«Вже перший сніг кружляє…». Зимові розваги літературних героїв

 

Зима - неповторна пора року. Чудові пейзажі природи: казковий будиночок в засніженому лісі і мерехтіння снігу під променями сонця, новорічний вальс сніжинок і чарівна різдвяна ніч... Мальовничі зимові картинки були оспівані в музиці і живопису, поезії і прозі.

Срібні дерева,

срібне гілля,

сріблом пухнастим

вкрита земля.

Срібні

у синьому небі

хмарки,

в срібних заметах

срібні стежки…

(Леонід Первомайський)

 

Катання на лижах

На величезних просторах Європи та Азії лижі і ковзани тисячоліттями були найулюбленішим способом пересування по льоду. Перші лижі були дерев'яними, що підтверджують знахідки на території Росії, Швеції та Норвегії. На крайній півночі Норвегії був знайдений найдавніший наскальний малюнок, що зображає фігуру людини на лижах. У першій половині ХХ століття в Осло, столиці Норвегії, був відкритий найстаріший у світі лижний музей, в якому можна побачити лижі різних епох.

Axel Hjalmar Ender 'Girl on skis'

Розамунда Пилчер «Напередодні Різдва» - зворушливий роман відомої англійської письменниці подарує всім відчуття свята і справжній новорічний настрій. Елфріда, Оскар, Керрі, Сем і Люсі з волі обставин опиняються в одному будинку на півночі Шотландії. Розамунда Пилчер з теплою, доброю посмішкою розповідає про своїх героїв, і читач починає вірити, що Різдво обов'язково принесе в їх життя чудові зміни. Роман відрізняють ліризм, м'який гумор і несподівані повороти сюжету.

Керрі з дитинства любила кататися на лижах, які стали пристрастю всього її життя. «Вночі Керрі приснилася Австрія, Обербейрен. Бездонно-синє небо, сліпучий сніг; він сяє і іскриться, і кожна сніжинка ніби дорогоцінний алмаз. Керрі ковзає на лижах. На стежці - ні душі. Керрі ніби пливе по білому безкрайньому морю. Лижня в'ється між сосен. Керрі зовсім одна. І раптом, обігнувши сосни, вона бачить далеко попереду такого ж самотнього лижника. Чорний силует стрімко віддаляється від неї вниз по схилу ... ».

 

Катання на ковзанах

Ковзани з'явилися багато століть тому. Стародавні ковзани були схожі на маленькі лижі. З І тисячоліття до нашої ери і до середньовічних часів вони робилися з кістки. В кінці ХІІ століття ковзани стали дуже популярними в Англії серед лондонської молоді. Згодом кістяні ковзани замінили дерев'яні, в які вставляли металеві смужки. З ХVІІІ століття на зміну дерев'яним прийшли сталеві ковзани.

Charles Édouard Boutibonne 'LE PATINAGE', 1872

Мері Мейпс Додж «Ганс Брінкер, або Срібні ковзани» - найвідоміша книга Мері Мейпс Додж, вперше була видана в 1865 році. Це захоплива подорож до казкової Голландії  ХІХ століття, що постає країною чудових озер і каналів, вітряків і розкішних тюльпанів, цікавої історії та вікових традицій. У центрі оповіді діти - брат і сестра з бідної сім’ї, які допомагають матері в роботі й не завжди можуть ходити до школи. Але це їх не засмучує - вони мріють вилікувати хворого батька, перемогти у ковзанярських перегонах і здобути головний приз - срібні ковзани. Наполегливість, сила характеру й віра в добро допомагають їм здійснити свої мрії.

«Багато років тому в Голландії погожого грудневого ранку двоє бідно вдягнених дітей стояли на березі закрижанілого каналу. Сонце ще не зійшло, але сіра завіса на обрії вже розірвалась, і її краї зарум’янилися, осяяні малиновим світлом нового дня. Майже всі порядні голландці спочивали мирним ранковим сном; навіть мейнгеєр ван Стоппельнозе, поважний старий голландець, теж іще солодко дрімав.

Гладенькою, немов скло, кригою часом пробігали люди на ковзанах: то селянка з ущерть наповненим кошиком на голові, то жвавий юнак, який поспішав у місто на роботу і, пролітаючи повз дітей, що тремтіли від холоду, дарував їм теплу усмішку.

Тим часом хлопчик і дівчинка (вони були братом і сестрою), хекаючи, намагалися прив’язати собі щось до ніг - не ковзани, звичайно, ні, а просто дерев’яні полозки, грубо обтесані донизу, з дірками, крізь які були просилені ремінці із сирцевої шкіри.

Чудернацькі «ковзани» змайстрував собі й сестрі Ганс - так звали хлопчика. Їхня мати була настільки бідною селянкою, що про справжні ковзани для своїх дітей вона й подумати не могла. Та якими б грубими не були ці полозки, вони дарували дітям багато веселих годин на льоду…».

Лев Толстой «Анна Кареніна» - відомий роман Льва Миколайовича Толстого вийшов окремим виданням у 1878 році. Це історія про трагічне кохання заміжньої дами Анни Кареніної і блискучого офіцера Олексія Вронського на тлі щасливого сімейного життя дворян Костянтина Левіна і Кіті Щербацкой. Події відбуваються в Санкт-Петербурзі і Москві другої половини ХІХ століття.

 «В 4 часа, чувствуя свое бьющееся сердце, Левин слез с извозчика у Зоологического сада и пошел дорожкой к горам и катку, наверное зная, что найдет ее там, потому что видел карету Щербацких у подъезда.

Был ясный морозный день…. Он шел по дорожке к катку и говорил себе: «Надо не волноваться, надо успокоиться. О чем ты? Чего ты? Молчи, глупое», - обращался он к своему сердцу. И чем больше он старался себя успокоить, тем все хуже захватывало ему дыхание. Знакомый встретился и окликнул его, но Левин даже не узнал, кто это был. Он подошел к горам, на которых гремели цепи спускаемых и поднимаемых салазок, грохотали катившиеся салазки и звучали веселые голоса. Он прошел еще несколько шагов, и пред ним открылся каток, и тотчас же среди всех катавшихся он узнал ее.

Он узнал, что она тут, по радости и страху, охватившим его сердце. Она стояла, разговаривая с дамой, на противоположном конце катка. Ничего, казалось, не было особенного ни в ее одежде, ни в ее позе; но для Левина так же легко было узнать ее в этой толпе, как розан в крапиве. Все освещалось ею. Она была улыбка, озарявшая все вокруг. «Неужели я могу сойти туда, на лед, подойти к ней?» - подумал он. Место, где она была, показалось ему недоступною святыней, и была минута, что он чуть не ушел: так страшно ему стало. Ему нужно было сделать усилие над собой и рассудить, что около нее ходят всякого рода люди, что и сам он мог прийти туда кататься на коньках. Он сошел вниз, избегая подолгу смотреть на нее, как на солнце, но он видел ее, как солнце, и не глядя.

 На льду собирались в этот день недели и в эту пору дня люди одного кружка, все знакомые между собою. Были тут и мастера кататься, щеголявшие искусством, и учившиеся за креслами, с робкими неловкими движениями, и мальчики, и старые люди, катавшиеся для гигиенических целей; все казались Левину избранными счастливцами, потому что они были тут, вблизи от нее. Все катавшиеся, казалось, совершенно равнодушно обгоняли, догоняли ее, даже говорили с ней и совершенно независимо от нее веселились, пользуясь отличным льдом и хорошею погодой…».

Катання на санях

Сани були відомі з давніх часів в різних куточках світу. Вони служили для перевезення вантажу і як засіб для пересування в зимовий період. Існують різноманітні види саней: санки для катання з гір і фінські сани, нарти, які можна побачити в північних країнах, ґринджоли і сани для бобслею…

Frederik Hendrik Kaemmerer

Ганс Крістіан Андерсен «Снігова Королева» - чудова казка Ганса Крістіана Андерсена була створена всього за п'ять днів. Він почав писати 5 грудня 1844 року в готелі «Hôtel du Nord», де зупинився після мандрівки Європою, а вже 21 грудня 1844 року «Снігова Королева» побачила світ.

«Увечері, коли Кай був дома і майже зовсім роздягся на ніч, він зліз на стілець коло вікна і подививсь крізь маленьку дірочку в шибці. За вікном літали сніжинки, і одна з них, найбільша, впала на краєчок ящика з квітами. Сніжинка раптом почала рости все більше і більше і стала нарешті молодою жінкою, закутаною в найтонший білий серпанок, зітканий з мільйонів зірчастих сніжинок. Жінка була така прекрасна та ніжна, але з криги, з сліпучої, іскристої криги. І все-таки жива!.. Очі блищали, як дві ясні зірки, але не було в них ні спокою, ні тепла. Вона кивнула хлопчикові і поманила його рукою…

Кай прийшов у великих рукавицях з санками на спині і гукнув Герді прямо в вухо:

Мені дозволили кататися на великому майдані з іншими хлопцями! - і втік.

Там, на майдані, найхоробріші хлопчаки прив'язували свої санки до селянських саней і таким чином могли проїхати досить далеко. Було дуже весело. У розпалі розваг на майдані з'явилися великі сани, пофарбовані в білий колір. У них сиділа людина в хутряній білій шапці, закутана в білу хутряну шубу. Сани об'їхали двічі навколо майдану. Кай швидко прив'язав до них свої сани і поїхав. Великі сани мчали все швидше й швидше, а потім завернули з майдану у провулок. Людина в санях повернулася і кивнула Каю, ніби знайомому. Кай кілька разів хотів відв'язати свої санки, але людина в шубі все кивала йому дружньо, і він їхав далі. Ось вони виїхали за міську браму. Сніг повалив раптом ще дужче. Стало зовсім темно, хлопчик не бачив навіть своєї простягнутої руки. Він хотів скинути мотузок, яким зачепився за великі сани, але його санчата ніби приросли до них і так само вихором летіли далі й далі.

Кай голосно закричав - ніхто не почув його. А сніг падав, і сани мчали, поринаючи в заметах, стрибаючи через тини та рівчаки. Кай весь тремтів, хотів гукнути на допомогу своїх батьків, але в голові у нього була лише одна таблиця множення.

Снігові пластівці все росли, росли і, нарешті, зробилися як великі білі кури. Раптом вони розлетілися на всі боки, великі сани зупинилися, і людина в сніговій шапці та шубі встала. Шуба й шапка на ній були з снігу - це була жінка висока, струнка, сліпучо-біла…».

Снігова Королева

Жанр - казка

Режисер - Геннадій Казанський

Рік - 1966

Це історія про незвичайну подорож маленької дівчинки Герди. Вона розшукує свого друга Кая, якого забрала в своє царство Снігова королева.

Александр Дюма «Намисто королеви» - книга неперевершеного майстра історичного роману Александра Дюма розповідає про найскандальнішу придворну історію XVIII століття. Інтриганка Жанна де Валуа, заручившись підтримкою кардинала Луї де Рогана, затіває грандіозну аферу. Представившись довіреною особою королеви Марії-Антуанетти, вона отримує дороге кольє, яке виготовили ювеліри Бемер і Босанж ...

«Хто не знає Швейцарський ставок - витягнутий чотирикутник, в літню пору сяючий аквамарином, в зимовий час - затягнутий кіркою льоду.

Часом крик захоплення виривається у присутніх. Це Сен-Жорж, сміливий ковзаняр, тільки що описав таке досконале коло, що навіть геометр, вимірявши його, не знайшов би в ньому жодної суттєвої похибки.

Кілька саней з помірною швидкістю шукали усамітнення. Якась дама в масці - безсумнівно, з нагоди холодів - піднімається в сани, в той час як прекрасний ковзаняр в широкому плащі з золотими петлицями нахиляється до спинки, щоб поштовх збільшив швидкість саней, якими він керує ...».

Микола Васильович Гоголь «Ніч перед Різдвом» - найчарівніший твір Миколи Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Дія в повісті «Ніч перед Різдвом» розгортається в Диканьці. Оксані, доньці козака Корнія Чуба, не минуло ще й сімнадцяти років, а вже мало не по всьому світу, і по той бік Диканьки, і по цей бік Диканьки, тільки й мови було про ЇЇ красу . Парубки кружляли навколо нею юрбою, але, втративши терпець, залишали один по одному вередливу красуню. Один тільки коваль Вакула  не кидав свого залицяння…

«Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще ні одна юрба парубків не з'являлась під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчій вибігати на рипучий сніг…

Довго стояла Оксана, роздумуючи про чудні ковалеві слова. Уже в душі її щось казало, що вона занадто жорстоко повелася з ним. Що, коли він справді наважиться на що-небудь страшне? Чого доброго! може, він з горя намислить закохатися в іншу і з досади стане називати її першою красунею на селі. Та ні, він мене любить. Я така гарна! він мене нізащо не проміняє; він пустує, прикидається. Не мине й хвилин десять, як він, мабуть, прийде глянути на мене. Я й справді сувора. Треба буде йому дати, ніби знехотя, поцілувати себе. Ото він зрадіє! і пустотлива красуня вже жартувала зі своїми подругами. «Стривайте!» сказала одна з них: «коваль забув мішки свої; гляньте: які страшні мішки! Він не по-нашому наколядував: я думаю, сюди по цілій чверті барана кидали; а ковбас та хліба, мабуть, і не злічити. Розкіш! цілі свята можна об'їдатися».

«Це ковалеві мішки?» підхопила Оксана: "тягнімо мерщій їх до мене в хату та роздивимось гарненько, чого він сюди наклав". Усі, сміючись, схвалили таку пропозицію.

«Але ми не підіймемо їх!» закричала вся юрба раптом, силкуючись зрушити мішки.

«Постривайте», сказала Оксана: «побіжимо хутенько по санки та одвеземо санками!»…

Дівчата трохи здивувались, не знайшовши одного мішка. «Нічого робити, буде з нас і цього», щебетала Оксана.

Всі гуртом узялися до мішка й поклали його на санки.

Голова вирішив мовчати, міркуючи: коли він закричить, щоб його випустили й розв'язали мішок - дурні дівчата розбіжаться; подумають, що в мішку сидить диявол, і він залишиться на вулиці, може, й до завтра.

Дівчата тимчасом, дружно взявшись за руки, помчали як вихор, з санками по скрипучому снігу. Багато які з них пустуючи, сідали на санки…».

Вечори на хуторі біля Диканьки

Жанр - фантастичний фільм

Режисер - Олександр Роу

Рік - 1961

Екранізація повісті Миколи Васильовича Гоголя «Ніч перед Різдвом» з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Хокей

Батьківщиною сучасного хокею вважають Канаду, однак гра, подібна хокею, існувала в країнах Сходу і Європи ще до нашої ери. У Франції та Англії пастухи грали з маленьким м'ячем, який підкидали пастушими палицями. Тоді гра і отримала назву «хокей» - від давньофранцузького «hoquet» - пастуша палиця. У XVI-XVII століттях в Голландії з'явилася гра з м'ячем на льоду - «бенді». В кінці ХІХ століття ця гра стала дуже популярною в Канаді, де замість м'яча стали використовувати шайбу. Датою проведення першого хокейного матчу вважається 3 березня 1875 року. В цей день в Монреалі зустрічалися дві команди університету Макгілла. Перший турнір з хокею із шайбою в рамках Олімпійських ігор відбувся на літніх Олімпійських іграх 1920 року. З 1924 року змагання з хокею із шайбою стали розігруватися в програмі зимових Олімпійських ігор.

Hendrick Avercamp 'Ice scene', 1610

Ерік Сігал  «Історія кохання» - роман був виданий у 1970 році, коли Ерік Сігал викладав класичну літературу в Єльському університеті. Це історія про зворушливе кохання двох студентів. Олівер нащадок багатого сімейства, а Дженніфер - дочка бідного італійського емігранта. Любов повністю захоплює їх обох. Батьки хлопця намагаються перешкодити їхнім стосункам, тому Олівер вирішує припинити спілкування з ними. Він одружується на Дженніфер. Молоді щасливі разом, хоча й дуже обмежені в коштах: дівчина змушена працювати, а Олівер - продовжує навчання.  Несподівано з'ясовується, що Дженніфер хвора на лейкемію і жити їй залишається кілька місяців…

Олівер і Дженніфер познайомилися в бібліотеці Редкліффа. 

