Поетична збірка «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка пензлем українських митців

Слово вічне, слово невмируще своєю правдою, невідцвітне художньою красою це і е «Кобзар» (с) Олесь Гончар

Тарас Григорович Шевченко — унікальна постать в історії української культури. Два могутніх таланти: поет і художник. Творча спадщина митця складається з близько 240 поетичних творів, 9 повістей, 2 п'єс, листів, щоденника та майже 800 малярських робіт. Першим «Автопортретом» Шевченко започаткував свій багатий художній життєпис, а 1842 року створив свою найкращу картину «Катерина». Став відомим ілюстратором книжкових видань і отримав звання академіка з гравіювання на меді. Майстерно виконані ним під час першої і другої подорожей Україною ескізи та начерки олівцем краєвидів та архітектурних пам’яток, згодом увійшли до першого випуску альбому «Живописна Україна» — «У Києві», «Видубицький монастир», «Судна рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигирині». Більшість мистецьких творів художника, рідкісні фотографії, майже всі видання творів поета представлені в експозиційних залах Національного музею Тараса Шевченка.

Його багатогранна літературна творчість мала великий вплив на розвиток нової української літератури, а поетична збірка «Кобзар», яка побачила світ 18 квітня 1840 року, стала епохальним явищем в історії й культурі українського народу. Перше видання складалося всього лише з 8 віршів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка. Нащо мені чорні брови…», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Видання відкриває славетна відтоді поезія і довірливе послання в Україну Тараса Шевченка.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядками?...

Чому вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чому вас лихо не приспало, Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну…

 

Пізніше видатний український поет та прозаїк Іван Якович Франко писав: «ся маленька книжечка відкрила новій світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову. Були се немов народні пісні, та, проте, щось зовсім від них відмінне». У 1844 році під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання з додатком поеми «Гайдамаки», а 1860 року вийшла збірка «Кобзар», яка складалася вже з 17 написаних до заслання Тараса Шевченка поезій. 

Перше видання «Кобзаря» прикрашає офорт «Кобзар з поводирем» художника Василя Івановича Штернберга, який познайомився з Тарасом Шевченком в 1838 році та став його найкращим другом. 1840 року вони жили на одній квартирі в Петербурзі, разом відвідували літературні та музичні вечори, театри, бували у спільних знайомих. У цей час Василь Штернберг намалював олівцем кілька портретів поета і шаржовані рисунки.  Його офорт пов’язує назву збірки з історичним явищем українського життя й народною поетичною традицією. У цьому ж виданні Шевченко присвятив художнику поему «Іван Підкова», а перед від’їздом  Василя Штернберга до Італії подарував йому примірник «Кобзаря», на якому написав «На незабудь Штернбергові».

Мистецька творчість Василя Штернберга відіграла важливу роль у формуванні й становленні нового українського пейзажного і жанрового реалістичного живопису. Його недовге життя і творча діяльність тісно пов’язані з Україною, її природою, людьми, життям і побутом. Майже всі найкращі твори Штернберга виконані в Україні, серед яких такі відомі композиції, як «Ярмарок», «Краєвид Подолу в Києві», «Переправа через Дніпро біля Києва», «Альтанка в Качанівці», «В Качанівці у Тарновського». Пізніше Тарас Шевченко згадав Василя Івановича у повістях «Музикант», «Прогулка с удовольствием» та  «Художник».

 

Офорт «Кобзар з поводирем» (художник Василь Штернберг, 1840)

Поема «Тарасова ніч» (1838)

Наприкінці 1839 чи на початку 1840 року автографи поеми «Тарасова ніч» та інших творів поета побачив майбутній видавець «Кобзаря»1840 року — поміщик Лохвицького повіту, Полтавської губернії, відставний штабс-ротмістр Петро Іванович Мартос, який замовив Шевченкові написати свій портрет. Розібравши рукописи разом з письменником та видавцем Євгеном Гребінкою, який на той час мешкав у Петербурзі, Петро Іванович запропонував Шевченкові опублікувати його твори. Рукопис «Кобзаря» було подано до Петербурзького цензурного комітету 7 березня, а випуск книжки в світ підписано 18 квітня 1840 року. За свідченням Петра Івановича, поему «Тарасова ніч» він подав до видання пізніше за інші твори, коли друкування «Кобзаря» завершувалося. На його прохання цензор підписав поему не прочитавши, але після видання книжки поема зазнала значних вилучень з тексту. Перші ж примірники «Кобзаря» стали бібліографічною рідкістю.

«Тарасова ніч» – перший з творів, у якому Тарас Шевченко звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. В основі поеми — історична подія: розгром повсталими козаками на чолі з Тарасом Федоровичем (Тарас Трясило) 25 травня 1630 року під Переяславом польського війська коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. Поразка війська одержала назву «Тарасова ніч».

Грає кобзар, виспівує —

Аж лихо сміється...

«Була колись гетьманщина,

Та вже не вернеться.

Було колись — панували,

Та більше не будем!

Тії слави козацької

Повік не забудем!..

 

Шевченко Т. Кобзар : повна збірка поезій / Тарас Шевченко. — Київ : Держ. вид-во художньої літератури УРСР, 1964. — 380 с., іл.

Ювілейне видання збірки Тараса Шевченка «Кобзар». Ілюстрації в офорті художників : А.Д. Базилевича, Н.Б. Гінзбурга, Г.О. Горобієвської, М.Г. Дерегуса, Г.С. Зубковської, В.І. Касіяна, В.А. Новиковського,В.В. Панфілова, І.Д. Принцевського, М.О. Родіна, Є.Д. Рябової-Шевченко, Є.С. Соловйова, І.Н. Філонова, В.І. Якубича.

Народний художник України Анатолій Дмитрович Базилевич (1926—2005) працював над ілюстраціями  до творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961), станкового твору «Зустріч з сестрою» (м'який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962). Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964 — ілюстрація до поеми «Тарасова ніч», м'який лак, 1963). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969).

Ілюстрація до поеми «Тарасова ніч» (художник Анатолій Базилевич, 1963)

  

Поезія «Перебендя» (1839)

Образ народного співця Перебенді був створений Тарасом Шевченком під впливом романтичної поезії 20—40-х років ХІХ століття. У творчості Шевченка кобзар зустрічається у багатьох творах: «Тарасова ніч», «Катерина», «Гайдамаки», «Мар’яна - черниця», «Сліпий», «Великій льох»… Кобзар, лірник, бандурист — характерна постать тогочасного сільського життя України. Вірш «Перебенді» вперше був надрукований у «Кобзарі» 1840 року. Створений орієнтовано в 1839 році.  

Перебендя старий, сліпий,

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають…

 

Шевченко Т. Г. Кобзар / Тарас Шевченко ; худож. В. І. Касіян ; [передм. О. Т. Гончара ; післямова Я. П. Гояна ; приміт. В. Л. Смілянської ; упоряд. граф. матеріалу Я. П. Гояна, О. В. Касіян, М. С. Пшінки ; макет М. С. Пшінки]. — Київ : Веселка, 1998. — 486 с., іл.

Василь Ілліч Касіян (1896—1976) —художник, графік, народний художник СРСР, За творче життя Василь Касіян створив близько 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків літератури. Твори Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї та інших музеях України.

Ілюстрація до вірша «Перебендя» (художник Василь Касіян)

Поема «Іван Підкова» (1840)

Поема Тараса Григоровича Шевченка «Іван Підкова» вперше надрукована в збірці «Кобзар» 1840 року. Твір у першодруку присвячено другові поета, художнику Василеві Івановичу Штернбергові, якому Шевченко адресував вірш «На незабудь Штернбергові». Але примірник «Кобзаря» 1840 року з автографом Тараса Шевченка не зберігся.

Поїдеш далеко,

Побачиш багато;

Задивишся, зажуришся, —

Згадай мене, брате!

Герой поеми Іван Підкова — історична постать XVI століття, козацький кошовий отаман, молдавський господар (1577—1578), учасник багатьох військових експедицій. Виділявся серед січовиків фізичною силою, ясним розумом та незламною волею. Вів боротьбу проти Османської імперії. На прохання молдовських бояр восени 1577 року організував козацький загін для походу до Ясс з метою зайняти престол, на якому перебував посаджений турками господар Петро VІ Кульгавий. У вирішальний битві на річці Прут козаки розгромили молдовське військо і турецький загін, а 29 листопада 1577 року вступили до столиці князівства Ясси. Іван Підкова був господарем Молдови до початку 1578 року, але змушений був відступити під натиском прихильників Петра VІ Кульгавого в Україну. Іван Підкова був схоплений властями Речі Посполитої. Згідно з рішенням варшавського вального сейму та наказом польського короля Стефана Баторія засуджений у Львові до страти. За народними легендами похований у Канівському монастирі, а його ім’я стало легендарним.

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю…

 

Шевченко Т. Г. Кобзар / Тарас Шевченко ; приміт. Є. К. Нахліка ; іл. худож. В. І. Лопата. — Київ : Всеукраїнське товариство «Просвіта», 1993. — 512 с., іл.

Ілюстрації до збірки «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка створив Василь Іванович Лопата (1941) — художник і прозаїк. Член Національної спілки художників України (1971), Національної спілки письменників України (2006). народний художник України (2001), лауреат літературної премії імені Олеся Гончара (2007), лауреат літературно-мистецької премії імені Лесі Українки (2008). У 1993 році  Василь Лопата отримав Національну премію ім. Т. Г. Шевченка за ілюстрації до збірки «Кобзар» 1992 року видання.

