Михайло Грушевський - вчений-історик, голова Центральної Ради Української Народної Республіки : мандруємо банкнотами України

 

«Перші повідомлення про заснування в Києві Центральної Ради послужили сильним поштовхом для організацій провінціальних, які заявляли Центральній Раді, що визнають її своїм верховним і керівним органом, тимчасовим українським національним урядом…». Михайло Грушевський

Банкнота номіналом 50 гривень зразка 2019 року

Основний малюнок лицьової сторони - портрет Михайла Грушевського

Основний малюнок зворотної сторони - зображення будинку Української Центральної Ради

Художник-дизайнер - Борис Максимов

Художник-графік - Василь Лопата 

Дата введення в обіг - 20.12.2019

Михайло Сергійович Грушевський, видатний український вчений, громадський та державний діяч, автор фундаментальної «Історії України-Руси», народився 17 (29) вересня 1866 року в родині Сергія Федоровича Грушевського в місті Холм (нині місто Хелм, Польща). Початкову освіту отримав у домашніх умовах, а в 1880 році почав навчання в Тифліській класичної гімназії. У липні 1886 року Михайло Грушевський став студентом історичного відділення історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

В 1894 році Грушевський, після захисту магістерської дисертації, за рекомендацією відомого історика Володимира Антоновича отримав посаду ординарного професора кафедри «Всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи» у Львівському університеті. Десятилітня доба Михайла Грушевського у Львові це курси лекцій в університеті, це створення власної історичної наукової школи, це напружена праця в Науковому товаристві імені Шевченка, це неперевершена видавнича діяльність.

Влітку 1914 року почалася Перша світова війна. В цей час Михайло Грушевський відпочивав на Гуцульщині, в селі Криворівня. Не маючи змоги виїхати до Києва або Львова, родина Грушевських виїжджає до Відня, а в листопаді 1914 року з великими труднощами дісталася до Києва, де вченого відразу ж заарештували. В лютому 1915 року Михайла Грушевського під охороною городового було вивезено до Симбірська, де він прожив з родиною до осені. Потім були Казань і Москва, але Грушевський продовжував свою наукову діяльність.

Заслання Михайла Грушевського перервала Лютнева революція 1917 року в Петрограді. В Києві почалися народні маніфестації. 4 березня 1917 року, з ініціативи Товариства українських поступовців було створено Українську Центральну Раду, яка мала представляти політичні інтереси України.  А 14 березня Грушевський вже повертається до Києва і потрапляє у вир революційних подій.

У Києві багато історичних місць пов’язаних з ім'ям Михайла Сергійовича Грушевського. В 1908-1911 роки у будинку по вулиці Володимирській, 28 містилося бюро Українського наукового товариства, заснованого в 1907 році з ініціативи вченого. Там, де з 1919 року розміщується президія Національної академії наук України, у 1924-1927 роках працювали різні академічні науково-дослідні установи, зокрема історичного профілю, які організував й очолив академік ВУАН Михайло Грушевський після повернення з еміграції.

В 1908 році родина Грушевських придбала садибу по вулиці Паньківській, 9 із триповерховим флігелем у дворі. 25 січня 1918 року під час артилерійського обстрілу міста будинок був зруйнований. Зберігся лише флігель, в якому в 2006 році була розгорнута експозиція Історико-меморіального музею Михайла Грушевського. В експозиції представлені особисті документи вченого, рукописи і найповніше в Україні зібрання творів.

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Нині про бурхливі революційні події першої половини ХХ століття нагадує історичний будинок по вулиці Володимирській, 57, де в 1917-1918 роках відбулося 9 загальних зборів  Української Центральної Ради. Тут же працювали Мала Рада й Генеральний секретаріат. 7 березня 1917 року на зборах головою Центральної Ради заочно було обрано видатного українського історика Михайла Грушевського. В 1995 році на фасаді будинку було встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування Української Центральної Ради.

Будинок Центральної Ради у Києві

Педагогічний музей (нині - Міський будинок вчителя), Київ

Стародавній Київ, оповитий легендами і переказами, був свідком історичних подій впродовж багатьох століть. Кожна епоха змінювала місто. В Х-ХІІ століттях  Київ прикрасили величні князівські палаци та храми: Десятинна церква, Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Михайлівський Золотоверхий собор, Кирилівська церква…

Відомим культурно-просвітницьким центром в XVII-XVIII століттях була Києво-Могилянська академія, а в ХІХ столітті значною подією стало заснування університету, який став одним із осередків науки і передової громадської думки в Україні. Вулиця Володимирська, Ярославів Вал, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського… Знамениті імена і важливі віхи історії.

5 жовтня 1912 року в Києві відбулося урочисте відкриття Педагогічного музею, в якому у 1917-1918 роках працював перший український парламент - Українська Центральна Рада. Музей був заснований ще в 1902 році, але довгий час не мав власного приміщення. Будинок музею по вулиці Володимирський, 57 за проектом відомого українського архітектора Павла Альошина був побудований коштом Семена Могилевцева, підприємця і мецената.

Першу колекцію музею склали експонати Київського навчального округу з Паризької всесвітньої педагогічної виставки 1900 року, а також багата географічна збірка вчителя Першої Київської гімназії Миколи Трохимовича Черкунова. Музей поповнювався і за рахунок надходжень учнівських робіт та педагогічних праць учителів. У 1914 році  діяльність Педагогічного музею в цьому приміщенні обірвала Перша світова війна.

Історію унікальної архітектурної пам'ятки початку ХХ століття дослідів на основі архівних матеріалів, періодики та архіву Павла Альошина відомий український історик, директор музею Української революції 1917-1921 років Олександр Сергійович Кучерук. В 2018 році вийшла його книга «Українська Центральна Рада: 1917-1918 роки», яка містить велику кількість ілюстрацій та фотографій, фотокопії головних креслень будинку, а також пояснювальну записку до проекту будинку Педагогічного музею.

«Що собою являв будинок у первісному стані? Це фактично двоповерхова споруда з цокольним поверхом, що була спланована для допоміжних і технічних потреб, зокрема тут розташовувалися приміщення книгосховища, кімнати технічного персоналу, система обігрівання, вентиляційні та каналізаційні пристрої, а також житлові приміщення для наглядача будинку з виходом у двір.

Перший поверх складався з півкруглого вестибюля, де розміщено гардероб, що відділений від основного простору колонадою. По центру вестибюля чотири колони, які підтримували стелю конференц залу, вони були засклені і виглядали такою собі «верандою», що маскувала запасний вихід через коридор у двір, тут же було влаштовано каси. У лівому крилі поверху розташовувалась бібліотека з книгосховищем. Праве крило першого поверху займав зал для зборів громадськості, склад посібників та кабінет директора.

Основа другого поверху, а фактично всього будинку - великий зал, що разом з балконом мав 610 сидячих місць. Первісно до залу з коридору вели четверо дверей, які ділили зал на три сектори, в центрі розташовувався партер. Пізніше планування залу частково змінено, через що нині партеру немає, а двоє середніх дверей у вестибюль та проходи до них закладено. Ліквідовано також двоє дверей, обабіч сцени вели у закулісні приміщення. Зал прикрасили кілька рельєфних зображень…

Довгий напівкруглий коридор, що охоплював конференц зал, у торцях мав двері (пізніше закладено), що вели до кімнат Педагогічного музею, якому було відведено три кімнати другого поверху. До музею можна було зайти також прямо від сходів. На третьому поверсі був балкон конференц залу та три зали, що користувалися для різноманітних мистецьких виставок, та невеликі службові приміщення». В роки Першої світової війни у реквізованому будинку розташовувалися ремонтні майстерні, а у кінці 1915 року - Військова школа льотчиків спостерігачів із гуртожитком для слухачів.

В період Української революції 1917-1921 років цей будинок став відомим в історії України як будинок Центральної Ради. Михайло Грушевський згадував: «Центральна Рада для своїх зібрань дістала від міської думи в Педагогічним музеї нібито дві кімнати, а, властиво, одну, котра була потім моїм кабінетом, коли Центральна Рада заволоділа всім будинком; а друга - се був темний коридорчик, куди виходили двері з усіх кімнат. Коли збиралось більше публіки, то там стояли «запорожці», а у властивім покої стояв стіл і кілька лавок навколо. Так виглядало приміщення, в котрім я застав се будуче українське правительство, для ширших зборів воно діставало дозвіл користуватися великою залою музею, - властиво, теж невеликою лекційною залою, гарно упорядженою, з амфітеатром на яких двісті людей, невеликою галереєю і подіумом (сценою), на котрім стояв президіяльний стіл і кафедра».

Українська Центральна Рада пропрацювала у будинку Педагогічного музею (з перервами) з 12 березня 1917 року до 29 квітня 1918 року. Саме тут приймалися доленосні Універсали, які мали важливе значення в становленні української державності. Відродження Української державності було юридично закріплено 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом Центральної Ради, який проголошував утворення Української Народної Республіки. 22 січня 1918 року Центральна Рада прийняла IV Універсал, у якому проголосила самостійність УНР.

29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради, була прийнята Конституція, яка проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність Української Народної Республіки, рівність прав громадян, демократичні свободи. Але в цей знаменний день, внаслідок державного перевороту, було встановлено політичний режим гетьмана Павла Скоропадського. Незаперечною заслугою Михайла Грушевського стало те, що Центральна Рада пройшла шлях від автономії України до проголошення суверенної Української Народної Республіки.

Сьогодні цей будинок відомий як Київський міський будинок учителя. 22 січня 2009 року в цьому історичному місці відбулося відкриття Музею Української народної Республіки. Експозиція музею відображає усі етапи розвитку державницького руху початку ХХ століття, створення і діяльність Української Центральної Ради, уряду - Генерального Секретаріату, згодом Народних міністерств, Армії УНР. В 2011 році тут був створений Музей Української революції 1917-1921 років у складі Національного музею історії України. Центром експозиції став IV Універсал Центральної Ради.

1 грудня 1998 року був відкритий пам'ятник Михайлові Сергійовичу Грушевському, українському історику, політику і громадському діячу. Автори - скульптор Володимир Чепелик, архітектори Микола Кислий, Руслан Кухаренко, Юрій Мельничук, інженер Микола Печенов. Пам'ятник розташований поряд з  колишнім будинком Педагогічного музею, де в 1917-1918 роках діяла Українська Центральна Рада.

 

Література про життя та діяльність Михайла Грушевського

• Грушевський Михайло : фотоальбом / авт. тексту Л. В. Решедько. - Київ : Україна, 1996. - 140 с., іл.

• Друг О. Вулицями старого Києва / Ольга Друг. - Львів : Світ, 2013. - 512 с. : іл. - (Серія «Історичні місця України»).

• Кальницький М. Б. Нариси з історії Києва / М. Б. Кальницький, Д. В. Малахов, О. В. Юркова ; за ред. Т. М. Кіщук, С. В. Кульчицького. - Київ : Ґенеза, 2002. - 384 с. : іл.

• Кучерук О. Українська Центральна Рада : 1917-1918 роки / Олександр Кучерук. - Київ : Балтія-Друк, 2018. - 128 с., іл.

• Пиріг Р. Я. Михайло Грушевський. - Київ : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2007. - 63 с., іл. - (Стозір’я. б-ка української родини: Історики. Держані діячі. Дипломати).

• Плохій С. Великий переділ : незвичайна історія Михайла Грушевського / авт. переклад з англ. М. Климчука. - Київ : Критика, 2011. - 600 с.

• Тагліна Ю.С. Михайло Грушевський. - Київ : ТОВ «КЕТС», 2013. - 128 с.

• Україна : хронологія розвитку. Імперська доба. 1800-1917 рр. / авт. кол. : А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов, О. М. Донік ; ред. кол. : В. А. Смолій, С. В. Кульчицький, О. П. Реєнт, О. М. Донік. - Київ : КРІОН, 2011. - 360 с. : іл.

• Українська революція 1917-1921 років в ілюстраціях / автор концепції та упоряд. Олександр Кучерук. - Київ : Парламентське видавництво, 2019. - 200 с., іл.

• FACIE ad FACIEM : ілюстрований життєпис Михайла Грушевського / авт.-упор. Світлана Панькова, Ганна Кондаурова. - Київ : Либідь, 2017. - 144 с., іл.

• Федорова Л. Д. Педагогічний музей при київському навчальному окрузі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. - Київ : Наукова думка, 2011. - Т. 8. - С. 105.

• Шаповал Ю. Михайло Грушевський / Юрій Шаповал, Ігор Верба. - Київ : Видавничий дім «Альтернативи», 2005. - 352 с. - (Серія «Особистість і доба»).

• Шаповал Ю. І Михайло Грушевський : «Я сам прийшов до політики через історію…»  / Юрій Шаповал, Ігор Верба. - Київ : Парламентське вид-во, 2018. - 496 с. - (Серія «Політичні портрети»).

• Шаров І. 100 визначних місць України. - Київ : Преса України, 2003. - 512 с., іл.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом