* * * 2018 * * * Рік охорони культурної спадщини * * * 2018 * * * Рік продовження розвитку української освіти * * * 2018 * * * Рік української мови в Німеччині та німецької мови в Україні * * * 2018 * * * Рік Божого слова в Україні * * * 2018 * * *

среда, 20 июля 2016 г.

Олена Теліга: феномен політичної відваги: до 110-річчя від дня народження



І в павутинні перехресних барв
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог послав мені найбільший дар:
Гарячу смерть, не зимне умирання
«Лист» Олена Теліга



ОЛЕНА ТЕЛІГА
художник Володимир Слєпченко
Народилася Олена Теліга (уроджена Шовгенова) у підмосковному Іллінському 21 липня 1906 року в родині відомого інженера-гідротехніка Івана Шовгенова. Батько і мати - вихованка Бестужівських курсів учителька Юлія Шовгенова (Нальянч-Качковська) - усе робили для того, щоб розвинути здібності улюбленої доньки, яка вже з малих літ розважала дорослих своїми віршиками. її вчили музики, навчали мов: російської, німецької, французької. Лише рідної, української, вона в ті роки не знала й українкою себе не усвідомлювала.
Першим великим випробуванням для родини Шовгенових став 1917 рік. У Росії - революція, у Києві створюється свій, український орган влади - Центральна Рада, проголошується Українська Народна Республіка, і для інженера й науковця Івана Шовгенова відкривається перспектива служіння власній державі. Восени 1917 року Шовгенови переїжджають в Україну, спочатку на рідну Слобожанщину, а з весни 1918 - до Києва, де Іван Шовгенів займає посаду начальника департаменту водяного і дорожнього господарства в міністерстві шляхів, згодом стає також викладачем Київської політехніки, а Оленка навчається в приватній гімназії О. Дучинської.
Нові випробування приніс 1919 рік. У Києві - численні зміни влад, Іван Шовгенів виїжджає з урядом УНР до Кам'янця-Подільського, повертається до Києва після захоплення його більшовиками, якийсь час залишається без роботи, а потім уже в 1920 році разом із старшим сином Андрієм знову виїжджає з урядом УНР і згодом евакуюється до польського міста Тарнова. Сім'я залишається без засобів до існування, і Оленка змушена працювати посильним у КПІ, а влітку - «на комуністичних огородах», щоб заробити якийсь мізерний пайок.
1922 рік - новий поворот у долі Олени. Вона разом із матір'ю і братом Сергієм нелегально переходить кордон і дістається до Тарнова, а в липні цього ж року переїжджає до чеського міста Подєбради, де батько уже працював ректором Української господарської академії (УГА).
Для Олени розпочалася смуга еміграції, що тривала майже все її свідоме життя, сповнене непереборним бажанням повернутися у вільну, незалежну Україну, до рідного Києва.

На формування її світогляду майбутньої націоналістки вирішальний вплив справило те оточення, в якому вона опинилася, навчаючись спочатку на матуральних курсах при УГА в Подєбрадах, а потім, з 1923 р., на літературному підвідділі історико-літературного відділу Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі (УВПІ).
Переважна більшість студентів були недавніми вояками армії УНР, які болісно переживали поразку своєї армії і втрату власної держави, дискутували про причини цієї трагедії. Найголовнішу вбачали у недостатній згуртованості нації, у відсутності належної волі до перемоги, у слабкості провідників, які орієнтувалися на демократичні методи досягнення мети, тоді як противник застосовував брутальну силу. Головним ворогом вважався московський імперіалізм, який століттями гнобив Україну, а тепер у новому обличчі, в обличчі більшовизму, задушив молоду Українську державу.
Нові Оленині друзі вважали необхідним, насамперед, щоб українці усвідомили свою національну окремішність, важливість з'єднання всіх воль в одну волю, підпорядкування індивідуальних інтересів найвищій меті - боротьбі за націюта національну державу.
Зачитувалися творами Д. Донцова, зокрема його «Націоналізмом», у якому наголошувалося, що лише та нація, яка у ворожому оточенні виявиться дужчою і пристосованішою, здатна утвердити себе і вижити. Ідеї Д. Донцова, а пізніше й особиста зустріч з ним суттєво вплинули на формування націоналістичного світогляду Олени Теліги. Вона стала постійним співробітником редагованого Д. Донцовим «Літературно-наукового вістника» (а потім «Вістника»), переважну більшість своїх поетичних і публіцистичних творів друкувала на його сторінках.
Безсумнівно, велику роль у тому, що з донедавна російськомовної панночки Лєночки Шовгенової постала визначна українська патріотка й поетеса Олена Теліга, відіграла зустріч її, тоді вже студентки УВПІ у Празі, із студентом УГА в Подєбрадах, кубанським козаком і бандуристом, старшиною Армії УНР Михайлом Телігою. Вони одружилися 1 серпня 1926 року і через усе життя пронесли вірність спільним ідеалам.
Так під впливом різних чинників формувався світогляд Олени Теліги, розквітав її поетичний і публіцистичний талант. Роздумувала над місцем української жінки в житті суспільства, над своєю місією патріотки й поетеси, думками та настроями ділилася з читачами власних творів.
Євген Маланюк, який добре знав Олену Телігу, так писав про неї: «Вона вся, як істота, була якимось протестом проти сірости, проти безбарвности, нудоти життя, яку роблять партачі, не лише наші, а й світові. Це була людина, яка хотіла радости, хотіла барвистости, повноти, і ще радости, і ще радости з усім королівським значенням цього слова».
Олена Теліга завжди була оточена увагою чоловіків: у неї закохувались, нею захоплювались: хоч красунею не була, але мала те «щось», що приваблювало.

Зрозуміло, що це давало натхнення для творення ліричних віршів. Але ж Олена Теліга була не лише чарівною жінкою, яка розумілася в коханні, а й українською патріоткою, що вболівала за долю своєї Вітчизни. Це й породило той феномен, який називають пасіонарністю любовної лірики Олени Теліги. В її поезії любовні та громадянські мотиви нерозривні. У вірші «Мужчинам» звучить передчуття бою, в який жінки зберуть своїх чоловіків. А якою ж має бути їхня, жінок, власна роль? Найвища місія жінки, - вважала поетеса, - дарувати чоловікам свою ніжність, віру в їхню міць і цим підтримувати бойовий дух. Братися за спис - не жіноча справа, але, коли треба буде для здобуття перемоги, жінка стане поряд із чоловіком і піде з ним до кінця.

Желязна Жоднова, 27 липня 1932 р.


У своїй поезії Олена Теліга прагнула до з'єднання «найкращої жіночности з найкращою мужністю», бо вважала, що таке поєднання має бути характерним для української жінки. Для неї ідеалом українки, який найбільше відповідав добі й до якого вона сама намагалася наблизитися, була жінка, яка «вже не хоче бути ні рабинею, ні «вампом», ні амазонкою. Вона хоче бути Жінкою. Лише такою жінкою, що є відмінним, але рівно - вартісним і вірним союзником в боротьбі за життя, а головне - за націю».







1933. З чоловіком М. Телігою



З початком Другої світової війни настав останній крутий поворот у долі Олени Теліги. Вона разом з чоловіком з 1929 року жила у Варшаві, і коли на польську столицю полетіли німецькі бомби, була серед варшав'ян. Українська еміграція Європи чекала зіткнення Німеччини з Радянським Союзом, з цим пов'язували надії на повернення на батьківщину, сподівання на те, що обидві ворожі сили знекровлять себе у взаємній боротьбі і Україна зможе вибороти свою незалежність. Настав час, коли треба було остаточно вибрати своє місце в боротьбі, і Олена Теліга, яка давно вже сповідувала націоналістичну ідеологію, стає членом Організації Українських Націоналістів.






