Герман Гессе — інтелектуальний прозаїк і мислитель ХХ століття

 

Герман Гессе, найвидатніший і найоригінальніший німецький письменник, один з найбільш читаних авторів XX століття, називав свою творчість «тривалою спробою розповісти історію свого духовного розвитку», «біографією душі». Його блискучими, інтелектуальними творам захоплювалися всі, хто шукав сенс життя та цікавився пошуком вічних духовних цінностей. У літературній спадщині письменника є романи, повісті, оповідання, поезія, есе. Вершиною майстерності Германа Гессе стали його романи «Степовий вовк» та «Гра в бісер».

Майбутній романіст, поет і публіцист Герман Гессе народився 2 липня 1877 року в містечку Кальв у німецькій землі Баден-Вюртемберг. Його батьки займалися місіонерською діяльністю та вважали, що син має підтримати сімейну традицію. У 1890 році Гессе вступив до теологічної школи, а наступного року він став стипендіатом Маульброннської духовної семінарії. Але його покликанням стало письменство. Після втечі з семінарії, молодий Гессе якийсь час відвідував гімназію, потім у рідному Кальві навчався в майстра Перро складати й лагодити годинники, торгував книжками в Тюбінгені і Базелі, багато читав і вступив до літературного товариства «Маленький гурток».

Як Герман Гессе сам признавався, він ще в тринадцять років вирішив стати поетом. В 1899 році вийшли друком його збірки віршів «Романтичні пісні» та «Час після півночі», а 1902 року — «Вірші». Перший роман «Посмертні записи і вірші Германа Лаушера» (1901) залишився майже непоміченим, та вже другий «Петер Каменцінд» (1904) приніс автору літературний успіх. З цього часу Герман Гессе цілком присвятив себе літературній творчості, став письменником-професіоналом. Одне за одним виходять його твори — повість «Під колесом» (1906), романи «Гертруда» (1910), «Росхальде» (1914), «Деміан» (1919),  «Сіддхартха» (1922), «Степовий вовк» (1927), «Нарцис і Гольдмунд» (1930), «Гра в бісер» (1943), безліч нарисів та есе.

 

«Степовий вовк» (1927)

Яскравий роман Германа Гессе «Степовий вовк» — «життєвий шлях душі», історія відчуження людини, яка живе «не як усі», пошуки свого «я» там, де це «я» знайти неможливо.  Основний текст роману — «Записки Гаррі Галлера». І на нього самого, і на світ, який він бачив, ми дивимося його очима. Небіж господині дому, що виступає в ролі «видавця записок», знадобився зі своєю передмовою, щоб підтвердити: так воно і було, як розповідає Гаррі Галлер.

«Ця книжка містить записки, що лишилися після чоловіка, якого ми прозивали Степовим Вовком, — а втім, він і сам не раз уживав це ім'я. Хтозна, чи слід давати до них вступне слово; принаймні сам я вважаю, що воно потрібне. Я спробую в ньому викласти свої спогади про Степового Вовка. Мої відомості про нього дуже скупі, а про його минуле, про його походження я й зовсім нічого не знаю. А проте його особа справила на мене сильне і, незважаючи ні на що, приємне враження.

То був чоловік десь років п'ятдесяти. Одного дня кілька років тому він зайшов до будинку моєї тітки й сказав, що підшукує собі кімнату. Він найняв мансарду нагорі й невеличку спальню біля неї, а через кілька днів з'явився з двома валізами та великою скринею, повною книжок, і прожив у нас дев'ять чи десять місяців. Жив він дуже тихо й замкнуто, і якби наші спальні не були поряд, через що нам доводилось випадково зустрічатися на сходах і в коридорі, ми, певне, ніколи не познайомилися б, бо вдача в нього була не товариська, навпаки: такого запеклого відлюдька мені ще ніколи не доводилось бачити. То був справді степовий вовк, як він часом називав себе: чужа, дика й воднораз несмілива, навіть дуже несмілива істота з іншого світу, не схожого на мій. До якої страхітливої самоти призвели нашого пожильця його нахили та його доля і як глибоко він усвідомлював ту самоту своєю долею, я, правда, довідався аж із цих записок, що лишилися від нього; але все ж таки я трохи пізнав його вже й раніше з численних, хоч і побіжних зустрічей та розмов, і образ, який постав переді мною з записок, загалом збігався з тим, — звичайно, нечітким і неостаточним, — що його я склав із своїх власних спостережень...

