя Феліче Бачоккі, одруженого на сестрі Наполеона Елізі. Для того щоб стати допущеним до двору, Паганіні отримав чин капітана придворної гвардії. Відносини з Елізою поступово придбали не тільки офіційний характер, Паганіні присвячує їй «Любовну сцену», спеціально написану для двох струн - «Мі» і «Ля». Твір справив фурор. Потім княгиня зажадала твір тільки для однієї струни. Паганіні прийняв виклик і через кілька тижнів написав військову сонату «Наполеон» для струни «Сіль», яку виконав на придворному концерті. Успіх перевершив найсміливіші очікування.

Париж був кінцевою артистичною метою Паганіні. Завоювати це місто своїм мистецтвом було мрією всього його життя. Оноре де Бальзак писав: «Самє надзвичайне чудо, яке захопило мене в даний час в Парижі зненацька, - це Паганіні ...». Паганіні був наданий головний зал столиці - Велика Опера. Майже два місяці поспіль по два концерти на тиждень йшли виступи. На першому - 9 березня 1831 року був присутній весь художній Париж. Бальзак і Делакруа, Мендельсон і Жорж Санд, Мюссе і Лист, Гюго і Россіні…Критика одностайно назвала його «королем скрипалів». Тут це мало особливий сенс, тому що було пов'язано з давньою традицією, що йде ще від XIII століття, - вибору кращого виконавця Франції і присвоєння йому звання «короля менестрелів», а потім, з поширенням скрипки, - «короля скрипалів», що стверджувалося указом короля.

Безприкладна слава Паганіні привернула увагу Ватикану. Папа Лев XII побажав відзначити його заслугі. 3 квітня 1827 року папа підписав декрет про зведення «нашого коханого сина Нікколо Паганіні» в гідність лицаря «Золотий шпори» з присвоєнням йому всіх прав і привілеїв, пов'язаних з цим орденом. Це вважалося високою відзнакою, особливо в католицьких країнах. Так само були свого часу нагороджені Глюк і Моцарт.

Видання про життя та творчість Нікколо Паганіні

Григорьев В. Никколо Паганини. Жизнь и творчество. – Москва : Музыка, 1987. – 144 с., ил.

Книга розповідає про життя і творчість видатного скрипаля-віртуоза і композитора, значення його мистецтва в історії музичної культури. Автор розкриває «секрет» Паганіні з позицій сучасної науки, аналізує особливості гри Паганіні, які допомогли йому досягти віртуозного володіння інструментом.

Сторінками художніх творів

Генрих Гейне. Флорентийские ночи // Гейне Генрих. Избранные сочинения. – Москва, 1989. – С. 578 – 621.

На концертах в Гамбурзі Паганіні познайомився з німецьким поетом Генріхом Гейне, який згодом з властивим його перу блиском описав цей епізод в своїх «Флорентийских ночах».

Куприн А. И. Скрипка Паганини // А. И. Куприн. Повести и рассказы. – Москва, 1977. – С. 253 – 258.

Розповідь був написаний Олександром Купріним в 1929 році і заснований на легендах про видатного скрипаля-віртуоза Нікколо Паганіні.

«Паганини почтительно отстегнул бронзовые золоченные застежки футляра, вынул и расстелил на столе три покрывала, которые окутывали инструмент: замшевое, бархатное и шелковое, и вот волшебная скрипка, высоко поднятая вверх, показалась во всей красоте… Когда же Паганини заиграл на ней могучую пламенную импровизацию, то он сам впервые понял – какой крылся в нем великий талант…».

Виноградов А. К. Осуждение Паганини : роман // Виноградов А. К. Собрание сочинений : в 3-х тт. Т. 3. – Москва, 1988. – С. 7 – 346.

Роман вперше був опублікований в 1936 році. Овіяна легендами особистість італійського скрипаля-віртуоза і композитора Нікколо Паганіні привернула увагу Анатолія Виноградова ще в процесі роботи над книгою про Стендаля «Три кольори часу». Незабаром після її завершення письменник створив розповідь «Смерть Паганіні», а потім приступив до роботи над романом, який придбав широку популярність у читачів.

Образ маестро Паганіні в музиці

Дорога без початку і кінця

Жанр – пісня

Композитор – С. Баневич

Автор тексту – Т. Калинина

«…Дорога без конца,

Дорога без начала и конца.

Свисти, как птица,

И не жди награды.

Нет на свете тишины,

Только плач твоей струны,

Только вечность дарит звуки,

Да в груди огонь жестокий,

Твой единственный огонь…»

Скрипка Паганіні

Жанр - пісня

Композитор - Карел Свобода

Автор тексту - Зденек Боровець

Переклад - Андрій Вознесенський

«Ты плачешь, скрипка Паганини…

О чём рыдаешь на плече?

О чём ты, скрипка Паганини? -

О гениальном скрипаче.

Был скрипач страшен, как демон зла,

Но в него влюбилась красота,

Красота.

И стала скрипка Паганини

Одна, одна отныне…»

Скрипка Паганіні

Жанр - пісня

Композитор - Володимир Мигуля

Автор слів - Симон Осиашвили

«В притихшем зале меркнет свет,

Скрипач на сцене безобразен,

Но ничего на свете нет

Его мелодии прекрасней.

И каждый вспомнил о своем,

И слезы встретились с улыбкой.

И было это волшебством,

А называлось просто скрипкой.

Скрипка Паганини — звуков торжество.

Скрипка Паганини — пальцев колдовство.

Скрипка Паганини — трудная судьба.

Скрипка Паганини — о любви мольба…»

З фонду кінематографії

Виправдання Паганіні

Жанр - біографія, драма

Режисер - Микола Лактіонов

Рік – 1969

Фільм-спектакль про життя видатного скрипаля.

Нікколо Пагані

Жанр - історичний фільм, драма

Режисер - Леонід Мінакер

Рік – 1982

Фільм знятий за мотивами книги А. К. Виноградова «Засудження Паганіні».

Паганіні

Жанр - драма, біографічний фільм

Режисер - Клаус Кінскі

Рік – 1989

Біографічний фільм про італійського композитора і музиканта Нікколо Паганіні.

Паганіні: скрипаль диявола

Жанр - Мелодрама, біографія

Режисер - Бернард Роуз

Рік – 2013

Фільм розповідає про життя італійського скрипаля і композитора Нікколо Паганіні, який став знаменитим як віртуозний скрипаль на початку 19-го століття.