На вечірці у панів Лукасевичів. 
Зліва: сестра п. Лукасевич, Наталя Попович, Степан Попович, Михайло Теліга, п. Барицька, невідомий, Олена Теліга, невідомий, Лев Лукасевич, Стефанія Лукасевич; сидять: Стахів та Неля Чехович. Варшава, 1935 р.

У грудні 1939 року Теліги переїхали до Кракова, де Олена зустрілася зі своїм давнім знайомим, членом проводу Українських Націоналістів Олегом Кандибою-Ольжичем. Ця зустріч визначила всю її подальшу долю, бо після неї вона приступила до активної роботи в культурній ділянці ОУН. Вона очолила літературно-мистецьке товариство «Зарево», готувала випуск літературного альманаху «Буде буря!», куди включила твори патріотичного звучання, написала до нього передмову, виступала перед слухачами школи організаційного активу з питань української культури й методів її використання для піднесення національної свідомості, брала активну участь у заходах, організованих краківською «Просвітою». А головне - готувала соратників і себе до походу на Схід, в Україну.

Олена Теліга з товаришами перед походом в Україну. 
Зліва 1-й ряд: Орест Оршанськи-Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук. 2-й ряд: Михайло Михалевич, Омелян Коваль, О. Русов. Львів, літо 1941 р.
З нетерпінням чекала Олена Теліга того дня, коли зможе рушити на Київ. І хоч друзі, зокрема й О. Ольжич, відмовляли, розуміючи, яка небезпека її там чекає, була непохитною в своєму рішенні. По дорозі до Києва вона на якийсь час затрималася у Львові, а потім у Рівному, де працювала в редагованій Уласом Самчуком газеті «Волинь». Прибувши до Києва 22 жовтня 1941 року, Олена Теліга очолила Спілку українських письменників, редагувала «Літаври» - літературно-мистецький додаток до газети «Українське Слово», увійшла до складу організованої О. Ольжичем «Української Національної Ради», писала публіцистичні статті, у яких закликала до єдності української нації у час великих випробувань.
Для неї самої найбільшим випробуванням став момент, коли в Києві почалися арешти гестапівцями українських націоналістів. Керівництво ОУН дало наказ залишити місто всім членам організації, хто вів роботу легально (серед них була й Олена Теліга). Але вона категорично відмовилася виїхати з Києва. Будучи попередженою про можливий арешту приміщенні Спілки письменників, де вона призначила зустріч з товаришами, не скористалася можливістю уникнути арешту, бо не могла допустити, щоб хтось сказав: «У небезпеці нас лишила, а перед небезпекою говорила про патріотизм і жертвенність». І як людина, найвищим моральним принципом якої була єдність слова і діла, вона свідомо пішла на смерть. Олену Телігу заарештували гестапівці 9 лютого 1942 р. разом з іншими членами Спілки і її чоловіком Михайлом Телігою. Усіх розстріляли в Бабиному Яру. Точна дата трагедії не відома, але більшість дослідників вважають, що сталося це 21 лютого 1942 року. Саме в цей день вшановуємо пам'ять Олени Теліги та її соратників по боротьбі, покладаючи квіти до хреста на їхній символічній могилі в Бабиному Яру.

У Бабиному Яру на місці розстрілу поетеси





Олена Теліга віддала своє життя у боротьбі за Українську державу. І нам, нині сущим, слід пам'ятати, що найкращим пам'ятником цій великій жінці буде утвердження та зміцнення Української національної держави, розквіт її мови та культури. Нам для цього, слава Богу, не потрібно жертвувати життям - необхідно лише своїми діями наближати ту мрію, заради якої жила й загинула Олена Теліга.









Твори Олени Теліги з фонду бібліотеки

Теліга О. О краю мій… : твори, документи, біографічний нарис. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. – 494 с. : 224 іл.
Наведені поетичні і прозові твори талановитої української поетеси та активної громадської діячки Олени Теліги. Подано велику кількість фотографій, документи, а також нарис доктора історичних наук Надії Миронець «І злитись знову зі своїм народом» про життя і творчість поетеси на основі документів, листів, спогадів сучасників.





Теліга О. [Поезія] / Олена Теліга // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. у 4 кн. Кн. 2 : Культурно-історична епоха модернізму : навч. посіб. / упоряд. В. Яременко. – К., 2001. – С. 726-730 : іл.

Теліга О. [Поезія] / Олена Теліга // Жулинський М. Слово і доля : навч. посіб. / Микола Жулинський. – К., 2002. – С. 582-586.

Теліга О. [Поезія] / Олена Теліга // Жулинський М. Українська література : творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / Микола Жулинський. – К., 2011. – С. 664-669.




Літературознавчі видання про життєвий та творчий шлях Олени Теліги

Жулинський М. Олег Ольжич і Олена Теліга : нариси про життя і творчість. вибрані твори. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2001. – 144 с. : фото.
Книжка відомого літературознавця складається з майстерно виписаних літературних портретів Олега Ольжича і Олени Теліги та добірок з їхньої творчої спадщини.






Поклик душі : до 100-річчя від дня народження Олени Теліги : біобібліограф. покажч. / уклад. Л. А. Костильова ; ред. Р. М. Щербан. – Рівне : Волинські обереги, 2006. – 32 с. – (Сер. «Славетні земляки»).
До видання включено твори друку, які висвітлюють творчу спадщину Олени Теліги, літературу про її життя та діяльність.






Олена Теліга : до 95-річчя від дня народження : методико-бібліограф. поради / ООУНБ ім. М. Грушевського. – Одеса, 2002. – 10 с. – (Сер. «Повернуті імена української діаспори»).
Методико-бібліографічні поради розраховані на бібліотечних працівників, стануть у нагоді під час підготовки масових заходів, а також можуть бути корисними усім читачам для одержання інформації.









У збірниках та періодичних виданнях

  • Ананченко Т. В ім’я офіри і посвяти / Тетяна Ананченко // Чорноморські новини. – 2006. – 30 верес. – С. 6. : фото.
  • Творчість Олени Теліги в контексті політичного та культурологічного буття заслуговує на справедливу і високу оцінку її власне духовного подвигу, здійсненого «в ім’я офіри і посвяти».
  • Ананченко Т. П. Життя як спалах : Михайло й Олена Теліги / Тетяна Ананченко // Ананченко Т. П. «України часточка – в імені…» : Одещина в культурологічному просторі світового українства. – Одеса, 2006. – С. 264-271.
  • Ананченко Т. П. Нескорені українки : Ольга Басараб та Олена Теліга (до Дня пам’яті жінок-героїнь) / Тетяна Ананченко // Ананченко Т. П. «України часточка – в імені…» : Одещина в культурологічному просторі світового українства. – Одеса, 2006. – С. 192-199.
  • Ананченко Т. П. То ж де ж і коли народилася Олена Теліга, Або дещо про легенди і факти / Тетяна Ананченко // Ананченко Т. П. «України часточка – в імені…» : Одещина в культурологічному просторі світового українства. – Одеса, 2006. – С. 199-208.
  • Барладяну-Бырладник В. Смерть как урок : к годовщине гибели Олены Телиги / В. Барладяну-Бырладник // Юг. – 1995. – 14 февр.
  • Про життя і творчість Олени Теліги. Увага приділяється політичним поглядам поетки.
  • Боднарук І. Полум’яна легенда героїзму і посвяти [до збірника вибраних статей знаного в США журналіста і письменника Івана Боднарука увійшов нарис про Олену Телігу. Яка була опублікована у часопису української діаспори Аргентини «Українське слово» у 1967 році] / Іван Боднарук // Боднарук І. Між двома світами : вибрані статті про українських письменників / упоряд. В. Оліфіренко. – Донецьк, 1997. – С. 145-147.
  • Гординський С. Зустріч з Оленою Телігою [автор розповідає про знайомство з Оленою Телігої у 1939 році в Кракові] / Святослав Гординський // Гординський С. На переломі епох : літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади, листи. – Львів, 2004. – С. 199-204.
  • Донцов Д. Поетика вогняних меж [cтаття про життя і творчість Олени Теліги опублікована у 1953 році в Торонто] / Дмитро Донцов // Українське слово : хрестоматія укр. літ-ри та літер. критики ХХ ст. (у 3 кн.). Кн. 2 / [упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко]. – К., 1994. – С. 600-607.
  • Ільєва Г. «Сплелися боротьба й кохання, і кращий хто, не знаю я» : пасіонарність любовної поезії Олени Теліги [досліджуючи інтимну лірику поетеси, ми доторкаємось до світу особистих переживань митців рідної культури, прагнемо збагнути цей багатий внутрішній світ для повнішого осягнення творчого доробку української діаспорної літератури] / Галина Ільєва // Літературна Україна. – 1995. – 12 жовт. – С. 3 : фото.
  • Ісаєнко Л. Проблема національного у спадщині українських поеток (на матеріалі творчості Лесі Українки, Олени Теліги, Оксани Лятуринської) / Любов Ісаєнко // «Просвіта»: минуле, сучасне й майбутнє (до 100-річчя Одеської «Просвіти») : матеріали наук.-практ. конф., 25-26 листоп. 2005 р. – Одеса, 2006. – С. 138-143.
  • Климентова О. Витоки творчості О. Теліги [для того щоб глибше зрозуміти творчість поетки, витоки її світогляду автор статті звернулася до творів інших поетів-«пражан», книг, які читала О. Теліга] / Олена Климентова // Укр. мова і літ. в шк. – 2000. – № 4. – С. 56-61.
  • Климентова О. Мотиви любові до Батьківщини в поезії Олени Теліги [тема любові до батьківщини в поезіях О. Теліги знаходить втілення в багатьох мотивах, які дозволяють розкрити її складність і багатоплановість]  / Олена Климентова // Укр. мова і літ. в шк. – 2001. – № 1. – С. 65-66.
  • Ковалів Ю. Олена Теліга [у статті розповідається про життєвий шлях Олени Теліги. Вперше друкуються фотографії з фотоальбомів Олени Теліги] / Юрій Ковалів // Розбудова держави. – 1993. – № 3. – С. 3-11 : фото.
  • Козуля О. Українська муза не мовчала / Олесь Козуля // Козуля О. Жінки в історії України. – К., 1993. – С. 153-159.
  • Криворучко К. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив : до 100-річчя від дня народження Олени Теліги – поетки і національної героїні [Неопубліковані архівні матеріали: листи й поштові картки, написані до Марії Донцової, дружини Дмитра Донцова, виявлені в Центральному Державному архіві вищих органів влади та управління України] / Катерина Криворучко // Українське слово. – 2006. – № 27. – С. 12 : фото ; № 28. – С. 12 : фото.
  • Литвин М. «Мій дорогий Михайлику!..» [у статті розповідається про чоловіка Олени Теліги Михайла Телігу, який чесно і мужньо пройшов поруч з дружиною до останнього її і свого подиху] / Микола Литвин // Літературна Україна. – 1996. – 25 січ. – С. 6 : фото.
  • Маркелова Г. Поетеса вогняних рубежів [автор статті привертає увагу на ментальний, глибинний, доленосний зв’язок української поетеси зі «срібним століттям» російської поезії, на сплетіння та взаємопроникнення двох культур] / Галина Маркелова // Думська площа. – 2003. – 14 листоп. – С. 2-3,6 : іл.
  • Миронець Н. Олена Теліга: нове прочитання великої біографії / Надія Миронець // Укр. культура. – 2006. – № 8. – С. 37-39 : фото.
  • Поетка вогняних меж Олена Теліга : розділи із книги Дмитра Донцова «Поетка вогняних меж Олена Теліга» // Українське слово. – 2006. – № 29. – С. 6-7 : фото.
  • Олена Теліга (1907-1942) // Історія української літератури ХХ століття : [навч. посіб.]. у 2 кн. Кн. 2. Ч. 1 (1940-ві -1950-ті роки) / за ред. В. Г. Дончика. – К., 1994. – С. 98-105.
  • Олена Теліга (1907-1942) [у книзі зроблено ґрунтовний аналіз творчості Олени Теліги. Літературознавчий матеріал доповнено творами, цікавими ілюстраціями. // Жулинський М. Слово і доля : навч. посіб. / Микола Жулинський. – К., 2002. – С. 571-581 : фото.
  • Олена Теліга (1906-1942) : Духовна велич героїчного чину // Жулинський М. Українська література : творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / Микола Жулинський. – К., 2011. – С. 651-663 : фото.
  • Саєнко В. П. Державотворча роль жінки в духовній спадщині Олени Теліги / В. П. Саєнко, Г. А. Авксентьєва // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. / [відп. ред. Л. І. Кормич]. – Одеса, 1997. – Вип. ½. – С. 228-239.
  • Самчук У. Її остання дорога (у 20-річчя смерті Олени Теліги) [cпогади автора про знайомство з Оленою Телігою у травні 1941 році у Кракові] / Улас Самчук // Слово і час. – 1997. – № 7. – С. 14-16.
  • Скуратівський В. Олена Теліга як явище / Вадим Скуратівський // Дивослово. – 2000. – № 6. – С. 54-55.
  • Червак Б. Олена Теліга – воїн української революції : до 100-річчя від дня народження Олени Теліги [cтаття провідника Київської міської організації ОУН про життєвий шлях Олени Теліги з нагоди 100-річчя від дня народження] / Богдан Червак // Українське слово. – 2006. – № 29. – С. 4-5 : фото.
  • Червак Б. Філософсько-естетичні підстави творчості Олени Теліги : у липні видатній письменниці та громадській діячці виповнилося б 90 років [творчість Олени Теліги є яскравим прикладом ходіння по «лезу меча», балансуючи на «грані», яке, можливо, ї є справжньою поезією, що залишає вагомий слід у духовному житті покоління й нації в цілому] / Богдан Червак // Літературна Україна. – 1997. – 7 серп. – С. 6 : фото.
  • Шпак В. П. Олена Теліга (1907-1942) / В. П. Шпак // Гроно нездоланих співців : літературні портрети українських письменників ХХ сторіччя, твори яких увійшли до оновлених шкільних програм : навч. посіб. / упоряд. В. І. Кузьменко. – К., 1997. – С. 227-239.
  • Бійчук Г. Героїчна поезія Олега Ольжича й Олени Теліги (до проблеми формування рис українського національного характеру учнів засобами літератури) / Галина Бійчук // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 1999. – № 1. – С. 25-28.
  • Ковальчук О. Лірична героїня Олени Теліги – хто вона?  [поширений конспект уроку розкриває багатогранність характеру ліричної героїні Олени Теліги на основі дослідження ідейного змісту поезій та простежується духовна спорідненість поетеси з Лесею Українкою] / Олеся Ковальчук // Укр. мова й літ. в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 2. – С. 105-112.
  • Фасоля А. Поетика вогненних меж (творчість Олени Теліги як засіб формування духовного світу школяра) [про урок по творчості Олени Теліги в 11 класі у формі круглого столу] / Анатолій Фасоля // Дивослово. – 1996. – № 11. – С. 44-50.



Матеріали з мережі Інтернет





Бурлак О.О., зав. відділу періодичних видань


1 комментарий:

  1. Леночка - умница! Как всегда, обстоятельно и ответственно!

    ОтветитьУдалить

Надеемся на комментарии