З першого ж погляду він, безперечно, справляв враження небуденної, рідкісної, щедро обдарованої людини. Обличчя його світилося інтелектом, а напрочуд тонка, жвава міміка свідчила про цікаве, інтенсивне, надзвичайно емоційне духовне життя. Коли хтось починав з ним розмову і він — хоч це бувало не завжди — переступав межі узвичаєного й казав щось своє, індивідуальне, що походило з його власного, дивного світу, співрозмовник зразу визнавав його перевагу. Думка його сягала глибше, ніж в інших людей, і в духовній царині він виказував майже холодну об'єктивність, впевнену розважливість і обізнаність, що властива тільки справжнім інтелектуалам, яким не закинеш марнославства і які ніколи не прагнуть когось вражати, не прагнуть переконувати інших чи доводити справедливість своїх слів…».

Головний герой роману Гаррі Галлер називає себе Степовим вовком, який потрапив у чужий незрозумілий світ. Той самий Степовий вовк, який втратив сенс життя, і не розуміє як люди відчувають радість від відвідування театру, кіно, подорожей різними містами, читання книг… Він почувається самотнім, зовсім не пристосованим до життя. І в певний момент він починає думати, як залишити це життя, але декілька незвичайних подій вимушують його переглянути свої погляди...  В одному з листів Герман Гессе писав: «Книжка ця, хоч вона і розповідає про страждання і муки, — твір не про того, хто впав у відчай, а про того, хто вірить».

***

Гессе Г. Деміан : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. та післямова Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — 216 с. — (Карта світу).

Від часів Сократа мудреці ламають голови над розв’язанням болісної для людини проблеми вибору шляху, пошуків сенсу буття. Яскравим прикладом самореалізації подібної індивідуалізації є роман «Деміан». Це історія про становлення особистості та духовні пошуки юнака Еміля Сінклера, який відчув провалля між лицемірною мораллю, що її  проповідували церква, родина і школа, та реальним світом. У дитинстві він був збитий на манівці, потрапивши під пресинг брутального хлопця. Але потім у його житті з’являється таємничий Макс Деміан, який наставляє його завжди залишатися вірним собі й боротися з головним ворогом —  загальновживаною умовністю.

Роман створювався у вересні-жовтні 1917 року, проте друком вийшов тільки у 1919-му під псевдонімом Еміль Сінклер. Журнальна публікація в «Neue Rundsсhau» викликала низку здогадок і припущень з приводу того, хто ж приховується за цим ім’ям. Загадка була розгадана, і Герман Гессе, який уже отримав за твір премію імені Фонтане, що призначалася для молодих письменників, змушений був публічно оголосити про своє авторство, а премію повернути. 1920 року вийшло нове видання «Деміана, цього разу вже з підзаголовком «Історія юності Еміля Сінклера, написана Германом Гессе». Роман швидко завоював популярність. «Деміана» із захопленням читав Франц Кафка, а Карл Густав Юнг назвав твір «маяком у бурхливу ніч».

«Кожна людина - це не тільки вона сама, це ще й та єдина, неповторна, цілковито особлива, у кожному разі важлива й чудова точка, де явища природи перетинаються тільки один раз і ніде більше. Тому історія кожного - важлива, вічна, божественна. Бо кожна людина, поки вона жива і виконує волю природи, є чудовою і гідною будь-якої уваги… Життя кожної людини є її шляхом до самої себе. Це спроба пошуку шляху, натяк на стежину. Жодна людина ніколи не була цілковито сама собою: проте кожна прагне до того…».

 

Гессе Г. Сіддхартха : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. О. П, Логвиненка ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — 159 с. — (Карта світу).

Один з найвідоміших творів німецької літератури ХХ століття роман-притча Германа Гессе «Сіддхартха» вперше був опублікований у берлінському видавництві S. Fischer Verlag 1922 року. У «Сіддхартсі» письменник спробував оновити старе азіатське вчення і звести до спільного знаменника всі віросповідання і форми доброчесності. Свій задум Гессе розкриває через показ шляху героя до просвітлення, що досягається відходом від релігійних догм, переборенням суперечності між тілом і духом.

Роман «Сіддхартха» відтворює два ідеали, два погляди на життя, які базуються на двох протилежних філософських засадах. Це — історія Будди Гаутами, азіатського ідеалу, та Сіддхартхи — власного ідеалу Гессе. В житті обох героїв чимало споріднених моментів, обоє поривають з батьківським домом, проходять свій шлях становлення і, врешті-решт, кожен з них знаходить умиротворення і спокій. Але їхні погляди на життя, їхні цілі, їхнє ставлення до земного існування, їхнє послання нащадкам — цілковито різні.

Для Будди видимий світ, реальне життя — це лише ілюзорна видимість реальності. Для Сіддхартхи все реальне — багатоманітний вияв буття. Мета Будди — просвітлення,  визволення з коловороту страждань, прагнення набуття нірвани. Мета Сіддхартхи — повнота життя з усіма стражданнями і духовними злетами. Шлях Будди — самозречення і самоспоглядання. Шлях Сіддхартхи — утвердження життя, повнокровна участь в ньому.

У творі Германа Гессе висвітлюється духовний шлях людини, незалежно від її конфесії, йдеться про спосіб осягнення сенсу життя на підставі вчення, яке базується на пережитому досвіді, набутті стану просвітлення. «Знання можна подарувати, а мудрість — ні. Її можна знайти, нею можна жити, вона може до себе вабити, з нею можна робити чудо, але пояснити мудрість, навчити мудрості не можна…».

 

Гессе Г. Нарцис і Гольдмунд : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. І. С. Андрієнко-Фрідріх ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В.  Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — 383 с. — (Карта світу).

Роботу над твором «Нарцис і Гольдмунд» Герман Гессе розпочав весною 1927 року у Монтальйоні, після появи роману «Степовий вовк», який став справжньою сенсацією. Перший варіант твору був написаний після фізичного й нервового виснаження і видався Гессе недостатньо вдалим, тому письменник знищив його. Рукопис другого варіанта був завершений навесні 1929 року. Журнальний варіант, який друкувався у часописі «Neue Rundsсhau» в кінці 1929 — на початку 1930 року, мав підзаголовок «Історія однієї дружби». Окремою книгою роман вийшов влітку 1930 року у видавництві С. Фішера.

В основі роману — протистояння двох героїв: Нарциса, вченого-богослова, який присвятив себе служінню Богу та наукам, та його учня Ґольдмунда, що є втіленням наївності та безпосередності. І інтелектуал Нарцис — благочестивий, сповнений спокою, і Ґольдмунд — мандрівник і людина пристрастей, намагаються розгадати таїну буття і віднайти сенс життя. Тільки засоби у них різні...

Гессе Г. Гра в бісер : спроба опису життя магістра гри Йозефа Кнехта разом з його творами : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. Є. О. Поповича; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків : Фоліо, 2017. —758с. — (Карта світу).

Останній роман Германа Гессе «Гра в бісер» вийшов у світ 1943 року, а в 1946 був удостоєний Нобелівської премії. У вітанні Комітету зазначалося, що присуджена вона автору «за натхненну творчість, у якій найбільшою очевидністю проявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль». Герман Гессе, автор одного з найінтелектуальніших романів ХХ століття, після присудження премії писав лише есе.

«Гра в бісер» — літературний шедевр Германа Гессе. Проблема, що хвилює автора, — це доля культури та глибока криза духовності сучасного світу. Відрив елітарної культури, її зростаюча самоізоляція призводять до втрати нею творчого духу, до переродження «культури» в «цивілізацію». Нині ці процеси набули посиленого розвитку, що актуалізує роман Гессе і надає йому рис своєрідної антиутопії.

Дія відбувається у фантастичній країні інтелектуальної еліти — Касталії, де, відгородившись від зовнішнього світу, зібралися найкращі уми людства – вчені, музиканти, поети, художники, мислителі. Вони й винайшли тонку інтелектуальну Гру в бісер, гру, в якій поєдналися магічна сила формул точних дисциплін та жива краса духовності й мистецтва. «Правила цієї найдосконалішої з усіх ігор вивчають тільки звичайним, усталеним шляхом, на це потрібні довгі роки, і ніхто, обізнаний з ними, не може бути зацікавлений у тому, щоб засвоєння їх було спрощене чи полегшене.

Ці правила, мова знаків і граматики Гри, становлять різновид високорозвинутого тайнопису, у створенні якого беруть участь багато наук і мистецтв, особливо як математика й музика (а відповідно й музикознавство), і який може передати й пов’язати зміст і наслідки майже всіх наук. Таким чином, Гра в бісер — це гра всім змістом і всіма вартостями нашої культури, майстер грає ними десь так, як у добу розквіту живопису художник грав барвами своєї палітри. Всім, що людство в епохи свого піднесення витворило в сфері пізнання, високих думок і мистецтв, що в наступні сторіччя наукового осмислення було закріплене в поняттях і стало спільним інтелектуальним надбанням, — усім цим величезним зібранням духовних вартостей гравець у бісер володіє так, як органіст своїм органом, і орган той доведений до майже неймовірної досконалості, його клавіші й педалі відтворюють весь духовний світ, його регістри майже незчисленні, теоретично на цьому інструменті можна програти духовний зміст цілого всесвіту…».

У романі розповідається про долю Йозефа Кнехта, який після багатьох років навчання у Касталії став головним Магістром Гри в бісер. «Зрештою, коли йдеться про героя, дійсно взірцеву людину, то цікавість до особистості, до імені, до обличчя й жесту здається нам природною і виправданою, бо навіть у найдовершенішій ієрархії, в найбездоганнішій організації ми вбачаємо не машину, що складається з мертвих, нецікавих частин, а живе тіло, в якому кожна частина, кожен орган має волю і по-своєму бере участь у таємниці життя. З цього ми й виходили, розшукуючи біографічні відомості про Магістра Гри в бісер Йозефа Кнехта, а особливо все те, що він сам написав; нам пощастило знайти кілька рукописів, які ми вважаємо цікавими для читача».

 

Література про життя та творчість Германа Гессе

• Герман Гессе // Шахова К. О. П’ять німецьких лауреатів Нобелівської премії з літератури : посібник. —  Київ : Юніверс, 2001. —  С. 91-119.

• Герман Гессе (1877-1962). Нобелівська промова  // Шкляр Л. Є. Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901— 2006 / Шкляр Л. Є., Шпиталь А. Г. — Київ : Грамота, 2006. —  С. 145-148.

• Гессе Герман // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 381-386.

• Затонський Д. Герман Гессе —  автор «Гри в бісер» // Гессе Г. Гра в бісер : роман / пер. з нім. Є. О. Поповича ; передмова Д. В. Затонського ; ілюстрації М. Л. Курдюкова ; худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. —  Харків : Фоліо, 2001. —  С. 3-20.

• Магістр гри [Герман Гессе] // Бойченко О. Мої серед чужих. Читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку. —  Чернівці : Книги — ХХІ, 2017. —  С. 184-187.

• Мегела І. Архетипне вирішення дихотомії природи духу // Гессе Г. Нарцис і Гольдмунд : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. І. С. Андрієнко-Фрідріх ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В.  Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 376-382.

• Мегела І. «Деміан» Германа Гессе як модель екзистенційного пошуку «внутрішньої сутності» // Гессе Г. Деміан : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. та післямова Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 210-215.

• Мегела І. У пошуках «вищої» мудрості // Гессе Г. Сіддхартха : роман / Герман Гессе ; пер. з нім. О. П, Логвиненка ; післямова І. П. Мегели, худож.-оформлювач Н. В. Владимирова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 154-158.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом