Акорд волі 15 березня 1939 року: Карпатська Україна і президент Августин Волошин: 150 років від дня народження

 

 

«У нашій історичній та церковній традиції небагато прикладів, коли духовні особи ставали на чолі політичних чи визвольних рухів. Але тут маємо неординарну постать, котра вартує на особливу увагу… Як особа та чільний представник того, що діялося, отець Августин є уособленням певних мрій і намагань, певного довготривалого процесу, який завершився і яскраво проявився під його проводом у ці часи…» (Любомир Гузар, український релігійний діяч)

 

У сузір’ї визначних постатей в історії української державності ХХ століття вагоме місце посідає Августин Волошин — талановитий педагог, науковець, релігійний, культурно-освітній, громадсько-політичний і держаний діяч, греко-католицький священник Мукачівської єпархії, президент Карпатської України (1939). 

Творча спадщина Августина Івановича Волошина багата й різноманітна: новелістика, драматургія, публіцистика, наукові дослідження, підручники для народних шкіл, гімназій та вчительських семінарій з мови, літератури, математики, фізики, педагогіки, дидактики, логіки, методики, громадсько- культурного і політичного життя краю. 

Великою заслугою Августина Волошина як публіциста є захист української мови та національного синьо-жовтого прапора. За саможертовну працю для утвердження української державності Указом президента України від 15 березня 2002 року Августину Волошину посмертно присвоєно звання Героя України.

Августин Іванович Волошин народився 17 березня 1874 року в селі Келечин (тоді Волівського округу, Мармароський комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина, нині — Міжгірського району на Закарпатті, Україна) у родині греко-католицького священника, де панували українські звичаї і традиції, що сприяло формуванню в нього національної свідомості. 

З 1883 до 1892 року Августин Волошин навчається в Ужгородській гімназії. Особливістю гімназії було те, що це був один із старійших навчальних закладів, якому на той час виповнилося 250 років. Тут велика увага приділялася вивченню не лише гуманітарних, але і природничих наук. Під час навчання талановитого юнака запримітив єпископ Юлій Фірцак, який опікувався Ужгородською гімназією, і запропонував йому продовжити освіту на теологічному факультеті  Католицького університету Петера Пазманя в Будапешті. У 1982 році Августин Волошин дав згоду, але провчився в ньому тільки рік (завадила хвороба). У 1893 році Августин Волошин переїхав до Ужгорода і тут у 1896 році закінчив навчання в Ужгородському теологічному ліцеї.

6 жовтня 1896 року Августин Волошин заручився з Іриною Петрик, донькою професора Ужгородської гімназії і того самого року одружився з нею. На все життя Ірина стане надійним його помічником. Ірина Іванівна, хоча не вважала себе професійним педагогом, все ж зробила свій внесок у розвиток освіти краю. У 1909 році разом із сестрою Волошина Ольгою відкрила «Маріанську конгрегацію греко-католицьких дівчат». Заслугою Ірини Волошинової є і те, що в 1921 році вона виступила ініціатором створення «Жіночого Союзу», який у міжвоєнний період провів низку просвітницьких і політичних заходів у краї.  Ірина Іванівна вписала своє ім’я до головних благодійників карпатського краю. У 1933 році Ірина і Августин передали свій власний будинок на вулиці Ракоці під сиротинець. Вартість його становила близько 300 тисяч чеських крон.

22 березня 1897 року Августин Волошин був висвячений і почав служити капеланом Цегольнянської Преображенської церкви в Ужгороді. Усвідомлюючи, що набутих знань для серйозної громадської діяльності замало, він наполегливо готується і успішно складає в 1897 році іспити, які дають йому право працювати вчителем народних шкіл. Він добре знав чеську, німецьку, угорську, сербську, словацьку, латинську та грецьку мови.

Пізніше Августин Іванович Волошин закінчив вищу педагогічну школу в Будапешті і в 1899 році одержав диплом викладача математики, а в 1900 році — фізики. Глибоко вивчав богослов’я, захистив докторську дисертацію. Від 1900 року Августин Волошин — викладач, а з 1917 до 1938 року — директор Ужгородської учительської семінарії, яка підготувала сотні національно свідомих вчителів, що безпосередньо долучилися до національного відродження Закарпаття.

Упродовж довгих років педагогічної праці в семінарії він викладав фізику, математику, граматику, стилістику, педагогіку, психологію та інші дисципліни, з усіх цих предметів написав шкільні підручники і став провідним вченим-педагогом краю. Августин Іванович Волошин вважав, що для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу і надання йому національного характеру неприпустимим є переклад чеських чи угорських підручників. Навчальна література, переконував вчений, має бути оригінальною, написаною місцевими авторами, з використанням місцевого матеріалу. Так він реалізував свою програму національної освіти, наближав Закарпаття до загальноукраїнського освітнього рівня.

У 1906—1929 роки професор Августин Волошин викладав також педагогіку в Ужгородській духовній семінарії. Педагогічну діяльність поєднував з роботою греко-католицького священика. Він боронив традиційний обряд, відіграв провідну роль в акції збереження церковнослов’янської мови в богослужінні та кирилиці, в друкуванні книжок. Готував катехизтичні проповіді, підготував «Малий катехизм», «малу» і «середню» Біблію, які також підпорядковувалися потребам шкільного навчання й морального виховання. За багатолітню саможертовну працю Папа Римський Пій XII призначив Августина Івановича Волошина своїм таємним камерарієм (папський прелат).

 

Перший номер газети «Наука» за 1912 рік (титульна сторінка)

Значну частину свого творчого життя Августин Волошин присвятив журналістській діяльності. У 1903—1914 роки він редагує популярну газету «Наука», де вміщує статті з різних галузей знань. Газета була заснована 1897 року в Ужгороді як друкований орган «Общества Святого Василія Великого», а від 1902 — його правонаступника видавництва «УНІО». «Наука» відіграла важливу роль у культурному і громадському житті краю. Августин Іванович був також одним із засновників і співпрацівників тижневика «Русин» (1920—1921) і щоденної газети «Русин» (1923), входив до редакційних комітетів і дописував до газети «Українське слово» (1932—1938), журналів «Підкарпатська Русь» (1923— 1938), наукового збірника товариства «Просвіта в Ужгороді» (1922—1938). За його редакцією в Ужгороді виходив щомісячний релігійний журнал «Благовістник» (1922—1938). З 1902 до 1924 року він упорядковував щорічний календар «Місяцеслов», який виконував роль літературного альманаху.

Активна громадсько-політична діяльність Августина Івановича Волошина припадає на 20—30-ті роки XX століття. В 1902 році він виступає ініціатором і одним із засновників видавничого акціонерного товариства «УНІО», яке мало свою друкарню й книгарню. До 1938 року «УНІО» випустило сотні шкільних підручників, книжок і брошур. За ініціативи Августина Волошина в Ужгороді в 1920 році створюється товариство «Просвіта», почесним головою якого він став. Закарпатська «Просвіта» відіграла позитивну роль у поширенні освіти в Підкарпатській Русі та пробудженні національної свідомості широких мас українців, підтримувала тісні зв’язки з галицькою «Просвітою». Августин Іванович цікавився галицьким культурним і освітнім життям, пресою, літературою.

Августин Іванович Волошин не був політиком-професіоналом, але тогочасні суспільно-політичні умови життя Закарпаття спричинилися до його широкої участі в громадських і політичних справах. У 1925—1929 роках він був послом (депутатом) Чехословацького парламенту від Християнсько-народної партії Закарпаття. Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація не дозволила здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі. 

На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії, але тільки 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України. Першу адміністрацію Підкарпатської Русі (таку офіційну назву набуло Закарпаття) очолили Андрій Бродій та Степан Фенцик, проте вони швидко дискредитували себе. 27 жовтня 1938 посаду прем'єр-міністра обійняв доктор теології Августин Волошин, автор багатьох праць з педагогіки, людина яка мала великий авторитет серед широких мас населення. На його долю випала нелегка місія очолювати уряд саме в період вкрай напруженої міжнародної обстановки, коли «сильні світу цього» готували нову світову війну.

