Знамениті міста Європи - яскраві сторінки історії світової культури

У світі є багато прекрасних міст з багатим історичним минулим і культурними традиціями, і кожне є свідком життя багатьох поколінь… Для кожного з нас саме наше місто найкрасивіше і найдорожче серцю.

Мадрид – місто парків, музеїв, кориди ...

Іспанія – мальовнича і прекрасна країна, а іспанські міста вражають своєю своєрідністю. Романтична, але в той же час енергійна Барселона, Севілья з її садами та парками, столиця Іспанії Мадрид, де знаходиться пам’ятник Дон Кіхоту…

Мадрид – одне із найкрасивіших міст у світі. До сьогодні історики сперечаються про виникнення міста. За давнім переказом, Мадрид був заснований античним героєм Окніем, сином Тіберіна, і прекрасної пророчиці Манто. Окній, вигнаний з рідних місць зведеними братами, довго поневірявся по землі, поки не зустрів привітний куточок, багатий рослинністю і водою. На берегах річки Мансанарес вигнанець заснував поселення Мантуя Карпетанская, назвавши його в пам'ять далекої італійської Мантуї.

Сьогодні Мадрид один з найбільш великих туристичних центрів світу, найзеленіша столиця Європи. Це місто-сад, місто-музей просто неба, місто, де гурмани можуть насолодитися стравами знаменитої іспанської кухні. Головна площа Мадрида – Пуерта-дель-Соль, від неї променями розходяться кілька вулиць. У їх числі вулиця Майор, сама назва якої – «головна» – свідчить про її значення. Поруч розташована старовинна і мальовнича площа Майор, яка оточена будинками з аркадами. Історичні пам’ятки і скульптурні композиції розташовані в центральній частині міста. Церква Сан-Ніколас-де-лос-Сервітас вважається найстарішою церквою в Мадриді. Резиденція іспанських монархів є головною визначною пам’яткою Мадрида та одним з найкрасивіших палаців Європи, який було побудовано у 1737-64 роках за проектом італійських зодчих Джованні Баттіста Саккетті і Франческо Сабатіні.

У Мадриді налічується понад 100 музеїв і художніх галерей. Один з кращих – Музей Прадо – був відкритий в 1819 році. Колекція музею становить понад п'ять тисяч зразків іспанського та західноєвропейського живопису і скульптури різних шкіл. Тут можна побачити картини Ель Греко, Дієго Веласкеса, Бартоломе Естебана Мурільйо, Сандро Боттічеллі, Рафаеля Санті, Тиціана Вечелліо, Мікеланджело Мерізі да Караваджо, Пі́тера Пауля Рубенса, Альбрехта Дюрера…

Королівський парк Ретіро – найкрасивіше місце відпочинку мадридців, один із символів столиці і об'єкт культурної спадщини Іспанії. Він являє собою величезну зелену територію з будівлями XVII-XIX століть, чудовими фонтанами і скульптурами, алеями суничних дерев і озером. Викликає захоплення витончений Кришталевий палац, побудований в 1887 році архітектором Рікардо Веласкесом. Цей величезний прозорий павільйон в центрі парку Ретіро був призначений для виставки рослин і тварин з Філіппін. Сьогодні в павільйоні проводяться тимчасові виставки Музею королеви Софії.

***

У Мадриді жив і творив романіст Мігель де Сервантес Сааведра. В 2002 році Нобелівський Інститут в Осло провів спеціальне опитування ста визнаних літераторів світу з метою виявлення найкращого художнього твору за всю історію людства. За підсумком, такою книжкою визнано твір Мігеля де Сервантеса Сааведри «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський». В Іспанії головні персонажі роману Сервантеса й досі є найпопулярнішими. Дон Кіхота та Санчо Пансу можна побачити усюди – на обкладинках журналів, у вітринах кафе і магазинів, просто на вулицях.

Пам'ятник Мігелю де Сервантесу та його відомим героям розташований на площі Іспанії в районі Королівського палацу в Мадриді. В 1915 році в Іспанії був оголошений конкурс на кращий пам'ятник прославленому письменнику. За його підсумками переміг проект архітектора Рафаеля Сапатеро і скульптора Лоренцо Кулл-Валера. У 1920 році був створений комітет зі збору коштів на зведення пам'ятника в іспаномовних країнах. До 1925 року роботи по зведенню монументу не починалися. Того ж року до роботи над пам'ятником був залучений архітектор Педро Мугуруса, який дещо спростив зовнішній вигляд статуї, зробив скромнішою прикрасу балюстради та позбувся фігури богині Вікторії, яка, за первісним планом, вінчала вершину скульптури. Хоч роботи і не були закінчені, пам'ятник був відкритий 13 жовтня 1929 року.

***

Мадрид подарував світові Лопе де Вегу, одного з найоригінальніших драматургів світової літератури. Людина бурхливих пристрастей, невгамовної енергії та авантюрного складу характеру, Лопе де Вега у своєму житті зазнав чимало різноманітних пригод і ще за життя заслужив всенародне визнання. «Дивом природи» та «феніксом серед письменників» називали сучасники творця іспанської національної драматургії. Як і Сервантес та Кальдерон, він творив у той час, який в історії Іспанії називають «золотим століттям».

Лопе де Вега був письменником універсального складу і проявив себе не лише у драматургії, але й у ліриці, епічній поемі, теорії літератури, критиці та новелі. Однак на першому місці в нього завжди була драма. Його творчий доробок обчислюється майже двома тисячами п’єс. До наших часів дійшло понад 500 п’єс драматурга, переважно комедії у віршах. За підрахунками вчених, це складає 21 316 000 рядків! Ні над жодною зі своїх п´єс Лопе де Вега не працював більше трьох днів, а більшість писав протягом 24 годин. Актори у буквальному розумінні стояли у нього за спиною — не встигало чорнило висихати на рукописі, як вони вихоплювали написане та поспішали з ним до театру. П’єси Лопе де Веги із честю пережили випробування часом і нині прикрашають репертуар багатьох театрів світу.

400 років з дня виходу в світ комедії «Собака на сіні»

Комедія «Собака на сіні» Лопе де Веги належить до різновиду п’єс, які створювались для постановки у палацах. Науковці датують її появу 1613 роком, за іншими даними, твір міг бути написаним між 1613 і 1615 роками. Друком комедій вийшла 1618 року, і тоді ж відбулася прем’єра.

Вега Лопе де. Собака на сіні : п’єси / Лопе де Вега ; пер. з ісп. Миколи Лукаша ; передм. О. В. Пронкевича ; прим. О. В. Пронкевича, Я. І. Кравця ; художник-оформлювач В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2017. – 315 с. – (Б-ка світової літератури).

Графиня Діана де Бельфлор, яка зневажливо відмовляла у залицянні рівним собі за суспільним станом, раптом із тривогою та здивуванням виявляє у своєму серці паростки серйозного почуття до свого секретаря Теодоро…

Я помічала тисячу разів –

Вродливий і розумний Теодоро;

Він був би втіхою моєму зору,

якби не мур, що став між нами звів.

Амур – могутній владар, бог богів,

Але свого не зраджу я гонору:

Сама себе я стримаю суворо

Від недостойних честі почуттів…

Собака на сіні

Класичний Художній Альтернативний Театр, місто Київ

Головний режисер Заслужений артист України – Віктор Кошель

Прем'єра – 2013 рік

«Собака на сіні» в театрі КХАТ – це справжня сенсація в театральному житті Києва. Іскрометна комедія, приправлена іспанськими мотивами. Глядача чекає море захоплюючого театрального дійства. Адже в постановці беруть участь неймовірно спритні фехтувальники, віртуози гри на гітарі, майстри хореографічного мистецтва і, звичайно, генії перевтілення - талановиті артисти Класичного художнього альтернативного театру.

