Видатні історії січня в особах та фактах

«Наука - основний елемент, який об'єднує думки людей, розсіяних по земній кулі, і це - одне з високих її призначень…»

Фредерік Жоліо-Кюрі

Багато геніальних вчених присвятили своє життя тому, щоб розкрити всі загадки навколишнього світу і підняти цивілізацію на сучасний рівень. В усіх галузях науки існують відкриття, які докорінно змінили уявлення людства про причини тих чи інших явищ. Історія зберегла імена вчених-дослідників та першовідкривачів.

Найвидатніший науковець античності Архімед (бл. 287 до н. є. – 212 до н. є.) відкрив перший закон гідростатики. Згідно з яким на всяке тіло, занурене у рідину, діє виштовхувала сила, яка дорівнює вазі витисненої рідини. Існує легенда, що цей закон Архімед відкрив під час купання. Від радості він вигукнув «Еврика!» - «Відкрив!».

Вже в 27 років англійський професор Ісаак Ньютон (1642 – 1727) став визнаним «королем математиків і фізиків», а геній епохи Відродження Леонардо да Вінчі (1452 – 1519) вважається фундатором механіки. Видатний польсько-німецький вчений Микола Коперник (1473 – 1543) довів, що Земля – тільки одна із планет, а всі планети обертаються навколо Сонця.

Відкриття й опис нашої планети триває вже кілька тисячоліть. Але лише в наш час географія оформилась як теоретична наука. Минуле географії славетне відкриттям Америки, Австралії, внутрішніх районів Азії та Африки, материка Антарктида, полюсів Землі. Ці відкриття в історії людства мали й мають велике значення – вони формували уяву про далекі землі, зокрема про Землю як планету в цілому, про живу й неживу природу, без чого неможливий розвиток знань у минулому та в сучасний період. І кожен новий день – це нові наукові гіпотези й досягнення.

«І все ж таки вона крутиться!»

7 січня 1610 року назавжди залишиться пам’ятною датою в історії людства. Увечері цього дня Галілео Галілей (1564 – 1642) вперше направив побудований ним телескоп на небо.

Назву «телескоп» запропонував у 1611 році грецький математик Джованні Демізіані для одного з інструментів Галілея , показаному на банкеті в Академії деї Лінчеї. Існують телескопи для всіх діапазонів електромагнітного спектра: оптичні телескопи, радіотелескопи, рентгенівські телескопи, гамма-телескопи. Оптичні телескопічні системи використовують в астрономії для спостереження за небесними світилами. Першим ідею про створення зорової труби, в тому числі і для спостереження небесних тіл, висловив Леонардо да Вінчі у записах, датованих 1509 роком.

Але офіційним роком народження зорової труби вважають - 1608 рік. Саме тоді голландський майстер Іоанн Ліпперсгей, який виготовляв окуляри, продемонстрував у Гаазі свій новий винахід.

Але перші видатні астрономічні відкриття за допомогою телескопа зробив італійський учений Галілео Галілей. Своїми найважливішими відкриттями в галузі фізики й механіки, вчений проклав нові шляхи для розвитку цих наук. Галілей вважав, що основою вивчення природи є спостереження й дослід.

Галілей сам будував підзорні труби і використовував їх для спостережень неба. Перша труба, за допомогою якої Галілей почав свої спостереження, збільшувала предмети лише втричі, а остання – вже в 30 разів.  Ця труба мала довжину 1245 міліметрів, об’єктивом у неї була опукла лінза діаметром у 53, 5 міліметра, плосковигнутий окуляр мав діаметр 25 міліметрів. Труба зі збільшенням у 30 разів була найкращою з труб Галілея.

 Підзорна труба Галілео Галілея дотепер зберігається в музеї у Флоренції. Історія музею науки, як і всіх інших центрів культури Флоренції, тісно пов'язана з прізвищем Медичі. Основу зібрання музею складають предмети з колекції цієї знаменитої династії. На першому поверсі виставлені старі глобуси, компаси, мікроскопи, астролябії та інші прилади середньовічних вчених, включаючи предмети, що належали самому Галілео Галілею.

За допомогою цих саморобних інструментів Галілей зробив відкриття, що були потрясінням для його сучасників. Спостерігаючи Місяць, Галілей виявив, що на ньому є гори, долини й глибокі западини. Поверхня Місяця за своїм рельєфом була схожа на поверхню Землі. Він відкрив чотири супутники Юпітера, які обертаються навколо планети, а це означало, що не тільки Земля й Сонце можуть бути центрами обігу небесних тіл. Разом з тим стало очевидним, що в Сонячній системі окрім уже відомих небесних тіл існує й багато інших, які можна побачити лише в телескоп.

Згодом Галілео Галілей виявив феномен Сатурна і відкрив фази Венери. При спостереженнях у телескоп він побачив на небі величезну кількість зірок, які неможливо побачити неозброєним оком. Суцільне сяйво Чумацького шляху виявилося гігантським скупченням зірок. Усі свої відкриття Галілей виклав у книзі «Зоряний вісник», яка набула великої популярності.

Галілео Галілей

Жанр – драма

Країна - Італія, Болгарія

Режисер – Ліліана Кавані

Рік – 1968

Після спалення Джордано Бруно в 1600 році Галілей сам відкрив, що саме сонце знаходиться в центрі, а не земля, яка рухається навколо сонця. Церква вважає цю теорію Галілея єрессю, але він продовжує свої дослідження у Флоренції, поки його не заарештовують. У 1633 році він постав перед інквізицією.

Галілео Галілей - боротьба за небо

Жанр – документальне кіно

Країна – Великобританія

Рік – 2002

Це був час чвар в християнському світі. Римська католицька церква вимагала беззастережного дотримання своїх догм - розправляючись з інакомисленням руками інквізиції. У цю неспокійну епоху Галілео Галілей стане найвидатнішим вченим Європи.

Великий мандрівник

Уперше в історії людства Південне полярне коло перетнули кораблі англійського мореплавця Джеймса Кука 17 січня 1773 року під час його другого кругосвітнього плавання.

Джеймс Кук (1728 – 1779), англійський першовідкривач, навігатор і дослідник, член Лондонського королівського товариства, народився в селищі Мартон графства Йоркшир. У 1736 році родина Кук переїжджає в село Грейт Айтона, тут Кука віддають в місцеву школу, де викладачі відзначали безсумнівні математичні здібності хлопчика.

Після навчання у школі, прагнучі втілити свою мрію стати мореплавцем, Джеймс Кук влаштовується юнгою на торговому бригу-вугільників «Фрілав». Через два роки був переведений на інший торговельний корабель «Уокер». Весь свій вільний час Джеймс проводить за вивченням географії, навігації, математики, астрономії, також його цікавили описи морських експедицій.

17 червня 1755 року він записався матросом в Королівський військово-морський флот працюючи на кораблях цього флоту бере участь у блокаді узбережжя Франції, Біскайської затоки, північноамериканського узбережжя під час Семирічної війни.

У 1759 році Кук був переведений капітаном на флагманський корабель «Ньюфаундленд», що можна розцінити як професійне заохочення. За наказом адмірала Колвілла, Кук продовжував картографування річки Святого Лаврентія до 1762 року. Карти Кука були рекомендовані адміралом Колвіллом до публікації і були опубліковані у Північноамериканській лоції 1765 року. Джеймс Кук здійснив три експедиції в Тихий океан, першим із європейців дослідив і описав східне узбережжя Австралії, Гавайських островів, вперше пройшов навколо Нової Зеландії.

Перша подорож Джеймса Кука (1768 – 1771 роки)

Офіційною метою експедиції було дослідження проходження Венери по диску Сонця. Проте в секретних наказах, отриманих Куком, йому наказувалося негайно після завершення астрономічних спостережень відправлятися в південні широти на пошуки так званого Південного материка – «Terra Incognita».

26 серпня 1768 року корабель Джеймса Кука «Індевор» вийшов з Плімута, а 10 квітня 1769 року досяг берегів Таїті. Після проведення астрономічних спостережень, Кук попрямував до берегів Нової Зеландії. Продовжуючи рухатися вздовж західного берега, він знайшов бухту, дуже зручну для корабельної стоянки. У цій бухті, названій Куком Затокою королеви Шарлотти, «Індевор» став на ремонт. На березі Затоки королеви Шарлотти було зроблено відкриття – Кук побачив протоку, що розділяє Нову Зеландію на два острови. Цю протоку було названо його ім’ям – Протока Кука.

У квітні 1770 року Джеймс Кук підійшов до східного берега Австралії. Тут Кук дослідив, описав і наніс на карту численні острови. Крім того, він відкрив найбільше в світі коралове утворення – Великий Бар’єрний риф. Обійшовши материк з півночі, Кук досяг Індійського океану. 12 липня 1771 року експедиція повернулася до Англії.

Друга подорож  Джеймса Кука (1772 – 1775 роки)

В завдання експедиції входило продовження дослідження південних морів. Експедиції виділили два кораблі – «Резолюшн», де капітаном був сам Джеймс Кук, та «Едвенчер» під керівництвом Тобіаса Фюрне.

В експедиції брали участь натуралісти Йоганн Рейнгольд Форстер та Георг Форстер, астрономи Вільям Уеллс і Вільям Бейлі, художник Вільям Ходжес. 13 липня 1772 року кораблі вийшли з Плімута. У Кейптауні 30 жовтня 1772 року до експедиції приєднався ботанік Андерс Спаррман. 22 листопада кораблі покинули Кейптаун, взявши курс на південь. Протягом двох тижнів Джеймс Кук шукав так званий острів Обрізання, - землю, яку побачив вперше французький мореплавець і дослідник Жан-Батіст Шарль Буве де Лозьє. Пошуки нічого не дали, і Кук вирушив далі на південь.

17 січня 1773 року вперше в історії кораблі «Резолюшен» та «Едвенчер» перетнули Південне полярне коло. Завдання капітанів полягало в пошуках південного материка, про який говорили й писали в ті часи.

Ця експедиція Джеймса Кука тривала три роки. Учасники експедиції перетнули Тихий, Атлантичний та Індійський океани, побували в полярних широтах і зробили багато відкриттів. 21 березня 1775 року Джеймс Кук повернувся в Кейптаун та одразу «Резолюшен» відплив до Англії. Після другої експедиції Джеймс Кук був обраний членом Королівського географічного товариства і отримав звання капітана першого рангу. Через деякий час у 1776 році капітан Кук сам спорядив третю експедицію з метою знайти Північний прохід з Тихого океану до Атлантичного.

Капітан Кук. Одержимість та відкриття

Жанр – документальне кіно

Країна – Великобританія

Режисер - Уейн Файмері, Поль Радд, Метью Томмассон

Рік - 2008

Йоркшир, Англія, 1738 рік. Десятирічний хлопчик дереться на пагорб ... Так починалося подорож, яка  змінила світ. Він зробить три великих експедиції, розширюючи межі Британської імперії. Для одних він стане героєм, для інших лиходієм. Майбутній найбільший першовідкривач в історії - капітан Джеймс Кук.

Перший Нобелівський лауреат з фізики

23 січня 1896 року в німецькому місті Вюрцбург відбулася публічна демонстрація нового типу випромінювання, яке тепер ми називаємо рентгенівським. Відкриття представив світу німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген.

Його стихією був експеримент і він виконав безліч досліджень надзвичайно важливих для молекулярної фізики, кристалофізики, електродинаміки. Науковець перший експериментально довів, що заряди створюють магнітне поле лише тоді, коли рухаються. Але всесвітню славу вченому принесло знамените відкриття нового типу променів. Це відбулося ввечері 8 листопада 1895 року. Вільгельм Конрад Рентген проводів досліди з електричним розрядом у газах, використовуючи при цьому скляну трубку. Він для майбутнього досвіду загорнув її в чорний папір, що не пропускає звичайне світло. У кімнаті було темно, й це дало йому змогу помітити, що кристали солі барію, які лежали неподалік від трубки, випромінюють дивне слабке світло. Але щойно вчений зняв із трубки напругу, як світіння зникло. Тоді Рентген установив неподалік від неї екран, покритий сіллю барію, - екран засвітився. Учений почав поміщати між трубкою й екраном різні предмети: картон, папір, ебонітову пластинку – екран продовжував світитися рівномірно. Тільки металеві предмети відкидали на екран тінь. Зацікавлений незвичайним явищем, вчений помістив на шляху невідомих промінів власну руку, і на екрані з’явилося тіньове зображення кістяка руки – м’які тканини були прозорі для випромінювання, а кістки майже не пропускали його. Учений представив голові Вюрцбургского фізико-медичного товариства рукопис з 17 сторінок, яка містить опис відкритих їм променів. Цей день, 28 грудня 1895, увійшов в історію як офіційна дата відкриття рентгенівських променів.  

В 1901 році Вільгельм Конрад Рентген став першим ученим світу, що одержав Нобелівську премію з фізики. Відкриті ним промені він завзято йменував Х-променями, а в усьому світі їх уже називали його ім’ям. Ім’ям Вільгельма Конрада Рентгена названа й одиниця експозиційної дози радіоактивного випромінювання – рентген. Відкриття рентгенівських променів відіграло важливу роль в історії фізики.

Сторінками видань

Видатні наукові відкриття / авт.- упорядники В. М. Скляренко, Т. В. Іовлєва, О. Ю. Очкурова ; ілюстрації і художнє оформлення Л. Д. Киркач-Осипової. – Харків : Фоліо, 2008. – 319 с.

Багато відкриттів стали для людства доленосними. Щасливи випадки й багаторічна завзята праця, провали й нескінченні експерименти тисяч учених.

Еремеева А. И. Астрономическая картина мира и ее творцы. – Москва : Наука, 1984. – 224 с.

Книга присвячена основним етапам розвитку астрономічної картини світу. Автор послідовно розповідає про творчість вчених, які відіграли головну роль у створенні різних аспектів наукової картини світу - від Античності до наших днів.

Магидович В. И. Географические открытия и исследования XVII – XVIII веков / Вадим Магидович, Иосиф Магидович. – Москва : ЗАО Центрполиграф, 2004. – 495 с.

Ви побуваєте в Південній Америці, в Африці і на Мадагаскарі, в Середній Азії і Казахстані. Дізнаєтеся про кругосвітню подорож Джеймса Кука і таємниче зникнення Лаперуза і про видатні географічні відкриття.

Свет Я. М. Джемс Кук. – Москва : Мысль, 1979. – 110 с., ил. – (Замечательные географы и путешественники).

Книга присвячена видатному англійському мореплавцеві Джеймсу Куку, людині дивовижної долі. Він пройшовши сувору морську службу, став командиром трьох великих експедицій, в яких були відкриті невідомі раніше землі.

Свет Я. М. Мореплаватель туманного Альбиона. – Москва : Гос. изд-во географической литературы, 1963. – 80 с.

«Туманний Альбіон» - так в давнину називали Британські острови. Багато відважних мореплавців вийшло в плавання з берегів Британії, і в їх числі - видатний мандрівник Джеймс Кук.