Іван Огієнко – на ниві служіння українському народові: до 135-річчя від дня народження

«Доля судила мені немало працювати в таких умовинах і таких посадах, коли моя діяльність не належала тільки мені, - я працював для цілого українського народу. Як я працював – судити не мені…»

Іван Огієнко

Видатний діяч українського відродження, колишній міністр освіті та ісповідань Української Народної Республіки, відомий учений-історик, перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині –Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка).

Митрополит Української автокефальної церкви Іван Іванович Огієнко народився 2 (14) січня 1882 року в містечку Брусилові Радомишльського повіту Київської губернії (тепер м. Брусилів Житомирської обл.) в багатодітній родині незаможного селянина-кантоніста, який походив із давнього козацького роду.

У 1892 році І. Огієнко почав навчатися у Брусилівськой початковій народній школі, де виявів неабиякий хист і потяг до знань. У 1896 році, закінчивши школу першим учнем, він продовжує навчання у Київської військово-фельдшерської школі. Навчання було безкоштовним, але зобов’язувало кожного випускника відпрацювати шість років у лікарні. Тому по закінченні школі у 1900 році І. Огієнко три роки служить фельдшером у психіатричному відділенні київського шпиталю.

У 1903 році Іван Огієнко склав екстерном іспити в класичній гімназії, що дало йому право вступити до університету Св. Володимира.

Визначальною подією у житті І. Огієнка стала зустріч з професором університету, одним з найбільших у світі знавців давньослов’янської і давньоруської писемності В. Перетцом, участь у його засіданнях та семінарах. Іван Огієнко опановує основи джерело-, книгознавства, архео-, палеографії, архіво- та бібліотекознавства, формується як учений, найперше -  як лінгвіст та історик. Захоплення стародруком, текстологією наддасть згодом можливість синтезувати історію української друкованої книги. Саме тоді відбувається його становлення як бібліофіла та бібліографа, врешті, як майбутнього редактора і видавця.

1905 року Іван Огієнко вперше долучається до національно-визвольного руху. З 1907 року – співробітник, а з 1909 року – дійсний член Українського наукового товариства в Києві. У 1907 – 1910 роки – один із провідних співробітників редакції «Записок наукового товариства». З 1908 року він – член Київського осередку «Просвіти», а з 1912 року – Історичного товариства Нестора-літописця У грудні 1911 року Івана Огієнка зарахували професорським стипендіатом історико-філологічного факультету Університету Св. Володимира.

1912 року І. Огієнко обирається членом-кореспондентом Товариства любителів давньої писемності (Петербург), в Києві завершує навчання на Вищих педагогічних курсах.

У 1915 році починає читати перші самостійні лекції як приват-доцент кафедри російської мови та літератури Університету Св. Володимира. Наступного навчального року читає новий курс – «Історія східнослов’янського наголосу». З початком Лютневої революції в Росії починається українізація Університету. Першими почали читати лекції українською мовою викладачі Огієнко та Шаровський.

На весні 1917 року було створено Українську Центральну Раду. Іван Огієнко, як член ради новоствореного Міністерства освіти, виступив з ініціативою про заснування Українського народного університету в Києві. У січні 1918 року вчений долучається до реалізації системи вищої школі в Україні. Завдяки організаторському таланту І. Огієнка 22 жовтня 1918 року відбулося урочисте відкриття Кам’янець-Подільського державного університету.

Професор з 1918 року Іван Огієнко викладає українську мову в урядових установах, на вищих жіночих та численних педагогічних курсах. Наукову і педагогічну діяльність поєднує з активною політичною і громадською. Він делегат і учасник кількох всеукраїнських демократичних форумів, очолює Державну правописну комісію, створену при МНО Української Держави. Ставши помітною фігурою національного освітянського руху, за рекомендацією члена Директорії УНР Ф. Швеця призначається міністром народної освіти й мистецтва. На цій посади перебував з 6 січня до 25 квітня 1919 року, послідовно продовжуючи процес розбудови освіти УНР.

15 вересня 1919 року молодого вченого призначено міністром Міністерства віросповідань. Відтоді І. Огієнко причетний до всіх релігійних процесів, що відбувалися на теренах України. Після поразки національно-визвольних змагань та у зв’язку з скасуванням Міністерства віросповідань УНР 30 вересня 1922 року, він завершує політичну кар’єру.

Іван Огієнко з родиною 1921 року переїздить до Винніків (передмістя Львова), де отримує посаду викладача української мови і літератури учительської греко-католицької семінарії сестер отців василіанок.

У 1923 році І. Огієнко обирається членом філологічної, а згодом і бібліографічної секції НТШ. 26 листопада 1925 року сенат Варшавського університету затверджує його кандидатуру на посаді професора церковнослов’янської мови та палеографії православного відділу богослов’я.

У 1933 році Огієнко засновує у Варшаві науково-популярний місячник «Рідна мова», а в 1935 році журнал «Наша культура» і приступає до видання багатотомної «Бібліотеки українознавства».

1937 року  через велике особисте горе Іван Огієнко приймає важливе для себе рішення стати ченцем. 6 жовтня 1940 року І. Огієнко звернувся з прощальною промовою до тих, хто знав його як професора. Духовне наречення майбутнього митрополита відбулося 9 жовтня у Яблочинському свято-онуфріївському монастирі. 

У пострижені І. Огієнко прибрав ім’я Іларіон. 19 жовтня 1940 року у Холмі відбувся урочистий акт наречення архімандрита Іларіона єпископом Холмським і Підлянським. 16 березня 1944 року на Соборі єпископів Варшавської митрополії відбулося висвячення Іларіона на митрополита Холмського і Підлянського. Улітку 1944 року він змушений був емігрувати в Словаччину, потім до Швейцарії.

У вересні 1947 року митрополит Іларіон отримує запрошення на проживання в Канаді. 8 серпня 1951 року І. Огієнка обрано першоієрархом Української греко-православної церкви в Канаді.

Іван Огієнко – засновник, видавець і редактор журналів «Слово істини» (1947-1951), «Наша культура» (1951-1953), «Віра й культура» (1953-1967), низки популярних бібліотечок, ініціатор створення й голова Українського товариства в Канаді (1954), ректор заснованого у Вінніпезі Українського народного університету (1948), декан і лектор богословського факультету (колегії Св. Адрея) Манітобського університету.

23 – 30 квітня 1960 року в Канаді під проводом митрополита Іларіона відбувається подія історичного значення – підписання Акту духовного єднання всіх автокефальних православних митрополій за межами України: Української греко-православної церкви в США й Української автокефальної православної церкви на чужині (з центром у ФРН).

Помер Іван Іванович Огієнко 29 березня 1972 року у шпиталі Мізерикодія м. Вінніпег, похований на цвинтарі Св. Воскресіння того ж міста.

За своє многотрудне і довготривале життя І.І. Огієнко написав близько 1850 праць із мовознавства, методики навчання української мови і літератури, історії давньоруської, церковнослов’янської мов, історії України та її літератури, мови і церкви. Його багатогранна наукова і практична діяльність сприяла зростанню духовності українського народу, просвітництву, утвердженню національної самосвідомості, розвиткові українознавчих студій.

Цікави факти

• Іван Огієнко причетний до славної сторінки української історії – Акту Злуки Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки в єдину Соборну Українську Державу, що відбувся 22 січня 1919 року. Його було обрано головним уповноваженим Ради міністрів для організації і проведення цього заходу на Софійському майдані столиці.

• Він один з фундаторів і лекторів Української педагогічної академії, що започаткувала систему післядипломної освіти, Українського державного університету в Києві.

• Іван Огієнко в когорті й перших українських вчених, які розпочали справу заснування української Академії наук.

• 1962 року в Лондонській друкарні видано головний канонічний переклад українською мовою Біблії. Це був результат 40-річної праці митрополита Іларіона.

• 1995 році заснована премія імені Івана Огієнка. Це друга в Україні багатогалузева премія після Шевченківської, яка відповідає багатосторонній діяльності цієї людини на ниві українського відродження. Засновники її — Національна спілка письменників України, Житомирська обласна рада, Фонд розвитку мистецтв України та Всеукраїнське товариство Івана Огієнка. Щорічне урочисте вручення премій новим лауреатам у галузі літератури і мистецтва, в галузі науки і освіти, в галузі громадської, політичної та церковної діяльності відбувається в день пам'яті Івана Огієнка — 29 березня — на його батьківщині в Брусилові.

• 12 червня 2007 р. увійшла в обіг ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячену I. Огієнкові. Монету виготовлено з нейзильберу, якість карбування -«спеціальний анциркулейтед», маса — 12,8 г, діаметр — 31,0 мм, тираж — 35 000 штук.

• Перший у світі  пам’ятник І. Огієнку відкрито 1988 року м. Саскатун (Канада) навпроти пансіонату імені Іларіона. Перший в Україні відкрито 21 серпня 2010  р. на його батьківщині в м. Брусилові (Житомирщина). 2010 р., жовтень — відкриття пам'ятника Іванові Огієнку (митрополиту Іларіону) у м. Винниках (біля Львова). У Винниках пам'ятник І. Огієнку є другим в Україні і третім у світі.

Наукові праці Івана Огієнка з фонду бібліотеки

Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) Богдан Хмельницький / упоряд., авт. передмови і коментарів М.С. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2004. – 448 с., іл.

Цю книгу автор починав писати в Швейцарії, а закінчував у Канаді. Та вперше вона друкується в України лише тепер – ніж через півстоліття від часу створення. Автор поставив перед собою мету на основі доступних у діаспорі маловідомих архівних матеріалів розібратися в причинах і передумовах феномену Переяслава.

Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу історично-релігійна монографія. – Київ : АТ «Обереги», 1994. – 424 с.

В книзі описано всі дохристиянські вірування, слов’янську міфологію, головних дохристиянських богів, українську демонологію, дохристиянську богослужбу, відунство і повір’я, життя людини в обрядах і повір’ях…

Іларіон, митрополит (Іван Огієнко). Життєписи великих українців / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1999. – 672 с., іл. – (Літературні пам’ятники України).

Це – перше в Україні видання науково-популярних життєписів видатних постатей нашої історії, вірних і самовідданих проповідників і захисників українського православ’я – Анна Всеволодівна, Іова Почаївський, Паїсій Величковський, Данило Туптало…

Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / упоряд., авт. передмови М. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2007. – 536 с. – (Зарубіжні першодруки. Т. 6)

Ця праця написана в один з найважчих житейських періодів ученого – на початковому етапі вимушеної еміграції – вона поклала початок реалізації масштабного видавничого задуму – багатотомної історії української видавничої справи, як складової української культури.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / упоряд., авт. передмови і коментарів М.С. Тимошик. – 2-ге вид. випр. – Київ : Наша культура і наука, 2004. – 436 с., іл.

У багатому й різноманітному доробку вченого найвагоміше місце посідають дослідження й розвідки з питань розвитку української мови, культури в цілому. «В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання…».

Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Рятування України / упоряд., авт. передмови і кометарів М. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2005. – 464 с., іл.

Основу цього видання склали досі не друковані в Україні автобіографічні праці відомого вченого, державного і релігійного діяча – «Моє життя», «Рятування України», «На Голготі», «Книга нашого буття на чужині».

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Свята Почаївська лавра / упоряд., авт. передмови М. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2004. – 440 с. – (Зарубіжні першодруки. Т. 3).

В основі дослідження – драматична й цікава сімсотлітня історія твердині православ’я на святий Почаївської горі.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Слово про Ігорів похід / упоряд., авт. передмови М. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2005. – 316 с. – (Зарубіжні першодруки. Т. 4).

Об’єднана спільною назвою збірка складається з кількох взаємно зв’язаних між собою праць автора: ґрунтовного дослідження про вершинний твір української культури ХІІ століття «Слово о полку Ігоревім», давнього тексту пам’ятки і її дослівного перекладу сучасною українською мовою, тлумачного словника застарілих слів, історико-географічних приміток та авторського поетичного переспіву.

Огієнко І., проф. д-р. Наука про рідномовні обов’язки : рідномовний Катехизис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства. – Факс. Вид. – Київ : АТ «Обереги», 1994. – 72 с. – (Бібліотека АТ «Обереги»).

«Рідна мова – це найважніша основа, що на ній зростає духовно й культурно кожний народ…»

Огієнко І.І. Українська церква : нариси з історії Української православної церкви: у 2 т.: Т. 1-2. – Київ : Україна, 1993. – 284 с.

У книзі на основі численних історичних джерел розповідається про поширення християнства в Київській Русі, виникнення Української православної церкви.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Українська церква за час Руїни (1657 – 1687) / упоряд., авт. передмови М. Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2006. – 316 с. – (Зарубіжні першодруки. Т. 5).

Автор прагнув показати всьому світові, що історія українського народу й історії Української церкви міцно злилися в одне нерозривне ціле.

Огієнко Іван, приват-доцент Київського університету. Українська культура: коротка історія культурного життя українського народа. – Репринтне відтворення видання 1918 року. – Київ : Абрис, 1991. – 272 с.

Іван Огієнко розробив новий курс «Українська культура», читаний в Українському народному університеті.

Про життя та діяльність Івана Огієнка

1. Акимович Є. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) // Акимович Є. Феномен українства. – Одеса, 2014. – С. 141 – 143.
2. Дічек Н.П. Огієнко Іван Іванович // Українська педагогіка в персоналіях. Кн. 2. – Київ, 2005. – С.401 – 409.
3. Іван Іванович Огієнко (1882 – 1972) : [просвітницька діяльність та педагогічні погляди І. Огієнка] // 22 видатних українських педагоги. – Київ, 2004. – С. 490 – 503.
4. Іларіон (Іван Огієнко) // Енциклопедія українознавства. Т. 3. – Львів, 1994. – С. 863.
5. Ляхоцький В. Ректор Іван Огієнко і бібліотека Кам’янець-Подільського державного українського університету // Пам’ятки України. – 2000. - № 3 – 4. – С. 70 – 74.
6. Пінчук Ю.А. Огієнко Іван Іванович / Ю.А. Пінчук, О.М. Завальнюк // Енциклопедія історії України. Т. 7. – Київ, 2010. – С. 520 – 521.
7. Тимошик М. З елітарного кола національної інтелігенції : [життєвий шлях Івана Огієнка] // Історичний календар, 2007. – С. 65 – 70.
8. Тимошик М. Смиренний богомолець за кращу долю українського народу : [маловідомі сторінки життя й діяльності Івана Огієнка] // Огієко І. Історія української літературної мови. – Київ, 1995. – С. 7 – 47.
9. Шип Н.А. Ірина Тюрменко. Державницька діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона) : [рецензія на книгу] // Український історичний журнал. – 2001. - № 1. – С.148 – 150.