Собака на сіні

Жанр – комедія, мелодрама

Режисер – Ян Фрід

Рік – 1977

Теодоро, секретар графині Діани де Бельфлер, закоханий в покоївку Марселу. Спостерігаючи за розвитком їхнього роману, пані несподівано відчуває, як в ній прокидається ревнощі. Але умовності і тягар забобонів мають сильну владу над незалежною і свавільною Діаною.

Собака на сіні

Жанр –комедія

Режисер – Пілар Міро

Рік –1996

Дія відбувається на початку XVII століття в Неаполі. На прем'єрі фільму були присутні король з королевою. Картина була добре прийнята критиками, які  зазначили в числі достоїнств гру акторів, яскравість костюмів, і те, що вдалося відтворити текст п'єси, «не змінивши жодної коми».

Дублін – «серце» Ірландії

Ірландію називають Смарагдовим островом, адже зелений колір тут усюди. Символ Ірландії – конюшина-трилисник, а в найвеселіше місцеве свято – День Святого Патрика. Маленька країна навчила весь світ вірити в фей, танцювати джигу та готувати ірландське рагу. Кажуть, що той, хто один раз побачив Смарагдовий острів, обов'язково повернеться туди ще раз.

Столиця Ірландії – Дублін, одна з найулюбленіших мандрівниками столиць світу. Щороку зростає інтерес до історичного минулого Дубліна, його багатої культури і дивної краси. Місто побудовано на місці рибальського селища Дов Лінн. Через місто протікає ріка Ліффі, яка ділить його на дві частини, зв’язаних між собою десятьма мостами. На південному березі річки знаходяться красиві вулиці і площі з найбільш відомими будівлями міста: університет Трініті-коледж, банк Ірландії, Дублінський замок, Національний музей науки і мистецтва, Національна галерея, парламент. На північному березі річки розташовуються митниця, побудована в 1780 році, і чотири будинки Суду, спроектовані архітектором Джеймсом Гендоном. Головні прикраси Дубліна: готична церква Крайст-черч та собор Святого Патрика – найбільший собор не тільки Дубліна, але і всієї Ірландії. Знаменитим настоятелем його був письменник Джонатан Свіфт, відомий всьому світу своїм твором «Подорожі Гуллівера».

17 березня – це день пам'яті покровителя Ірландії святого Патрика. З ім'ям святого Патрика пов'язано безліч легенд, наприклад, про те, що він за допомогою трилистої конюшини пояснював людям поняття Святої Трійці. День святого Патрика давно переступив межі країни і став своєрідним міжнародним днем Ірландії в усьому світі. Традиційно в цей день в Ірландії і в багатьох країнах світу влаштовуються паради духових оркестрів, які не можуть обійтися без знаменитої волинки. На вулиці виходять люди, одягнені в екстравагантні костюми, в яких повинен бути присутнім національний колір Смарагдового острова – зелений, вони обов'язково повинні бути прикрашені конюшиною. Ще один символ свята – фігурка лепрекона, казкового башмачника, що володіє захованим горщиком із золотом. Лепрекон – персонаж ірландського фольклору, чарівник, що виконує побажання, традиційно зображується у вигляді невеликого кремезного чоловічка, одягненого у все зелене. На честь лепреконів і Дня святого Патрика в американському місті Портленд був відкритий найменший парк в світі – Мілл Ендс Парк.

***

Дублін займає чільне місце в історії літератури як місто, котре подарувало світу безліч яскравих літературних талантів. Тут з'явилися на світ такі письменники, як Вільям Батлер Єйтс, Джордж Бернард Шоу і Семюел Беккет — лауреати Нобелівської премії з літератури, Оскар Уайльд, Джонатан Свіфт і творець Дракули Брем Стокер. Але найбільше Дублін відомий творами Джеймса Джойса, якого вважають одним із найвпливовіших літераторів ХХ сторіччя. Його твір «Улісс» уже давно набув статусу найвизначнішого роману минулого сторіччя. У 1999 році журнал «Тайм» розмістив ім’я письменника у списку «100 героїв та кумирів ХХ сторіччя», де зазначалося, що він здійснив справжню революцію в царині культури, підбивши таким чином підсумок усього сучасного модернізму.

У Дубліні на перетині вулиць O'Connell і Earl Street стоїть пам'ятник Джеймсу Джойсу. 

16 червня 1962 року в башні Мартелло – в тому самому місці, де починається дія роману «Улісс» – був відкритий музей Джеймса Джойса. 16 червня 2003 року був відкритий автомобільний арочний міст через річку Ліффі в Дубліні, названий на честь ірландського письменника і поета – Міст Джеймса Джойса.

16 червня 1904 року відбулося перше побачення Джойса і його майбутньої дружини Нори Барнакл, тому письменник вирішив увічнити цей день в своєму творі. Він зустрів свою майбутню музу на вулиці, коли дівчина вийшла з готелю, де працювала покоївкою. Джойс відразу помітив у натовпі чарівну рудоволосу дівчину з відкритим обличчям і гордою ходою. «Вона йшла як королева», - скаже Джеймс пізніше. Це була любов з першого погляду ...

Нора

Жанр – драма

Режисер – Пат Мерфі

Рік – 2000

Біографічна драма про життя ірландського письменника Джеймса Джойса. Центральним сюжетом фільму є зустріч письменника і його майбутньої дружини Нори Барнакл.

100-річчя з дня публікації роману «Улісс» в журналі «The Little Review»

Роман «Улісс» створювався протягом 7 років і друкувався частинами в США в журналі «The Little Review» з березня 1918 року по грудень 1920 року. Окремим виданням роман був опублікований Сільвією Біч 2 лютого 1922 року в Парижі.

Роман «Улісс» – головний твір письменника, що визначив шляхи розвитку мистецтва прози і був названий зразковим романом епохи модернізму. Завдяки складній поліморфній стилістиці твору, чисельним алюзіям, парафразам і цитуванням «Улісс» і понині вважається одним із найскладніших творів в історії літератури. Йому присвячено не одну сотню наукових праць, досліджень, монографій і книжок.

День Блума – свято, що влаштовується щорічно 16 червня шанувальниками ірландського письменника Джеймса Джойса. Свято названо на честь головного героя роману Джойса «Улісс» Леопольда Блума, а дата обрана відповідно до пори дії роману. В рамках свята по всьому світу проходять читання роману, а в Дубліні бажаючі проходять за маршрутом героїв твору, Леопольда Блума і Стівена Дедала.

Джойс, Джеймс. Улісс : роман / Джеймс Джойс ; з англ. переклали О. Терех, О. Мокровольський ; коменттар. О. Мокровольський ; До дня Джеймса Джойса, післямова В. Скуративський. – Київ : Вид-во Жупанського, 2015. – 736 с. – (Майстри світової прози).

Завдяки своєму таланту, своєрідному гумору та надзвичайній ерудованості Джеймс Джойс майстерно сполучає опис одного-єдиного дня із життя рідного йому Дубліна 16 червня 1904 року та захопливу мандрівку історією культурних здобутків усієї людської цивілізації. Головний герой Леопольд Блум, подорожуючи вулицями Дубліна, водночас мандрує чисельними світами античних міфів та ідей, історичних фактів та іронічних містифікацій. Він прокладає заплутаний маршрут дублінськими вуличками й тавернами початку минулого сторіччя і заразом проникає за лаштунки часопростору, демонструючи, що в одному місці й упродовж одного дня за певних обставин можна торкнутися всього культурного надбання людства, а значить – певною мірою торкнутися вічності.

Улісс

Жанр – драма

Режисер – Джозеф Стрик

Прем'єра – 14 березня1967 року

Екранізація однойменного роману Джеймса Джойса. Фільм отримав премію Оскар за кращий адаптований сценарій (1968).

Блум

Жанр – драма

Режисер – Шон Уолш

Прем'єра – 16 квітня 2004 року

В процесі роботи над сценарієм фільму режисер Шон Уолш перечитав «Улісса» понад 400 разів.

