«Апостол» 1574 року — перша друкована книга на українських землях: до 450-річчя заснування друкарні у Львові

 

Давня Україна запровадивши в себе друкарство, хутко переконалася у великий освітній силі його… (с) Іван Огієнко

Велична епоха Відродження або Ренесансу посідає особливе місце в історії європейської культури. Вона вражає блискучими шедеврами архітектури, мистецтва і літератури, географічними та науковими відкриттями. Могутній культурний рух, який виник в Італії, досяг блискавичного розквіту у XV—XVI століттях в період Високого та Пізнього Відродження, і охопив майже всі країни Центральної та Східної Європи. Це була епоха Леонардо да Вінчі, Тіціана, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Альбрехта Дюрера, Еразма Роттердамського, Миколи Коперника, Фернандо Магеллана, Юрія Дрогобича, Станіслава Оріховського… 

Епоха Відродження з її гуманістичними ідеалами  стала і основним поштовхом для розвитку освіти та книгодрукування в Європі. В 1088 році був заснований найстаріший університет Європи у місті Болонья, а 1096 року — Оксфордський університет. На початку ХІІІ століття були створені Паризький та Кембриджський університети. У XІV столітті були  відкрити Римський університет ла Сап'єнца, Празький та Віденський університети. До початку XV століття в Європі було створено близько 55 університетів.

Для того щоб забезпечити учнів та студентів необхідною літературою, книжкові майстри були змушені збільшити тиражність книг наукового та навчального характеру. У містах починають відкривати ремісничі майстерні для масового виготовлення потрібної літератури, які потім стали об’єднувати в цехи, в яких відбувався розподіл праці: одні майстри писали текст, а інші його оздоблювали. Створювалися скрипторії при університетах, де студенти власноруч переписували лекційні курси та наукові трактати. Почали з’являтися переписувачі, які володіли латинською та грецькою мовами, мали вищу освіту. Вони закуповували стародавні рукописи, звіряли їх з оригіналом, виконували необхідні уточнення та виправлення і продавали в своїх крамницях. На той час був величезний попит на літургійну та духовну літературу з вивіреними ідентичними текстами. Представники духовенства були зацікавлені, щоби миряни мали церковні книги з абсолютно однаковими текстами.

Першодрукованим виданням в Європі вважається «42-рядкова Біблія»,  яка побачила світ на початку 1450-х в німецькому місті Майнц, в друкарні Йоганна Гутенберга. Набір тексту зроблений у 2 колонки по 40—42 рядки на аркуші, звідси й назва видання. В цьому унікальному виданні була відтворена вся краса рукописної книги — не лише складні  ініціали, рубрики, а й багатство шрифту. Друкар розумів, що треба  було не тільки дорівнятися до мистецтва рукописної книги, а й піти дали, забезпечити в друку естетику багато оформлених манускриптів. Для цього книги мали бути надруковані готичним шрифтом типу бастарда, літерам якого були властиві характерні готичні злами та різкий контраст товстих і тонких ліній. У «42-рядковій Біблії» кожна сторінка й кожна колонка вражають чудовими пропорціями. У повному виданні Біблії 1282 сторінки. Усього було надрукована 35 примірників на пергаменті і 150 на папері. Геніальний винахід Йоганна Гутенберга дав можливість у багато разів збільшити кількість друкованих видань. До кінця XV століття друкарні з’явилися майже в кожній європейської країні. Це прискорило поширення наукових знань, освіти, літератури, стало підґрунтям для поширення реформаційних ідей.

Історія українського книговидання розпочинається з друків Івана Федорова у Львові у 1570-х роках XVІ століття. Започаткована Федоровим Львівська друкарня стала першою самостійною друкарнею у біографії видавця попри більш ніж десятилітній його видавничий стаж. Першодрукар був не тільки талановитим техніком-поліграфістом, а й художником, упорядником тексту і редактором видань, автором високохудожніх передмов та післямов. Іван Федоров був добре ознайомлений з надбаннями тогочасної книжкової культури, насамперед, з традиціями рукописної слов’янської книжки, з першодруками слов'янських книгодрукарів, з набутком венеціанських, німецьких майстрів. За професійною виучкою, знанням справи він не поступався кращим тогочасним європейським друкарям. Нині відомо 13 друків з творчого доробку Івана Федорова, 8 з яких  видрукувано в Україні: 2 назви у Львові та 6 в Острозі.

 

Львівський період життя Івана Федорова

Перше документальне підтвердження перебування Івана Федорова у Львові датується 26 січням 1573 року. У XVІ столітті Львів був один з найбільших економічних і культурних центрів у Східній Європі. Розташування міста на перехресті торговельних шляхів сприяло також зростанню його ролі в міжнародних культурних взаємозв’язках. Іван Федоров обрав місцем своєї книговидавничої діяльності Львів не тільки тому, що він був потужним торговельним центром, а тому що Львів, як і в давнину, залишався великим східнослов’янським культурним осередком, у якому серед українського населення міцно трималися культурні та освітянські традиції часів могутньої Київської держави.

Мешканці міста цінували книгу, деякі з них мали власні бібліотеки. Саме в такому сприятливому середовище Іван Федоров розраховував знайти підтримку видавничих задумів. Облаштування друкарні, виготовлення шрифту, придбання паперу, оренда приміщення вимагали коштів. За свідченнями самого друкаря, він отримав допомогу від ремісників, крамарів, окремих представників нижчого духівництва. Серед львів’ян, які допомагали друкареві, були передміщанин Семен Каленикович, художник-маляр Лаврентій Пилипович, настоятель Онуфріїського монастиря отець Леонтій та інші.

Де була друкарня Івана Федорова достеменно невідомо. В одному з документів його названо «друкарем з Підзамча», тому дослідники припускали, що він із самого початку оселився на Підзамчі. Однак згодом виявився документ про те, що в 1573—1574 роках друкар наймав приміщення не на Підзамчі, а на Краківській вулиці, яка була початком великого шляху на Краків. Це була вулиця ремісників. Опис львівської друкарні не зберігся, але відомо, що у лютому 1573 року почала працювати у Львові друкарня Івана Федорова.

 

«Апостол» 1574 року

Першою виданою книгою став «Апостол» —  одна з найстародавніших богослужбових книг, що вміщує в собі «Діяння святих апостолів», сім Соборних Послань та чотирнадцять Послань апостола Павла. Іван Федоров працював над «Апостолом» від 25 лютого 1573 до 15 лютого 1574. Починається «Апостол» аркушем, на звороті якого зображено герб гетьмана Григорія Ходкевича, далі йдуть 14 ненумерованих аркушів і 264 аркуші, нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку лицевої сторони кожного з них. Окрасою книги є гравюра, на якій зображено євангеліста Луку. Апостол сидить на невеличкому стільці. Його погляд прикутий до аркуша пергаменту. Святий в задумі, продовжує нелегку працю. Здається, ще одне зусилля і черговий аркуш поповнить рукопис...

Гравюра «Євангеліст Лука»

Книга надрукована у дві фарби на папері польського та місцевого виробництва. Про це засвідчують водяні знаки паперу різних малюнків у декількох варіантах, наприклад, папірні у Буську, яка була заснована близько 1546 року. Друк  львівського «Апостолу» виконувався з однієї форми, спочатку червоною (допоміжною) фарбою, а потім чорною (основною) фарбою. Червоною фарбою були надруковані в’язеві рядки, перші літери кожної частини та назви частин, нумерація частин, колонтитули. Іван Федоров використав червону фарбу для того, щоб полегшити читачеві процес роботи з текстом. Видання прикрашають три сторінкові гравюри, 51 заставка (видрукувано з 31 дошки), 23 ініціали (з 6 дошок), 47 кінцівок (з 11 дошок), 27 рядків в’язі. Композиції заставок і кінцівок були створені на основі місцевих українських або західноєвропейських орнаментально-декоративних зразків, творчо перероблених Іваном Федоровим згідно із загальною художньою стильовою побудовою львівського видання.

Післямова львівського «Апостола» 1574 року

Новим елементом оформлення у львівському «Апостолі» стало широке застосування кінцівок (різновид книжкових прикрас) з готових політипажів німецького або польського походження. Загалом виразністю шрифтового і художньо-декоративного оформлення, організацією поліграфічного виконання, редакційним опрацюванням матеріалу видання не поступалося кращим зразкам тогочасного слов'янського книгодрукування та  протягом багатьох років було прикладом для наступних поколінь вітчизняних книгодрукарів.

Вперше у своїй друкарській практиці на звороті останнього задрукованого аркуша львівського «Апостола» Іван Федоров подає особисту видавничу марку, виконану в дусі ренесансної графіки: рука тримає товсту стеблину, від якої розгалужується пишний рослинний декор. Серед рослинно-квіткового орнаменту Федоров закомпонував два картуші: зліва — герб міста Львова із зображенням лева у відкритій брамі міського муру з трьома баштами, а справа — герб самого друкаря у вигляді змійки, подібної до дзеркального відображення літери S зі стрілкою вгорі.

Друкарський знак (герб) Івана Федорова

Відомий український науковець Іван Іванович Огієнко свого часу так підсумував свої довголітні студії «Апостола» 1574 року: «В український культурі це пам’ятка величезної ваги як перший друк на чисто українській землі. Він мав в історії українського друкарства великі наслідки, бо його поцінували дальші покоління друкарів…». Нині львівський «Апостол» зберігається у фондах Національної бібліотеки України.

 

Література з історії українського друкарства

 

З історії книжкової культури України: дослідження ретроспективних книжкових, образотворчих, музичних видань та історичних колекцій з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / наук. ред. Г. І. Ковальчук ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — Київ : Академперіодика, 2021. — 400 с., 16 с. іл.

Колективна монографія є підсумком наукових досліджень з історії книжкової культури України, що проводилися науковцями Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського впродовж 2016—2018 років на базі фондів відділів стародруків та рідкісних видань, образотворчих мистецтв, музичних фондів, зарубіжної україніки, бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ. Історія книжкової культури України XVI—XХ століть, що постає зі сторінок цього видання, має різноаспектний, але абсолютно достовірний характер, оскільки ґрунтується на конкретних джерелах.

 

Ісаєвич Я. Д. Літературна спадщина І. Федорова / Я. Д. Ісаєвич. — Львів : Вища школа, 1989. — 192 с.

Окремий цикл становлять праці Ярослава Дмитровича Ісаєвича про Івана Федорова і його внесок в розвиток друкарства. У книзі після загальної характеристики видавничої та літературної діяльності Івана Федорова, поданої в контексті розвитку тогочасного культурного життя, розглядається кожне з видань друкаря. У факсимільному відтворенні опубліковано передмови і післямови його видань — найважливіше джерело для дослідження літературної творчості Івана Федорова.

Огієнко І. (митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / Іван Огієнко ; упоряд, автор передмови  Микола Тимошик. —  Київ : Наша культура і наука, 2007. —  536 с. — (Видавничий проєкт Фундації ім. митрополита Іларіона (Огієнка) «Запізніле вороття». Серія 2. «Зарубіжні першодруки» Том 6).

Монументальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка «Історія українського друкарства» була видана 1925 року у Львові. Радянські цензори відносили цю книгу до особливо крамольних і небезпечних передусім тому, що автор аргументовано зруйнував усталені досі наукові стереотипи щодо вторинності, підпорядкованості українського друкарства російському. Чи не вперше в історіографії тут показано, яка руйнівна сила протягом століть методично спрямовувалася з Петербурга й Москви на знищення волі українського друку, придушення української культури, заборону мови багатомільйонного народу. Так само переконливо доведено як українське друковане слово, незважаючи на всілякі утиски, заборони і перепони, пробивалося до народу, будило його думку, піднімало з колін.

 

***

• Ісаєвич Я. Д. «Апостол» Львівський 1574 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. —  Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А—В. — С. 112—113.

• Виникнення та розвиток друкарства в Україні // Історія української культури : у 5 т. Українська культура ХІІІ — першої половини XVII століть / редкол. : Я. Д. Ісаєвич (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2001. — Т. 2. — С. 608— 629.

• Гринчишин Д. Г. Федоров Іван // Українська мова : енциклопедія / редкол. : Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П. та ін. — Київ : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2007. —  С. 782—783.

• Іван Федоров — фундатор постійного книгодрукування в Україні. Видавнича діяльність І. Федорова // Каракоз О. О. Історія книги : навч. посіб. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2018. — С. 223—255.

• Іван Хведорович, фундатор постійного друкарства на українській землі // І. І. Огієнко. Історія українського друкарства. —  Київ : Либідь, 1994. — С. 68—105.

• Ісаєвич Я. Д. Федоров Іван — друкар і видавець // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т—Я. — С. 277.

• Книгодрукування на Україні. Діяльність Івана Федорова // Грицай М. С. Давня українська література / М. С. Грицай, В. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. : за ред. М. С. Грицая.— Київ : Вища школа, 1989. — С. 119—124.

• Орос О. Витоки українського книгодрукування / О. Орос , Б. Никифорчук  // Друкарство. — 2003. — № 1 (48). — С. 78—80.

• Першодрукар Іван Федоров (бл. 1510—1583) // Мельничук Г. 1000 незабутніх імен України / Георгій Мельничук ; худ. Ю. А. Демидьонок. — Київ : Школа, 2005. — С. 107—108. — (Серія «1000»).

• Слободяник А. «Апостол» : 425-річчя першої датованої видрукуваної в Україні книжки / Анатолій Слободяник // Друкарство. — 1999. — № 4 (27). — С. 10—13.

• Федоров Іван — засновник книгодрукування в Україні  // Ігор Шаров. 100 видатних імен України. — Київ : Видавничий Дім «Альтернативи», 1999. — С. 426—430.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом