Літературна мозаїка: 15 відомих сучасних українських письменників

 

«Книжки і справді напрочуд різні. Які з них читати, а які — ні, кожен вирішує сам…» (с) Леонід Ушкалов, літературознавець

90-ті роки ХХ століття — початок ХХІ століття. Це нова хвиля в історії розвитку української літератури та відкриття імен талановитих поетів, прозаїків, драматургів, які своєю творчістю створюють літературний портрет сучасної України. Найкращі твори були удостоєні найвищих нагород: Національна премія України імені Тараса Шевченка, гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова», Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка, премія «Українська книжка року», Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського, премія «Книга року ВВС»…  Багато вже відомих авторів отримали почесну літературну відзнаку — «Золотий письменник України».

 

Володимир Лис

Володимир Савович Лис — відомий журналіст, прозаїк, драматург. Його називають справжнім народним письменником і феноменом сучасності. Він є володарем численних престижних літературних премій, багаторазовим призером міжнародного конкурсу «Коронація слова». У літературі Володимир Лис дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України. Йогу перу належать романи: «Айстри на зрубі» (1991), «Романа» (2001), «Маска» (2002), «Продавець долі» (2002), «І прибуде суддя» (2004), «Камінь посеред саду» (2005—2007), «Острів Сильвестра» (2009), «Графиня» (2010), «Соло для Соломії» (2013), «Країна гіркої ніжності» (2015), «Діва Млинища» (2016), « В'язні зеленої дачі» (2019), «Стара холера» (2019), «Обітниця» (2019)… та найкращий роман десятиріччя «Століття Якова» (2010).

 

Лис, Володимир. Століття Якова / Володимир Лис. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 240 с.

«Століття Якова» — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СРСР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.

 

Лис, Володимир. Графиня : роман / Володимир Лис. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2010. — 188 с.

Роман «Графиня» — майстерне поєднання захоплюючого сюжету, драматичних колізій людського життя і тонкого психологізму, віртуозне переплетіння реального й містичного. У нашу добу —  цілком автоматизованого і комп’ютеризованого 1998-го року —  хтось намагається відтворити загадкові події, які відбувалися у волинському містечку Густий Луг року Божого 1762-го. Але чи вдасться це йому і чи можливо взагалі реконструювати час?.. Вічність і нерозривність часоплину з його історичними колізіями, проблемами і таємницями, з його особливими колоритом і ароматом, проходять через весь роман, через образи головного героя, провінційного вчителя і художника Платона, його учениці, відомої художниці, інших персонажів, зокрема таємничого убивці собак, проповідника «Природного Євангелія» і ще таємничішої «білої графині» Венцеслави, єдиний портрет якої зберігається в місцевому музеї. Роздуми про сенс життя, болісні пошуки цього сенсу, моральний і мистецький вибір, складні, але глибокі почуття головних героїв, які вони намагаються приховувати, — все це створює яскраве поліфонічне тло твору.

 

Василь Шкляр

Василь Миколайович Шкляр — один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників, володар гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2002), літературних нагород «Золоте перо» (1995), «Спіраль століття» (2003), «Золотий Бабай» (1999). «Золотий письменник України» (2015), лауреат  Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка у номінації «За кращий художній твір» за роман «Троща» (2019)  та Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського в номінації «Художня література» за роман «Характерник» (2020). А відомий роман «Чорний ворон» (2009) приніс йому популярність та найпрестижніші літературні нагороди. Саме за цю книжку 2011 року авторові було присуджено Шевченківську премію, однак Василь Шкляр, уперше в історії цієї державної нагороди, не прийняв її на знак протесту проти антиукраїнської гуманітарної політики тодішньої влади. Автор бестселерів «Тінь сови» (1986), «Ностальгія» (1989), «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Маруся» (2014), «Троща» (2017), «Характерник» (2019)…

Шкляр, Василь. Чорний ворон. Залишенець : роман / Василь Шкляр. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 432 с.

Роман Василя Шкляра «Чорний ворон. Залишенець», вперше виданий у 2009 році, відтворює одну із сторінок української історії — збройну боротьбу за Українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором  Холодноярської республіки , на якому було написано «Воля Україні — або смерть». Головний герой роману, один з останніх отаманів Холодного Яру, «залишенець» Чорний Ворон — обдарований військовий керівник та відчайдушний боєць.

 

Шкляр, Василь. Ключ : роман / Василь Шкляр. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. — 256 с.

Роман «Ключ» Василя Шкляра був вперше виданий в 1999 році. Головний герой — журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися…

 

Юрій Винничук

Юрій Павлович Винничук — «Золотий письменник України» (2012), прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний діяч. Відомий як блискучий журналіст під псевдонімом Юзьо Обсерватор та автор романів: «Діви ночі» (1991), «Танґо смерті» (2012), «Аптекар» (2015), «Цензор снів» (2016), «Лютеція» (2017), «Нічний репортер» (2019)… Укладач антологій: «Огненний змій: антологія української фантастики XIX століття» (1989), «Срібна книга казок: антологія української літературної казки XIX століття» (1992), «Нічний привид: антологія української готичної прози ХІХ століття» (2001), «Потойбічне»: Українська ґотична проза ХХ століття» (2005), «Розіп'ята муза»: антологія українських поетів, які загинули насильницькою смертю, «Невідоме Розстріляне Відродження» (2016), «Українська модерна проза» (2018)…

Винничук, Юрій. Збитошна пора / Юрій Винничук. — Львів : Апріорі, 2020. —244 с.

До книжки «Збитошна пора» увійшли переважно автобіографічні оповідання автора, в яких багато гумору та веселих пригод. Окрему рубрику складають любовні історії, які траплялися з автором в різний час.

Винничук, Юрій. Вілла Деккера : роман / Юрій Винничук. — Харків : Фабула, 2021. — 304 с.

 «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера — так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, кримінальні та любовні інтриги…

Мирослав Дочинець

Мирослав Іванович Дочинець — «Золотий письменник України» (2012), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року — за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел», Міжнародної літературної премії «Карпатська корона» (2004), премії «Українська книжка року» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» за видання «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» (2016).  Автор книг: «Гірчичне зерно» (1989), «Мукачево і мукачівці» (1994), «Роса на фігових листках» (1995), «Руки і душа та інші невигадані жіночі історії» (2011), «Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2012), «Світован. Штудії під небесним шатром» (2014), «Світло семи днів» (2018)…

Дочинець, Мирослав. Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії : роман / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2016. — 332 с.

«Книжка року — 2012» у номінації «Красне письменство», категорія «Сучасна українська проза/есеїстика/драматургія». «... Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. Будь терплячим, як, криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі. І матимеш відплату. Зчитуючи попасом мої душевні повіряння, мої життьові зарубки, дійдеш до головного. Я відкрию тобі секрет, як здобути те, чого домагаються всі — Багатство. Я відкрию тобі принаду двох головних свобод — звільнення від страху і від злиднів. Бо лише ці дві свободи владні привести до того, що керує світом і людьми. Ось писемний діяріюш про мій світ — хиткий острівець у морі часу..».

Дочинець, Мирослав. Хліб і шоколад. Новели тонкого литва і холодної чеканки / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2018. — 263 с.

Шевченківський лауреат Мирослав Дочинець має свій стиль письма, за яким проглядається витончений художній смак, відчуття форми, композиційної самодостатньої творів. Перед нами — «легка» і «світла» проза. Особливе місце відведено жінці. Героїні «заново» створюють мужчин, у яких закохані, причому велика любов двох душ переслідує їх і в інших світах. Автор не грає в містику, він оновлює міф кохання.

 

Юрій Андрухович

Юрій Ігорович Андрухович — поет, прозаїк, перекладач, представник постмодернізму в літературі, есеїст, лауреат багатьох літературних премій. Автор поетичних збірок: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком "Індія“: Колекція віршів» (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004), «Листи в Україну» (2013), оповідань «Зліва де серце» (1989), збірок есеїв: «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006),«Тут похований Фантомас» (2015) та  романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця» (2007), «Коханці Юстиції» (2017), «Радіо Ніч» (2020). Юрій Андрухович першим в український літературі дав взірець популярної зараз карнавальної прози. Він імітує різні літературні стилі: бароко, магічний реалізм, український бурлеск і травестію…

Андрухович, Юрій. Радіо Ніч : роман / Юрій Андрухович. — Чернівці : Видавець Померанцев Святослав, 2022. — 456 с.

«Радіо Ніч» — найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові — з мандрівними музикантами Середньовіччя. Це історія про музиканта, героя барикад, революціонера Йосипа Ротського, який через життєві обставини створює нічну радіостанцію «Радіо Смуток».

«Ви слухаєте Радіо Ніч, і з вами Йосип Бродський, він же Йос. У мене щойно вибило дванадцяту, і я тут буду до ранку. Сьогодні 13 грудня, понеділок —  як бачите, все ідеально: найгірше число, найгіршого місяця в найгірший день тижня. У нас незла нагода побути разом. Я не сам у цих стінах. Завдяки зеленим вогникам на студійній мапі світу я бачу, де мене слухають… Й от я (визнаю, майже щасливий) дивлюся на цю позитивну мінливість: як обидві земні півкулі поступово вкриваються розсипами зелених цяточок…».

 

Петро Лущик

Петро Михайлович Лущик — письменник, автор романів: «Полювання на дрохв» (2005), «Тамплієри короля Данила» (2014), «Настане день, закінчиться війна» (2015), «Ратники князя Лева» (2016), «Отроки княжича Юрія» (2017),  «Поміж двох орлів» (2017), «Таємниця зошита без палітурок» (2017), «Орел проти кентавра» (2018), «Мушкет з лілією» (2018), «Мій друг Франц Йосиф» (2019), «Манускрипт з минулого»(2019), «Галицька сага»: «Велика війна». Книга 1 (2020), «Галицька сага»: «Тінь незалежності». Книга 2 (2020), «Галицька сага»: «Примара миру». Книга 3 (2020), «Галицька сага»: «Майбутня сила». Книга 4 (2021), «Галицька сага»: «Ante bellum». Книга 5 (2021), «Галицька сага»: «Невиправдані надії». Книга 6 (2021), «Галицька сага»: «Час нескорених». Книга 7(2022), «Галицька сага»: «Серпень дев'яносто першого». Книга 8 (2022). Петро Лущик — лауреат багатьох конкурсів «Коронація слова» (2004, 2014, 2015, 2017, 2019) у номінації «Романи».

Лущик П. М. Настане день, закінчиться війна… : роман / Петро Лущик ; худож.-оформлювач. Л. П. Вировець. — Харків : Фоліо, 2015. — 315 с. — (Історія України в романах).

Роман «Настане день, закінчиться війна» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Це сімейна хроніка, події в романі відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна впродовж першої половини ХХ століття. В центрі твору — доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: пройшов страшний табір Талєргоф, Першу світову і війну за незалежність України Теодор; зазнав «принад» російського полону Іван; інвалідом повернувся з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.

 

Степан Процюк

Степан Васильович Процюк  — прозаїк та есеїст, лауреат низки літературних нагород, зокрема володар відзнаки «Золотий письменник України». Автор понад 30-ти книг: «Переступ у вакуумі» (1996), «Шибениця для ніжності» (2001), «Серафими і мізантропи» (2002), «Тотем» (2005), «Інфекція» (2002), «Жертвопринесення» (2007), «Руйнування ляльки» (2010), «Троянда ритуального болю» (2010), «Маски опадають повільно» (2011), «Бийся головою до стіни» ( 2011), «Інфекція. Жертвопринесення. Тотем» (2012), «Чорне яблуко» (2013), «Бийся головою до стіни» (2013),«Пальці поміж піском» (2020)…  Степана Васильовича Процюка вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів.

Процюк С. Маски опадають повільно : роман про Володимира Винниченка / Степан Процюк. — Київ : ВЦ «Академія», 2011. — 304 с. — (Серія «Автографи часу»).

Його життя — пристрасні, мученицькі і болючі пошуки власної сутності у творчості, громадській діяльності, любовних історіях. Контроверсійне мислення і безмежна творча сміливість, місіонерство і протест зробили його найчитабельнішим письменником свого часу. Були в тому часі і ті, хто вважав його «жахливою дитиною» національної літератури. Таким постає Володимир Винниченко в романі Степана Процюка «Маски опадають повільно». У цій сміливій художній версії — внутрішній світ і складний шлях героя від ексцентричного невротика, екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.

Процюк С. Троянда ритуального болю : роман про Василя Стефаника / Степан Процюк. — Київ : ВЦ «Академія», 2010. — 184 с. — (Серія «Автографи часу»).

Цей психобіографічний роман є історією загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда — символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм і суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялися поруч. «Троянда ритуального болю» Степана Процюка —  психоаналітичні версії історії загублених кохань, письменницьких страждань, палітра символів, дослідження творчого мовчання як втечі від перевтоми.

 

Володимир Єшкілев

Володимир Львович Єшкілев — відомий прозаїк та публіцист, автор романів і численних збірок прози, упорядник резонансних антологій: «Пафос (2002), «Візантійська фотографія» (2002), «Втеча майстра Пінзеля» (2007), «Тінь попередника» (2011), «Усі кути трикутника: Апокриф мандрів Григорія Сковороди» (2012), «Мандри Солтиса та інші історії» (2014), «Каїн» (2020):  роман про гетьмана Павла Тетерю-Мошковського та його добу, «Малх» (2021), «Патерн» (2021)…  У дев’яності роки Володимир Єшкілев став одним із засновників нової української романістики. Художня проза письменника віддзеркалили його багатий життєвий досвід, подорожі країнами Європи та Азії, дослідження окультних традицій і практик. Критики відмічають вміння письменника вразити читачів несподіваними поворотами сюжету та знанням лабіринтів людської психіки.

 

Єшкілєв В. Усі кути трикутника : апокриф мандрів Григорія Сковороди / Володимир Єшкілєв. — Київ : ВЦ «Академія», 2012. — 248 с. — (Серія «Автографи часу»).

Головний герой роману — зовсім юний Григорій Сковорода, якого вабили мандри з їх пригодами, містичні вчення, таємні знання. Подорожуючи Австрією та Італією, він потрапив у вир карколомних подій, що змінили політичну карту Європи напередодні Семирічної війни. Тоді він ще не був письменником, ніхто не знав його як філософа. Однак імовірна його причетність до однієї з масонських лож. Володимир Єшкілєв пропонує не життєпис, а художній роман, в основі якого - пригода. І цього разу він не зраджує собі в намаганні по-своєму роздивитися малодосліджені сторінки української історії. Пригода об’єднує зображені в романі події, що належать і теперішньому часу.

Єшкілєв В. Фаренго : Кн. 1. Тінь попередника  / Володимир Єшкілєв ; передм. С. Грабара ; худож.-оформлювач М. Мендор. — Харків : Фоліо, 2019. — 428 с. — (Сучасна гостросюжетна проза).

Трилогія Володимира Єшкілєва «Фаренго»: «Тінь попередника», «Гніздо», «Гойдалка» — перша українська фантастична епопея в жанрі space opera. Її дія розгортається в майбутньому, коли людство, залишивши планету-колиску, досягає чергової кризової межі. Розслідування несанкціонованого проникнення в системи корабля-розвідника несподівано для всіх виявляє загрозу набагато вищого порядку. Слідча група зустрічає спротив не лише невідомого ворога, але й політиків, які грають у власні ігри. Чим далі просувається розслідування, тим ширші обрії заколоту відкриваються для детективів і вчених.

 

Андрій Кокотюха

Андрій Анатолійович Кокотюха — «Золотий письменник України» (2012), сценарист, журналіст, неодноразовий лауреат міжнародного конкурсу «Коронація слова», автор  історичних романів: «Червоний» (2012), «Чорний ліс» (2015), «Багряний рейд» (2016), «Біла ніч» (2017), «Червоний. Без лінії фронту» (2018). У серії «Ретророман» видавництва «Фоліо» вийшли книги: «Адвокат із Личаківської» (2015), «Привид з Валової» (2015), «Автомобіль з Пекарської» (2015), «Різник із Городоцької» (2016), «Коханка з площі Ринок» (2016), «Втікач із Бригідок» (2017), «Офіцер із Стрийського парку» (2017), «Київські бомби» (2017), «Натурниця з Латинського кварталу» (2022), а у  видавництві «Vivat» цикл книг «Вигнанець»… 2023 року побачив світ роман «Таймер війни. Довга комендантська година».

Кокотюха А. Адвокат із Личаківської : роман / Андрій Кокотюха ; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків : Фоліо, 215. — 283 с. — (Ретророман).

«Адвокат із Личаківської» — перша книга із серії «Ретророман». Початок ХХ століття, 1908 рік. Клим Кошовий  дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань царської влади до Львова. Але й тут його заарештовує поліція — біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. Покійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство — чи вбивство? Пошуки істини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць. На шляху — зухвалі батяри, міські кримінальні королі та російські терористи-бомбісти. А ще поліцейський комісар Марек Віхура, в якого Клим постійно плутається під ногами. Правда приголомшить Кошового та його нового відданого друга Йозефа Шацького. Й назавжди змінить долю загадкової та впливової красуні Магди Богданович...

Кокотюха А. Лихе око : роман / Андрій Кокотюха. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. — 288 с.

«Лихе око» — другий роман з циклу «Павутиння мороку». Лора Кочубей їде до Житомира, щоб залагодити дрібну проблемку, яку створив охоронець банку Вадим. Його дружина Зоя переконана: колишня свекруха, Віра Домонтович, його зурочила. Декілька років тому Віра скоїла злочин і сіла до в’язниці. Поки жінка відбувала покарання, її син — перший Зоїн чоловік — трагічно загинув. І коли Віра вийшла на волю, пішли чутки: вона мститься кожному, кого вважає винним у смерті сина. Її лихе око прирікає на загибель. Усе це попервах видається маячнею, та під час першої і єдиної зустрічі Віра Домонтович устигла кинули своїм лихим оком і на Лору Кочубей...

 

Сергій Жадан

Сергій Вікторович Жадан — «Золотий письменник України» (2012), почесний доктор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2022), людина року за версією «Gazety Wyborczej» (2022). Автор романів «Депеш Мод» (2004),  «Anarchy in the UKR» (2005), «Ворошиловград» (2010), «Месопотамія» (2014), «Інтернат» (2017), поетичних збірок «Генерал Юда» (1995), «Цитатник» (1995), «Балади про війну і відбудову: Нова книга віршів» (2001), «Ефіопія» (2009), «Життя Марії» (2015), «Тамплієри» (2015—2016), «Антена» (2018), «Список кораблів» (2020), «Псалом авіації» (2021)…

Жадан, Сергій. Життя Марії. Книга віршів і перекладів / Сергій Жадан. — Чернівці : Meridian Czernowitz : Книги — ХХІ , 2015. — 184 с.

Найлегше заняття в часи війни — ненавидіти чужих. Найважче — досягти порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися, інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне — не втрачаючи людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці «Життя Марії» Сергій Жадан розмовляє — про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібрами, власними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати — якщо не нас, то хоча би наших дітей.

Жадан, Сергій. Антена : поезії / Сергій Жадан. — Чернівці : Meridian Czernowitz, 2018. — 304 с.

«Антена» — 80 віршів, написаних автором упродовж двох років. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії — ранковими новинами.

 

Андрій Процайло

Андрій Ярославович Процайло — письменник,  педагог,  лауреат конкурсу «Коронація слова» в номінації романи (2014). Автор романів «Життя як вітер, або Щастя в байдужості» (2005), «Привид безрукого ката» (2014), «Мер сидить на смерті» (2015), «Вірус справедливості» (2016), «Перстень любові» (2017), «Наглядачі за думками» (2018), «Тьма і проліски» (2020), збірок оповідань «Три смуги ілюзій» (2013), «Потім — то коли?» (2018).

Процайло А. Я. Привид безрукого ката : роман / Андрій Процайло ; худож.-оформлювач А. П. Вировець. — Харків : Фоліо, 2014. — 313 с.

Роман «Привид безрукого ката» отримав другу премію міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2014». Привид безрукого ката дочекався свого часу. Він вселяється у тіло аспіранта Лева Безрукого, щоб віднайти нащадків страчених катом людей і попросити прощення. Адже лише так його неприкаяна душа зможе звільнитися від столітніх земних поневірянь. На цьому заплутаному шляху героя чекають випробування — зневірою і коханням, дружбою і зрадою...

Процайло А. Я. Тьма і проліски : роман / Андрій Процайло. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 320 с.

Оля прагнула довести всім, а найперше батькові, що вона сильна й незалежна. Бунтівна юність у коледжі, волосся, пофарбоване в ядучий зелений колір, роман з викладачем фізкультури... Та за помилки молодості довелося заплатити чималу ціну. Нещасливі стосунки з одруженим чоловіком, безробіття, осудливі погляди знайомих та докори батьків, а попереду — сіре одноманітне життя у «клітці». Здавалося, все світло раптом поглинула тьма. Оля, жорстоко зраджена коханим, дізнається, що вагітна. Тепер, коли всередині неї пульсує маленьке життя, вона мусить почати все спочатку. І найголовніше — зустрітися з тим, хто чекав на неї все життя. Щоби знову відчути цей запаморочливий запах пролісків…

 

Любко Дереш

Любко Дереш (повне ім'я: Любомир Андрійович Дереш) — «Золотий письменник України» (2016), одна з найпомітніших і найоригінальніших постатей нової української літератури. Автор книг: «Культ» (2001), «Поклоніння ящірці» (2002), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007), «Голова Якова» (2011), «Остання любов Асури Махараджа» (2013),« Миротворець» (2013), «Пісні про любов і вічність» (2014), «Спустошення» (2017), «Там, де вітер» (2021). Твори Любомира Дереша перекладено польською, німецькою, італійською і сербською мовами.

Дереш Любко. Культ : роман / Любко Дереш ; худож.-оформлювач М. С. Мендор. — Харків : Фоліо, 2017. — 219 с.

Перший роман автора, який одразу набув розголосу серед читацької аудиторії, а в деяких колах, немовби виправдовуючи свою назву, став майже культовим. Молодіжний побут, стосунки, сленг, ризиковані й смішні іграшки тинейджерів, їхні спроби за будь-яку ціну потрапити «по той бик реальності»…

 

Богдан Коломійчук

Богдан Вікторович Коломійчук — письменник, автор історико-авантюрних, історичних та детективних романів. Володар гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Роман». Автор книг:  «Людвисар. Ігри вельмож» (2013), «Таємниця Єви» (2014), «В'язниця душ» (2015), «Небо над Віднем» (2015), «Візит доктора Фройда» (2016), «Король болю» (2017), «Моцарт із Лемберга» (2018), «Готель „Велика Пруссія“» ( 2019) «Експрес до Ґаліції» (2020), «300 миль на схід»( 2021).

Коломійчук, Богдан. Готель «Велика Пруссія» : роман / Богдан Коломійчук.  — Львів : Вид-во Старого Лева, 2022. — 280 с.

«Готель “Велика Пруссія”» —детективний роман Богдана Коломійчука, сповнений карколомних пригод та шпигунських таємниць.1905 рік. Кар’єра одного з кращих слідчих Галичини, львівського комісара Адама Вістовича, йде вгору. Щоб допомогти молодшому колезі, ад’юнктові Самковському, комісар береться за нібито тривіальну справу. Однак з’ясовується, що нитки її тягнуться далеко за межі Львова і навіть за межі імперії. Розслідування приводить Вістовича у Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об’єднуються з мафією, аби протистояти російським шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають гинути за доволі жорстоких обставин. Вбивства стаються у Берліні, Позені та інших містах. У цій коловерті несподівано опиняється колишня дружина Вістовича, берлінська актриса Анна Каліш. Комісар береться за найнебезпечнішу справу в своєму житті…

Коломійчук, Богдан. 300 миль на схід : роман / Богдан Коломійчук. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2022.  — 320 с.

«300 миль на схід» — історично-кримінальний роман Богдана Коломійчука. Відень, 1920 рік. В Австрії післявоєнна економічна та політична криза. Вулиці щоразу спалахують комуністичними демонстраціями. Директорові віденської поліції надходить повідомлення про те, що одночасно дві молоді держави, Польська Республіка і Радянська Росія вимагають видачі такого собі Адама Вістовича, оберкомісара, що походить з галицького Лемберґа. Чому скромний поліціянт зацікавив найвищі дипломатичні кола? Чи вдасться уникнути міжнародного конфлікту? І що врешті комісарові приготувала доля і буремний початок ХХ століття?

 

Макс Кідрук

Макс Кідрук (Максим Іванович Кідрук) — письменник і мандрівник, лауреат міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2009). Автор книг: «Бот: Атакамська криза» (2012), «Твердиня» (2013), «Жорстоке небо» (2014), «Бот: Ґуаякільський парадокс» (2015), «Зазирни у мої сни» (2016), «Не озирайся і мовчи» (2017), «Де немає бога» (2018), «Заради майбутнього» (2019), «Доки світло не згасне назавжди» (2019), «Нові Темні Віки. Колонія» (2023).  Макс Кідрук побував більше ніж у 30 країнах світу. Результатом подорожей стали книги: «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії» (2009), «Подорож на Пуп Землі. Том 1.» (2010), «Подорож на Пуп Землі. Том 2.» (2010), «Навіжені в Мексиці» (2011),  «Навіжені в Перу» (2011), «Любов і піраньї» (2011), «На Зеландію!» (2014)…

Кідрук, Макс Бот. Ґуаякільський парадокс : роман / Макс Кідрук. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 512 с., іл.

У минулому кращий програміст компанії «TTP», Тимур більше не здатний займатися програмуванням. Він намагається забути події п’ятирічної давнини, коли створені ним боти втілилися у плоті й перетворилися на жахливих вбивць. Але він іще не здогадується, що боти вже поширюють нову епідемію агресії у Ґуаякілі. Величезна кількість людей потрапляє до психіатричної клініки після скоєння особливо жорстоких злочинів. Усі вони малюють однакові фрактали та повторюють ім’я ТИМУР…

Кідрук, Макс. Нові темні віки : роман / Макс Кідрук ; [іл. К. Кошелева]. — Харків : Вид-во Бородатий Тамарин, 2023. — 

Кн. І : Колонія. — 898 с.

«Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

 

Андрій Любка

Андрій Степанович Любка — поет, прозаїк, перекладач та есеїст. Автор поетичних збірок «Вісім місяців шизофренії» (2007), «Тероризм: Навчальний посібник, вибрані поезії» (2008), «Сорок баксів плюс чайові», романів  «Карбід» (2015), «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан» (2018), «Малий український роман» (2020) та збірок короткої прози:  «Кілер. Збірка історій» (2012), «Спати з жінками» (2014), «Кімната для печалі» (2016),  «Саудаде» (2017),  «Кілер+» (2018), «У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани» (2019).

Любка, Андрій. Кімната для печалі / Андрій Любка. — Чернівці : Книги — ХХІ : Meridian Czernowitz, 2016. — 192 с.

«Кімната для печалі» — збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу, що головним героєм цього роману є самотність. Покинуті, ревниві, зовсім юні й поглинуті спогадами про вже прожите життя — усі ці люди на межі відчаю знаходять власне місце для плекання туги, кімнату для печалі… «Він дивився в стелю, оглядав кімнату, думаючи, що подібним чином виглядає і його свідомість, його пам'ять. Адже в його голові також є полички, валізи, окремі кімнати для кожного життєвого етапу, кожної події чи важливої миті…».

Любка, Андрій. Саудаде / Андрій Любка. — Чернівці : Книги — ХХІ : Meridian Czernowitz, 2017. — 192 с.

Обережно! Ця книга небезпечна: після прочитання хочеться одночасно вирушити в подорож Балканами, випити келих червоного вина і в зручній ложі театру слухати оперні арії. Понад шістдесят коротких історій — часом іскрометних, подекуди сумних, почасти автобіографічних, але завжди щирих — запрошують читача пережити з автором найщасливіші миті мандрів, симфонічних концертів і не завжди успішних залицянь.

 

Підготували завідувачка читальним залом К.В. Бондарчук та провідний бібліотекар відділу персонального абонементу О. А. Конопко