 

Ілюстрація до поеми «Іван Підкова» (художник Василь Лопата)

 

Поема «Гайдамаки» (1841)

Тарас Шевченко почав працювати над поемою «Гайдамаки» під час навчання в Академії мистецтв — близько 1839 року. Намір опублікувати поему Шевченко висловив у вступі до неї ще в квітні 1841 року, але здійснювати почав його, через скрутні матеріальні обставини, лише наприкінці року. Не маючи коштів на видання Тарас Шевченко випустив передплатні квитки на майбутню книжку вартістю 5 карбованців асигнаціями, які поширював серед знайомих. 8 листопада 1841 року Шевченко особисто подав рукопис поеми до Петербурзького цензурного комітету. З 11 листопада поема була на розгляді у цензора, який схвалив її до друку 29 листопада. 1 грудня 1841 року Тарас Шевченко забрав рукопис із цензурного комітету. Протягом грудня книжку було надруковано, але дозвіл на її випуск в світ цензор видав тільки 21 березня 1842 року.

 У поемі щільно сплетені дві лінії: епічна (історичні події) і романічна (кохання Яреми та Оксани). Гайдамацький рух виник на початку XVIII століття у зв’язку із загостренням економічного, політичного й національно-релігійного утиску українського народу польськими магнатами й шляхтою та католицьким духівництвом. Загони гайдамаків складалися переважно із селян та запорозьких козаків, а також дрібних ремісників, міщан.., які діяли здебільшого поодинці, дотримуючись тактики раптових нападів, але нерідко об’єднувалися, і в численні формування, розгортаючи тривалі наступальні та облогові дії. Особливо значні гайдамацькі повстання 1734 і 1750 років охоплювали не лише Київщину та Поділля, а й Волинь, Білорусь, Галичину. Найвищого розмаху гайдамацький рух набрав під час масового повстання 1768 року, відомого під назвою Коліївщина.

Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля, —

Ідіть, сини, погуляйте,

Пошукайте долі…

 

Шевченко Т. Гайдамаки : поема / Тарас Шевченко ; іл. худож. О. Г. Сластіона ; приміт. Л. Ф. Кодацької. — Київ : Дніпро, 1988. —104 с., іл.

Ілюстрації художника Опанаса Георгійовича Сластіона відтворено з репродукцій видання: Тарас Шевченко. Гайдамаки, 1886. Ілюстрації до поеми були створені впродовж 1883–1885 років.

 

Ілюстрація до поеми «Гайдамаки» (художник Опанас Сластіон)

Поема «Гамалія» (1842)

Історична поема «Гамалія» Тараса Шевченка датується орієнтовано жовтнем — першою половиною листопада 1842 року. У поемі Шевченко вдруге звернувся до теми морських походів запорожців. Історичні, літературні й народнопісенні джерела твору— це передусім народні думи про чорноморські походи запорожців і поневіряння невільників у турецький неволі: про Самійлу Кішку, про Олексія Поповича, Маруся Богуславку… Вплив дум позначився і на трактуванні історичної доби та на ліричному тоні твору. Гамалія — не історична постать, а художний образ запорозького отамана.

Наш отаман Гамалія,

Отаман завзятий,

Забрав хлопців та й поїхав

По морю гуляти;

По морю гуляти,

Слави добувати…

 

Шевченко Т. Г. Малий Кобзар : вибрані поезії для дітей / вступ ст. акад. О. Білецького ;  іл. худож. В. Полтавця. — Київ : Держ. вид-во дитячої літератури УРСР, 1961. — 336 с.

Ілюстрації до видання створив відомий художник Віктор Васильович Полтавець (1925— 2003). Працював в галузі живопису, графіки, робив ілюстрації до творів Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Ле. Відомі картини на історичну тему: «Гайдамаки» (1964), «Битва під Берестечком» (1967), «Богдан Хмельницький та його соратники — Кривоніс та Богун» (2000).

 

Ілюстрація до поеми «Гамалія» (художник Віктор Полтавець)

 

***

Шевченко Т. Г. Кобзар / іл. І. С. Марчука. — Київ : Дніпро, 1994. — 687 с.

Збірка містить вірші, поеми, балади Тараса Шевченка. Ілюстрації народного художника України Івана Степановича Марчука(1936) із малярського циклу «Шевченкіана», за яку він був відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка (1997).  Доробок митця налічує близько 5000 творів.

 

Шевченко Т. Кобзар : поезія / Тарас Шевченко ; іл. С. П. Караффи-Корбут. — Львів : Каменяр, 2011. — 915 с., іл.

У виданні вміщено поетичний доробок Тараса Шевченка, що супроводжується ілюстраціями видатної художниці Софії ПетрівниКараффи-Корбут (1924—1996), створеними в середині 60-х років ХХ століття. Тексти поезій подаються за академічними виданнями творів поета. 

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом