Видатні історії листопада в особах та фактах

Вчені, дослідники і винахідники різних країн світу протягом розвитку цивілізації присвятили своє життя тому, щоб розкрити всі загадки навколишнього світу. Це великі географічні відкриття, досягнення в науці і техніці, і кожна епоха зберегла імена своїх першовідкривачів.

Грецький математик і філософ Піфагор відкриває теорему, яка має величезне значення і в наші дні. Вчений заснував школу, розквіт якої припадає на період 550-300 років до нашої ери. Піфагорійці створили чисту математику у формі теорії чисел і геометрії. Близько 700 року до нашої ери вавилоняни почали застосовувати математику для дослідження руху Місяця й планет.

У давнину люди орієнтувалися в часі і просторі за допомогою сонця і зірок. Перший водяний будильник і шкільний дзвоник водночас винайшов давньогрецький філософ Платон. Перші баштові годинники почали відбивати час на вежі Вестмінстерського абатства в 1288 році.

Відважний португальський мореплавець Васко да Гама у 1497-1499 роках відправився в морську подорож з Європи до Індії.  А Перше в історії кругосвітнє плавання здійснила іспанська експедиція Фернана Магеллана в 1519-1522 роках. Уперше було підтверджено, що Земля має форму кулі.

До середини XIX століття для освітлення широко вживалися оливні лампи. Гасова лампа була винайдена 1853 року у Львові місцевими аптекарями Яном Зегом та Ігнатієм Лукасевичем. Широко використовувалась у другій половині XIX століття, майже вийшла з ужитку з розвитком електричного освітлення у першій половині XX століття…

Перший в історії людства політ на повітряній кулі

21 листопада 1783 року у небо над Парижем піднялась перша пілотована людиною повітряна куля - фізик Жан Франсуа де Розьє і маркіз Франсуа Лоран д'Арланд здійснили політ на повітряної кулі братів Монгольф'є.

Людство завжди мріяло підкорити повітряний простір. Нові можливості для повітроплавання з'явилися після відкриття англійським вченим Генрі Кавендішем в 1766 році водню. Англієць доктор Блек, який читав лекції в Единбурзькому університеті, відзначав, що мильні бульбашки, наповнені воднем, повинні злітати в повітря. Це практично підтвердив італійський фізик Тіберно Кавалло в 1781 році.  Людству залишився один крок для створення найпростішого летального апарату.

Жозеф-Мішель Монгольф'є

Брати Жозеф-Мішель Монгольф'є та Жак-Етьєнн Монгольф'є  вважаються винахідниками аеростата(«монгольф'єра»). Першу модель майбутнього аеростата брати змайстрували в 1783 році. Це була невелика куля з шовковою оболонкою, із отвором унизу. Під отвором вони палили папір, повітря всередині кулі прогрівалося, і модель піднімалася до стелі приміщення, в якому проводився експеримент. Потім Жозеф-Мішель та Жак-Етьєнн зробили декілька оболонок великих розмірів і запускали кулі на відкритому повітрі.

Перша публічна демонстрація польоту безпілотної повітряної кулі з оболонкою з грубого льняного полотна, обклеєного папером, відбулася 5 червня 1783 року в Анноне. Літальний апарат досяг висоти близько 1800 метрів.

Жак-Етьєнн Монгольф'є 

19 вересня 1783 року на запрошення Французької Академії наук у Версалі у присутності французького короля Людовика XVI і його дружини Марії Антуанетти брати Монгольф'є здійснили запуск повітряної кулі, в гондолі якої знаходились вівця, півень і качка. Куля приземлилась через вісім хвилин із-за охолодження диму, пролетівши 2 кілометри з місця старту.

Політ 21 листопада відбувся у присутності великої кількості глядачів - фізик Пілатр де Розьє, палкий прихильник експериментів Монгольф'є, і маркіз Франсуа д'Арланд піднялись у повітря на кулі діаметром 15,5 метрів та висотою 24 метри з території Булонського лісу і успішно приземлились на відстані 9 кілометрів від місця старту.