«Послухайте, ви, кусючко, в п'ятницю у нас відбудеться хокейний матч із Дартмутом.

То й що?

Приходьте. Я вас запрошую.

Вона продемонструвала типово редкліффське ставлення до спорту.

Чого я там не бачила - на вашому хокеї?

Я недбало відповів:

 Мене. Я гратиму в тому матчі.

Поки я чекав на її відповідь, мені здавалося, ніби я чую, як падає сніг.

 За кого?  нарешті спитала вона…

Дженні вже, мабуть, прочитала мої дані в програмці. Я тричі нагадував Віку Клемену, менеджеру нашої команди: програмка мусить бути у неї в руках.

Господи, Берретте, можна подумати, що ти вперше в житті закохався!

Прикуси язика, Віку, поки його тобі не вкоротили.

Під час розминки на льоду я не те, що не помахав рукою - навіть не глянув у її бік. А проте в мене було таке враження, ніби вона весь час відчувала на собі мій погляд…».

Гра в сніжки

Чудернацькі фігурки  і скульптури, фортеці і замки… І все це можна зробити зі снігу. Сніговий фестиваль в Саппоро, столиці північного острова Хоккайдо, відомий далеко за межами Японії. Перший фестиваль відбувся в 1950 році, а  з 1974 року в рамках фестивалю проходить міжнародне змагання по створенню снігових скульптур. І немов потрапляєш в зимову казку. А яке задоволення зліпити своїми руками снігову бабу і взяти участь в сніжному бою…

Ганс Крістіан Андерсен «Сніговик» - у 1835 році, напередодні Різдва, вийшла друком невеличка книжка Андерсена «Казки для дітей». Це стало доброю традицією - до кожного Різдва митець видавав нову книжку, і данці сприймали її як чудовий різдвяний подарунок для своїх родин. Казки Ганса Крістіана Андерсена перекладені більш ніж 150 мовами світу.

«Славний морозище! - сказав сніговик. - Вітер-то, вітер-то так і кусає! Просто любо! ... Замість очей у нього стирчали два осколка покрівельної черепиці, замість рота - уламок старої граблі; значить він був і з зубами. На світ він з'явився при радісних «ура» хлопчаків..

До ранку вся околиця була оповита густим, тягучим туманом; потім подув різкий, льодовий вітер, і затріщав мороз. А що за краса була, коли зійшло сонечко!

Дерева і кущі в саду стояли всі обсипані інієм, - точно ліс з білих коралів! Усі гілки немов вкрилися блискучими білими квіточками! Плакуча береза, здавалося, ожила; довгі гілки її з бахромою тихо ворушилися - точнісінько, як влітку! Увечері було виключно розкішне! Встало сонечко ... Ах! як все раптом засяяло і загорілося крихітними, сліпуче-білими вогниками! Все було точно обсипане алмазним пилом, а на снігу переливалися великі діаманти!

Що за чудо! - сказала молода дівчина, яка вийшла в сад під руку з молодим чоловіком. Вони зупинилися якраз біля сніговика і дивилися на блискучі дерева.

Влітку такої краси не побачиш! - сказала вона, вся сяючи від задоволення.

І такого молодця - теж! - сказав молодий чоловік, вказуючи на сніговика. - Він незрівнянний!..».

Реймонд Бріггс «Сніговик» - несподівано хлопчик Біллі знайшов удома стару взуттєву коробку, що залишилася від колишніх мешканців. У коробці були старий капелюх, зелений шарф, засохлий мандарин, два вуглинки і фотографія сніговика, який йому дуже сподобався. Одного разу хлопчик ліпить зі снігу сніговика. Він одягає на нього старий капелюх і шарф. Вночі хлопчикові не спиться, час від часу він підходить до вікна і дивиться, як там сніговик. Раптом рівно опівночі сніговик оживає ...

Сніговик

Жанр - різдвяний мультфільм

Режисер - Діана Джексон

Рік - 1982

Фільм знятий за однойменною книгою Реймонда Бріггса. Взимку, напередодні Різдва, хлопчик ліпить зі снігу сніговика…