15 березня 1939 року було проголошено про повну державну самостійність Карпатської України. Президентом було обрано Августина Волошина. Завдяки його діяльності в краї відбувалися важливі перетворення. Формувалися національні збройні сили (Карпатська Січ), організовувалося навчання командного складу. Створювалися органи влади на місцях. Налагоджувалася робота промисловості, пошти, транспорту, впорядковувалися залізничні й шосейні шляхи, споруджувалися литовище й радіостанція в Хусті. З дев’яти лікарень краю п’ять було відкрито в період автономії. Створювався Національний фонд, відбувалися перетворення і в галузі освіти. У Воловому (тепер Міжгір’я) відкрито Вищу промислову школу. В Хусті заснувався університет, куди планувалося переведення Українського Вільного Університету (УВУ) з Праги. Запроваджувалося викладання українознавства. Видавалося десять українських газет і журналів, працював театр. Навчання переводилося на українську літературну мову. Нею послуговувалися в урядових установах, вона звучала в усіх сферах діяльності Карпатської Січі. Молодь до 18 років об’єднувалася в «Пласті». Готувався випуск українських грошових знаків (гривень і шагів), поштових марок.

Проголошення незалежності Карпатської України відбулося в умовах вторгнення в ніч з 13 на 14 березня армії Королівства Угорщина. Німецький консул Гомілкар Гофман передав Августину Волошину телеграму від Адольфа Гітлера, щоб територія краю була передана Королівству Угорщина без бою. Президент Августин Волошин дав гідну відповідь: «Хоч Карпатська Україна хоче жити в мирі зі своїми сусідами, однак зі зброєю в руках виступить проти всіх, хто задумав би порушити її свободу та державні кордони» Такою була воля народу… Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

Після окупації Карпатської України Августин Іванович Волошин покидає свій рідний край і поселяється в Празі. Там з квітня 1939 до травня 1945 року працював в Українському Вільному Університеті доктором філософії, яким він став 30 жовтня 1938 року У 1938—1939 роках колегія професорів обрала Августина Волошина професором педагогіки. До виконання своїх обов’язків він приступив восени 1939 року Читав курси педагогічної методології, методики навчання мови та історії, навчання арифметики та природничих наук, укладав нові підручники. У 1940—1941 роках його обрано деканом філософського факультету. У квітні 1945 року він стає ректором Українського Вільного Університету — останнім ректором його празького періоду.

Закінчувався 1944 рік. Друга світова війна вступала у свою завершальну стадію. Разом з фронтом, будучи його складовою частиною, просувався вперед і так званий 4-й департамент СМЕРШу. Серед низки його завдань було «виловлення і знешкодження українських буржуазних націоналістів». Перше знайомство Волошина з працівниками СМЕРШу відбулося 11 травня 1945 року у Празі. У нього забрали ключі від ректорської канцелярії та архів Українського Вільного Університету, а за кілька днів Августин Іванович був заарештований.  Під час арешту Волошинові сповнилося 70 років.

В особливий справі Августина Волошина є повідомлення: «Задержан 15 мая 1945 года в Праге-16, ул. Подлипками, 12. При задержании изъята круглая печать с подписью “Президия правительства Подкарпатской Руси”». Августина Волошина вивезли до московської в’язниці Лефортово, потім перевели в Бутирську тюрму. Допитували два слідчі по п’ять-шість годин то вдень, то вночі. Хворий і знесилений, він тяжко терпів допити. З дня на день здоров’я його погіршувалося. 19 липня 1945 року в Бутирській тюрмі закінчилося життя славного сина українського народу, президента Карпатської України Августина Івановича Волошина. Зберігся «Заповіт», який він написав 19 серпня 1944 року у Празі: «… лиш загально християнська етика, що стоїть над народами й державами, може забезпечити й нашому народові почесне місце в родині цивілізований націй…».

 

Література про життя та діяльність Августина Волошина

 

Вегеш М. М. Августин Волошин — будівничий української державності за Карпатами / Микола Вегеш. —  Вид. 2-ге. — Київ : Парламентське вид-во, 2021. — 472 с., іл. —  (Серія «Політичні портрети»).

У книзі висвітлюється життєвий шлях і багатогранна діяльність Августина Волошина (1874–1945) — Героя України (2002), президента Карпатської України (1939), видатного культурного, громадсько-політичного і державного діяча, загальновизнаного лідера українського національно-культурного напряму в міжвоєнному Закарпатті, з іменем якого цілком закономірно пов’язують національне відродження закарпатських українців у першій половині ХХ ст. Розповідається про історичні умови формування світогляду, національно-культурної орієнтації та політичних поглядів А. Волошина, його церковно-релігійну, культурно-освітню, педагогічну і громадсько-політичну працю та діяльність на чолі автономного уряду Підкарпатської Русі — Карпатської України і внесок у розбудову карпато-української державності напередодні Другої світової війни, а також про життя в еміграції і останні дні президента Карпатської України, закатованого 75 років тому в радянських в’язницях. Автори акцентують увагу на дискусійних питаннях, пов’язаних насамперед з політичною діяльністю Волошина та оцінкою Карпатської України як одного з етапів українського державотворення і феномену української історії. 

 

Вегеш М. М. Карпатська Україна. Документи і факти : монографія. — Ужгород : Карпати, 2004. — 432 с.

У монографії доктора історичних наук, професора Ужгородського національного університету Миколи Вегеша «Карпатська Україна. Документи і факти» на основі введених до наукового обігу архівних та опублікованих джерел, мемуарів, матеріалів періодики, величезного масиву монографічної літератури, системно висвітлюються взаємопов'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище Закарпаття наприкінці 30-х років минулого століття та вплив міжнародного фактору на соціально-економічний, суспільно-політичний і національно-культурний розвиток краю, аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Підкарпатської Русі - Карпатської України.

 

***

 

• Августин Волошин як український державник, педагог і релігійний діяч : матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження Героя України, о. Августина Волошина і 65-річчю проголошення Карпатської України (16 березня 2004 року) КНУ імені Тараса Шевченка ; Центр українознавства ; Патріархія Української греко-католицької церкви. — Київ, 2004. — 148 с.

• Борисова О. В. Історія української державності : підручник у 2-х т. / О. В. Борисова, А. О. Климов. — Т. 2. 1917—2017 рр. — Київ : Видавничий дім «Кондор», 2018. — 464 с.

• Вегеш М. М. Волошин Августин Іванович (1874—1945) / М. М. Вегеш, С. В. Віднянський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2013. — Т. 1 : А — В. — С. 626—627.

• Виступ прем’єр-міністра Карпатської України Августина Волошина при відкритті першого засідання сейму Карпатської України // Історія України : Джерельний літопис / за ред. Червінського В. І. та Обушного М. І. — Київ : КВІЦ, 2012. — С. 527—528. 

• Гаврилів ДІ. Західна Україна у 1921—1941 роках :  нарис історії боротьби за державність : монографія. — Львів Видавництво Львівської політехніки, 2012. —472 с.

• Даниленко О. В. Августин Волошин // Видатні постаті в історії України ХХ ст. : Короткі біографічні нариси : довід. вид. / В. І. Гусєв (кер. кол. авт.), О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька та ін. — Київ : Вища школа, 2011. — 80—83.

• Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). — Київ : Видавничий Дім «Альтернативи», 1999. —336 с. — (Україна крізь віки).

• Малик Я. Історія української державності / Я. Малик, Б. Вол, В. Чуприна. — Львів : світ, 1995. — 248 с.

• Маркусь В. Волошин Августин (1874—1945) //  Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т 1. Перевидання в Україні / гол. ред. В. Кубійович ; заст. гол. ред. М. Глобенко ; Наукове товариство ім. Шевченка. — Львів, 1993. — С. 315.

•  Політичне життя у Закарпатті у 20—30-ті роки ХХ ст. // Політична історія України : навч. посіб. / В. А. Греченко, В. І. Танцюра, В. В. Калініченко та ін. — 2-ге вид., доповн. — Київ : Академвидав, 2008. — С. 355—357. 

• Проголошення самостійності Карпатської України [Закон Ч. 1] // Історія України : Джерельний літопис / за ред. Червінського В. І. та Обушного М. І. — Київ : КВІЦ, 2012. — С. 526. 

• Ступарик Б. М. Волошин Августин (1874—1945) // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посібник для студентів ВНЗ : у 2 кн. Кн. 2. ХХ століття / за ред. О. В. Сухомлинської. — Київ : Либідь, 2005. — С. 236—242.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.