Одеса – чорноморська «перлина» України

Україна має надзвичайно багату культурно-історичну спадщину, безліч неповторних міст, в яких збереглися палаци, замки, церкви, костьоли, старовинні маєтки та легендарні фортеці.

Самобутня національна культура українського народу є невід’ємною частиною світової культури. Своїм корінням вона сягає в глибину минулого. Традиції та звичаї – духовні острови в житті українського народу і в кожному регіоні України вони набувають своїх особливих рис.

Природничу скарбницю України наповнюють різноманітні біосферні і природні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Одещина – найбільша область України, край лиманів, відділених від моря піщано-черепашковими косами. Чудові озера з пологими схилами з півночі на південь прикрашають степові краєвиди та надають їм своєрідності. В містах і селах краю збереглися пам'ятники архітектурного мистецтва, а Білгород-Дністровський занесений ЮНЕСКО у список 10 найстаріших міст світу.

Одеса… Вулиці Пушкінська і Дерибасівська, Молдаванка і Аркадія – це саме та Одеса, яку її мешканці уславили на весь світ. Тут особливий дух, мова і славнозвісна одеська кухня. Щороку в місті проходить гумористичний фестиваль «Гуморина» і Одеський міжнародний кінофестиваль.

Історія Одеси пов'язана з такими видатними іменами, як Хосе де Рібас, Еммануїл Осипович де Рішельє, Олександр Федорович Ланжерон, Франц Павлович де Воллан ... Одеса славиться архітектурними пам'ятниками ХІХ – ХХ століття, збудованих у стилі класицизму: театр опери та балету, Приморські сходи довжиною 136,5 метрів, Стара біржа, палацовий комплекс, Вірменська і Грецька церкви…

Одеса з перших років свого існування і до наших днів здобула багату літературну історію. Тут жили і творили Олександр Пушкін і Адам Міцкевич, Микола Гоголь і Олександр Купрін, Юрій Олеша і Едуард Багрицький ... На затишних вуличках Одеси можна було зустріти Марка Твена і Антона Чехова, Івана Буніна і Михайла Коцюбинського, Лесю Українку та Івана Франка... Південне місто прославили у своїх творах Ісаак Бабель і Валентин Катаєв, Юрій Трусов і Родіон Феденьов...

***

В Одесі народилися майбутні автори всесвітньо відомих «Дванадцяти стільців» і «Золотого теляти» – Ілля Ільф і Євген Петров. У 1925 році відбулося знайомство майбутніх співавторів, і з 1926 року почалася їхня спільна робота, яка на перших порах складалася з створення тем для малюнків і фейлетонів в журналі «Смехач» і обробці матеріалів для газети «Гудок». Першою значною спільною роботою Ільфа і Петрова був роман «Дванадцять стільців», опублікований в 1928 в журналі «Тридцять днів» і в тому ж році вийшов окремою книгою. Роман мав великий успіх.

90 років від дня створення «Дванадцяти стільців»

Історія створення роману по-своєму цікава. Тему для твору підказав Валентин Катаєв, який, з'явившись в серпні 1927 року в кімнаті «четвертої смуги» газети «Гудок», заявив, що хоче стати «Дюма-батьком». Потім, заговоривши більш серйозно, став розвивати сюжет майбутнього роману «- Уявіть собі, в одному зі стільців заховані гроші. Їх треба знайти. Чим не авантюрний роман?». У кімнаті «четвертої смуги» принаймні двом співробітникам – Ільфу і Петрову – ідея роману сподобалася.

Свій роман Ільф і Петров складали вечорами, після закінчення робочого дня, закрившись в кімнаті «четвертої смуги». Вони засиджувалися над рукописом допізна і відривалися лише в дві-три години ночі. Справа, яка починалася, як жартівлива гра, поглинала їх цілком. Євген Петров потім згадував: «Ми працювали в газеті і в гумористичних журналах дуже сумлінно. Але ніколи не уявляли собі, як важко писати роман ... ».

Роман створювався Іллею Ільфом і Євгеном Петровим з вересня по грудень 1927 року. Написавши за місяць першу частину, співавтори віднесли рукопис Валентину Катаєву. Той, ознайомившись з чернеткою, повідомив, що в наставництві вони не потребують, тому що в творі видно почерк «абсолютно сформованих письменників». У той же час «Дюма-батько» поставив авторам  умову: роман повинен бути присвячений Валентину Петровичу Катаєву, як ініціатору проекту.

У січні 1928 року автори поставили в рукопису останню крапку. Незабаром роман був підписаний до друку редактором журналу «Тридцять днів», і вже в першому номері почалася публікація, яка тривала аж до липня місяця.

Головний герой роману Остап Бендер – «великий комбінатор» – досить привабливий молодий чоловік з цікавою зовнішністю. Він високий, атлетичної статури, шкіра смаглявого відтінку, очі блакитні, волосся синяво-чорне. Незважаючи на бідність і просте походження, Остап досить розумний й кмітливий, привабливий, подобається жінкам різного віку. Володіє прекрасними акторськими здібностями ...

Створюючи свої шедеври, геніальні Ілля Ільф і Євген Петров згадали: молода людина в лакових черевиках колись працювала управдомом. Одесити ж, з властивим їм гумором, скористалися цією ідеєю. Так і з'явилася в історичній частині міста симпатична табличка з профілем «великого комбінатора» і написом: «У цьому будинку з 31 березня 1931 року по 1 квітня 1932 року працював управдомом ОСТАП- Сулейман- Берта- Марія-БЕНДЕР- бей».
А на перехресті вулиць Катерининська та Мала Арнаутська на трансформаторній будці «увічнений» образ Остапа Бендера небайдужими майстрами графіті.

1 квітня 1999 року  в Одесі презентували пам'ятник 12-ому стільцю. Він розташувався в Горсаду на знаменитій вулиці міста – Дерибасівській. Проект пам'ятника створив Михайло Рева, який глянув на весь дизайн міста в трохи жартівливій формі. На спинці стільця вигравірувані фрази з роману, а напис на бронзовій табличці, вмонтованої в п'єдестал, говорить: «Громадяни Одеси - Ільфу і Петрову».

15 квітня 2018 року в рамках міського проекту «Місто скульптур» на вулиці Ільфа і Петрова з'явився «Ключ від квартири, де гроші лежать…» (автор – Андрій Любов) – фігура довжиною 28 сантиметрів, на якій вигравірувані деталі у вигляді скрипкового ключа, серця, а також скорочення «СВ», що означає «Щастя вам». Відкриття скульптури відбулось в день, яким розпочинаються події роману. А офіційна назва – «Ключ визнання», визнання геніальності славетних письменників.

Ильф И. Петров Е. Двенадцать стульев : роман. – Москва : Изд-во «Правда», 1991. – 400 с.

Роман складається з трьох частин. У першій, названій «Старгородський лев», службовець ЗАГСу повітового міста N Іполит Матвійович Вороб'янінов дізнається від вмираючої тещі про діаманти, заховані в одному зі стільців гамбсівського гостинного гарнітура. Пошуки скарбів призводять героя в Старгород, де Вороб'янінов знайомиться з «великим комбінатором» Остапом Бендером і присвячує його в свої плани. Шукачі скарбів не очікували, що у них з'явиться конкурент в особі священика Федора ...

Дванадцять стільців

Жанр – пригоди

Режисер – Тім Гайст, Леонід Гайдай

Рік – 1971

Іполит Матвійович Вороб'янінов, колишній світський лев, а нині-скромний працівник ЗАГСу, дізнається від помираючої тещі, що колись вона сховала свої діаманти і перли вартістю 150 тисяч золотих рублів під оббивку одного з дванадцяти стільців вітального гарнітуру роботи відомого майстра Гамбса.