«Істинно великі ті, чиє серце б'ється для
всіх…»
Ромен Роллан
Скільки б століть ні
відділяло нас від життя і діяльності видатних людей, інтерес до їх особистості
залишається незмінним. Вони жили в різні епохи, у кожного була своя доля, але
їх діяльність залишила яскравий слід в науці, техніці, спорті, літературі,
мистецтві ...
Мішель Нострадамус -
великий ясновидець
Мішель де Нострдам (Нострадамус), французький астролог, лікар, фармацевт, алхімік, провісник,
особистий медик короля Карла IX Валуа, народився 14 грудня 1503 року у
французькому місті Сен-Ремі-де-Прованс.
Початкову освіту
Мішель отримав під керівництвом свого дідуся Жана де Сент Ремі, який пробудив у
ньому інтерес до зірок, медицини, математики, алхімії, ботаніки, літератури.
Разом з ним Мішель вивчив грецьку та латинську мови. За незвичайну допитливість
і значні успіхи Мішеля прозвали «маленьким звіздарем». Одного разу, перервавши
урок дідуся Мішель сказав, що потрібно набрати плодів фігових дерев і віднести
додому: «Завтра їх тут не буде». Дідусь погодився, а наступного ранку він
побачив дерева, вирвані з коренем. Це було перше свідчення надзвичайного дару
пророцтва Нострадамуса.
В 1519 році
шістнадцятирічним юнаком Мішель поїхав вчитися в Авіньйон, де в старовинному
університеті викладалися гуманітарні науки і філософія. Своєю кмітливістю він
приводив у захват вчителів. Його пам'ять була настільки точна і швидка, що він
цитував напам'ять цілі розділи після першого ж прочитання. У 1522-1525 роках
Мішель вивчав медицину в знаменитому тоді університеті Монпельє разом з Франсуа
Рабле, передбачивши успіх роману «Гаргантюа і Пантагрюель» і безсмертну славу
його творцеві. В 1534 році Мішель отримав докторську ступінь. З цього моменту
його прізвище пишеться на латинський кшталт: «Nostradamus».
Ще за життя творчість
Нострадамуса була визнана. Особливу популярність мали альманахи, календарі з
передбаченнями для сільського господарства. Кожен з альманахів містив один
загальний катрен на рік, 12 катренів по місяцях року, і велику прозову частину
з прогнозами. Саме альманахи принесли Нострадамусові славу.
Центурії Нострадамуса
- твір всього його життя, який увійшов в історію світової літератури і
перевидавався протягом багатьох століть. Перше видання «Пророцтв магістра
Мішеля Нострадамуса», названих нині «центуріями» вийшло в Ліоні в 1555 році.
Воно містило «Лист до сина Сезара» і 353 пророчих катрен. Перше зі збережених
повних видань «Пророцтв» датоване 1568 роком.
Життя і робота
Нострадамуса залишалася загадкою для багатьох його сучасників. Змінювалися
століття, але не зникав інтерес до пророцтв, і до цього дня Нострадамус
залишається однією з найяскравіших постатей минулого.
Хоуг, Джон.
Нострадамус : полное собрание пророчеств / пер. с англ. И. Гаврилова. – Москва
: ФАИР-ПРЕСС, 1999.- 864 с.
Визнане в світі повне
зібрання пророцтв Мішеля Нострадамуса з коментарями Джона Хоуга -
неперевершеного знавця творчої спадщини великого ясновидця. Ця книга, як по
глибині, так і за обсягом досліджень стала еталоном робіт про пророка.
Пророцтва Мішеля Нострадамуса, що відрізняються нехитрої точністю, ось уже
чотири століття продовжують невблаганно збуватися, приголомшуючи і зачаровуючи
весь світ.
Хоуг, Джон.
Нострадамус. Новые откровения / пер. с англ. А. Бейз. – Москва : КРОН-ПРЕСС,
1998. – 352 с.
Автор книги,
аналізуючи тексти пророка, намагається осмислити апокаліптичні події ХХ
століття, і навіть зазирнути в майбутнє ...
Жанр – драма
Режисер - Роджер
Крістіан
Рік – 1994
Фільм оповідає про
життя і долю легендарного лікаря, астролога і провісника середньовіччя Мішеля
Нострадамуса. Його життя повне таємниць і несподіванок.
Борис Грінченко –
творець тлумачного «Словаря української мови»
Визначний український
письменник, перекладач, філолог, етнограф, культурно-громадський діяч Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу
села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в сім'ї
дворянина, відставного штабс-капітана Дмитра Яковича Грінченка.
Життя і діяльність
Бориса Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на
теренах української культури і національної ідеї. Він відомий як науковець і
педагог, автор, видавець, редактор педагогічної, художньої, науково-популярної
літератури для дітей і дорослих, дослідник і пропагандист педагогічних знань,
фольклорист, лексикограф, історик, перекладач літератури з багатьох мов світу.
