* * * 2024 * * * 255 років від дня народження Івана Котляревського* * * 2024 * * * М210 років від дня народження Тараса Шевченка * * * 2024 * * * 150 років від дня народження Августина Волошина, президента Карпатської України * * * 2024 * * * 100 років від дня народження Павла Загребельного * * * 2024 * * * 450 років із часу видання першої друкованої книги в Україні «Апостола» * * * 2024 * * * 100 років з дня написання першого українського науково-фантастичного роману «Сонячна машина» Володимира Винниченка* * * 2024 ***За рішенням ЮНЕСКО Рік кінорежисера Сергія Параджанова * * * 2024 * * * Книжкова столиця світу 2024 року — французьке місто Страсбург* * *

середу, 4 липня 2018 р.

Париж - літературний безвіз



«Париж - це сцена зі своєю історією в якості лаштунків і театром життя як безперервним спектаклем…»
Петер Еккерлін


Париж  дивний і багатоликий. Він одночасно і хоронитель історії, і уособлення сучасності, і творець майбутнього. Історія Парижа - це тисячі років, різні епохи і події. Вражають чудові, всесвітньо відомі, шедеври архітектури Парижа: собор Паризької Богоматері, палацовий ансамбль Лувра, Люксембурзький палац, королівський палац Пале-Рояль...


Париж - це неперевершені архітектурні ансамблі. Площа Згоди (Place de la Concorde) визнана однією з найкрасивіших у світі. В кінці XVIII століття було споруджено Пантеон (Panthéon) - усипальницю знаних осіб Франції. У першій половині XIХ століття місто прикрасили тріумфальні споруди у стилі ампір: арка на площі Карусель (Place du Carrousel) і Тріумфальна арка на площі Етуаль (arc de triomphe de l'Étoile).
Справжнім інженерним дивом Парижа є Ейфелева вежа, яка була побудована за проектом Олександра Гюстава Ейфеля спеціально до відкриття Всесвітньої виставки 1889 року. Під час виставки її відвідало близько 600 тисяч людей - це стало тріумфом Ейфеля. Жан Кокто назвав її «сталевою красунею», Гійом Аполлінер побачив в ній «сходи в нескінченність», а Шарль Гуно написав «Концерт в хмарах».
Париж - це найцікавіші музеї світу і найбільші бібліотеки Франції. Театральний Париж - це понад 60 театрів. Паризька опера є найбільшою у світі, побудована у 1875 році і названа на честь архітектора Опера Гарньє.
Париж - рідне місто багатьох всесвітньо відомих особистостей. Тут народилися поет Середньовіччя Франсуа Війон і філософ-просвітитель Вольтер, поет П'єр Жан Беранже і драматург П'єр-Огюстен Карон де Бомарше.
Париж визнав Мольєра великим драматургом. Саме в Парижі він створив свої кращі п'єси, а театр «Комеді Франсез» й сьогодні неофіційно зветься «Будинком Мольєра».
У Парижі народився Арман Жан дю Плессі, герцог де Рішельє - видатний державний діяч за часів правління Людовика XIII.  Де Рішельє  був заступником художників і літераторів, сприяв розквіту французького класицизму. Завдяки Рішельє в центрі Парижа височить палац Пале-Кардиналь, який згодом був подарований Людовику XIII, тому так і зветься "Пале-Рояль".
Париж подарував світові найвідомішу актрису всіх часів - Сару Бернар. Актрисою захоплювалися, їй поклонялися, її вихваляли, вона була живою легендою свого часу. Гра Сари Бернар була геніальною, глядачі її обожнювали, критики писали про неї хвалебні рецензії, а поети присвячували їй вірші.
Парижу присвятили чимало рядків в своїх творах знамениті письменники: Александр Дюма - батько, Віктор Гюго і Гі де Мопассан, Еміль Золя, Гастон Леру і Ежен Сю ...



