Історична проза класика польської літератури Генрика Сенкевича

 

Всесвітньо відомий польський письменник, майстер історичного роману і новели Генрик Сенкевич (1846—1916) увійшов у польську літературу другої половини ХІХ століття як представник реалізму, автор спочатку малих — новелістичних форм, а загалом — як автор розлогих повістей із сучасного йому шляхетського життя: «Без догмата» (1891) — про моральну деградацію польської аристократії і «Родина Поланецьких» (1895) — про намагання середньої шляхти пристосуватися до нових, буржуазних умов у країні. Здебільшого ж він знаний своєю історичною романістикою: так званою «Трилогією» («Вогнем і мечем» (1884), «Потоп» (1886) і «Пан Володийовський» ( (1887—1888), а також історичним романом з історії Давнього Риму й становлення первісного християнства — «Quo vadis» (1894—1896) та історичним романом «Хрестоносці» (1897–1900), де змальовано жорстоку й непримиренну боротьбу польського народу, з участю деяких інших слов’янських народів, проти німецького лицарсько-релігійного Тевтонського ордену — на рубежі XIV—XV століть. Нобелівську премію з літератури 1953 року Генрик Сенкевич одержав «за видатні заслуги як епічного автора».

 

Роман «Вогнем і мечем»

Роман «Вогнем і мечем» публікувався у варшавський газеті «Siowo» («Слово») від 2 травня 1883 року до 1 березня 1884 року. У 1884 році він вийшов і окремим виданням. «Вогнем і мечем» — перша частина славетної «Трилогії». Події у романі розгортаються під час Національно-визвольної війни XVII століття під керівництвом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетського панування. Свого часу оцінки роману були далеко не однозначними, але це художний твір майстерно написаний класиком польської літератури Генриком Сенкевичем.

 

Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман: у 2-х т. Т. 1 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 544 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

«Рік тисяча шістсот сорок сьомий був роком, не схожим на інші, у якому розмаїті знамена у небі й на землі віщували невідомі напасті й надзвичайні події. Тодішні літописці згадують, що навесні сарана в нечуваній кількості вироїлася з Дикого поля і знищила посіви й трави, а це провіщало татарські набіги. Улітку відбулося велике сонячне затемнення, а невдовзі й комета з'явилася в небі. У Варшаві бачили над містом могилу й вогняний хрест у хмарах. Через цю причину постували й роздавали милостиню, бо дехто твердив, що моровиця впаде на країну і вигубить рід людський. До того ж іще й зима настала така м'яка, якої і старі люди не пам'ятали. У південних воєводствах річки взагалі не взялися кригою, і, щодня підпоювані снігом, який танув уранці, вони повиходили із русел і позаливали береги. Часто йшли дощі. Степ розмок і зробився великою калюжею, сонце ж у полудень припікало так сильно, що — диво дивне! — у воєводстві Брацлавському й у Дикому полі розлогі степи вруніли вже у половині грудня…

Тим часом на Полі нічого надзвичайного не діялося. Не було ніяких битв і сутичок, окрім тих, які відбувалися там завше і про які знали тільки орли, яструби, круки й польовий звір. Бо таке вже воно було, це Поле. Останні сліди осідлого життя кінчалися, йдучи на південь, недалеко за Чигирином по Дніпру, а по Дністру — недалеко за Уманню, далі ж, аж ген до лиманів і до моря — степ і степ, ніби двома річками оторочений. У дніпровському закруті, на Низу, кипіло ще за порогами козацьке життя, але в самому Полі ніхто не жив, хіба що понад берегами де–не–де стирчали паланки, наче острівці серед моря.

Земля, хоч і пустувала, належала de nomine Речі Посполитій, і Річ Посполита давала на ній татарам випасати худобу, та позаяк козаки часто не дозволяли цього, то пасовиська були водночас і бойовищем. Скільки там битв відгриміло, скільки людей полягло… Степ, хоч і пустельний, водночас не пустував — він був тихий і грізний, спокійний і повен засідок, дикий не лише від Дикого поля, а й від дикості душ. Часом точилася на ньому велика війна. Тоді пливли, мов хвилі, татарські чамбули , козацькі полки, польські або волоські хоругви; ночами іржання коней окселентувало завиванню вовків, голоси барабанів і латунних сурм долинали аж до Овидового озера, а то й до моря , а на Чорному шляху , на Кучманському — тут, можна сказати, рухалася повінь людська…».

