Литературный калейдоскоп: книги отмечают юбилей

Нет шедевров, погибших в забвении…

Оноре де Бальзак

Мир художественной культуры ярок и разнообразен. Каждая эпоха поражала человечество все новыми и новыми художественными открытиями в литературе. Величайшие писатели XIX – XX века стали духовными лидерами своего времени. Их произведения вошли в мировую сокровищницу литературы. Судьба каждого литературного шедевра – удивительная и увлекательная история.

Виктор Мари Гюго (1802-1885) – французский писатель-романтик, крупнейший романист XIX века. Обратиться к роману его побудило не столько мода, сколько потребность в свободе творчества. Свой первый роман «Гон исландец» он написал в 1823 году, а последний «Девяносто третий год» в 1874 году.

Замысел романа «Собор Парижской Богоматери» относится к 1828 году. Этим годом датирован план произведения, в котором уже были намечены образы цыганки Эсмеральды, влюбленных в нее поэта Гренгуара и аббата Клода Фролло. По первоначальному плану Гренгуар спасает Эсмеральду, брошенную в железную клетку по приказу короля, и идет вместо нее на гибель, в то время как Фролло, разыскав Эсмеральду в цыганском таборе, передает ее в руки палачей. Позднее Гюго несколько расширил план романа. В начале 1830 года в заметках на полях плана впервые появляется имя капитана Феба де Шатопера. К работе над книгой Гюго приступил в конце июля 1830 года, но июльская революция прервала его деятельность, возобновить которую он смог только в сентябре. К середине января 1831 года – в исключительно короткий срок – работа над романом была закончена.

Гюго В. Собор Парижской Богоматери /пер. с фр. Н. Коган; предисл. и прим. С. Брахман; ил. Г. Филипповского. – М.: Правда, 1984. – 560 с., ил.

Париж конца XV века с его узенькими улочками и просторными площадями, с колоритными фигурами людей из всех сословий – от бродяг и нищих до сеньоров и фламандских послов. События романа разворачиваются на фоне величественного собора Нотр-Дам де Пари. Собор как символ духовной жизни народа – главное действующие лицо. Захватывающая интрига романа, драматические судьбы героев… Неувядаемый шедевр Виктора Гюго почти два столетия с увлечение читается во всех уголках мира.

Гюго В. Собор Паризької Богоматері: роман /В. Гюго; пер. з фр. П. Тернюка; передмова Н. М. Горячої; прим. Б.Б. Буніч-Ремізова; худож.-іл Л.Е. Чайка; худож.-оформлювач Б.П. Бублик. – Харків: Фоліо, 2013. – 511 с.; іл. – (Б-ка світ. літ-ри).

Історичний роман Віктора Гюго вийшов друком у Парижі 1831 року. На ту пору його автор вже був визнаним поетом, полум’яним захисником романтичного мистецтва, главою славнозвісного угруповання молодих французьких романтиків «Сенакль». Роман В. Гюго продовжує жити і хвилювати людські серця, подібно до того як Нотр-Дам символізує не лише велич творчого генія Середньовіччя, але й животворну актуальність духовних поривів сучасності.

Артур Конан Дойл (1859-1930) – английский писатель, автор знаменитых произведений о Шерлоке Холмсе. После 1890 года биография писателя почти полностью растворяется в его книгах. Он увлекался боксом, играл в хоккей, крикет и гольф. Занимался парусным, велосипедным спортом, и даже в семидесятилетнем возрасте на гоночной машине, сделанной по специальному заказу, лихо ездил по тихим дорогам Южной и Восточной Англии. Но лучше всего он чувствовал себя в своем рабочем кабинете, и только тогда, когда на его маленьком письменном столе лежала начатая рукопись, был по-настоящему счастлив. В книге Конан Дойла «Этюд в багровых тонах», изданной в 1887 году, впервые появляются частный сыщик Шерлок Холмс и его неразлучный друг доктор Ватсон. Писатель посвятил Шерлоку Холмсу четыре романа и пять сборников рассказов. Он возвращался к нему на протяжении сорока лет. Заключительная книга «Его последний поклон» увидела свет в 1927 году.

Дойл, Артур Конан. Скандал в Богемии: рассказ /Артур Конан Дойл. Приключения Шерлока Холмса: рассказы и повесть; пер. с англ.; худож. В.В. Синельщикова. – М., 1991. – С. 28-51.

«Скандал в Богемии», первый рассказ из серии «Приключения Шерлока Холмса» был напечатан в журнале Strand в 1891 году.

Это рассказ о том, как в королевстве Богемии чуть было не разразился очень громкий скандал и как хитроумные планы мистера Шерлока Холмса были разрушены мудростью женщины. Когда он говорил об Ирэн Адлер или вспоминал ее фотографию, то всегда произносил, как почетный титул «Эта женщина»…

Дойль, Артур Конан. Пригоди Шерлока Холмса /пер. з англ. В. Панченка; худож. оформл. О Мачинського. – Київ: Веселка; Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010.

Т.1. Етюд у багряних тонах: повість; Знак чотирьох: повість; Пригоди Шерлока Холмса: цикл оповідань /передм. та приміт. В. Панченка. – 411 с.; іл.

Більше ніж століття відділяє нас від тієї доби, коли герої Дойля побачили світ з-під пера письменника, коли захоплені лондонці з нетерпінням чекали нове число журналу «Стренд мегезін», сподіваючись довідатись про нові пригоди невтомного детектива, коли ім’я «Шерлок Холмс» не сходило з уст завсідників славнозвісних лондонських клубів… Але Шерлок Холмс і досі проживає на Бейкер-стрит, 221-б – унікальний Музей-квартира Холмса. На відому адресу щороку надходять десятки тисяч листів з усіх кінців світу.

Михайло Коцюбинський (1864-1913) – був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. Блискучий новеліст, він серед перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його життя і творчість були наснажені невситимими пошуками краси – у літературі й мистецтві, у природі, людях, побуті. Як справжній майстер, Коцюбинський завжди цікавий і актуальний. Як класик національної літературі він достеменно не пізнаний, що відкриває перспективи все нових прочитань і перечитувань його творів.

Улітку 1911 року Коцюбинський, повертаючись з Капрі, де він лікувався, вирішує здійснити давню мрію. – відвідати Карпати. Відчуття казковості карпатського життя не полишало письменника. Повість «Тіні забутих предків» стає духовним заповітом письменника.

Коцюбинський М. М. Тіні забутих предків /худож.-оформлювач І.В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 350 с. – (Укр. класика).

На початку твору розповідається про закохану молоду пару — Івана та Марічку. Вони належали до ворогуючих гуцульських родів Палійчуків і Гутенюків, боротьба між якими тривала вже давно. Проте це не стало на заваді їхньому коханню…

Маргарет Манерлин Митчелл (1900 -1949) — американская писательница, автор романа «Унесённые ветром». Роман вышел 30 июня 1936 года и стал одним из самых знаменитых бестселлеров американской литературы. В 1937 году Митчелл получила за этот роман Пулитцеровскую премию.

Митчелл, Маргарет. Унесенные ветром: роман в 3-х кн. – Днепропетровск: Пороги, 1992.

Кн.1 /пер. с англ. Т. Озерской. – 1992. – 400 с.

Роман охватывает события, происходившие в течение 12 лет, в период с 1861 по 1873 годы. Это история гражданской войны между северными промышленными и южными земледельческими штатами Америки. Юная Скарлетт О’Хара, наполовину ирландка, наполовину француженка, обладает редким даром — очаровывать мужчин. Она уверена: все от неё без ума, особенно Эшли Уилкс. Но вскоре ее постигает первое разочарование…

Анн и Серж Голон — литературный псевдоним семейной пары Симоны Шанжё (род. 1921) и Всеволода Сергеевича Голубинова (1903—1972), авторов серии исторических романов об Анжелике.

Первое издание «Анжелики» вышло в издательстве Edition Premiere в 1956 году в Германии, а в 1957 году книга была опубликована во Франции, Англии, Италии и ряде других стран. Авторы изучили многие сотни томов исторической документации, избороздили тысячи километров, определяя и осматривая в мельчайших деталях места действия своего будущего произведения. Они стали истинными знатоками эпохи Людовика XIV, его жизни и жизни тех, кто жил в его время и кому суждено стать их героями.

Голон А., Голон С. Анжелика. – Киев: РПО «Полиграфкнига», 1993. – 592 с.

Анжелика — дочь обедневшего дворянина из французской провинции Пуату. Она растет в деревне, а позднее воспитывается в одном из монастырей Пуатье. В 1656 год семнадцатилетняя девушка узнает, что богатый граф Жоффрей де Пейрак из Тулузы сделал ей предложение, и вынуждена согласиться, чтобы избавить от бедности свою семью…

Экранизация литературных произведений - юбиляров 2016 года

Полинова зоря Валер’яна Підмогильного: до 115-річчя від дня народження

Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю і тверезістю бачення. Менше за всіх інших він упадав у лірику. Він був одним, може, єдиним справді великим українським прозаїком.
Юрій Шерех, славіст-мовознавець, історик української літератури

Він належить до тих митців, яким судилося вийти за межі свого часу. Зазвичай сучасники їх не розуміють, бо вони йдуть проти загального потоку, випереджаючи суспільну свідомість.
Раїса Мовчан, д-р філолог. наук, Ін-т літ-ри ім. Тараса Шевченка НАН України

Валер'ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. у великому степовому селі Чаплі Новомосковського повіту під Катеринославом у пересічній селянській родині.

У 1910р. після початкової сільської школи Підмогильного віддають до Катеринославського реального училища, де він під псевдонімом Лорд Лістер друкує в шкільному журналі авантюрні оповідання. У 1917р. було написане оповідання «Важке питання».

Реальне училище В. Підмогильний у 1918 р. закінчує з «відзнакою» і вступає на математичний факультет Катеринославського університету (згодом навчається на правничому). У 1919 р. через скрутне матеріальне становище він залишає навчання, працює вчителем, пише оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі», друкує оповідання «Ваня», «Старець» у катеринославському збірнику «Січ».

У 1920р. з'являються «Твори. Том 1»: «Собака», «Смерть», «В епідемічному бараці», «Остап Шаптала», «Повстанці», «Комуніст», «Минуле», «За день», «Колисанка», «Кохання». Цього ж року письменник вирушає до Києва.

З 1921 р. він працює бібліографом Книжкової палати в Києві, виїжджає до містечка Ворзеля, там одружується з донькою місцевого священика Катериною Червінською, актрисою Театру юного глядача. У 1922 р. виходить книжка оповідань «В епідемічному бараці». Наступного року в журналі «Нова Україна» (Прага), з'являються новели з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий» (цей журнал, що його видавав у Празі Володимир Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його контрреволюційної діяльності). Митець повертається до Києва, працює редактором «Книгоспілки», зближується з «академістами» (неокласиками).