«Жозеф Бальзамо» Александра Дюма



Маркіз Александр Дюма Даві де Ла Пайетри, майбутній всесвітньо відомий письменник Александр Дюма- батько, народився в місті Вілле-Контре, недалеко від Парижа, 24 липня 1802 року.
Дитячі роки і юність Дюма провів у Вілле-Котре, з яким його пов'язували найкращі спогади . Двадцятирічним юнаком Александр приїхав завойовувати Париж. Спочатку він працював клерком у герцога Орлеанського, майбутнього короля Франції Луї Філіпа, між службою займаючись першими пробами пера.
Перший великий успіх прийшов до нього з прем'єрою в театрі драми «Генріх III і його двір», що вийшла з-під пера в 1829 році. За цим твором були створені шедеври: «Антоні», «Річард Лорінгтон», «Нельская вежа», але найвідомішими його творами є - «Три мушкетери», «Граф Монте-Крісто» і «Королева Марго».
Історичний роман Александра Дюма-батька «Жозеф Бальзамо» - перша частина тетралогії «Записки лікаря»: «Жозеф Бальзамо», «Намисто королеви», «Анж Піту», «Графиня де Шарні» - побачив світ в 1843 році. В основу роману лягли реальні історичні події у пору правління Людовика XV. Центральною фігурою є таємничий граф Каліостро, вправний лікар, чарівник, великий магістр масонського ордену, в мережу інтриг якого потрапляють багато впливових персон вищого світу європейських держав.
Під ім'ям графа Алессандро Каліостро придбав гучну славу Джузеппе Бальзамо, який народився 2 червня 1743 року на Сицилії, в Палермо. Плащ Каліостро був покритий пилом всіх доріг Європи. Він був відомий під різними іменами - Граф Гарат, граф Фенікс, маркіз де Пеллегріні, маркіз де Анна ...

Дюма,  Александр. Жозеф Бальзамо : роман в 2-х томах / пер. с фр. – Киев : РПО «Полиграфкнига», 1992.
У романі майстерно вибудувана інтрига, до якої залучено такі помітні реальні фігури, як Людовик XV, Марія-Антуанетта і графиня Дюбаррі, кардинал де Роган і герцог де Шуанзель ... У це коло сміливо вводяться придумані автором персонажі - горда красуня Андреа і її брат, благородний Філіп де Таверні, шевальє де Мезон-Руж ... Але недарма роман названий «Жозеф Бальзамо» - всі нитки складних інтриг тягнуться до могутнього графа Каліостро, який може передбачити майбутнє.



Жанр - екранізація
Режисер - Андре Юнебель
Рік – 1973
Дія починається в 1770 році і розгортається у Франції під час трагічних подій останніх років правління Людовика XV.










«Паризькі таємниці» Ежена Сю

Французький письменник Ежен Марі-Жозеф Сю народився 26 січня 1804 року в місті Парижі в сім'ї лікаря, який служив при дворі Наполеона Бонапарта. Молодий Сю був одним з найзнаменитіших паризьких чепурунів, відомих своєю елегантністю і пригодами.
Ежен Сю отримав медичну освіту і в 1825-1827 роках в якості військового лікаря брав участь в морських експедиціях на Гваделупі, Мартиніці і Антильських островах. Військово-морські враження лягли в основу його перших романів «Атар-Гулл» і «Саламандра».
«Паризькі таємниці» стали однією з найгучніших літературних сенсацій ХІХ століття. Роман друкувався в 90 випусках газети «Journal des débats» з 19 червня 1842 по 15 жовтня 1843 року. Роман мав приголомшливий успіх. Ежен Сю став отримувати листи, в яких читачі не тільки висловлювали йому своє захоплення або зворушливо просили його, поки не пізно, «врятувати» улюбленого персонажа, але і обговорювали порушені в романі проблеми. На листи, серед авторів яких були навіть видатні суддівські чиновники, Ежен Сю серйозно відповідав на сторінках газети. Важко назвати велике місто Європи або Сполучених Штатів, де в XIX столітті не з'явилося б свого Ежена Сю. Серед сорока наслідувань «Паризьким таємницям», які нарахував італійський письменник Умберто Еко , найбільш відомі такі: «Лондонські таємниці» Поля Феваля, «Марсельські таємниці» Еміля Золя, «Петербурзькі нетрі» Всеволода Крестовського, «Нові паризькі таємниці» Лео Мале…

Сю, Эжен. Парижские тайны: роман в 2-х томах. / пер. с фр. – Киев : МП «Томирис», МП «Борисфен», 1993.
Дія в романі починається 13 листопада 1838 року. Мандрівників того часу вражали контрасти Парижа: блиск магазинних вітрин, вишуканість багатих районів і неймовірні злидні бідноти. Увечері атлетичної статури чоловік в поношеній блузі перейшов Сену мостом Мінял і заглибився в лабіринт темних, вузьких вуличок Сіте. Рудольфо  виявляється на самому дні кримінального Парижа. Видаючи себе то за робітника, то за комівояжера, Рудольфо проникає в таємниці «знедолених» і допомагає їм виплутатися з безвихідних, здавалося б, ситуацій. Ніхто не підозрює, що Рудольфо - насправді спадкоємець престолу великого герцогства Герольштейнського, який прибув до Парижа інкогніто в пошуках своєї дочки…

Жанр - пригодницький фільм
Режисер - Андре Юнебель
Рік - 1962
Вільна екранізація однойменного роману Ежена Сю, який підкорив всю Європу.










«Таємниця жовтої кімнати» та «Привид опери» Гастона Леру


Французький письменник, журналіст, визнаний майстер детектива Гастон Луї Альфред Леру народився 6 травня 1868 року в Парижі. Гастон Леру прийшов в літературу, випробувавши професії юриста і репортера. У 1887 році надрукував своє перше оповідання «Маленький торговець смаженою картоплею» в газеті «Французька республіка». Отримавши юридичну освіту, він три роки працював адвокатом, поки в 1893 році не почав вести судову хроніку в «Еко де Парі». Через рік він перейшов в газету «Матен» і незабаром став відомим журналістом. У 1903 році на сторінках газети «Матен» друкувався перший роман-фейлетон Леру «Шукач скарбів». Леру здобув величезну популярність завдяки циклу з восьми детективних романів, об'єднаних фігурою сищика, професійного репортера Рультабія. «Таємниця жовтої кімнати» - перший детективний роман Гастона Леру з серії «Незвичайні пригоди Жозефа Рультабій, репортера». Публікувався в паризькому тижневику L'Illustration з вересня по листопад 1907 року.  Роман вийшов окремим виданням в 1908 році.

Леру, Гастон. Тайна Желтой комнаты : роман / пер. с фр. Н. Световидовой ; художник А. Вальдман. – Москва : Детская литература, 1990. 255 с., ил. – (Б-ка приключений и научной фантастики).
У замку Гланди поблизу Парижа скоєно «неможливий» злочин. Злочинець немов розчинився в повітрі. Один з перших романів, цілком побудований на розгадці злочину в закритому приміщенні, «Таємниця жовтої кімнати» викликала величезний інтерес читацької публіки. Як вказував в 1928 році письменник і журналіст Гастон Пікар, «ціле покоління любило жовту кімнату. Всі ми були закохані в таємницю…»



Жанр - детектив
Режисер - Броно Подалідес
Прем'єра - 15 травня 2003 року
Знаменитий інспектор Ларсан і інші досвідчені детективи ламають голову над тим, хто вчинив замах на дочку знаменитого професора Стенджерсона, красуню Матильду. І найголовніше питання - як злочинцеві вдалося проникнути в замкнену зсередини кімнату. Лише репортерові Жозефу Рультабію приходить в голову ідея розібратися в минулому жертви….



***

Всесвітню популярність Гастону Леру приніс його готичний роман «Привид Опери», який друкувався частинами в газеті «Ле-Голу» з 23 вересня 1909 року до 8 січня 1910 року і пізніше був виданий окремим романом. На створення роману Леру надихнув щойно збудований театр опери в Парижі, який до цих пір є одним з найбільш знаменитих театрів в світі.


Гастон, Леру. Призрак Оперы : роман / пер. с фр. А. Биргера. – Москва : ИПЦ «Рус. Раритет», 1993. – 384 с.
У Паризькому оперному театрі відбуваються дивні явища: падають декорації, люстри, чуються незвичайні звуки, пропадають речі, відбуваються нещасні випадки. Ходять чутки про примару, що живе в театрі. В театрі тим часом йде постановка опери «Фауст». Приму театру Карлотту, відсутню кілька днів, зуспіхом замінює молода хористка Христина Дае. Кожну репетицію відвідує закоханий в Христину віконт Рауль де Шаньі. Одного дня Рауль випадково дізнається про дивні зустрічі Христини з людиною в масці ...



Леру, Ґастон. Привид Опери / Ґастон Леру ; пер. з фр. Зої Борисюк, Петра Таращука. — К. : Знання, 2015. — 335 с. — (Скарби).
Роман «Привид Опери» — перлина творчості відомого французького письменника Гастона Леру (1868—1927). Це історія про незвичайного привида в містерійному світі Паризької опери, у якому глядачеві важко провести межу між правдою та ілюзією. Відомо, що скрізь, де з’являється привид, починають зникати речі, люди бачать химерних істот або чують дивні голоси. Але на директорів Паризької опери чекає щось значно грандіозніше, адже у них оселився не просто привид, а закоханий привид, до того ж серце його коханої вже належить іншому...



Жанр - мюзикл
Режисер - Джоель Шумахер
Рік – 2004
Музичний фільм знятий за однойменним мюзиклом Ендрю Ллойда-Веббера, який в свою чергу поставлений за мотивами однойменного роману Гастона Леру.








«Одеський герцог» Родіона Феденьова

Творчість Родіона Костянтиновича Феденьова добре відома театралам, його п'єси прикрасили репертуар багатьох театрів. 
З постановки п'єси Родіона Феденьова «Найвища точка – любов» в 1979 році почав свою історію знаменитий нині Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра під керівництвом Едуарда Митницького. 
«Сутінки богів» - не перший спектакль, поставлений за п'єсою Родіона Феденьова в Одеському російському драматичному театрі. В 80-х роках ХХ століття на сцені театру з успіхом йшла постановка його п'єси «Польоти в скляній кулі». 
Письменник створив значний історичний триптих - перший з романів - «Де Рібас». За ним був написаний «Одеський герцог» виданий в 1999 році. Письменник присвятив свій роман тим рокам, коли герцог де Рішельє залишив Одесу і став прем'єр-міністром Франції. У романі автор використовує документи, виявлені ним у Національному архіві Франції, в бібліотеці Сорбонни Сент- Женев'єв, в Національній паризькій бібліотеці. «Одеський герцог» - так називали Армана Еммануеля дю Плессі де Рішельє в Парижі.
Герцог де Рішельє народився 25 вересня 1766 року в Парижі. Він походив з давнього аристократичного роду. Його батько був племінником відомого кардинала Армана Жана дю Плессі де Рішельє, міністра Франції  часів правління Людовіка ХІІІ.
Арман Еммануель де Рішельє отримав гарну освіту. Вихователем його був абат Лабдан, а згодом він навчався у Колегії дю Плесі. 1784 року Арман Еммануель дю Плессі де Рішельє став молодшим офіцером драгунського полку. 1789 року де Рішельє, з початком Великої французької революції, емігрував до Російської імперії, де спочатку брав участь у російсько-турецькій війні 1787–1792 років та отримав поранення під час штурму Ізмаїла, а згодом здобув посаду градоначальника Одеси. Перебування герцога де Рішельє на посаді одеського градоначальника з 1803 по 1815 рік, з виконанням ним одночасно з 1805 року функцій глави трьох губерній величезного Новоросійського краю, вважається поворотним моментом в ранній історії Одеси, що визначив подальший добробут і процвітання міста.
Герцог де Рішельє повернувся до Франції у 1814 році після реставрації Бурбонів і обіймав пост прем'єр-міністра в уряді Людовика XVIII у 1815–1818 і 1820–1821 роках.

Феденев, Родион. «Одесский герцог». – Одесса : «Принт Мастер», 1999. – 256 с., ил.
Арман Еммануеля дю Плессі де Рішельє - політик, дипломат, діяч європейського рівня. У романі представлені історичні особи - король Франції Людовик XVIII, герцог Веллінгтон, законодавиця мод мадам Жанна Рекамьє, французький політик і дипломат Талейран ...





22 квітня 1828 року в Одесі відбулося відкриття бронзового пам'ятника герцогу де Рішельє. Проект пам'ятника був замовлений знаменитому скульптору Івану Мартосу. Постамент пам'ятника де Рішельє був створений архітекторами Авраамом Мельниковим і Францем Боффо. Пам'ятник герцогу де Рішельє визнаний візитівкою Одеси. Фото Андрей Рафаєль











«Світло Парижа» Елінор Браун

Елінор Браун народилась у 1969 році у Вашингтоні. Наприкінці 90-х років, закінчивши університет, вона отримала ступінь магістра англійської словесності. В 2011 році з-під її пера вийшов роман «Дивні сестри». Роман «Світло Парижа», опублікований в США 2016 року, заслужено став бестселером, підкоривши не тільки читачів, але і критиків. ЇЇ книги входять у список найпопулярніших асоціації «IndiеВоund», а також у список найкращих книг місяця на «Amazon» «Вarnes & Noble». ЇЇ твори також з’являються в антологіях письменницьких центрів і в газетах та часописах, включаючи «Washington Post», «CrossFit Jourmal»,  «Hublisners Weekly», вона читає лекції на конференціях та в письменницьких центрах країни. Про себе Елінор Браун говорить так: «Я маю лише дві нездоланні пристрасті — писати й навчати писати».


Браун, Елінор. Світло Парижа : роман. – Харків : Вид-во «Ранок» і «Фабула», 2017. – 384 с. – (Серія «Світовий бестселер»).
Це історія про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода — знехтувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії. Дві історії — нашої сучасниці Мадлен і її бабусі, яка ще в 20-х роках, в «епоху джазу», здійснила романтичну подорож до Парижа, тісно переплітаються, знову і знову нагадуючи, що жити варто тільки на власних умовах, підкоряючись лише поклику серця і душі.
«Ніхто навмисно не відпливає від твердого всепрощаючого якоря свого серця. Просто йдемо на компроміси, часто маленькі, приймаючи, здавалося б, незначні рішення, при цьому не розуміючи, як ці маленькі зміни додаються до чогось більшого, змінюючи нас самих на кращих або гірших, і от ми бачимо себе такими, якими зрештою стали…»

Немає коментарів:

Дописати коментар

Надеемся на комментарии