Педагогічна та
літературна діяльність Бориса Грінченка припадає на 80-ті роки ХІХ століття.
Його перші літературно-поетичні спроби знайшли відображення у збірках «Пісні
Василя Чайченка», «Під сільською стріхою» та «Нові пісні й думи Василя
Чайченка». У другій половині 80-х років Борис Грінченко розпочинає роботу над
своїм першим підручником «Граматика української мови» («Буквар» для
першокласників). Буквар вперше надруковано в Києві 1907 року, а вдруге, без
жодних змін, у 1917 році. Цього ж 1917 року виходить друком у видавництві
«Криниця» ще один підручник Бориса Грінченка «Рідне слово».
У 90-ті роки
з’являються декілька великих прозаїчних творів Бориса Грінченка. Першим з них
був «Сонячний промінь», потім повість «На розпутті». У цей період письменником
було створено близько п’ятдесяти оповідань. Визначну роль Борис Грінченко
відіграв у розвитку української фольклористики та етнографії. Його праця
«Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» -
одне з кращих видань українського фольклору та етнографії.
Важливою заслугою
Бориса Грінченка стали переклади і видання українською мовою творів світової
літератури. Це Фрідріх Шиллер і Генріх Гейне, Олександр Пушкін і Олексій
Кольцов, Йоганн-Вольфґанґ фон Гете і Джордж Гордон Байрон, Віктор Гюго і
Олександр Чавчавадзе, Октав Мірбо і Гергарт Гауптман.
В історію вітчизняної культури Борис Грінченко
увійшов насамперед як творець першого ґрунтовного Словника української мови в
чотирьох томах (1907 – 1909). Борис Грінченко був співукладачем, упорядником та
редактором цієї колективної лексикографічної праці, матеріали до якої готували
представники кількох поколінь української інтелігенції. Його роль у створенні
Словника настільки значна і загальновизнана, що цей труд по праву називають
Словником Грінченка.
Словарь української
мови : в 4 тт. Т. 1(А – Ж) / упорядкував з додатком власного матеріалу Борис
Грінченко. – Київ : Наукова думка, 1996. – 496 с.
У словнику, що містить
до 70 000 слів, подано лексику як літературної, так і народнорозмовної
української мови ХІХ століття та фольклору з перекладом на російську мову. Це
перше в української лексикографії і широко відоме в світі велике зібрання
лексико-фразеологічних фондів української мови.
Грінченко Б. Д. Твори
: в 2 тт. – Київ : Наукова Думка, 1990. – (Бібліотека української літератури).
Т. 1 : Поетичні твори.
Оповідання. Повісті / упоряд. В. В. Яремка ; приміт. А. Г. Погрібного, В. В.
Яремка ; вступ. ст. і ред. тому А. Г. Погрібний. – Київ : Наукова Думка, 1990.
– 640 с.
Друкуються ліричні
вірші із збірок «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Під хмарним
небом», поеми, оповідання, повісті та драматичні твори.
Погрібний А. Г. Борис
Грінченко в літературному русі кінця ХІХ-початку ХХ ст. Питання
ідейно-естетичної еволюції.- Київ : Либідь, 1990. – 232 с.
У монографії
досліджуються ідейно-естетичні позиції видатного письменника і вченого Б. Д.
Грінченка, чия велика творча спадщина лише в наші дні, після десятиліть забуття
у повному обсязі повертається до нас.
Емануїл Ласкер -
другий чемпіон світу з шахів
Видатний німецький
шахіст, другий в історії шахів чемпіон світу, математик і філософ Емануїл Ласкер народився 24 грудня 1868 року
в прусському місті Берлінхен, сучасне Західнопоморське воєводство, Польща.
Закінчивши гімназію в 1888 році, він вступив на математичний факультет
Берлінського університету. Азам давньої і мудрою гри Емануїла навчив старший
брат Бертольд. Вдосконалюватися самостійно він став за допомогою популярного
підручника німецького шахіста Жана Дюфреня «Мале керівництво до вивчення
шахової гри». Навчаючись в Берлінському університеті Емануїл Ласкер починає
брати участь в шахових турнірах. 1889 року Ласкер виграв турнір у Берліні і
побічний турнір шостого конгресу Німецького шахового союзу в Бреслау , а також
посів друге місце в Амстердамі. У 1892 році він виграв два турніри в Лондоні за
участю найсильніших британських шахістів.
Упродовж своєї шахової
кар'єри Емануї́л Ласкер неодноразово припиняв виступи на кілька років для
занять математикою і філософією. 1901 року Емануї́л Ласкер захистив докторську
дисертацію з математики, а його головним досягненням у математиці стала
теорема, названа його ім'ям та ім'ям Еммі Нетер, яка узагальнює початковий
результат Емануї́ла Ласкера.