 

Сенкевич Г. Вогнем і мечем : роман: у 2-х т. Т. 2 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 480 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

Авторитетні польські історики літератури кінця ХІХ— початку ХХ століття у своїх нарисах відзначали небувалу популярність роману Генрика Сенкевича у польських читацьких колах. Писали про майстерність письменника у створенні персонажів твору. Говорилося і про вміння Сенкевича відтворити місцевий колорит — показати мальовничу природу України. Звичайно ж, увага зверталась і на сюжетну привабливість роману «Вогнем і мечем».

 

Вогнем і мечем

Жанр — історичний, пригодницький

Режисер — Єжи Гоффман

Рік — 1999

В основу фільму ліг однойменний роман Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем». Ян Скшетуський, посол князя Яреми Вишневецького, повертається із завдання з Криму. На шляху він рятує життя козацькому полковнику Богдану Хмельницькому…

 

Роман «Потоп»

Роман «Потоп» Генрика Сенкевича публікувався у варшавській газеті «Слово», у краківському «Часі» й у газеті «Джєннік познанські» від грудня 1884 року до вересня 1886 року. Того ж 1886 року вийшло й окреме видання. Події, що лягли в основу роману, відбувались у середині XVIII століття. Упродовж тривалого сорокап’ятирічного правління Сигізмунда ІІІ Вази (1587—1632) Річ Посполита пройшла шлях од вершини могутності до краю провалля. Повстання під проводом Богдана Хмельницького, що спалахнуло на Україні, перетворилося на всенародну Національно-визвольну війну, перекинулось у Білорусію. Польські полководці зазнавали однієї поразки за одною. На хід визвольної боротьби українського та білоруського народів супроти шляхетської Речі Посполитої великий вплив мала віроломна політика кримського хана, спрямована на виснаження обох протидіючих сторін. Боротьба стала затяжною… У цей час в Велику Польщу й Литву вторглися війська шведського короля Карла Х Густава. Так і почався шведський «потоп»…

 

Сенкевич Г. Потоп : роман: у 3-х т. Т. 1 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 512 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

«Потоп» — друга частина історичної «Трилогії» Генрика Сенкевича, до якої входять також романи «Вогнем і мечем» і «Пан Володийовський». Твір присвячений боротьбі Речі Посполитої зі шведською навалою у ХVІІ століття. Письменник показав шляхетську анархію, що панувала в країні. Зрадникам вітчизни — могутнім князям Радзивіллам та їхнім посіпакам — він протиставив жменьку патріотів, довкола яких поступово збиралися основні сили визвольного руху.

«Настав новий, тисяча шістсот п’ятдесят п’ятий рік. Січень був морозний, але сухий. Білим кожухом завтовшки у лікоть сувора зима вкрила святу Жмудь. Під вагою наморозі гнулися й ламалися ліси, вдень на сонці сніг сліпив очі, а вночі при місяці по стужавілому насту неначе пробігали миготливі іскри. Звірі підходили до людських помешкань, а бідолашні птахи стукали дзьобами в оторочені інеєм і розмальовані морозяними квитами шибки…».

 

Сенкевич Г. Потоп : роман: у 3-х т. Т. 2 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 624 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

Головною дійовою особою «Потопу» є Кмитиць, котрий, раніше пихатий і свавільний шляхтич, стає самовідданим воїном, який разить шведів під мурами Ченстоховського монастиря. Численні пригоди Кмитиця, посилюючи цікавість сюжету, дають авторові змогу розкрити перед читачами широку панораму життя феодальної Польщі.

«Вірний Сорока віз свого полковника дрімучими лісами, сам не знаючи, куди їхати, що робити, в який бік спрямувати свій шлях. Кмитиць був не лише поранений, а й оглушений пострілом. Сорока час від часу змочував у відрі, що висіло біля сідла, ганчірку й обмивав пораненому обличчя. Іноді він зупинявся біля лісового струмка чи озерця, щоб зачерпнути води. Але ні вода, ні привали, ні біг коня не могли отямити пана Анджея…».

 

Сенкевич Г. Потоп : роман: у 3-х т. Т. 3 / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 480 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

«Тоді як у Речі Посполитій усе живе сідало на коня, Карл Густав залишався ще в Пруссії, заклопотаний підкоренням тамтешніх міст і перемовами з курфюрстом. Одержавши несподівано швидку й легку перемогу, досвідчений войовник невдовзі усвідомив, що шведський лев проковтнув більше, ніж здатний переварити…».