У 1923-1924 pp. гуртується і розпадається АСПИС (Асоціація письменників) до якої входили Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Романович-Ткаченко, Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Івченко, Дмитро Загул, Григорій Косинка, Валер'ян Підмогильний, Борис Антоненко-Давидович та ін.

У 1924р. виходить книжка «Військовий літун», за участю Підмогильного (він придумує назву) утворюється група «Ланка»: Григорій Косинка, Борис Антоненко-Давидович, Євген Плужник, Тодось Осьмачка, Михайло Івченко, Яків Качура, Марія Галич, Борис Тенета.

24 травня 1925р. В. Підмогильний у великій залі Всенародної бібліотеки виступив перед представниками літературно-громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією на диспуті «Шляхи розвитку сучасної літератури»: «Коли б який-небудь товариш «спробував» написати сонату і сказав би, що це гарна соната, бо в неї гарна ідеологія, то ніхто не завагався б йому відповісти, що це музична нісенітниця, і ніхто б тієї сонати не слухав... У нас всякий твір, коли він абсолютно і категорично не відповідає вимогам офіційної ідеології, засуджують незалежно від того, чи гарний він, чи дійсний і чи потрібний».

У 1926 р. з'являється окреме видання повісті «Третя революція». Цього ж року В. Підмогильний бере участь у створенні МАРСу (Майстерні революційного слова).

Разом з Є. Плужником у 1926 — 1927 pp. він підготував два видання словника «Фразеологія ділової мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» (не плутати з серіалом «Коломбо»!) за романом Проспера Меріме.

У 1927 р. виходять збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таїс» А. Франса у перекладі В. Підмогильного.

У Харкові у 1928р. виходить друком роман «Місто». Письменник іде до Чехословаччини «для налагодження творчих зв'язків», редагує журнал «Життя й революція».

Наступного 1929 р. В. Підмогильний повертається до Харкова.

У 1930 р. у Москві в перекладі російською мовою виходить його роман «Місто».

На початку 30-х pp. В. Підмогильний стає визнаним авторитетом перекладацької школи в Україні, консультантом з іноземної літератури при видавництві «Рух». Але попри це письменника викидають з редакції журналу «Життя й революція», а його твори — з журналів і видавництв.

Протягом 1930—1934 рр. В. Підмогильний організовує та редагує видання творів А. Франса (у 25 т.) та О. Бальзака (у 15 т.), перекладає романи Г. Мопасана, твори Д. Дідро та інших.

У 1933 р. у «Літературній газеті» друкується новела «3 життя будинку», де яскраво звучить трагічне передчуття: «... Класовий ворог, це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...».

8 грудня 1934 р. письменник був безпідставно заарештований у харківському будинку «Слово» у справі вбивства Кірова. Пройшов крізь закритий суд, вирок без оскарження, заслання до концтабору.

З листопада 1937 р. В. Підмогильного розстріляно на Соловках. Є відомості, що в ув'язненні він написав кілька оповідань і роман про колективізацію «Осінь, 1929», але ці твори очевидно, втрачені.

Посмертно реабілітований В. Підмогильний у 1956 р.

Твори  Валер’яна Підмогильного з фондів бібліотеки

Підмогильний В. П. Невеличка драма : роман, повісті / В. П. Підмогильний ; вступ. ст. К. П. Фролової ; худож.-оформ. В. І. Хворост. – Дніпропетровськ : Промінь, 1990. – 326 с.

До книги увійшли різножанрові твори видатного українського радянського письменника. Твори відбивають складні соціальні та культурні процеси, притаманні пореволюційній Україні, – утвердження нових морально-етичних цінностей, що ґрунтувалося на ідеалах і традиціях українського народу, та боротьбу високої духовності з ерозією прагматизму.

Підмогильний В. Місто : роман. оповідання / Валер’ян Підмогильний. – К. : Дніпро, 2004. – 384 с. – (Сер. «Література в школі»).

Підмогильний В. Місто : роман / Валеріан Підмогильний ; післямова, біогр. та бібліогр. довідка Г. Костюка. – Нью-Йорк : Укр. Вільна Академія наук у США, 1954. – 302 с. : фото.

Роман видано Українською Вільною Академією Наук у США і Науковим Товариством ім. Шевченка в Америці за матеріальною допомогою Східно-Европейського Фонду. Передано до бібліотеки Товариством Приятеляв України (Осередок Торонто), проект «Відродження».

Підмогильний В. П. Оповідання. Повість. Романи / В. П. Підмогильний ; вступ. ст., упоряд. і приміт. В. О. Мельника ; ред. тому В. Г. Дончик. – К. : Наук. думка, 1991. – 800 с. – (Б-ка укр. літ. Рад. укр. літ.).

У книзі вміщено переважну більшість творчої спадщини прозаїка.

Підмогильний В. Повість без назви, до того ж цілковито неймовірна, вигадана від початку до кінця автором, щоб показати сутичку діяких принципів, важливих для нашого дня і майбутнього / Валер’ян Підмогильний // Вітчизна. – 1988. – № 2. – С. 106-144.

Підмогильний В. Третя революція : оповідання, повісті, романи / В. П. Підмогильний ; передм., упоряд. С. І. Лущій. – К. : Укр. письменник, 2012. – 612 с. – (Сер. «Укр. класика»).

Інтелектуально-психологічна проза В. Підмогильного – помітне явище в історії українського письменства. У своїх творах автор неодноразово звертався до проблем людини та сенсу людського буття й невтомно шукав відповіді на них.

Підмогильний В. Гайдамаки : оповідання / Валер’ян Підмогильний // Дивослово. – 2000. – № 1. – С. 56-60.

Підмогильний В. З життя будинку № 29 : оповідання / Валер’ян Підмогильний // Дніпро. – 1991. – № 2. – С. 178-182.

Сторінками періодичних видань про життя і творчість  Валер’яна Підмогильного


Мельник В. О. Валер’ян Підмогильний : до 90-річчя від дня народження / В. О. Мельник. – К. : Знання, 1991. – 48 с. (Сер 6. «Світ культури»; № 1).

Його оповідання, повісті, романи були в центрі літературного процесу 20-х років ХХ ст. на Україні, а пізніше, в пору замовчування, видавалися неодноразово за кордоном. Ці твори й сьогодні приваблюють майстерністю психолого-філософського дослідження людини в складних суспільних обставинах.

Валер’ян Підмогильний / автор-упоряд. Олена Галета. – К. : АртЕк, 2001. – 72 с. : іл. – (УСЕ для школи: Укр. літ-ра: 10 кл.: вип. 11).

У хрестоматійному збірнику зібрані статті про життя і творчість письменника.

Мельник В. О. Валер’ян Підмогильний / В. О. Мельник // Гроно нездоланих співців : літературні портрети українських письменників ХХ сторіччя, твори яких увійшли до оновлених шкільних програм : навч. посіб. / упоряд. В. І. Кузьменко. – К., 1997. – С. 192-202. – Бібліогр. : С. 202.

Смолич Ю. Підмогильний // Смолич Ю. К. Твори : у 8 т. : Розповіді про неспокій / упоряд. О. Смолич ; приміт. К. Волинського. – К., 1986. – Т. 7. – С. 600-620.

Свої спогади про Валер’яна Підмогильного Юрій Смолич починає так: «Коли б хтось із читачів оцих моїх літературних спогадів та запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих-тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або, по простому кажучи, найбільш інтелігентним, то я б ні на хвилинку не задумався і відказав: – Валеріана Підмогильного».

Валер’ян Підмогильний // …З порога смерті… : письменники України – жертви сталінських репресій : вип. 1 / упоряд. О. Г. Мусієнко. – К., 1991. – С. 357-360 : фото.

У книзі розповідається про письменників України, які стали безвинними жертвами сталінського терору. Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно розкрити методику й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний і повоєнний періоди.

Мовчан Р. Валер’ян Підмогильний : 1901-1937 / Раїса Мовчан // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 51-57 ; № 4. – С. 34-40.

У статті розповідається про життя і творчість одного із найяскравіших прозаїків 1920-х рр., одного із найпотужніших українських модерністів ХХ ст.

Шевчук В. Полинова зоря Валер’яна Підмогильного (до 90-річчя від дня народження письменника) / Валерій Шевчук // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 2. – С. 70-78.

У статті розповідається про життя і творчість українського письменника.

Череватенко Л. З життя лихого суспільства / Леонід Череватенко // Дніпро. – 1991. – № 2. – С. 176-178 : фото.

У статті розповідається про долю Валер’яна Підмогильного та його оповідання «З життя будинку № 29».

Рижков В. Письменник із покоління, що билося під Крутами : до 110-річного ювілею Валер’яна Підмогильного стали відомі нові факти з його біографії / Вадим Рижков ; бесіда з Миколою Чабаном // День. – 2011. – 4-5 лют. – С. 9 : фото.

Забуті сторінки життя одного з найталановитіших представників Розстріляного Відродження стали відомі завдяки пошукам дніпропетровського журналіста й краєзнавця Миколи Чабана.

Валер’ян Підмогильний : славетні імена // Одесский вестник. – 1997. – 13 февр. – С. 5.

З моменту своєї появи в літературному світі цей письменник дражнив, дратував і обурював своїх колег, читачів, знавців літературних напрямків: надто він був сам по собі, надто незалежно від решти поводився, мислив, писав. І надто сягнистими кроками він просувався вперед.

Пшеничный Ю. Пуля № 188: последний путь Валерьяна Пидмогильного / Юрий Пшеничный // День. – 2008. – 7 ноября. – С. 8 : фото.

Стаття написана до річниці трагічної загибелі Валер’яна Підмогильного у Соловецькому таборі у 1937 р.

Валер’ян Підмогильний // Бібліотечка «Дивослова». – 2007. – № 3. – С. 38-51 : фото.

Валер’ян Підмогильний (1901-1937) // Бібліотечка «Дивослова». – 2009. – № 2. – С. 35-45.

Поліщук Н. Філософія і література у контексті європейського модернізму : інтелектуалізм Валеріана Підмогильного / Ніна Поліщук // Філософська думка. – 2011. – № 1. – С. 99-112. – Бібліогр. : С. 111-112.

В. Підмогильний був не теоретиком модернізму, а його «практиком», тобто втілював-продукував його особливості у власному письменницькому та літературно-критичному дискурсі. Його інтелектуальний дискурс як літературна творчість є головним внеском у виокремлення особливої форми модернізму, характерної для української культури саме тих часів.

Коломієць Л. Український Ренесанс : у пошуках індивідуальності / Лада Коломієць // Слово і Час. – 1992. – № 10. – С. 64-70.

У статті розповідається про двох найталановитіших представників українського літературного Ренесансу, представників протилежних стильових тенденцій: «вітаїстичної» (орнаментально-імпресіоністична проза М. Хвильового) і раціоналістичної (інтелектуально-аналітична проза В. Підмогильного).

Пославська В. А. Літературна дискусія 1920-х років на Україні та участь у ній В. Підмогильного / В. А. Пославська // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 28. – С. 31-33 : фото. – Бібліогр. : С. 33.

Однієї з найважливіших подій культурного життя України 1920-х років стала літературна дискусія про шляхи розвитку української літератури, розпочата навесні 1925 року. Від самого початку дискусії Валер’ян Підмогильний рішуче взяв сторону Миколи Хвильового та Миколи Зерова, які доводили, що українське мистецтво повинне створювати естетичні цінності і підносити художній рівень національної літератури і мистецтва «на рівень світових стандартів».

Заверталюк Н. Творчість В. Підмогильного на тлі розстріляного відродження / Нінель Заверталюк, Наталія Олійник // Слово і Час. – 2011. – № 7. – С. 123-124.

В статті розповідається про другу всеукраїнську наукову конференцію у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, яка відбулася 17-18 лютого 2011 року. В ній взяли участь літературознавці з Києва, Бердянська, Запоріжжя, Кам’янець-Подільського, Одеси, Полтави, Сімферополя, Слов’янська, Харкова, Дніпропетровська.

Бернадська Н. Романи Валер’яна Підмогильного: традиції і новаторські пошуки : 11-й клас / Ніна Бернадська // Українська мова та література. – 2004. – № 48. – С. 20-23 : іл. – Бібліогр. : С. 23.

У статті розповідається про новаторські жанрові пошуки автора у романах «Місто» та «Невеличка драма».

Мовчан Р. Проза Валер’яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль / Раїса Мовчан // Дивослово. – 2000. – № 1. – С. 52-56.

На відміну від тих своїх сучасників, які міметично (описово) відтворювали життя, змальовували світ у його зовнішніх проявах, відповідний авторським ідеям, Підмогильний по-модерністськи моделює його, показує цілісніше й повніше, як тісно переплетену сукупність зовнішнього і внутрішнього людського життя. Тому його герой – людина вже досить самодостатня, але ще не настільки, щоб «бути щасливою сама собою».

Наєнко М. Проза Валер’яна Підмогильного: стильові особливості / Михайло Наєнко // Історико-літературний журнал / ОНУ ім. І  І. Мечникова. – Одеса, 2008. – № 15. – С. 6-11. – Бібліогр. : С. 11.

У статті аналізуються стильові особливості прози Валер’яна Підмогильного. Визначаються суттєві штрихи естетичного портрета письменника.

Валер’ян Підмогильний – автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач. Світовий мотив підкорення міста, самоутвердження, інтерпретовані на національному матеріалі (роман «Місто») : [уроки 18-20] // Бібліотечка «Дивослова». – 2011. – № 9. – С. 48-55.

Якобчук Я. Вчимося розуміти те, що написано, і розуміти навіть те, що не написано : текст і підтекст роману В. Підмогильного «Місто», 11 кл. / Яся Якобчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 5. – С. 24-26 : іл., табл.

У статті подається план уроку-дослідження.

Тарнавський М. «Невтомний гонець в майбутнє» : екзистенціальне прочитання «Міста» Підмогильного / Максим Тарнавський // Слово і час. – 1991. – № 5. – С. 56-63.

У статті подається незвичне для нас прочитання одного з найцікавіших романів 20-х років ХХ ст. під кутом екзистенціалізму. Автор статті належить до генерації українських науковців американсько-канадської діаспори.

Пашковська Н. Ф. Проблема автора і героя в романі В. Підмогильного «Місто» / Н. Ф. Пашковська // Проблеми сучасного літературознавства : зб. наук. пр. / ОНУ ім. І. І. Мечникова, Філолог. ф-т. – Одеса, 2006. – Вип. 14. – С. 234-241. – Бібліогр. : С. 241.

У романі екзистенція героя, її нарочито уповільнене розгортання постійно співвідносяться з авторським коментарем, оцінкою, передбаченням. Позиція автора виявляється у відстороненості від об’єкта зображення – таким чином створюється можливість об’єктивізації. Разом з тим дистанціювання від героя перемежовується з власним досвідом автора, його світоглядною парадигмою, зображене пропускається через суб’єктивну рецепцію автора.

Лілік О. «Історія людської душі» : вивчення роману Валер’яна Підмогильного «Місто» в руслі екзистенціальної парадигми / О. Лілік // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – № 3. – С. 42-47. – Бібліогр. : С. 47.

Метою цієї статті є моделювання процесу вивчення роману Валер’яна Підмогильного  «Місто» в руслі екзистенціальної парадигми, оптимальний добір форм, методів і методичних прийомів, які б забезпечили ефективність засвоєння учнями цього літературного твору.

Тимків Н. Інтелектуальні і моральні засади життя Степана Радченка : образ головного героя роману Валер’яна Підмогильного «Місто» з точки зору авторської позиції / Надія Тимків // Дивослово. – 2005. – № 10. – С. 24-30 : іл.

Художній твір часто називають незавершеною завершеністю. З одного боку, він завершений, бо дописаний, з другого – незавершений, бо спонукає до роздумів. Письменник сподівається на співтворчість, ставить читачеві питання, а той уже сам повинен подумати, як би він поводився в тій чи тій ситуації. Питання авторської позиції та підтексту дуже важливі,  їх не можна залишати поза увагою.

Деркач Л. Трансформація подорожі міфологічного героя у структурі наративної моделі «Міста» В. Підмогильного / Лариса Деркач // Слово і Час. – 2007. – № 4. – С. 12-18. – Бібліогр. : С. 12-14.

Визначальна риса роману «Місто» В. Підмогильного – зображення етапів життєвого шляху героя, який прагне пізнати сенс життя. Його психологічні переживання. Дієгезис тексту відповідає етапам подорожі героя моделі мономіфу Дж. Кемпбелла.

Колп В. Мала проза Валер’яна Підмогильного (риси екзистенціалізму) / Вікторія Колп // Слово і Час. – 1999. – № 2. – С. 47-51.

У статті робиться спроба проаналізувати малу прозу Валер’яна Підмогильного з екзистенціальної точки зору.

Коломієць Л. «Божевільні» образи з «божевільними» вчинками : проблема репресивного у творчості Валер’яна Підмогильного / Лада Коломієць // Літературна Україна. – 1996. – 8 лют. – С. 5 : фото.

У статті аналізуються останні твори письменника новела «З життя будинку» (1933) і «Повість без назви…» (1934). Вони являють собою унікальне художнє дослідження феномену тоталітаризму: в суспільстві й у свідомості людини.

Тарнавський М. Останній твір В. Підмогильного / Максим Тарнавський // Всесвіт. – 1991. – № 12. – С. 174-177.

У статті подається аналіз «Повісті без назви».

Мафтин Н. Специфіка моделювання художньої свідомості в новелі В. Підмогильного «Іван Босий» / Наталя Мафтин // Слово і Час. – 2011. – № 9. – С. 59-63. – Бібліогр. : С. 63.

Новела тематична примикає до циклу «Повстанці», однак ідейні акценти тут значно виразніші, а показ спротиву радянській владі, що охопив українське село, масштабніший. Задіявши елемент ірреального, спрямований на увиразнення глибини трагедії, яка випала на долю української нації, письменник дав взірець яскравого вияву національного модусу новелістичного жанру. Потужний ідейний заряд новели єднає її з кращими творами літератури українського національного опору, а довершена новелістична структура долучає до кращих жанрових взірців європейської новелістики.

Лепьохін Є. Психологізм та історизм в оповіданні «Собака» В. Підмогильного й новелі «Зрадлива жінка» А. Камю / Євген Лепьохін // Дивослово. – 2008. – № 12. – С. 48-50. – Бібліогр. : С. 50.

Людські взаємини в найрізноманітніших виявах становлять основне емоційне тло у творах і В. Підмогильного, і А. Камю. Звичайно, місце дії, головні герої, час дії – різні, проте суть та сама: люди нещасливі, бо мусять жити з тими, хто їм завдає болю.

Кушлаба М. Читання художнього твору – один із способів формування всебічно розвиненої особистості (на матеріалі малої прози Валер’яна Підмогильного) / Михайло Кушлаба // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 7-8. – С. 82-86. – Бібліогр. : С. 86.

Мета статті – продемонструвати на прикладі оповідання «Історія пані Ївги» вміння учнів сприймати й осмислювати художній твір, виявляти основні проблеми, порушені в ньому, визначати роль образів-персонажів у розкритті ідейного змісту твору та авторську позицію.

Мовчан Р. Валер’ян Підмогильний – перекладач / Раїса Мовчан // Всесвіт. – 1991. – №12. – С. 178.

Автор талановитих, психологічно глибоких оповідань, романів, повістей, увійшов в українську літературу і як перекладач високого рівня.

Кочур Г. Майстри перекладу / Г. Кочур // Всесвіт. – 1966. – № 4. – С. 17-25 : фото.

Стаття знайомить з діяльністю українських радянських перекладачів. Один із розділів присвячений Валер’яну Підмогильному. Головна царина його діяльності – французька література.

«Дуже вам вдячний щиро і товариськи…» : листи Валер’яна Підмогильного до Миколи Зерова / вступ, публ. і прим. В. О. Мельника // Слово і Час. – 1991. – № 2. – С. 20-27.

У публікації приводяться 9 листів В. Підмогильного, написаних у різний час його праці в харківських видавництвах, до М. Зерова у Києві.

Підмогильний В. Листи до Ілька Борщака / Валер’ян Підмогильний ; підгот. текстів та ком. Раїси Мовчан // Всесвіт. – 1991. – № 12. – С. 178-180.

Листи до відомого українського історика, публіциста, літературознавця, дійсного члена НТШ, професора Державної школи східних мов у Парижі. Листи охоплюють період з 28 березня по 22 грудня 1930 року.

Листи з Соловків : листи Валер’яна Підмогильного до дружини / вступ. ст. Раїси Мовчан // Вітчизна. – 1988. – № 2. – С. 92-105.

Матеріали з мережі Інтернет

• Біографія Валер’яна Підмогильного [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://onlyart.org.ua/?page_id=34808. – Назва з екрану.
• Підмогильний Валер’ян : життя та творчість [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=250. – Назва з екрану.
• Рацибарська Ю. У Дніпропетровську зняли фільм про Валер’яна Підмогильного [Електронний ресурс] / Юлія Рацибарська // Радіо Свобода. – 2011. – 22 лип. – Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org/content/article/24273745.html. – Назва з екрану.
• Череватенко Л. Убиті в урочищі Сандармох. Підмогильний – попередник Камю і Сартра [Електронний ресурс] / Леонід Череватенко // Українська правда. – 2012. – 12 листоп. – Режим доступу : http://www.istpravda.com.ua/digest/2012/11/12/99104/. – Назва з екрану.

Валеріан Підмогильний. Розстріляне відродження

У Дніпропетровську зняли документальний фільм про письменника-земляка Валер’яна Підмогильного. Це перша стрічка кіноциклу «Розстріляне відродження». Її творці відшукали і дослідили кілька невідомих фактів із життя письменника, а також простежили долю його дружини та сина.

В. Підмогильний «Місто»

Приклади кросвордів різних рівнів щодо творчості Валер'яна Підмогильного

Валер'ян Підмогильний / авт.-укладач. Слюсар А.Ф. // Розмаїтності: метод. журнал. - 2008. - № 2(6). - С. 54 - 56.

Литературный калейдоскоп: книги отмечают 150-летний юбилей

Книги – корабли мысли, странствующие по волнам времени и бережно несущие свой драгоценный груз от поколения к поколению…

Фрэнсис Бэкон

Когда смотришь на книги, вспоминаются не только содержание, авторы и издатели, но и обстоятельства, при которых эти книги появились на свет, а последующая судьба многих из них порой столь же интересна, как и сама книга. 
Величие мировой литературы, ее прошлое, на основе которого развивается современная литература, отражено в вечно живых свидетелях – книгах, которые не могут не затронуть самые нежнейшие струны человеческого сердца. 
Искусство слова в XIX веке занимало ведущее положение. На протяжении столетия литературный процесс принимал классические, романтические, реалистические, символические и натуралистические формы.

Жюль Габриэль Верн (1828-1905) - французский писатель, классик приключенческой литературы, один из основоположников жанра научной фантастики. Творческое наследие писателя включает также трехтомный научный труд по истории географии «Открытие Земли». 
Семейная традиция предписывала Верну стать правоведом и со временем унаследовать контору отца, но увлеченность литературой приводит его в мир театрального искусства. Премьера пьесы Жюля Верна «Сломанные соломинки» состоялась в июне 1850 года в «Историческом театре» Александра Дюма и была с успехом принята публикой. 
В 1862 году Жюль Верн познакомился с известным французским издателем Пьером Этселем, который вывел на литературную дорогу многих писателей. И самым знаменитым из них стал Жюль Верн. Первый роман Жюля Верна «Пять недель на воздушном шаре» вызвал восхищение читающей публики. Этсель оценил талант начинающего писателя и предложил ему контракт на двадцать лет. С 1864 по 1870 год были изданы сразу ставшие знаменитыми романы «Путешествие к центру Земли» (1864), Путешествие капитана Гаттераса» (1866)…

Верн, Жюль. Путешествие и приключения капитана Гаттераса. – М.: Правда, 1980. – 432 с., ил.

Над романом Жюль Верн начал работать в 1863 году. Роман печатался в журнале для юношества «Журнал воспитания и развлечения» с марта 1864 до середины 1865 года. В 1866 году роман вышел отдельным изданием и был встречен положительными отзывами французской и зарубежной критики. Полярная эпопея капитана Гаттераса состоит из двух частей: «Англичане на Северном полюсе» и «Ледяная пустыня». На русском языке роман был издан впервые в 1866-1867 гг. в переводе Л. Шелтуновой. В 1870 году он вышел в переводе украинской писательницы Марко Вовчок.

Эмиль Габорио (1832-1873) – французский писатель, один из основателей детективного жанра. 
Э. Габорио прожил всего сорок лет и написал всего полтора десятка книг. Его первая книга «Знаменитые балерины» опубликована в 1860 году, за ней последовало еще несколько романов, посвященных театральной жизни Парижа. Первый детективный роман, который принес Эмилю Габорио настоящий успех, - «Дело вдовы Леруж» (1866). Книга в кратчайшие сроки была переведена на английский, французский, итальянский и даже японский языки.

Габорио, Эмиль. Дело вдовы Леруж //Дело вдовы Леруж: сборник /пер. с фр.; авт. предисл. В.Е. Балахонов. – М.: Прогресс, 1990. – С. 25-337.

В романе «Дело вдовы Леруж» впервые появился молодой талантливый сыщик Лекок. В Европе он был первым настоящим сыщиком в первом настоящем детективном романе. Лекок всегда сосредоточен на мелочах и сомневается в том, что кажется очевидным для всех.

Джеймс Гринвуд (1833-1929) – английский писатель и журналист. Его перу принадлежит почти 40 романов. Самое значительное произведение Гринвуда – повесть «Маленький оборвыш», написанная в традициях английского критического реализма.

Гринвуд Д. Маленький оборвыш /в пересказе Т. Богданович и К. Чуковского; рисунки Н. Петрова. – Л.: Гос. изд-во детской литературы, 1954. – 208 с.

«Маленький оборвыш» (полное название – «Подлинная история маленького оборвыша») был впервые опубликован в Лондоне в 1866 году. В 1868 году повесть появилась на русском языке в журнале «Отечественные записки» в переводе украинской писательницы Марии Маркович, которая печаталась под псевдонимом Марко Вовчок. Прирожденная честность и порядочность постоянно борются в Джиме с дурным воздействием ужасающих условий…

Виктор Мари Гюго (1802-1885) – французский поэт, прозаик и драматург, глава и теоретик французского романтизма. Член французской академии (1841). Французскую революцию 1848 года В. Гюго встретил, будучи знаменитым писателем и политическим деятелем. Как депутату палаты народных представителей, главе радикальной партии Гюго угрожал арест. Писатель принимает решение покинуть Францию с паспортом рабочего Лувена, а декрет Бонапарта от 9 января 1852 года объявляет его политическим изгнанником. В изгнании Виктор Гюго написал книгу стихов «Песни улиц и лесов», роман «Труженики моря» и завершил свой самый знаменитый роман «Отверженные».

Гюго, Виктор. Труженики моря: роман /пер. с фр. А. Худадовой; ил. Н.Т. Кривова. – М.: Правда, 1982. – 464 с., ил.

Роман «Труженики моря», опубликованный в 1866 году, раскрывает титаническую борьбу человека со стихиями природы. Он посвящен «уголку древней земли нормандской» - острову Гернси, который долгие годы был пристанищем великого изгнанника.

Гюго В. Трудівники моря: роман /пер. з фр., післямова, примітки С. П. Пінчука; художник Ю. Золотов. – Київ : Молодь, 1985. – 416 с., іл. – (Б-ка художніх творів для молоді «Джерело»).

Посвята острову в романі – не формальна. Вона в самій суті проблеми твору. У літературі минулого було чимало спроб створити героїко-романтичний епос про боротьбу людині з грізними силами природи, одначе тільки одна з них – «Трудівники моря» – стала нев’янучим шедевром не тільки французької, а й світової літератури.

Федор Михайлович Достоевский (1821-1881) – классик русской литературы, мыслитель, философ и публицист. Роман «Преступление и наказание» занимает центральное место в творчестве Достоевского, является одной из его вершин, однако не единственной. Исключительный успех и славу принесло ему самое первое из написанных произведений – роман «Бедные люди», появившийся в печати в 1945 году, когда автор только что закончил «Главное инженерное училище» и почти сразу же отказался от военной карьеры, целиком посвятив себя литературе. Для поправки здоровья осенью 1865 года Ф.М. Достоевский уезжает за границу и там, в курортном немецком городке Висбадене, начинает работу над романом «Преступление и наказание» (1866), в котором отразился весь сложный и противоречивый путь его внутренних исканий.

Достоевский Ф. Преступление и наказание: роман в шести частях с эпилогом. – М.: Художественная литература, 1970. – 528 с. – (БВЛ).

Если в обычном детективе весь интерес повествования заключен в разгадке тайны преступления, то в «Преступлении и наказании» преступник известен читателям с самого начала. В его тайну проникают один за другим чуть ли не все герои романа…

Преступление и наказание

Жанр – драма

Режиссер – Лев Кулиджанов

Страна – СССР

Год – 1969

Студент Родион Раскольников совершил преступление…  Раскольников в смятении — он не может найти себе места,  всё глубже погружается в пучину страхов и кошмаров…

Уильям Уилки Коллинз (1824-1889) – английский писатель, драматург. Автор широко известных романов «Женщина в белом» и «Лунный камень», один из основоположников детективного романа в Англии. В 60-х годах XIX века выходят из печати один за другим романы Уилки Коллинза. Они имеют успех не только среди широкой публики – у них появляются поклонники среди мастеров искусств, серьезные и постоянные читатели из среды ученых.

Коллинз У. Лунный камень /пер. с англ. и послесл. М. Шагинян; ил. Е. Мухановой. – М. : Правда, 1987. – 480 с., ил.

«Лунный камень» был знаком дореволюционному читателю в двух переводах 80-х и 90-х годов XIX века. Последнее из них вышло в качестве приложения к журналу «Северное сияние» и взято за основу перевода Мариэттой Шагинян. Текст романа был сличен с английским изданием 1868 года, являющимся точной копией первого лондонского издания 1866 года. Роман «Лунный камень» интересен своим захватывающим детективным сюжетом, элементами экзотики и психологических аномалий. Все это делает его ярким детективным произведением.

Коллінз У. Твори в 2-х тт. Т.1. Місяний камінь : роман /пер. з англ. В. Коробко та Л. Суярко. – Київ : Дніпро, 1989. – 464 с.

В основу художнього задуму цього насиченого пригодами твору покладено таємничу історію зникнення з індійського храму коштовного Місячного каменя і його розшуків. Розвиваючи складну й заплутану інтригу, автор вводить в оповідь багатьох людей, чиї долі химерно переплітаються з історією Місячного каменя, і при цьому малює портрети представників різних кіл сучасного йому англійського суспільства.

Лунный камень

Жанр – детектив, приключения

Режиссер – Роберт Бирман

Страна – Великобритания

Год 1997

В свой день рождения Рэчел Вериндер получила роскошный подарок в виде легендарного «лунного камня». В прошлом 50 лет назад этот камень был украшением одного индийского храма, но утром обнаружена пропажа…

Гюстав Эмар (1818-1883) – французский писатель, автор приключенческих романов, один из классиков жанра вестерн в литературе. Жизнь Г. Эмара насыщена бурными событиями. Подростком он нанялся юнгой на торговый корабль, побывал в Южной и Северной Америке, Африке, на Кавказе. Долго Эмар жил в Мексике. В 1848 году участвовал в революционных событиях Франции, затем вернулся в Южную Америку. В 1870 году сражался во время франко-прусской войны. Лучшие романы Эмара посвящены освободительной борьбе мексиканского народа.

Эмар Г. Твердая рука. Гамбусино /пер. с фр. под ред. М. Гуса; рисунки художника И. Ильинского. – М : Гос. изд-во детской литературы, 1958. – 576 с. – (Библиотека приключений).

Приключенческий роман «Гамбусино», написанный в 1866 году, повествует о гражданской войне потомков Монтесумы против завоевателей, о любви и верности.