Успішні виступи
дозволили Ласкеру викликати на матч на першість світу Вільгельма Стейніца,
першого офіційного чемпіона світу з шахів. Матч проходив з 15 березня по 26
травня 1894 року в Нью-Йорку, Філадельфії і Монреалі. переможцем ставав той,
хто першим виграє десять партій.
Перша партія матчу
пройшла в Нью-Йорку 15 березня 1894 року, і в ній виграв Ласкер. Після
нью-йоркської частини Ласкер лідирував 4:2 за результативними партіями. У
Філадельфії суперники повинні були грати до третьої перемоги одного з них, і
для цього Ласкеру знадобилося лише три партії. Після переїзду до Монреаля
Стейніц здобув дві перемоги, але надалі Ласкер продовжив нарощувати перевагу.
Останньою партією матчу стала дев'ятнадцята.
Емануї́л Ласкер став
другим чемпіоном світу з шахів і утримував звання чемпіона протягом 26 років
337 днів, що є абсолютним рекордом в історії шахів. Ласкер першим зі всесвітньо
відомих шахістів став надавати значення психологічної підготовки до змагань.
Він любив повторювати: «На шахівниці борються люди, а не дерев'яні фігурки».
Сокольский Ю. М.
История в историях. Герои и судьбы. – Санкт-Петербург : «Норинт», 2003. – 336
с.
У книзі розповідається
про людей, які залишили свій слід в історії, починаючи від середньовіччя до
кінця ХХ століття. Читач дізнається про історію деяких наукових відкриттів, про
боротьбу за шахову корону, про чемпіонів світу з шахів.
Суэтин А. С. Памятные
страницы истории шахмат / Суэтин А. С., Святослав Ю. Р. – Киев : «Здоровья»,
1990. – 232 с., ил.
У книзі розповідається
про значні турніри, які залишили яскравий слід в історії шахів.
Микола Амосов –
легендарний хірург-кардіолог
Для багатьох поколінь
минулого століття Микола Амосов був прикладом самовідданого служіння науці,
чесності і порядності, високої громадянської позиції, легендарним
хірургом-кардіологом.
Микола Михайлович
Амосов - учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік
Національної академії наук України та Академії медичних наук України, лауреат
Державної премії УРСР і Державної премії України в галузі науки і техніки.
Директор Інституту серцево-судинної хірургії, доктор медичних наук, Герой
України - народився 6 грудня 1913 року в селі Ольхово Вологодської губернії.
Під керівництвом
Миколи Амосова виконано 7000 резекцій легенів, понад 95 000 операцій з приводу
захворювань серця. Лікарський стаж Миколи Амосова починається з
ординатора-хірурга Череповецької міжрайонної лікарні. Потім були роки нелегкої,
але благородної праці, десятки складних операцій…
У листопаді 1952
року Микола Амосов переїхав до Києва, де
прожив 49 років. У березні 1953 року захистив докторську дисертацію з медицини
на тему «Резекції легень при туберкульозі». У 1955 році Микола Амосов створив та очолив першу в країні
кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів.
Клініку серцевої
хірургії, яку очолював Микола Амосов, в
1983 році реорганізували в Київський науково-дослідний інститут серцевої
хірургії . Нині - Національний інститут
серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова АМН України. Історія інституту
починається з 1955 року, коли на базі 24-ї міської лікарні міста Києва Микола
Амосов відкрив першу в УРСР спеціалізовану клініку серцевої хірургії. Щороку в
інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, в тому числі близько 2000
зі штучним кровообігом.
Микола Амосов – автор понад 400 наукових робіт,
включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії Німеччині,
Болгарії. Основні наукові праці: «Очерки торакальной хирургии», «Физическая
активность и сердце», «Терапевтические
аспекты кардиохирургии», Хирургическое лечение тетрады Фалло»…
Микола Амосов -
світило української і світової медицини, письменник, новатор, винахідник і
талановитий вчений, що випередив час. У 2003 році встановлена премія імені
Амосова Миколи Михайловича - премія НАН України «За видатні наукові роботи в
галузі кардіо- та судинної хірургії і трансплантології». У 2008 році за
результатами опитування громадської думки Микола Амосов був визнаний другим
після Ярослава Мудрого «Великим українцем».
У книжці
розповідається про те, як зміцнити своє здоров’я, продовжити активне творче
довголіття. Читач дізнається, як краще організувати свою працю, відпочинок, знайде
поради щодо раціонального харчування. «Для здоров’я потрібні чотири умови:
фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час й уміння
відпочивати. І ще п’ята – щасливе життя!».
Жанр - документальний
фільм
Режисер - Сергій Лисенко
Рік – 2013
Це перший
повнометражний біографічний фільм про життя та діяльність легендарного вченого
Миколу Михайловича Амосова.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Надеемся на комментарии