 

Потоп

Жанр — історична драма

Режисер — Єжи Гоффман

Рік — 1974

Епічна панорама, охоплює період польсько-шведської війни 1655—1660 років. На тлі історичних подій йде розповідь про долю молодого хорунжого Анджея Кмитця, спершу знаного не стільки своєю військовою доблестю, скільки розбоєм…

 

Роман «Пан Володийовський»

Роман «Пан Володийовський» Генрика Сенкевича уперше був опублікований в 1887 році частинами у трьох популярних на той час часописах: варшавському «Слові», краківському «Часі» і «Познанському Щоденнику», а окремою книгою вийшов у 1888 році. Це третя і остання частина відомої «Трилогії» історичного циклу Генрика Сенкевича. Задум написання та перші сцени роману виникли у творчій уяві Сенкевича під час полювання в Дубниках у Литві, що згодом реалізувався на папері: «Це дивовижний процес, — зізнався він, — в якому вигадані персонажі переплітаються з реальними; справжні постаті вплітаються у низку фантастичних подій — і тоді з ними можна розмовляти, бачити їх, у результаті чого все відчувається інтенсивніше — і саме тоді особливо легко пишеться». Генрик Сенкевич писав цей роман трохи більш як рік, розпочавши роботу на Адріатичному курорті Опатія, продовжив у Кальтенлеутгебені поблизу Відня, Закопаному, Варшаві. Процес написання третьої частини трилогії завершено на початку травня в день, коли Сенкевич відзначив свій 42-й день народження. З-під пера письменника вийшов захоплюючий художній твір світового масштабу, перекладений багатьма іноземними мовами. 

 

Сенкевич Г. Пан Володийовський : роман / Генрик Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. —Тернопіль : Вид-во Богдан, 2023. — 672 с. — (Серія «Світовий історичний роман»).

Історичну основу останнього роману «Трилогії» становить війна Речі Посполитої з Османською імперією у  XVII столітті. Сенкевич детально описував війни між Польщею і Туреччиною, зокрема змалював битви, в яких брав участь Ян Собеський (що перебував у приятельських стосунках із Іваном Сірком) та зображував яскраві перемоги полководця, наприклад під Хотином 1673 року. Роман «Пан Володийовський» присвячено долі «малого лицаря», улюбленого героя автора, який промандрував крізь усі частини «Трилогії», однак перебував завжди ніби на другому плані. Проте врешті настав час стати і йому головним героєм.

 

Пан Володийовський

Жанр — історична драма

Режисер — Єжи Гоффман

Рік — 1968

В основу фільму лягла остання частина трилогії («Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський»). Фільм розповідає про долю Міхала Володийовського, який після смерті нареченої хотів покинути військову службу і стати монахом. Але від цієї задумки його відмовив його давній приятель, Ян Заглоба…

 

Роман «Quo vadis»

Класик польської літератури Генрик Сенкевич був блискучим історичним романістом. Подібно до Віктора Гюго та Александра Дюма, він зумів описати великі події минулих епох, приділивши увагу й особистості людини — творцеві цих подій. «Quo vadis» («Камо грядеши», 1894—1896) —  один з його найкращих історичних романів, який приніс автору світову популярність і багато в чому посприяв присудженню йому Нобелівської премії з літератури в 1905 році. 1894 року в одному з інтерв'ю Генрик Сенкевич зазначив, що «приготування до «Quo vadis» веду сумлінно. Рим знаю чудово. Щоправда, спочатку я виношував задум перенести дію до Палестини, але відвідини по-справжньому невідомих мені околиць вимагали багато часу і коштів. Зрештою, Рим цілком відповідає моїм цілям. Тацита я вивчаю da capo, ну й перевернув майже всю бібліотеку творів, які стосуються першого сторіччя нашої ери». До праці над «Quo vadis» Сенкевич приступив уже як досвідчений письменник, автор популярних романів і оповідань, авторитет якого, завдяки «Трилогії», був дуже високим. Роман писався близько двох років, і вже з березня 1895 року його друк розпочинають «Gazeta Polska», «Czas» і «Dziennіk Poznanski». В березні ж наступного  року роман було завершено. Видана в 1896 році, історична епопея «Quo vadis» завоювала славу одного з неперевершених шедеврів світової літератури.

 

Сенкевич Г. Quo vadis : роман / Генрік Сенкевич : пер. з польс. Віктора Бойка ; передм. Р. П. Радишевського ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. —Харків : Фоліо, 2023. — 507 с. — (Бібліотека світової літератури).

Перше століття нашої ери, імператорський Рим часів Нерона, одержимого манією величі, початок становлення християнства — релігії, що оголошена поза законом і зазнала переслідувань. У романі є три яскраві й незаперечні авторські знахідки: образ центрального героя — Петронія, образ рабині Євніки і панорамний опис римської пожежі. Читач побуває у палаці Нерона і на нічному кладовищі, де проповідує апостол Петро, на вулицях охопленого пожежею Рима і в підземній в’язниці, де заживо поховані сотні невинних. У постаті Петронія — славетного естета, філософа й видатного письменника І століття нашої ери, автора відомого комікореалістичного твору «Сатирикон» — Сенкевич хотів зобразити просто історичну постать із трагічною долею…

«Петроній прокинувся лише близько полудня, і, як зазвичай, з відчуттям великої втоми. Напередодні він був у Нерона на бенкеті, що тривав до глибокої ночі. Здоров'я його останнім часом почало підупадати. Він сам говорив, що прокидається ранками з якоюсь задерев'янілістю в тілі й нездатністю зосередитись. Одначе ранкова ванна й розтирання, що його ретельно проробляли добре вишколені раби, пожвавлювали рух млявої крові, збуджували, бадьорили, повертали сили, й із елеотезія, останнього відділення лазень, він виходив наче воскреслий — очі блискали дотепністю й веселістю, він знову був молодим, повним життя й таким незрівнянно вишуканим, що сам Отон не міг би з ним зрівнятися, — істинний arbiter elegantiarum, як називали Петронія…».

 

Quo vadis (Камо грядеши)

Жанр — драма

Режисер — Єжи Кавалерович

Рік — 2001

Події фільму «Quo vadis» («Камо грядеши») відбуваються за часів правління Нерона в Римській імперії. Марк Вініцій закінчив службу і повернувся в столицю до дядька Гая Петронія, який користується прихильністю імператора. Юнак закохується в красуню Лігію — представницю одного з підкорених народів. Дівчину як рідну виховує відставний воєначальник Плавтій, в будинку якого всі таємно сповідують християнство…

 

Роман «Хрестоносці»

Найкращий історичний роман Генрика Сенкевича «Хрестоносці» (1897—1900) присвячений подіям суворої, складної, але героїчної доби в історії Польщі —боротьбі проти німецьких рицарів Тевтонського ордену, війська якого були розгромлені об’єднаними силами слов’ян у Ґрюнвальдській битві 15 липня 1410 року. Роман «Хрестоносці» відіграв видатну роль у розвитку національної самосвідомості й у зміцненні патріотичних почуттів польського народу. Працюючи над цим твором письменник використовував літописи, мемуарну літературу, справжні документи XІV— XV століть.

 

Сенкевич Г. Хрестоносці : роман / Генрік Сенкевич : пер. з польс. Євгена Литвиненка. — Київ : Вид-во Жупанського, 2020. — 752 с. — (Серія «Лауреати Нобелівської премії»).

Автор вводить у твір величезну кількість дійових осіб. Окрім головної сюжетної лінії, читач довідається і про кохання юного Збишка до Данусі, й про лицарські пригоди Мацька з Богданця, і про те, у якому стані перебувала тоді торгівля у місті, як був улаштований Тевтонський орден і що за порядки панували при дворі польського короля Ягайла…

«У Тинці, в корчмі "Під Лютим Туром", що належала абатству, сиділо кілька чоловік і слухало розповідь бувалого воїна, який прибув з далеких країв і розказував їм про пригоди, що їх зазнав на війні та в мандрах. Був той чоловік бородатий, у розквіті сил, плечистий, майже велетень, але змарнілий; волосся мав зібране під понтлик — внизану бісером сітку; на ньому блищав шкіряний кубрак з пругами, витисненими панцером, поверх кубрака — пас, весь з мідних клямр; за пасом — ніж у рогових піхвах, а при боці — короткий дорожній меч.

Коло нього за столом сидів юнак з довгим волоссям і веселим поглядом, мабуть, його товариш або, може, зброєносець, бо одягнений був також по-дорожньому — в такий самий шкіряний кубрак з вм'ятинами від панцера. Решту товариства становили двоє землян з-під Кракова та троє городян у червоних складаних шапках, тонкі верхи яких звисали набік аж до ліктів. Хазяїн німець, у блідо-жовтому ковпаку з зубчастою облямівкою внизу, наливав їм з коновки в череп'яні кухлі міцне пиво і з цікавістю слухав воєнних пригод…».

 

Хрестоносці

Жанр — історичний фільм

Режисер — Олександр Форд

Рік — 1960

Фільм за мотивами роману Генрика Сенкевича «Хрестоносці» вважається одним з найкращих за всю історію польського кінематографу.

#Польська_полиця_в_Україні

Книги отримані в рамках проєкту, ініційованого Міністерством культури та національної спадщини Польщі і Міністерством культури та інформаційної політики України. Реалізовується Інститутом книги в Польщі на кошти, виділені МКіНС РП у співпраці з Український інститут книги. 

 

Підготувала К.В. Бондарчук,  завідувачка читальним залом.