Цікаві факти

1784 року у Львові на площі біля церкви Вознесіння Господнього була запущена перша у світі повітряна куля з автоматичним пальником на рідкому паливі для підігріву повітря в балоні. Це сталося всього через дев’ять місяців після запуску в Парижі повітряної кулі братів Монгольф’є, паливом для якої стала солома. Це був тепловий аеростат з автоматичним пальником на рідкому паливі, розробленим і виготовленим професором фізики Львівського університету Ігнацієм Мартиновичем і доктором медицини Непомуком Германом. Пальник львівських винахідників підігрівав повітря в оболонці в міру того, як воно холоднішало. Завдяки цьому пристрою тепловий аеростат міг триматися у повітрі тривалий час – доки на борту вистачало палива. Варто відзначити той факт, що повітроплавання і досі використовує подібний спосіб для підйому та літання балонів. Натомість у Франції перші балони запускали за допомогою спалювання соломи та вовни, тому вони не були розраховані на тривалі польоти. Проектні роботи над тепловим аеростатом Мартинович і Герман розпочали у січні 1784 року. Зрештою настав день старту. Тепловий аеростат встановили на площі біля церкви Вознесіння Господнього та гостьового будинку кайзера у присутності місцевого панства.

У 1908 році в Одесі було створено «Одеський аероклуб». Його члени закупили у Франції оболонку для кулі, прикріпили до неї кошик для чотирьох осіб. 30 червня з майданчика двора на вулиці Софіївській пілот Олексій ван дер Штруф пролетів над містом до 14 станції Великого Фонтана. Пізніше літав над морем до Тарханкута. Всього за два роки аеростат здійснив 21 політ. Сергій Уточкін одним із перших піднявся на повітряній кулі. Влітку 1907 року він вперше побачив повітряну кулю, здатну підняти людину в небо. Вже 2 жовтня на придбаному разом з друзями надувному літальному апараті Сергій Уточкін здійснив свій перший самостійний підйом у небо. Серед учасників польотів був і письменник Олександр Купрін, який описав свої враження в творі «Над землею» (1909).

***

Бойко Ю. С., Тур'ян В. О. Блакитна мрія століть. Люди рано навчилися використовувати транспортні засоби, будувати кораблі, займатися мореплавством. А ось повітряний океан планети довго залишався недоступним. Багато століть люди міркували про те, як піднятися в повітря і тільки в 1783 році людині вдалося спорудити примітивний літальний апарат, який представляв собою матерчату оболонку, наповнену нагрітим повітрям, прикріпити до неї кошик і піднятися в повітря. З цієї події починається історія повітроплавання.

Сенсаційне археологічне відкриття ХХ століття

Листопад 1922 року запам'ятався найбільшим археологічним відкриттям ХХ століття - в Долині Царів вперше була виявлена царська гробниця, що містила унікальні художні цінності. Честь відкриття гробниці Тутанхамона належить англійському археологу Говарду Картеру і лорду Карнарвону, який фінансував експедицію.

У 1902 році американський археолог Теодор Девіс отримав від єгипетського уряду дозвіл на проведення розкопок у Долині Царів. Він провів кілька вдалих експедицій. У 1914 році його справу продовжили лорд Карнарвон та Говард Картер. З цього моменту починається історія найбільшого з відкріттів царських могил у Єгипті.

Ще учнем Трініті-коледжу в Кембріджі лорд Карнарвон одного дня хотів за власний рахунок повернути первісний, гарний вигляд огидно пофарбованим дерев’яним панелям у своїй кімнаті. Він оббігав усі антикварні крамниці, а пізніше, вже дорослим, із запалом збирав старі гравюри й рисунки. Одночасно, він стає постійним відвідувачем гоночних треків, вправляється у мистецтві стрільби, доки не стає досконалим стрільцем., займається водними видами спорту і  - успадкувавши у віці двадцяти трьох років величезний капітал – виконує на вітрильний яхті подорож навколо світу.

Лорд Джордж Карнарвон

У 1903 році він вперше виїхав до Єгипту. Тут він потрапив на розкопки кількох археологічних експедицій і, як багата та незалежна людина, не маючи досі ніякої визначеної життєвої мети, вирішив, що саме така діяльність дасть йому прекрасну можливість поєднати любов до спорту з бажанням серйозно зайнятись мистецтвом. У 1906 році він самостійно розпочав розкопки, але вже впродовж першої зими переконався, що йому бракує достатньої наукової підготовки. Звернувся по пораду до професора Масперо, який і рекомендував йому молодого вченого Говарда Картера.

Говард Картер

Союз цих двох людей був надзвичайно вдалим. Говард Картер прекрасно доповнював лорда Карнарвона. Він був всебічно освіченим науковцем. Тільки восени 1917 року вони спромоглися розгорнути розкопки у такому масштабі, що могли очікувати добрих результатів. Карнарвон і Картер хотіли зробити своє відкріття саме в Долині Царів.

Це був досить сміливий крок. Долина Царів на той час вважалася добре вивченою, тут побували десятки експедицій, і весь вчений світ був переконаний, що час великих відкриттів в Долині Царів минув.

На території Долини Царів одна біля одної здіймалися насипи породи, а між ними лежали входи до відкритих гробниць. Не залишилось нічого іншого, як прокопуватись через насипи аж до скельних основ долини. Картер запропонував розпочати пошуки у трикутнику, обмеженому могилами Рамзеса ІІ, Меремптаха та Рамзеса VI. «Хоч би мені й дорікали, пише він пізніше, щодо розумника постфактум, хочу запевнити, що ми вже тоді впевнено розраховували знайти могилу визначеного фараона - могилу Тутанхамона…»

Метр за метром була обстежена Долина Царів. Вся територія, де могла перебувати гробниця Тутанхамона, була очищена від ґрунту. «Сезон проходив за сезоном, не приносячи результатів, - згадував Говард Картер. - Ми вели розкопки місяцями, працювали з напруженням і не знаходили нічого. Тільки археологу знайоме це відчуття безнадійної пригніченості. Ми вже почали миритися зі своєю поразкою і готувалися залишити Долину, щоб спробувати щастя в іншому місці».

У той день, коли археологи приступили до знесення халуп робітників і розкопок на останній ділянці території, було зроблено відкриття. 3 листопада 1922 року під першою зламаною хатиною була виявлена висічена в скелі сходинка. Коли сходи розчистили, на рівні дванадцятої сходинки вони побачили дверний отвір, замурований і запечатаний печаткою. Археологи стояли на порозі таємниці і великого відкриття ...

Тутанхамон

Жанр - пригода, драма

Режисер - Пітер Беббер

Рік - 2016

Археолог Говард Картер, після багаторічних розкопок в Єгипті приходить до припущення про знаходження гробниці Тутанхамона…

***

Азімов Айзек. Єгиптяни. Від стародавньої цивілізації до наших днів. У книзі відомого вченого і письменника-фантаста Айзека Азімова зібрані найцінніші наукові дані про історію, політику, релігію, науку, мистецтво, сільське господарство Єгипту з часів глибокої давнини до наших днів. Ви отримаєте уявлення про зародження, розвиток, розквіт та занепад однієї з легендарних світових культур.

Вануайєк, Віолен. Великі загадки Стародавнього Єгипту. Нефертіті, Тутанхамон, Ехнатон, Рамзес ... Хто були ці люди? Як вони народжувалися і жили? Як ставали фараонами? Як йшли в інший світ? Таємниці зниклого світу, таємниці життя людей і царів далекого минулого - ось головний зміст цієї захоплюючої книги, написаної французькою письменницею Віолен Вануайєк, фахівцем з історії стародавнього світу. 

Дубровська О. Таємниці єгипетських фараонів. Запрошуємо вас здійснити подорож в загадковий світ стародавнього Єгипту, побачити легендарного Сфінкса, доторкнутися до тисячолітніх пірамід. Книга розповість про діяння знаменитих фараонів, життя і побут давніх єгиптян, розкриє таємницю прокляття єгипетських царів.

Кацнельсон І. С. Тутанхамон і скарби його гробниці. Книга відомого єгиптолога І. С. Канцельсона розповідає про історію відкриття на початку XX століття англійським археологом Говардом Картером гробниці єгипетського фараона Тутанхамона. Вона містить докладну характеристику часу Тутанхамона, опису самої гробниці і знайдених в ній предметів.

Керам К. М. Боги, гробниці та вчені.  Автору цієї книги, яка побачила світ в 1949 році, вдалося захоплююче і в той же час достовірно ввести в світ археологічної науки. Від Європи через Близький Схід аж до Центральної Америки Керам Курт Вільгельм йде по слідах великих дослідників і авантюристів. У читача виникає відчуття, що він присутній, коли Шліман відкриває Трою, Картер розкриває легендарну гробницю Тутанхамона, Кольдевей відкопує Вавилон, а Томпсон пірнає за прикрасами майя. Так, сторінка за сторінкою, втрачені світи розкривають свої таємниці.

Котрелл, Леонард. За часів фараонів. Книги відомого англійського популяризатора археології Леонарда Котрелла «Забуті фараони» і «Життя за часів фараонів» тісно пов'язані між собою і об'єднані в одному томі. Автор викладає історію Єгипту з найдавніших часів до епохи Нового царства. Читач дізнається про відкриття потайний гробниці цариці Хетепхерес, фиванского некрополя і гробниці Тутанхамона. Широко використовуючи стародавні тексти, Л. Котрелл розповідає про побут давніх єгиптян, їх вірування, культуру.